Рішення від 31 березня 2026 р. у справі №523/841/26 — Пересипський районний суд міста Одеси

Справа № 523/841/26

Провадження №2/523/2384/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" квітня 2026 р. м.Одеса

Пересипський районний суд міста Одеси, в складі:

головуючого судді - Малиновського О.М.

за участю секретаря - Березніченко В.Є.

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду №15, в м. Одеса, в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів,

ВСТАНОВИВ

І . Зміст вимог та заперечень учасників справи.

ОСОБА_1 через свого представника - адвоката Сачаєвої І.О. через систему «Електронний суд» звернувся до суду з позовними вимогами в яких просить:

зменшити розмір аліментів, які з нього стягуються за рішенням Суворовського районного суду м. Одеси у справі №1527/15473/12 від 06.11.2012р. на користь ОСОБА_2 на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з 1/3 частини до частини.

Позовні вимоги мотивовані тим, що з часу ухвалення рішення суду про стягнення з нього аліментів та по теперішній час істотно погіршився стан його здоров`я, що підтверджується медичними документами. Погіршення стану здоров`я вплинуло на його працездатність, обмеживши його можливості стабільно отримувати дохід у розмірах, достатніх для одночасного виконання рішення суду про стягнення аліментів та забезпечення власних мінімальних життєвих потреб, включаючи витрати на лікування. На думку позивача, встановлений рішення суду розмір аліментів фактично ставить його у скрутне матеріальне становище.

Відповідач не скористалася своїм процесуальним правом, відзив на позовну заяву не надала.

ІІ. Клопотання та інші процесуальні рішення в справі.

Ухвалою судді Пересипського районного суду м. Одеси від 09.02.2026р. відкрито провадження у справі з призначенням розгляду справи в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 31.03.2026р. закрито підготовче провадження у справі з призначенням розгляду справи за участю сторін.

ІІІ. Позиції сторін.

Позивач ОСОБА_1 направив заяву про підтримання позовних вимог та розгляду справи за його відсутності.

Відповідач ОСОБА_2 також направила заяву в якій не визнавши позовні вимоги просила провести розгляд справи за її відсутності.

ІV. Фактичні обставини встановлені судом.

Суд, дослідивши матеріали справи, встановивши факти та відповідні до них правовідносини дійшов наступного висновку.

Так, судом встановлено, що сторони перебували в зареєстрованому шлюбі.

Під час шлюбу у сторін народилась дочка, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 06.11.2012р. у справі №1527/15473/12 з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 щомісячно, з 03.10.2012р. стягнути аліменти в розмірі 1/3 частини всіх видів заробітку (доходу), щомісячно, до досягнення дитиною повноліття.

Ухвалюючи рішення у справі судом встановлено, що відповідач документально підтвердив своє працевлаштування, надав докази про отримання заробітної плати, середній заробіток якого за три місяці складав 1678,31грн.

В обґрунтування пред`явлених позовних вимог ОСОБА_1 надав копії медичних документів, якими підтверджено періодично лікування позивача з приводу: цукрового діабету 2 типу середнього ступеню тяжкості, виразкової хвороби ДПК, гіпертонічної хвороби 1ст. СКХ тощо. Надані медичні документи стосувалися періодичних лікувань ОСОБА_1 в період з 09.06.2022р. по 21.08.2024р.

Підставою звернення до суду з позовом про зменшення розміру аліментів є посилання позивача на істотне погіршення його стану здоров`я, що впливає на його працездатність, а як наслідок на можливість одночасної сплати аліментів та забезпечення власного життя.

V. Норми права, які підлягають застосуванню та мотиви суду, щодо аргументів наведених учасниками справи.

Відповідно до частини другої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного та соціального розвитку (стаття 8 Закону України «Про охорону дитинства»).

Згідно зі статтею 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Відповідно до статей 150, 180 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, матеріально утримувати дитину до повноліття.

Згідно з положеннями статті 181 СК України способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Частиною першої статті 192 СК України встановлено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим кодексом.

У пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» судам роз`яснено, що розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них.

Враховуючи зміст статей 181, 192 СК України, розмір аліментів, визначений за домовленістю сторін або рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів один із батьків дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища платника аліментів може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.

Аналогічний висновок зроблений у постанові Верховного Суду України від 05 лютого 2014 року у справі № 6-143цс13.

Звертаючись до суду з позовом про зміну (зменшення) розміру аліментів, позивач посилається на те, що у нього змінився матеріальний стан, оскільки на теперішній час його доходи порівняно з доходами отриманими ним до 2023року значно зменшилися.

Статтею 192 СК України передбачено можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених у судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Аналіз цієї норми права дає підстави для висновку що підставами зміни розміру аліментів є як зміна матеріального, так і зміна сімейного стану як самостійна підстава для зменшення або збільшення розміру аліментів.

У відповідність до ст. 182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Відповідно до частини третьої статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частини перша та друга статті 77 ЦПК України).

Відповідно до частини другої статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно зі статтею 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частиною першою статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Таким чином, встановивши всі фактичні обставини справи та дослідивши зібрані у справі докази, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги є необґрунтованими, недоведеними та такими, що не підлягають задоволенню у повному обсязі.

Так, ОСОБА_1 на підтвердження погіршення стану здоров`я надав суду медичні документи за період з 09.06.2022р. по 21.08.2024р.

Разом з тим, судом встановлено, що рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 26.02.2025р. у справі № 523/17982/24 було відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні його позовних вимог до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів у справі №1527/15473/12. Рішення суду набрало законної сили.

Звертаючись до суду з позовними вимогами у вказаній справі ОСОБА_1 як на підставу зменшення розміру аліментів серед іншого, також посилався на наявність у нього хвороб, що підтверджується медичними документами за період 2023-2024 роки.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд не прийняв до уваги вказані медичні документи.

Згідно з приписами ч.5 ст.82 ЦПК України обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

Таким чином, судом встановлено, що при вирішенні спірного питання у цивільній справі № 523/17982/24 за позовом ОСОБА_1 про зменшення розміру аліментів, яке є аналогічним спором у даній справі, судом була надана оцінка медичним документам, які надані ОСОБА_1 у даній справі, як підстави для зменшення розміру аліментів.

Інших медичних документів на погіршення його стану здоров`я, зокрема за період 2025-2026роки позивачем не надано.

З огляду на вказане слід дійти висновку про недоведеність позивачем фактичної обставини з якою він пов`язує позовні вимоги про зменшення розміру аліментів у даній справі, як погіршення його стану здоров`я.

Окрім цього, з рішення суду від 26.02.2025р. у справі № 523/17982/24 слідує, що у серпні 2023р. ОСОБА_1 звільнився з військової служби. Після звільнення з військової служби він працював на підприємстві, але у лютому 2024р. був звільнений. У зв`язку із цим у позивача зник стабільний та достатній дохід. Відсутність доходу у позивача підтверджується довідками Пенсійного фонду України форми ОК-5 та ОК-7.

Так, з 29.02.2024 р. по 03.06.2024 р. позивач був зареєстрований як безробітний в Одеській філії Одеського обласного центру зайнятості. При перебуванні на обліку в центрі зайнятості позивач отримав допомогу по безробіттю з 01.03.2024 р. по 29.05.2024 р. в розмірі 6641.94 грн.

З 29.08.2024р. ОСОБА_1 повторно був зареєстрований як безробітний в Одеській філії Одеського обласного центру зайнятості і допомогу по безробіттю не отримував.

Водночас, матеріалами справи встановлено, що позивач ОСОБА_1 з вересня 2025р. по теперішній час працює на посаді завідувача відділення обслуговування ЦЗД ГУ ДСНС України в Одеській області та за період з вересня 2025р. по лютий 2026р. отримав заробітну плату в загальному розмірі 219 450,38грн., що в середньому на місяць складає 36 575,06грн.

Таким чином, твердження позивача про те, що наявність у нього хвороб істотно вплинула на здатність його працевлаштування, а як наслідок на обмеження його можливості стабільно отримувати дохід у розмірах, достатніх для одночасного виконання рішення суду про стягнення аліментів та забезпечення власних мінімальних життєвих потреб, є безпідставними та спростовуються наявними у справі доказами, які вказують на протилежне, а саме на збільшення його доходів порівняно, як з 2012р., так і першої половини 2025р.

Надані позивачем чеки на понесені ним витрати на лікування за період з травня по листопад 2025р. вказують на те, що за вказаний період, за сім місяців ним було витрачено приблизно 9000грн. Тобто, щомісячно позивачем витрачалось приблизно по 1286грн., що не можна вважати значними витратами поряд з отриманою ним заробітною платою на теперішній час.

Таким чином позивачем не доведено, що його витрати на лікування істотно впливають на його матеріальне становище.

Будь-яких інших доказів на підтвердження заявлених позовних вимог, які б вказували на наявність ґрунтовних підстав для зменшення раніше встановленого розміру аліментів за рішення суду, позивачем суду не надано.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 не підтверджено належними та допустимими доказами погіршення його майнового стану порівняно з його матеріальним станом на час стягнення з нього аліментів за рішенням суду, у тому числі і у зв`язку з наявними у нього хворобами.

Зважаючи на викладене суд дійшов висновку що в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 слід відмовити у повному обсязі.

VІ. Судові витрати.

Згідно ст.141 ЦПК України, у зв`язку з відмовою у задоволенні позовних вимог судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст.12,81,141,263 ЦПК України,

ВИРІШИВ

Позовні вимоги про зменшення розміру аліментів ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів залишити без задоволення у повному обсязі.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 , рнокпп: НОМЕР_1 , зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , рнокпп: НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення може бути оскаржено до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-ти денний строк з дня складання повного рішення суду.

Повне рішення складено 01 квітня 2026р.

Суддя