Вирок від 31 березня 2026 р. у справі №202/254/25 — Індустріальний районний суд міста Дніпра

202/254/25

1-кп/202/685/2026

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 квітня 2026 року Індустріальний районний суд міста Дніпра у складі:

головуючого – судді ОСОБА_1

за участю секретаря ОСОБА_2

розглянув у відкритому судовому засіданні обвинувальний акт та угоду про визнання винуватості у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 62025050010000622 від 06.01.2025 року за обвинуваченням:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець с. Кротівщина В.Багачанського району Полтавської області, громадянин України, з професійно-технічною освітою, одружений, маючий на утриманні неповнолітню дитину – ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , раніше не судимий, військовослужбовець військової служби за призовом під час мобілізації на особливий період, стрілець - номер обслуги 4 аеромобільного відділення 3 аеромобільного взводу 14 аеромобільної роти 4 аеромобільного батальйону військової частини НОМЕР_1 , солдат, зареєстрований та фактично проживаючий за адресою: АДРЕСА_1 ,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 402КК України, -

сторони кримінального провадження:

прокурор ОСОБА_5

захисник ОСОБА_6

обвинувачений ОСОБА_3

ВСТАНОВИВ:

Солдат ОСОБА_3 достовірно знаючи свої обов`язки, передбачені зазначеним вище законодавством, яке регламентує порядок виконання військового обов`язку, проходження військової служби і підлеглості, маючи можливість належно їх виконувати, свідомо допустив їх порушення в умовах воєнного стану, військовий злочин за наступних обставин.

Так, у зв`язку з виконанням завдань за призначенням, пов`язаних із захистом незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України військова частина НОМЕР_1 виконує завдання за призначенням на території Донецької та Луганської області.

17 листопада 2024 року солдат ОСОБА_3 разом з іншими військовослужбовцями військової частини НОМЕР_1 , перебували в місці району зосередження підрозділів військової частини НОМЕР_1 в АДРЕСА_2 , з метою проходження військової служби та виконання обов`язків військової служби за призначенням щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, в тому числі у безпосередньому зіткненні з противником.

17 листопада 2024 року приблизно о 08 годині 50 хвилин перебуваючи в місці району зосередження підрозділів військової частини НОМЕР_1 в АДРЕСА_2 , стрілець - номер обслуги 4 аеромобільного відділення 3 аеромобільного взводу 14 аеромобільної роти НОМЕР_2 аеромобільного батальйону військової частини НОМЕР_1 солдат ОСОБА_3 безпосередньо отримав бойове розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 полковника ОСОБА_7 № 6644 від 16.11.2024, доведене офіцером відділення психологічної підтримки персоналу військової частини НОМЕР_1 майором ОСОБА_8 , згідно якого до 12.00 години 17.11.2024 здійснити переміщення з району зосередження с. Яцьківка Краматорського району Донецької області у район очікування с. Лозове Краматорського району Донецької області за маршрутом с. Яцьківка Донецької області – АДРЕСА_3 та в подальшому приступити до охорони та оборони СП « ІНФОРМАЦІЯ_3 » та СП «Кастет» з завданням нарощування зусиль для відновлення СП «Кастет». Отримавши зазначене бойове розпорядження прямого начальника солдат ОСОБА_3 злякався виконувати покладені на нього обов`язки військової служби.

Продовжуючи свої злочинні дії, спрямовані на підрив установленого в Збройних Силах України порядку підлеглості і принципу єдиноначальності, військовослужбовець військової служби за призовом під час мобілізації на особливий період стрілець - номер обслуги 4 аеромобільного відділення 3 аеромобільного взводу 14 аеромобільної роти НОМЕР_2 аеромобільного батальйону військової частини НОМЕР_1 солдат ОСОБА_3 , в порушення вимог ст.ст. 17, 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», ст.ст. 6, 11, 16, 28, 29, 30, 31, 32, 35, 36, 37, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст. 3, 4, 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, діючи з прямим умислом, в умовах воєнного стану, з мотивів небажання виконувати свій конституційний обов`язок щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, діючи з прямим умислом в умовах воєнного стану, з мотивів небажання виконувати свій конституційний обов`язок щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України у безпосередньому зіткненні з противником, 17 листопада 2024 року приблизно о 08 годині 50 хвилин, перебуваючи в місці району зосередження підрозділів військової частини НОМЕР_1 в АДРЕСА_2 , відкрито відмовився виконати бойове розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 , полковника ОСОБА_7 № 6644 від 17.11.2024, доведене офіцером відділення психологічної підтримки персоналу військової частини НОМЕР_1 майором ОСОБА_8 , згідно якого до 12.00 години 17.11.2024 здійснити переміщення з району зосередження с. Яцьківка Лиманської територіальної громади Краматорського району Донецької області у район очікування с. Лозова Ізюмського району Харківської області за маршрутом с. Яцьківка Донецької області – с. Оскіл – м. Ізюм – с. Борова – с. Лозова Ізюмського району Харківської області та в подальшому приступити до охорони та оборони СП « ІНФОРМАЦІЯ_3 » та СП «Кастет» з завдання з подальшим нарощуванням зусиль для відновлення СП «Кастет» – чим підірвав бойову готовність та боєздатність підрозділу, що могло призвести до прориву російсько-окупаційними військами оборони Збройних Сил України на зазначеній ділянці оборони.

Таким чином, старший солдат ОСОБА_3 вчинив непокору, тобто відкрито відмовився виконати наказ начальника, в умовах воєнного стану, тобто вчинив злочин, передбачений ч. 4 ст. 402 КК України.

Під час судового розгляду між прокурором ОСОБА_5 та обвинуваченим ОСОБА_3 за участю захисника ОСОБА_6 25 лютого 2026 року укладена угода про визнання винуватості.

Відповідно угоди ОСОБА_3 беззастережно визнав свою винуватість у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України, вчиненого ним за викладених вище обставин у повному обсязі повідомленої йому підозри та висунутого обвинувачення. Як під час досудового розслідування та судового розгляду щиро покаявся у скоєному злочині та зобов`язується:

- беззастережно визнати свою винуватість у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України;

- активно сприяти розкриттю злочину.

Сторонами узгоджено, що при затвердженні угоди про визнання винуватості обвинуваченому ОСОБА_3 буде призначено покаранняза вчинене кримінального правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 402 КК України, із застосуванням ст. 69 КК України, нижче він найнижчої межі, передбаченої санкцією статті, у виді позбавлення волі строком на 2 (два) роки, з заміною, на підставі ст. 58 КК України, основного покарання, що призначене ОСОБА_3 , на службові обмеження для військовослужбовців строком на 2 (два) роки із відрахуванням в дохід держави із суми грошового забезпечення ОСОБА_3 20 (двадцяти) відсотків.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 вину у вчиненні інкримінованого йому злочину визнав повністю. Зазначив, що він цілком розуміє характер обвинувачення, яке йому пред`явлено. Визнав себе винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України в повному обсязі, визнав фактичні обставини справи, встановлені під час досудового розслідування. Додав, що щиро розкаюється у скоєному, сприяв розкриттю правопорушення.

Крім того зазначив, що він розуміє надані йому законом права, визначені ч. 4 ст. 474 КПК України, розуміє наслідки укладення та затвердження угоди про визнання винуватості, визначені ст. 473 КПК України, наслідки її не виконання, передбачені ст. 476 КПК України. Пояснив, що здатний реально виконати взяті на себе відповідно до угоди зобов`язання. Просив затвердити угоду про визнання винуватості, яку уклав добровільно в присутності захисника та призначити узгоджене покарання.

Захисник обвинуваченого - адвокат ОСОБА_6 у судовому засіданні просив угоду про визнання винуватості затвердити і призначити ОСОБА_3 узгоджене в угоді покарання. Додав, що угода укладена добровільно, дотримані всі вимоги передбачені КПК України.

Прокурор в судовому засіданні вважав, що при укладенні угоди про визнання винуватості дотримані вимоги КПК України та КК України, просив угоду про визнання винуватості затвердити і призначити обвинуваченому узгоджене в угоді покарання.

Суд заслухав доводи сторін кримінального провадження, роз`яснив сторонам наслідки укладення угоди, які передбачені ч. 4 ст. 474 КПК України та виконання вимоги п. п. 6, 7 вказаної статті, перевірив умови укладання угоди про визнання винуватості, відповідність угоди за змістом вимогам процесуального законодавства, роз`яснив та з`ясував у обвинувачуваного про повне розуміння ним його процесуальних прав, добровільності та відсутності будь-яких обставин, які примусили його погодитися на підписання угоди про визнання винуватості, характеру висунутого ОСОБА_3 обвинувачення, виду і розміру покарання та наслідки постановлення вироку на підставі угоди про визнання винуватості, та дійшов висновку про те, що у даному провадженні можливо затвердити надану угоду про визнання винуватості з наступних підстав.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 468 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості.

Згідно з п. 1 ч. 4 ст. 469 КПК України угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, нетяжких злочинів, тяжких злочинів.

Відповідно до ч. 4 ст. 402 КК України непокора, вчинена в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, карається позбавленням волі на строк від п`яти до десяти років.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України, яке згідно з ч. 5 ст. 12 КК України є тяжким злочином, а тому відповідно до положень п. 1 ч. 4 ст. 469 КПК України, може бути укладено угоду про визнання винуватості.

Після виконання вимог ст. 474 КПК України, перевіривши угоду на її відповідність нормам КПК, КК України та інших законів, суд встановив, що угода відповідає вимогам закону та не суперечить нічим інтересам, сторони правильно розуміють наслідки укладеної угоди.

Відповідно до п. 1 ст. 475 КПК України якщо суд переконається, що угода може бути затверджена, він ухвалює вирок, яким затверджує угоду і призначає узгоджену сторонами міру покарання.

Таким чином, судом встановлено, що укладена між прокурором та обвинуваченим, за участю захисника, 25 лютого 2026 року угода відповідає вимогам КПК України, дії обвинуваченого ОСОБА_3 за ч. 4 ст. 402 Кримінального Кодексу України кваліфіковано правильно, умови угоди не суперечать інтересам суспільства і не порушуються права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб, угода укладена добровільно та не є наслідком застосування насильства, примусу або погроз. Сторони кримінального провадження розуміють наслідки затвердження даної угоди, щодо обмежень в частині оскарження вироку. Обвинувачений свою провину визнає повністю, зазначив, що може виконати взяті на себе за угодою зобов`язання, фактичні підстави для визнання винуватості наявні, узгоджена міра покарання відповідає загальним засадам призначення покарання, визначених ст. 65 КК України, отже суд дійшов висновку, що укладену угоду про визнання винуватості від 25.02.2026 року слід затвердити та призначити обвинуваченому покарання передбачене угодою.

Так, при призначенні покарання суд враховує ступінь тяжкості скоєного кримінального правопорушення, обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання, відомості про особу обвинуваченого.

Обставиною, яка пом`якшує покарання обвинуваченому ОСОБА_3 , суд визнає щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, вчинення кримінального правопорушення внаслідок збігу тяжких особистих, сімейних чи інших обставин.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченому судом не встановлено.

Згідно ч. 1 ст. 69 КК України, за наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов`язане з корупцією, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м`якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за це кримінальне правопорушення.

Відповідно до ст. 58 КК України покарання у виді службового обмеження застосовуються до засуджених військовослужбовців, крім військовослужбовцям, які проходять строкову службу на строк від шести місяців до двох років.

Таким чином, судом встановлено наявність кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення. Враховуючи данні про особу обвинуваченого, який раніше не судимий, на обліку у лікаря психіатра, нарколога не перебуває, за місцем проходження служби характеризується посередньо, має постійне місце проживання, є військовослужбовцем (за мобілізацією), проходить службу в ЗСУ, а також його критичне ставлення до скоєного, суд вважає наявними підстави для застосування ст. 69 КК України, та призначення ОСОБА_3 узгодженого сторонами покарання та на підставі ст. 58 КК України замінити основне покарання, що призначене ОСОБА_3 за вчинене кримінального правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 402 КК України, у виді позбавлення волі строком на 2 (два) роки на службові обмеження для військовослужбовців строком на 2 (два) роки із відрахуванням в дохід держави із суми грошового забезпечення ОСОБА_3 20 (двадцяти) відсотків.

Узгоджене покарання є достатнім для виправлення ОСОБА_3 та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень, відповідає загальним засадам призначення покарання.

На підставі наведеного, суд вважає, що укладена угода між прокурором та обвинуваченим за участю захисника відповідає вимогам закону і не порушує законних прав та інтересів сторін та інших осіб.

Витрати, пов`язані з проведенням судових експертиз та речові докази по кримінальному провадженню відсутні.

На підставі викладеного, керуючись ст. 373, 374, 394, 424, 468, 469, 472-476 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Затвердити угоду про визнання винуватості, укладену 25 лютого 2026 року між прокурором та обвинуваченим ОСОБА_3 за участю захисника ОСОБА_6 .

ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України та призначити йому узгоджене сторонами покарання за ч. 4 ст. 402 Кримінального кодексу України, із застосуванням ст. 69 КК України, нижче від найнижчої межі, передбаченої санкцією статті, у виді позбавлення волі на строк 2 роки.

На підставі ст. 58 КК України замінити основне покарання, призначене ОСОБА_3 за вчинене кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 402 КК України, у виді позбавлення волі строком на 2 (два) роки на службові обмеження для військовослужбовців строком на 2 (два) роки із відрахуванням в дохід держави із суми грошового забезпечення ОСОБА_3 20 (двадцяти) відсотків.

Зарахувати у строк покарання ОСОБА_3 попереднє ув`язнення з 17 листопада 2024 року по 14.01.2025 року із розрахунку, відповідно до ст. 72 КК України, 1 день позбавлення волі відповідає трьом дням службового обмеження для військовослужбовців.

Вирок може бути оскаржений до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок суду першої інстанції на підставі угоди про визнання винуватості може бути оскаржений в апеляційному порядку:

1) обвинуваченим, його захисником, законним представником виключно з підстав: призначення судом покарання, суворішого ніж узгоджене сторонами угоди; ухвалення вироку без його згоди на призначення покарання; невиконання судом вимог, встановлених частинами п`ятою - сьомою статті 474 цього Кодексу, в тому числі не роз`яснення йому наслідків укладення угоди;

2) прокурором виключно з підстав: призначення судом покарання, менш суворого, ніж узгоджене сторонами угоди, затвердження судом угоди у кримінальному провадженні, в якому згідно з частиною третьою статті 469 цього Кодексу угода не може бути укладена.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Суддя ОСОБА_9