Суд: Салтівський районний суд міста Харкова
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Адміністративне
Категорія: дорожнього руху
Дата: 31 березня 2026 р.
Справа: №643/1052/26
Суддя: Афанасьєв В. О.
Справа № 643/1052/26
Провадження № 2-а/643/62/26
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01.04.2026 м. Харків
Салтівський районний суд міста Харкова у складі:
Головуючого судді Афанасьєва В.О.,
розглянувши в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами адміністративну справу за позовом Бабаскіна Кирила Сергійовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , до Департаменту патрульної поліції, третя особа – Салтівський відділ державної виконавчої служби у м. Харкові Харківського межрегіонального управління Міністерства юстиції України про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,
ВСТАНОВИВ:
23.01.2026 Бабаскін К.С., який діє в інтересах ОСОБА_1 , звернувся до суду з позовом до Департаменту патрульної поліції, за участі третьої особи – Салтівського відділу державної виконавчої служби у м. Харкові Харківського межрегіонального управління Міністерства юстиції України, про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення.
В обґрунтування позову позивач вказує, що 20 січня 2026 року інспектором роти № 5 батальйону № 3 Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції молодшим лейтенантом поліції Пушкарем А.С. відносно ОСОБА_1 (далі - Позивача) винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не автоматичному режимі, серії ЕНА № 6536471 (далі - Постанова) про притягнення Позивача до адміністративної відповідальності за частиною 1 статті 121 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 340 грн. У відповідності до даної постанови, 20.01.2026, 11 год. 24 хв. с. Котлярі, вулиця Безлюдівська, ОСОБА_1 керував Т/З що мав технічні несправності, а саме на задній осі Т/З було встановлено шини з різним малюнком та типом малюнку протектора, чим порушив пункт 31.4.5.(г) ПДР - Керування водієм Т/З, що має технічному несправності колес і шин, за що відповідальність передбачена ч.1 ст. 121 КУпАП. При цьому до події винесення постанови, передувало те, що за хвилин 20 до зупинки працівниками поліції, Позивач пробив колесо та замінив його на запасне, і рухався для того щоб відремонтувати пробите колесо до найближчого шиномонтажу, яке розташоване в 2.2 км від місця його зупинки, а саме на шиномонтаж “Трак-ШинаСервіс”, розташований за адресою: проспект Аерокосмічний, 201-Б, м. Харків. В процесі винесенні постанови, Позивач сказав працівнику поліції про це, але він відповів йому, що їм на це байдуже і додали, щоб Позивач йшов до суду та оскаржував таку Постанову. Також слід звернути увагу, на те, на якому транспортному засобі нібито Позивач допустив правопорушення, яке йому інкриміновано Постановою. Це великий довгий габаритний важкий автомобіль з бортами та тентом масою 1950 кг. Таке авто, у разі його будь-якої технічної несправності, не можливо евакуювати за допомогою спеціалізованого транспорту - евакуатора. Тож, у випадку будь-якої технічної несправності, що визначена в пункті 31.4 ПДР, в тому числі і пробиті колеса, коли на певну вісь авто слід встановлювати запасне колесо з іншим малюнком протектора та маркою шини, коли відповідно до того ж пункту 31.4 забороняється його подальший рух, будь-який водій має право, відповідно до пункту 31.5, рухатися найкоротшим шляхом до місця стоянки або ремонту, дотримуючись заходів безпеки, коли водій не може вжити заходів для усунення несправності. Також Позивач рухався обережно та дотримувався заходів безпеки. Рух здійснювався без перевищення швидкості без створення аварійної ситуації та без інших порушень ПДР. Крім того, нехтуючи вимогами Інструкції № 1395, поліцейськими Акту відповідності технічного стану транспортного засобу та його обладнання складеного не було, а вказаний акт є основним і єдиним доказом, який повинен мати місце при притягненні до відповідальності за ч.1 ст. 121 КУпАП за інкримінованим Позивачу правопорушенням, де вказується про те, що шини малий різний малюнок протектора на задній осі. Також зазначив, що в оскаржуваній Постанові не вказується технічний засіб яким здійснений відеозапис. Враховуючи наведені обставини, просить позов задовольнити.
Ухвалою судді від 26.01.2026 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
17.02.2026 на адресу суду від представника Департаменту патрульної поліції Ільченко Є.С. надійшов відзив на позовну заяву в якому вона зазначає, що 20.01.2026 об 11:24 за адресою: с. Котляри, вул. Безлюдівська, 1, екіпажем управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції (далі – УПП в Харківській області ДПП) виявлено рух транспортного засобу АГG, реєстраційний номер НОМЕР_1 , у якого на одну вісь встановлено шини з різними малюнками протектора та різними типами малюнків протектора. Дії водія об`єктивно свідчили про ознаки порушення пункту 31.4.5 г) Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306. За результатом розгляду справи, інспектором винесено оскаржувану постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі (далі – постанова) серії ЕНА № 6536471 від 20.01.2026 з накладенням адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 (триста сорок) гривень. Зазначеною постановою дії позивача кваліфіковані за ознаками частини першої статті 121 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Відповідач, дослідивши аргументи позовної заяви, вважає позовні вимоги безпідставними та необґрунтованими та повністю заперечує проти задоволення позовних вимог з наступних підстав. Відповідно до вимог чинного законодавства, візуальне спостереження за дотриманням правил дорожнього руху працівниками органу Національної поліції може бути доказом у справі у тому випадку, коли воно зафіксовано у встановленому законом порядку. Відповідачем до відзиву додано медіа-файли, засвідчені електронно-цифровим підписом з інформацією, що є істотною для доказування вини позивача. Зокрема, на відеофайлі «export-xorah (відео з БК 474461)» нагрудним портативним відеореєстратором зафіксовано, що оглянуті інспектором шини на одній вісі транспортного засобу візуально відрізняються по типу малюнку протектора. Зі стоп-кадрів відеозапису «export-xorah (відео з БК 474461)» об`єктивно вбачається, що на транспортному засобі встановлено шини з різними типами рисунку протектора. Так, на трьох зафіксованих колесах наявний дорожній симетричний рисунок протектора, який складається з поздовжніх кільцевих ребер, розділених канавками, розташованими симетрично відносно центральної площини шини, що відповідає дорожньому (ненаправленому) типу рисунку. Водночас на одному з коліс (лівому, що зафіксоване на стоп-кадрі 2) візуально простежується рисунок протектора з елементами, розташованими під кутом до напрямку руху та такими, що утворюють спрямований характер малюнку, що за зовнішніми ознаками відповідає протектору спрямованого типу. Таким чином, матеріали відеофіксації підтверджують встановлення на транспортному засобі шин із різними типами рисунку протектора, що підлягає оцінці судом з урахуванням вимог нормативних актів, які регулюють допуск транспортних засобів до експлуатації та забезпечення безпеки дорожнього руху. З огляду на те, що в силу п. 9 частини першої статті 31 та статті 40 Закону України «Про Національну поліцію» відеоспостереження зафіксовано в постанові у встановленому законом порядку, з посиланням на технічний засіб, із зазначенням ідентифікаційного номеру нагрудної камери, а саме: БК 474461 в графі № 7 постанови, відповідно до вимог статті 283 КУпАП, таким чином відеозапис «exportxorah (відео з БК 474461)» є належним та допустимим доказом правопорушення. Щодо твердження позивача стосовно Акту відповідності технічного стану транспортного засобу, представник відповідача зазначив, що наведений аргумент позивача не ґрунтується на вимогах законодавства, матеріалах справи та не спростовує встановленого факту вчинення адміністративного правопорушення. Відповідно до положень розділу VIII Інструкції № 1395 від 07.11.2015, складання Акта відповідності технічного стану транспортного засобу передбачено у випадку здійснення поліцейським контролю за відповідністю технічного стану транспортного засобу, який підлягає обов`язковому технічному контролю, із застосуванням спеціальних технічних пристроїв (приладів).
Разом з тим, у спірних правовідносинах поліцейськими не здійснювався контроль технічного стану транспортного засобу в розумінні процедури обов`язкового технічного контролю, а було зафіксовано адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, що виявлено безпосередньо під час нагляду за дорожнім рухом. Матеріали відеофіксації, долучені до постанови, містять об`єктивну фіксацію обставин правопорушення, що відповідає вимогам належності та допустимості доказів, а відсутність Акта відповідності технічного стану транспортного засобу сама по собі не свідчить про недоведеність події адміністративного правопорушення та не є підставою для скасування постанови.
20.02.2026 на адресу суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив, у якому звернув увагу суду, що одним із аргументів позовної заяви є те, що рух Позивача з технічними несправностями прямо дозволенний ПДР України. І у своєму відзиві на позов, Відповідач жодним чином не спростовує цей аргумент. Безумовно, це може бути порушенням, якщо воно доведене в законний спосіб і на підставі зібраних доказів та якщо воно не виключається самими вимогами ПДР. Але, має місце норма, яка прямо дозволяє рух (31.5 ПДР), і вона має пріоритет над нормою, яка забороняє експлуатацію (31.4.5), у випадку вимушеного руху з метою усунення несправності. Встановлення запасного колеса з іншим малюнком протектора та подальший рух безпосередньо до шиномонтажу є реалізацією права, наданого пунктом 31.5 ПДР України, і не є порушенням пункту 31.4.5(г) ПДР України. Більше того, з відеозаписів ми вбачаємо, що Позивач рухається на невеликій швидкості у крайній правій смузі для руху, не створюючи жодної небезпеки іншим учасникам дорожнього руху. У даному випадку: дії водія не протиправні, бо прямо дозволені п.31.5 ПДР; відсутній умисел на експлуатацію авто з порушенням; мета руху — усунення несправності, а не експлуатація ТЗ. Щодо складання Акту відповідності технічного стану транспортного засобу, то представник позивача, вважає, що поліцейськими здійснювався контроль за відповідністю технічного стану транспортного засобу, який підлягає обов`язковому технічному контролю та встановити різний тип малюнку протектора шин неможливо без проведення такого огляду.
Також представник позивача просив на підставі статті 22 КУпАП звільнити Позивача від адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 121 КУпАП, обмежившись усним зауваженням та провадження по справі про адміністративне правопорушення відносно Позивача, закрити. В обґрунтування клопотання зазначив, що позивач рухався повільно і досить обережно, те що він рухався із зони бойових дій на автомобілі, на якому він возить гуманітарні грузи військовим та цивільним особам, будучи військовим волонтером, вчинене ним правопорушення є малозначним в умовах воєнного стану. Враховуючи наведені обставини та відсутність великої суспільної небезпеки і факту того, що діяння Позивача не завдає значних збитків державним чи суспільним інтересам у даному конкретному випадку, просив суд, звільнити Позивача від адміністративної відповідальності, обмежившись усним зауваженням.
26.02.2026 на адресу суду від представника відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив, у яких заначив, що у поданій відповіді на відзив позивач фактично не спростовує викладені відповідачем обставини та доводи, а натомість ґрунтує свою позицію на неправильному тлумаченні норм матеріального права та вибірковій оцінці доказів. Позивач посилається на пункт 31.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306 довільно трактуючи його, як такий, що має пріоритет. Відповідно до змісту пункту 31.5 Правил дорожнього руху, у разі виникнення в дорозі несправностей, зазначених у пункті 31.4 цих Правил, водій повинен вжити заходів для їх усунення, а якщо це зробити неможливо - рухатися якомога коротшим шляхом до місця стоянки або ремонту, дотримуючись запобіжних заходів з виконанням вимог пунктів 9.9 і 9.11 цих Правил. Так, зазначена норма передбачає можливість подальшого руху транспортного засобу у разі виникнення несправності в дорозі з метою її усунення, однак не скасовує встановлених пунктом 31.4.5 Правил дорожнього руху заборон щодо експлуатації транспортних засобів. Згідно з підпунктом в) пункту 9.9. Правил дорожнього руху аварійна світлова сигналізація повинна бути ввімкнена на механічному транспортному засобі, що рухається з технічними несправностями, якщо такий рух не заборонено цими Правилами. Таким чином, сама по собі наявність наміру усунути несправність не виключає складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 121 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі – КУпАП). При цьому позивачем не надано жодного належного та допустимого доказу того, що несправність дійсно виникла саме під час руху. Водночас твердження позивача про нібито вимушену заміну колеса у зв`язку з його пошкодженням є голослівними та не підтверджені жодними належними і допустимими доказами. У разі дійсного виникнення такої ситуації позивач повинен був рухатися із ввімкненою аварійною сигналізацією, а спущене (пошкоджене) колесо об`єктивно перебувало б у транспортному засобі як замінене, що могло б бути доказом даного твердження. Однак, за наявних обставин наведені позивачем пояснення виглядають як такі, що спрямовані виключно на уникнення від адміністративної відповідальності та не можуть бути покладені в основу висновку про відсутність події чи складу адміністративного правопорушення. Доводи позивача про обов`язковість складання Акта відповідності технічного стану транспортного засобу є помилковими. У спірних правовідносинах поліцейськими здійснювалося виявлення адміністративного правопорушення, а не технічний контроль у розумінні зазначеної Інструкції. Факт встановлення шин з різними типами малюнку протектора є очевидним та візуально фіксованим, що підтверджується матеріалами відеозапису, які відповідають вимогам належності та допустимості доказів.
Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
До суду клопотань про розгляд справи з викликом сторін не надходило.
Судом встановлено, що 20.01.2026 відносно позивача винесено постанову серії ЕНА № 6536471 про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 121 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 340 грн. З вищезазначеної постанови убачається, що 20.01.2026 у с. Котляри по вул. Безлюдіська, 1, ОСОБА_1 керував транспортним засобом, що мав технічні несправності, а саме на задній осі транспортного засобу було встановлено шини з різним малюнком та типом малюнку протектора, чим порушив п. 31.4.5.г. ПДР України.
Згідно з ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно з ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до ст. 14 Закону України "Про дорожній рух" учасники дорожнього руху зобов`язані в тому числі знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативно-правових актів з питань безпеки дорожнього руху.
Стаття 16 Закону України "Про дорожній рух" зобов`язує водія в тому числі перевірити перед вирушенням у дорогу технічний стан транспортного засобу та стежити за ним у дорозі.
У відповідності до ст. 37 Закону України "Про дорожній рух" експлуатація транспортних засобів також забороняється в разі виявлення технічних несправностей і невідповідності вимогам правил, норм, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, а також неукомплектованості відповідно до призначення.
Юридичні та фізичні особи, винні в порушенні законодавства про дорожній рух, відповідних правил, нормативів, несуть відповідальність згідно з законодавством України (ст. 53 Закону України "Про дорожній рух")
У відповідності до п. 1.3 ПДР України учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.
Пунктом 1.5 ПДР України передбачено, що дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров`ю громадян, завдавати матеріальних збитків.
Згідно п. 1.9 ПДР України особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Відповідно до п. 31.1 ПДР України технічний стан транспортних засобів та їх обладнання повинні відповідати вимогам стандартів, що стосуються безпеки дорожнього руху та охорони навколишнього середовища, а також правил технічної експлуатації, інструкцій підприємств-виробників та іншої нормативно-технічної документації.
Згідно п."г" 31.4.5 ПДР Колеса і шини на одну вісь транспортного засобу встановлено діагональні шини разом з радіальними, ошиповані та неошиповані, морозостійкі та не морозостійкі, шини різних розмірів чи конструкцій, а також шини різних моделей з різними малюнками протектора для легкових автомобілів, різними типами малюнків протектора для вантажних автомобілів.
У разі виникнення в дорозі несправностей, зазначених у пункті 31.4 цих Правил, водій повинен вжити заходів для їх усунення, а якщо це зробити неможливо рухатися якомога коротшим шляхом до місця стоянки або ремонту, дотримуючись запобіжних заходів з виконанням вимог пунктів 9.9 і 9.11 цих Правил.(п.31.5 ПДР).
Аварійна світлова сигналізація повинна бути ввімкнена на механічному транспортному засобі, що рухається з технічними несправностями, якщо такий рух не заборонено цими Правилами (п.9.9 ПДР п. «г»). Якщо транспортний засіб не обладнано аварійною світловою сигналізацією або вона несправна, треба встановити знак аварійної зупинки або миготливий червоний ліхтар: ззаду на транспортному засобі, зазначеному в пункті 9.9 («в»,»г», «ґ») цих Правил.
Досліджуючи відеозапис з нагрудної камери поліцейського та стоп кадрів, зроблених з цієї ж нагрудної камери, судом встановлено, що позивач рухався транспортним засобом на одній осі якого встановлено шини із різними малюнками та типом протектора, що не заперечувалось водієм та є порушенням п. 31.4.5 г ПДР України.
Крім того, позивачем під час руху транспортного засобу не дотримано вимог п. 9.9 ПДР України щодо увімкнення світлової сигналізації, яка б сповіщувала про несправність автомобіля.
А тому саме лише посилання позивача, що він рухався до найближчого СТО з метою усунення несправностей не є підставою для скасування постанови компетентного органу.
Також суд зазначає, що згідно п. 2.3 ПДР України для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний в тому числі перед виїздом перевірити та забезпечити технічно справний стан і комплектність транспортного засобу, правильність розміщення та кріплення вантажу.
Отже, комплектність транспортного засобу повинна відповідати вимогам до технічного стану автомобіля та її забезпечення покладається на водія. Тому суд вважає, що і запасні шини не можуть бути різних моделей з різними типами малюнків протектора.
Так само суд не вважає за підставу для скасування постанови нескладення поліцейським Акту відповідності технічного стану транспортного засобу та його обладнання, оскільки пунктами 3 та 4 розділу VIII Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2015 № 1395, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 10.11.2015 за № 1408/27853, застосування спеціальних пристроїв (приладів), за результатами контролю за допомогою яких складається Акт відповідності, передбачено як альтернативний спосіб контролю за відповідністю технічного стану транспортного засобу.
Так, у відповідності до пунктів 3 та 4 розділу VIII наведеної Інструкції контроль за відповідністю технічного стану транспортного засобу, що підлягає обов`язковому технічному контролю, здійснюється поліцейським шляхом візуального (органолептичного) огляду елементів систем та механізмів такого транспортного засобу та/або перевірки їх працездатності і справності за допомогою спеціальних пристроїв (приладів), які сертифіковані та пройшли повірку відповідно до вимог, передбачених правилами, нормами та стандартами у сфері безпеки дорожнього руху.
Під час здійснення контролю за відповідністю технічного стану транспортного засобу, що підлягає обов`язковому технічному контролю, поліцейському забороняється безпосередньо втручатися в складові частини транспортного засобу, які перевіряються, а саме, частково або повністю розбирати, регулювати або замінювати їх.
Поліцейський, який здійснює контроль за відповідністю технічного стану транспортного засобу, що підлягає обов`язковому технічному контролю, у разі наявності технічної можливості застосовує під час контролю технічні прилади та засоби, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, чи засоби фото- і кінозйомки, відеозапису.
У разі застосування спеціальних пристроїв (приладів) за результатами контролю за відповідністю технічного стану транспортного засобу, що підлягає обов`язковому технічному контролю, поліцейський складає Акт відповідності технічного стану транспортного засобу та його обладнання (далі - Акт відповідності) (додаток 7) у двох примірниках, один з яких вручається водієві транспортного засобу.
Отже Інструкція передбачає альтернативні способи контролю:
1) візуального (органолептичного) огляду елементів систем та механізмів такого транспортного засобу;
та/або
2) перевірки їх працездатності і справності за допомогою спеціальних пристроїв (приладів), які сертифіковані та пройшли повірку відповідно до вимог, передбачених правилами, нормами та стандартами у сфері безпеки дорожнього руху.
Тільки за результатами другого способу контролю має обов`язково складатися Акт відповідності.
У разі ж застосування першого способу контролю у вигляді візуального (органолептичного) огляду елементів систем та механізмів такого транспортного засобу, на думку суду, мають бути надані інші належні та допустимі докази, перелік яких наведений у частині 1 ст. 251 КУпАП, та якими у даному випадку є показання технічного засобу, що має функції фото-, відеозапису, з якого вбачається демонстрація працівником поліції шин з різним малюнком та типом малюнком шин, встановлених на одній осі транспортного засобу.
Щодо аргументів представника позивача про визнання неналежним доказом запису з нагрудної камери поліцейського, оскільки у постанові не зазначено марку та модель нагрудної камери, суд, вважає за необхідне, зазначати наступне.
Статтею 40 Закону України «Про Національну поліцію» передбачено застосування технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису.
Так, частиною першою статті 40 Закону України «Про Національну поліцію» закріплено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/ розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою: 1) попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб; 2) забезпечення дотримання правил дорожнього руху.
З огляду на те, що відеоспостереження зафіксовано в постанові у встановленому законом порядку, з посиланням на технічний засіб, із зазначенням ідентифікаційного номеру нагрудної камери, а саме: БК 474461 в графі № 7 постанови, відповідно до вимог статті 283 КУпАП та напис на відтвореному відеозаписі та стоп кадрах у судовому засіданні відповідає зазначеному у постанові номеру «БК 474461», тому відеозапис «exportxorah (відео з БК 474461)» є належним та допустимим доказом правопорушення.
Щодо звільнення позивача від адміністративної відповідальності у зв`язку із малозначністю діяння, суд зазначає.
Як зазначалось раніше, згідно ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 33 КУпАП при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступень його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.
Відповідно до вимог ст. 22 КУпАП при малозначності вчиненого правопорушення орган (посадова особа), уповноважений вирішувати справу, може звільнити порушника від адміністративної відповідальності і обмежитись усним зауваженням.
Статтею 288 КУпАП встановлено, що постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено постанову іншого органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення - у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) або в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з особливостями, встановленими цим Кодексом.
Відповідно до ст. 293 орган (посадова особа) при розгляді скарги на постанову по справі про адміністративне правопорушення перевіряє законність і обґрунтованість винесеної постанови і приймає одне з таких рішень:
1) залишає постанову без зміни, а скаргу без задоволення;
2) скасовує постанову і надсилає справу на новий розгляд;
3) скасовує постанову і закриває справу;
4) змінює захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Із вищезазначеного убачається, що суд, розглядаючи скаргу на постанову про адміністративне правопорушення наділений повноваженнями змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення.
Разом з тим, сфера застосування ст.22 КУпАП (звільнення особи від адміністративної відповідальності за малозначності вчиненого правопорушення) поширюється саме на орган, уповноважений вирішувати справу (в даному випадку - Управління патрульної поліції в Харківській області).
Зі змісту ч. 1 ст. 121 КУпАП убачається, що за керування водієм транспортним засобом, що має несправності системи гальмового або рульового керування, тягово-зчіпного пристрою, зовнішніх світлових приладів (темної пори доби) чи інші технічні несправності, з якими відповідно до встановлених правил експлуатація його забороняється, або переобладнаний з порушенням відповідних правил, норм і стандартів передбачений такий захід стягнення як штраф в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Тобто, законодавцем чітко встановлений відповідний вид санкцій (штраф), який підлягає застосуванню до правопорушника у разі прийняття органом, уповноваженим вирішувати справу, постанови про притягнення до адміністративної відповідальності та суд позбавлений можливості вирішувати питання про звільнення позивача від адміністративної відповідальності у зв`язку із малозначністю діяння.
Даний висновок узгоджується з постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 23.04.2024 у справі № 751/9579/23.
Тому, враховуючи, що позивач порушив правила дорожнього руху відповідальність за які передбачена ч. 1 ст. 121 КУпАП, а суб`єкт владних повноважень довів правомірність винесеного ним рішення, тому підстав для задоволення позову суд не вбачає.
Оскільки суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись ст. ст. 2,5-6, 8-10, 14, 72-77, 90, 132, 139, 241-246, 286, 295-297 КАС України,
УХВАЛИВ:
У задоволенні адміністративного позову Бабаскіна Кирила Сергійовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , до Департаменту патрульної поліції, третя особа – Салтівський відділ державної виконавчої служби у м. Харкові Харківського межрегіонального управління Міністерства юстиції України про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення - відмовити.
Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Суддя В.О. Афанасьєв
Оригінал: reyestr.court.gov.ua