Рішення від 30 березня 2026 р. у справі №186/189/26 — Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 186/189/26

Провадження № 2/161/3601/26

ЛУЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

31 березня 2026 року Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі головуючого судді Рудської С.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром маркет» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

1. Описова частина.

1.1. Позиція позивача.

29 січня 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінпром маркет» (далі – позивач, ТОВ «Фінпром маркет») звернулося в суд з позовом до ОСОБА_1 (далі – відповідач) про стягнення заборгованості.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 17 березня 2025 року між ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів» та відповідачем був укладений договір про надання коштів у кредит (з комісією за надання кредиту № 71597532, за умовам якого відповідач отримав кредит у розмірі 500,00 грн на строк 30 днів зі сплатою відсотків у розмірі 1% на день та одноразової комісії за видачу кредиту у розмірі 75,00 грн.

Додатковими угодами від 14 квітня 2025 року, від 22 квітня 2025 року, від 30 квітня 2025 року, від 30 травня 2025 року, від 29 червня 2025 року строк кредитування був продовжений до 119 днів.

Додатковою угодою від 03 квітня 2025 року № 14613476 розмір кредиту збільшений до 12 000,00 грн.

Крім того, 12 червня 2025 року між ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів» та відповідачем укладений договір кредитний лінії (надійний) №8388717, за умовами якого відповідач отримав кредит у розмірі 9 000,00 грн на строк 360 днів зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 0,998% на день.

Позивач вказує, що за договором факторингу набув права вимоги за цими договорами.

Станом на день подання позову, заборгованість за кредитним договором №71597532 становить 17 760,31 грн., з яких: 4 652,20 грн. – сума заборгованості за основною сумою боргу; 7 078,29 грн. – сума заборгованості за процентами; 75.00 грн. – сума заборгованості за комісією; 0 грн. – сума заборгованості за пенею/неустойкою; 5 954,82 грн. – сума заборгованості за процентами нарахованими за понадстрокове користування.

Крім того, заборгованість за договором №8388717 становить 22 682,00 грн., з яких: 9 000,00 грн. – сума заборгованості за основною сумою боргу; 7 629,50 грн. – сума заборгованості за процентами; 1552.5 грн. – сума заборгованості за комісією; 4 500,00 грн. – сума заборгованості за пенею/неустойкою;

Посилаючись на те, що позичальник неналежним чином виконує взяті на себе зобов`язання по своєчасному погашенню заборгованості за кредитами, позивач просить суд стягнути з відповідач на свою користь заборгованість у загальному розмірі 40 442,31 грн.

1.2. Позиція відповідача.

Відповідач був належним чином повідомлений про надходження позову та відкриття провадження у справі, однак відзиву на позов не подав.

1.3. Щодо заочного розгляду справи.

Частиною першою статті 280 Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК України) передбачено, що суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов:

1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання;

2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин;

3) відповідач не подав відзив;

4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Оскільки відповідач був належним чином повідомлений про судовий розгляд, але не подав відзиву на позов, суд ухвалив проводити заочний розгляд справи.

2. Мотивувальна частина.

Вивчивши письмові матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги слід задовольнити частково, з таких підстав.

2.1. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Судом встановлено, що 17 березня 2025 року між ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів» та відповідачем був укладений договір про надання коштів у кредит (з комісією за надання кредиту № 71597532, за умовам якого відповідач отримав кредит у розмірі 500,00 грн на строк 30 днів зі сплатою відсотків у розмірі 1% на день та одноразової комісії за видачу кредиту у розмірі 75,00 грн.

Додатковими угодами від 14 квітня 2025 року, від 22 квітня 2025 року, від 30 квітня 2025 року, від 30 травня 2025 року, від 29 червня 2025 року строк кредитування був продовжений до 119 днів.

Додатковою угодою від 03 квітня 2025 року № 14613476 розмір кредиту збільшений до 12 000,00 грн.

Крім того, 12 червня 2025 року між ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів» та відповідачем укладений договір кредитний лінії (надійний) №8388717, за умовами якого відповідач отримав кредит у розмірі 9 000,00 грн на строк 360 днів зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 0,998% на день.

За договором факторингу від 16 жовтня 2025 року позивач набув права вимоги за цими договорами.

Позивач обліковує за відповідачем заборгованість за кредитним договором №71597532 у розмірі 17 760,31 грн., з яких: 4 652,20 грн. – сума заборгованості за основною сумою боргу; 7 078,29 грн. – сума заборгованості за процентами; 75.00 грн. – сума заборгованості за комісією; 0 грн. – сума заборгованості за пенею/неустойкою; 5 954,82 грн. – сума заборгованості за процентами нарахованими за понадстрокове користування.

За договором №8388717 позивачем обліковується заборгованість у розмірі 22 682,00 грн., з яких: 9 000,00 грн. – сума заборгованості за основною сумою боргу; 7 629,50 грн. – сума заборгованості за процентами; 1552.5 грн. – сума заборгованості за комісією; 4 500,00 грн. – сума заборгованості за пенею/неустойкою.

2.2. Норми права, що регулюють спірні правовідносини.

Оскільки спірні правовідносини виникли стосовно повернення кредитну, вони врегульовані відповідними положеннями Цивільного кодексу України (далі – ЦК України).

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (частина перша статті 526 ЦК України).

За користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами або законом про банки і банківську діяльність.

Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства (стаття 536 ЦК України).

Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (стаття 625).

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України (частина перша статті 1048 ЦК України).

Якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов`язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу (частина перша статті 1050 ЦК України).

2.3. Позиція суду.

2.3.1. Щодо стягнення тіла кредиту та договірних відсотків.

Зі встановлених судом обставин слідує, що позивач дійсно порушив свої зобов`язання за кредитними договорами, а саме не повернув кредити повністю у строк, встановлений договором, чим порушив приписи частини першої статті 526 ЦК України.

Тому позовні вимоги в частині стягнення тіла кредиту за договором №71597532 у розмірі 4 652,20 грн та відсотків у розмірі 7 078,29 грн, а також тіла кредиту за договором №8388717 у розмірі 9 000,00 грн та відсотків у розмірі 7 629,50 грн, необхідно задовольнити.

2.3.2. Щодо стягнення неустойки та відсотків за понадстрокове користування кредитом.

Що стосується вимог про стягнення неустойки та «відсотків за понадстрокове користування», то суд зазначає таке.

Пунктом 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України передбачено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Зі змісту позову слідує, що сума заборгованості за процентами нарахованими за понадстрокове користування за договором № 71597532 у розмірі 5 954,82 грн фактично є відсотками, які нараховані на підставі статті 625 ЦК України, а саме нарахованими поза межами строку кредитування.

В такому випадку, оскільки відсотки передбачені статтею 625 ЦК України, а також неустойка за договором №8388717 у розмірі 4 500,00 грн, нараховані за кредитним договорами під час дії на території України воєнного стану, в цій частині позовних вимог необхідно відмовити.

2.3.3. Щодо стягнення комісії.

Частиною четвертою статті 42 Конституції України передбачено, що держава захищає права споживачів, здійснює контроль за якістю і безпечністю продукції та усіх видів послуг і робіт, сприяє діяльності громадських організацій споживачів.

Згідно зі статтею 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.

Банкам забороняється вимагати від клієнта придбання будь-яких товарів чи послуг від банку або від спорідненої чи пов`язаної особи банку як обов`язкову умову надання банківських послуг.

Особливості регулювання правовідносин за договорами споживчого кредиту передбачені також Законом України «Про захист прав споживачів».

10 червня 2017 року набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв`язку із чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Положення частин першої, другої, п`ятої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» з набуттям чинності Закону України «Про споживче кредитування» залишилися незмінними, вказаною нормою визначено, що продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за надання кредиту.

На виконання вимог, у тому числі, пункту 4 частини першої статті 1 та частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 08 червня 2017року № 49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит.

Відповідно до пункту 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.

На підставі частини шостої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» споживач не зобов`язаний сплачувати кредитодавцю будь-які платежі, не зазначені в договорі про споживчий кредит та/або не враховані в розрахунку денної та орієнтовної річної процентної ставки, що зазначені в договорі про споживчий кредит, крім платежів за споживчим кредитом, які не включаються до розрахунку загальних витрат за споживчим кредитом у випадках, передбачених цим Законом.

Кредитодавцю та новому кредитору забороняється вимагати сплати будь-яких платежів, не зазначених у договорі про споживчий кредит та/або не врахованих у розрахунку денної процентної ставки, що зазначена в договорі про споживчий кредит.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у своєму правовому висновку у постанові від 09 грудня 2019року у справі № 524/5152/15 (провадження № 61-8862сво18) зазначив, що надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України є обов`язком банку, виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту це обов`язок банку за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту чи моніторинг заборгованості по кредиту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь банку. Надання фінансового інструменту є фактично наданням кредиту позичальнику, така операція, як і моніторинг заборгованості по кредиту, відповідає економічним потребам лише самого банку та здійснюється при виконанні прав та обов`язків за кредитним договором, а тому такі дії банку не є послугами, що об`єктивно надаються клієнту-позичальнику.

Верховний Суд звернув увагу на те, що умови договору про сплату позичальником на користь банку винагороди за надання фінансового інструменту, відсотків за дострокове погашення кредиту та винагороди за проведення додаткового моніторингу, тобто за дії, які банк здійснює на власну користь, що є несправедливим, суперечить принципу добросовісності, є наслідком істотного дисбалансу договірних прав і обов`язків на погіршення становища споживача, за своєю природою є дискримінаційним та таким, що суперечить моральним засадам суспільства.

Подібні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 12 квітня 2022року у справі № 640/14229/15 (провадження № 61-16739св20), від 21 квітня 2021року у справі № 677/1535/15 (провадження № 61-19356св19), від 15 грудня 2021року у справі № 209/789/15 (провадження № 61-16561св20), від 21 липня 2021року у справі № 751/4015/15 (провадження № 61-8543св20).

Частиною першою, другою статті 228 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні Закону України «Про споживче кредитування», є нікчемною.

У постанові Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі № 202/5330/19 зазначено, що «у кредитному договорі не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з частинами першою та другою статті 11 Закону України «Про споживче кредитування». Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладення оспорюваного кредитного договору. За таких обставин положення пункту 1.2 та розділу 4 кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Таким чином, сплата позичальником комісії за надання кредиту, фактично не є самостійною послугою кредитодавця, надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України є обов`язком кредитодавця та виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Надання кредиту здійснюється кредитодавцем як виконання ним свого обов`язку за кредитним договором, а тому такі дії позивача не є послугами, що об`єктивно надаються клієнту-позичальнику.

А тому пункти укладених між сторонами кредитних договорів, які передбачають сплату комісії за надання кредиту, є нікчемними, що зумовлює відмову у задоволенні позову у цій частині.

2.4. Щодо розподілу судових витрат.

2.4.1. Судовий збір.

Оскільки суд задовольнив позов частково, на підставі статті 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір пропорційно до задоволених вимог, що становить 1 866,88 грн (2 662,40 х (28 359,99 / 40 442,31)).

2.4.2. Витрати на професійну правничу допомогу.

Оскільки заявлені позивачем витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4 500,00 грн. є співмірним із критеріями, передбаченими ч.4 ст.137 ЦПК України, а також підтверджується наданими суду доказами, їх слід також стягнути з відповідача на користь позивача, але пропорційно до задоволених вимог, що становить 3 155,40 грн (4 500,00 х (28 359,99 / 40 442,31)).

На підставі наведеного та керуючись ст.ст.141, 265, 280 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром маркет» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром маркет» заборгованість у розмірі 28 359,99 грн (двадцять вісім тисяч триста п`ятдесят дев`ять гривень дев`яносто дев`ять копійок).

У задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром маркет» судовий збір у розмірі 1 866,88 грн (одна тисяча вісімсот шістдесят шість гривень вісімдесят вісім копійок), а також 3 155,40 грн (три тисячі сто п`ятдесят п`ять гривень сорок копійок) витрат на професійну правничу допомогу.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Волинського апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінпром маркет», Київська область, м. Ірпінь, вул. Садова, буд.31/33, код ЄДРПОУ 43311346.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання АДРЕСА_1 , зареєстроване місце перебування ВПО АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Повне судове рішення складено та підписано 31 березня 2026 року.

Суддя Луцького міськрайонного

суду Волинської області С.М. Рудська