Постанова від 31 березня 2026 р. у справі №619/340/26 — Дергачівський районний суд Харківської області

справа № 619/340/26

провадження № 3/619/240/26

ПОСТАНОВА

іменем України

04 березня 2026 року м. Дергачі

Суддя Дергачівського районного суду Харківської області Риков М.І., розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи про адміністративне правопорушення, які надійшли з Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Гайсин Вінницької області, громадянина України, з вищою освітою, одруженого, військовослужбовця, проживаючого за адресою:, АДРЕСА_1 ,РНОКПП (ІПН) НОМЕР_2 ,

за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 172-11 КУпАП, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії А4718 № 76/7 від 11.01.2026, близько 15 год 30 хв 18 грудня 2025 року у тимчасовому розташуванні підрозділу танкового батальйону військової частини НОМЕР_1 в Богодухівському районі Харківської області було виявлено майора ОСОБА_2 з ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: сильний запах алкоголю з ротової порожнини, почервоніння очей та обличчя, нестійка хода, незв`язне мовлення.

ОСОБА_2 було запропоновано пройти у спеціалізованому медичному закладі огляд на стан сп`яніння, на що останній погодився та пішов до будинку за документами, через кілька хвилин вийшов з житлового приміщення, відійшов справити природні потреби, та зник у невідомому напрямку.

Близько 16:12 ОСОБА_2 зателефонував тимчасово виконуючому обов`язки заступника командира батальйону з психологічної підтримки персоналу танкового батальйону лейтенанту ОСОБА_3 та повідомив, що повернеться через кілька годин. На вимогу прибути до робочого місця – відмовився.

Близько 22 год 30 хв 18.12.2025 ОСОБА_2 був виявлений з явними ознаками алкогольного сп`яніння за місцем мешкання у тимчасовому розташуванні підрозділу танкового батальйону військової частини НОМЕР_1 в Богодухівського району Харківської області.

Від проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння у спеціалізованому медичному закладі ОСОБА_2 відмовився.

Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 в судовому засіданні вину у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 172-11 КУпАП не визнав, при цьому зазначив, що він є військовослужбовцем, займає посаду заступника командира батальйону з тилу танкового батальйону. За станом здоров`я тривалий час хворіє та має проблеми із дихальними шляхами та легенями, що підтверджено висновком лікарської комісії за № 2025-0714-0852-4150-3. Під час приступів хвороби використовує аерозоль «Сальбутамол», який зменшує приступ дії бронхіальної астми.

Близько 15:30 18.12.2025 до приватного будинку, де він в той час проживав, прибув начальник штабу військової частини ОСОБА_4 , та став стверджувати, що у нього є ознаки алкогольного сп`яніння, запропонував проїхати до медичного закладу для проходження освідування. Перед прибуттям він використовував аерозоль « ІНФОРМАЦІЯ_2 », дія якого могла стати підставою вважати, що він знаходиться в стані алкогольного сп`яніння.

З метою недопущення розвитку конфліктної ситуації, він погодився пройти медичний огляд на стан сп`яніння, почав одягатись, зібрав особисті документи, а в цей час начальник штабу ОСОБА_4 вийшов на вулицю. Біля 16:00 вийшов на вулицю, але начальник штабу вже уїхав. З огляду на таку ситуацію припустив, що конфліктна ситуація вирішена.

Після чого він пішов в кафе, яке розташоване в тому ж населеному пункті, де тимчасове розташований їх підрозділ. Після прийому їжі, прибув до приватного будинку, де тимчасово проживає.

Після 22:00 йому повторно пропонували проїхати до медичного закладу для проходження освідування на стан алкогольного сп`яніння, але він відмовився.

В суді стверджував, що територію тимчасового розташування підрозділу танкового батальйону військової частини НОМЕР_1 , місце служби в той день не залишав, тобто в його діях немає умислу на самовільне залишення військової частини, місця служби.

Також зазначив, що постановою Дергачівського районного суду Харківської області від 27 січня 2026 року за події, які відбулись 18.12.2025, його притягнуто за ч. 3 ст. 172-20 КУпАП та накладене адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17 000 грн у дохід держави. При прийнятті рішення, просив врахувати вказані обставини.

Заслухавши пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 , дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, суд дійшов наступного висновку.

Згідно зі ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Слід також звернути увагу, що відповідно до ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори України», ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод (далі Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) як джерело права.

Судовий розгляд справ повинен відповідати загальним принципам судочинства, а саме: верховенству права, законності, рівності перед законом і судом, повазі до людської гідності, забезпечення права на свободу та особисту недоторканість, презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів і в доведеності перед судом їх переконливості.

Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Згідно з приписами ч. 2 ст. 62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідно до ст.ст. 245, 280 КУпАП, одним із завдань провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови. Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Судовий розгляд справ повинен відповідати загальним принципам, а саме: верховенство права, законність, рівність перед законом і судом, повага до людської гідності, забезпечення права на свободу та особисту недоторканість, презумпція невинуватості.

Диспозицією ч. 3 ст. 172-11 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачено адміністративну відповідальність за самовільне залишення військової частини або місця служби військовослужбовцем (крім строкової військової служби), а також військовозобов`язаним та резервістом під час проходження зборів, а також нез`явлення його вчасно без поважних причин на військову службу у разі призначення або переведення, нез`явлення з відрядження, відпустки або з лікувального закладу тривалістю до десяти діб.

Відповідно до положень статті 254 КУпАП основним документом, який фіксує юридичний факт адміністративного правопорушення, є протокол.

Вимоги до змісту протоколу встановлені статтею 256 цього Кодексу, якою було передбачено, що у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі. Протокол підписується особою, яка його склала, і особою, яка притягається до адміністративної відповідальності; при наявності свідків і потерпілих протокол може бути підписано також і цими особами. У разі відмови особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, від підписання протоколу, в ньому робиться запис про це. Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, які додаються до протоколу, а також викласти мотиви свого відмовлення від його підписання. При складенні протоколу особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз`яснюються її права і обов`язки, передбачені статтею 268 цього Кодексу, про що робиться відмітка у протоколі.

Завершальним етапом адміністративного розслідування при провадженні у справах про адміністративні правопорушення є направлення протоколу і всіх матеріалів розслідування на розгляд органу (посадовій особі), уповноваженому розглядати відповідну категорію справ про адміністративні правопорушення (частина перша статті 257 КУпАП).

За змістом пункту 2,4 частини першої статті 278КУпАП орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання: чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення; чи витребувано необхідні додаткові матеріали .

Відповідно до протоколу серії А4718 № 76/7 від 11.01.2026, близько 15 год 30 хв 18 грудня 2025 року у тимчасовому розташуванні підрозділу танкового батальйону військової частини НОМЕР_1 в Богодухівському районі Харківської області було виявлено майора ОСОБА_2 з ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: сильний запах алкоголю з ротової порожнини, почервоніння очей та обличчя, нестійка хода, незв`язне мовлення.

ОСОБА_2 було запропоновано пройти у спеціалізованому медичному закладі огляд на стан сп`яніння, на що останній погодився та пішов до будинку за документами, через кілька хвилин вийшов з житлового приміщення, відійшов справити природні потреби, та зник у невідомому напрямку.

Близько 16:12 ОСОБА_2 зателефонував тимчасово виконуючому обов`язки заступника командира батальйону з психологічної підтримки персоналу танкового батальйону лейтенанту ОСОБА_3 та повідомив, що повернеться через кілька годин. На вимогу прибути до робочого місця – відмовився.

Близько 22 год 30 хв 18.12.2025 ОСОБА_2 був виявлений з явними ознаками алкогольного сп`яніння у тимчасовому розташуванні підрозділу танкового батальйону військової частини НОМЕР_1 в Богодухівського району Харківської області.

Від проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння у спеціалізованому медичному закладі ОСОБА_2 відмовився. Дії ОСОБА_2 кваліфіковано за ч. 3 ст. 172-11 КУпАП, як самовільне залишення військової частини або місця служби військовослужбовцем тривалістю до десяти діб.

Самовільним залишенням частини або місця служби вважається таке, що вчинене без дозволу начальника (командира), який згідно з законодавством уповноважений такий дозвіл надати. Нез`явлення військовослужбовця вчасно на службу - це його нез`явлення на службу в строк, указаний у відповідному документі. Поважними причинами затримки військовослужбовця може бути визнана, наприклад, хвороба, що перешкоджає пересуванню, смерть або тяжка хвороба членів його сім`ї, стихійне лихо чи інші надзвичайні обставини, які підтверджені відповідними документами.

Під місцем служби, якщо воно не збігається з розташуванням частини, розуміється будь-яке місце, де військовослужбовець повинен у перебіг певного часу виконувати військові обов`язки або знаходитися за наказом чи дозволом начальника. Це може бути полігон, табір, військовий ешелон, корабельне приміщення, док, судноремонтний завод, гауптвахта, шпиталь чи лікарня, лазня, місце виконання господарських робіт чи проведення навчальних занять, як вони визначені відповідним командиром (начальником), маршрут пересування і місце знаходження у відрядженні, вказані у приписі, тощо.

Початковим моментом самовільного залишення є день, коли військовослужбовець самовільно покинув розташування військової частини чи місце служби, а початковим моментом нез`явлення вчасно на службу наступний день після дня, в який випливли встановлені строки з`явлення.

Інкриміноване правопорушення особі, яка притягається до адміністративної відповідальності має бути конкретним, а висновки суду не можуть ґрунтуватися на припущеннях.

В порушення вимог статті 256 КУпАП, зазначена у протоколі про військове адміністративне правопорушення суть адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 172-11 КУпАП щодо ОСОБА_2 , є неконкретною, неповною та не відповідає диспозиції вищевказаної норми частини третьої статті 172-11 КУпАП. В протоколі не відображені складові частини адміністративного правопорушення - суб`єкт та об`єктивна сторона. За нормою статті 172-11 КУпАП суб`єкт правопорушення є спеціальним, а тому, в протоколі обов`язково повинні бути відображені ознаки спеціального суб`єкту з посиланням на відповідні докази, які додаються до протоколу. Тобто, якщо особа, що притягується до адміністративної відповідальності, повинна бути військовослужбовцем, то потрібно зазначити, де, коли, яким наказом, та в період якого особливого стану ОСОБА_2 опинився на військовій службі та чи відповідає він критерію військовослужбовця. Щодо об`єктивної сторони: протокол повинен містити відомості, де, коли, при яких обставинах військовослужбовець порушив свої обов`язки, в чому вони полягають та до яких висновків дійшла уповноважена особа, яка проводила службове розслідування (у разі його призначення). Обмеження посиланням в протоколі про те, що було виявлено відсутність на військовій службі офіцера ОСОБА_2 , без конкретизації його проступку, не може містити складу правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 172-11 КУпАП. Із інкримінованого правопорушення ОСОБА_2 не слідує, що він самовільно покинув розташування військової частини чи місце служби, з якого та по який час він повинен був перебувати у місці служби і де саме.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Малофєєва проти Росії» (рішення від 30.05.2013, заява № 36673/04), зазначено, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принцип рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).

Суб`єктивна сторона, правопорушення, передбаченого статтею 172-11 КУпАП характеризується прямим умислом з метою тимчасового ухилення від служби.

У відповідності до роз`яснень, які містяться в ч. 2 п. 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 1.11.1996 № 9 «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя», - визнання особи винуватою, може мати місце лише за умови доведеності її вини.

Рішенням Конституційного Суду України від 26.05.2015 № 5-рп/2015 у справі за конституційним поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 276 Кодексу України про адміністративні правопорушення визначено, що у наведених положеннях Кодексу визначено систему правових механізмів щодо забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на стадії розгляду уповноваженим органом (посадовою особою) справи про адміністративне правопорушення, зокрема, з метою запобігти безпідставному притягненню такої особи до відповідальності. Отже, в силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винуватості особи, що притягується до відповідальності, тлумачиться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.

Відповідно до статті 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до частини першої статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до статті 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Згідно з статтею 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з статтею 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Оцінюючи надані суду докази в їх сукупності, суддя керується основними конституційними засадами судочинства, визначеними статтею 129 Конституції України, до яких відноситься забезпечення доведеності вини і змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а також статті 62 Конституції України та загальними принципами права, згідно яких усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачяться на її користь.

З огляду на викладене, складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 172-11 КУпАП не доведено.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 247 КУпАП розпочате провадження в справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Зважаючи на відсутність у справі достатніх правових підстав для притягнення ОСОБА_2 до відповідальності за ч. 3 ст. 172-11 КУпАП, справа про адміністративне правопорушення підлягає закриттю, на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, за відсутністю в його діях події і складу адміністративного правопорушення.

На підставі наведеного та керуючись статтями п. 1 ч. 1 ст. 247, ст.ст. 283-284 КУпАП, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Провадження у справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 172-11 КУпАП щодо ОСОБА_2 , РНОКПП (ІПН) НОМЕР_2 , закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Постанова про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником шляхом подачі апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду через суд першої інстанції протягом десяти днів з дня винесення постанови.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Суддя М. І. Риков