Вирок від 30 березня 2026 р. у справі №179/536/26 — Магдалинівський районний суд Дніпропетровської області

179/536/26

1-кп/179/111/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 березня 2026 року с-ще Магдалинівка

Магдалинівський районний суд Дніпропетровської області

у складі головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши у спрощеному провадженні без проведення судового розгляду в судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12026047470000012 від 12.03.2026 за обвинуваченням:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт.Магдалинівка Магдалинівського району Дніпропетровської області, громадянина України, із середньою освітою, не працюючого, не одруженого, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , не судимого,

у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст.164 КК України,

В С Т А Н О В И В:

Органом досудового розслідування встановлені фактичні обставини вчинення ОСОБА_3 кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст.164 КК України, які не оспорюються учасниками судового провадження.

Так, ОСОБА_3 згідно рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду від 28.04.2025 у справі №199/4444/25 зобов`язаний щомісячно сплачувати на користь ОСОБА_4 аліменти на утримання їхньої спільної дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі частини заробітку (доходу) боржника, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму щомісячно на утримання дитини відповідного віку на кожну дитину, починаючи з 03.04.2025 до досягнення дитиною повноліття.

На підставі виконавчого листа №199/4444/25, виданого 10.06.2025 Амур-Нижньодніпровським районним судом Дніпропетровської області, Самарівським відділом державної виконавчої служби у Самарівському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) відкрито виконавче провадження №78387240 від 19.06.2025 про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 аліментів на утримання дитини.

В той же час, ОСОБА_3 , в порушення вимог ст.51 Конституції України, глави 15 Сімейного Кодексу України, ст.12 Закону України «Про охорону дитинства», згідно з якими батьки зобов`язані утримувати неповнолітніх дітей та забезпечувати інтереси дітей, від сплати аліментів злісно ухиляється, чим порушує право своєї дитини – ОСОБА_5 на повноцінне життя та всебічний (фізичний, психічний і соціальний ) розвиток.

Будучи обізнаним про судове рішення та попередженим про кримінальну відповідальність за злісне ухилення від сплати аліментів, ігноруючи вимоги державного виконавця Самарівського відділу державної виконавчої служби у Самарівському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) про необхідність виконання аліментних зобов`язань за рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду Дніпропетровської області №199/4444/25, починаючи з 01.10.2025 ОСОБА_3 почав злісно ухилятись від сплати аліментів.

Так, ОСОБА_3 , будучи фізично здоровим для того, щоб працювати та виконувати рішення суду, не маючи наміру надавати кошти на утримання доньки, тобто маючи прямий протиправний умисел на ухилення від сплати аліментів на утримання малолітньої дитини, у період з 01.10.2025 по 12.03.2026 включно, офіційно не працював і не вживав заходів для офіційного працевлаштування, у центр зайнятості з приводу постановки на облік не звертався, доходи від тимчасових заробітків не декларував, про джерела доходів державного виконавця не повідомляв, будь-якої допомоги на утримання доньки у негрошовій формі не надавав, участі у її вихованні не приймав та на попереджувальні листи Самарівського відділу державної виконавчої служби у Самарівському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) погасити заборгованість та сплачувати аліменти не реагував.

Таким чином, ОСОБА_3 , усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своєї протиправної поведінки, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи ухилитись від сплати аліментів, систематично і наполегливо не сплачував кошти на утримання своєї дитини – ОСОБА_5 , що призвело до виникнення заборгованості зі сплати таких коштів за період з 01.10.2025 по 12.03.2026 в сумі 40389 гривні 70 копійок, що сукупно перевищує суму відповідних платежів за три місяці та є злісним ухиленням від сплати аліментів.

Дії ОСОБА_3 кваліфіковані за ч.1 ст.164 КК України, як злісне ухилення від сплати встановлених рішенням суду коштів на утримання дітей (аліментів).

Обвинувальний акт відносно ОСОБА_3 надійшов до суду з клопотанням прокурора про його розгляд у спрощеному провадженні без проведення судового розгляду в судовому засіданні.

До обвинувального акту додана письмова заява ОСОБА_3 , складена в присутності його захисника ОСОБА_6 , щодо беззаперечного визнання своєї винуватості, згоди із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, зазначеними вище, ознайомлення з обмеженням права апеляційного оскарження згідно з частиною другою статті 302 КПК України та згоди з розглядом обвинувального акта у спрощеному провадженні.

Законний представник неповнолітньої потерпілої - ОСОБА_4 , надала письмову заяву, в якій вказує, що ознайомлена з обмеженням права апеляційного оскарження згідно з ч. 2 ст. 302 КПК України, згодна із встановленими досудовим розслідуванням обставинами та на розгляд обвинувального акту у спрощеному провадженні без проведення судового розгляду у судовому засіданні.

За результатами дослідження змісту відповідних заяв та матеріалів дізнання, у суду не виникло сумнівів в тому, що зазначені заяви обвинуваченого та законного представника неповнолітнього потерпілого є усвідомленими, відповідають їх внутрішній волі, а їх процесуальна позиція сформувалася без будь-якого стороннього неправомірного впливу на них.

Згідно ч. 2 ст. 382 КПК України вирок суду за результатами спрощеного провадження ухвалюється в порядку, визначеному цим Кодексом, та повинен відповідати загальним вимогам до вироку суду. У вироку суду за результатами спрощеного провадження замість доказів на підтвердження встановлених судом обставин зазначаються встановлені органом досудового розслідування обставини, які не оспорюються учасниками судового провадження.

З урахуванням наведеного, суд розглянув обвинувальний акт щодо вчинення кримінального проступку без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження за результатами вивчення обвинувального акту та доданих до нього матеріалів досудового розслідування, замість доказів на підтвердження встановлених судом обставин, суд обмежується зазначенням встановлених органом досудового розслідування обставин, які не оспорюються учасниками судового провадження.

Встановлені органом досудового розслідування обставини в даному кримінальному провадженні не оспорюються учасниками судового провадження і суд не вбачає підстав ставити їх під сумнів та визнає їх доведеними, оскільки вони повністю узгоджуються з наданими суду матеріалами дізнання.

Суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, дійшов висновку, що під час розгляду обвинувального акту доведена вина у скоєнні ОСОБА_3 кримінального проступку, дії обвинуваченого вірно кваліфіковані за ч. 1 ст.164 КК України, як злісне ухилення від сплати встановлених рішенням суду коштів на утримання дітей (аліментів).

Вирішуючи питання про призначення покарання, суд керуючись загальними засадами призначення покарання закріпленими в ст. 65 КК України через які реалізовано принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, спрямованих на досягнення мети покарання, пов`язаної з виправленням засудженого, а також запобігання вчиненню ним та іншими особами нових кримінальних правопорушень (ст. 50 КК України).

При призначенні покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного, обставини, які пом`якшують та обтяжують покарання.

Обвинувачений ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення, яке відповідно до ст.12 КК України є кримінальним проступком, раніше не судимий, не одружений, не працюючий, на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває, групи інвалідності не має, за місцем мешкання характеризується задовільно.

Як обставини, що пом`якшують покарання, суд визнає щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.

Обставин, що обтяжують покарання, судом не встановлено.

Враховуючи обставини вчиненого кримінального правопорушення, особу обвинуваченого, наявність пом`якшуючої та відсутність обтяжуючих покарання обставин, суд вважає, що для виправлення обвинуваченого ОСОБА_3 та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень, йому необхідно призначити покарання у виді пробаційного нагляду в межах, визначених санкцією ч.1 ст.164 КК України, з покладенням обов`язків, передбачених ч.2 ст.59-1 КК України.

Призначення покарання в такому необхідному та достатньому розмірі, на думку суду, разом з метою кари одночасно об`єктивно забезпечить досягнення виправлення обвинуваченого та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень.

Процесуальні витрати у кримінальному провадженні відсутні, цивільний позов не заявлений. Речові докази відсутні.

Запобіжний захід відносно обвинуваченого у даному кримінальному провадженні не обирався.

Керуючись ст. ст. 368-371, 373-374, 376, 381-382 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_3 визнати винуватим у скоєнні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 164 КК України та призначити йому покарання у виді пробаційного нагляду строком на 1 (один) рік.

Покласти на ОСОБА_3 наступні обов`язки, передбачені ч.2 ст.59-1 КК України: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну свого місця проживання, роботи; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Початок строку відбуття покарання обчислювати з дня постановки засудженого на облік уповноваженим органом з питань пробації.

На вирок суду може бути подана апеляція до Дніпровського апеляційного суду через Магдалинівський районний суд Дніпропетровської області протягом 30 днів з дня його проголошення, з урахуванням особливостей, передбачених ст.394 КПК України.

Вирок суду першої інстанції, ухвалений за результатами спрощеного провадження в порядку, передбаченому статтями 381 та 382 цього Кодексу, не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, не дослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.

Копію вироку за результатами розгляду обвинувального акта щодо вчинення кримінального проступку не пізніше дня, наступного за днем ухвалення, надіслати учасникам судового провадження.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя ОСОБА_1