Рішення від 29 березня 2026 р. у справі №675/1474/25 — Ізяславський районний суд Хмельницької області

Справа № 675/1474/25

Провадження № 2/675/143/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"30" березня 2026 р. м. Ізяслав

Ізяславський районний суд Хмельницької області в складі головуючого судді Короля О.В., за участю секретаря судового засідання Беліци М.О., учасників справи:

позивача: не з`явився,

представника позивача: не з`явився,

відповідача: не з`явився,

представника відповідача: не з`явилася

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної та моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (по тексту рішення – ОСОБА_1 , позивач) через свого представника звернувся до Ізяславського районного суду Хмельницької області з позовом до ОСОБА_2 (по тексту рішення – ОСОБА_2 , відповідач) про стягнення матеріальної шкоди в розмірі 40000 гривень, моральної шкоди в розмірі 50000 гривень та судових витрат, які складають 50000 гривень.

Позовні вимови обгрунтовані наступними обставинами.

Так, вказує, що вироком Ізяславського районного суду від 23.07.2025 року ОСОБА_2 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України, та призначено покарання 1 (один) рік позбавлення волі. На підставі ст.ст. 75, 104 КК України звільнено від відбування покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк тривалістю 1 (один) рік. На підставі ст. 76 КК України на ОСОБА_2 покладено обов`язки періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання, не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Звертає увагу, що внаслідок протиправних дій ОСОБА_2 , ОСОБА_1 отримав тілесні ушкодження у вигляді уламкового вдавленого перелому передньо-латеральної стінки лівої верхньо-щелепної пазухи та кісток носа зліва з крововиливами в обидві верхньо-щелепні пазухи, із синцем та садном на поверхні носа зліва, що відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості, як таке, що спричинило короткочасний розлад здоров`я, а також тілесні ушкодження у вигляді рани на слизовій оболонці верхньої губи зліва, рани на слизовій оболонці нижньої губи зліва, що кожне окремо та в сукупності відносяться до легких тілесних ушкоджень, що спричиняють короткочасний розлад здоров`я.

В обгрунтування позову вказує і на те, що в зв`язку з протиправними діями відповідача, ОСОБА_1 було здійснено оперативне втручання для усунення перелому кісток носу, здійснюється дороговартісне лікування зубів верхньої та нижньої щелепи. Факт завдання позивачу тілесних ушкоджень, підтверджуються висновками судово-медичних експертиз, історіями хвороби численних лікувальних закладів, виписками з них, результатами медичних обстежень, медичними висновками та іншими документами.

Як зазначає представник позивача, спричинені ОСОБА_1 вказані тілесніні ушкодження потягли за собою необхідність відновлення стану здоров`я шляхом лікування, вартістю 40000 гривень.

Окрім фізичної та матеріальної шкоди, діями відповідача, позивачу було спричинено ще й моральну шкоду.

Акцентує увагу, що після подій, які відбулися 02.12.2023 нормальне русло життя позивача було порушено, оскільки до теперішнього часу він не може у повному обсязі займатися своїми звичними заняттями, перебуває в пригніченому стані, часто бувають нервові зриви. Наслідки події, що сталася, потягли за собою нераціональне витрачання життєвого часу, обумовили необхідність залучення значних фізичних, душевних та матеріальних ресурсів. Зазначає, що наслідки перенесеної моральної травми привели до появи негативних психосоматичних та психоемоційних змін: порушення сну, швидка втомлюваність, пасивність, знижений настрій, пригніченість, нервозність, дратівливість, образливість, чутливість, реакції замикання, фіксованість на негативних переживаннях, емоційна напруга, насторога, невпевненість у собі, тривога з приводу майбутнього. Все це змінило уклад його життя та перспективи на майбутнє. Були порушені актуальні життєві плани, погіршені можливості побудови та реалізації нових життєвих перспектив і трудових планів та продуктивної самореалізації.

З огляду на викладене, розмір моральної шкоди (фізичний біль та тривалі душевні страждання) позивач оцінює в розмірі 50000 гривень, оскільки, на його думку, саме така сума грошового відшкодування достатня і необхідна для відновлення попереднього морального стану або принаймні його поліпшення.

Відповідачем через представника 07.10.2025 подано відзив на позовну заяву, зі змісту якого вбачається, що заявлений позов не визнається в повному обсязі, є необгрунтованим та безпідставним.

Як вказує представник відповідача на підтвердження обгрунтованості заперечення подається розписка у кримінальному провадженні потерпілого ОСОБА_1 , який під час розгляду кримінального провадження отримав відшкодування матеріальної та моральної шкоди завданої кримінальним правопорушенням за ч. 1 ст. 122 КК України у розмірі 41000 гривень, що свідчить про відшкодування матеріальної та моральної шкоди повністю.

Просить врахувати і те, що отримавши грошові кошти від обвинуваченого (у даній справі - відповідача) під час кримінального провадження 02.07.2024, потерпілим (у даній справі - позивачем) погоджено розмір відшкодування витрат потерпілого у кримінальному провадженні та шкода відшкодована йому повністю, вказана обставина зазначена у вироку Ізяславського районного суду Хмельницької області.

Зазначає, що позивачем документально не обгрунтовані витрати на лікування, не проведено реєстр витрат на лікування, підставу придбання ліків, дизпалива тощо.

На переконання представника відповідача, необхідно врахувати, що відповідно зі ст. 1168 ЦК України, моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів. Як вбачається із розписки від 02.07.2024 року, позивач отримав моральну шкоду одноразово спільно із визначеними ним витратами на лікування.

У частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу представником відповідача звертається увага, що заявлена сума витрат не відповідає складності справи, фінансовому стану клієнта як потерпілого у кримінальному провадженні, гонорар не відповідає наданим послугам та договору про надання правової допомоги.

У судовому засіданні під час розгляду справи по суті, представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі на підставах, що викладені у позовній заяві та просив їх задовольнити з урахуванням досліджених письмових доказів.

Представник відповідача у судових засіданнях під час розгляду справи по суті просила відмовити в задоволенні позовних вимог повністю з огляду на їх безпідставність та необгрунтованість. Вказувала, що матеріальна і моральна шкода, заподіяна відповідачем внаслідок вчинення кримінального правопорушення була відшкодована повністю у заздалегідь погодженому сторонами розмірі.

Суд, вивчивши доводи позивача, викладені у позовній заяві, заперечення відповідача у поданому відзиві на позов, заслухавши пояснення представників сторін у судовому засіданні, перевіривши письмові матеріали справи, приходить до висновку, що позовна заява не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як судом встановлено, вироком Ізяславського районного суду від 23.07.2025 ОСОБА_2 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України, та призначено йому покарання 1 (один) рік позбавлення волі.

На підставі ст. ст. 75, 104 КК України звільнено ОСОБА_2 від відбування покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк тривалістю 1 (один) рік.

На підставі ст. 76 КК України покладено на ОСОБА_2 обов`язки періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання, не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

У даному кримінальному провадженні установлено, що ОСОБА_2 спричинив умисні середньої тяжкості тілесні ушкодження ОСОБА_1 за таких обставин.

Так, 02.12.2023 близько 23 години 00 хвилин ОСОБА_2 перебував поблизу домогосподарства АДРЕСА_1 , де в цей час також перебував ОСОБА_1 . Під час спілкування між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 виникли неприязні відносини, під час яких у ОСОБА_2 виник раптовий умисел направлений на спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_1 .

Реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на умисне спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з мотивів особистих неприязних відносин, умисно та протиправно, використовуючи фізичну силу, наніс потерпілому один удар кулаком правої руки в обличчя зліва, від якого останній втратив рівновагу та впав на землю. Надалі ОСОБА_2 , продовжуючи свої протиправні дії, спрямовані на спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_1 , використовуючи фізичну силу, повторно наніс ОСОБА_1 не менше одного удару кулаком правої руки в обличчя зліва.

Внаслідок таких протиправних дій ОСОБА_2 . ОСОБА_1 отримав тілесні ушкодження у вигляді уламкового вдавленого перелому передньо-латеральної стінки лівої верхньощелепної пазухи та кісток носа зліва з крововиливами в обидві верхньощелепні пазухи, із синцем та садном на поверхні носа зліва, що відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості, як такі, що спричинили тривалий розлад здоров`я, а також тілесні ушкодження у вигляді рани на слизовій оболонці верхньої губи зліва, рани на слизовій оболонці нижньої губи зліва, що кожне окремо та в сукупності відносяться до легких тілесних ушкоджень, що спричиняють короткочасний розлад здоров`я.

Відповідно до ч. 6 ст. 82 ЦПК України вирок суду у кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Також встановлено, що згідно висновоку комп`ютерної томографії від 04.12.2023 у позивача було зафіксовано КТ-ознаки уламкового вдавленого перелому передньо-латеральної стінки верхньо-щелепної пазухи та кісток носа зліва. Гематосинус обох верхньо-щелепних пазух.

Як вбачається з виписки КНП "ХОЛ" ХОР від 11.12.2023 із медичної карти стаціонарного хворого №ІХ-231205/25844 хворий ОСОБА_1 з 05.12.2023 по 11.12.2023 знаходився на стаціонарному лікуванні у отоларингології та щелепно-лицевої хірургії.

При цьому, як вбачається з цієї виписки для ОСОБА_1 рекомендовано наступне лікування: Хлоргексидин 0,05% розчин для зовнішнього застосування, іригація, доза 10 мл, 4 р/д. 5 дн.; Лінкоміцин 30% розчин для ін`єкцій, внутрішньом`язево, доза 1 мл, 2 р/д, 5 дн.; Дексалгін розчин для ін`єкцій 25 мг/мл, внутрішньом`язево, доза 2 мл, при болях, 3 дні; Ренальгіт 1 табл 2 p/день 5 дн.

За приписами ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Відшкодування збитків є однією із форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною саме в силу правил статті 22 ЦК України, оскільки частиною першою визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Тобто, порушення цивільного права, яке потягнуло за собою завдання особі майнових збитків, саме по собі є основною підставою для їх відшкодування.

Відповідно до ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльність особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Суд враховує, що матеріальна шкода внаслідок тілесних ушкоджень - це реальні збитки, пов`язані з лікуванням, протезуванням, санаторно-курортним лікуванням, стороннім доглядом та втраченим заробітком (доходом). Відшкодування включає всі документально підтверджені витрати.

Частиною першою статті 1177 ЦК України визначено, що шкода, завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до закону.

Як вбачається з веб-чека від 05.12.2023 позивачем було понесено витрати на лікарські засоби у сумі 139, 78 грн., які, очевидно, що пов`язані з проходженням лікування внаслідок вчинення відповідачем кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України.

Також фіскальним чеком від 05.12.2023, є підтвердженими витрати позивача на лікарські засоби у сумі 181, 00 грн., чеком №2166 від 05.12.2023 – у сумі 189, 00 грн., чеком №2167 від 05.12.2023 – у сумі 181, 00 грн., чеком №2288 від 08.12.2023 – у сумі 128, 00 грн., фіскальним чеком від 03.12.2023 – у сумі – 54, 20 грн., фіскальним чеком № 26 від 05.12.2023 – у сумі 180, 00 грн., чеком №509994 від 05.12.2023 – у сумі 180, 00 грн., фіскальним чеком від 05.12.2023 – у сумі 156, 00 грн. та товарним чеком №118326 від 08.12.2023 – у сумі 182, 00 грн.

Доведеними є також є витрати позивача, пов`язані з лікуванням у сумі 1140, 00 грн. на МЗКТ, що підтверджується фіскальним чеком від 04.12.2023.

Разом з цим, витрати позивача на дизельне пальне згідно трьох чеків від 05.12.2023, 08.12.2023, 15.12.2023, суд вважає не підтвердженими, оскільки на підставі наданих доказів не можна встановити дійсні обставини щодо заподіяної майнової шкоди, і надані докази не містять достатньої інформації щодо предмета доказування.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача матеріальної шкоди у сумі 40000, 00 грн. є частково підтвердженими у загальному розмірі, що становить 2710, 98 грн.

При цьому суд констатує, що матеріальна шкода заподіяна позивачу в зазначеному вище розмірі є документально підтвердженою в період часу з 05.12.2023 по 08.12.2023.

Разом з цим, суд враховує, що вироком Ізяславського районного суду від 23.07.2025 встановлено і ту обставину, що ОСОБА_1 підтвердив, що йому відшкодовано ОСОБА_2 41000 грн, але вважає, що вказана сума є недостатньою для покриття всіх витрат, включаючи витрати на допомогу адвоката і моральну шкоду, вказує, що виплачена сума покриває лише матеріальні витрати на лікування.

Судом встановлено, що згідно розписки ОСОБА_1 від 02.07.2024 підтверджується отримання ним 41000, 00 грн. як відшкодування матеріальної та моральної шкоди завданої ОСОБА_2 кримінальним правопорушенням за ч. 1 ст. 122 КК України. У відповідності до цієї розписки ОСОБА_1 засвідчив, що шкода відшкодована повністю.

Суд враховує, що написання та підписання даної розписки не ставилося під сумнів ані позивачем, ані його представником, який у судовому засіданні, навпаки, підтвердив її написання, вказуючи, що його довіритель не обмежений в праві заявляти інший – більший розмір відшкодування шкоди, оскільки саме заявлений розмір може покрити заподіяну шкоду.

На переконання суду, матеріали справи не містять будь-яких належних та допустимих доказів заподіяння позивачу майнової шкоди відповідачем у заявленому розмірі 40000, 00 грн. вже після 02.07.2024, тобто після часу складання розписки, якою підтверджено відшкодування, зокрема, і матеріальної шкоди.

Згідно з частинами 1, 5, 6 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Тим самим, з огляду на документальне підтвердження майнової шкоди лише у розмірі 2710, 98 грн. та у період часу з 05.12.2023 по 08.12.2023, яка, очевидно, що була компенсована відповідачем до часу звернення до суду з позовом, що підтверджується розпискою від 02.07.2024, то підстав для задоволення позовної вимоги про стягнення матеріальної шкоди в розмірі 40000 гривень, суд не вбачає, а відтак у цій частині вимог слід відмовити.

У частині позовної вимоги про стягнення з відповідача моральної шкоди в розмірі 50000 гривень, суд враховує наступне.

Частинами першою та другою статті 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає:

1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я;

2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів;

3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна;

4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Згідно з пунктом 3 частини другої статті 11 ЦК України, однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є завдання моральної шкоди іншій особі.

Тлумачення статей 11 та 23 ЦК України дозволяє зробити висновок, що за загальним правилом підставою виникнення зобов`язання про компенсацію моральної шкоди є завдання моральної шкоди іншій особі.

Шкода, завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до закону (частина 1 статті 1177 ЦК України).

Обов`язок відшкодувати завдану позивачу моральну шкоду покладається на відповідача, за наявності його вини, як на особу, яка її завдала, що відповідає вимогам статті 1167 ЦК України.

Згідно з частиною третьою статті 23 ЦК України, якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану.

У даному випадку необхідно зосередити увагу на приписах частини п`ятої статті 23 ЦК України, згідно якої чітко визначено, що моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів (частина перша статті 1168 ЦК України).

Аналіз частини п`ятої статті 23 ЦК України свідчить, що за загальним правилом компенсація моральної шкоди відбувається одноразово. Виключення щодо одноразової компенсації моральної шкоди може бути передбачено таким універсальним регулятором як договір або ж нормою закону.

Зокрема, частиною першою статті 1168 ЦК України допускається компенсація моральної шкоди періодичними платежами, якщо її завдано каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я.

Подібних висновків дійшов Верховний Суд, про що зазначив у постанові від 10.08.2022 у справі № 210/5096/19.

По своїй суті зобов`язання про компенсацію моральної шкоди є досить специфічним зобов`язанням, оскільки не на всіх етапах свого існування характеризується визначеністю змісту, а саме щодо способу та розміру компенсації. Джерелом визначеності змісту обов`язку особи, що завдала моральної шкоди, може бути:

1) договір особи, що завдала моральної шкоди, з потерпілим, в якому сторони домовилися, зокрема, про розмір, спосіб, строки компенсації моральної шкоди;

2) у випадку, якщо не досягли домовленості, то рішення суду, в якому визначається спосіб та розмір компенсації моральної шкоди (такі висновки щодо застосування норм права викладені у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 01.03.2021 в справі № 180/1735/16-ц ).

Таким чином, на перконання суду, сторони по даній справі домовилися, зокрема, про розмір і спосіб, компенсації моральної шкоди, що підтверджується розпискою від 02.07.2024.

Матеріали справи не містять договору сторін по справі, що виключав би законодавчо закріплені приписи щодо одноразової компенсації моральної шкоди.

Варто зазначити, що повторне стягнення моральної шкоди, яка вже була добровільно сплачена на підставі письмової розписки, є незаконним. Це суперечить принципу одноразового відшкодування шкоди: особа не може отримувати компенсацію за одні й ті самі страждання двічі.

Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен призводити до її безпідставного збагачення (постанова Великої Палати Верховного Суду у справі №752/17832/14-ц від 15.12.2020).

Тим самим підстави для задоволення позовної вимоги про стягнення моральної шкоди також відсутні.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим ЦПК України випадках (ч. 1 ст. 13 ЦПК України).

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання (ч. 1 ст. 15 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані (у письмовій або електронній формі, речовими об`єктами, висновками експертів, показаннями свідків), на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Вимогами ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України в цивільному судочинстві діє принцип диспозитивності, згідно якого кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів. Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язків, відносин і залежностей. Усебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення (п.п. 113, 114 постанови Великої Палати Верховного Суду від 25.05.2021 у справі № 522/9893/17).

Враховуючи викладене, з огляду на предмет та підстави позову, суд вважає, що заявлені позовні вимоги не підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі відмови в позові покладається на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 81, 83, 89, 141, 263, 265, 273, 354, 355 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В :

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної та моральної шкоди - відмовити повністю.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Хмельницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 30.03.2026.

Суддя Олександр Король