Рішення від 22 березня 2026 р. у справі №501/5875/25 — Чорноморський міський суд Одеської області

Суд: Чорноморський міський суд Одеської області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: про виплату заробітної плати

Дата: 22 березня 2026 р.

Справа: №501/5875/25

Суддя: Петрюченко М. І.

Дата документу 23.03.2026

Справа № 501/5875/25

2/501/82/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 березня 2026 року Чорноморський міський суд Одеської області у складі головуючого судді Петрюченко М.І.,

за участю секретаря судового засідання - Тейбаш Н.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Чорноморську Одеської області цивільну справу за

позовом ОСОБА_1

до

відповідача: Державного підприємства «Морський торговельний порт «Чорноморськ»

предмет та підстави позову: про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у зв`язку із затримкою виконання рішення суду

ухвалив рішення та

ВСТАНОВИВ:

І. Виклад позиції позивача та заперечень відповідача

ОСОБА_1 24.12.2025 звернулася до суду з позовом до Державного підприємства «Морський торговельний порт «Чорноморськ» про стягнення середнього заробітку. про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у зв`язку із затримкою виконання рішення суду, згідно якого просить суд стягнути з Державного підприємства «Морський торговельний порт «Чорноморськ» (Ідентифікаційний код юридичної особи: 01125672) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу за попередній період у зв`язку із затримкою виконання рішення суду з 03.12.2024 по 21.10.2025 в розмірі 96 558,00 грн.

Позов обґрунтовано тим, що позивач безперервно працювала на різних посадах в Державному підприємстві «Морський торговельний порт «Чорноморськ» (далі по тексту -ДП «МТП «Чорноморськ»), має посвідчення ветерану порту, а з 23.04.2020 займала посаду провідного інженера з нормування праці 1-го вантажного району Державного підприємства ДП «МТП «Чорноморськ».

28.02.2023 року Наказом №52/О-30 складеним 17.02.2023 про припинення трудового договору, її звільнено з займаної посади у зв`язку із скороченням чисельності працівників відповідно п.1 ч.1 ст.40 КЗпП України.

Підставами для звільнення вказано Наказ №84 від 24.06.2022 та Попередження про майбутнє звільнення №274/11.2-09 від 27.06.2022.

Зазначений наказ про звільнення оскаржено в судовому порядку.

Рішенням Іллічівського міського суду Одеської області від 09.04.2024 у справі №501/1104/23, позовна заява ОСОБА_1 задоволена повністю, вищевказані накази визнані протиправними та скасовані, позивача поновлено на посаді та стягнуто середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Наказом ДП «МТП «Чорноморськ» від 06.05.2024 №99-К, ОСОБА_1 поновлено на посаді і тією ж датою, 06.05.2024 наказом ДП «МТП «Чорноморськ» №100-К призупинено дію трудового договору.

У зв`язку із зазначеним, ОСОБА_1 знову була вимушена звернутися до суду з позовною заявою про скасування незаконного наказу та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Рішенням Іллічівського міського суду Одеської області від 02.12.2024 позовні вимоги задоволені в повному обсязі, визнано незаконним та скасовано наказ Державного підприємства «Морський торговельний порт «Чорноморськ» №100-К від 06.05.2024 «Про призупинення дії трудового договору з провідним інженером з нормування трудових процесів 1 вантажного району ДП «МТП «Чорноморськ» ОСОБА_1 . Позивача поновлено на посаді провідного інженера з нормування трудових процесів 1 вантажного району Державного підприємства «Морський торговельний порт «Чорноморськ» з 06.05.2024 та стягнуто з відповідача на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу з 06.05.2024 до 02.12.2024 у розмірі 63 118,00 грн.

В рішенні суду допущено негайне виконання судового рішення в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах суми платежу за один місяць та в частині поновлення на роботі.

Попри зазначене, в порушення вимог законодавства, обов`язковий припис суду в зазначеному рішенні щодо негайного поновлення позивачки на роботі відповідачем виконаний не був, що і призвело до подальшого порушення її трудових прав та, наразі, знову спричинило необхідність звертатися до суду.

Далі, не виконавши належним чином рішення суду в частині умов негайного виконання, представник відповідача звернувся до Одеського апеляційного суду зі скаргою на рішення суду першої інстанції.

Постановою Одеського апеляційного суду від 08.10.2025 апеляційну скаргу Державного підприємства «Морський торговельний порт «Чорноморськ» залишено без задоволення, а рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 02.12.2024 - залишено без змін.

Рішення, що набрало чинності 08.10.2025, виконане відповідачем лише 21.10.2025.

Наказом директора ДП «МТП «Чорноморськ» №271-К скасовано наказ №100-К від 06.05.2024 «Про призупинення дії трудового договору з провідним інженером з нормування трудових процесів 1 вантажного району ДП «МТП «Чорноморськ» ОСОБА_1 .

Позивач, посилаючись на затримку відповідачем виконання рішень судів, розрахунку при звільненні, звернулась до суду з відповідним позовом.

Відповідач 09.02.2026 надав до суду відзив на позов, просить суд відмовити у задоволенні позову, посилаючись на необґрунтованість позову та пропуск позивачем строку звернення до суду з даним позовом.

Представник позивача 12.02.2026 надав до суду відповідь на відзив, просить суд задовольнити позов, посилаючись на те, що рішенням Конституційного Суду України від 11 грудня 2025 року у справі №1-р/2025 частину першої статті 233 Кодексу законів про працю України (справа щодо строків звернення працівника до суду про стягнення заробітної плати та інших належних працівникові виплат) в частині встановлення тримісячного строку для звернення працівника до суду про стягнення заробітної плати та інших належних працівникові виплат, визнана неконституційною.

ІІ. Інші процесуальні дії у справі.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу від 24.12.2025 справа розподілена для розгляду судді Петрюченко М.І. (а.с.54).

Ухвалою судді позовну заяву залишено без руху (а.с.57).

Ухвалою судді Чорноморського міського суду Одеської області 23.01.2026 відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження (а.с.116-117).

Судом на підставі частини другої статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

ІІІ. Фактичні обставини, встановлені Судом та зміст спірних правовідносин.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 безперервно працювала на різних посадах в Державному підприємстві «Морський торговельний порт «Чорноморськ» (далі по тексту -ДП «МТП «Чорноморськ»), має посвідчення ветерану порту, а з 23.04.2020 займала посаду провідного інженера з нормування праці 1-го вантажного району Державного підприємства ДП «МТП «Чорноморськ».

Зазначений наказ про звільнення оскаржено в судовому порядку.

Рішенням Іллічівського міського суду Одеської області від 02.12.2024 позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені в повному обсязі, визнано незаконним та скасовано наказ Державного підприємства «Морський торговельний порт «Чорноморськ» №100-К від 06.05.2024 «Про призупинення дії трудового договору з провідним інженером з нормування трудових процесів 1 вантажного району ДП «МТП «Чорноморськ» ОСОБА_1 . Позивача поновлено на посаді провідного інженера з нормування трудових процесів 1 вантажного району Державного підприємства «Морський торговельний порт «Чорноморськ» з 06.05.2024 та стягнуто з відповідача на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу з 06.05.2024 до 02.12.2024 у розмірі 63 118,00 грн.

Рішення, виконане відповідачем 21.10.2025.

За розрахунком, що робився в межах розгляду тієї справи, середній заробіток за час вимушеного прогулу, який підлягав стягненню з Державного підприємства «Морський торговельний порт «Чорноморськ» на користь ОСОБА_1 , становив 63 118,00 грн. (151 робочий день *418,00 грн.). Рішення суду в цій частині о виконано відповідачем після поновлення позивачки на посаді у рамках виконання постанови апеляційного суду у жовтні 2025 року.

Згідно відповіді №762/06-23 від 04.12.2025 на адвокатський запит щодо розмірі посадового окладу позивачки встановленого з 01.01.2025 і до нинішнього часу середньорічна годинна тарифна ставка складала 52,84 грн., що при нормі трудових годин згідно штатного розпису, становить 9 195 грн. на місяць.

З матеріалів цивільної справи №501/3394/24 вбачається, що Наказом ДП «МТП «Чорноморськ» від 06.05.2024 №99-К, ОСОБА_1 поновлено на посаді і тією ж датою, 06.05.2024, наказом ДП «МТП «Чорноморськ» №100-К призупинено дію трудового договору з позивачкою.

ІV. Оцінка Суду.

Статтею 43 Конституції України закріплено право на працю і заробітну плату, а саме визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижче від визначеної законом.

Стаття 55 Конституції України наголошує, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Частиною 1 ст.47 КЗпП України передбачено, що власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в ст.116 цього Кодексу.

Відповідно до ст.116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

За затримку розрахунку при звільненні передбачена відповідальність відповідно до ст.117 КЗпП України, якою визначено, що у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

З викладеного вбачається, що передбачений ч.1 ст.117 КЗпП України обов`язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних працівникові сум у строки, зазначені у ст.116 КЗпП України.

Оскільки відповідач не довів, що порушення строків виплати заробітної плати сталося внаслідок непереборної сили, то, відповідно він, як роботодавець, не звільняється від відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України.

Згідно п.8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів (годин), а у випадках передбачених законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Зазначений наказ про звільнення оскаржено в судовому порядку.

Наказом ДП «МТП «Чорноморськ» від 06.05.2024. №99-К, ОСОБА_1 поновлено на посаді і тією ж датою, 06.05.2024 наказом ДП «МТП «Чорноморськ» №100-К призупинено дію трудового договору.

Представник відповідача звернувся до Одеського апеляційного суду зі скаргою на рішення суду першої інстанції.

Згідно відповіді №762/06-23 від 04.12.2025. на адвокатський запит щодо розміру посадового окладу позивачки встановленого з 01.01.2025 і до нинішнього часу середньорічна годинна тарифна ставка складала 52,84 грн., що при нормі трудових годин згідно штатного розпису, становить 9 195 грн. на місяць.

З матеріалів цивільної справи № 501/3394/24 вбачається, що Наказом ДП «МТП «Чорноморськ» від 06.05.2024 №99-К, ОСОБА_1 поновлено на посаді і тією ж датою, 06.05.2024, наказом ДП «МТП «Чорноморськ» №100-К призупинено дію трудового договору з позивачкою.

Таким чином, розрахунковим періодом повинен бути березень та квітень 2024 року, але на той час позивачка не працювала, оскільки вона оскаржувала накази про звільнення (та призупинення дії трудового договору) у суді в іншій справі №501/1104/23, що перебувала в провадженні Іллічівського міського суду Одеської області.

Попередні два місяці перед березнем 2024 року, а саме січень та лютий 2024 року, позивачка також не працювала, відповідно цей час виключається з розрахункового періоду.

Доказів про те, що ОСОБА_1 в зазначений період була залучена до роботи немає.

Таким чином, оскільки позивачка перебувала у тривалому простої (більше чотирьох місяців), то у неї відсутній розрахунковий період, тому при визначенні розміру середньої заробітної плати, за обставин цієї справи, необхідно виходити із встановленого їй посадового окладу, що узгоджується із висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 27.03.2024 у справах № 753/12518/22 та № 507/1435/22.

Розмір посадового окладу позивачки в місяць становить суму в розмірі 9 195,00 грн.

У зв`язку із введенням в України з 24.02.2022 року режиму воєнного стану згідно з ЗУ «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» № 2136-XI від 15.03.2022р. з урахуванням змін внесених Законом № 2352-IX від 01.07.2022 не застосовуються норми ст.53, ч.1 ст.65, ч.3-5 ст.67, 71,73 (святкові і неробочі дні) КЗпП України.

Кількість робочих днів з 03.12.2024р. по 21.10.2025 складає 231 р.д.

22 робочих дня на місяць.

Середньомісячний заробіток працівника складає 9 195,00 : 22 = 418,00 грн. в день.

Період вимушеного прогулу з 03.12.2024 по 21.10.2025 (включно) становить 231 робочий день.

Таким чином, середня заробітна плата за час вимушеного прогулу становить: 418 х 231= 96 558,00 грн.

З огляду на наведені обставини позову є обґрунтованими.

Разом з тим, представник відповідача просить суд у задоволенні позовних вимог відмовити, мотивуючи тим, що позивач пропустив строк для оскарження наказів, в позовній заяві не наведено причин пропуску строку для звернення до суду та не порушується питання про поновлення судом строків для оскарження наказів.

Відповідно до ч.1 ст.233 Кодексу законів про працю України, працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Згідно ст.234 Кодексу законів про працю України, у разі пропуску з поважних причин строків, установлених статтею 233 цього Кодексу, районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд може поновити ці строки.

Згідно ст.236 Кодексу законів про працю України, у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.

Отже, строки звернення до суду у справах щодо трудових правовідносин врегульовано нормами КЗпП України.

Зазначені строки звернення до суду застосовуються виключно щодо спорів, які за своєю юридичною природою належать до трудового права.

Так, ч.1 ст.233 КЗпП України, підтверджує визнання тримісячного строку як загального строку для звернення за захистом суб`єктивних трудових прав працівників. Разом з тим виняток ця стаття встановлює для спорів про звільнення.

Встановлені статтею 233 КЗпП України строки звернення до суду застосовуються незалежно від заяви сторін. Ці строки не перериваються і не зупиняються.

Відповідно до статті 234 КЗпП України у разі пропуску з поважних причин строків, установлених статтею 233 цього Кодексу, районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд може поновити ці строки.

Разом з тим, якщо строк звернення до суду, установлений статтею 233 КЗпП України, пропущено без поважних причин, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог у зв`язку з пропуском зазначеного строку.

Аналогічні правові позиції викладені у постанові Верховного Суду України від 06.04.2016 у справі за №6-409цс16 та постанові Верховного Суду України від 05.07.2017 у справі за №6-1033цс17.

Відповідно до ст.254 ЦК України та ст.124 ЦПК України, строк, що визначений місяцями, спливає у відповідне число останнього місяця строку. Якщо закінчення строку, обчислюваного місяцями, припадає на такий місяць, що відповідного числа не має, строк закінчується в останній день цього місяця.

Згідно ст.123 ЦПК України, перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Суд приймає до уваги, що позивач знав про порушення його трудових прав, оскільки негайне виконання рішення суду від 02.12.2024 не було виконано відповідачем своєчасно. Наказ №271-К про скасування наказу про призупинення дії трудового договору видано 21.10.2025, виплачено суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу згідно рішення Ілічівського міського суду Одеської області від 02.12.2024.

Позивач звернувся до суду з позовом 24.12.2025, тобто після спливу позовної давності.

У рішенні Конституційного Суду України від 11 грудня 2025 року у справі №1-р/2025 за поданням Верховного Суду щодо відповідності Конституції України (конституційності) частини першої статті 233 Кодексу законів про працю України (справа щодо строків звернення працівника до суду про стягнення заробітної плати та інших належних працівникові виплат) відсутні положення, які б дозволили зробити висновок про його поширення на правовідносини, які припинилися на момент його ухвалення. Натомість у резолютивній частині цього рішення чітко вказано про те, що частина перша статті 233 Кодексу законів про працю України в частині встановлення тримісячного строку для звернення працівника до суду про стягнення заробітної плати та інших належних працівникові виплат, визнана неконституційною, утрачає чинність із дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Таким чином, Рішення Конституційного Суду України від 11 грудня 2025 року у справі №1-р/2025 поширюється на правовідносини, які виникли з 11 грудня 2025 року та є незастосовним до спірних правовідносин у цій справі.

Стаття 76 ЦПК України передбачає, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч.6 ст.81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, а відповідно до ч.2 ст.78 цього ж Кодексу обставини справи, які за законом мають бути підтверджені засобами доказування, не можуть бути підтверджені іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.95 ЦПК України письмовими доказами є будь-які документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.263 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до п.6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 №14 «Про судове рішення у цивільній справі», враховуючи принцип безпосередності судового розгляду, рішення може бути обґрунтоване лише доказами, одержаними у визначеному законом порядку та дослідженими в судовому засіданні.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини в справі «Ващенко проти України» (Заява № 26864/03) від 26 червня 2008 року зазначено, що принцип змагальності полягає в тому, що суд уважно досліджує зауваження заявника, виходячи з сукупності наявних матеріалів в тій мірі, в якій він є повноважним вивчати заявлені скарги. Отже, у суду відсутні повноваження на вихід за межі принципу диспозитивності і змагальності та збирання доказів на користь однієї із зацікавлених сторін.

Згідно зі ст.263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

З огляду на викладене вище, приймаючи до уваги фактичні обставини справи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для надання оцінки решті доводів, наведених сторонами по справі в обґрунтування власних правових позицій, оскільки їх дослідження судом у будь-якому випадку не матиме наслідком спростування висновків, до яких суд дійшов по тексту рішення вище щодо суті позовних вимог.

Керуючись ст.ст.2, 5, 10-13, 18, 141, 158, 258-259, 263 Цивільного-процесуального кодексу України, Суд

УХВАЛИВ:

У позові ОСОБА_1 до Державного підприємства «Морський торговельний порт «Чорноморськ» про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у зв`язку із затримкою виконання рішення суду - відмовити повністю.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Суддя Чорноморського міського

суду Одеської області М.І.Петрюченко

Оригінал: reyestr.court.gov.ua