Рішення від 25 березня 2026 р. у справі №211/8327/25 — Довгинцівський районний суд м. Кривого Рогу

Провадження № 2/211/1080/26

ЄУН 211/8327/25

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 березня 2026 року м. Кривий Ріг

Довгинцівський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді Грубника О.М

за участю секретаря Чернявської І.Ю.

позивача ОСОБА_1

представника позивача адвоката Починок В.В.

відповідача ОСОБА_2

розглянувши у судовому засіданні в залі Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про поділ спільного майна

В С Т А Н О В И В :

Адвокат Починок В.В., діючи від інтересах ОСОБА_1 звернувся до Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області з позовною заявою, в якій просить суд здійснити поділ майна: квартири розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , та в порядку поділу спільного сумісного майна подружжя визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , також просить стягнути з відповідача судові витрати.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , перебували у зареєстрованому шлюбі з 17.12.2022 р. по 24.07.2024 р., що підтверджується свідоцтвами про шлюб та про розірвання шлюбу. У період перебування у шлюбі сторонами була придбана однокімнатна квартира за адресою: АДРЕСА_1 за договором купівлі продажу зареєстрованим в реєстрі за № 1-508, посвідченим 05.05.2023 р. державним нотаріусом Третьої криворізької державної нотаріальної контори Ситнік О.О. Після розірвання шлюбу позивач із чоловіком не можуть дійти згоди щодо розподілу спільного майна, зокрема зазначеної квартири. Оскільки, майно було придбане сторонами у період шлюбу, воно належить подружжю на праві спільної сумісної власності, тому позивач має намір поділити вищезазначене майно, шляхом визначення за нею 1/2 частки квартири, в порядку поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя. Посилаючись на норми СК України просить суд здійснити поділ майна: квартири розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , та в порядку поділу спільного сумісного майна подружжя визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвалою Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 04 вересня 2025 року відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження.

Від відповідача до суду надійшов відзив, в якому він зазначає, що 02.06.2020 він разом зв своїм рідним братом ОСОБА_3 успадкував від батьків квартиру у спільну власність відповідно до свідоцтва про право власності на спадщину за законом. Відповідно до договору купівлі-продажу квартири від 28.04.2023, ОСОБА_2 разом з рідним братом ОСОБА_3 було відчужено успадковану відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом квартиру. Свою частку грошових коштів від продажу успадкованої від батьків квартири, у спільне користування своїй дружині не передавав, а передав на зберігання своїй тітці. 05.05.2023 придбав спірну квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 . Зазначає, що для розрахунку за придбану квартиру ним були використані грошові кошти, від продажу успадкованої від батьків квартири і його особистих коштів було цілком достатньо для купівлі, тому квартира, розташована за адресою: АДРЕСА_1 . була придбана виключно за належні йому на праві особистої приватної власності грошові кошти, які не передавалися ним у спільне користування з ОСОБА_1 . На підставі вищевикладеного просить суд відмовити повністю у задоволенні позовних вимог у справі за цивільним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про поділ спільного майна.

Від представника позивача до суду надійшла відповідь на відзив, у якій зазначено, що позивачці відомо, що незадовго до придбання спірної квартири відповідач разом зі своїм рідним братом ОСОБА_3 успадкували квартиру їх батьків, після чого вони її продали. Однак, отримані від продажу тієї квартири кошти відповідач не витрачав на придбання спірної квартири. Навпаки, спірна квартира була придбана на заощаджені позивачкою до шлюбу її особисті кошти. Куплена позивачкою та відповідачем спірна однокімнатна квартира за адресою АДРЕСА_1 за договором купівлі–продажу від 05.05.2023 була оформлена на ім`я відповідача тому, що він у нотаріальній конторі під час оформлення угоди відмовлявся надати згоду на придбання цієї квартири як подружжя, якщо вона не буде оформлена на нього. У подальшому позивачка за свої кошти зробила ремонт у даній квартирі, особисто після придбання квартири сплатила борги за комунальні послуги (які згідно з п.4.9 договору купівлі-продажу квартири за домовленістю сторін перейшли до покупця) -електроенергію, холодну воду та водовідведення, та у подальшому особисто сплачувала всі поточні комунальні платежі. Внаслідок проведеного ремонту ринкова вартість спірної квартири істотно збільшилась з 92 275,16 грн. до 404 300,00 грн. Відповідач неодноразово здійснював всілякі перешкоди у користуванні позивачкою цією квартирою. Так, 17.01.2024 відповідач без дозволу позивачки змінив замки у спірній квартирі, 11.05.2024 відповідач залив клеєм замок у вхідних дверях, розбив скло у кімнаті та зірвав камеру відеоспостереження. З приводу вище вказаних інцидентів позивачка зверталася до поліції з проханням притягнути відповідача до відповідальності за такі неправомірні дії. Крім того, відповідач неодноразово здійснював пошкодження електропостачання до спірної квартири шляхом перерізання електричних проводів у розподільчому щитку на сходовій клітині. Для доведення, що майно було набуте за особисті кошти одного з подружжя, необхідно надати документи, які підтверджують джерело цих коштів та факт їх використання для придбання майна. Або якщо кошти на оплату придбаної квартири були перераховані з банківського рахунку одного з подружжя, банківські виписки могли би підтвердити хто саме з подружжя розрахувався за спірне майно. У якості доказу на підтвердження джерела коштів, які за твердженням відповідача використані ним для придбання спірної квартири, він надав до відзиву договір купівлі-продажу квартири від 28.04.2023 р. Однак, на підтвердження факту їх використання для придбання спірного майна відповідач жодного доказу не надав, а позивачка даний факт категорично заперечує. Враховуючи вищевикладене просить суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Ухвалою Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 22 вересня 2025 підготовче провадження закрито та справу призначено до розгляду по суті.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав заявлені вимоги та просив суд із врахуванням всіх обставин по справі задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, просив суд відмовити в їх задоволені.

Допитана в якості свідка ОСОБА_4 , пояснила суду, що їй відомо, що позивач придбала квартиру за власні кошти. Проживала разом з відповідачем але з часом вони розійшлися. У позивачки завжди були гроші. Відповідач побив меблі у квартирі та залив замки клеєм.

Свідок ОСОБА_5 повідомив, що проживає на тому ж поверсі, та бачив, як у вищевказаній квартирі робили ремонт відповідач або його товариш.

Свідок ОСОБА_6 пояснила суду, що відповідач та позивач познайомилися через мережу Інтернет у квітні 2022 року, після чого позивачка дізналась, що у відповідача є батьківська квартира. Надалі пара одружилася, з часом продали батьківську квартиру та купили квартиру, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Надалі відповідач почав робити ремонт у вищевказаній квартирі, проте з 2024 року відповідач вже жив окремо від позивачки. Те, що відповідач придбав квартиру за власні кошти, знає з його слів.

Заслухавши пояснення учасників справи, допитавши заявлених сторонами свідків, встановивши фактичні обставини справи, повно та всебічно дослідивши усі докази у справі, суд приходить наступного висновку.

Судом встановлено, що 17 грудня 2022 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було зареєстровано шлюб, про що Криворізьким відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Криворізькому районі Дніпропетровської області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) зроблено відповідний актовий запис №139.

Судом встановлено, що між ОСОБА_7 та ОСОБА_2 , 05.05.2023 укладено договір купівлі-продажу квартири розташованої за адресою: АДРЕСА_1 ., посвідчений державним нотаріусом Третьої криворізької державної нотаріальної контори Ситнік О.О.

Таким чином, під час спільного проживання у зареєстрованому шлюбі сторонами було придбано 1 кімнатну квартиру, загальною площею 33,8 кв.м., житловою площею 17,3 кв.м., яка зареєстрована на праві власності за ОСОБА_2 , відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно.

Відповідно до заяви про згоду одного із подружжя на придбання майна, ОСОБА_1 надала згоду на укладання договору купівлі-продажу її чоловіком – ОСОБА_2 квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ., а також підтвердила, що грошові кошти, які витрачаються на придбання об`єкта нерухомості, є їхньою сумісною власністю. Придбана нерухомість також буде спільною власністю як така, що набувається за час шлюбу.

Відповідно до свідоцтва про розірвання шлюбу, шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 розірвано, про що 24 липня 2024 року Криворізьким відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Криворізькому районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) було зроблено відповідний актовий запис №71.

Вирішуючи по суті даний спір, суд виходить з того, що відповідно до ч.3 ст.2 ЦПК України, основними засадами (принципами) цивільного законодавства, зокрема є: верховенство права, змагальність сторін, диспозитивність, розумність строків розгляду справи судом та неприпустимість зловживання процесуальними правами.

Відповідно до вимог ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно із вимогами ч.1 ст.5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст.2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» є забезпечити кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною радою України.

Відповідно до ч.3 ст.368 ЦК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із ст.60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

У відповідності до ст.61 СК України, об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.

Здійснення подружжям права спільної сумісної власності регламентується ст.63 СК України, згідно з якою дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Розпорядження спільним сумісним майном подружжя може відбутися шляхом його поділу, виділення частки. Поділ майна, що є у спільній сумісній власності подружжя, є підставою набуття особистої власності кожним з подружжя.

Відповідно до ст.69 СК України, дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Частинами 1,2 ст.70 СК України встановлено, що у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім`ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім`ї. Принцип рівності часток застосовується незалежно від того, чи здійснюється поділ у судовому або у позасудовому порядку.

Згідно ч.1, ч.4 ст.71 СК України, майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними.

Крім того, рівність прав кожного із подружжя на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності (якщо інше не встановлено домовленістю між ними) та необхідність взаємної згоди подружжя на розпорядження майном, що є об`єктом права його спільної сумісної власності, передбачено ч.1 ст.63, ч.1 ст.65 СК України.

Розпоряджання спільним сумісним майном подружжя може відбутися шляхом його поділу, виділення частки. Поділ майна, що є у спільній сумісній власності подружжя є підставою набуття особистої власності кожним з подружжя.

Виходячи зі змісту п.п. 23,24 постанови Пленуму ВСУ від 21.12.2007 №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» вбачається, що вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу можуть бути будь-які види майна, незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом. До складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов`язаннями, що виникли в інтересах сім`ї.

Суть поділу полягає в тому, що кожному з подружжя присуджуються в особисту власність конкретні речі, а також здійснюється розподіл майнових прав та обов`язків. При здійсненні поділу в судовому порядку суд має виходити з презумпції рівності часток. При винесенні рішення суд має керуватися "обставинами, що мають істотне значення", якими можуть бути, насамперед, ступінь трудової та (або) фінансової участі кожного з подружжя в утриманні спільного майна, зроблених поліпшеннях, доцільність та обґрунтованість укладених правочинів, спрямованих на розпорядження спільним майном, наявність або відсутність вчинення одним з подружжя дій, що порушують права другого з подружжя, суперечать інтересам сім`ї, матеріальне становище співвласників тощо. Поділ спільного сумісного майна подружжя здійснюється з визначення кола об`єктів спільної сумісної власності подружжя і встановлення їхньої вартості. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи (абзац перший пункту 22постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» від 21 грудня 2007 р. N 11).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 372/504/17 (провадження № 14-325цс18) зроблено висновок, що «у статті 60 СК України закріплено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя. Таке ж положення містить і стаття 368 ЦК України. Частиною першою статті 70 СК України встановлено, що у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. Зазначені норми закону свідчать про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Ця презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує».

Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує та зобов`язаний довести обставини, що її спростовують, на підставі належних та допустимих доказів.

Також суд враховує правові позиції ВСУ з аналогічних спорів, в яких ВСУ роз`яснює, що у процесі розгляду спорів про поділ майна подружжя необхідно враховувати такі обставини: час придбання майна; кошти, за які таке майно було придбано (джерело придбання); мета придбання майна, яка дозволяє визначити правовий статус сумісної власності подружжя.

Також, суд звертає увагу, що тільки у випадку, якщо придбання майна відповідало зазначеним критеріям, таке майно може бути визнане спільно нажитим і підлягає розподілу між подружжям на підставі ст.60 СК України.

Судом встановлено, що спірне майно, а саме, квартира, розташована за адресою: АДРЕСА_1 , набута сторонами під час перебування у шлюбі, є об`єктом спільної сумісної власності подружжя, а тому підлягає поділу.

Враховуючи те, що сторони добровільно не домовилися про розмір часток, які мають бути визначені кожному з них, суд погоджується, що запропонований позивачем поділ майна, буде справедливим та відповідатиме інтересам обох сторін.

З огляду на встановлені судом обставини справи, норми, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про наявність законних підстав для задоволення позовних вимог, а тому вважає за можливе поділити майно подружжя, визнавши за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 право власності на квартиру, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , по 1/2 частині за кожним з них.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене, необхідно стягнути з відповідача на користь позивача понесені та документально підтверджені позивачем судові витрати по справі у вигляді судового збору в сумі 969,00 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 1, 8-10, 60, 63, 65, 68, 69, 70 Сімейного кодексу України, ст.ст.12,81,141,247,263-265, 280, 282 ЦК України, суд -

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про поділ спільного майна - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частку квартири розташованою за адресою: АДРЕСА_1 .

Визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частку квартири розташованою за адресою: АДРЕСА_1 .

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору в сумі 969,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Інформація про сторони та інших учасників справи:

позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 ;

представник позивача: ОСОБА_8 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_3 ;

відповідач: ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_4 .

Суддя О.М.Грубник