Вирок від 30 березня 2026 р. у справі №646/7274/25 — Індустріальний районний суд міста Харкова

Суддя ОСОБА_1

Справа № 646/7274/25

Провадження № 1-кп/644/410/26

31.03.2026

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 березня 2026 року м. Харків

Індустріальний районний суд міста Харкова у складі:

головуючого судді: ОСОБА_1 ,

за участю секретаря ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

захисника адвоката ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №62025170020006632 від 21.05.2025, за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця Одеської області Ізмаїльського району міста Кілія, громадянина України, із середньою освітою, військовослужбовця військової служби за призовом під час мобілізації, перебуває на посаді: інспектора прикордонної служби 2 категорії - гранатометника першого відділення інспекторів прикордонної служби третьої прикордонної застави другого відділу прикордонної служби (тип С) прикордонної комендатури швидкого реагування НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України, у військовому званні «сержант», зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ,

за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України, -

УСТАНОВИВ:

Відповідно до наказу начальника НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України від 21.03.2025 №253-ОС, обвинувачений ОСОБА_4 зарахований до списків особового складу та на всі види забезпечення, призначений на посаду: інспектор прикордонної служби 2 категорії - гранатометник першого відділення інспекторів прикордонної служби третьої прикордонної застави другого відділу прикордонної служби (тип С) прикордонної комендатури швидкого реагування НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України.

Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», який затверджено Верховною Радою України, у зв`язку із військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан з 05 год. 30 хв. 24.02.2022 строком на 30 діб, який продовжено до теперішнього часу.

Відповідно до вимог ст.ст. 17, 65 Конституції України, ст.ст. 1,2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», положень Військової присяги, ст. ст. 11,16,127,128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст. 1 - 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України старший солдат ОСОБА_6 під час проходження військової служби повинен свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів у країни, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок, бути дисциплінованим, беззастережно виконувати накази командирів (начальників), виявляти повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням, сприяти їм у підтриманні порядку і дисципліни, вивчати військову справу, зразково виконувати свої службові обов`язки та бути готовим до виконання завдань, пов`язаних із захистом Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, забезпечувати недоторканність державного кордону та охорону суверенних прав України, не допускати негідних вчинків та стримувати від них інших. Крім цього, згідно вищевказаних положень нормативно-правових актів, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Відповідно до ст. 28 Статуту внутрішньої служби єдиноначальність є одним із принципів будівництва і керівництва Збройними Силами України і полягає в наділенні командира (начальника) всією повнотою розпорядчої влади стосовно підлеглих і покладенні на нього персональної відповідальності перед державою за всі сторони життя та діяльності військової частини, підрозділу і кожного військовослужбовця; наданні командирові (начальникові) права одноособово приймати рішення, віддавати накази; забезпеченні виконання зазначених рішень (наказів), виходячи із всебічної оцінки обстановки та керуючись вимогами законів і статутів Збройних Сил України.

За ст. 29 Статуту внутрішньої служби за своїм службовим становищем і військовим званням військовослужбовці можуть бути начальниками або підлеглими стосовно інших військовослужбовців.

Відповідно до ст. 30 Статуту внутрішньої служби начальник має право віддавати підлеглому накази і зобов`язаний перевіряти їх виконання підлеглий зобов`язаний беззастережно виконувати накази начальника.

Згідно зі ст. 31 Статуту внутрішньої служби начальники, яким військовослужбовці підпорядковані за службою, у тому числі і тимчасово, є прямими начальниками для цих військовослужбовців. Найближчий до підлеглого прямий начальник є безпосереднім начальником.

Як вбачається з ст. 32 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, За своїми військовими званнями начальниками є: полковники, генерал-майори, генерал-лейтенанти, - для військовослужбовців рядового, сержантського і старшинського складу та молодшого офіцерського складу; генерал-полковники, адмірали, генерали армії України - для військовослужбовців рядового, сержантського і старшинського складу, молодшого та старшого офіцерського складу.

Відповідно до ст.37 Статуту внутрішньої служби військовослужбовець після отримання наказу відповідає: "Слухаюсь" і далі виконує його. Військовослужбовець зобов`язаний неухильно виконати відданий йому наказ у зазначений термін.

Відповідно до ст.4 Дисциплінарного статуту військова дисципліна зобов`язує кожного військовослужбовця: додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги статутів Збройних Сил України, накази командирів.

Відповідно до ст.6 Дисциплінарного статуту право командира - віддавати накази і розпорядження, а обов`язок підлеглого - їх виконувати.

Однак, сержант ОСОБА_4 під час проходження військової служби у складі НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України - 20.04.2025 вирішив стати на злочинний шлях, та діючи умисно, в умовах воєнного стану, вчинив непокору, тобто відкриту відмову виконати наказ начальника. Так, військовослужбовцю сержанту ОСОБА_4 інспектор прикордонної служби 2 категорії - гранатометник першого відділення інспекторів прикордонної служби третьої прикордонної застави другого відділу прикордонної служби (тип С) прикордонної комендатури швидкого реагування НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України, 20.04.2025 близько 23 години 15 хвилин у АДРЕСА_2 було поставлено бойовий наказ начальника зведеного позаштатного підрозділу №3/дск від 20.04.2025, заступником начальника зведеного позаштатного підрозділу старшим лейтенантом ОСОБА_7 щодо здійснення заміни особового складу на вогневих позиціях, а також на виконання бойових та спеціальних завдань на ВП «РОСТ» з метою стійкого утримання займаних позицій по передньому краю першого рубежу оборони, відбиття наступу підрозділів ударного угрупування військ (сил) противника, стійке утримання важливих (критичних) районів (рубежів, позицій) на напрямках дій противника; завдання ураження підрозділам противника, що вклинилися або прорвалися, і відновлення втраченого положення проведенням контратак;

заборони прориву противника у глибину.

Однак, сержант ОСОБА_4 , будучи невдоволеним цим наказом щодо виконання бойових та спеціальних завдань на ВП «РОСТ», перебуваючи в н.п. Колодязне, Куп`янського району, Харківської області, 20.04.2025 близько 23 годині 15 хвилин, діючи з прямим умислом, а саме усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх настання, в умовах воєнного стану відкрито відмовився виконувати вказаний наказ.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою провину в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні визнав повністю, в скоєному щиро розкаявся. Фактичні обставини справи не оспорював, підтвердивши факти і обставини їх вчинення, так як це зазначено вище у вироку. Пояснив, що 20.04.2025 в населеному пункті Колодязне, Куп`янського району, Харківської області він вчинив непокору під час дії в воєнного стану, відмовившись виконати наказ командира. При призначенні покарання просив його суворо не карати. Крім того, його командування також просить не позбавляти його волі, про що наявне відповідне клопотання, оскільки він має намір і в подальшому продовжити нести військову службу. Кваліфікацію злочину не оспорює. Наразі в скоєному розкаюється, при цьому, просив суд не досліджувати інші докази у кримінальному провадженні, обмежившись його поясненнями та розглянути справу відповідно до вимог ч.3 ст.349 КПК України.

Показання обвинуваченого ОСОБА_4 є послідовними, логічними, а тому не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченим змісту обставин кримінального правопорушення, добровільності та істинності його позиції.

Відповідно до ч.3 ст.349 КПК України судом визнано недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, оскільки проти цього не заперечують учасники судового провадження.

Враховуючи те, що обвинувачені ОСОБА_4 в повному обсязі визнав свою провину у вчиненні кримінального правопорушення (злочину) за ч.4 ст.402 КК України, кається у скоєному, правильно розуміє зміст обставин кримінального правопорушення, у суду відсутні сумніви щодо добровільності та істинності його позиції, тому, роз`яснивши положення ч.3 ст.349 КПК України, вислухавши думку учасників судового розгляду, які також не оспорюють фактичні обставини справи та правильно розуміють зміст цих обставин, не заперечували проти розгляду кримінальної справи в порядку, передбаченому ч.3 ст.349 КПК України, суд визнає недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються та розглядає справу у відповідності до ч.3 ст.349 КПК України.

Аналізуючи обставини, що визнаються учасниками судового провадження, суд дійшов висновку, що вина обвинуваченого ОСОБА_4 в обсязі пред`явленого обвинувачення, є доведеною.

Дії обвинуваченого ОСОБА_4 суд кваліфікує за ч.4 ст.402 КК України як - непокору, тобто відкриту відмову виконати наказ начальника, вчинену в умовах воєнного стану.

Дослідженням даних про особу обвинуваченого встановлено, що він раніше не судимий, до кримінальної відповідальності не притягувався, на обліку у лікаря-психіатра і лікаря нарколога не перебуває, безпосередньо брав участь у захисті н.п. Березники Харківської області, виконував бойові завдання, за станом здоров`я придатний до військової служби, за місцем проходження військової служби в військовій частині НОМЕР_2 характеризується позитивно, службова характеристика з військової частини НОМЕР_2 виключно позитивна.

Відповідно до ст.66 КК України судом визнається обставинами, що пом`якшують покарання обвинуваченого, - повне визнання ним своєї провини, щире каяття, те, що він вперше притягується до кримінальної відповідальності.

Відповідно до ст. 67 КК України обставин, які обтяжують покарання обвинуваченому, судом не встановлено.

Відповідно до ч.ч.2,3 ст.50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. Покарання не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.

Відповідно до ч. 2 ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Дотримання загальних засад призначення покарання є гарантією обрання винній особі необхідного й доцільного заходу примусу, яке би ґрунтувалося на засадах законності, гуманізму, індивідуалізації та сприяло досягненню справедливого балансу між правами і свободами людини та захистом інтересів держави й суспільства.

При обранні форми реалізації кримінальної відповідальності суд у визначених законом межах наділений правом вибору не лише виду та розміру покарання, а й порядку його відбування. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання. Реалізація цієї функції становить правозастосовну інтелектуально-вольову діяльність суду.

При призначенні обвинуваченому ОСОБА_4 покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого правопорушення, яке відповідно до ст.12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів, особу обвинуваченого, сукупність пом`якшуючих покарання обвинуваченого обставин та відсутність обтяжуючих обставин.

На підставі викладених обставин, з урахуванням загальних засад призначення покарання: законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації, враховуючи вимоги ст. 65 КК України про те, що особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень і що більш суворий вид покарання з числа передбачених за скоєне кримінальне правопорушення призначається лише у випадку, якщо менш суворий вид покарання буде недостатнім для виправлення особи і попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень, а також враховуючи ступень тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, його наслідки, особу обвинуваченого, суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_4 покарання у виді позбавлення волі із застосуванням частини 1 статті 69 КК України, нижче від найнижчої межі, передбаченої санкцією ч.4 ст.402 КК України.

Застосування частини 1 статті 69 КК України під час призначення покарання за інкриміноване ОСОБА_4 кримінальне правопорушення суд вбачає можливим та необхідним з огляду на сукупність пом`якшуючих покарання обставин. Ці обставини свідчать про істотне зниження ступеню тяжкості вчиненого правопорушення.

Крім того, враховуючи обставини справи та особу обвинуваченого-військовослужбовця, який має тривалий досвід участі у бойових діях, безпосередньо брав участь у захисті н.п. Березники Харківської області та є учасником бойових дій та продовжує захищати країну в період збройної агресії російської федерації, має відповідну кваліфікацію та навички, з урахуванням звернення начальника штабу військової частини НОМЕР_2 , на підставі статті 58 КК України суд вважає за можливе замість покарання у виді позбавлення волі, визначеного судом із застосуванням статті 69 КК України, призначити обвинуваченому покарання у виді службового обмеження для військовослужбовців на той самий строк з відрахуванням в дохід держави 20 відсотків грошового забезпечення.

З огляду на продовження воєнного стану в Україні та у зв`язку з підвищеною потребою держави у військовослужбовцях, саме таке покарання надасть можливість обвинуваченому продовжувати проходження військової служби та шляхом відрахування в дохід держави частини його грошового забезпечення матиме більшу суспільну користь.

На підставі ст.72 КК України суд вважає за необхідне зарахувати у строк призначеного ОСОБА_4 покарання строк попереднього ув`язнення з 10.07.2025 до 14.07.2025 включно з розрахунку, що одному дню попереднього ув`язнення відповідають три дні службового обмеження для військовослужбовців.

Ухвалою Салтівського районного суду міста Харкова від 10.07.2025 стосовно обвинуваченого було застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб з можливістю внесення застави у розмірі 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 60560,00 грн.

Згідно з ч.11 ст.182 КПК України, застава, що не була звернена в дохід держави, повертається підозрюваному, обвинуваченому, заставодавцю після припинення дії цього запобіжного заходу. При цьому застава, внесена підозрюваним, обвинуваченим, може бути повністю або частково звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень. Застава, внесена заставодавцем, може бути звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень тільки за його згодою.

Враховуючи те, що стосовно обвинуваченого запобіжний захід в даному кримінальному провадженні застосовано альтернативний запобіжний захід у виді застави і суд визначив обвинуваченому покарання, яке не пов`язано з обмеженням чи позбавленням волі, то суд вважає за необхідне скасувати запобіжний захід у виді застави та повернути на підставі ч.11 ст. 182 КК України заставодавцю суму застави з відповідного рахунку.

Судові витрати та речові докази по справі відсутні, цивільний позов не заявлено.

Керуючись статтями 349, 367-370, 373-376 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.402 КК України, та призначити йому покарання із застосуванням ст. 69 КК України у виді позбавлення волі на строк 2 (два) роки.

На підставі ст. 58 КК України замінити основне покарання у виді позбавлення волі строком 2 (два) роки покаранням у виді службового обмеження для військовослужбовців на строк 2 (два) роки з відрахуванням в дохід держави 20 (двадцять) відсотків грошового забезпечення.

Роз`яснити ОСОБА_4 , що під час відбування покарання засуджений не може бути підвищений за посадою, у військовому званні, а строк покарання не зараховується йому в строк вислуги років для присвоєння чергового військового звання.

На підставі ч.5 ст.72 КК України, у строк призначеного ОСОБА_4 , покарання зарахувати попереднє ув`язнення з 10.07.2025 до 14.07.2025 включно із розрахунку, що одному дню попереднього ув`язнення відповідають три дні службового обмеження для військовослужбовців.

Початок строку відбування покарання ОСОБА_4 рахувати з дня приведення вироку до виконання.

До набрання вироком законної сили ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді застави залишити без змін.

Після набрання вироком законної сили, повернути заставодавцю ОСОБА_8 , (РНКОПП НОМЕР_3 ) заставу в розмірі 60560,00 грн, яка була внесена за ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на підставі ухвали слідчого судді Салтівського районного суду міста Харкова від 10.07.2025 по справі № 643/11451/25 (провадження № 1-кс/643/3880/25) .

Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ст.394 КПК України, до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. В разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Обвинуваченому, його захиснику та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення.

Учаснику судового провадження, який не був присутній в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.

Вирок, якщо інше не передбачено КПК України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя ОСОБА_1