Постанова від 30 березня 2026 р. у справі №521/1458/26 — Хаджибейський районний суд міста Одеси

Справа № 521/1458/26

Провадження № 2-а/521/68/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 березня 2026 року м. Одеса

Хаджибейський районний суд м. Одеси в складі:

головуючого судді – Громіка Д.Д.,

при секретарі – Котигорох Н.С.

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,-

ВСТАНОВИВ:

До Хаджибейського районного суду міста Одеси звернувся ОСОБА_2 з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , у якому просив суд: визнати протиправною та скасувати постанову від 12.09.2025 року №17007 начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 , якою накладеного на громадянина ОСОБА_1 штраф у сумі 17 000 гривень, провадження по справі закрити у зв`язку з відсутністю події та складу правопорушення.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначав, що Постановою від 12.09.2025 року №17007 начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 , накладено на громадянина ОСОБА_2 штраф у сумі 17 000 гривень. Згідно змісту цієї постанови: «у матеріалах справи про адміністративне правопорушення громадянином ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , наявні докази, що ним допущено порушення правил військового обліку призовників і військовозобов`язаних (Додаток №2 до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних затвердженого постановою КМУ №1487 від 30.12.2022р.) в умовах особливого періоду, а саме не прибуття за викликом (повісткою) або мобілізаційним розпорядженням до Р(М)ТЦК та СП» « ОСОБА_1 скоїв адміністративне правопорушення за частиною 3 ст. 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення».

Зазначає, що дані, як військовозобов`язаного, ним були оновлені вчасно, а саме 20.05.2024р., будь-яких повісток про необхідність з`явитися до ІНФОРМАЦІЯ_4 позивач не отримував.

08.09.2025р. ОСОБА_1 з власної ініціативи особисто звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_4 та надав документи, підтверджуючі право на отримання відстрочки від мобілізацією через інвалідність третьої групи. Документи було прийнято без зауважень.

Під час перебування у ІНФОРМАЦІЯ_4 позивачу було вручено Протокол №1013 про адміністративне правопорушенні від 08.09.2025р., який складено через його неявку за повісткою та повідомлено, що розгляд справи про адміністративне правопорушення відбудеться 12.09.2025р. о 14.00 в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_4 , кабінет №7.

Позивач зазначає, що 12.09.2025р. о 14.00 він прибув до приміщення ІНФОРМАЦІЯ_4 у кабінету №7. Однак, йому повідомили про необхідність очікування розгляду поданих документів про відстрочку.

З огляду на вказане, позивач мав підстави вважати, що питання притягнення його до адміністративної відповідальності втратило свою актуальність і до нього відсутні будь-які зауваження.

Про факт розгляду щодо позивача адміністративної справи начальником ІНФОРМАЦІЯ_4 та про існування оскаржуваної постанови та можливість її оскарження позивачу стало відомо лише 23.01.2026р., коли у додаток «Дія» надійшла інформація про відкриття 23.01.2026р. виконавчого провадження (виконавчий документ: Постанова №17007 від 12.09.2025р. ІНФОРМАЦІЯ_4 ) та наявність у позивача боргу у загальній сумі 37769 грн.

Позивач звертає увагу, що лише 26.01.2026р. він отримав копію Постанови №17007 від 12.09.2025р. у Хаджибейському відділі державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеси).

Отже ОСОБА_1 наголошує на тому, що у призначений день та час розгляду справи не відбулося, при її розгляді він не був присутній, пояснень не надавав, оскаржувану Постанову від відповідача не отримував, про можливість її своєчасного оскарження не інформувався.

Позивач з постановою не згоден та зазначає, що не здійснював жодних протиправних дій та не порушував законодавство у сфері оборони, ніяких повісток він не отримував та викладені обставини в протоколі та в постанові не відповідають дійсності, постанова прийнята без врахування того, що з метою притягнення особи до відповідальності повинні бути докази вини. Що стосується доказів, то слід зазначити, що в постанові не наведенні жодні докази, в ній не містяться майже посилання на будь які докази, які підтверджують факт скоєння правопорушення з боку позивача по справі.

Таким чином постанову про його притягнення до адміністративної відповідальності вважає неправомірною.

Ухвалою Хаджибейського районного суду м. Одеси від 11.02.2026 року відкрито провадження у справі та вирішено проводити розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Представник ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 10 березня 2026 року надав до суду відзив, в якому просив рішення суб`єкта владних повноважень залишити без змін, а позовну заяву ОСОБА_2 - без задоволення, посилаючись на таке.

Згідно з даними «Оберігу» громадянин ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 стоїть на обліку ІНФОРМАЦІЯ_4 . Також, згідно з даними «Оберігу», у зв`язку з тим, що позивач не прибув вчасно за повісткою до ІНФОРМАЦІЯ_5 24.12.2024 було направлено електронне подання до поліції про розшук та доставлення до ТЦК та СП позивача. 08.09.2025 відносно позивача складено протокол про адміністративне правопорушення за ч.3 ст.210-1 КУпАП та повідомлено, що розгляд справи відбудеться 12.09.2025 року о 14 год. 00 хв. в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_4 . 12.09.2025 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 винесено Постанову від №17007 та накладено на громадянина ОСОБА_2 штраф у сумі 17 000 гривень. Підставою винесення постанови зазначено: «у матеріалах справи про адміністративне правопорушення громадянином ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , наявні докази, що ним допущено порушення правил військового обліку призовників і військовозобов`язаних (Додаток №2 до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних затвердженого постановою КМУ №1487 від 30.12.2022р.) в умовах особливого періоду, а саме не прибуття за викликом (повісткою) або мобілізаційним розпорядженням до Р(М)ТЦК та СП» « ОСОБА_1 скоїв адміністративне правопорушення за частиною 3 ст. 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення».

Дослідивши письмові докази, які містяться в матеріалах справи, суд доходить висновку про задоволення позову з огляду на наступне.

Згідно ч. 1 ст. 286 КАС України, адміністративна справа з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності вирішується місцевими загальними судами як адміністративними судами протягом десяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.

Враховуючи вимоги ч. 1 ст. 286 КАС України та з метою дотримання принципу розумного строку, визначеного у ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд відмовив представнику відповідача у відкладенні розгляду справи на іншу дату з огляду на те, що законодавець визначив дану категорію справ як термінові, встановив десятиденний строк на їх розгляд судом та з огляду на те, що представником відповідача не наведено у своїй заяві про відкладення розгляду справи на іншу дату ніяких поважних причин неявки у судове засідання.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та місцевого самоврядування їх посадові особи, зобов`язані діяти лише на підставі в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Стаття 62 Конституції України визначає, що обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідно до ст. 90 КАС України, ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Таким чином, при вирішені питання про визнання особи винною у вчиненні адміністративного правопорушення, винесена відповідачем постанова розглядається як доказ у сукупності з іншими доказами (пояснення особи, яка притягається до відповідальності, свідків, висновки експерта, речові докази, фотоматеріали, протоколом про адміністративне правопорушення т. і.), тому не може виступати єдиним доказом, на основі якого встановлюється наявність адміністративного правопорушення.

Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показниками технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Судом встановлено, що 12.09.2025 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 по справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 було винесено постанову №17007, якою встановлено, що за результатом вивчення відомостей та реєстрової інформації Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, ОСОБА_1 не прибув(ла) за викликом до ТЦК та СП у строк та місце, зазначені в повістці (ст.22 ЗУ "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", чим допустив(ла) порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію. Враховуючи, що громадянин (громадянка) ОСОБА_1 скоїв(ла) адміністративне правопорушення, передбачене частиною 3 ст. 210-1 КУпАП, уповноваженою особою було постановлено накласти на ОСОБА_1 штраф у розмірі 17000 грн.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 стоїть на обліку у ІНФОРМАЦІЯ_6 та користується правом на відстрочку до 03.05.2026 року.

Предметом спору у даній справі є встановлення обставин на підтвердження або спростування підстав для скасування постанови №17007 від 12.09.2025 року у справі про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

Як вбачається з матеріалів справи 08.09.2025р. ОСОБА_1 з власної ініціативи особисто звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_4 та надав документи, підтверджуючі право на отримання відстрочки від мобілізацією через інвалідність третьої групи.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 стоїть на обліку у ІНФОРМАЦІЯ_6 , має 3 групу інвалідності та користується правом на відстрочку на підставі п.2 ч.1 ст. 23.

Матеріали справи не містять доказів того, що позивач отримував повістку про виклик до органу, що розглядав справу про адміністративне правопорушення, на 14 грудня 2024 року. Відповідно, він не мав об`єктивної можливості з`явитися за викликом або надати пояснення, що свідчить про порушення його права на захист та принципу змагальності сторін.

Позивач надав докази оновлення своїх персональних даних, у тому числі адреси місця проживання, контактного номера телефону та електронної пошти, проходження військово-лікарської комісії, що свідчить про відсутність в його діях як події, так і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

Згідно з ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Стаття 251 КУпАП передбачає, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Вина особи, яка притягається до відповідальності, має бути доведена належними доказами, а не ґрунтуватись на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь (ст. 62 Конституції України).

Відповідно до ч. 2, ч. 5 ст. 77 КАС України передбачає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Якщо учасник справи без поважних причин не наддасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.

Статтею 65 Конституції України встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України, що також передбачено ч. 1 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Відповідно до ст. ст. 1, 3 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» в редакції від 19 травня 2024 року військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України. Виконання військового обов`язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування в межах їх повноважень. Правовою основою військового обов`язку і військової служби є Конституція України, цей Закон, Закони України «Про оборону України», «Про Збройні Сили України», «Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію».

Громадяни України, які приписані до призовних дільниць або перебувають у запасі Збройних Сил України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані зокрема виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.

Згідно ч. 1 ст. 22 Закону України «Про мобілізацію та мобілізаційну підготовку» (далі - Закон №3543-XII) громадяни зобов`язані, зокрема: з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов`язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду; проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у розвідувальних органах України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону.

Оцінивши надані докази у їх сукупності, з урахуванням пояснень сторін, суд дійшов висновку, що постанова № 17007 від 12 вересня 2025 року про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП винесена з порушенням основоположних принципів адміністративного провадження та підлягає скасуванню.

Відповідно до ст. 62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позивач належним чином та своєчасно оновив персональні дані, включаючи адресу місця проживання, контактні телефони та електронну пошту, про що свідчать надані ним докази, а саме скан-копія з «Резерв+».

Водночас, відповідач не довів, що позивач був належним чином повідомлений про розгляд справи, отже був позбавлений можливості реалізувати право на захист. Окрім цього, відповідач не направив позивачу постанову № 17007.

Докази, що свідчать про ігнорування позивачем викликів ІНФОРМАЦІЯ_7 протягом 2024-2025 року відсутні, та будь-яких посилань на них при винесенні оскаржуваної постанови не має.

Відсутність у позивача належного повідомлення про розгляд справи, а також доказів про вручення повістки та самої постанови, позбавила його можливості реалізувати свої процесуальні права, що відповідно до ст. 7, 268, 278 КУпАП є істотним порушенням, яке тягне за собою визнання спірної постанови протиправною та її скасування.

Виходячи з вищезазначеного, позов підлягає задоволенню, а постанова № 17007 підлягає скасуванню, у зв`язку із закінченням строків притягнення до адміністративної відповідальності.

Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень.

Враховуючи, що під час провадження справи про адміністративне порушення було порушено право позивача на належне повідомлення про час та місце її розгляду, що позбавило його можливості надати пояснення по суті справи, подати відповідні докази, скористатись правом на професійну правничу допомогу, суд доходить висновку про задоволення позову, скасування оскаржуваної постанови.

У відповідності до п. 5 ч. 1 ст. 244 КАС України при ухваленні рішення суд має також вирішити питання розподілу судових витрат між сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України судовий збір у розмірі 665,60 грн. підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Враховуючи все вищевикладене та керуючись статтями 19, 63 Конституції України, статтями 210-1, 251, 252, 258, 268, 278, 279 КУпАП, 42, 49, 55, 57, 60, 72, 73, 77, 78, 79, 165, 42, 165 КАС України,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення - задовольнити.

Скасувати постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 полковника ОСОБА_3 №17007 від «12» вересня 2025 року про притягнення ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 ) до адміністративної відповідальності за частиною третьою статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП закрити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_2 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 , АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 ), суму сплаченого судового збору у розмірі 665 гривень 60 коп.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом 10 днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення суду складено 31 березня 2026 року.

Суддя: Д.Д. Громік