Вирок від 31 березня 2026 р. у справі №509/1234/26 — Овідіопольський районний суд Одеської області

Справа № 509/1234/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 квітня 2026 року с-ще Овідіополь

Овідіопольський районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

при секретарі судового засідання ОСОБА_2 ,

за участю учасників судового провадження:

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12026162380000078 від 19.02.2026 року за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Світле Чадир-Лунзького району Республіки Молдова, громадянина України, з середньою освітою, офіційно не працевлаштованого, не одруженого, утриманців не маючого, зареєстрованого місця проживання не має, фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 345 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про державний захист працівників суду та правоохоронних органів» від 23.12.1993 № 3781-XII до правоохоронних органів відносяться органи прокуратури, Національної поліції, служби безпеки, Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, Національне антикорупційне бюро України, органи охорони державного кордону, органи доходів і зборів, органи і установи виконання покарань, слідчі ізолятори, органи державного фінансового контролю, рибоохорони, державної лісової охорони, інші органи, які здійснюють правозастосовні або правоохоронні функції.

Згідно з положеннями Закону України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 № 580-XII, основними завданнями поліції є: забезпечення публічної безпеки і порядку, охорони прав і свобод людини, а також інтересів суспільства і держави, протидії злочинності, надання в межах, визначених законом, послуг з допомоги особам, які з особистих, економічних, соціальних причин або внаслідок надзвичайних ситуацій потребують такої допомоги.

Так, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з 2010 року розпочав службу у лавах Головного управління МВС України в Одеській області та відповідно до наказу начальника ГУНП в Одеській області з 2022 року призначений на посаду старшого слідчого СВ відділення поліції № 1 Одеського районного управління поліції № 2 ГУНП в Одеській області.

19 лютого 2026 року о 09 годинні 00 хвилин, відповідно до графіку чергування, старший слідчий СВ відділення поліції № 1 Одеського районного управління поліції № 2 ГУНП в Одеській області капітан поліції ОСОБА_5 , спільно з оперуповноваженим СКП відділення поліції № 1 Одеського районного управління поліції № 2 ГУНП в Одеській області лейтенантом поліції ОСОБА_6 , поліцейським водієм логістики відділення поліції № 1 Одеського районного управління поліції № 2 ГУНП в Одеській області старшим сержантом поліції ОСОБА_7 та спеціалістом криміналістом СКЗ СВ Одеського районного управління поліції № 2 ГУНП в Одеській області капітаном поліції ОСОБА_8 , заступили на добове чергування в складі слідчо-оперативної групи відділення поліції № 1 Одеського районного управління поліції № 2 ГУНП в Одеській області.

Того ж дня, о 16 годині 21 хвилині до чергової частини відділення поліції № 1 Одеського районного управління поліції № 2 ГУНП в Одеській області, надійшло повідомлення від обвинуваченого ОСОБА_4 про те, що його брат ОСОБА_9 , який був призваний до лав ЗСУ безвісті, зник.

З метою відпрацювання вказаного повідомлення, черговим ВнП № 1 ОРУП № 2 ГУНП в Одеській області, було направлено СОГ ВнП № 1 ОРУП № 2 ГУНП в Одеській області у складі старшого слідчого СВ ВнП №1 ОРУП № 2 ГУНП в Одеській області капітана поліції ОСОБА_5 , оперуповноваженого СКП відділення поліції № 1 Одеського районного управління поліції № 2 ГУНП в Одеській області лейтенанта поліції ОСОБА_6 та поліцейським водієм логістики ВнП № 1 ОРУП № 2 ГУНП в Одеській області старшого сержанта поліції ОСОБА_7 за місцем мешкання обвинуваченого ОСОБА_4 , за адресою: АДРЕСА_1 .

Надалі, о 18 годині 18 хвилин, прибули на місце виклику та почали спілкуватись із обвинуваченим ОСОБА_4 , який в цей час перебував у стані алкогольного сп`яніння, в ході чого, з`ясувалось, що останній порушив вимоги статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», яка передбачає, що громадянин зобов`язаний: з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов`язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду.

У зв`язку із чим, обвинуваченому ОСОБА_4 , було запропоновано проїхати до районного ІНФОРМАЦІЯ_3, для складання відносно нього адміністративних матеріалів за статтями 210, 210-1 КУпАП, на що останній відреагував із обуренням та почав чинити опір працівникам поліції.

В той час, коли працівники Національної поліції України виконували свої службові обов`язки, обвинувачений ОСОБА_4 , маючи злочинний умисел, спрямований на умисне спричинення тілесних ушкоджень співробітникам Національної поліції України під час виконання ними своїх службових обов`язків щодо забезпечення публічної безпеки, усвідомлюючи, що перед ним знаходяться працівники правоохоронного органу та розуміючи характер своїх протиправних дій, діючи зухвало, ігноруючи їх законні вимоги, із застосуванням фізичної сили, кулаком лівої руки, наніс один удар в область обличчя старшому слідчому СВ ВнП №1 ОРУП № 2 ГУНП в Одеській області капітану поліції ОСОБА_5 , чим спричинив останньому тілесні ушкодження у вигляді синцю правої скронево - виличної ділянки та синець лівої гомілки.

Ці тілесні ушкодження утворилися від ударної дії тупого предмета, конструктивні особливості контактуючої поверхні якого в ушкодженнях не відобразилися.

Синці спричинили незначні скороминучі наслідки тривалістю не більше 6 днів, тому за цим критерієм, згідно п.2.3.5. "Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень" (1995р.), відносяться до категорії ЛЕГКИХ тілесних ушкоджень.

Дії обвинуваченого ОСОБА_4 кваліфіковано за ч.2 ст. 345 КК України, як умисне заподіяння працівникові правоохоронного органу легких тілесних ушкоджень, у зв`язку з виконанням цим працівником службових обов`язків.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчинені кримінального правопорушення, за обставин викладених в обвинувальному акті, визнав повністю, надавши показання, що вчинив кримінальне правопорушення при викладених вище обставинах, докази, що маються в матеріалах кримінального провадження не оспорює, як і не оспорює фактичні обставини вчиненого ним злочину. Також пояснив, що кримінальне правопорушення вчинив під дією алкоголю, потерпілого ОСОБА_5 не знав, жодних неприязних відносин з ним не було. У вчиненому щиро розкаявся.

Потерпілий ОСОБА_5 в судове засідання не з`явився, подав до суду заяву про розгляд кримінального провадження за його відсутності. Цивільний позов не заявив.

За згодою учасників судового провадження, на підставі ч. 3 ст. 349 КПК України, з врахуванням свідчень обвинуваченого, судом було визнано недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.

При цьому, суд впевнився у правильності розуміння обвинуваченим ОСОБА_4 та іншими учасниками судового провадження змісту цих обставин, відсутності сумнівів у добровільності їх позиції, а також судом було роз`яснено обвинуваченому, учасникам судового провадження, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Заслухавши обвинуваченого, дослідивши письмові докази в частині характеризуючих матеріалів, обсягу речових доказів, суд приходить до висновку, що вина обвинуваченого ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого йому злочину є встановленою і доведеною належними і допустимими доказами, а його дії правильно кваліфіковані за ч. 2 ст. 345 КК України, як умисне заподіяння працівникові правоохоронного органу легких тілесних ушкоджень, у зв`язку з виконанням цим працівником службових обов`язків.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , суд, відповідно до вимог ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, яке згідно із ст. 12 КК України, є нетяжким злочином, особу винного, а також обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Обвинувачений ОСОБА_4 за місцем проживання характеризується посередньо, не працює, не одружений, утриманців не має, не перебуває на обліках у лікаря-нарколога та лікаря психіатра, раніше не судимий.

Обставини, що пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 , суд визнає його щире каяття.

Обставиною, що обтяжує покарання обвинуваченого, суд визнає вчинення кримінального правопорушення у стані алкогольного сп`яніння.

Відповідно до вимог ч.2 ст.65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень, а згідно з ч.2 ст.50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення обвинуваченого а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Зваживши у сукупності викладені обставини, враховуючи принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, вчинення обвинуваченим умисного тяжкого злочину, позицію потерпілого, яким не заявлено цивільний позов, що свідчить про відсутність матеріальних претензій до обвинуваченого, особу винного, його сімейний стан, обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання, суд приходить до висновку про те, що покарання обвинуваченому ОСОБА_10 за ч.2 ст.345 КК України слід призначити у межах санкції даної статті у виді позбавлення волі, та із застосуванням ст.75 КК України звільнити його від відбування покарання з випробуванням, так як, на думку суду, виправлення обвинуваченого можливе без відбування призначеного виду покарання.

Таке покарання, на думку суду, є справедливим, а також необхідним та достатнім для виправлення та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень обвинуваченим.

У зв`язку зі звільненням від відбування покарання з випробуванням, на обвинуваченого ОСОБА_4 слід покласти обов`язки, передбачені п.п.1,2 ч.1 ст.76 КК України.

Цивільний позов по справі не заявлено.

Процесуальні витрати на залучення експертів відсутні.

Арешт на майно, накладений ухвалою слідчого судді Овідіопольського районного суду Одеської області від 12.02.2026 року, необхідно скасувати.

Долю речових доказів слід вирішити відповідно до ст.100 КПК України.

Запобіжний захід, обраний відносно обвинуваченого ухвалою слідчого судді Овідіопольського районного суду Одеської області від 21.02.2026 року у вигляді цілодобового домашнього арешту, слід скасувати, так як суд дійшов висновку про можливість звільнення обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням, а також враховуючи його поведінку під час судового провадження, який з`являвся вчасно на всі виклики до суду.

Керуючись ст.ст. 368-371, 373, 374 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.345 КК України та призначити йому покарання за ч.2 ст.345 КК України у виді позбавлення волі на строк 2 (два) роки.

На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбуття покарання з випробовуванням і встановити іспитовий строк тривалістю 1 (один) рік.

На підставі п.п.1,2 ч.1 ст.76 КК України, покласти на ОСОБА_4 наступні обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Запобіжний захід, застосований до ОСОБА_4 ухвалою слідчого судді Овідіопольського районного суду Одеської області від 21.02.2026 року у вигляді цілодобового домашнього арешту, - скасувати.

Арешт на майно, накладений ухвалою слідчого судді Овідіопольського районного суду Одеської області від 12.02.2026 року, - скасувати.

Речові докази після набрання вироком суду законної сили:

- DVD-R диск із відеозаписами з нагрудного портативного відеореєстратора, який перебував у користуванні старшого слідчого СВ ВП №1 ОРУП №2 ГУНП в Одеській області капітана поліції ОСОБА_5 , за 19.02.2026 у період часу з 18 год. 18 хв. по 18 год. 29 хв., який зберігається в матеріалах кримінального провадження, - надалі зберігати при матеріалах кримінального провадження.

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Овідіопольський районний суд Одеської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Головуючий: ОСОБА_1