Рішення від 17 березня 2026 р. у справі №607/17344/25 — Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

18.03.2026

Справа №607/17344/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне рішення)

18 березня 2026 року м.Тернопіль

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

- головуючої судді Черніцької І.М.

- за участю секретаря судового засідання Кокітко І.В.

з участю: позивача ОСОБА_1 , адвоката Сампари Н.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Тернополі в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 та просив стягнути 5900 грн завданої матеріальної шкоди та 20 000 грн моральної шкоди.

В обґрунтування вимог позивач вказав, що 28 червня 2025 року відповідач, перебуваючи в нетверезому стані, по АДРЕСА_1 , виражався в його сторону нецензурною лайкою, погрожував фізичною розправою, розбив заднє праве скло у належному йому автомобілі марки Peugeot Expert, д.н.з. НОМЕР_1 . Внаслідок таких неправомірних дій відповідача, йому завдано матеріальної шкоди на суму 5900 грн у зв`язку із заміною скла та усунення вм`ятин.

Крім того, йому завдано моральної шкоди, внаслідок пошкодження майна, страждань та переживань за свою безпеку та безпеку членів сім`ї, яку оцінює у 20 000 грн.

Посилаючись на наведене та те, що у добровільному порядку відповідач завдану шкоду не відшкодував, просив позов задовольнити.

Ухвалою судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 10 вересня 2025 року провадження у справі відкрито та призначено розгляд справи за правила загального позовного провадження.

Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 01 грудня 2025 року, яку занесено до протоколу судового засідання, закрито підготовче судове засідання та призначено справу до розгляду по суті.

У судовому засіданні позивач та його адвокат позов підтримали, з підстав викладених у ньому.

Відповідач в судове засідання не з`явився, хоча про день та час розгляду справи повідомлявся належним чином, відзиву на позовну заяву не подавав.

Суд вважає, що відповідач про дату та час розгляду справи повідомлений належним чином, про причини своєї неявки суд не повідомив, відзив не подав, а тому відповідно до вимог ст. 280 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України), справу слід вирішити на підставі наявних доказів та постановити заочне рішення.

Судом встановлено, що позивач є власником автомобіля марки Peugeot Expert, д.н.з. НОМЕР_1 , що підтверджується свідоцтвом ро реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 від 14.05.2008 року.

Згідно відповіді Тернопільського районного управління поліції в Тернопільській області від 24 липня 2025 року на звернення ОСОБА_1 встановлено, що 28 червня 2025 рок близько 21 год громадянин ОСОБА_2 перебуваючи у нетверезому стані по АДРЕСА_1 , виражався в сторону позивача нецензурною лексикою, погрожував фізичною розправою, в подальшому зірвав номерні знаки з автомобіля Peugeot Expert, д.н.з. НОМЕР_1 та розбив скло в автомобілі. Також зазначено, що встановити на даний час місцезнаходження ОСОБА_2 не є можливим. У разі встановлення, його буде опитано та вжито заходів згідно чинного законодавства.

Відповідно до чеку ФОП ОСОБА_3 №4690505668 від 30 червня 2025 року «Автомагазин» встановлено, що позивачем придбано скло автомобільне вартістю 1800 грн та 600 грн заміна скла.

З акту виконаних робіт № 38670 від 30 червня 2025 року, складеного Виконавцем ФОП ОСОБА_3 та Замовником ОСОБА_1 встановлено, що виконавець виконав роботи по ремонту автомобіля Peugeot Expert, д.н.з. НОМЕР_1 , а саме скло вартістю 1800 грн та заміна скла 600 грн.

Суд, розглянувши справу, дослідивши та оцінивши зібрані наявні у справі докази, вважає, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення, виходячи із наступного.

Вимогами ч. 2 ст. 16 ЦК України встановлено способи захисту цивільних прав та інтересів. До них належить, зокрема, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Однією з засад судочинства, регламентованих ст. 129 Конституції України, є змагальність сторін та свобода в наданні ними до суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з вимогами ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

В силу вимог частин 1, 2 ст. 22 ЦК особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є , у тому числі, втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

Згідно з вимогами ч.1 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до змісту вказаної норми, умовою для відшкодування шкоди є наявність всіх елементів складу цивільного правопорушення, що включає неправомірність поведінки особи, наявність шкоди, під якою слід розуміти втрату або пошкодження майна потерпілого та (або) позбавлення його особистого нематеріального права (життя, здоров`я тощо), причинного зв`язку між протиправною поведінкою та шкодою, а також наявність вини в завдаванні шкоди.

Встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 28 червня 2025 року внаслідок неправомірних дій відповідача було пошкоджено належний позивачу автомобіль, на ремонт якого позивач поніс витрати, які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Разом з тим, суд вважає, що матеріалами справи підтверджено пошкодження з вини відповідача скла автомобіля, а тому з відповідача підлягає стягненню вартість ремонту на суму 2400 грн, що складає вартість скла та його заміну.

Суд не приймає до уваги доводи позивача щодо відшкодування витрат на усунення вм`ятин на автомобілі, оскільки матеріалами справи не підтверджено те, що внаслідок неправомірних дій відповідача, автомобіль зазнав таких пошкоджень.

З долучено позивачем до справи листа-відповіді Тернопільського РУП від 24.07.2025 року встановлено, що відповідачем розбито скло автомобіля. Будь-яких інших доказів позивачем суду не надано.

А тому, суд доходить висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню завдана матеріальна шкоду у розмірі 2400 грн.

Відповідач у судове засідання не з`явився та будь-яких доказів на спростування таких доводів позивача суду не надав.

Відповідно до вимог ч.1 ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц зроблено висновок про те, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто, певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс

Оцінивши в сукупності зібрані у справі докази та кожен окремо, суд дійшов до висновку, що позивачем доведено завдання йому неправомірними діями відповідача матеріальної шкоди на суму 2400 грн, яка становить вартість розбитого скла в автомобілі та вартість робіт по заміні. Вказаний факт підтверджується вищезазначеними доказами, які не спростовані жодним чином відповідачем.

Щодо вимог позивача про стягнення моральної шкоди, суд зазначає наступне.

Згідно з вимогами статті 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає:

1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я;

2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів;

3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна;

4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно роз`яснень, викладених у п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" визначено, що під моральною шкодою, слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Вимоги про відшкодування моральної шкоди на загальну суму 20 000 гривень, позивач пов`язує із тим, що йому було завдано моральної шкоди, у зв`язку з пошкодження майна, душевними стражданнями внаслідок неправомірних дій відповідача, страх за власну безпеку та членів сім`ї, позбавлення права користування автомобілем у результаті його пошкодження, внаслідок чого він втратив звичний спосіб життя, зазнав душевних страждань, що вимагало від нього додаткових зусиль та часу для відновлення попередньо стану.

Суд вважає, що з урахуванням особи позивача, характеру пошкоджень майна та отриманих ушкоджень здоров`я внаслідок даної події, їх тривалості, здійснених заходів щодо відновлення майна, останньому було завдано моральну шкоду (у розумінні ст. 23 ЦК України).

У постанові від 05.12.2018 у справі №210/5258/16-ц Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що сума відшкодування моральної шкоди має бути аргументованою судом з урахуванням, зокрема, визначених у ч. 3 ст. 23 ЦК України критеріїв і тоді, коли таке відшкодування присуджується у сумі суттєво меншій, аніж та, яку просив позивач. Велика Палата Верховного Суду не погодилася з судами першої й апеляційної інстанцій, які задовольнили позовну вимогу у розмірі майже вчетверо меншому порівняно з тим, який просив стягнути позивач. Проте, не відкинувши жодні аргументи позивача про обставини, які свідчать про глибину його фізичного болю та страждань, не навели мотивів для такого визначення розміру відшкодування моральної шкоди (п. 68, 70).

Отже, зменшуючи визначений позивачем розмір відшкодування моральної шкоди, суди повинні наводити відповідні мотиви.

Так, суд дійшов висновку, що заявлений позивачем розмір відшкодування моральної шкоди в сумі 20 000 гривень є завищеним та не в повній мірі відповідає характеру та обсягу моральних стражданням, яких зазнав позивач, суті спірних правовідносин та засадам розумності, виваженості та справедливості.

Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, слід керуватися не лише тими критеріями, які обумовлюють суб`єктивне сприйняття потерпілих (почуття, емоції), але й тими, які характеризують її зовнішній прояв - порушення звичайного для даної людини способу життя.

При цьому, розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більш, аніж достатнім для розумного задоволення потреб потерпілої особи і не повинен призводити до її необґрунтованого збагачення.

Тому, з урахуванням фактичних обставин справи, принципу розумності та справедливості, а також принципу пропорційності, суд вважає, що позовні вимоги про стягнення моральної шкоди з відповідача підлягають частковому задоволенню на суму 1000 гривень.

Враховуючи вищенаведені вимоги закону та встановленні обставини справи, суд доходить висновку про часткове задоволення позову, шляхом стягнення на користь позивача з відповідача 2400 грн завданої матеріальної шкоди та 1000 грн моральної шкоди.

Крім того, враховуючи висновки суду про часткове задоволення позову, та вимоги ч. 1 ст. 141 ЦПК України, на користь позивача слід стягнути судовий збір з відповідача у розмірі 159 грн (3400*1211,20/25 900), пропорційно до розміру задоволених позовних вимог,

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 4, 10, 12, 81, 141, 263, 265, 272, 273, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 2400 грн матеріальної шкоди та 1000 грн моральної шкоди.

У задоволені решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 159 грн в рахунок сплаченого судового збору.

Копію заочного рішення направити відповідачу протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Рішення суду може бути оскаржене позивачем у загальному порядку безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відомості про учасників справи.

Позивач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 .

Відповідач: ОСОБА_2 , АДРЕСА_3 .

Повне судове рішення виготовлено 30 березня 2026 року.

Головуюча суддя І.М. Черніцька