Рішення від 30 березня 2026 р. у справі №629/1410/26 — Лозівський міськрайонний суд Харківської області

Справа № 629/1410/26

Номер провадження 2/629/959/26

РIШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.03.2026 року Лозівський міськрайонний суд Харківської області у складі: головуючого судді Попова О.Г., за участю секретаря судового засідання Олексенко Т.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін у м.Лозова цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

встановив:

Представник позивача звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості. Зазначає, що 14.02.2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна» та ОСОБА_1 укладено Договір про надання споживчого кредиту №1978561, відповідно до умов якого відповідачці було надано кредит у розмірі 11200 грн. на умовах визначених кредитним договором, а Споживач зобов`язався одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за проценти за користування кредитом та виконати інші обов`язки, передбачені договором. Товариство свої зобов`язання за кредитним договором виконало в повному обсязі, а саме надало відповідачці грошові кошти в обсязі та у строк визначений умовами кредитного договору. Відповідно до умов договору Споживач зобов`язаний у встановлений Договором строк, повернути кредит, сплатити проценти, штрафи та пені (у разі наявності) та інші платежі передбачені Договором (п.5.4 договору). У порушення вимог ст.ст. 509, 526, 1054 ЦК України, відповідачка не виконала свої зобов`язання - не вносила платежі, передбачені умовами кредитного договору, на повернення отриманих коштів, також сплату процентів за користування кредитом. У зв`язку із відсутністю здійснення платежів на виконання умов кредитного договору у відповідачки утворилася заборгованість за кредитним договором. 11.09.2020 року ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит Капітал» уклали Договір відступлення права вимоги №ККАУ-11092020. Згідно вищевказаного Договору ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які являлись боржниками ТОВ «Авентус Україна» включно і до ОСОБА_1 за кредитним договором №1978561 від 14.02.2020 року. Станом на дату подання позову заборгованість відповідачки перед позивачем становить 17248 грн., а саме: заборгованість за тілом кредиту - 11200 грн.; заборгованість за процентами - 6048 грн. Вказану заборгованість представник позивача просить стягнути з відповідачки, поклавши також на останню стягнення судових витрат та витрати на професійну правничу допомогу; у разі задоволення позовних вимог зменшити витрати позивача на професійну правничу допомогу до 3000,00 грн.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, надав клопотання про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Відповідачка та її представник - адвокат Балла В.В. у судове засідання не з`явились, від представника надійшла заява про розгляд справи за його відсутності та відсутності відповідачки, а також відзив на позовну заяву, в якому проти задоволення позовних заперечував. В обґрунтування зазначив, що до матеріалів справи позивач долучив копію Договору №1978561 про надання споживчого кредиту у форматі ПДФ-файлу, що містить графічно відтворений аналог власноручного підпису та не вбачається підпису за допомогою КЕП чи УЕП. У цій справі на підтвердження укладення кредитного договору надано копію Договору №1978561 про надання споживчого кредиту, підписаного зі сторони відповідача електронним підписом одноразовим ідентифікатором; копію Додатку №1 до Договору №1978561 про надання споживчого кредиту, підписаного зі сторони відповідача електронним підписом одноразовим ідентифікатором; копію Довідки про ідентифікацію. Проте з цих доказів не можна зробити висновок, які б підтвердили цілісність та незмінюваність даних Договору № 1978561, оскільки з них не можна навіть встановити, чи взагалі направлявся примірник електронного кредитного договору відповідачці. А наявна у матеріалах справи довідка про ідентифікацію, по-перше, є одностороннім документом, текст якої повністю викладається ТОВ «Авентус Україна» і, по-друге, не містить ніяких підтверджень щодо направлення відповідачці договору, тим паче способу у який це зроблено. Тому у матеріалах справи відсутні належні докази щодо виникнення будь-яких договірних правовідносин між сторонами. Щодо підписання Договору №1978561 за допомогою одноразового ідентифікатора С216835 зазначає, що матеріали справи не містять доказів того, що саме позивач будь-яким способом застосував ідентифікатор електронного підпису, а також факту отримання саме відповідачкою цього одноразового ідентифікатора. У справі відсутні докази реєстрації саме позивача в інформаційно-телекомунікаційній системі відповідачів, так само як і докази отримання ним коштів за оспорюваними кредитними договорами. Також зауважив, що в матеріалах справи відсутні докази того, що під час нібито укладення договору позики діяла саме та редакція договору, на яку посилається позивач. Тому не можливо визначити, чи вказані документи на момент укладення договору взагалі містили наведені позивачем у позовній заві умови. Договір, на який посилається позивач, не містить підписів відповідачки, а тому його не можна розцінювати як кредитний договір. Отже, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами. Крім того, на підтвердження факту переказу коштів позивачем додано лист від ТОВ ФК «Вей Фор Пей» №6519-ВП від 16.12.2025. Проте вказаний лист не може підтверджувати факту переказу коштів на користь відповідачки, оскільки згідно зі ст.78 ЦПК ці обставини мають підтверджуватись іншими засобами доказування. Також, позивачем до суду не надані виписки з рахунків відповідачки для встановлення розміру наданого кредиту, факту користування відповідачкою наданими їй коштами, обставин погашення відповідачкою кредиту та сплати відсотків. ТОВ ФК «Вей Фор Пей» навіть не є стороною спірного кредитного договору і не уповноважене здійснювати переказ коштів за умовами вищевказаного договору, п.2.1. та 2.2. визначають, що цей обов`язок покладено безпосередньо на первісного кредитора, яким є «Авентус Україна». Заслуговує на увагу і той факт, що у листі ТОВ ФК «Вей Фор Пей» відсутнє призначення платежу, тому неможливо встановити мету переказу і чи стосується цей переказ кредитного договору №1978561. Жодний з первинних бухгалтерських документів, оформлений відповідно до ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», позивачем не надано до суду, а отже, відсутня можливість встановити існування заборгованості відповідачки перед позивачем та можливий розмір такої заборгованості. Також просив стягнути з позивача та відшкодувати на його користь понесені в зв`язку з розглядом справи судові витрати, у т.ч. на оплату послуг адвоката,

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Судом встановлено, що 14.02.2020 між ТОВ «Авентус Україна» та відповідачкою було укладено договір про надання споживчого кредиту №1978561, у формі електронного документа, який було підписано відповідачкою за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором «С216835», відповідно до умов якого остання отримала кредит у розмірі 11200 гривень строком на 30 днів, дата повернення кредиту (15.03.2020), строк кредиту може бути продовжено у порядку та на умовах, визначених в Розділі 4 цього Договору (п. 1.4).

Відповідно до п. 1.5 Договору, процентна ставка є фіксованою та залежить від фактичного виконання Споживачем умов Договору. Знижена процентна ставка становить 1,53% в день від суми кредиту, застосовується у межах строку надання кредиту, зазначеного в п. 1.4 цього Договору, якщо в цей строк споживач здійснить повне погашення кредитної заборгованості або здійснить таке погашення протягом трьох календарних днів, що слідують за датою закінчення такого строку; стандартна процентна ставка 1,80% в день від суми кредиту, застосовується у межах строку надання кредиту, зазначеного в п. 1.4 цього Договору, якщо споживач не виконав умови зазначені в п.п. 1.5.1 Договору для застосування зниженої процентної ставки; та у межах нового строку, якщо відбулося продовження строку користування кредитом відповідно до п. 4.1-4.6 цього Договору; та у межах періоду прострочення, але не більше 90-та календарних днів поспіль з моменту виникнення прострочення (п.п. 1.5.1, 1.5.2).

Також ОСОБА_1 підписано електронним підписом з використанням одноразового ідентифікатора Додаток № 1 до договору про надання споживчого кредиту №1978561 від 14.02.2020 - Графік платежів до договору про надання споживчого кредиту №1978561 від 14.02.2020, відповідно до якого сума кредиту становить 11200 грн., сума нарахованих процентів складає 5140,80 грн, разом до оплати - 16340,80 грн, дата повернення кредиту - 15.03.2020.

Крім того, 14.02.2020 відповідачкою підписано паспорт споживчого кредиту (інформація, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит (стандартизована форма), в якому зазначено всі умови кредитування, аналогічно викладені в договорі про надання споживчого кредиту №1978561 від 14.02.2020.

Згідно довідки про ідентифікацію відповідачка ОСОБА_1 , дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , з якою укладено договір про споживчий кредит №1978561 від 14.02.2020, ідентифікований ТОВ «Авентус Україна». Договір підписаний позичальником електронним підписом із використанням одноразового ідентифікатора, відомості про одноразовий ідентифікатор: С216835, дата і час відправлення - 14.02.2020 22:36:59, номер телефону НОМЕР_2 .

Отже, між сторонами було досягнуто згоди щодо всіх істотних умов кредитного договору.

ТОВ «Авентус Україна» свої зобов`язання за кредитним договором виконало та надало відповідачці кредит в сумі 11200,00 грн, шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку відповідачки, вказану останньою у договорі про надання споживчого кредиту №5168****8795, 14.02.2020, що підтверджується копією інформаційної довідки від 16.12.2025 ТОВ ФК «Вей Фор Пей».

З витребуваної судом інформації з АТ КБ «ПриватБанк» установлено, що на ім`я ОСОБА_1 банком було емітовано картку № НОМЕР_3 . За період з 14.02.2020 по 14.02.2020 по рахунку № НОМЕР_3 було зарахування коштів 14.02.2020 року у розмірі 11200,00 грн.

Всупереч умов договору, відповідачка взяті на себе зобов`язання належним чином не виконувала, у зв`язку з чим виникла заборгованість.

Згідно з карткою обліку Договору (розрахунок заборгованості) заборгованість ОСОБА_1 за Договором №1978561 від 14.02.2020 становить 17248 грн., з яких заборгованість за тілом кредиту 11200 грн., за відсотками 6048 грн.

11.09.2020 між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» укладений договір відступлення прав вимоги № ККАУ-11092020, за умовами якого ТОВ «Авентус Україна» відступило на користь ТОВ «Кредит-Капітал» права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами вказаними у реєстрі боржників, укладеними між кредитором і боржниками.

11.09.2020 між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «Фінансова компанія «Кредит - Капітал» складено Акт прийому-передачі Реєстру Боржників від 11.09.2020 до договору відступлення прав вимоги №ККАУ-11092020 від 11.09.2020.

Як вбачається з витягу з Реєстру боржників до договору відступлення прав вимоги №ККАУ-11092020 від 11.09.2020 ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» набуло права грошової вимоги до відповідачки за договором позики №1978561 від 14.02.2020 у розмірі 17248 гривень.

12.02.2026 ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» на адресу ОСОБА_1 було направлено досудову вимогу про виконання зобов`язання перед ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» за Договором №1978561 від 14.02.2020 у сумі 17248 грн., однак відповідачка свої зобов`язання за досудовою вимогою позивача не виконала.

За змістом частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (стаття 5 ЦПК України).

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

За частиною 1 статті 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Відповідно до частини 1 статті 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

Таким чином, у ЦК України встановлена можливість замінити кредитора у зобов`язанні шляхом відступлення права вимоги новому кредитору, вчинивши відповідний правочин у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким відступається.

Відповідно до ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 16 березня 2021 року у справі № 906/1174/18 (провадження № 12-1гс21, пункт 38) навела такі ознаки, що притаманні договору відступлення права вимоги: 1) предметом договору є відступлення права вимоги виконання обов`язку у конкретному зобов`язанні; 2) зобов`язання, у якому відступлене право вимоги, може бути як грошовим, так і не грошовим (передача товарів, робіт, послуг тощо); 3) відступлення права вимоги може бути оплатним, а може бути безоплатним; 4) форма договору відступлення права вимоги має відповідати формі договору, у якому виникло відповідне зобов`язання; 5) наслідком договору відступлення права вимоги є заміна кредитора у зобов`язанні.

Згідно з статтею 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Зважаючи, що умови договору про відступлення права вимоги виконано сторонами, вартість, обумовлена договором, сплачено ТОВ ФК «Кредит-Капітал», в судовому порядку вказаний правочин не оскаржено, суд вважає, що позивач набув право вимоги до відповідачки на законних підставах.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 та ч. 1 ст. 1054 ЦК України кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюється договором. Отже, припис абзацу 2 ч. 1 ст. 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Після спливу визначеного договором строку кредитування право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється.

За змістом ч. 1 ст. 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами /ст. 629 ЦК України/.

Нормою статті 639 ЦК України передбачено, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Відповідно до частин 1, 2, 4 статті 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа. Використання інших видів електронних підписів в електронному документообігу здійснюється суб`єктами електронного документообігу на договірних засадах.

Пунктами 5-7 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Електронний правочин - дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, здійснена з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем.

Стаття 11 вказаного Закону передбачає порядок укладення електронного договору.

Так, пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі «Інтернет» або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі шляхом перенаправлення (відсилання) до нього.

Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору шляхом перенаправлення (відсилання) до них.

Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) або електронний договір повинні містити інформацію щодо можливості отримання стороною такої пропозиції або договору у формі, що унеможливлює зміну змісту.

У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Інформаційна система суб`єкта електронної комерції, який пропонує укласти електронний договір, має передбачати технічну можливість особи, якій адресована така пропозиція, змінювати зміст наданої інформації до моменту прийняття пропозиції.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи. Докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами згідно із статтею 64 Цивільного процесуального кодексу України, статтею 36 Господарського процесуального кодексу України та статтею 79 Кодексу адміністративного судочинства України.

За змістом статті 12 цього Закону якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Оскільки даний договір укладено за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи товариства, доступ до якої забезпечується споживачу через веб-сайт або мобільний додаток, та відповідач підписав його електронним підписом одноразовим ідентифікатором, тому без отримання відповідного ідентифікатора, без здійснення входу до інформаційно-телекомунікаційної системи товариства, такий договір не був би укладений.

Аналогічні висновки викладені Верховним Судом у постановах від 07 жовтня 2020 року у справі № 132/1006/19 (провадження № 61-1602св20), від 28 квітня 2021 року у справі № 234/7160/20 (провадження № 61-2903св21), від 01 листопада 2021 року у справі № 234/8084/20 (провадження № 61-2303св21), від 14 червня 2022 року у справі № 757/40395/20 (провадження № 61-16059св21), від 08 серпня 2022 року у справі № 234/7298/20 (провадження № 61-2902св21).

Отже, відповідачка уклала електронний договір та підписала такий у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію», а тому договір вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Підписавши вказаний договір, відповідачка добровільно погодилася на визначені у ньому умови кредитування та взяла на себе відповідні зобов`язання.

Суд зазначає те, що ТОВ «Авентус Україна» є не банківською, а фінансовою установою, а тому укладаючи кредитний договір та заповнюючи анкету-заяву на отримання кредитних коштів, позичальник, вказуючи номер карткового рахунку, на який бажає отримати кредитні кошти, діє за власною волею, а фінансова установа, в свою чергу, не має повноважень на встановлення власника такого рахунку, оскільки така інформація є банківською таємницею.

Щодо доводів відповідачки про не надання позивачем первинних бухгалтерських документів та відсутність докази належності відповідачці рахунку, на який перераховано кошти, суд зазначає наступне.

Згідно довідки ТОВ ФК «Вей Фор Пей» № 6519-ВП від 16.12.2025, ТОВ ФК «Вей Фор Пей» надає послуги з переказу коштів в національній валюті без відкриття рахунків. Для цього підприємство внесене в державний реєстр фінансових установ (свідоцтво серія ФК № 1582 від 02.07.2015) та отримало Ліцензію Національного банка України № 21/1064-рк від 08 червня 2023 року. Між ТОВ ФК «Вей Фор Пей» та Авентус Україна» укладено угоду на переказ коштів № ВП-200417-1 від 20.04.17. Відповідно до договору ВП-200417-1 від 20.04.17 було здійснено за дорученням ТОВ «Авентус Україна» успішні перекази коштів на картки клієнтів, в тому числі 14.02.2020 на суму 11200 грн, маска картки НОМЕР_3 , код авторизації 383003, номер транзакції в системі WayForPay-creditplus-5553638.

При цьому суд зазначає, що враховуючи умови надання кредитних коштів, саме боржник має доступ до свого рахунку, і вона має можливість надати суду виписку зі свого рахунку в підтвердження відсутності надходження коштів від кредиторів на виконання укладеного договору. Натомість відповідачкою така виписка надана не була. Вона не спростувала того факту, що користувалась платіжною картою та відповідно отримувала спірні кошти, тому її заперечення щодо неотримання кредитних коштів суд оцінює критично.

Положеннями ч. 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

За змістом ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Положеннями ст. 610 ЦК України унормовано, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, що закріплено вимогами ст. 611 ЦК України визначає.

За змістом ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином, що визначено положеннями ст. 599 ЦК України.

Позивачем доведено факт укладення відповідачкою вищевказаного договору в електронній формі, які підписані за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Підписавши вказані договори, відповідачка добровільно погодилась на визначені у них умови кредитування, взяв на себе відповідні зобов`язання.

Між тим, згідно з розрахунку заборгованості вбачається, що відповідачці були нараховані проценти за стандартною процентною ставкою 1,80% в день, що становить 201,60 грн. в межах строку кредитування, тобто за період з 14.02.2020 по 14.03.2020.

Враховуючи вищевикладене та те, що відповідачка порушила взяте на себе зобов`язання щодо повернення кредиту та сплати процентів, суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту - 11200 грн., заборгованості за процентами - 6048 грн. підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України підлягають відшкодуванню за рахунок відповідачки судові витрати позивача по сплаті судового збору за подачу позову, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Щодо стягнення витрат на правничу допомогу у розмірі 8000 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 1 ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

На підставі п. 1 ч. 3 ст.133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

Відповідно до п. 1,2 ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

На підтвердження надання правової допомоги позивачем надано: договір про надання правової допомоги від 01.07.2025, акт наданих послуг від 13.02.2026, детальний опис наданих послуг від 13.02.2026.

Велика Палата Верховного Суду вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, (провадження №14-382цс19) та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року в справі №755/9215/15-ц та у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03 жовтня 2019 року в справі № 922/445/19 міститься правовий висновок про те, що розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги у разі надання відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Для суду не є обов`язковими зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (пункт 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18).

Суд, розподіляючи витрати, понесені позивачем на професійну правничу допомогу, приходить до висновку про те, що наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу у вказаному розмірі з відповідача, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у додатковій постанові від 14 листопада 2018 року у справі № 753/15687/15.

При цьому суд звертає увагу на те, що предметом позову є стягнення заборгованості за кредитним договором. Справа є малозначною в силу вимог закону та не є складною.

За таких обставин суд вважає, що витрати на професійну правничу допомогу у загальному розмірі 8000 грн. є завищеними, належним чином не обґрунтованими, не підтвердженими належними та допустимими доказами та становлять надмірний тягар для відповідача, що суперечить принципу розподілу судових витрат.

Враховуючи складність справи та виконані роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, суд доходить висновку про необхідність зменшити їх розмір та стягнути з відповідача на корить позивача понесені у даній справі витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4000 грн.

Щодо вимоги представника відповідачки про стягнення з позивача на користь відповідачки витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 10000 грн., то суд зазначає наступне.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, до яких належать витрати на професійну правничу допомогу, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача, у зв`язку з чим суд відмовляє у стягненні з позивача на користь відповідачки витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 10000 грн.

Керуючись ст.ст. 11, 14, 16, 526, 530, 611, 615, 1050, 1054, 1055 ЦК України, ст.ст. 141, 258, 259, 264-265 ЦПК України, суд,-

ухвалив:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за кредитним договором у розмірі 17248 гривень.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» судовий збір у розмірі 2662 грн. 40 коп., витрати на правничу допомогу у розмірі 4000 грн.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Харківського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмовиу відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», місцезнаходження: м. Львів, вул.Смаль-Стоцького, буд.1, корпус 28, ЄДРПОУ 35234236.

Відповідач - ОСОБА_1 , місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Суддя Олексій ПОПОВ