Постанова від 19 березня 2026 р. у справі №754/20684/25 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 березня 2026 року місто Київ

єдиний унікальний номер справи: 754/20684/25

номер провадження: 33/824/1382/2026

Суддя Київського апеляційного суду Верланов С.М., за участю особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та його захисників - адвоката Трунова Юрія Анатолійовича та адвоката Опалюка Сергія Валерійовича, представника потерпілої ОСОБА_2 - адвоката Андрієнка Сергія Володимировича, потерпілого ОСОБА_3 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Києві в режимі відеоконференції справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою адвоката Андрієнка Сергія Володимировича, подану в інтересах ОСОБА_2 , на постанову судді Деснянського районного суду міста Києва від 13 січня 2026 року,

В С Т А Н О В И В:

Постановою судді Деснянського районного суду міста Києва від 13 січня 2026 року закрито провадження у справі про адміністративне правопорушення за ч.3 ст.154 КУпАП щодо ОСОБА_1 на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, адвокат Андрієнко С.В. в інтересах ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій просить поновити пропущений строк на апеляційне оскарження постанови судді Деснянського районного суду міста Києва від 13 січня 2026 року. Постанову судді першої інстанції скасувати та ухвалити нову постанову у справі, якою ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.154 КУпАП.

Клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження мотивовано тим, що оскільки потерпіла ОСОБА_2 не була залучена до участі у справі, про наявність та зміст оскаржуваної постанови судді їй стало відомо лише після опублікування її тексту в Єдиному державному реєстрі судових рішень (далі - ЄДРСР) у п`ятницю 16 січня 2026 року. Тому тільки в понеділок 19 січня 2026 року потерпіла ОСОБА_2 звернулася до адвоката Андрієнка С.В. про надання правничої допомоги, з яким уклала відповідний договір. Вказує, що у період з 19 січня 2026 року по 23 січня 2026 року (день закінчення строку на апеляційне оскарження) вона і її представник - адвокат Андрієнко С.В. перебували в умовах відсутності електричної енергії як за робочим місцем, так і за місцем проживання внаслідок пошкоджень системи електрозабезпечення міста Києва у зв`язку з масованими атаками рф, що перешкоджало підготувати та направити апеляційну скаргу у встановлений законом строк.

На обгрунтування доводів апеляційної скарги адвокат Андрієнко С.В. посилається на те, що у вступній частині оскаржуваної постанови суддя вказав неправильну назву органу, що збирав матеріали про адміністративне правопорушення, а саме зазначено, що матеріали надійшли з Управління патрульної поліції у місті Києві ДПП, проте до суду матеріали направляло Деснянське управління поліції ГУНП у місті Києві. Тому вважає, що ця помилка була допущена судом внаслідок копіювання тексту з іншої постанови та неуважне ставлення судді до матеріалів, які розглядались.

Вказує, що у мотивувальній частині оскаржуваної постанови суддя першої інстанції формально послався на те, що ст.154 КУпАП є банкетною нормою та не зазначив дійсно існуючі підзаконні нормативні акти щодо утримання тварин, а вказав ті, що не існують.

Зазначає, що суддя першої інстанції не застосувала Перелік небезпечних порід собак, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 10 листопада 2021 року №1164, який містить відомості про те, що собаки породи «Вівчарка голландська», яка згідно кінологічних довідників є аналогом породи «Вівчарка бельгійська малінуа», яка віднесена саме до небезпечних порід собак. Крім того, суддею не застосовані Правила утримання собак та котів в місті Києві, затверджені рішенням Київської міської ради V сесії V скликання від 25 жовтня 2007 року №1079/3912 (із змінами і доповненнями, внесеними рішенням КМР від 05 жовтня 2017 року № 172/3179) (далі - Правила) .

Вказує, що додатком до цих Правил є перелік порід собак, визнаних як потенційно небезпечні, який містить посилання на породу собак «Бельгійська вівчарка». Отже за вказаними вище нормативними актами собака ОСОБА_1 породи «Бельгійська вівчарка малінуа» є потенційно небезпечною, а тому до її утримання існують нормативні вимоги. Так, згідно пункту 3.2 Правил, забороняється утримувати собак незареєстрованими належним чином. Звертає увагу на те, що ОСОБА_1 зареєстрував свою собаку вже після скоєння події, однак суддя на це увагу не звернув.

Крім того, пунктом 3.4 Правил визначено, що при утриманні собак і котів їх власникам необхідно: запобігати прояву небезпечних дій з боку тварин, які утримуються, по відношенню до людей, інших тварин або майна. Однак ОСОБА_1 пояснив, що він дозволив вийти своїй собаці з салону його автомобіля, і при цьому перед виходом на відкриту місцевість не надів на неї, а ні поводок, а ні намордник. Суддя цим обставинам оцінки не надав.

Посилається на те, що відповідно до пункту 3.6 Правил, власник собаки, що визнана небезпечною, також зобов`язаний, зокрема, пройти процедуру обов`язкового страхування відповідальності власників собак за шкоду, яка може бути заподіяна третім особам, згідно з вимогами законодавства. Проте суддя першої інстанції не звернув увагу на відсутність у ОСОБА_1 полісу страхування та не запитав його про це.

Вказує, що пунктом 5.3 Правил визначено, що особа, яка супроводжує тварину, зобов`язана забезпечити безпеку: оточуючих людей і тварин, а також майна від заподіяння шкоди супроводжуваною твариною. Вважає, що ОСОБА_1 не забезпечив виконання цього пункту Правил, а суддя не побачив в його діянні складу адміністративного правопорушення за ознакою об`єктивної сторони.

Також зазначає, що пунктом 5.5 Правил встановлено, що дозволяється виводити собак за межі квартири, території подвір`я, організацій, підприємств тощо, лише на повідку з прикріпленим до нашийника особистим номерним знаком, а потенційно небезпечних собак та собак, що визнані небезпечними, обов`язково на короткому повідку (не більше 2 м) і в наморднику, але це правило не було застосоване суддею при вирішення справи.

Вважає, що суддя першої інстанції переклала всю вину на особу, яка складала протокол про адміністративне правопорушення. В той же час, суддя першої інстанції фактично залишив потерпілу ОСОБА_2 без захисту права, яка зазнала суттєвих порушень, та без можливості відшкодувати отриману майнову та моральну шкоду.

Захисник ОСОБА_1 - адвокат Опалюк С.В. подав заперечення на апеляційну скаргу, в яких просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову судді першої інстанції - без змін. Вказує, що представник потерпілої вводить суд апеляційної інстанції в оману щодо дійсного змісту постанови Кабінету Міністрів України від 10 листопада 2021 року №1164 «Деякі питання щодо небезпечних порід собак», оскільки вона не містить ніяких посилань ні на які кінологічні довідники та не встановлює, що вівчарка голландська є аналогом породи вівчарка бельгійська малінуа. Вказане є особистим припущенням скаржника, яке не узгоджується з дійсним змістом нормативно-правового акта, які підлягає застосуванню в рамках даної справи і був застосований суддею першої інстанції правильно. Зазначає, що відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення ВАД №742581 від 03 грудня 2025 року в ньому міститься узагальнене абстракте формулювання ймовірного правопорушення без зазначення пункту, частини, статті Закону України «Про захист тварин від жорстокого поводження» та/або Правил утримання собак та котів в місті Києві, затверджених рішенням Київської міської ради V сесії V скликання від 25 жовтня 2007 року №1079/3912 «Про врегулювання питань утримання та поводження з собаками і котами в м. Києві». Відтак вважає, що встановити в чому саме полягає суть інкримінованого правопорушення та яку норму закону порушено ОСОБА_1 об`єктивно неможливо.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представника потерпілої ОСОБА_2 - адвоката Андрієнка С.В., який підтримав клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження та доводи, що викладені в апеляційній скарзі, й просив їх задовольнити, пояснення потерпілого ОСОБА_3 , який просив задовольнити апеляційну скаргу, пояснення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та його захисників - адвоката Трунова Ю.А. та адвоката Опалюка С.В., які заперечували проти задоволення апеляційної скарги й просили відмовити в її задоволенні, вважаю, що задоволенню підлягає лише клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови судді Деснянського районного суду міста Києва від 13 січня 2026 року у справі щодо ОСОБА_1 , оскільки наведені в ньому обставини дозволяють зробити висновок про те, що цей строк було пропущено з поважних причин.

Згідно з ч.1 ст.277-2 КУпАП повістка особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, вручається не пізніш як за три доби до дня розгляду справи в суді, в якій зазначаються дата і місце розгляду справи.

Відповідно до положень ч.1 ст.268 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

З матеріалів справи вбачається, що 13 січня 2026 року суддею першої інстанції розглянуто справу за відсутності ОСОБА_2 , за результати розгляду якої того ж дня була винесена постанова (а.с.52-54).

Доказів того, що потерпіла ОСОБА_2 була повідомлена судом першої інстанції матеріали справи не містять.

Відповідно до ч.1 ст.285 КУпАП постанова оголошується негайно після закінчення розгляду справи. Копія постанови протягом трьох днів вручається або висилається особі, щодо якої її винесено.

У клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження представник потерпілої - адвокат Андрієнко С.В. вказав, що про наявність та зміст оскаржуваної постанови судді Сторч Ю.І. стало відомо лише після опублікування тексту постанови у ЄДРСР в п`ятницю 16 січня 2026 року. Тому тільки в понеділок 19 січня 2026 року потерпіла ОСОБА_2 звернулася до нього про надання їй правничої допомоги та уклала з ним відповідний договір.

27 січня 2026 року адвокат Андрієнко С.В. подав апеляційну скаргу на постанову судді Деснянського районного суду міста Києва від 13 січня 2026 року.

За змістом п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Право на справедливий судовий розгляд, закріплене в п.1 ст.6 Конвенції, необхідно розглядати як право на доступ до правосуддя.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) п.1 ст.6 Конвенції не вимагає від держав засновувати апеляційні або касаційні суди. Разом з тим там, де такі суди існують, гарантії, що містяться у ст.6 Конвенції, повинні відповідати, зокрема, забезпеченню ефективного доступу до цих судів для того, щоб учасники судового процесу могли отримати рішення, яке стосується їх «цивільних прав та обов`язків» (Рішення ЄСПЛ у справі «Гоффман проти Німеччини» («Hoffmann v. Germany») від 11 жовтня 2001 року, пункт 65; Рішення ЄСПЛ у справі «Кудла проти Польщі» («Cudla v. Poland») від 26 жовтня 2000 року).

Однією з основних засад судочинства відповідно до пункту 8 ч.3 ст.129 Конституції України є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду.

Конституційний Суд України у Рішенні від 11 грудня 2007 року № 11-рп/2007 зазначив, що реалізацією права особи на судовий захист є можливість оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій. Перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина (абзац третій підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини).

Згідно з приписами ст.289 КУпАП, в разі пропуску строку на оскарження постанови суду з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом, правомочним розглядати скаргу.

З урахуванням наведеного вище, враховуючи те, що потерпілу ОСОБА_2 не було повідомлено про розгляд справи у суді першої інстанції і вона не знала про прийняте судове рішення у справі, апеляційний суд приходить до висновку, що наведені адвокатом Андрієнком С.В. у клопотанні доводи про поважність причин пропуску строку на оскарження постанови судді є обґрунтованими, а тому пропущений строк на оскарження постанови судді Деснянського районного суду міста Києва від 13 січня 2026 року підлягає поновленню.

Щодо доводів апеляційної скарги про скасування та ухвалення нової постанови у справі про визнання ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.154 КУпАП, то вони не підлягають задоволенню з таких підстав.

Закриваючи провадження у справі за відсутністю у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.154 КУпАП, суддя першої інстанції виходив із того, що матеріали справи про адміністративне правопорушення не містять доказів того, що ОСОБА_1 було допущено утримання собаки у місцях, де це заборонено відповідними правилами, утримання незареєстрованої собаки, приведення її у громадське місце, вигулювання собаки без повідка і намордника чи в не відведених для цього місцях. При цьому суддя виснував, що спричинення шкоди здоров`ю чи майну потерпілого укусом собаки не є самостійним складом адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.154 КУпАП.

Також суддя першої інстанції виснував, що ст.154 КУпАП є бланкетною нормою, тобто нормою, яка лише називає або описує правопорушення, а для повного визначення його ознак відсилає до інших нормативно-правових актів, що наповнює норму ст.154 КУпАП більш конкретним змістом для встановлення тих ознак, які мають значення для правильної правової кваліфікації зазначеного діяння. Відтак, при складанні протоколу про адміністративне правопорушення, особа, яка складає протокол повинна викласти суть правопорушення виходячи із частини першої даної статті з посиланням на конкретний пункт Правил утримання собак, котів і хижих тварин у населених пунктах, який вважається порушенням, чи Правил утримання домашніх тварин, чи інших нормативно-правових актів, що встановлюють вимоги до утримання та поводження з домашніми тваринами та виключно після цього зазначити наслідки у виді заподіяння шкоди, як це передбачено ч.3 ст.154 КУпАП.

За таких обставин суддя першої інстанції дійшов висновку, що всупереч наведеному вище у протоколі про адміністративне правопорушення серії ВАД №742581 від 03 грудня 2025 року взагалі відсутні посилання на порушення ОСОБА_1 Правил утримання собак, котів і хижих тварин, не зазначено пункт (розділ) цих Правил та в чому це порушення проявилось, тобто в протоколі не розкрито об`єктивну сторону адміністративного правопорушення.

Суд апеляційної інстанції погоджується з такими висновками судді першої інстанції, виходячи з такого.

Стаття 7 КУпАП передбачає, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. При цьому, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законів.

Відповідно до вимог ст.ст.245, 280, 256 КУпАП, одним із завдань провадження у справах про адміністративне правопорушення є своєчасне, всебічне, повне й об`єктивне з`ясування обставин кожної справи. Необхідно також встановити, чи вчинено правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, а також інші обставини, які мають значення для справи. Наявним у матеріалах справи доказам, суд повинен дати належну оцінку.

За змістом ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Також згідно зі ст.252 КУпАП орган (посадова особа), що розглядає справу про адміністративне правопорушення оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Постанова судді першої інстанції вказаним вимогам відповідає.

Так, відповідно до ч.1 ст.154 КУпАП порушенням правил утримання собак і котів є утримання собак і котів у місцях, де це заборонено відповідними правилами, утримання незареєстрованих собак, приведення їх у громадські місця, вигулювання собак без повідків та намордників (крім собак, породи яких не внесені до Переліку небезпечних порід собак) чи в не відведених для цього місцях, а також неприбирання власником тварини її екскрементів під час перебування тварини у громадському місці (крім вигулювання у спеціально відведених для цього місцях).

Частина 3 ст.154 КУпАП передбачає відповідальність за дії, передбачені ч.1 цієї статті, що спричинили заподіяння шкоди здоров`ю людини або її майну.

Таким чином об`єктивною стороною даного правопорушення є:

- утримання собак і котів у місцях, де це заборонено відповідними правилами,

- утримання незареєстрованих собак,

- приведення їх у громадські місця,

- вигулювання собак без повідків та намордників (крім собак, породи яких не внесені до Переліку небезпечних порід собак) чи в не відведених для цього місцях,

- неприбирання власником тварини її екскрементів під час перебування тварини у громадському місці (крім вигулювання у спеціально відведених для цього місцях),

що спричинили заподіяння шкоди здоров`ю людини або її майну.

Стаття 154 КУпАП є бланкетною нормою, тобто нормою, яка лише називає або описує правопорушення, а для повного визначення його ознак відсилає до інших нормативно-правових актів, що наповнює норму ст.154 КУпАП більш конкретним змістом для встановлення тих ознак, які мають значення для правильної правової кваліфікації зазначеного діяння.

Відтак, при складанні протоколу про адміністративне правопорушення, особа, яка складає протокол повинна викласти суть правопорушення виходячи із частини першої даної статті з посиланням на конкретний пункт Правил утримання собак, котів і хижих тварин у населених пунктах, який вважається порушенням, чи Правил утримання домашніх тварин, чи інших нормативно-правових актів, що встановлюють вимоги до утримання та поводження з домашніми тваринами та виключно після цього зазначити наслідки у виді заподіяння шкоди, як це передбачено ч.3 ст.154 КУпАП.

Відповідно до змісту протоколу про адміністративне правопорушення від 03 грудня 2025 року серії ВАД №742581, 04 листопада 2025 року приблизно о 21 год 00 хв. біля автомобільного паркувального майданчику за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 допустив неналежне утримання собаки породи бельгійська вівчарка, що призвело до заподіяння шкоди здоров`ю німецькій вівчарці, власником якої є ОСОБА_3 , чим вчинив правопорушення, передбачене ч.3 ст.154 КУпАП (а.с.2).

Проте у вказаному протоколі про адміністративне правопорушення відсутні будь-які посилання на нормативно-правові акти, які встановлюють вимоги до утримання та поводження з домашніми тваринами, які були порушені особою, відносно якої складено протокол про адміністративне правопорушення, та не наведено жодної конкретної дії або бездіяльності, що становить об`єктивну сторону вказаного адміністративного правопорушення.

Тобто, в протоколі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.154 КУпАП не розкрито об`єктивну сторону адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.154 КУпАП.

Відсутність в протоколі про адміністративне правопорушення посилання на порушення положень конкретного нормативно-правового акту фактично унеможливлює притягнення особи до відповідальності.

Крім того, апеляційний суд враховує, що суб`єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю вини як у формі прямого або непрямого умислу.

Проте працівником поліції, який склав протокол про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 , у порушення вимог КУпАП, не вказано, у чому полягає суб`єктивна сторона правопорушення, передбаченого ч.3 ст.154 КУпАП, яка характеризується наявністю вини як у формі прямого або непрямого умислу.

За таких обставин апеляційний суд вважає, що висновок судді першої інстанції про закриття провадження у справі щодо ОСОБА_1 за обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення від 03 грудня 2025 року серії ВАД №742581, на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, є правильним і таким, що ґрунтується на матеріалах справи.

Доводи апеляційної скарги про те, що суддя першої інстанції не застосував Перелік небезпечних порід собак, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 10 листопада 2021 року №1164 та не застосував Правила утримання собак та котів в місті Києві, затверджені рішенням Київської міської ради V сесії V скликання від 25 жовтня 2007 року №1079/3912 (із змінами і доповненнями, внесеними рішенням КМР від 05 жовтня 2017 року № 172/3179), апеляційний суд вважає неспроможними, виходячи з такого.

При вирішенні апеляційної скарги відповідно до приписів ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» апеляційний суд застосовує Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і практику Європейського суду з прав людини як джерела права.

Загальноприйнятий європейський стандарт доказування «поза розумним сумнівом», сформульований у рішеннях ЄСПЛ, зокрема від 14 лютого 2008 року у справах «Кобець проти України» (п.43) та «Авшар проти Туреччини» (п. 282), «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21 квітня 2011 року, «Барбера, Мессеге і Ябардо про Іспанії» від 06 грудня 1998 року, згідно яких доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом.

Згідно зі ст.62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватись на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідно до п.39 постанови Верховного Суду від 08 липня 2020 року у справі №463/1352/16-а у силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.

Згідно з рішеннями ЄСПЛ («Малофеєв проти Росії» та «Карелін проти Росії») у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд немає права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 22 грудня 2010 року №23-рп/2010 адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах і правових принципах, в тому числі і закріпленій в ст.62 Конституції України презумпції невинуватості. Державні органи не мають права перекладати обов`язок доказування невинуватості на особу, відносно якої складено протокол про адміністративне правопорушення.

Згідно зі ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також іншими документами.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст.255 цього Кодексу.

Як зазначалось вище, зміст протоколу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 не відповідає диспозиції ч.3 ст.154 КУпАП, а саме, не розкриває об`єктивну сторону адміністративного правопорушення, що виключає можливість притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення даного правопорушення, навіть за умови наявності доказів вчинення певних дій, які підпадають під ознаки цього правопорушення.

За таких обставин висновок судді першої інстанції про те, що провадження у справі щодо ОСОБА_1 за ч.3 ст.154 КУпАП за обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення від 03 грудня 2025 року серії ВАД №742581, підлягає закриттю на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу даного адміністративного правопорушення, є правильним і таким, що ґрунтується на матеріалах справи.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про невідповідність висновків судді першої інстанції обставинам справи, а зводяться до переоцінки доказів, яким суддею першої інстанції надана належна правова оцінка, на правильність висновків судді не впливають та їх не спростовують.

З огляду на викладене вище, оскаржувана постанова судді Деснянського районного суду міста Києва від 13 січня 2026 рокупідлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.

На підставі викладеного, керуючись ст.294 КУпАП, суддя апеляційного суду,

П О С Т А Н О В И В :

Поновити представнику ОСОБА_2 - адвокату Андрієнку Сергію Володимировичу процесуальний строк на апеляційне оскарження постанови судді Деснянського районного суду міста Києва від 13 січня 2026 року у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 .

Апеляційну скаргуадвоката Андрієнка Сергія Володимировича, подану в інтересах ОСОБА_2 ,залишити без задоволення.

Постанову судді Деснянського районного суду міста Києва від 13 січня 2026 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду є остаточною та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Суддя Київського

апеляційного суду С.М.Верланов