Постанова від 30 березня 2026 р. у справі №240/2819/26 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 240/2819/26

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Окис Т.О.

Суддя-доповідач - Шидловський В.Б.

31 березня 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Шидловського В.Б.

суддів: Сапальової Т.В. Капустинського М.М. ,

за участю:

секретаря судового засідання: Решкатюк Л.O.,

представника позивача: Павленко А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Голового управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 06 лютого 2026 року у справі за адміністративним позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, ОСОБА_1 про визнання протиправною та скасування постанови,

В С Т А Н О В И В :

Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області звернулося до суду з адміністративним позовом, у якому просить визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України від 19.01.2026 у ВП №77575114 про накладення штрафу у розмірі 5100,00 грн.

На обґрунтування позовних вимог зазначає, що постанова про накладення штрафу у розмірі 5100,00 грн є необґрунтованою та підлягає скасуванню у зв`язку з виконанням ГУ ПФУ в Житомирській області рішення суду в повному обсязі у відповідності до чинного законодавства.

Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 06.02.2026 у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги апелянт посилається на порушення судом першої інстанції, при прийнятті рішення, норм матеріального та процесуального права, також неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі.

В судовому засіданні представник позивача підтримав доводи апеляційної скарги та просив скасувати рішення суду першої інстанції.

Відповідач та третя особа в судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомленні належним чином.

Відповідно до ч. 2 ст. 313 КАС України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 02 січня 2025 року, прийнятою у справі №240/34886/23, зобов`язано ГУ ПФУ в Житомирській області провести ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії, передбаченої статтею 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року №796-ХІІ (далі – Закон України №796-ХІІ), в розмірі шести мінімальних пенсій за віком, щомісячно з урахуванням раніше виплачених коштів з 13 вересня 2023 року.

У відділі примусового виконання рішень перебуває виконавче провадження №77575114 з примусового виконання виконавчого листа №240/34886/23 від 27 лютого 2025 року, виданого Житомирським окружним адміністративним судом, про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області провести ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії, передбаченої статтею 54 Закону України №796-ХП, в розмірі шести мінімальних пенсій за віком, щомісячно з урахуванням раніше виплачених коштів з 13 вересня 2023 року.

21 березня 2025 року державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, яку направлено сторонам виконавчого провадження.

У зв`язку з прийняттям Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» та з метою перевірки виконання рішення суду державним виконавцем винесено вимогу від 06 січня 2026 року, якою зобов`язано ГУ ПФУ в Житомирській виконати рішення суду.

На вимогу від 06 січня 2026 року ГУ ПФУ в Житомирській області листом від 09 січня 2026 року повідомило, що ним проведено ОСОБА_1 з 13 вересня 2023 року перерахунок пенсії передбаченої статтею 54 Закону України «По статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», в розмірі 6 мінімальних пенсій за віком, визначених Законом України «Про Державний бюджет України» на відповідний рік щомісячно з урахуванням раніше виплачених коштів. Відповідно до Закону України «Про державний бюджет України на 2023 рік» мінімальний розмір пенсії на дату зобов`язання становив 2093,00 грн, відповідно до Закону України «Про державний бюджет України на 2024 рік» мінімальний розмір пенсії з 01 січня 2024 року становить 2361,00 грн. У результаті перерахунку на виконання постанови у справі №240/34886/23 розмір пенсії з 13 вересня 2023 року становив 12728,82 грн, у тому числі 12558,00 грн (2093,00 грн*6), з 01 січня 2024 року становить 14336,82 грн, у тому числі 14166,00 грн (2361,00 грн*6). За період з 13 вересня 2023 року по 30 квітня 2025 року нарахована доплата пенсії в розмірі 159544,91 грн. Виплата пенсії здійснюється в розмірі, визначеному на виконання рішення суду. Також зазначає, що вимога від 06 січня 2026 року про застосування для обрахунку ОСОБА_1 доплати до пенсії, виходячи із розрахункової величини прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного Законом України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» у розмірі 2595 грн, виходить за межі зобов`язальної частини судового рішення та є іншим предметом спору.

19 січня 2026 року головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України винесено постанову про накладення на ГУ ПФУ в Житомирській області штрафу на користь держави у розмірі 5100 грн за невиконання рішення суду.

При винесенні цієї постанови виконавцем було встановлено: «рішення суду не виконано в повному обсязі. Розмір щомісячного перерахунку та виплату пенсії, на який мав право стягувач, становить 6 мінімальних пенсій за віком, визначених Законом України «Про Державний бюджет України на відповідний рік» щомісячно з урахуванням раніше виплачених коштів. Мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. Відповідним роком є календарний рік, у якому здійснюється нарахування та виплата коштів. Згідно відповіді боржника для нарахування пенсії застосовується мінімальний розмір пенсії, встановлений на дату зобов`язання та становить 2093,00 грн.».

Уважаючи таку постанову протиправною, ГУ ПФУ в Житомирській області подало цей позов до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, колегія суддів зазначає наступне.

Спірні правовідносини врегульовані нормами Закону України від 02.06.2016 №1404-VIII "Про виконавче провадження" (далі також Закон №1404-VIII, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

У відповідності до ст.1 Закону №1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Частиною 1 ст.3 Закону №1404-VIII передбачено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема, виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

При цьому, в силу вимог ч.1 ст.5 Закону №1403-VIII примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Відповідно до положень ст.18 Закону №1404-VIII виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Отже, законодавством не передбачено повноважень державного виконавця здійснювати заходи примусового виконання судового рішення у спосіб, інакший, аніж визначений безпосередньо самим виконавчим документом.

Відповідно до вимог ст.26 Закону №1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону.

За рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною).

Порядок виконання рішень, за якими боржник зобов`язаний вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, визначений ст.63 Закону № 1404-VIII.

Так, згідно зі ст.63 Закону №1404-VIII за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною 6 статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником.

У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.

У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом.

У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

Зазначеного вище видно, що чинним законодавством визначено певний послідовний порядок, а також механізм виконання рішень, за якими боржник зобов`язаний вчинити певні дії. Так, здійснюючи примусове виконання судових рішень немайнового характеру, за якими боржники зобов`язані особисто вчинити певні дії, державний виконавець має право здійснювати інші заходи примусового характеру.

Відповідно до ст.129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України; судове рішення є обов`язковим до виконання; держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Згідно зі ст.14 КАС України судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України; судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України; невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Таким чином, розглядаючи адміністративний позов щодо законності дій державного виконавця органу виконавчої служби, суд має враховувати, що Законом України "Про виконавче провадження" на виконавця покладено функції із забезпечення виконання обов`язкового рішення суду, на виконання якого останній має вжити усі передбачені Законом заходи в межах встановлених повноважень.

Висновок аналогічного змісту викладено у постанові Верховного Суду від 20.01.2021 у справі №619/562/18.

Надаючи правову оцінку доводам апелянта про те, що судом не розглядалось питання проведення перерахунку розміру пенсії в майбутньому та не зобов`язано його проводити в подальшому перерахунок пенсії у зв`язку зі збільшенням величини прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, колегія суддів зазначає наступне.

Як зазначалося вище, постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 02 січня 2025 року, прийнятою у справі №240/34886/23, зобов`язано ГУ ПФУ в Житомирській області провести ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії, передбаченої статтею 54 Закону України №796-XII, в розмірі шести мінімальних пенсій за віком, щомісячно з урахуванням раніше виплачених коштів з 13 вересня 2023 року.

Наведене свідчить, що розмір присудженої ОСОБА_1 пенсії є змінним та залежить від розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої законом про Державний бюджет України на відповідний рік.

За приписами частини 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року №1058-IV (далі – Закон України №1058-IV), мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 35 років, а у жінок 30 років страхового стажу встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. У разі виплати застрахованій особі довічної пенсії, передбаченої цим Законом, пенсії або аналогічної виплати, встановленої в інших державах, мінімальний розмір пенсії за віком у солідарній системі встановлюється з урахуванням зазначених сум.

Відповідно до частини 3 статті 4 Закону України «Про прожитковий мінімум» від 15 липня 1999 року №966-XIV (далі – Закон України №966-XIV), прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік. Прожитковий мінімум публікується в офіційних виданнях загальнодержавної сфери розповсюдження.

Згідно зі статтею 7 Законів України «Про державний бюджет України на 2023-2025 роки» прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для осіб, які втратили працездатність, станом на: 01 січня 2023 року становив 2093 гривні; 01 січня 2024 року – 2361 гривня; 01 січня 2025 року – 2361 гривня.

Статтею 7 Закону України від 03 грудня 2025 року №4695-IX «Про Державний бюджет України на 2026 рік» від 03 грудня 2025 року №4695-IX установлено прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі 3209 гривень, а для основних соціальних і демографічних груп населення, зокрема, осіб, які втратили працездатність, 2595 гривень.

Тому, на виконання судового рішення відповідач був зобов`язаний здійснити з 01 січня 2026 року нарахування та виплату позивачу основної пенсії по інвалідності в розмірі шести мінімальних пенсій за віком відповідно до статті 54 Закону України №796-XII, із застосуванням розмірів прожиткового мінімуму на рівні 2595,00 грн.

Проте, як убачається з матеріалів справи, ГУ ПФУ в Житомирській області здійснено нарахування пенсії із застосуванням прожиткового мінімуму у розмірі 2361,00 грн ((2361,00 х 6) = 14166,00 грн) і після 01 січня 2026 року, що суперечить нормам чинного законодавства та постановленому у справі № 240/34886/23 судовому рішенню, оскільки після 01 січня 2026 року при нарахуванні пенсії відповідач повинен застосовувати розмір прожиткового мінімуму на рівні 2595,00 грн.

Відтак, наведені обставини не можуть свідчити про фактичне і повне виконання позивачем рішення суду станом на день прийняття постанови про накладення штрафу.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що державний виконавець правомірно прийняв постанову про накладення на пенсійний орган штрафу в розмірі 5100,00 грн. за невиконання рішення суду.

Відповідно ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Отже, ст.2 КАС України та ч.4 ст.242 КАС України вказують, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно п.41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Доводи викладені в апеляційній скарзі висновків суду першої інстанції не спростовують.

За змістом частини першої статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Голового управління Пенсійного фонду України в Житомирській області залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 06 лютого 2026 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.

Головуючий Шидловський В.Б.

Судді Сапальова Т.В. Капустинський М.М.