Постанова від 30 березня 2026 р. у справі №465/9782/25 — Львівський апеляційний суд

Справа № 465/9782/25 Головуючий у 1 інстанції: Коліщук З.М.

Провадження № 33/811/523/26 Доповідач: Романюк М. Ф.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 березня 2026 року Львівський апеляційний суд в складі судді судової палати з розгляду кримінальних справ Романюка М.Ф, з участю особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , захисника – адвоката Пручай О.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на постанову судді Франківського районного суду м. Львова від 15 січня 2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП,

встановив:

вищенаведеною постановою визнано винним ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено на нього штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.

Стягнуто з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь держави судовий збір в розмірі 605 (шістсот п`ять) гривень 60 коп.

Згідно з постановою судді, 23.10.2025 о 23:47 у м.Львів, вул. Кульпарківська 111 водій ОСОБА_1 керував тз Mercedes-Benz із ДНЗ НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, порушення мови. Огляд на стан сп`яніння проводився в законодавчому порядку в мед. закладі по вул. Кульпарківська, 95, водій від огляду відмовився, висновок лікаря 002206 Водія відсторонено від керування тз. чим порушив п.2.5.ПДР, за що відповідальність передбачена ч.1 ст.130 КУпАП.

Не погоджуючись з даною постановою особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить поновити строк на апеляційне оскарження постанови, скасувати постанову суду та закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю в діях складу адміністративного правопорушення.

Щодо строку на апеляційне оскарження зазначає, що 15.01.2026 року особа,яка притягається до адміністративної відповідальності та його представник були присутніми у Франківському районного суду перед початком розгляду справи, проте у зв`язку з відсутністю електроенергії подали відповідне клопотання про відкладення на прохання секретаря судді.

Вказує, що маючи намір з`ясувати дату проведення наступного судового засідання, ОСОБА_1 на офіційній сторінці суду 21.01.2026 року довідався, що постанову про притягнення останнього винесено 15.01.2026 року.

Зазначає, що 22.01.2026 року адвокатом було подано заяву про видачу постанови, проте отримати її виявилося можливим лише 27.01.2026 року, про що міститься відповідний запис у матеріалах справи.

Акцентує увагу на тому, що 03.02.2026 року апеляційну скаргу було надіслано на адресу суду, який виніс оскаржувану постанову, тобто на 7-й день з моменту отримання постанови.

В обґрунтування апеляційної скарги покликається на те, що висновки суду не відповідають обставинам справи, а також порушено норми матеріального і процесуального права.

Звертає увагу на те, що відібрання біологічних матеріалів взагалі не відбулося, така бездіяльність є прямим порушенням п. 14 Інструкції №1452/735, а висновок від 24.10.2025 №002206, наданий лікарем є недійсним.

Вказує, що діагноз не було встановлено за результатами огляду на стан сп`яніння та лабораторними дослідженнями, а відмова було примусовою.

Зазначає, що у протоколі міститься нечітке формулювання «огляд проводився, водій відмовився».

Стверджує, що до доказів, якими підтверджується відмова особи від проходження огляду не віднесено висновок щодо результатів медичного огляду особи на стан сп`яніння, який наявний в матеріалах справи.

Заслухавши виступ особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та його захисника – адвоката Пручай О.М., на підтримку поданої апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу слід задоволити, виходячи з наступного.

Матеріалами справи підтверджуються доводи апелянта щодо причин пропуску строку апеляційного оскарження. Суд вважає, що строк апеляційного оскарження пропущений апелянтом з поважних причин, а тому його слід поновити.

Відповідно ст.ст. 245, 251, 252, 280, 283 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами.

Апеляційний суд вважає, що висновок судді про винуватість ОСОБА_1 у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, не відповідає фактичним обставинам справи.

Як на докази винуватості ОСОБА_1 у скоєнні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, суд першої інстанції послався на: протокол про адміністративне правопорушення від 24.10.2025 серії ЕПР1 № 492186; рапорти працівників поліції; відеозапис; постанову серії ЕНА №6003182 від 24.10.2025 відповідно до якої ОСОБА_2 притягнено до відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП та інші матеріали справи.

Вказані докази апеляційний суд не може визнати належними, допустимими, достовірними та такими, які узгоджуються зі стандартом доказування «поза розумним сумнівом», і які свідчать про беззастережну винуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, з огляду на наступне.

Протоколом про адміністративне правопорушення ЕПР1 № 492186 від 24.10.2025 року ОСОБА_2 ставиться у провину те, що він 23.10.2025 о 23:47 у м. Львів, вул. Кульпарківська 111 водій ОСОБА_1 керував тз Mercedes-Benz із ДНЗ НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, порушення мови. Огляд на стан сп`яніння проводився в законодавчому порядку в мед. закладі по вул. Кульпарківська, 95, водій від огляду відмовився, висновок лікаря 002206 Водія відсторонено від керування тз. чим порушив п.2.5.ПДР, за що відповідальність передбачена ч.1 ст.130 КУпАП.

Разом з тим, апеляційним судом встановлено, що твердження автора протоколу про адміністративне правопорушення зокрема про те, що ОСОБА_2 відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння в медичному закладі не відповідає дійсності та не може бути поставлено у вину ОСОБА_2 .

Надаючи правову оцінку зазначеним обставинам, апеляційний суд виходить з вимог ст.266 КУпАП та Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» (далі «Інструкція»).

Детальний аналіз зазначених норм права вказує на можливість проведення огляду водія на стан сп`яніння на місці зупинки або в закладі охорони здоров`я, за наявності підстав вважати, що він перебуває у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.

Відмова від проходження медичного огляду у закладі охорони здоров`я має місце тоді, коли особа відмовляється здавати будь-який біологічний матеріал передбачений діючим законодавством, або проходити огляд у інший законний спосіб.

Згідно п.11, п.12 Інструкції, предметом дослідження біологічного середовища можуть бути слина, сеча та змиви з поверхні губ, шкірного покриву обличчя і рук. Для дослідження біологічного середовища може використовуватися кров, якщо в обстежуваної особи неможливо взяти зразки біологічних середовищ, вказаних у пункті 12 цього розділу.

В даному випадку водій ОСОБА_2 відмовився проходити огляд на місці зупинки транспортного засобу та погодився пройти огляд у закладі охорони здоров`я.

Дослідивши відеозапис поліцейських, який є додатком до протоколу про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_2 , апеляційним судом встановлено, що водія було доставлено поліцейськими до закладу охорони здоров`я та запропоновано пройти огляд за допомогою газоаналізатора «Драгер». Останній намагався продути прилад, однак не зміг продути його настільки, наскільки цього вимагає газоаналізатор, при цьому неодноразово повідомляв лікаря та працівників поліції про те, що не відмовляється від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння.

Поведінка ОСОБА_1 , зафіксована на відеозаписі, не дає підстави розцінювати її як відмова від проходження огляду на стан сп`яніння.

Водночас, дії ОСОБА_2 щодо неможливості продути газоаналізатор «Драгер», розцінені, медичним працівником та працівниками поліції, як відмова від проходження огляду у медичному закладі. При цьому, іншого виду біологічної речовини, яка прямо зазначено в Інструкції здати водію не запропоновано.

Відтак, враховуючи те, що лікар у медичному закладі обмежився лише пропозицією ОСОБА_2 продути газоаналізатор «Драгер», і при цьому не було вжито заходів для дослідження будь-якого іншого біологічного середовища, як це передбачено відповідною Інструкцією, зокрема не взято кров для дослідження або слину, апеляційний суд доходить висновку, що під час огляду ОСОБА_2 було порушено порядок його проведення. Висновок лікаря про відмову від проходження огляду, з урахуванням поведінки ОСОБА_2 , який вчиняв дії для проходження такого огляду, не може слугувати достатнім та беззаперечним доказом відмови останнього від проходження огляду на стан сп`яніння, оскільки медичним працівником не було вжито всіх заходів для надання можливості ОСОБА_2 пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння.

На підставі викладеного апеляційний суд вважає, що за відсутності належних доказів відмови ОСОБА_2 проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у медичному закладі його вина у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, є недоведеною.

Згідно з ч. 2 ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

У відповідності до п. 43 рішення Європейського суду з прав людини від 14.02.2008 року у справі Кобець проти України (з урахуванням первісного визначення принципу поза розумним сумнівом у справі Авшар проти Туреччини) доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростованих презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом.

В силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені винуватість особи та його подія мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.

Отже, постанова суду першої інстанції, якою ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, підлягає скасуванню як незаконна, а провадження у справі слід закрити у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП

Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд

постановив:

поновити особі, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 строк апеляційного оскарження постанови судді Франківського районного суду м. Львова від 15 січня 2026 року.

Апеляційну скаргу особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 – задоволити.

Постанову судді Франківського районного суду м. Львова від 15 січня 2026 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП - скасувати, а провадження у справі відносно ОСОБА_1 закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя М.Ф. Романюк