Постанова від 12 березня 2026 р. у справі №450/615/26 — Пустомитівський районний суд Львівської області

Справа № 450/615/26 Провадження № 3/450/782/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 березня 2026 року суддя Пустомитівського районного суду Львівської області Мельничук І. І. розглянувши матеріали справи про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 ,

за ч. 1 ст. 130 КУпАП,-

в с т а н о в и в :

згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 582955 від 04.02.2026 року, ОСОБА_1 04.02.2026 року о 16 год. 00 хв. поблизу с. Шоломинь на автодорозі «Мукачево - Івано-Франківськ - Рогатин - Львів» 430 км, керував автомобілем LEXUS LX600 д.н.з. НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: різкий запах алкоголю з порожнини рота, нестійка хода, порушення координації рухів. Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законодавством порядку відмовився. Від керування автомобілем відсторонений шляхом залишення автомобіля на місці зупинки. ОСОБА_1 ставиться в провину порушення вимог п. 2.5 ПДР України та вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

12.03.2026 року на адресу Пустомитівського районного суду Львівської області надійшло заперечення у справі про адміністративне правопорушення, щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП від захисника ОСОБА_1 – адвоката Франківа Ю. Б., яке мотивує тим, що фактичні обставини події свідчать про відсутність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП. Захисник зазначає, що 04 лютого 2026 року близько 15:10 год. ОСОБА_1 не керував транспортним засобом Lexus LX 600, д.н.з. НОМЕР_1 , а перебував у ньому виключно як пасажир, тоді як керування автомобілем здійснював водій ОСОБА_2 . Під час виконання маневру розвороту транспортний засіб застряг у сніговому заметі на узбіччі дороги, при цьому жодних пошкоджень автомобіль не зазнав, а дорожньо-транспортна пригода фактично відсутня. У подальшому, у зв`язку з неможливістю самостійно виїхати, водій ОСОБА_2 залишив місце події з метою пошуку допомоги, тоді як ОСОБА_1 залишився біля зачиненого автомобіля, не маючи доступу до керування ним, оскільки ключі знаходились у водія. Згодом ОСОБА_1 сів у автомобіль Citroen C5, який належить ОСОБА_3 , виключно як пасажир. Захисник підкреслює, що під час спілкування з працівниками поліції ОСОБА_1 неодноразово чітко зазначав, що не керував транспортним засобом Lexus, а також не заперечував проти проходження огляду на стан сп`яніння, однак наголошував, що не є водієм у даній ситуації. Незважаючи на це, працівниками поліції було складено протокол за ч.1 ст.130 КУпАП. На думку захисту, з матеріалів справи, зокрема відеозапису з нагрудної камери поліцейського, вбачається відсутність будь-яких належних та допустимих доказів того, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом у зазначений у протоколі час та місці. Навпаки, відеозапис підтверджує, що автомобіль перебував у нерухомому стані, був зачинений, а сам ОСОБА_1 перебував поза ним і підійшов до працівників поліції як пасажир іншого транспортного засобу. Окремо захисник звертає увагу, що сам по собі акт огляду на стан сп`яніння не є доказом факту керування транспортним засобом, що є обов`язковою ознакою об`єктивної сторони правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП. Таким чином, за позицією захисту, у діях ОСОБА_1 відсутні ключові елементи складу адміністративного правопорушення, а саме: об`єктивна сторона — відсутній факт керування транспортним засобом; причинний зв`язок між діями особи та порушенням вимог п.2.5 ПДР України. У зв`язку з викладеним, сторона захисту доходить висновку, що відсутні як подія, так і склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, що відповідно до п.1 ч.1 ст.247 КУпАП є безумовною підставою для закриття провадження у справі.

Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 , у судовому засіданні пояснив, що він є підприємцем, власником автомобіля Lexus LX 600, однак фактично транспортним засобом користується через найманого водія ОСОБА_2 , який надає послуги за цивільно-правовим договором, також не може пригадати, коли останній раз сам керував будь-яким транспортним засобом. З його слів, 04.02.2026 року після ділової зустрічі, під час якої він вживав алкоголь, 2 бокали вина, він разом із водієм вирушив у напрямку м. Бібрка, при цьому за кермом перебував виключно водій, а він сам був пасажиром. У подальшому, через необхідність терміново повернутись до м. Львова, він попросив водія здійснив розворот, зазначив, що розумів, що це є порушенням ПДР України, на автомобільній дорозі машин не було, однак під час такого маневру автомобіль застряг у снігу на узбіччі дороги. ОСОБА_1 зазначив, що водій поїхав шукати допомогу, а він залишився біля автомобіля, після чого згодом сів у автомобіль своєї співробітниці ОСОБА_3 , яка приїхала за ним, де перебував на пасажирському сидінні. За його словами, під час спілкування з працівниками поліції він неодноразово повідомляв, що не керував транспортним засобом, а також пояснював обставини події. Він визнав, що міг мати запах алкоголю, однак від проходження огляду не відмовлявся, лише не розумів підстав для його проведення, оскільки не був водієм. Крім того, він зазначив, що надав працівникам поліції посвідчення водія виключно як документ, що посвідчує особу, та був переконаний, що мова йде про можливе порушення ПДР водієм. Після спілкування з поліцейськими він залишив місце події та повернувся до офісу, тоді як автомобіль згодом було евакуйовано. ОСОБА_1 наголосив, що не розуміє підстав складання щодо нього протоколу за ч.1 ст.130 КУпАП, оскільки транспортним засобом він не керував і від проходження огляду не відмовлявся.

Захисник особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 – адвокат Франків Ю. Б. у судовому засіданні підтримав подане напередодні заперечення у справі про адміністративне правопорушення щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП з підстав, викладених у них, також додатково вказав, що матеріали справи не містять жодного належного та допустимого доказу факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом у відповідний час та місці. Захисник наголосив, що обов`язковою ознакою складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, є саме факт керування транспортним засобом, який у даному випадку відсутній та не підтверджується жодним доказом, передбаченим ст.251 КУпАП. Натомість наявні у справі докази, зокрема відеозапис з нагрудної камери поліцейських, підтверджують, що ОСОБА_1 перебував поза межами транспортного засобу та не здійснював його керування. Крім того, адвокат звернув увагу суду на те, що сам по собі факт наявності запаху алкоголю або навіть результати огляду на стан сп`яніння не утворюють складу правопорушення без встановлення факту керування транспортним засобом, а також підкреслив, що ОСОБА_1 не відмовлявся від проходження огляду у розумінні вимог п.2.5 ПДР України. Також захисник зазначив, що пояснення ОСОБА_1 є послідовними та узгоджуються з поясненнями свідків і письмовими матеріалами справи, а всі сумніви щодо доведеності вини відповідно до ст.62 Конституції України підлягають тлумаченню на користь особи. У зв`язку з наведеним, захисник просив суд закрити провадження у справі на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП у зв`язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.

В судовому засіданні було допитано в якості свідка ОСОБА_2 , який надав покази, що він працює особистим водієм ОСОБА_1 та протягом останнього часу здійснює керування належним останньому автомобілем Lexus LX 600. Свідок пояснив, що 04.02.2026 року за вказівкою ОСОБА_1 він керував зазначеним транспортним засобом та здійснював поїздку у напрямку м. Бібрка, при цьому ОСОБА_1 перебував у автомобілі виключно як пасажир. Під час руху, на вимогу ОСОБА_1 повернутись до м. Львова, він, керуючи автомобілем, здійснив розворот, під час якого, внаслідок складних погодних умов та слизького дорожнього покриття, автомобіль з`їхав на засніжене узбіччя та застряг. За словами свідка, саме він перебував за кермом у момент, коли автомобіль застряг, і саме він вживав заходів для організації допомоги, зокрема поїхав до автозаправної станції з метою придбання буксирного тросу, залишивши ОСОБА_1 біля автомобіля. При цьому ключі від транспортного засобу залишались у нього, що унеможливлювало запуск двигуна іншою особою. Свідок також зазначив, що згодом організував евакуацію автомобіля, а вже після цього дізнався, що працівниками поліції було складено щодо ОСОБА_1 протокол за ч.1 ст.130 КУпАП. ОСОБА_2 наголосив, що ОСОБА_1 не керував транспортним засобом ні під час руху, ні після зупинки, та об`єктивно не мав можливості це зробити, оскільки не мав при собі ключів від автомобіля.

Також, в судовому засіданні була допитана в якості свідка ОСОБА_3 , яка надала покази, що вона є фізичною особою-підприємцем та співпрацює із ТзОВ «Ріел Естейт Груп», де здійснює діяльність в офісі в м. Львів, а також їй відомо, що ОСОБА_1 користується послугами особистого водія. Свідок пояснила, що 04.02.2026 року близько 15:20 год. отримала телефонний дзвінок від ОСОБА_1 , який повідомив, що автомобіль застряг у снігу, а водій поїхав за допомогою, у зв`язку з чим попросив її приїхати за ним. Прибувши на місце події, вона побачила автомобіль Lexus, що знаходився на узбіччі дороги, та ОСОБА_1 , який перебував поруч із транспортним засобом. З її слів, ОСОБА_1 сів у її автомобіль Citroen C5 на переднє пасажирське сидіння, після чого вони залишались на місці, очікуючи водія. Через декілька хвилин до них під`їхали працівники поліції, під час спілкування з якими ОСОБА_1 неодноразово повідомляв, що не керував транспортним засобом, а автомобілем керував його водій, який поїхав за допомогою. Свідок також ствердила, що ОСОБА_1 вийшов саме з пасажирського місця її автомобіля, а не з автомобіля Lexus, та що на момент її прибуття він вже перебував поза межами транспортного засобу Lexus. Крім того, зі слів ОСОБА_1 їй було відомо, що ключі від автомобіля знаходились у водія, який поїхав за допомогою. Після спілкування з працівниками поліції, які, зі слів свідка, не надали фактичної допомоги у вирішенні ситуації з автомобілем, вона відвезла ОСОБА_1 назад до офісу, та як їй стало пізніше відомо водій ОСОБА_4 знайшов евакуатор, та приїхав на автомобілі в офіс. ОСОБА_3 наголосила, що обставин, які б свідчили про керування ОСОБА_1 транспортним засобом, вона не спостерігала, та підтвердила, що на момент її прибуття і під час спілкування з поліцією він перебував виключно як пасажир.

Заслухавши пояснення ОСОБА_1 , його захисника – адвоката Франківа Ю. Б., покази свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , проаналізувавши матеріали справи, зокрема: протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 582955 від 04.02.2026 року; акт огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів від 04.02.2026 року; направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 04.02.2026 року, рапорти від 04.02.2026 року; відеозаписи, приходжу до наступного висновку :

у відповідності до ст.9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

За змістом ст.251 КУпАП доказами по справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновків експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото-і кінозйомки, відеозапису чи записів фото і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Згідно до вимог ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають істотне значення для правильного вирішення справи.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 цього Кодексу.

Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності факту адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 14 ЗУ «Про дорожній рух», учасниками дорожнього руху є особи, які використовують автомобільні дороги, вулиці, залізничні переїзди або інші місця, призначені для пересування людей та перевезення вантажів за допомогою транспортних засобів. До учасників дорожнього руху належать водії та пасажири транспортних засобів, пішоходи, особи, які рухаються в кріслах колісних, велосипедисти, погоничі тварин.

Обов`язковою ознакою вказаного адміністративного правопорушення, в даному випадку, є встановлення факту керування транспортним засобом.

Так, пунктом 27 Постанови Пленуму Верховного суду України від 23 грудня 2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» передбачено, що судам слід ураховувати, що відповідальність за ст. 130 КпАП несуть особи, які керують транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. Стан сп`яніння встановлюють шляхом огляду правопорушника, який проводять згідно з Інструкцією про порядок направлення громадян для огляду на стан сп`яніння в заклади охорони здоров`я та проведення огляду з використанням технічних засобів. Якщо водій ухилявся від огляду, то відповідні його дії та ознаки сп`яніння необхідно зафіксувати в протоколі про адміністративне правопорушення, складеному у присутності двох свідків, що є підставою для притягнення порушника до адміністративної відповідальності. Керування транспортним засобом слід розуміти як виконання функцій водія під час руху такого засобу або інструктора-водія під час навчання учнів-водіїв, незалежно від того, керує особа транспортним засобом, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування. Для притягнення до відповідальності за ст. 130 КпАП не має значення, протягом якого часу особа, яка перебуває у стані сп`яніння чи під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, керувала транспортним засобом. Правопорушення вважають закінченим з того моменту, коли він почав рухатись.

Отже, для встановлення події правопорушення, зазначеного у ч. 1 ст. 130 КУпАП, необхідно з`ясувати чи дійсно особа знаходилася в стані алкогольного сп`яніння під час керування транспортним засобом та чи дійсно особа, відносно якої складено протокол, керувала транспортним засобом, чи є відмова особи, яка керує транспортним засобом від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Об`єктивною стороною правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП є керування транспортним засобом у стані сп`яніння (наркотичного чи алкогольного). Тобто доказова база має бути спрямована саме на доведення одночасно двох обставин: керування транспортним засобом і перебування у стані сп`яніння (наркотичного чи алкогольного).

Пункт 2.5 ПДР України зобов`язує водія на вимогу поліцейського пройти медичний огляд для встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_2 показав, що саме він керував автомобілем Lexus LX 600, д.н.з. НОМЕР_1 , під час руху та в момент, коли транспортний засіб з`їхав на узбіччя і застряг, тоді як ОСОБА_1 перебував у автомобілі як пасажир. Після цього свідок поїхав за допомогою, при цьому ключі від автомобіля залишались у нього, що виключало можливість керування транспортним засобом іншою особою.

Вказані покази узгоджуються з показами свідка ОСОБА_3 , яка підтвердила, що прибула на місце події на автомобілі Citroen C5, д.н.з. НОМЕР_2 , та бачила ОСОБА_1 поза межами транспортного засобу, при цьому останній транспортним засобом не керував.

З відеозапису долученого до матеріалів справи, вбачається, що відеозйомка проводиться на бодікамеру поліцейського № 907865, що також підтверджується долученим до матеріалів справи рапортом поліцейського СРПП ВП № 3 ЛРУП № 2 ГУ НП у Львівській області Богдана Гопіка. При цьому, факт керування ОСОБА_1 вказаним у протоколі транспортним засобом не зафіксовано.

Таким чином, з обстановки події, що зафіксована відеозаписом з нагрудної камери працівників поліції, не вбачається обставин, які б свідчили про керування транспортним засобом ОСОБА_1 , натомість встановлено, що автомобіль Lexus LX 600, д.н.з. НОМЕР_1 , перебував у нерухомому стані на узбіччі дороги, був заглушений, зачинений, а зовнішні дзеркала заднього виду були складені, що додатково свідчить про відсутність ознак руху транспортного засобу. ОСОБА_1 у цей час перебував поза межами зазначеного автомобіля та підійшов до працівників поліції, які прибули на місце події, вийшовши з автомобіля Citroen. Відеозапис також підтверджує, що ОСОБА_1 послідовно та неодноразово заперечував факт керування транспортним засобом, прямо повідомляючи працівникам поліції, що за кермом перебувала інша особа — його водій, який залишив місце події для організації допомоги з евакуації автомобіля, вказане також узгоджуються показами свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

Таким чином не можуть бути визнані належними та допустимими доказами відомості, що містяться у протоколі про адміністративне правопорушення, оскільки, сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не може бути беззаперечним доказом вини особи в тому чи іншому діянні, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи, тобто не узгоджується із стандартом доказування "поза розумним сумнівом", оскільки наявні у ньому дані не випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи доказів.

Відповідно до принципу «поза розумним сумнівом», зміст якого сформульований у п.43 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Кобець проти України» від 14.02.2008 р., доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом.

Вина особи, яка притягається до відповідальності повинна бути доведена органом який склав протокол, а доводи вини повинні ґрунтуватися на доказах, об`єктивність яких не викликала б жодних сумнівів. При цьому всі викладені у протоколах про адміністративне правопорушення обставини повинні бути належним чином перевірені та доводитися сукупністю належних і допустимих доказів.

Частиною 2 статті 251 КУпАП передбачено, що обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу. Суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення.

Відповідно до ст. 62 Конституції України всі сумніви щодо недоведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідно ст.68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.

Відповідно до статті 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є зокрема, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.

Згідно рішення Конституційного суду України від 22.12.2010 року №23-рп/2010, яке є обов`язковим до виконання на території України, фактичні дані або будь-які інші докази, одержані в незаконний спосіб, а саме: з порушенням конституційних прав і свобод людини і громадянина; з порушенням встановлених законом порядку, засобів, джерел отримання фактичних даних; не уповноваженою на те особою тощо є неналежними доказами.

Отже, матеріалами справи не доведено жодним належним та допустимим доказом факт керування автомобілем ОСОБА_1 , що в свою чергу свідчить про недоведеність вини останнього.

Відповідно до ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутністю події і складу адміністративного правопорушення. Склад правопорушення - наявність об`єктивних та суб`єктивних ознак, за наявності яких діяння вважається адміністративним правопорушенням. Відсутність хоча б однієї з ознак означає відсутність складу в цілому.

Відповідно до вимог ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження у справах про адміністративне правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що в матеріалах справи відсутні будь-які фактичні дані, які б доводили вину ОСОБА_1 у вчинені адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а тому враховуючи те, що фактичні обставини не можуть ґрунтуватися на припущеннях, а всі сумніви щодо винуватості тлумачаться на користь особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, у зв`язку з чим, провадження по справі, на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП, підлягає закриттю у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Керуючись ст. ст. 1, 7, 9, 245, 247 , 251, 252, 255, 279, 283, 284, 285 КУпАП, суддя,-

п о с т а н о в и в :

провадження у справі № 450/615/26 про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП,- закрити у зв`язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення.

СуддяІ. І. Мельничук