Вирок від 03 лютого 2026 р. у справі №521/5690/25 — Хаджибейський районний суд міста Одеси

Справа № 521/5690/25

Провадження № 1-кп/521/998/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 лютого 2026 року Хаджибейський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді - ОСОБА_1 ,

секретаря - ОСОБА_2 ,

розглянувши у судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження зареєстроване в Єдиному реєстрі досудових розслідувань за №12025162470000457 від 25.03.2025 року, за обвинуваченням:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Одеси, громадянина України, з середньою освітою, офіційно не працюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,раніше судимого:

- 04.02.2025 Малиновським районним судом м. Одеси за ч.4 ст. 185 КК України до 5 років позбавлення волі,

- 03.03.2025 Київським районним судом м. Одеси за ч.1 ст. 360 КК України до покарання у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17000 гривень,

- 05.11.2025 Хаджибейським районним судом м. Одеси за ч.4 ст. 185, ч.1 ст. 71 КК України до 5 років 4 місяців позбавлення волі, вирок Київського районного суду м. Одеси від 03.03.2025 року - виконувати самостійно,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 185 КК України,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора - ОСОБА_4 ,

обвинуваченого - ОСОБА_3 (в режимі відеоконференції),

ВСТАНОВИВ:

25.03.2025 року приблизно о 10 год. 50 хв., ОСОБА_3 проходячи біля рампи магазину «Сільпо» за адресою: м. Одеса, вул. Героїв Крут, 17/1, побачив припаркований автомобіль марки ГАЗ (газель) з державним номером реєстрації НОМЕР_1 , в цей час, в останнього виник злочинний умисел направлений на таємне викрадення чужого майна, яке знаходилось у вищевказаному автомобілі.

Реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, діючи умисно, повторно, з корисливих мотивів, з метою особистого збагачення, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, в умовах воєнного стану, який діє в Україні з 24.02.2022, відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 №64/2022 (в останнє дію якого продовжено Указом Президента України від 14.01.2025 № 26/2025 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», затверджений Законом України № 4020-ІХ від 15.01.2025), переконавшись, що його дії залишаться непоміченими для оточуючих та потерпілого ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , відкрив передні водійські двері, які були на той час не зачинені, проник до салону автомобіля та викрав з нього мобільний телефон у корпусі чорного кольору, на задній поверхні якого наявна наліпка білого кольору із надписами ««РОСО» IMEI 1: НОМЕР_2 , IMEI 2: НОМЕР_3 SN: НОМЕР_4 », з сім-картою оператора мобільного зв`язку «ВФ Україна» НОМЕР_5 , з сім-картою оператора мобільного зв`язку «Київстар» НОМЕР_6 , тим самим викравши вищевказане майно.

Надалі, ОСОБА_3 з місця вчинення кримінального правопорушення зник та отримав реальну можливість розпорядитися викраденим майном, чим спричинив потерпілому ОСОБА_5 матеріальну шкоду на загальну суму 3274 гривні 70 копійок.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 , провину в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні, передбаченому ч.4 ст. 185 КК України, визнав повністю та підтвердив обставини вчинення кримінального правопорушення викладені в обвинувальному акті та пояснив, що він перебуваючи біля магазину «Сільпо» в м. Одеса, помітив автомобіль у якого були відчинені двері, відкривши які він з салону автомобіля викрав мобільний телефон. У скоєному щиро покаявся.

Оскільки обвинувачений ОСОБА_3 визнав свою винуватість у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 185 КК України, підтвердивши викладені обставини в обвинувальному акті, фактичні обставини ніким з учасників судового провадження не оспорювались, суд визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються та розглянув справу відповідно з ч. 3 ст. 349 КПК України.

При цьому судом з`ясовано, що всі учасники кримінального провадження правильно розуміють обставини справи та упевнився у добровільності їх позиції. Їм було роз`яснено про те, що якщо докази не будуть досліджені, у такому випадку, вони будуть позбавлені права оскаржувати фактичні обставини справи у апеляційному порядку.

При таких обставинах, за згодою учасників кримінального провадження, які визнали недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, докази у судовому засіданні не досліджувалися, згідно до вимог ч.3 ст. 349 КПК України.

З урахуванням викладеного, оцінивши показання обвинуваченого як належний, допустимий та в даному випадку достатній доказ, суд приходить до висновку про кваліфікацію дій ОСОБА_3 , за встановлених судом обставин за - ч.4 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно, в умовах воєнного стану, поєднане з проникненням у інше приміщення.

Призначаючи вид та міру покарання обвинуваченому ОСОБА_3 , суд у відповідності до ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України є тяжким злочином, особу обвинуваченого, обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання.

Обставинами, які відповідно до ст. 66 КК України пом`якшують покарання, суд враховує щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, відшкодування завданого збитку шляхом повернення майна.

Обставинами, які відповідно до ст. 67 КК України обтяжують покарання, суд враховує рецидив злочинів.

В якості ознак, що характеризують особу обвинуваченого, суд враховує, що ОСОБА_3 має постійне місце проживання та реєстрації, офіційно не працевлаштований, на обліку лікаря нарколога не перебуває, який відповідно до довідки з КП «Одеський обласний медичний центр психологічного здоров`я» Одеської обласної ради від 01.04.2025 року, перебував на «Д» обліку з 24.07.2007 по 30.03.2016 року з приводу психічні та поведінкові розлади внаслідок вживання декількох наркотичних речовин симптом залежності, раніше судимий за вчинення умисних кримінальних правопорушень.

Приймаючи до уваги вищевикладене, з урахуванням загальних засад призначення покарання: законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації, враховуючи вимоги ст. 65 КК України про те, що особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого обвинуваченим діяння, обставини його вчинення, фактично спричинені наслідки кримінального правопорушення, враховуючи обставини, що пом`якшують покарання ОСОБА_3 , відповідно до ст. 66 КК України, а саме: щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, відшкодування завданого збитку шляхом повернення майна, обставин, що його обтяжують, а саме рецидив злочинів, з урахуванням особи обвинуваченого який раніше судимий та враховуючи ступінь тяжкості вчиненого обвинуваченим діяння, та обставини його вчинення, зокрема враховуючи, що обвинувачений вчинив умисний злочин проти власності в умовах воєнного стану, поєднане з проникненням у інше приміщення, який у відповідності до положень ст. 12 КК України є тяжким, та критичне відношення винного до вчиненого, суд приходить до висновку, що виправлення обвинуваченого ОСОБА_3 , неможливе без ізоляції від суспільства на певний строк, оскільки останній будучі раніше судимим, відповідних висновків для себе не зробив та знов вчинив умисне кримінальне правопорушення проти власності з корисних мотивів, що свідчить про його свідоме нехтування правилами встановленими в суспільстві, відсутність бажання стати на шлях виправлення, що свідчить про його стійку антисоціальну спрямованість, а тому суд вважає, що покаранням, необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень, буде покарання в межах санкції ч.4 ст. 185 КК України, у виді позбавлення волі, при цьому відсутні підстави для застосування при призначенні покарання ст. ст. 69, 75 КК України.

Крім того, при призначенні покарання ОСОБА_3 , суд враховує правову позицію, викладену в постанові об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 23.09.2019 року справа №199/1496/17 провадження №51-2631 кмо19, так оскільки обвинувачений ОСОБА_3 визнається винним у вчиненні кримінального правопорушення, події якого мали місце до постановлення вироку Хаджибейського районного суду м. Одеси від 05.11.2025 року, яким він визнаний винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.4 ст. 185 КК України, та йому призначено покарання, на підставі ч.1 ст. 71 КК України, у виді позбавлення волі на строк 5 років 4 місяці та штрафу у розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17000 гривень, при призначенні покарання за даним вироком слід керуватись ч. 4 ст. 70 КК України, та з урахуванням конкретних обставин справи та особи обвинуваченого - із застосуванням принципу часткового складання призначених покарань за даним вироком та вироком Хаджибейського районного суду м. Одеси від 05.11.2025 року.

Невідбуте ОСОБА_3 покарання за вироком Київського районного суду м. Одеси від 03.03.2025 року у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17000 гривень, відповідно до ч.3 ст. 72 КК України складанню з іншими видами покарань не підлягає і виконується самостійно.

Що ж стосується строку покарання, яке ОСОБА_3 відбув за попереднім вироком, до моменту постановлення даного вироку, то як прямо зазначено у другому реченні ч. 4 ст. 70 КК України, у цьому випадку в строк покарання, остаточно призначеного за сукупністю кримінальних правопорушень, зараховується покарання, відбуте повністю або частково за попереднім вироком, за правилами, передбаченими в ст. 72 цього Кодексу.

Заходи забезпечення кримінального провадження в даному кримінальному провадженні відносно ОСОБА_3 , а саме - запобіжний захід, не застосовувався.

Таким чином, суд приходить до висновку, про необхідність зарахувати в строк покарання, остаточно призначеного за сукупністю кримінальних правопорушень, на підставі ч. 4 ст. 70 КК, відбуте частково покарання за вироком Хаджибейського районного суду міста Одеси від 05.11.2025 року.

Процесуальні витрати відсутні.

Цивільний позов по справі заявлений не був.

Питання речових доказів суд вирішує у порядку передбаченому ст.100 КПК України.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 5, 65, 70, 72 КК України, ст.ст. 100, 368-371, 373-376 КПК України, суд -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 185 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років.

На підставі ч. 4 ст. 70 КК України, шляхом часткового складання призначеного покарання за даним вироком та вироком Хаджибейського районного суду м. Одеси від 05.11.2025 року, остаточно до відбуття ОСОБА_3 , призначити покарання за сукупністю злочинів у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років 6 (шість) місяців.

У строк покарання, остаточно призначеного ОСОБА_3 за сукупністю кримінальних правопорушень, на підставі ч. 4 ст. 70 КК України, зарахувати покарання, частково відбуте за вироком Хаджибейського районного суду міста Одеси від 05.11.2025 року, у виді позбавлення волі, а саме в строк відбування покарання ОСОБА_3 , зарахувати час з 06.12.2025 року дня набрання вироком законної сили по день набрання даним вироком законної сили, з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

Строк відбування остаточно призначеного покарання ОСОБА_3 рахувати з моменту набрання цим вироком законної сили.

Вирок Київського районного суду м. Одеси від 03.03.2025 року яким ОСОБА_3 засуджений за ч.1 ст. 360 КК України до покарання у вигляді штрафу у розмірі 1000 (однієї тисячі) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень - виконувати самостійно.

Скасувати арешт накладений ухвалою слідчого судді Малиновського районного суду м. Одеси від 27.03.2025 року (справа №521/4825/25, №1-кс/521/1357/25), на підставі клопотання слідчого погодженого з прокурором, в ході досудового розслідування, а саме скасувати арешт накладений на: мобільний телефон у корпусі чорного кольору, на задній поверхні якого наявна наліпка білого кольору із надписами «РОСО» IMEI 1: НОМЕР_2 , IMEI 2: НОМЕР_3 , SN: НОМЕР_4 », сім-карту оператора мобільного зв`язку «ВФ Україна» із написами « НОМЕР_7 », сім-карту оператора мобільного зв`язку «Київстар» із написами « НОМЕР_8 ».

Речові докази, а саме:

- мобільний телефон у корпусі чорного кольору, на задній поверхні якого наявна наліпка білого кольору із надписами «РОСО» IMEI 1: НОМЕР_2 , IMEI 2: НОМЕР_3 , SN: НОМЕР_4 », сім-карту оператора мобільного зв`язку «ВФ Україна» із написами « НОМЕР_7 », сім-карту оператора мобільного зв`язку «Київстар» із написами « НОМЕР_8 » - вважати повернутими потерпілому ОСОБА_5 ;

- DVD-R диск із відеозаписами з камер відео спостереження в період часу з 10 год. 50 хв. 25.03.2025 по 10 год. 55 хв. 25.03.2025 - зберігати при матеріалах кримінального провадження;

- DVD-R диск із відеозаписами з камер відео спостереження в період часу з 10 год. 50 хв. 25.03.2025 по 11 год. 20 хв. 25.03.2025 - зберігати при матеріалах кримінального провадження.

Вирок може бути оскаржений до Одеського апеляційного суду через Хаджибейський районний суд м. Одеси протягом 30 діб з дня проголошення.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Суддя: ОСОБА_1