Рішення від 22 березня 2026 р. у справі №185/14778/25 — Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 185/14778/25

Провадження № 2/185/1486/26

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

23 березня 2026 року Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі: головуючого судді Головіна В.О., за участю секретаря судового засідання Виговської Е.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Павлограді Дніпропетровської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «СЕНС-БАНК», треті особи: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Хара Наталія Станіславівна, Приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Русецька Оксана Олександрівна про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,

В С Т А Н О В И В

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому просить визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис № 36478, вчинений 10 листопада 2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Харою Наталією Станіславівною, яким передбачено стягнення з неї на користь Акціонерного товариства «СЕНС-БАНК» заборгованості у розмірі 49284,76 грн, а також стягнути з відповідача понесені судові витрати.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що про наявність будь-якої заборгованості перед відповідачем їй стало відомо лише після ознайомлення з інформацією в автоматизованій системі виконавчого провадження. Як встановлено, приватним виконавцем виконавчого округу було відкрито виконавче провадження № 63846672 на підставі виконавчого напису нотаріуса.

Позивач зазначає, що жодних кредитних договорів із Акціонерним товариством «СЕНС-БАНК» вона не укладала, грошових коштів від відповідача не отримувала, а тому вважає, що будь-яка заборгованість перед відповідачем відсутня.

Крім того, позивач вказує, що при вчиненні виконавчого напису нотаріусом було порушено вимоги чинного законодавства, оскільки не було перевірено безспірність заборгованості, виконавчий напис вчинено на підставі неналежних та недопустимих доказів, відсутні документи, що підтверджують укладення кредитного договору, виконавчий напис вчинено після спливу встановлених законом строків, використано правову підставу, яка втратила чинність.

Позивач подала до суду заяву про розгляд справи без її участі, позов підтримала в повному обсязі.

Відповідач у судове засідання не з`явився, відзиву на позов не подав, доказів на спростування доводів позивача суду не надав.

Треті особи у судове засідання не з`явилися, про причини неявки суд не повідомили.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

10 листопада 2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Харою Наталією Станіславівною було вчинено виконавчий напис № 36478 про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості у розмірі 49284,76 грн на користь Акціонерного товариства «СЕНС-БАНК».

На підставі зазначеного виконавчого напису приватним виконавцем відкрито виконавче провадження № 63846672.

Відповідно до частини першої статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно зі статтею 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого майнового або немайнового права та інтересу.

Відповідно до статті 18 Цивільного кодексу України захист цивільних прав може здійснюватися, зокрема, нотаріусом шляхом вчинення виконавчого напису у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно зі статтею 87 Закону України «Про нотаріат» нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість, для стягнення грошових сум.

Частиною першою статті 88 Закону України «Про нотаріат» передбачено, що нотаріус вчиняє виконавчий напис за наявності одночасно таких умов: подані документи підтверджують безспірність заборгованості боржника перед стягувачем, а також з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років.

Згідно з пунктами 3.1, 3.2, 3.5 Глави 16 Розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, нотаріус зобов`язаний перевірити безспірність заборгованості та наявність документів, передбачених Переліком документів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 1172 від 29.06.1999 року.

Судом встановлено, що відповідачем не надано жодного належного та допустимого доказу, який би підтверджував факт укладення між сторонами кредитного договору.

Також відсутні докази отримання позивачем грошових коштів, а отже відсутні підстави вважати, що між сторонами виникли кредитні правовідносини.

Крім того, матеріали справи не містять доказів, які б підтверджували безспірність заборгованості, її розмір, порядок нарахування та строк виконання зобов`язань.

Суд бере до уваги, що постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 року у справі № 826/20084/14, залишеною без змін судом касаційної інстанції, визнано незаконною та нечинною постанову Кабінету Міністрів України № 662 від 26.11.2014 року в частині, що дозволяла вчинення виконавчих написів на підставі кредитних договорів, які не є нотаріально посвідченими.

Таким чином, станом на момент вчинення виконавчого напису, нотаріус не мав правових підстав для його вчинення на підставі ненотаріально посвідченого кредитного договору.

Суд також враховує правові висновки Верховного Суду, відповідно до яких при розгляді справ даної категорії суд повинен перевіряти не лише формальні підстави вчинення виконавчого напису, а й фактичну наявність безспірної заборгованості.

Частиною 6 статті 55 Конституції України гарантовано право кожного захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань будь-якими не забороненими законом засобами. Стаття 18 Цивільного кодексу України передбачає можливість захисту цивільних прав нотаріусом шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі, але у випадках і в порядку, встановлених законом. Відповідно до ст. 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України. Статтею 88 цього Закону визначені умови вчинення виконавчих написів, відповідно до якої нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Згідно з пп.3.1-3.5 п.3 глави 16 Розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України №296/5від 22.02.2012, нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо:1) подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем ; 2)за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями не більше одного року. Безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від29.06.99№ 1172. Якщо для вимоги, за якою вчиняється виконавчий напис, законом установлено інший строк давності, виконавчий напис вчиняється у межах цього строку. Строки, протягом яких може бути вчинено виконавчий напис, обчислюються з дня, коли у стягувача виникло право примусового стягнення боргу. При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.99 № 1172. Відповідно до п. 1 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1172 від 29.06.1999, нотаріально посвідчені договори, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно (крім випадку, передбаченого пунктом 1-1 цього переліку) Для одержання виконавчого напису подаються: а)оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів); б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання.

Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником. Нотаріус вирішує питання про вчинення виконавчого напису на підставі документів, наданих лише однією стороною стягувачем, і не зобов`язаний запитувати та одержувати пояснення боржника з приводу заборгованості для підтвердження чи спростування її безспірності. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2019 у справі № 916/3006/17 зроблено висновок, що вирішуючи спір про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів.

Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи сторін у повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість узагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру на час вчинення нотаріусом виконавчого напису. Інформація про наявність у суді іншого позову стягувача до боржника чи боржника до стягувача сама по собі не є доказом недотримання умови щодо безспірності заборгованості. Якщо порушення Порядку вчинення нотаріальних дій, допущені нотаріусом при вчиненні виконавчого напису, не свідчать про недотримання умов вчинення виконавчого напису, передбачених статтею 88 Закону України «Про нотаріат», та не призвели до порушення гарантованих законом прав боржника або стягувача, вони не можуть слугувати підставою для визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.

Законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів. Зазначений висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 05.07.2017 у справі № 6-887ц 17 та узгоджується з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 27.03.2019 у справі № 137/1666/16-ц. Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно з відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що відповідачем не доведено належними та допустимими доказами факт існування зобов`язання між сторонами, відсутні докази безспірності заборгованості, а також дотримання умов вчинення виконавчого напису, передбачених законодавством, у зв`язку з чим оспорюваний виконавчий напис підлягає визнанню таким, що не підлягає виконанню.

Керуючись ст.263,264,265 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В

Позов ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «СЕНС-БАНК», треті особи: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Хара Наталія Станіславівна, Приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Русецька Оксана Олександрівна — задовольнити.

Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис № 36478, вчинений 10 листопада 2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Харою Наталією Станіславівною про стягнення з ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь Акціонерного товариства «СЕНС-БАНК» заборгованості у сумі 49284,76 грн.

Стягнути з Акціонерного товариства «СЕНС-БАНК» (ЄДРПОУ 23494714) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати у розмірі 1816,80 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. Апеляційна скарга подається до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів.

Суддя: В. О. Головін