Постанова від 30 березня 2026 р. у справі №332/163/26 — Запорізький апеляційний суд

Дата документу 31.03.2026 Справа № 332/163/26

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний № 332/163/23

Провадження №22-ц/807/794/26

Головуючий в 1-й інстанції – Сінєльнік Р.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 березня 2026 року місто Запоріжжя

Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого, судді-доповідачаКухаря С.В.,

суддів:Кочеткової І.В., Полякова О.З.,

секретарОстащенко О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 в особі представника – адвоката Працевитого Геннадія Олександровича на ухвалу Заводського районного суду м. Запоріжжя від 20 січня 2026 року, постановлену у м. Запоріжжі, у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк», Товариства з обмеженою відповідальністю «Естейт Селлінг», третя особа: приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Вдовіна Ліана Леонідівна, про визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна та витребування майна з незаконного володіння,-

В С Т А Н О В И В:

У січні 2026 року ОСОБА_1 в особі представника – адвоката Працевитого Геннадія Олександровича звернувся до суду з позовом до Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк», Товариства з обмеженою відповідальністю «Естейт Селлінг», третя особа: приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Вдовіна Ліана Леонідівна, про визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна та витребування майна з незаконного володіння.

19 січня 2026 року ОСОБА_1 в особі представника – адвоката Працевитого Геннадія Олександровича, через систему «Електронний суд» подав заяву про забезпечення позову, яку обґрунтовує тим, що позовні вимоги заявлені з метою захисту особистих немайнових прав позивача шляхом визнання недійсними договору купівлі-продажу нерухомого майна – житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 . 18.07.2007 між ЗАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір, за умовами якого банк зобов`язався надати позичальникові кредитні кошти у вигляді готівки через касу на строк з 18.07.2007 р. по 17.07.2017 р. включно, у вигляді не поновлювальної лінії у розмірі 77 875,00 дол. США, зі сплатою за користування кредитом відсотків у розмірі 0,92% на місяць (11,04% на рік) на суму залишку заборгованості за кредитом, винагороди за надання фінансового інструменту у розмірі суми 1,50% від суми виданого кредиту у момент надання кредиту, а також у розмірі 0,20% від суми виданого кредиту щомісячно в період сплати, відсотки за дострокове погашенні кредиту згідно з умовами даного договору та винагороди за проведення додаткового моніторингу.

З метою забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором, 18.07.2007 р. між ЗАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 було укладено договір іпотеки, за умовами якого іпотекодавець передав в іпотеку банку нерухоме майно загальною площею 205,9 кв.м., розташоване за адресою: АДРЕСА_1 .

28.07.2016 р. між ПАТ КБ «Приватбанк», в особі представника, яка діяла від імені ОСОБА_1 , на підставі заочного рішення Заводського районного суду м. Запоріжжя по справі №2-2061/11 від 05.04.2012 р. (продавець) та ТОВ «Естейт Селлінг» (покупець) було укладено оскаржуваний договір купівлі-продажу домоволодіння, зареєстрованого в реєстрі за №2800, посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Вдовіною Л.Л.

Вважає, що звернення стягнення на квартиру здійснено всупереч вимог ст. 38 ЗУ «Про іпотеку», а також заборони звернення стягнення на предмет іпотеки, встановленої законом України «Про мораторій на стягнення майна громадян, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті, є незаконним, а оскаржуваний догові купівлі-продажу від 28.07.2016 року підлягає визнанню недійсним з моменту його укладення.

Зазначає, що станом на сьогодні відповідачем ТОВ «Естейт Селлінг» вчиняються дії щодо управління спірним майном проводиться моніторинг його стану з метою подальшого виставлення на продаж на електронному аукціоні спірного житлового будинку, житлової площею 92,6 кв.м., загальною площею 205,9 кв.м., розташованого на земельній ділянці кадастровий номер 2310100000:02:004:0043, площею 0,0585 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується листом АТ КБ «ПриватБанк» №Е93.0.0.0/0-251205/76880 від 05.12.2025.

Ухвалою Заводського районного суду м. Запоріжжя від 15.01.2026 року відкрито провадження у справі №332/163/26 за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк», Товариства з обмеженою відповідальністю «Естейт Селлінг», третя особа: приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Вдовіна Ліана Леонідівна, про визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна та витребування майна з незаконного володіння.

Заява про забезпечення позову подається у зв`язку із тим, що існують реальні ризики відчуження товариством спірного домоволодіння, що істотно ускладнить можливість захисту прав та інтересів позивача, який оспорює договір купівлі-продажу домоволодіння від 28.07.2016 р. Посилаючись на зазначені обставини просив суд вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на житловий будинком, жилою площею - 92,6 кв.м., загальною площею 205,9 кв.м., розташований за адресою: АДРЕСА_1 , а також земельну ділянку площею 0,0585 га, за цільовим призначенням: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер 2310100000:02:004:0043, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвалою Заводського районного суду м. Запоріжжя від 20 січня 2026 року в задоволені заяви ОСОБА_1 в особі представника – адвоката Працевитого Геннадія Олександровича, про забезпечення позову відмовлено.

Не погоджуючись з ухвалою суду, ОСОБА_1 в особі представника – адвоката Працевитого Геннадія Олександровича,подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалу суду і ухвалити нове рішення, яким заяву ОСОБА_1 в особі представника – адвоката Працевитого Геннадія Олександровичапро забезпечення позову задовольнити.

Узагальненими доводами апеляційної скарги є те, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, в обґрунтування заяви, а також долученими до неї документами, позивачем доведено, що існують конкретні та обґрунтовані ризики того, що невжиття заходів забезпечення позову можуть ускладнити виконання рішення, і які є взаємопов`язаними із вимогами, заявленими в позовній заяві. Залишилось поза увагою, що АТ КБ «ПриватБанк» здійснює управління спірним майном на підставі правоустановчих документів як належний власник, і ці правоустановчі документи ніким не оспорюються та не визнані судом недійсним. Фактично суд, такими чином, здійснив оцінку правомірності володіння майном та зміну правових документів, що виходить за межі повноважень при розгляді заяви про забезпечення позову.

Відповідно до відзиву на апеляційну скаргу Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк», зазначає, що ухвала суду є законною, прийнятою без жодних порушень норм процесуального права та повною мірою відповідає вимогам діючого законодавства, а доводи апеляційної скарги є безпідставними та необґрунтованими. В зв`язку з наведеним, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю - доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

За положенням ч. 1 п. 1 ст. 374, ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу – без задоволення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відмовляючи у задоволенні заяви ОСОБА_1 в особі представника – адвоката Працевитого Геннадія Олександровича про забезпечення позову, суд першої інстанції виходить з того, заявником до заяви заявником не надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

З вказаними висновками суду першої інстанції, погоджується і колегія суддів апеляційної інстанції виходячи з наступного.

Частиною 1 статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.1, ч.6 ст. 81 ЦПК України).

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Види забезпечення позову регламентуються статтею 150 ЦПК України.

Виходячи зі змісту ст.ст. 149-153 ЦПК України, забезпечення позову слід розуміти як вжиття судом заходів для охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання можливого прийнятого за його позовом позитивного рішення.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_1 в особі представника – адвоката Працевитого Геннадія Олександровича звернувся до суду з позовом до Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк», Товариства з обмеженою відповідальністю «Естейт Селлінг», третя особа: приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Вдовіна Ліана Леонідівна, про визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна та витребування майна з незаконного володіння.

Також позивач звернуся до суду з заявою про забезпечення позову, в якій, в якості обґрунтування необхідності забезпечення позову зазначає, що відповідачем АТ «ПриватБанк» вчиняються дії щодо управлення спірним майном, проводиться моніторинг його стану з метою подальшого виставлення на продаж на електронному аукціоні спірного житлового будинку, житловою площею 92,6 кв.м., загальною площею 205,9 кв.м., розташованого на земельній ділянці кадастровий номер 2310100000:02:004:0043, площею 0,0585 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується листом АТ КБ «ПриватБанк» №Е93.0.0.0/0-251205/76880 від 05.12.2025. Ця обставина, на думку позивача, істотно ускладнить можливість захисту прав та інтересів позивача, який оспорює договір купівлі-продажу спірного домоволодіння укладеного 28.07.2016 р. між АТ КБ «ПриватБанк» від імені ОСОБА_1 та ТОВ «Естейт Селлінг».

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем для підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, що звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, необхідно брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Інститут забезпечення позову являє собою сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим.

Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог.

Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.

Підстави для забезпечення позову є оціночними та враховуються судом у залежності до конкретного випадку.

Відповідно до частини п`ятої статті 153 ЦПК України залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково.

Вирішуючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

На вказаному наголошено у постанові Верховного Суду від 01 грудня 2025 року у справі № 752/3128/25 (провадження № 61-9286св25).

У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

В якості обґрунтування необхідності забезпечення позову заявником зазначено, що наразі АТ КБ «Приватбанк» здійснює управління спірним майном з метою подальшого виставлення на продаж не електронному аукціоні будинку та земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно листа АТ КБ «ПриватБанк» від 05.12.2025 №Е93.0.0.0/0-251205/76880 останній є власником будинку та земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 .

Право власності на вказану нерухомість, було зареєстровано за АТ КБ «ПриватБанк» на підставі договорі іпотеки № 2931 від 15.09.2016 року та зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Отже, АТ КБ «Приватбанк» здійснює управління спірним майном на підставі право установчих документів як належним власник.

Встановлено, що предмет позову, а саме визнання недійсним договору купівлі-продажу спірного домоволодіння, укладеного 28.07.2016р. між Акціонерним товариством Комерційний Банк «ПриватБанк» від імені ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Естейт Селлінг» ніяким чином не пов`язаний з діями власника майна – АТ КБ «ПриватБанк», який здійснює розпорядження своїм майном на підставі договору від 15.09.2016р., який не оспорюється позивачем.

Таким чином, суд дійшов обґрунтованого висновку, що втручання у право власності АТ КБ «ПриватБанк» у вигляді накладення арешту на майно буде неспівмірним з заявленими позовними вимогами, в яких позивачем не ставиться питання про визнання недійсним договору іпотеки № 2931 від 15.09.2016 р.

Під час вирішення питання про забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті.

Ураховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відсутності підстав для забезпечення позову у спосіб, обраний позивачем.

Доводи апеляційної скарги не спростовують правильних висновків суду та не дають підстав для встановлення порушення судом норм процесуального права.

Доводів, які б вказували на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при постановленні оскаржуваної ухвали судді апеляційна скарга не містить.

З мотивів, викладених вище, колегія суддів приходить до висновку, що ухвала суду першої інстанції постановлена з дотриманням вимог ЦПК України, підстав для її скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 381, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд у складі колегії суддів,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі представника – адвоката Працевитого Геннадія Олександровича залишити без задоволення.

Ухвалу Заводського районного суду м. Запоріжжя від 20 січня 2026 року у цій справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови.

Повна постанова складена 01 квітня 2026 року.

Головуючий С. В. Кухар

Судді: І. В. Кочеткова

О. З. Поляков