Постанова від 23 березня 2026 р. у справі №683/3856/24 — Хмельницький апеляційний суд

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 березня 2026 року

м. Хмельницький

Справа № 683/3856/24

Провадження № 22-ц/820/731/26

Хмельницький апеляційний суд у складі

колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Янчук Т.О. (суддя-доповідач),

Гринчука Р.С., Костенка А.М.,

секретар: Дубова М.В.,

за участю представника апелянта адвоката Салашник Г.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на додаткове рішення Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 29 грудня 2025 року (суддя Луговий О.М.) за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: Франківська районна адміністрації Львівської міської ради як орган опіки та піклування, виконавчий комітет Старокостянтинівської міської ради як орган опіки та піклування про визначення місця проживання дітей, та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Франківська районна адміністрації Львівської міської ради як орган опіки та піклування, виконавчий комітет Старокостянтинівської міської ради як орган опіки та піклування про визначення місця проживання дітей,

в с т а н о в и в :

У грудні 2024 року ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_1 , третя особа: орган опіки та піклування Франківської районної адміністрації Львівської міської ради, служба у справах дітей виконавчого комітету Старокостянтинівської міської ради про визначення місця проживання дітей.

У лютому 2025 року до суду першої інстанції надійшла зустрічна позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: орган опіки та піклування Франківської районної адміністрації Львівської міської ради, служба у справах дітей виконавчого комітету Старокостянтинівської міської ради про визначення місця проживання дітей.

Рішенням Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 27 листопада 2025 року первісний позов задоволено. Визначено місце проживання дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом із батьком ОСОБА_2 . В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 – відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судовий збір в сумі 1 211,20 грн.

Після ухвалення зазначеного рішення, ОСОБА_2 звернувся до Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області із заявою про ухвалення додаткового рішення, в якій просив стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 понесені ним витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 22 000 грн.

Заява ОСОБА_2 мотивована тим, що про орієнтовний розмір судових витрат, які позивач планував понести в ході розгляду справи у суді першої інстанції, в тому числі, витрат на професійну правничу допомогу він зазначав в позовній заяві. Його позов щодо визначення місця проживання дітей задоволено. Оскільки на час винесення рішення судом першої інстанції, до закінчення судових дебатів, не було вирішено питання щодо остаточного розрахунку витрат, які позивач поніс на професійну правничу допомогу, тому він звертається з заявою про ухвалення додаткового рішення.

Додатковим рішенням Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 29 грудня 2025 року заяву ОСОБА_2 задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на правничу допомогу у розмірі 21500 грн.

Додаткова постанова мотивована тим, що зібрані докази достовірно вказують на, що ОСОБА_2 поніс витрати на професійну правничу допомогу під час розгляду справи в суді першої інстанції. Виключивши із розміру витрат на правничу допомогу, підготовку та подання зави про видачу копії рішення суду та виконавчого листа, оскільки вони здійснюється після завершення розгляду справи, не спрямована на з`ясування обставин справи та не впливає на ухвалення судового рішення по суті, суд дійшов висновку про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 21500 грн.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить додаткове рішення Старокостянтинівського районного суду від 29 грудня 2025 року скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у стягненні витрат на професійну правничу допомогу.

Апеляційна скарга мотивована тим, що додаткова постанова ухвалена судом першої інстанції з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного дослідження усіх доказів та обставин, які мають значення для справи та без урахування правових висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 вважає апеляційну скаргу безпідставною, необґрунтованою, а викладені у апеляційній скарзі аргументи такими, що не заслуговують на увагу.

Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників судового засідання, перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до вимог п.3,4 ч.1 ст.376 ЦПК України підставою для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Судом встановлено, що рішенням Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 27 листопада 2025 року первісний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: орган опіки та піклування Франківської районної адміністрації Львівської міської ради, орган опіки та піклування виконавчого комітету Старокостянтинівської міської ради про визначення місця проживання дітей - задоволено. В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: орган опіки та піклування Франківської районної адміністрації Львівської міської ради, орган опіки та піклування виконавчого комітету Старокостянтинівської міської ради про визначення місця проживання дітей - відмовлено. Визначено місце проживання дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом із батьком ОСОБА_2 . Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судовий збір в сумі 1 211,20 грн.

15 грудня 2025 року представником позивача Колесник Б.М. подано заяву про ухвалення додаткового рішення, в частині стягнення з ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 22000 грн.

На підтвердження витрат на правничу допомогу долучено до заяви акт виконаних робіт на заявлену суму до стягнення.

Представник ОСОБА_2 адвокат Акімова О.О., діяла на підставі договору про надання правової допомоги від 19.03.2024 року, ордеру серії ВС №1072417 від 23.03.2024 року та свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії ЛВ №001376.

Згідно акту виконаних робіт №1 від 27.11.2025 року сторони погодили розмір витрат на правничу допомогу адвоката в розмірі 22 000 грн., яка складається з: 1 000 грн. - зустріч та усна консультація Клієнта, ознайомлення з матеріалами справи та узгодження правової позиції; 1 500 грн. – складення позовної заяви; 11 000 грн. - участь у судових засіданнях: 13.02.2025 року о 10-00 год., 11.03.2025 року о 10- 00 год., 08.04.2025 року о 13-00 год., 06.05.2025 року о 13-00 год., 03.06.2025 року о 10-00 год., 30.07.2025 року о 10-00 год., 26.08.2025 року 13-30 год., 29.09.2025 року о 15 -17 год., 23.10.2025 року о 13-00 год., 06.11.2025 року о 14-00 год., 27.11.2025 року о 13-30 год.; 1 500 грн. - підготовка та подання заперечення на клопотання про долучення доказів (датоване 27.02.2025 роком) від 11.03.2025 року; 1 000 грн. - підготовка та подання клопотання про виклик та надання свідчень дітьми для врахування їх думок у справі від 11.03.2025 року; 1 000 грн. - підготовка та подання відзиву на зустрічний позов; 1 000 грн. - підготовка та подання клопотання про долучення доказів – психологічної характеристики дітей, документів психолога від 03.03.2025 року; 1 000 грн. - підготовка та подання заперечення на клопотання про допит свідків (датований 01.06.2025 роком); 1 000 грн. - підготовка та подання заперечення на клопотання про витребування документів (в ЄСІТС від 02.06.2025 року); 1 000 грн. - підготовка та подання заперечення на додаткові узагальнені доводи по відзиву на зустрічну позовну заяву у справі від 21.06.2025 року; 500 грн. - підготовка та подання заяви про видачу копії рішення суду та виконавчого листа; 500 грн. - підготовка та подання заяви про ухвалення додаткового рішення у справі та виконавчого листа.

Загальна сума витрат на професійну правничу допомогу понесених ОСОБА_2 у зв`язку із розглядом вказаної справи складає 22 000 грн., які ОСОБА_2 передав адвокату Акімовій О.О. 27.11.2025 року, згідно прибуткового касового ордеру №1 від 27.11.2025 року.

Представник ОСОБА_1 адвокат Салашник Г.І. 26 грудня 2025 року подала до суду першої інстанції заяву, в якій зокрема, посилалася на те, що заявлений розмір витрат на правничу допомогу є несправедливим та неспівмірним із складністю справи та обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних ним робіт.

Згідно з частиною третьою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Водночас, згідно із частиною четвертою статті 137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 137 ЦПК України).

Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 137 ЦПК України).

При цьому витрати на професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137, частина восьма статті 141 ЦПК України).

Саме такою є правова позиція Верховного Суду, висловлена Об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у постановах: від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, від 22 січня 2021 року у справі № 925/1137/19, а також постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 грудня 2020 року у справі № 317/1209/19 (провадження № 61-21442св19), від 03 лютого 2021 року у справі № 554/2586/16-ц (провадження № 61-21197св19), Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22).

У додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц вказано, що з аналізу частини третьої статті 141 ЦПК України можна виділити такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи. Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності, тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення. Отже, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

У додатковій постанові Верховного Суду від 08 вересня 2021 року у справі № 206/6537/19 (провадження № 61-5486св21) зазначено, що попри волю сторін договору визначати розмір гонорару адвоката, суд не позбавлений права оцінювати заявлену до відшкодування вартість правничої допомоги на підставі критеріїв співмірності, визначених частиною четвертою статті 137 ЦПК України.

Крім того, згідно з пунктом пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.

Судом першої інстанції правильно встановлено, що ОСОБА_2 у суді першої інстанції понесені витрати на професійну правничу допомогу, що підтверджено належними та допустимими доказами, однак не враховано заперечення представника ОСОБА_1 , адвоката Салашник Г.І. щодо неспівмірності та розумності таких витрат.

Заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги, що згідно акту №1 від 27.11.2025 року витрати на участь в судових засіданнях адвокатом Акімовою О.О. складає 11000 (одинадцять тисяч) грн.. за 11 судових засідань.

Однак, згідно довідки секретаря судового засідання 11.03.2025 року судове засідання не відбулося з технічних причин, що унеможливило участь осіб у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

03.06.2025р.-судове засідання не відбулося, оскільки була оголошена повітряна тривога.

29.09.2025р.- судове засідання не відбулося, оскільки суддя перебував в іншому судовому засіданні.

06.11.2025р. засідання не відбулося з технічних причин, що унеможливило участь осіб у судовому засіданні в режимі відео конференції; підготовка та подання заяви про ухвалення додаткового рішення у справі не є витратами на професійну правнику допомогу.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу їх реальність, розумність.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України, заява №19336/04, п. 269).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Для суду не є обов`язковими зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема, у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи це питання, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (п. 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі №904/4507/18).

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірність у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг (постанова Верховного Суду від 02 жовтня 2019 у справі №211/3113/16-ц).

З огляду на зазначене вище, враховуючи фактичний обсяг наданих Колеснику Б.М. юридичних послуг, час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), складність даної справи, заяви ОСОБА_1 в якій містяться доводи щодо неспівмірності розміру із складністю справи та обсягом наданих адвокатом послуг і виконаних ним робіт, суд апеляційної інстанції вважає, що з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 слід стягнути витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 12 000 грн.

Ухвалюючи рішення про стягнення витрат на правничу допомогу в розмірі 21500 грн. суд першої інстанції зазначеного не врахував, у зв`язку з чим оскаржуване рішення підлягає зміні.

Керуючись ст.ст. 374, 376, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд –

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Додаткове рішення Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 29 грудня 2025 року змінити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на правову допомогу в розмірі 12000,00 грн.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне сиве рішення складено 31 березня 2026 року.

Судді Т.О. Янчук

Р.С. Гринчук

А.М. Костенко