Постанова від 30 березня 2026 р. у справі №336/10119/25 — Запорізький апеляційний суд

Дата документу 31.03.2026 Справа № 336/10119/25

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний № 336/10119/25

Провадження №22-ц/807/610/26

Головуючий в 1-й інстанції - Петренко Л.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 березня 2026 року місто Запоріжжя

Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого, судді-доповідачаКухаря С.В.,

суддів:Гончар М.С., Полякова О.З.

секретарСмакотіна В.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Пузіна Дениса Миколайовича на рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 11 грудня 2025 року, ухвалене у м. Запоріжжі (повний текст рішення складено 11 грудня 2025 року) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

В С Т А Н О В И В:

У жовтні 2025 року представник Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в якій просив стягнути ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» заборгованість за договором № 5023228-КС-002 про надання кредиту від 13.06.2024 року, в сумі 102459,60 грн., яка складається з: суми прострочених платежів по тілу кредиту - 29455,22 грн; суми прострочених платежів по процентах -65065,38 грн, суми прострочених платежів за комісією - 7939,00 грн., а також стягнути судовий збір в розмірі 2422,40 грн. В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначає, що 13.06.2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» та ОСОБА_1 укладено Договір № 502328-КС-002 про надання кредиту, шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію». ТОВ «БІЗПОЗИКА» 13.06.2024 року направлено ОСОБА_1 , пропозицію (оферту) укласти Договір № 502328-КС-002 про надання кредиту. 13.06.2024 року ОСОБА_1 прийняв (акцепт) пропозицію (оферту) щодо укладення Договір № 502328-КС-002 про надання кредиту, на умовах визначених офертою. Зі своєї сторони ТОВ «БІЗПОЗИКА» направлено ОСОБА_1 , через телекомунікаційну систему одноразовий ідентифікатор UA-6567, на номер телефону НОМЕР_1 (що зазначено Позичальником у своїй анкеті в особистому кабінеті), котрий Боржником було введено/відправлено. Таким чином, 13.06.2024 року між ТОВ «БІЗПОЗИКА та відповідачем було укладено договір № 502328-КС-002 про надання кредиту, підписаний одноразовим ідентифікатором у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію». Відповідно до п. 1 договору кредиту, ТОВ «БІЗПОЗИКА» надає позичальнику грошові кошти у розмірі 75000,00 грн, на засадах строковості, поворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути грошові кошти та сплатити проценти за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених договором кредиту та Правил про надання грошових коштів у кредит. Згідно з умовами договору кредиту, сторони визначили, що плата за користування кредитом є фіксованою та становить 1,15012667 процентів за кожен день користування кредитом. Пунктом 2 кредитного договору визначено, що протягом строку кредитування процентна ставка за кредитом нараховується на залишок заборгованості за кредитом, наявний на початок календарного дня, за період фактичного користування кредитом, із урахуванням дня видачі кредиту та дня повернення кредиту згідно графіку платежів. Пунктом 3 кредитного договору встановлений графік платежів, які має здійснювати позичальник для належного виконання умов кредитного договору. ТОВ «БІЗПОЗИКА» свої зобов`язання за договором кредиту виконало, та надало позичальнику грошові кошти в розмірі 75000,00 грн. шляхом перерахування на банківську картку позичальника № НОМЕР_2 (котру позичальником вказано при заповнені анкетних даних в особистому кабінеті), що підтверджується довідкою про видачу коштів (або платіжним дорученням). Боржник свої зобов`язання за кредитним договором № 502328-КС-002 про надання кредиту належним чином не виконав, а лише часткового сплатив кошти на загальну суму 49718,38 грн. Таким чином, зробивши часткову оплату з метою виконання умов договору, відповідач вчинив конклюдентні дії щодо визнання договору і, відповідно, щодо правомірності вимог позивача за договором про надання кредиту. Відповідач належним чином не виконує свої зобов`язання за кредитним договором, у зв`язку станом на 09 жовтня 2025 року утворилась заборгованість за договором № 502328-КС-002 про надання кредиту, в розмірі 102459,60 грн, що складається з: суми прострочених платежів за тілом кредиту - 29455,22 грн; суми прострочених платежів за відсотками - 65065,38 грн; суми прострочених платежів за комісією - 7939,00 грн.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 11 грудня 2025 року, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» заборгованість за договором № 502328-КС-002 про надання кредиту від 13 червня 2024 року, станом на 09 жовтня 2025 року, у розмірі 102459,60 грн, що складається з: суми прострочених платежів за тілом кредиту - 29455,22 грн; суми прострочених платежів за відсотками - 65065,38 грн; суми прострочених платежів за комісією - 7939,00 грн.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» судовий збір у сумі 2422,40 грн.

Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Пузіна Дениса Миколайовича подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просила скасувати рішення суду та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Узагальненими доводами апеляційної скарги є те, що ОСОБА_1 не укладала кредитного договору з позивачем у справі, і останнім не надано переконливих доказів своїх позовних вимог. Доказів підписання кредитного договору електронним підписом, як з боку позивача, так і з боку відповідача, не надано, як і не надано доказів перерахування на рахунок відповідача кредитних коштів. Розрахунок заборгованості не підтверджено первинними бухгалтерськими документами. Відомості надані АТ КБ «ПриватБанк» на ухвалу суду про витребування доказів, не є належним доказом у справі.

Відповідно до відзиву на апеляційну скаргу ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» зазначає, що під час розгляду справи судом першої інстанції надано належну правову оцінку правовідносинам, що склалися між сторонами у справі, з`ясовано їх правову природу та як наслідок винесено обґрунтоване та законне рішення, а доводи апеляційної скарги є безпідставними та необґрунтованими. В зв`язку з наведеним, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з огляду на таке.

Відповідно ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Судом першої інстанції встановлено, що 13 червня 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» та ОСОБА_1 з використанням інформаційно-телекомунікаційної системи, дистанційно, в електронній формі, у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію» укладено договір № 502328-КС-002 про надання кредиту.

Відповідно до п. 2 договору кредитодавець надає позичальнику грошові кошти в розмірі 75000,00 грн. на засадах строковості, поворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит, сплатити відсотки за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених цим договором про надання кредиту та Правилами надання споживчих кредитів.

Сторони узгодили за кредитним договором наступні умови: тип кредиту - кредит; строк кредиту 24 тижні; процентна ставка в день - 1,50000000 фіксована; загальний розмір наданого кредиту 75000,00 грн.; термін дії договору до 28 листопада 2024 року; орієнтована загальна вартість наданого кредиту 147309,10 грн.; орієнтована реальна річна процентна ставка 19 672,38 процентів (пункт 2.10 Договору).

Відповідно до п. 2.11 договору денна процентна ставка - 1,16 %.

Згідно з п. 2.5. договору сторони узгодили комісію за надання кредиту 11250,00 грн.

В п. 3 договору сторони погодили «Графік платежів», відповідно до якого визначено розмір та дату внесення позичальником платежів, в період з 27 червня 2024 року до 28 листопада 2024 року.

Відповідно до п. 3.2 договору, протягом строку кредитування процентна ставка за кредитом нараховується на залишок заборгованості за кредитом, наявний на початок календарного дня, за період фактичного користування кредитом, із урахуванням дня видачі кредиту та дня повернення кредиту згідно Графіку платежів.

Пунктом 7 договору передбачено, що позичальник підтверджує, що він ознайомлений з договором про надання кредиту та Правилами, текст яких розміщено на сайті кредитодавця, повністю розуміє всі умови, їх зміст, суть, об`єм зобов`язань та погоджується неухильно дотримуватись їх, та відповідно, укладає договір.

Позичальник підтверджує ознайомлення з інформацією, передбаченою законодавством України, зокрема ст. 9 Закону України «Про споживче кредитування», Паспорт споживчого кредиту, ч. 2 ст. 12 ЗУ «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг.

Договір укладений з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, дистанційно, в електронній формі, в порядку, передбаченому Законом України «Про електронну комерцію» шляхом пропозиції укласти договір (оферти) кредитодавцем та прийняття (акцептування) позичальником, та підписаний позичальником ОСОБА_2 електронним підписом одноразовим ідентифікатором.

На підтвердження укладання кредитного договору позивачем надано до суду копію пропозиції (оферти) укласти Договір №502328-КС-002 про надання кредиту від 13 червня 2024 року, копію прийняття (акцепт) пропозиції (оферти) щодо укладення Договору №502328-КС-002 про надання кредиту від 13 червня 2024 року, паспорт споживчого кредиту, Договір №502328-КС-001 про надання кредиту від 13 червня 2024 року, довідку про перерахування грошових коштів відповідачу.

Крім того, 19 листопада 2025 року за вхідним ЕС -38574/25 передано судді додаткові пояснення представника позивача та додані документи, а саме: кредитний договір з КЕП директора Бізнес Позика, відеозапис відео верифікації позичальника, договір 83 від 11 листопада 2020 року з АТ «Таскомбанк», знімок екрану щодо банківської картки відповідача за ВІN, знімок екрану щодо банківської картки відповідача з застосунку банку, договір ПГ 5 від 04 листопада 2020 року (платіжна система Платон), договір ПГ 5 від 04 листопада 2020 року протокол підписів, докази здійснення відповідачем платежів за КД, доказ направлення КД та Правил відповідачу.

Відповідач був ознайомлений з інформацією по кредиту та умовами кредитування, що підтверджується копією Паспорта споживчого кредиту, підписаного відповідачем електронним підписом.

До вказаного договору додані правила надання споживчих кредитів ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА», візуальна форма послідовності дій клієнта та анкета клієнта.

З візуальної форми послідовності дій клієнта вбачається порядок дій здійснений сторонами кредитного договору щодо його укладення.

Без здійснення вказаних дій відповідачем кредитний договір не був би укладений сторонами, а тому суд дійшов до висновку, що цей правочин відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі, та укладення цього договору у запропонованій формі відповідало внутрішній волі відповідача.

ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» свої зобов`язання за договором № 502328-КС-002 від 13 червня 2024 року виконало та надало позичальнику грошові кошти в розмірі 75000,00 грн. шляхом перерахування грошових коштів 13 червня 2024 року на банківську картку позичальника, вказану при заповненні анкетних даних останнього.

11 грудня 2025 року представник АТ КБ «ПриватБанк» на виконання ухвали суду повідомив, що на ім`я ОСОБА_1 було емітовано картку № НОМЕР_2 до карткового рахунку НОМЕР_3 валюта UAH. 13 червня 2024 року на платіжну картку № НОМЕР_2 від ТОВ «Бізнес Позика» було зараховано 75000,00 грн.

ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» свої зобов`язання перед відповідачем за кредитним договором виконало та надало йому кредит в сумі 75000 грн, шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку відповідача.

Держателем такого платіжного засобу є фізична особа, яка на законних підставах використовує спеціальний платіжний засіб для ініціювання переказу коштів з відповідного рахунку в банку або здійснює інші операції із застосуванням зазначеного спеціального платіжного засобу.

Відтак вказані докази, а саме квитанція та витребувана судом інформація про здійснення успішного переказу є достатнім доказом виконання ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» зобов`язання за договором щодо надання відповідачу 75000,00 грн. кредиту.

Боржник свої зобов`язання за кредитним договором № 502328-КС-002 про надання кредиту належним чином не виконав, а лише часткового сплатив кошти на загальну суму 49718,38 грн., що підтверджується розрахунком заборгованості за кредитом. Зробивши часткову оплату з метою виконання умов договору, відповідач вчинив конклюдентні дії щодо визнання договору.

У відповідача утворилась заборгованість за договором № 502328-КС-002 про надання кредиту, станом на 09 жовтня 2025 року, у розмірі 102459,60 грн, що складається з: суми прострочених платежів за тілом кредиту - 29455,22 грн; суми прострочених платежів за відсотками - 65065,38 грн; суми прострочених платежів за комісією - 7939,00 грн.

Задовольняючи вимоги позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач порушив умови кредитного договору, має невиконані перед позивачем зобов`язання за кредитним договором, а тому позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором є законними та обґрунтованими.

З вказаними висновками суду першої інстанції, колегія суддів погоджується частково, зважуючи на таке.

Згідно зі ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з положеннями ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Договір є обов`язковим до виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

В силу статей 526, 530 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.ст.610,611 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору, сплата неустойки.

Статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Із прийняттям Закону України "Про електронну комерцію" від 03.09.2015 року, який набрав чинності 30.09.2015 року, на законодавчому рівні встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.

У статті 3 Закону України "Про електронну комерцію" визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України "Про електронну комерцію", електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частина четверта статті 11 Закону України "Про електронну комерцію").

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 Закону України "Про електронну комерцію"; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 Закону України "Про електронну комерцію"; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (частина шоста статті 11 Закону України "Про електронну комерцію").

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону України "Про електронну комерцію", вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі частина дванадцята статті 11 Закону України "Про електронну комерцію".

Статтею 12 Закону України "Про електронну комерцію" визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до правового висновку, викладеного у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, провадження № 61-7203 св 20, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, провадження № 61-8449св19, від 07 жовтня 2020 року у справі № 127/33824/19, провадження № 61-9071св20, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205,207 ЦК України).

Встановлено, що між сторонами було укладено кредитний договір електронний договір № 502328-КС-002 про надання кредиту.

Сторони узгодили умови кредитного договору.

Кредитні кошти відповідачу були надані у спосіб, зазначений в кредитному договорі.

Отже, колегія суддів приходить до висновку, що цей правочин відповідно до Закону України "Про електронну комерцію" вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі, та укладення цього договору у запропонованій формі відповідало внутрішній волі кредитора та відповідача.

Аналогічні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 28 квітня 2021 року у справі № 234/7160/20 (провадження № 61-2903св21), від 01 листопада 2021 року у справі № 234/8084/20 (провадження № 61-2303св21).

Відповідач, отримавши кредитні кошти та уклавши кредитний договір в електронній формі активно користувався отриманими грошовими коштами в кредит, однак свої зобов`язання за кредитним договором виконував неналежним чином, що привело до утворення заборгованості, яка станом на 13 червня 2024 року становить 102459,60 грн, що складається з: суми прострочених платежів за тілом кредиту - 29455,22 грн; суми прострочених платежів за відсотками - 65065,38 грн; суми прострочених платежів за комісією - 7939,00 грн.

Відповідно до пункту 4 частини 1статті 1 Закону України "Про споживче кредитування", загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з частиною 2 статті 8 Закону України "Про споживче кредитування" до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже, Закон України "Про споживче кредитування" передбачає право банку (іншої фінансової установи) встановлювати у кредитному договорі комісію за надання кредиту.

Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2022 року у справі N 496/3134/19.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, щодо обґрунтованості позовних вимог в частині стягнення за Договором заборгованості суми прострочених платежів за тілом кредиту - 29455,22 грн та суми прострочених платежів за комісією - 7939,00 грн.

Що стосується заборгованості за відсотками, то слід зазначити наступне.

Нарахування процентів за користування кредитними коштами, виданими в рамках кредитних договорів, здійснювалося в межах строку користування кредитом, враховуючи вимоги чинного законодавства та на підставі умов Кредитного договору.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Отже, припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

У частині першій статті 627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі статтями 11, 12 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринку фінансових послуг" встановлений обов`язок кредитора щодо неухильного дотримання вимог Закону України "Про захист прав споживачів".

Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача (частина друга статті 18 Закону України "Про захист прав споживачів).

Умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними (частина п`ята статті 12 Закону України "Про споживче кредитування").

Відповідно до пункту 5 частини третьої статті 18 Закону України "Про захист прав споживачів" несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

Принципи справедливості, добросовісності та розумності є фундаментальними засадами цивільного законодавства та основами зобов`язання (пункт 6 частини першої статті 3, частина третя статті 509 ЦК України), спрямованими, зокрема, на реалізацію правовладдя та встановлення меж поведінки у цивільних відносинах. Добросовісність у діях їхнього учасника означає прагнення сумлінно використовувати цивільні права і сумлінно виконувати цивільні обов`язки, у тому числі передбачати можливість завдання своїми діями, бездіяльністю шкоди правам та інтересам інших осіб.

Нараховані та пред`явлені до стягнення відсотки за весь період кредитування перевищують розмір заборгованості за основною сумою кредиту.

Колегія суддів вважає, що дана умова договору є непропорційно високою, що призводить до дисбалансу договірних прав та обов`язків на шкоду позичальнику, суперечить нормам ЗУ "Про захист прав споживачів", що підтверджується правовими висновками Верховного Суду, які викладені в постановах №132/1006/19 від 07.10.2020, 910/719/19 від 19.05.2020 та №363/1834/17 від 13.07.2022 та №910/12876/19 від 01.06.2021.

З огляду на вказане, апеляційний суд вважає, що вимоги ТОВ "Бізнес Позика" про стягнення з відповідача відсотків у відповідності до умов про надання кредиту №502328-КС--002 від 13.06.2024 року підлягають частковому задоволенню, а саме в сумі 29455,22 грн. Вказана сума буде справедливою та співмірною з огляду на суму основного боргу.

Таким чином, апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення вимог позову.

Відповідно до п.п. б,в п. 4 ч. 1 ст. 382 ЦПК України, в резолютивній частині постанови суду апеляційної інстанції зазначається новий розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, у випадку скасування або зміни судового рішення та розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Згідно з нормами ч. 13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи те, що вимоги позову підлягають задоволенню частково у загальній сумі 66849,44 грн. з відповідача на користь позивача підлягає стягненню витрати по сплаті судового збору у сумі 317,62 грн.

Частиною четвертою статті 10 ЦПК України передбачено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до статей 1 та 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Керуючись ст.ст. 367, 374, 381, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд у складі колегії суддів,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Пузіна Дениса Миколайовича задовольнити частково.

Рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 11 грудня 2025 року у цій справі скасувати.

Ухвалити нову постанову.

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» (ЄДРПОУ 41084239) заборгованість за договором № 502328-КС-002 про надання кредиту від 13 червня 2024 року у розмірі 66849,44 грн, що складається з: суми прострочених платежів за тілом кредиту - 29455,22 грн; суми прострочених платежів за відсотками - 29455,22 грн; суми прострочених платежів за комісією - 7939,00 грн.

В решті позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» (ЄДРПОУ 41084239) витрати по сплаті судовий збір у сумі 317,62 грн.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови.

Повна постанова складена 01 квітня 2026 року.

Головуючий С.В. Кухар

Судді: М.С. Гончар

О.З. Поляков