Постанова від 30 березня 2026 р. у справі №333/6157/25 — Запорізький апеляційний суд

Дата документу 31.03.2026 Справа № 333/6157/25

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний № 333/6157/25

Провадження №22-ц/807/296/26

Головуючий в 1-й інстанції - Тучков С.С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 березня 2026 року місто Запоріжжя

Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого, судді-доповідачаКухаря С.В.,

суддів:Кочеткової І.В., Полякова О.З.,

секретарСмакотіна В.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою Комунального некомерційного підприємства «Обласний клінічний заклад з надання психоневрологічної допомоги та соціально значущих хвороб» Запорізької обласної ради на рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 13 жовтня 2025 року, ухвалене у м. Запоріжжі (повний текст складено 13 жовтня 2025 року) у справі за заявою Комунального некомерційного підприємства «Обласний клінічний заклад з надання психоневрологічної допомоги та соціально значущих хвороб» Запорізької обласної ради про встановлення факту, що має юридичне значення, заінтересована особа - Комунарський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса),-

В С Т А Н О В И В:

У липні 2025 року заявник звернувся до суду із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, в якій просив суд встановити особі, яка перебуває на лікуванні в Комунальному некомерційному підприємстві «Обласний клінічний заклад з надання психоневрологічної допомоги та соціально значущих хвороб» Запорізької обласної ради, прізвище, ім`я і по батькові: ОСОБА_1 , встановити факт його народження - ІНФОРМАЦІЯ_1 . В обґрунтування своїх вимог заявник зазначив, що у Комунальному некомерційному підприємстві «Обласний клінічний заклад з надання психоневрологічної допомоги та соціально значущих хвороб» Запорізької обласної ради з 17 серпня 2022 року перебуває пацієнт, який за станом здоров`я не може надати достовірні паспортні дані про себе, оскільки навички спілкування повноцінно не розвинені. Даний пацієнт був доставлений БШМД в ссадинах лівого і правого стегна, нижньої частини спини та ссадинах, по типу кайданок, в області лівого передпліччя. Зі слів лікаря БШМД та рапорту поліції був знайдений службовцями ВСУ поблизу мінного поля в районі м.Гуляйполе, виявляв ознаки психічного розладу та зниженого когнитівного розвитку. Під час слідства не було встановлено особу та її вік. За цей час заявник неодноразово звертався в усі можливі органи з метою встановлення однозначних анкетних даних даної особи. Однак жодного результату так і не отримано.

Рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 13 жовтня 2025 року, у задоволенні заяви Комунального некомерційного підприємства «Обласний клінічний заклад з надання психоневрологічної допомоги та соціально значущих хвороб» Запорізької обласної ради про встановлення факту, що має юридичне значення, - відмовлено повністю.

Не погоджуючись з рішенням суду, Комунальне некомерційне підприємство «Обласний клінічний заклад з надання психоневрологічної допомоги та соціально значущих хвороб» Запорізької обласної ради подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просило скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким задовольнити вимоги заяви у повному обсязі.

Узагальненими доводами апеляційної скарги є те, що встановлення особи в суді в порядку окремого провадження, є єдиним можливим засобом встановлення ПІП особи за умови неможливості ідентифікації особи територіальними підрозділами ДМС.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю - доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на такі обставини.

Згідно зі ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено, що до Комунального некомерційного підприємства «Обласний клінічний заклад з надання психоневрологічної допомоги та соціально значущих хвороб» Запорізької обласної ради 17 серпня 2022 року був доставлений БШМД невідомий чоловік, зріст - 162 см, середньої статури, вік приблизно 25-30 років, який за станом здоров`я не може надати достовірні паспортні дані про себе, оскільки навички спілкування повноцінно не розвинені. Діагноз: помірна розумова відсталість з порушенням поведінки. Зі слів лікаря БШМД і рапорту поліції, чоловік був знайдений службовцями поблизу мінного поля в районі м.Гуляйполе (а.с.4, 11, 12-13).

Відповідно до листа т.в.о. заступника начальника Відділу поліції №4 ЗРУП ГУНП України від 21.02.2023 року звернення директора Комунального некомерційного підприємства «Обласний клінічний заклад з надання психоневрологічної допомоги та соціально значущих хвороб» щодо невідомої особи, яка була доставлена у медичний заклад, зареєстровано ЄО №2587 від 14.02.2023 року. Перевірку припинено, під час проведення перевірки було встановлено, що звернення до поліції було здійснено з метою інформування (а.с.6).

Згідно з листом т.в.о. заступника начальника Відділу поліції №4 ЗРУП ГУНП України від 19.08.2024 року вжитими заходами встановити повні анкетні дані та родинні зв`язки невідомої особи, яка була доставлена у медичний заклад, на теперішній час не надалося можливим (а.с.10 зворотна сторона).

Листом начальника Відділу поліції №4 ЗРУП ГУНП України від 25.09.2024 року відносно результату дактилоскопічної експертизи для встановлення особи пацієнта, повідомлено, що збігів не виявлено (а.с.8 зворотна сторона).

Розглянувши вимоги заяви та надані докази, суд першої інстанції дійшов висновку про відмову у задоволенні вимог заявника, враховуючи те, що матеріали справи не містять жодного доказу, який би ідентифікував особу як конкретного суб`єкта права або визначав її походження, родинні зв`язки чи інші ознаки, за якими можна було б визначити її справжнє прізвище, ім`я і по батькові. Суд не має загального повноваження самостійно присвоювати прізвище, ім`я і по батькові особі, особливо якщо відсутні фактичні дані, що ідентифікують цю особу як конкретного суб`єкта цивільних прав. Матеріали справи не містять достатніх і достовірних доказів, які б свідчили про те, що заявник або інший уповноважений орган вичерпав позасудові механізми ідентифікації цієї особи. Немає також відомостей про спроби заявника чи заінтересованих осіб домогтися встановлення особи у позасудовому порядку. Так, заявником не надано доказів, що компетентні органи (поліція, ДМС, державні служби тощо) вичерпали можливість ідентифікації особи через дактилоскопію, ДНК-дослідження, перевірку баз даних, опитування, медичні чи інші відомості. Без таких відомостей суд не може стверджувати, що звернення до суду із заявою про присвоєння особі прізвища є єдиним або допустимим способом захисту інтересів. Крім того, суд враховує, що присвоєння прізвища має наслідки для правового становища особи (зокрема, під час спадкування, притягнення до відповідальності). Судове присвоєння прізвища без встановлення особи може створити ризики помилкової ідентифікації, порушення прав третіх осіб та процедурні колізії щодо офіційної державної реєстрації. Присвоєння прізвища особі без ідентифікації створює ризики помилкових ідентичностей, суперечностей з уже зареєстрованими особами, колізій у майнових, спадкових, адміністративних та кримінальних відносинах.

З вказаними висновками суду першої інстанції, колегія суддів апеляційного суду погоджується з огляду на таке.

У відповідності до ч. 1 ст. 293 ЦПК України, окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Згідно п.5 ч.2 ст.293 ЦПК України, суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Відповідно до ст.315 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру. У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Згідно зі ст. 319 ЦПК України, у рішенні суду повинно бути зазначено відомості про факт, встановлений судом, мету його встановлення, а також докази, на підставі яких суд установив цей факт. Рішення суду про встановлення факту, який підлягає реєстрації в органах державної реєстрації актів цивільного стану або нотаріальному посвідченню, не замінює собою документів, що видаються цими органами, а є тільки підставою для одержання зазначених документів.

Статтею 28 ЦК України встановлено, що ім`я фізичної особи, яка є громадянином України, складається із прізвища, власного імені та по батькові, якщо інше не випливає із закону або звичаю національної меншини, до якої вона належить. Ім`я фізичній особі надається відповідно до закону, а саме Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану».

Відповідно до ч.3 ст. 49 ЦК України, державній реєстрації підлягають народження фізичної особи та її походження, громадянство, шлюб, розірвання шлюбу у випадках, передбачених законом, зміна імені, смерть.

Відповідно до ст. ст. 145, 146, 147 Сімейного кодексу України, прізвище дитини визначається за прізвищем батьків. Ім`я дитини визначається за згодою батьків. По батькові дитини визначається за іменем батька.

Статтею 144 Сімейного кодексу України передбачено можливість проведення державної реєстрації народження дитини за заявою інших осіб, якщо цього не можуть зробити батьки дитини, чинним законодавством врегульовано порядок виправлення (зміни) прізвища або власного імені дитини в актовому записі про її народження у зв`язку з тим, що при державній реєстрації народження дитині присвоєно прізвище або власне ім`я без урахування побажань обох або одного з батьків.

З огляду на зазначені правові норми, слід констатувати, що прізвище, ім`я та по батькові надається дитині при народженні та підлягає обов`язковій державній реєстрації.

Відповідно до матеріалів справи пацієнт, який знаходиться на лікуванні у Комунальному некомерційному підприємстві «Обласний клінічний заклад з надання психоневрологічної допомоги та соціально значущих хвороб» Запорізької обласної ради є особою чоловічої статі, віком 25-30 років. Відомості щодо державної реєстрації прізвища, ім`я та по батькові такої особи відсутні. Будь-яких документів, які б могли ідентифікувати особу, матеріали справи не містять. При цьому окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів. З наданих доказів неможливо підтвердити наявність чи відсутність юридичного факту того, що пацієнт, який знаходиться на лікуванні у закладі є ОСОБА_1 , при цьому суд не наділений повноваженнями зі встановлення особі прізвища, ім`я та по батькові.

Ухвалюючи рішення у справі, суд першої інстанції, правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального та процесуального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідивши наявні у справі докази і надавши їм належну оцінку, дійшов правильного висновку про те, що вимоги заяви не підлягають задоволенню.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, обґрунтовано викладених в мотивувальній частині оскаржуваного рішення та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Частиною четвертою статті 10 ЦПК України передбачено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до статей 1 та 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 381-383 ЦПК України, апеляційний суд у складі колегії суддів,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Комунального некомерційного підприємства «Обласний клінічний заклад з надання психоневрологічної допомоги та соціально значущих хвороб» Запорізької обласної ради залишити без задоволення.

Рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 13 жовтня 2025 року у цій справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови.

Повна постанова складена 01 квітня 2026 року.

Головуючий С.В. Кухар

Судді: І.В. Кочеткова

О.З. Поляков