Суд: Сьомий апеляційний адміністративний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Адміністративне
Категорія: військової служби
Дата: 30 березня 2026 р.
Справа: №560/16170/25
Суддя: Канигіна Т.С.
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 560/16170/25 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Ковальчук О.К.
Суддя-доповідач - Канигіна Т.С.
31 березня 2026 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Канигіної Т.С.
суддів: Кузьмишина В.М. Слободонюка М.В. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 10 грудня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,
В С Т А Н О В И В :
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ, КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ
У вересні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії, а саме (з урахуванням заяви про уточнення розміру позовних вимог) просив:
- визнати протиправною та скасувати відповідь на рапорт Військової частини НОМЕР_1 , яка оформлена листом № 3523 від 15.07.2025,
- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 звільнити позивача з військової служби за підпунктом "г" пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" у зв`язку із тим, що рідний брат позивача – ОСОБА_2 зник безвісти під час виконання бойового завдання, під час забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії проти України під час дії воєнного стану.
Позовні вимоги обґрунтовані протиправністю дій військової частини щодо неприйняття рішення про звільнення позивача на підставі підпункту "г" пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу".
ІІ. ЗМІСТ РІШЕННЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ
Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 10.12.2025 позовні вимоги задоволено:
- визнано протиправною відмову Військової частини НОМЕР_1 , оформлену листом від 15.07.2025 №3523, у задоволенні рапорту ОСОБА_1 про звільнення з військової служби за підпунктом г пункту 2 частини 4 cтатті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову служби" у зв`язку із загибеллю рідного брата, ОСОБА_2 , під час здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, а також під час забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії проти України під час дії воєнного стану;
- зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 прийняти наказ про звільнення ОСОБА_1 з військової служби на підставі підпункту г пункту 2 частини 4 cтатті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову служби" у зв`язку із загибеллю рідного брата, ОСОБА_2 , під час здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, а також під час забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії проти України під час дії воєнного стану.
ІІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_1 проходить службу у Військовій частині НОМЕР_1 .
У червні 2025 року позивач подав до Військової частини НОМЕР_1 рапорт про звільнення з військової служби на підставі підпункту г пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" у зв`язку із з тим, що рідний брат - ОСОБА_2 , зник безвісти під час виконання бойового завдання під час забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі 1 стримування збройної агресії проти України під час дії воєнного стану.
Розглянувши рапорт та додані до нього документи, відповідач листом від 15.07.2025 відмовив позивачу щодо звільнення з військової служби, посилаючись на порушення порядку подання рапортів (заяв) у Збройних Силах України, визначеного пунктом 233 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України.
Вважаючи протиправною відмову відповідача щодо звільнення з військової служби, позивач звернувся до суду з цим позовом.
ІV. ОЦІНКА СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ
Суд першої інстанції виходив з того, що за змістом долучених до рапорту документів позивач є братом ОСОБА_2 (свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 та НОМЕР_3 , які підтверджують спільних батьків). Відповідно до витягу із акту №219 від 11.05.2025 службового розслідування та витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань ОСОБА_2 вважається таким, що 06.05.2025 зник безвісти за особливих обставин.
Аналізуючи та надаючи оцінку наявним у справі доказам, суд першої інстанції дійшов висновку, що дотримані всі умови для прийняття рішення про звільнення позивача з військової служби, а тому суд вважає за необхідне зобов`язати Військову частину НОМЕР_4 прийняти рішення про звільнення позивача з військової служби на підставі підпункту г пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову служби" як військовослужбовця у зв`язку із загибеллю рідного брата під час здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, а також під час забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії проти України під час дії воєнного стану.
V. ПРОВАДЖЕННЯ В СУДІ АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ, ВИМОГИ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Особа, яка подала апеляційну скаргу, - Військова частина НОМЕР_1 , не погодившись з рішенням суду першої інстанції, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, зокрема, зазначаючи, що суд під час винесення оскаржуваного рішення неповно з`ясував обставини, що мають суттєве значення для об`єктивного вирішення справи, виніс рішення, ґрунтуючись на неправильному застосуванні норм матеріального права та на висновках, які фактично не відповідали обставинам справи, просить його скасувати та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
В обґрунтування апеляційної скарги наводить, зокрема, що звільнення з військової служби за сімейними обставинами здійснюється у випадку, якщо військовослужбовець не висловив бажання проходити військову службу. Про своє бажання такий військовослужбовець зазначає в аркуші бесіди, яка проводиться з ним командирами різного рівня для з`ясування бажання продовжувати військову службу.
Однак, до поданого рапорту ОСОБА_1 не було долучено копію аркуша бесіди, що не відповідає вимогам підпункту "г" пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" та пункту 5 Додатку 19 до Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженій наказом Міністра оборони України 10.04.2009 № 170.
Також, за доводами скаржника, рапорт позивача щодо його звільнення з військової служби адресований безпосередньо командиру Військової частини НОМЕР_1 , що у свою чергу є порушенням вимог Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та, відповідно, пункту 233 "Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України", затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 № 1153/2008, пункту 2 Розділу І Порядку організації роботи з рапортами військовослужбовців у системі Міністерства оборони України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 06.08.2024 № 531.
Позивач правом подання письмового відзиву на апеляційну скаргу не скористався, що в силу вимог частини 4 статті 304 КАС України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
VІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВА ТА АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ
Статтею 65 Конституції України визначено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Згідно з пунктом 20 частини першої статті 106 Конституції України Президент України приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України.
Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб.
Також Указом Президента України від 24.02.2022 № 69/2022 оголошено загальну мобілізацію, яка проводиться на всій території України протягом 90 діб із дня набрання чинності цим Указом.
У подальшому Указами Президента України воєнний стан продовжувався. Станом на дату розгляду справи воєнний стан в Україні триває.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25.03.1992 № 2232-XII (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі – Закон № 2232-ХІІ).
Визначення військової служби міститься у частині першій статті 2 Закону № 2232-ХІІ та означає державну службу особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
За приписами частини другої цієї ж статті Закону проходження військової служби громадянами України здійснюється у добровільному порядку (за контрактом), за направленням або за призовом.
Згідно з частинами третьою і четвертою статті 2 Закону № 2232-ХІІ громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які проходять військову службу, є військовослужбовцями.
Порядок проходження військової служби, права та обов`язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.
Пунктом 233 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 № 1153/2008, передбачено, що військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються: підстави звільнення з військової служби; думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю; районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.
Підстави звільнення з військової служби визначені статтею 26 Закону № 2232-ХІІ.
Підпунктом "г" пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону № 2232-XII (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби під час дії воєнного стану через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу), а саме, зокрема: якщо їхні близькі родичі (чоловік, дружина, син, донька, батько, мати або рідний (повнорідний, неповнорідний) брат чи сестра) загинули або пропали безвісти під час безпосередньої участі у антитерористичній операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, а також під час забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії проти України під час дії воєнного стану.
Згідно з частиною сьомою статті 26 Закону № 2232-XII звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється в порядку, передбаченому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
Крім того, пунктами 12.1, 12.11 розділу XII Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністра оборони України № 170 від 10.04.2009, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 19.05.2009 за № 438/16454 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), передбачено, що звільнення військовослужбовців з військової служби (крім військовослужбовців строкової військової служби) здійснюється посадовими особами, визначеними пунктом 225 Положення (тобто Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затверджене Указом Президента України від 10.12.2028 № 1153/2008).
До керівників органів військового управління Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту, які в особливий період мають право звільнення військовослужбовців з військової служби, належать посадові особи, які під час особливого періоду мають право призначення на посади осіб офіцерського складу.
Перелік документів, що подаються з Поданням до звільнення військовослужбовця з військової служби, зазначено у додатку 19 до Інструкції.
Відповідно до підпункту 30 пункту 5 додатку 19 Інструкції № 170 через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", подаються: зокрема: копія рапорту військовослужбовця; копія розрахунку вислуги років військової служби (при набутті права на пенсійне забезпечення за вислугою років); документи, що підтверджують наявність сімейних обставин або інших поважних причин, а саме: якщо їхні близькі родичі (чоловік, дружина, син, донька, батько, мати або рідний (повнорідний, неповнорідний) брат чи сестра) загинули або пропали безвісти під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, а також під час забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії проти України під час дії воєнного стану:
документи, що підтверджують родинні зв`язки (свідоцтво про шлюб, свідоцтва про народження тощо), або копія посвідчення члена сім`ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці, або копія посвідчення члена сім`ї загиблого (померлого) ветерана війни, в якому проставляється відмітка про норму Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", на підставі якої особі надано статус, або витяг із Єдиного державного реєстру ветеранів війни;
копія свідоцтва про смерть особи;
документи, які підтверджують факт загибелі (смерті) під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, а також під час забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії проти України під час воєнного стану, або копія рішення суду про оголошення особи померлою у порядку, визначеному Цивільним кодексом України, або витяг із Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин або рішення суду про визнання особи безвісно відсутньою чи оголошення померлою у порядку, визначеному Цивільним кодексом України.
VIІ. ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ
Апеляційний суд, перевіривши доводи апеляційної скарги, виходячи з меж апеляційного перегляду, визначених статтею 308 КАС України, а також надаючи оцінку правильності застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права у спірних правовідносинах, виходить з наступного.
Так, спірним у даному випадку є відповідь на рапорт позивача, якою відмовлено звільнити позивача з військової служби за підпунктом "г" пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" у зв`язку із тим, що рідний брат позивача – ОСОБА_2 зник безвісти під час виконання бойового завдання, під час забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії проти України під час дії воєнного стану.
Як вже зазначалося вище, підстави звільнення з військової служби визначені статтею 26 Закону № 2232-ХІІ.
Підпунктом "г" пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону № 2232-XII визначено, що військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби під час воєнного стану через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу).
Зокрема, пунктом 3 частини дванадцятої цієї статті встановлено, що під час дії військового стану військовослужбовці звільняються з військової служби якщо їхні близькі родичі (чоловік, дружина, син, донька, батько, мати або рідний (повнорідний, неповнорідний) брат чи сестра) загинули або пропали безвісти під час безпосередньої участі у антитерористичній операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, а також під час забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії проти України під час дії воєнного стану.
Отже, з конструкції цієї норми вбачається, що законодавством передбачено такі умови, за наявності яких позивача може бути звільнено з військової служби: якщо його близький родич (чоловік, дружина, син, донька, батько, мати або рідний (повнорідний, неповнорідний) брат чи сестра) загинули або пропали безвісти під час:
- безпосередньої участі у антитерористичній операції,
- здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях,
- під час забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії проти України під час дії воєнного стану.
Так, як встановлено судом першої інстанції та підтверджується наявними матеріалами справи, ОСОБА_1 який є солдатом, подав рапорт на ім`я командира військової частини та просив звільнити його з військової служби на підставі статті 26 Закону № 2232-XII за сімейними обставинами у зв`язку з тим, що його рідний брат, ОСОБА_2 , зник безвісти під час виконання бойового завдання.
До рапорту про звільнення позивач додав, зокрема, копії свідоцтв про народження ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ; витягу з акту службового розслідування №219 від 11.05.2025 за фактом зникнення безвісті за особливих обставин матроса ОСОБА_2 ; сповіщення сім`ї №173 від 27.05.2025 про те, що ОСОБА_2 зник безвісті 06.05.2025 під час виконання бойового завдання, пов`язаного із захистом Батьківщини, в районі населеного пункту Запоріжжя Донецької області; а також наявний в матеріалах справи витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 10.05.2025.
Отже, зазначені документи підтверджують право позивача на звільнення з військової служби на підставі підпункту "г" пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону № 2232-XII. При цьому право позивача на звільнення з військової служби відповідачем також не заперечується.
Відсутність аркушу бесіди не можна вважати беззаперечним доводом для відмови у звільненні позивача зі служби.
Відповідно до пункту 12.9 розділу ХІV Інструкції №170 документи на звільнення військовослужбовців з військової служби надсилаються безпосередньо до служби персоналу, підпорядкованій посадовій особі, яка має право на звільнення такого військовослужбовця з військової служби, у таких випадках звільнення: за підставами, передбаченими, зокрема, пунктом "г" пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", якщо звільнення відбувається за бажанням військовослужбовця.
Документи на звільнення військовослужбовців направляються безпосередньо до посадових осіб, які мають право їх звільнення з військової служби (пункт 14.28 Положення).
Згідно з підпунктом 2 пункту 225 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затверджене Указом Президента України від 10.12.2028 № 1153/2008, звільнення військовослужбовців із військової служби під час дії особливого періоду (з моменту оголошення мобілізації - протягом строку її проведення, який визначається рішенням Президента України, та з моменту введення воєнного стану - до оголошення демобілізації) на підставах, передбачених частиною третьою, пунктом 2 частини четвертої, пунктом 3 частини п`ятої та пунктом 3 частини шостої статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" у військових званнях до майстер-сержанта (майстер-старшини) включно за всіма підставами здійснюється командирами бригад (полків, кораблів 1 рангу) і посадовими особами, які відповідно до Дисциплінарного статуту Збройних Сил України прирівняні до них.
Рапорт про звільнення з військової служби разом з документами, які підтверджують право на звільнення, позивач надіслав командиру військової частини, до повноважень якого віднесене звільнення позивача з військової служби.
Пунктом 3 розділу III "Особливості подання та розгляду рапортів у паперовій формі" Порядку організації роботи з рапортами військовослужбовців у системі Міністерства оборони України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 06.08.2024 № 531, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 07.08.2024 за № 1214/42559, встановлено, що непогодження рапорту безпосереднім та/або прямими командирами (начальниками) не перешкоджає подальшому руху рапорту для його розгляду командиром (начальником) або іншою посадовою особою, яка уповноважена приймати рішення стосовно порушеного в рапорті питання, та прийняття рішення по суті рапорту. Відмова у задоволенні рапорту має бути вмотивованою.
Таким чином, порушення позивачем порядку подання рапортів (заяв) у Збройних Силах України, визначеного пунктом 233 Положення, зокрема відсутність у рапорті погодження безпосереднього командира, не може бути самостійною підставою для відмови у звільненні позивача з військової служби на підставі підпункту "г" пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону № 2232-XII, оскільки такі правові наслідки прямо не передбачені Положенням про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, Інструкцією № 170.
Відповідно до принципу верховенства права та правової визначеності, суб`єкт владних повноважень не має права відмовляти у реалізації гарантованого законом права з підстав, які прямо не встановлені нормативно-правовими актами. Формальні недоліки у оформленні рапорту не можуть бути підставою для обмеження реалізації матеріального права особи.
Отже, відмова відповідача у звільненні позивача з військової служби з формальних підстав, пов`язаних із недоліками оформлення рапорту та, зокрема, щодо проведення бесіди (як наполягає в апеляційній скарзі відповідач), є протиправною та такою, що порушує право позивача на звільнення, гарантоване законодавством України.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про протиправність відмови відповідача у звільненні позивача з військової служби, оскільки така відмова не ґрунтується на належній оцінці поданих доказів та суперечить вимогам чинного законодавства.
Зокрема, встановлені у справі обставини свідчать про наявність передбачених підпунктом "г" пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону № 2232-XII підстав для звільнення позивача з військової служби, а саме: у зв`язку із загибеллю рідного брата - ОСОБА_2 , під час здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, а також під час забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії проти України під час дії воєнного стану.
Інші доводи відповідача є безпідставними та спростовуються вищенаведеним.
VIII. ВИСНОВКИ СУДУ
З огляду на викладене, рішення суду першої інстанції відповідає вимогам статті 242 КАС України, відсутні підстави для задоволення вимог апеляційної скарги.
Згідно зі статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду – без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, відсутні підстави для його скасування, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду – без змін.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
П О С Т А Н О В И В :
апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 10 грудня 2025 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.
Головуючий Канигіна Т.С.
Судді Кузьмишин В.М. Слободонюк М.В.
Оригінал: reyestr.court.gov.ua