Постанова від 30 березня 2026 р. у справі №288/1722/25 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 288/1722/25

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Поліщук Р.М.

Суддя-доповідач - Боровицький О. А.

31 березня 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Боровицького О. А.

суддів: Ватаманюка Р.В. Курка О. П. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Попільнянського районного суду Житомирської області від 22 січня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про визнання протиправною та скасування постанови у справі про накладення адміністративного стягнення,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до Попільнянського районного суду Житомирської області з позовом до Департаменту патрульної поліції про визнання протиправною та скасування постанови у справі про накладення адміністративного стягнення.

Рішенням Попільнянського районного суду Житомирської області від 22 січня 2026 року у задоволені адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись з даним рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального права просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Сторони в судове засідання не з`явилися, про причини неявки суду не повідомили, хоча про час та дату розгляду справи повідомлялись належним чином.

Відповідно до ст. 313 КАС України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Виходячи з приписів п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 311 КАС України, вищезазначена апеляційна скарга розглядається в порядку письмового провадження.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 02 жовтня 2025 року поліцейським 2 взводу 2 роти 1 батальйону полк-1 Управління патрульної поліції в Житомирській області капралом поліції Іщуком Артемом Руслановичем винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 5848749 з тих підстав, що 02 жовтня 2025 року о 12.40 годині ОСОБА_1 в с-щі. Гуйва, дорога М-21 186 км 600 м, керував транспортним засобом Skoda Rapid д.н.з. НОМЕР_1 зі швидкістю 85 км/год в населеному пункті с. Гуйва, який позначений дорожнім знаком 5.49, чим перевищив встановлене обмеження швидкості руху більше як на 20 км/год. Швидкість руху вимірювалась приладом Trucam ТС 000545, чим порушив пункт 12.4 ПДР України – порушення швидкісного режиму в населених пунктах, в зв`язку з чим, ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 122 КУпАП у виді штрафу в розмірі 340.00 гривень.

Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно зі статтею 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.

Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Так, відповідно до статті 14 Закону України «Про дорожній рух», учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху; виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.

Дорожній знак 5.49 - «Початок населеного пункту» вказує на найменування і початок забудови населеного пункту, в якому діють вимоги Правил дорожнього руху, що визначають порядок руху в населених пунктах.

Згідно пункту 12.4 ПДР України, у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється зі швидкістю не більше 50 км/год.

Частиною першою статті 122 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками, у виді штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно зі статтею 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до статті 283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення. Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото - або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.

Відповідно до статті 23 Закону України «Про Національну поліцію», поліція відповідно до покладених на неї завдань виявляє причини та умови, що сприяють вчиненню кримінальних та адміністративних правопорушень, вживає у межах своєї компетенції заходів для їх усунення; вживає заходів з метою виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень; припиняє виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення.

До основних повноважень поліції входить регулювання дорожнього руху та здійснення контролю за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі. У випадках, визначених законом, поліція здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.

В силу вимог статті 62 Конституції України вина особи, яка притягується до відповідальності, має бути доведена належними доказами, а не ґрунтуватись на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

У відповідності до частини першої статті 8 Закону України «Про Національну поліцію», поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Згідно з положенням пункту 8 частини першої статті 23 Закону України «Про Національну поліцію», поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.

Пунктом 9 частини першої статті 31 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція може застосовувати превентивні заходи, зокрема, застосовувати технічні прилади і технічні засоби, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, засобів фото - і кінозйомки, відеозапису.

Згідно частини першої статті 40 Закону України «Про Національну поліцію», поліція для виконання покладених на неї завдань та здійснення повноважень, визначених законом, може застосовувати серед іншого такі технічні прилади, технічні засоби та спеціалізоване програмне забезпечення: фото - і відеотехніку, у тому числі техніку, що працює в автоматичному режимі, технічні прилади та технічні засоби з виявлення та/або фіксації правопорушень.

В розумінні статті 72 КУпАП, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновків експертів.

При цьому, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування (стаття 73 КАС України). Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (стаття 74 КАС України).

Суд враховує, що Законом України «Про Національну поліцію» надано право поліції використовувати інформацію відеозапису та фотокартки в якості речових доказів наявності або відсутності факту правопорушення, але наголошує, що у разі відсутності в оскаржуваній постанові по справі про адміністративне правопорушення посилань на технічний засіб, за допомогою якого здійснено відеозапис, такий відеозапис згідно з вимогами статті 73 КАС України, не може вважатися належним та допустимим доказом вчинення адміністративного правопорушення.

З долучених представником відповідача до матеріалів справи копій відеофайлів вбачається, а саме роздруківки файлу 1759409210_Х8000_1002_124650 від 02 жовтня 2025 року 12:46:50 година прилад TruCam ТС000545 вбачається фіксація швидкості транспортного засобу д.н.з. НОМЕР_1 – 85 км/год, при встановленій швидкості – 50 км/год, місце фіксації а/д М-21 186+600м.

Також, на підтвердження факту вчинення позивачем адміністративного правопорушення передбаченого частиною першою статті 122 КУПАП, представником відповідача надано матеріали, записані на лазерний вимірювач швидкості LTI 20/20 TruCAM № ТС000545, якими підтверджено порушення позивачем пункту 12.4 ПДР України та перевищення встановленої законом швидкості руху.

При цьому суд звертає увагу на те, законом не обмежується використання технічних пристроїв для фіксації порушень, у тому числі й лазерних вимірювачів швидкості транспортних засобів TruCam LTI 20-20, виключно у стаціонарному режимі. Суд наголошує на тому, що лазерний вимірювач швидкості транспортних засобів TruCam LTI 20-20 конструктивно створений для утримування в руках під час вимірювань, а тому вимірювання швидкості руху автомобіля позивача могло здійснюватись з утримування в руках такого пристрою працівником поліції під час вимірювання. При цьому, відсутні підстави вважати, що вимірювання швидкості руху автомобіля позивача вплинуло на результат вимірювання.

Застосування алгоритму шифрування AES забезпечує контроль цілісності інформації не тільки в самому приладі TruCam, але також в зашифрованих файлах, що скопійовані на будь-які інші електронні носії. Зазначені властивості алгоритму унеможливлюють підробку змісту інформації про порушення Правил дорожнього руху від моменту її фіксації приладом TruCam.

Правильність реалізації у приладі TruCam зазначеного алгоритму підтверджено експертним висновком від 18 вересня 2024 року, за результатами державної експертизи у сфері криптографічного захисту інформації. /а.с.69, 70, 71/

Згідно повідомлення ДП «Укрметртестстандарт», лазерний вимірювач TruCam відноситься до ручних вимірювачів швидкості транспортних засобів, тобто конструктивно створений для утримування в руках під час вимірювань. /а.с.72/

Відповідно до Свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки № 22-01/34019, чинного до 03 червня 2026 року, вимірювач швидкості автотранспортних засобів лазерний TruCAM LTI 20/20 № ТС000545, за результатами повірки відповідає вимогам технічної документації на вимірювач. Діапазон вимірювань швидкості – від 2 км/год до 320 км/год. Максимально допустима похибка при вимірюванні швидкості в ручному та автоматичному режимах: + 2 км/год в діапазоні від 2 км/год до 200 км/год; + 1 % в діапазоні від 201 км/год до 320 км/год. /а.с.67/

Таким чином, прилад TruCam LTI 20/20 № ТС000545 - є засобом вимірювальної техніки та відноситься до ручних вимірювачів швидкості транспортних засобів, тобто даний прилад фіксує правопорушення в автоматичному режимі, навіть у випадку тримання посадовою особою (інспектором) його в руках, що спростовує доводи позивача щодо порушення процедури вимірювання швидкості руху транспортного засобу у зв`язку з тим, що вимірювальний прилад не був встановлений стаціонарно.

Суд звертає увагу на те, що лазерний вимірювач швидкості транспортних засобів TruCAM LTI 20/20 конструктивно створений для утримування в руках під час вимірювань, а тому вимірювання швидкості руху автомобіля, яким керував позивач могло здійснюватись з утримування в руках такого пристрою працівником поліції під час вимірювання. При цьому, відсутні підстави вважати, що вимірювання швидкості руху автомобіля позивача вплинуло на результат вимірювання.

З матеріалів відеофіксації порушення вбачається, що поліцейським вказано про проведення розгляду справи про адміністративне правопорушення, позивачу роз`яснено його права, порядок і строк оплати штрафу та оскарження постанови. Під час розгляду справи від відповідача не надходило клопотань про ознайомлення з доказами вчиненого правопорушення.

Враховуючи встановлені під час розгляду справи обставини, вина позивача у вчинені адміністративного правопорушення за частиною першою статті 122 КУпАП доведена, при цьому позивачем під час розгляду справи не спростовано належними та достатніми доказами обставини викладені в оскаржуваній постанові та факт відсутності у його діях складу правопорушення, крім того представником відповідача надано до суду належні докази того, що прилад TruCAM LTI 20/20 конструктивно створений для утримування в руках під час вимірювань та позивачем не доведено факту збільшення похибки при вимірюванні швидкості в ручному та автоматичному режимах.

Суд не приймає до уваги твердження позивача про те, що ПДР України він не порушував, оскільки наведені ним доводи повністю спростовуються наявними в матеріалах справи відеозаписами, які в своїй сукупності та послідовності підтверджують факт порушення водієм ОСОБА_1 вимог пункту 12.4 ПДР України, а інші обставини та доводи на які посилається позивач, не спростовують факту вчинення адміністративного правопорушення та правомірності притягнення до адміністративної відповідальності.

Відтак, позивачем не надано суду належних, достатніх та достовірних доказів, які б спростували факти викладені в оскаржуваній постанові та факт відсутності в його діях складу правопорушення передбаченого частиною першою статті 122 КУпАП.

Зважаючи на те, що суду не надано належних доказів, що спростовують факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, суд вважає, що постанова у справі про адміністративне правопорушення є правомірною та підстави для її скасування відсутні, а тому притягнення позивача до адміністративної відповідальності та накладення адміністративного стягнення в межах санкції частини першої статті 122 у вигляді штрафу у розмірі 340 гривень відповідає вимогами чинного законодавства.

Відповідно до вимог частини третьої статті 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Статтею 72 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

За положеннями статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статті 78 цього Кодексу. Суб`єкт владних повноважень має довести правомірність прийнятого ним рішення.

Враховуючи встановлені у справі обставини, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку і, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.

Щодо інших доводі, колегія суддів зазначає, що у рішення ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії», заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

З огляду на викладене, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеному рішенні, у зв`язку з чим підстав для його скасування не вбачається.

Інші доводи апеляційної скарги встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

За змістом частини першої статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Одночасно слід зазначити, що в контексті положень п.6 ч.6 ст.12 КАС України дана справа відноситься до категорій справ незначної складності, а тому відповідно до п.2 ч.5 ст.328 цього Кодексу судове рішення за результатами її розгляду судом апеляційної інстанції в касаційному порядку оскарженню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Попільнянського районного суду Житомирської області від 22 січня 2026 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.

Головуючий Боровицький О. А.

Судді Ватаманюк Р.В. Курко О. П.