Постанова від 30 березня 2026 р. у справі №676/697/23 — Хмельницький апеляційний суд

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 березня 2026 року

м. Хмельницький

Справа № 676/697/23

Провадження № 22-ц/820/526/26

Хмельницький апеляційний суд

в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Гринчука Р.С., Костенка А.М., Талалай О.І.,

секретар судового засідання Дубова М.В.,

з участю представника ОСОБА_1 адвоката Костюковича Д.К.,

представника ОСОБА_2 адвоката Сусли І.М.,

ОСОБА_3 та його представника адвоката Давиденка В.В.,

ОСОБА_4 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дунаєвецького районного суду Хмельницької області від 01 грудня 2025 року, суддя Шафікова Ю.Е., у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійних позовних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів: приватний нотаріус Кам`янець-Подільського районного нотаріального округу Романова Наталія Миколаївна, Управління державної реєстрації Кам`янець-Подільської міської ради, ОСОБА_4 , про переведення прав та обов`язків покупця за договором купівлі-продажу, скасування рішень, визнання права власності,

встановив:

В січні 2023 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , в якому, просив перевести на нього усі права та обов?язки відповідача ОСОБА_3 як покупця за договором купівлі-продажу (реєстровий №1700) від 09.11.2021, який посвідчений Романовою Н.М., приватним нотаріусом Кам?янець-Подільського районного нотаріального округу; визнати незаконним і скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) індексний номер: 59827581 від 13.08.2021; визнати незаконним і скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 61469294 від 09.11.2021; визнати за позивачем право власності на 17/50 частин спірного житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 ; грошові кошти в сумі 411824 грн., внесені позивачем на депозитний рахунок суду, передати у власність та перерахувати на користь ОСОБА_3 .

В обґрунтування позову вказав, що на підставі свідоцтва про право на спадщину ОСОБА_2 була власником 17/50 частин житлового будинку з господарсько-побутовими будівлями, розташованими за адресою: АДРЕСА_1 .

22.10.2022 року позивачу, який є власником 33/50 частин даного домоволодіння, стало відомо, що Кам`янець-Подільським міськрайонним судом Хмельницької області розглянуто справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про виділ частки в натурі майна, що є у спільній частковій власності.

Заочним рішенням суду у справі №676/703/21 позов ОСОБА_2 задоволено. Припинено право спільної часткової власності та виділено в окремий об`єкт нерухомого майна належну їй частину будинку.

Він звернувся до суду із заявою про перегляд вказаного заочного рішення, яке ухвалою суду від 17.11.2022 було скасовано.

Ухвалою суду від 21.12.2022 провадження у справі №676/703/21 було закрито.

При постановленні ухвали ОСОБА_2 повідомила, що вже відчужила раніше виділену їй частину будинку, відтак відсутній предмет спору.

Таким чином, позивач дізнався про факт продажу ОСОБА_2 належної їй частки лише 21.12.2022, зі змісту відповідної ухвали суду.

13.08.2021 державним реєстратором було внесено відомості про реєстрацію права власності ОСОБА_2 на виділену судом частину будинку, як на окремий об`єкт нерухомого майна, площею 56,7 кв.м.

На підставі договору купівлі-продажу від 09.11.2021, №1700, рішенням приватного нотаріуса про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, було зареєстровано право власності на спірний житловий будинок за покупцем ОСОБА_3 .

Продаж спірної частини житлового будинку було вчинено незаконно, з порушенням гарантованого переважного права позивача, як співвласника будинку, на придбання відчужуваної частини.

Зауважив, що скасоване заочне рішення у справі №676/703/21 фактично не створило для учасників справи жодних правових наслідків з моменту його ухвалення, виділ частки юридично не відбувся, а право спільної часткової власності сторін на майно не є припиненим.

На думку позивача, під час укладання спірного договору №1700 від 09.11.2021 було недотримано приписів статті 362 ЦК України щодо переважного права позивача, як співвласника, на купівлю частки житлового будинку.

Наведене дає підстави для переведення на нього прав та обов`язків покупця за спірним договором купівлі-продажу, для чого він вніс на депозитний рахунок суду кошти в сумі 411824 грн. як ціну продажу майна.

З метою забезпечення ефективного права на захист позивач також заявив вимоги про скасування рішень про державну реєстрацію права власності на спірну частину житлового будинку як на окремий об`єкт нерухомого майна, для приведення відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно до стану, в якому він перебував до порушення прав позивача.

Також, позивач додатково заявив вимогу про визнання за ним права власності на спірну частину житлового будинку, яка неправомірно відчужена ОСОБА_2 .

Рішенням Дунаєвецького районного суду Хмельницької області від 01.12.2025 в задоволенні позову відмовлено. Повернуто ОСОБА_1 з депозитного рахунку Територіального управління Державної судової адміністрації України в Хмельницькій області кошти згідно з квитанцією до платіжної інструкції на переказ готівки №0225710034 від 27.01.2023 в розмірі 411824 грн.

У мотивувальній частині рішення суд вказав, що ОСОБА_3 є добросовісним набувачем, який у встановленому законом та договором порядку набув право власності на будинок по АДРЕСА_2 . Покупець ОСОБА_3 та продавець ОСОБА_2 не могли та не повинні були передбачати можливості скасування судового рішення після укладення спірного договору купівлі-продажу.

Суд дійшов висновку, що саме по собі скасування заочного судового рішення у справі №676/703/21 не є підставою для перегляду юридичного факту щодо правомірності набуття у власність ОСОБА_3 окремого домоволодіння, а не його частки.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просив рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.

На обґрунтування скарги позивач вказав, що продаж спірної частини житлового будинку було вчинено відповідачами незаконно, з порушенням гарантованого законом переважного права позивача як співвласника житлового будинку на придбання відчужуваної частини. ОСОБА_2 відчужила спірну частину житлового будинку ОСОБА_3 на підставі заочного рішення про виділення їй в натурі відповідної частини, яке в подальшому було скасовано. Справа щодо розгляду вимог ОСОБА_2 перебуває на розгляді в суді.

Оскільки виділ належної ОСОБА_2 частки в будинку не відбувся у зв`язку із скасуванням судового рішення, оформлення права власності на частину будинку за ОСОБА_3 призвело до правової невизначеності для позивача.

На думку ОСОБА_1 , суд первинно мав би вирішити по суті питання можливості виділу в натурі належної ОСОБА_2 частки в спільному домоволодінні, після чого можливо законно вирішити дану справу.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_3 зазначив, що він є добросовісним набувачем майна за відплатним договором, оскільки правомірно придбав житловий будинок у ОСОБА_2 без жодних обтяжень третіх осіб. В той же час, позбавлення його житла, з урахуванням перебування на його утриманні дітей, є невиправданим втручанням у його право.

У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_3 зауважив, що апеляційна скарга не містить чітких та конкретних посилань на незаконність судового рішення, просив залишити без задоволення апеляційну скаргу.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 зазначила, що вимога ОСОБА_1 про переведення на нього прав та обов`язків покупця є передчасною та необґрунтованою. Саме по собі скасування судового рішення не породжує жодних правових наслідків з моменту його ухвалення, однак таке скасування не є підставою для перегляду всіх юридичних фактів, які виникли, змінились або припинилися на підставі відповідного рішення до моменту його скасування.

В суді представник позивача підтримав доводи апеляційної скарги.

Представники відповідачів в судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечили, підтримали оскаржуване судове рішення.

Інші учасники справи в суд не з`явилися, про судове засідання були повідомлені у відповідності з вимогами ЦПК України.

Заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення апеляційної скарги з огляду на наступне.

Згідно зі статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом встановлено, що заочним рішенням Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 14.05.2021 у справі №676/703/21 задоволено позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про виділ в натурі частки майна, що перебуває у спільній частковій власності. Припинено право спільної часткової власності житлового будинку АДРЕСА_1 , для ОСОБА_2 та ОСОБА_1 . Виділено ОСОБА_2 в натурі зі спільної часткової власності в окремий об`єкт нерухомого майна належну їй частину житлового будинку АДРЕСА_1 , яка складається з частини житлового будинку, загальною площею 56,7 кв.м., в тому числі житловою площею 30,5 кв.м., а саме: підвалу 5,7 кв.м., житлових кімнат 11,7 кв.м., 18,8 кв.м., кухні 7 кв.м., санвузлу 5,4 кв.м., веранди 8,1 кв.м., сарая з тамбуром Д, вбиральні Е, гаража Ж, огорожі № (10 кв.м.). Рішення набрало законної сили 22.06.2021.

02.08.2021 наказом Департаменту містобудування та архітектури Кам`янець-Подільської міської ради №217 на підставі заяви ОСОБА_2 присвоєно житловому будинку, загальною площею 56,7 кв.м. та господарським спорудам по АДРЕСА_1 , після виділу в суді, наступну адресу: АДРЕСА_1 .

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 13.08.2021, 10.08.2021 державним реєстратором виконавчого комітету Кам?янець-Подільської міської ради проведено державну реєстрацію речового права власності ОСОБА_2 на житловий будинок АДРЕСА_1 , розмір частки 1/1.

Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру №НВ-0522766602021, 18.10.2021 проведено державну реєстрацію земельної ділянки ОСОБА_2 з кадастровим номером 6810400000:07:003:0124, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Цільове призначення земельної ділянки - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.

09.11.2021 приватний нотаріус Кам`янець-Подільського районного нотаріального округу Романова Н.М. посвідчила укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 договір купівлі-продажу, об`єктом якого є житловий будинок під АДРЕСА_1 , реєстровий номер договору 1700. Договір укладено за письмовою згодою дружини покупця ОСОБА_3 , ОСОБА_4 .

На підставі означеного договору нотаріусом проведено державну реєстрацію права власності на будинок під АДРЕСА_1 , за ОСОБА_5 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Ухвалою Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 17.11.2022 заочне рішення Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 14.05.2021 у справі №676/703/21 про виділ частки будинку в окреме домоволодіння ОСОБА_2 скасовано.

Справа на даний час перебуває на розгляді в Дунаєвецькому районному суді Хмельницької області.

Так, ухвалою Дунаєвецького районного суду Хмельницької області від 09.12.2025 зупинено провадження у цивільній справі №676/703/21, за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про виділ в натурі частки із майна, що перебуває у спільній частковій власності, до набрання законної сили судовим рішенням у справі №676/697/23, за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про переведення прав та обов`язків покупця за договором купівлі-продажу, скасування рішень, визнання права власності.

Постановою Хмельницького апеляційного суду від 26.01.2026 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Вищезазначену ухвалу Дунаєвецького районного суду Хмельницької області від 09.12.2025 скасовано і направлено справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Відповідно до частин першої-другої статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів, і вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (стаття 328 ЦК України).

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (стаття 655 ЦК України).

Частиною першою статті 355 ЦК України передбачено, що майно, яке є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно).

Згідно з частиною першою статті 356 ЦК України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

Відповідно до частин першої-другої статті 362 ЦК України у разі продажу частки у праві спільної часткової власності співвласник має переважне право перед іншими особами на її купівлю за ціною, оголошеною для продажу, та на інших рівних умовах, крім випадку продажу з публічних торгів. Продавець частки у праві спільної часткової власності зобов`язаний письмово повідомити інших співвласників про намір продати свою частку, вказавши ціну та інші умови, на яких він її продає. Якщо інші співвласники відмовилися від здійснення переважного права купівлі чи не здійснять цього права щодо нерухомого майна протягом одного місяця, а щодо рухомого майна - протягом десяти днів від дня отримання ними повідомлення, продавець має право продати свою частку іншій особі.

Статтею 330 ЦК України передбачено, що якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

У постанові від 21.09.2022 у справі №908/976/19 (провадження №12-10гс21) Велика Палата Верховного Суду виснувала, що перша та найбільш важлива вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) полягає у тому, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинне бути законним. Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля. Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинне забезпечити справедливий баланс між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу до Конвенції. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар. Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, якої прагнуть. Судові рішення, постановлені за відсутності перевірки добросовісності/недобросовісності набувача, що суттєво як для застосування положень статей 387, 388 ЦК України, так і положень статті 1 Першого протоколу до Конвенції, не можуть вважатися такими, що відповідають вимозі законності втручання у право мирного володіння майном.

У наведеній постанові Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що прийняття рішення, за наслідком якого добросовісний набувач всупереч приписам статті 388 ЦК України втрачає такий статус, а відтак втрачає майно і сам змушений шукати способи компенсації своїх втрат, є неприйнятним та покладає на добросовісного набувача індивідуальний і надмірний тягар. Адже не може добросовісний набувач відповідати у зв`язку з порушеннями інших осіб (продавця чи осіб, які його представляють у силу вимог закону), допущеними в межах процедур, спеціально призначених для запобігання шахрайству при вчиненні правочинів з нерухомим майном, крім випадків передбачених у статті 388 ЦК України. Тому в разі якщо право власності належало не боржнику, а іншій особі, це не може бути протиставлене покупцю (навіть якщо майно вибуло з володіння такої особи поза її волею), але лише за умови добросовісності покупця.

Також у постанові від 23 жовтня 2019 року у справі №922/3537/17 (провадження №12-127гс19) Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що добросовісна особа, яка придбаває нерухоме майно у власність або набуває інше речове право на нього, вправі покладатися на відомості про речові права інших осіб на нерухоме майно та їх обтяження (їх наявність або відсутність), що містяться у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Тому через незазначення в цьому реєстрі відомостей про права інших осіб на нерухоме майно або їх обтяжень особа, яка добросовісно покладалася на ці відомості, тобто не знала і не мала знати про існування таких прав чи обтяжень, набуває право на таке майно вільним від незареєстрованих прав інших осіб та обтяжень. Також Велика Палата Верховного Суду виснувала, що оскільки добросовісність належить до загальних засад цивільного законодавства (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України), то вона презюмується.

Згідно з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 15.06.2021 у справі №922/2416/17 (провадження №12-44гс20), саме лише скасування судового рішення (тобто без встановлення інших обставин, що, зокрема, можуть підтверджувати недобросовісність дій, які були вчинені на підставі цього рішення) не є підставою для перегляду всіх юридичних фактів, що виникли, змінилися чи припинилися на підставі відповідного рішення.

За змістом частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).

У частині другій статті 78 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до частини першої статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Згідно з частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Як вбачається з матеріалів справи продаж ОСОБА_2 ОСОБА_3 спірної частини будинку АДРЕСА_1 , відбувся 09.11.2021, в той час як заочне рішення суду, на підставі якого ОСОБА_2 зареєструвала за собою право власності на об`єкт нерухомого майна скасовано 17.11.2022, тобто на час відчуження на користь ОСОБА_3 нерухомого майна рішення суду було чинним.

Учасниками справи не заперечувалася та обставина, що на момент придбання спірної частини будинку право спільної часткової власності ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було припинено. За ОСОБА_2 було зареєстроване право особистої приватної власності на житловий будинок АДРЕСА_1 .

Відомостей про права інших осіб на це майно в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно не було. Тож ОСОБА_3 добросовісно покладалася на ці відомості.

Колегія суддів враховує, що підставою для скасування заочного рішення суду від 14.05.2021 у справі №676/703/21 суд зазначив неналежне повідомлення відповідача ОСОБА_1 про розгляд справи, тобто виключно порушення процесуального Закону. Станом на сьогодні ця справа перебуває на розгляді в суді першої інстанції, рішення по суті спору судом не прийнято.

Приймаючи до уваги встановлені вище обставини справи, обставини набуття ОСОБА_3 права власності на спірну частину житлового будинку, зокрема, відсутність в державних реєстрах відомостей про наявність інших речових прав на відчужуване на його користь майно, а також відсутність обставин, які б свідчили про недобросовісність дій відповідача, які були вчинені на підставі цього рішення, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відсутності правових підстав для задоволення позову.

Суд правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази, надав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, суд,

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Дунаєвецького районного суду Хмельницької області від 01 грудня 2025 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 01 квітня 2026 року.

Судді: Р.С. Гринчук

А.М. Костенко

О.І. Талалай