Рішення від 31 березня 2026 р. у справі №621/3942/25 — Зміївський районний суд Харківської області

621/3942/25

2/621/688/26

РІШЕННЯ

іменем України

01 квітня 2026 року м. Зміїв

Зміївський районний суд Харківської області:

головуючий - суддя Овдієнко В. В.

секретар судового засідання - Кришталь А. А.,

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

представник відповідача - ОСОБА_3 ,

розглянувши за відсутності учасників справи в порядку загального позовного провадження у підготовчому провадженні в залі суду справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення суми,

в с т а н о в и в:

01.12.2025 ОСОБА_1 надіслала до суду позовну заяву до ОСОБА_2 з наступними вимогами: стягнути з відповідача на користь позивача грошові кошти за договором про надання позики від 12 грудня 2022 року в сумі, еквівалентній 30 000 доларів США за курсом НБУ на день виконання рішення суду; стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати по справі.

На обґрунтування позову зазначила, що 12.12.2022 вона з ОСОБА_2 уклала договір позики, за умовами якого надала ОСОБА_2 30 000 доларів США у позику на строк до 01.05.2023.

Однак, відповідач свої зобов`язання за укладеним правочином не виконав, на час звернення з позовом ніяких сум в рахунок повернення боргу не виплатив.

Крім того, у Шевченківському районному суді міста Харкова перебуває на розгляді кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_2 за частиною 5 статті 185, частиною 5 статті 361 Кримінального кодексу України.

Вказала, що відповідач зобов`язаний повернути їй грошові кошти в розмірі, еквівалентному 30 000 доларів США, на день виконання рішення суду.

Умовами договору передбачені і пеня та штраф, але вона такі вимоги не заявляє.

Зазначені обставини стали підставою для звернення до суду з цим позовом.

Ухвалою Зміївського районного суду Харківської області від 12.12.2025 прийнято позовну заяву, відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання на 15.01.2026.

12.01.2026 позивач ОСОБА_1 долучила до матеріалів справи оригінал договору позики від 12.12.2022, укладеного між нею та ОСОБА_2

14.01.2026 представник відповідача ОСОБА_3 подала заяву про ознайомлення з матеріалами справи та відкладення підготовчого засідання.

15.01.2026, 17.02.2026 за заявами представника відповідача ОСОБА_3 підготовче засідання відкладене, востаннє на 01.04.2026.

01.04.2026 належним чином повідомленні учасники процесу на підготовче засідання не з`явилися.

Позивач ОСОБА_1 надіслала заяву, в якій повідомила, що відповідач та його представник не вжили заходів щодо врегулювання спору, просила призначити справу до судового розгляду, після чого не відкладати судовий розгляд. Крім того, у заяві від 06.01.2026 просила проводити розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги підтримала.

Відповідач ОСОБА_2 подав заяву, в якій просив проводити підготовче засідання за його відсутності, позовні вимоги визнав, а також просив вирішити питання про повернення 50% судового збору позивачу.

Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

Відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Зважаючи на те, що всі особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з`явилися, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши доводи позовної заяви, письмові докази, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд дійшов наступного:

Частинами 1, 3 статті 13 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Відповідно до частин 3, 4 статті 200 Цивільного процесуального кодексу України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі відмови від позову, визнання позову, укладення мирової угоди проводиться в порядку, встановленому статтями 206, 207 цього Кодексу.

Статтею 206 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

До ухвалення судового рішення у зв`язку з відмовою позивача від позову або визнанням позову відповідачем суд роз`яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення.

У разі відмови позивача від позову суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі.

У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Суд не приймає відмову позивача від позову, визнання позову відповідачем у справі, в якій особу представляє її законний представник, якщо його дії суперечать інтересам особи, яку він представляє.

Відповідно до статей 76-81 Цивільного процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Особливості визначення шкоди, завданої у результаті виведення банку з ринку або ліквідації банку на підставі протиправних (незаконних) індивідуальних актів Національного банку України, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Міністерства фінансів України, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, рішень Кабінету Міністрів України особам, які на дату прийняття таких індивідуальних актів або рішень, відповідно, мали статус учасників такого банку, встановлюються Законом України "Про банки і банківську діяльність" та Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Особливості визначення шкоди, завданої внаслідок продажу пакетів акцій, що належать державі у статутному капіталі банків, на підставі протиправних (незаконних) рішень (індивідуальних актів) Міністерства фінансів України, Кабінету Міністрів України, Національного банку України, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, встановлюються Законом України "Про особливості продажу пакетів акцій, що належать державі у статутному капіталі банків".

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У справах про дискримінацію позивач зобов`язаний навести фактичні дані, які підтверджують, що дискримінація мала місце. У разі наведення таких даних доказування їх відсутності покладається на відповідача.

У справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави позивач зобов`язаний навести у позові фактичні дані, які підтверджують зв`язок активів з особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, та їх необґрунтованість, тобто наявність визначеної частиною другою статті 290 цього Кодексу різниці між вартістю таких активів та законними доходами такої особи. У разі визнання судом достатньої доведеності зазначених фактів на підставі поданих позивачем доказів спростування необґрунтованості активів покладається на відповідача.

У справах про невиконання боржником умов договору оренди, суборенди, емфітевзису, суперфіцію, якщо таке порушення може мати наслідком припинення права користування земельною ділянкою, що зазначена в аграрній ноті як місце вирощування, збирання, виробництва, переробки, зберігання та/або утримання майбутньої сільськогосподарської продукції, особа, яка передала в користування боржника за аграрною нотою таку земельну ділянку, повинна надати суду докази здійснення нею заходів досудового врегулювання спору, передбачених Законом України "Про аграрні ноти".

У справах щодо застосування керівником або роботодавцем чи створення ним загрози застосування негативних заходів впливу до позивача (звільнення, примушування до звільнення, притягнення до дисциплінарної відповідальності, переведення, атестація, зміна умов праці, відмова в призначенні на вищу посаду, зменшення розміру заробітної плати тощо) у зв`язку з повідомленням ним або його близькими особами про можливі факти корупційних або пов`язаних з корупцією правопорушень, інших порушень Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою обов`язок доказування, що прийняті рішення, вчинені дії є правомірними і не були мотивовані діями позивача чи його близьких осіб щодо здійснення цього повідомлення, покладається на відповідача.

У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

На підставі відомостей, що містяться у письмових доказах, судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Даними копії паспорта громадянина України НОМЕР_1 , витягу з реєстру територіальної громади (Харківська територіальна громада) № 2025/017852867 від 28.11.2025, підтверджується, що позивач ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 (а. с. 5-7).

Згідно довідки відділу надання адміністративних послуг Зміївської міської ради Чугуївського району Харківської області № 2375 від 04.12.2025, відповідач ОСОБА_2 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 (а. с. 16).

12.12.2022 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено договір надання позики, за умовами якого ОСОБА_2 взяв у позику 30 000 доларів США у ОСОБА_1 на строк до 01.05.2023 (а. с. 8, 9, 22, 23).

У відповідності з п. 1 ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ратифікованої Україною, Законом України №475/97-ВР від 17.07.1997 року, яка відповідно до ст. 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, кожна людина при визначенні її громадянських прав та обов`язків має право на справедливий розгляд справи незалежним та безстороннім судом.

Статтею 55 Конституції України, кожному гарантується судовий захист його прав і свобод.

Відповідно до ст. ст. 1046, 1047 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.

На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Положеннями статей 1049, 1050 ЦК України передбачено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Позика, надана за договором безпроцентної позики, може бути повернена позичальником достроково, якщо інше не встановлено договором.

Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов`язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4)відшкодування збитків та моральної шкоди.

Позивачем надано докази виникнення між сторонами правовідносин у зв`язку з укладанням 12.12.2022 договору позики, за яким ОСОБА_1 надала у борг відповідачу ОСОБА_2 кошти в сумі 30 000 доларів США, а ОСОБА_2 зобов`язався повернути вказану суму до 01.05.2023, та наявності з боку відповідача невиконаних зобов`язань за цим договором.

Відповідач визнав позов та не заперечував проти задоволення позовної заяви.

Визнання відповідачем позову до початку розгляду справи по суті не суперечить закону та не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб і, відповідно до частини 4 статті 206 Цивільного процесуального кодексу України, є підставою для ухвалення рішення про задоволення позову.

За таких обставин позовна заява ОСОБА_1 про стягнення з ОСОБА_2 на її користь 30 000 доларів США, підлягає задоволенню.

Відповідно до положень статей 141, 142 Цивільного процесуального кодексу України, оскільки відповідач визнав позов до початку розгляду справи по суті, належить повернути позивачу 50 % судового збору з державного бюджету та стягнути з відповідача на користь позивача на відшкодування витрат по сплаті судового збору 6 328 грн 92 коп. (а. с. 11).

Керуючись ст. ст. 12, 13, 76-82, 89, 141, 198, 200, 206, ч. 2 ст. 247, 259, 263-265, 268, 273, 352, 354 ЦПК України, суд,

в и р і ш и в:

Позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 30 000 (тридцять тисяч) доларів США.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 6 328 (шість тисяч триста двадцять вісім) грн 92 коп. на відшкодування витрат по сплаті судового збору.

Зобов`язати Головне управління Державної Казначейської служби України в Харківській області (вул. Євгенія Єніна, 18, м. Харків, 61166) повернути ОСОБА_1 з державного бюджету 50 відсотків судового збору в розмірі 6 328 (шість тисяч триста двадцять вісім) грн 92 коп., сплаченого при поданні позову за квитанцією до платіжною інструкцією # 2/422611323/1 від 28.11.2025 в АТ КБ "Приватбанк".

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не буде подано.

Учасники справи мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду через Зміївський районний суд Харківської області протягом тридцяти днів з дня складання повного рішення суду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач - ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 .

Відповідач - ОСОБА_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_3 .

Повне рішення складене 01.04.2026.

Головуючий: В. В. Овдієнко