Постанова від 31 березня 2026 р. у справі №308/3808/26 — Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

308/3808/26

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 квітня 2026 року м. Ужгород

Суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області Логойда І.В., без участі особи, відносно якої складено протокол, розглянувши матеріали справи, які надійшли із Ужгородського районного управління поліції ГУНП в Закарпатській області про притягнення до адміністративної відповідальності громадянки України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , тимчасово не працює, документ, що посвідчує особу: паспорт громадянина України № НОМЕР_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , за ч. 1 ст. 184 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -

В С Т А Н О В И В:

До Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області надійшов протокол про адміністративне правопорушення серії ВАД № 770251 від 03.03.2026 за ч. 1 ст. 184 Кодексу України про адміністративні правопорушення відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Згідно з даними протоколу 24.02.2026 року о 16:00 год. не належним чином виконувала свої батьківські обов`язки щодо виховання своєї неповнолітньої доньки громадянки ОСОБА_2 , 2009 року народження, оскільки остання перебувала без належного контролю з боку батьків, за допомогою інтернету підробила рецепт на лікарський засіб «Прегабілін», після чого передала його ОСОБА_3 , вжила близько 4 таблеток вказаного препарату, внаслідок вживання препарату таку у вечірній час було госпіталізовано, та діагностовано гостре отруєння лікарським засобом. Внаслідок вище викладеного було порушено статтю 12 Закону України «Про охорону дитинства».

У судове засідання ОСОБА_1 не з`явилася, хоча належним чином повідомлялась, причин неявки у судове засідання суду не повідомлено. На момент розгляду справи в суді від особи якій інкримінується вчинення даного адміністративного правопорушення жодних заяв або клопотань до суду не надходило.

Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі «Смірнов проти України», відповідно до якого в силу вимог ч. 1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду об`єктивно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції.

Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях, зокрема «Юніон Аліментаріа проти Іспанії» від 07 липня 1989 року, виходить з того, що у випадках коли поведінка учасників судового засідання свідчить про умисний характер їх дій направлений на невиправдане затягування процесу чи зловживання своїм процесуальним правом, суд має реагувати на вказані випадки законними засобами, аби не було зневільовано ключовий принцип - верховенство права, в тому числі проводити судове засідання у відсутність особи, якщо таке затягування може нашкодити справі чи іншим учасникам справи.

Рішенням Європейського суду з прав людини від 03.04.2008 року у справі «Пономарьов проти України» (п.14) наголошено, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого щодо них судового провадження.

Враховуючи наведене, а також вимоги ст. 268 КУпАП, суд вважає за можливе розглянути справу без участі особи, що притягається до адміністративної відповідальності.

Дослідивши та оцінивши наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності та взаємозв`язку, суд приходить до наступних висновків.

Вимогами ст. 280 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з положеннями ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 1 статті 184 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов`язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання малолітніх та/або неповнолітніх дітей

Вимогами ст. 150 Сімейного кодексу України передбачено, що батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами. Держава надає батькам або особам, які їх замінюють, допомогу у виконанні ними своїх обов`язків щодо виховання дітей, захищає права сім`ї, сприяє розвитку системи послуг з підтримки сімей з дітьми та мережі дитячих закладів. Позбавлення батьківських прав або відібрання дитини у батьків без позбавлення їх цих прав не звільняє батьків від обов`язку утримувати дітей. Порядок і розміри відшкодування витрат на перебування дитини в прийомній сім`ї, сім`ї патронатного вихователя, дитячому будинку сімейного типу, будинку дитини, дитячому будинку, дитячому будинку-інтернаті, школі-інтернаті чи іншому закладі для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, встановлюються законодавством . Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за порушення прав і обмеження законних інтересів дитини на охорону здоров`я, фізичний і духовний розвиток, навчання, невиконання та ухилення від виконання батьківських обов`язків відповідно до закону. У разі відмови від надання дитині необхідної медичної допомоги, якщо це загрожує її здоров`ю, батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність згідно з законом. Медичні працівники у разі критичного стану здоров`я дитини, який потребує термінового медичного втручання, зобов`язані попередити батьків або осіб, які їх замінюють, про відповідальність за залишення дитини в небезпеці. Батьки або інші законні представники дитини мають право отримувати інформацію щодо порядку та умов проходження їхньою дитиною, яка постраждала від насильства або жорстокого поводження, стала свідком насильства або жорстокого поводження, відповідних програм для таких осіб.

Вивчивши матеріали справи суд вважає, що вина ОСОБА_1 у вчиненні вказаного правопорушення за ч. 1 ст. 184 КУпАП доведена протоколом про адміністративне правопорушення серії ВАД № 770251 від 03.03.2026 року, письмовими поясненнями ОСОБА_2 від 03.03.2026 року, яка підтверджує факт підроблення лікарського рецепту через мережу Інтернет, в своїх поясненнях зазначає, що лікарський препарат не вживала, копією звернення начальника управління поліції полковника поліції Янчинського О. від 25.02.2026 року №38777-2026, копією електронного рапорту від 24.02.2026 року, копією письмових пояснень ОСОБА_4 від 25.02.2026 року, копією письмових пояснень ОСОБА_5 від 26.02.2026 року, копією письмових пояснень ОСОБА_6 від 26.02.2026 року, копією письмових пояснень ОСОБА_7 від 26.02.2026 року, копією письмових пояснень ОСОБА_8 від 02.03.2026 року, копією письмових пояснень ОСОБА_9 від 02.03.2026 року, копією письмових пояснень ОСОБА_4 від 03.03.2026 року, копією письмових пояснень ОСОБА_10 від 03.03.2026 року та копією рапорту начальника СЮР ВП Ужгородського РУП ГУНП в Закарпатській області майора поліції Варга Т.

Таким чином, суд приходить до висновку, що дії ОСОБА_1 правильно кваліфіковано за ч. 1 ст.184 КУпАП та вбачає в її діях склад адміністративного правопорушення передбаченого даною статтею. Так, з врахуванням особи винної, фактичних обставин, характеру вчиненого правопорушення, вважаю, що до ОСОБА_1 слід застосувати стягнення у вигляді попередження.

Відповідно до вимог ст. 23 КУпАП, адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

Відповідно до ст. 40-1 КУпАП судовий збір по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення. Згідно з п. 5 ч. 2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» - ставка судового збору, у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення, складає 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 665,60 грн.

Керуючись ст.ст.184,283,284 КУпАП ,-

П О С Т А Н О В И В:

Громадянку України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП, та накласти стягнення у виді попередження.

Стягнути з громадянки України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , тимчасово не працює, документ, що посвідчує особу: паспорт громадянина України № НОМЕР_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , на користь держави – 665,60 (шістсот шістдесят п`ять 60 коп.) грн. судового збору.

Постанова може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу.

Постанова суду у справі про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку на її оскарження.

Суддя Ужгородського міськрайонного суду

Закарпатської області І.В.Логойда