Вирок від 27 січня 2026 р. у справі №490/5754/25 — Центральний районний суд м. Миколаєва

УКРАЇНА

ЦЕНТРАЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД м. МИКОЛАЄВА

__________________________________________________

Справа № 490/5754/25

Провадження № 1-кп/490/674/2026

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 січня 2026 року

Центральний районний суд міста Миколаєва

У складі : головуючого - судді ОСОБА_1

при секретарі ОСОБА_2

за участі прокурора ОСОБА_3

обвинуваченого ОСОБА_4

його захисника ОСОБА_5

потерпілого ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Миколаєві кримінальну справу за обвинуваченням

ОСОБА_7 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Перм Російської Федерації, є українцем, громадянином України, здобув середню освіту, є одруженим, неповнолітніх дітей не має, є пенсіонером, мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не вчиняв злочинів та не судився

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 121 Кримінального Кодексу України, -

В С Т А Н О В И В :

Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним

13 червня 2025 року близько 12:00 години ОСОБА_4 , перебуваючи за місцем свого проживання у квартирі АДРЕСА_2 у стані алкогольного сп`яніння, тлі свари, на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин наніс своєму пасинку ОСОБА_6 один акцентований удар ножем по тулубу в область лівої частини черевної порожнини.

Внаслідок таких дій ОСОБА_4 ОСОБА_6 буле заподіяне тілесне ушкодження у вигляді сліпого проникаючого колото-різаного поранення черевної порожнини з пошкодженням великого чепця, яке ускладнилось внутрішньочеревною кровотечею, що за ступенем тяжкості відноситься до категорії тяжких тілесних ушкоджень.

Стаття закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений

Дії ОСОБА_4 слід кваліфікувати за частиною 1 статті 121 Кримінального Кодексу України – як умисне тяжке тілесне ушкодження, тобто умисне тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння.

Відомості про укладену угоду.

Під час досудового розслідування – 18 липня 2025 року - між обвинуваченим та прокурором за згодою потерпілого була укладена угода про визнання винуватості.

Відповідно до умов укладеної угоди:

?обвинувачений беззастережно визнає свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення за вказаних вище обставин;

?дії обвинуваченого необхідно кваліфікувати за частиною 1 статті 121 Кримінального Кодексу України.

?за вчинення цих дій обвинуваченому слід призначити покарання у вигляді позбавлення волі строком на 05 років;

?сторонами також узгоджено, що обвинуваченого на підставі статті 75 Кримінального Кодексу України слід звільнити від призначеного покарання з випробуванням.

Мотиви, з яких суд виходив при вирішенні питання про відповідність угоди вимогам цього Кодексу та закону.

А……На виконання вимог ст. 474 КПК судом з`ясовано обставини, що дозволяють впевнитися в тому, що обвинувачений усвідомлює свої права, наслідки укладення і затвердження угоди, характер обвинувачення, а також переконатися, що укладення угоди є добровільним

Так, судом обвинуваченому роз`яснені права, передбачені частиною 5 статті 474 КПК України, зокрема - його право на справедливий судовий розгляд, під час якого прокурор зобов`язаний довести кожну обставину щодо кримінального правопорушення, у вчиненні якого його обвинувачують, а також наслідки укладання угоди.

Б……Вирішуючи питання про відповідність наданої угоди вимогам кримінального процесуального закону, суд враховує таке.

1. Законодавство допускає укладання угод у справах цієї категорії; ця угода була складена сторонами та поданою на розгляд суду у передбаченому законом порядку.

2. Потерпілий у встановленому порядку надав прокурору згоду на укладення угоди.

При цьому судом з`ясовано обставини, що дозволяють впевнитися в тому, що потерпілий усвідомлює свої права, наслідки укладення і затвердження угоди, характер обвинувачення, а також переконатися, що надання ним згоди прокурору на укладення угоди є добровільним

3. Матеріали справи не містять відомостей про те, що надана суду угода суперечать інтересам сторін або інших осіб.

4. Відомостей на спростування факту вчинення ОСОБА_4 кримінального правопорушення матеріали кримінального провадження не містять; сторони, зокрема — захист — про наявність таких відомостей не посилаються.

Отже, підстави вважати, що надана суду угода була укладеною за відсутності фактич -

них підстав для визнання винуватості, є відсутніми.

Отже, підстави вважати, що надана суду угода суперечить вимогам кримінального процесуального закону, є відсутніми.

В……Вирішуючи питання про відповідність наданої угоди вимогам кримінального закону, суд враховує, що стверджуванні прокурором та визнані ОСОБА_4 дії містять усі елементи складу кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 121 Кримінального Кодексу України.

Отже, підстави вважати, що надана суду угода суперечить вимогам кримінального закону, є відсутніми.

Отже, заявлена угода підлягає затвердженню судом.

Докази на підтвердження встановлених судом обставин.

Дії ОСОБА_8 є викладеними у погодженій сторонами угоді, яка, як доведено вище, підлягає затвердженню судом.

Таким чином, вину ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення за встановлених судом обставин суд вважає доведеною.

Мотиви призначення покарання.

Як зазначалось вище, під час укладання угоди сторонами погоджене покарання, яке має бути призначеним ОСОБА_4 ; укладена сторонами угода підлягає затвердженню судом.

Відповідно до частини 5 статті 65 Кримінального Кодексу України за таких обставин суд має призначити покарання, затверджене сторонами угоди.

Порядок застосування покарання.

І……Як зазначалось вище, сторони узгодили, що обвинуваченого слід звільнити від відбуття покарання з випробуванням.

ІІ……Вирішуючи питання про те, чи відповідає угода в цій частині приписам законодавства, суд виходе з такого.

1. Відповідно до роз`яснень, що містяться у пункті 12 Постанови № 13 від 11 грудня 2015 року Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ:

"Суд також має враховувати, що чинні КК і КПК регулюють два різновиди звільнення від відбування покарання з випробуванням: 1) загальний - коли вимагається встановлення можливості виправлення засудженого без відбування покарання; 2) спеціальний - у випадку затвердження угоди про примирення або про визнання винуватості, для укладення якої з`ясування питань, визначених у ч. 1 ст. 75 КК, не є обов`язковим. У зв`язку з чим, якщо ж сторони узгодили покарання та досягли домовленості щодо звільнення підозрюваного/обвинуваченого від його відбування з випробуванням, відповідно до частин 2, 3 ст. 75 КК суд зобов`язаний прийняти рішення про таке звільнення у випадку затвердження угоди про примирення … за наявності сукупності таких умов: 1) сторонами угоди узгоджено покарання у виді … позбавлення волі на строк не більше п`яти років; 2) узгоджено звільнення від відбування покарання з випробуванням; 3) угода відповідає чинному законодавству та підстави для відмови в її затверджені визначені КПК (пункти 1-6 ч. 7 ст. 474 КПК) відсутні.

/частина 4/

2. Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у своїй постанові від 07 квітня 2020 року у справі № 761/13021/19 зробив обов`язковий для врахування висновок про застосування норм права, відповідно до якого

"Перевірка достовірності обставин, які згідно ст. 470 КПК підлягають врахуванню при укладенні угоди про визнання винуватості, є обов`язком прокурора. При цьому, зважаючи на визначені законом наслідки невиконання угоди (процесуального характеру, передбачені ст. 476 КПК, або за наявності для того підстав - ініціювання прокурором кримінального провадження за ст. 389-1 КК) на суд при затвердженні угоди про визнання винуватості не можуть бути покладені інші обов`язки щодо перевірки можливості її затвердження ніж ті, які прямо передбачені у ст. 474 КПК".

3. Стаття 470 Кримінального Процесуального Кодексу України ж передбачає, що

Прокурор при вирішенні питання про укладення угоди про визнання винуватості зобов`язаний враховувати такі обставини:

1)ступінь та характер сприяння підозрюваного чи обвинуваченого у проведенні кримінального провадження щодо нього або інших осіб;

2)характер і тяжкість обвинувачення (підозри);

3)наявність суспільного інтересу в забезпеченні швидшого досудового розслідування і судового провадження, викритті більшої кількості кримінальних правопорушень;

4)наявність суспільного інтересу в запобіганні, виявленні чи припиненні більшої кількості кримінальних правопорушень або інших більш тяжких кримінальних правопорушень.

ІІІ……З огляду на ці приписи законодавства та настанови судової практики суд, повертаючись до обставин цього кримінального провадження, відзначає, що:

-сторонами угоди узгоджено покарання у виді позбавлення волі на строк не більше п`яти років;

-сторонами угоди узгоджено звільнення від відбування покарання з випробуванням;

-стороною угоди є прокурор; підстави вважати, що під час укладання угоди вимоги статті 470 Кримінального Процесуального Кодексу України не були дотриманими, є відсутніми.

З огляду на це, звільнення ОСОБА_4 від узгодженого сторонами покарання відповідає вимогам частини 2 статті 75 Кримінального Кодексу України суперечить.

Отже, обвинуваченого слід звільнити від відбування покарання з випробуванням.

Встановлення тривалості іспитового строку та обсягу додаткових обов`язків, що мають бути покладеними на обвинуваченого в зв`язку із звільненням від покарання.

Вирішуючи питання про тривалість іспитового строку, що має бути встановленим відносно обвинуваченого, суд виходе з приписів частини 4 статті 75 Кримінального Кодексу України та враховує відомості про вчинені обвинуваченим злочини, тривалість призначеного йому строку покарання та відомості про особу обвинуваченого.

З огляду на таке суд враховує наступне.

1. В цьому випадку обвинуваченим вчинений тяжкий злочин.

2. Обвинуваченому призначається покарання у мінімальному з передбачених законом розмірі.

3. Обвинувачений у вчиненому розкаявся, сприяв встановленню обставин цього кримінального провадження та його /кримінального провадження/ судовому розгляду.

4. Суд враховує також вік обвинуваченого (наразі йому виповнилось 73 роки)

З огляду на таке суд вважає, що обвинуваченому слід призначити іспитовий строк тривалістю в два.

2. Відповідно до приписів частини 1 статті 76 Кримінального Кодексу України на обвинуваченого слід покласти обов`язки:

1)періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

2)повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання;

Вирішення питання про застосування обмежувальних заходів.

У наданій суду угоді зазначається, що «сторонами угоди, з урахуванням позиції потерпілого, узгоджено застосування обмежувальних заходів у порядку статті 91-1 КК України».

З огляду на таке суд під час ухвалення вироку має вирішити питання про застосування таких заходів.

Вирішуючи це питання під час судового розгляду суд відзначає таке.

І......Статтею 911 Кримінального Кодексу України передбачене таке

В інтересах потерпілого від злочину, пов`язаного з домашнім насильством, одночасно з призначенням покарання, не пов`язаного з позбавленням волі, або звільненням з підстав, передбачених цим Кодексом, від кримінальної відповідальності чи покарання, суд може застосувати до особи, яка вчинила домашнє насильство, один або декілька обмежувальних заходів, відповідно до якого (яких) на засудженого можуть бути покладені такі обов`язки:

1)заборона перебувати в місці спільного проживання з особою, яка постраждала від домашнього насильства;

2)обмеження спілкування з дитиною у разі, якщо домашнє насильство вчинено стосовно дитини або у її присутності;

3)заборона наближатися на визначену відстань до місця, де особа, яка постраждала від домашнього насильства, може постійно чи тимчасово проживати, тимчасово чи систематично перебувати у зв`язку з роботою, навчанням, лікуванням чи з інших причин;

4)заборона листування, телефонних переговорів з особою, яка постраждала від домашнього насильства, інших контактів через засоби зв`язку чи електронних комунікацій особисто або через третіх осіб;

5)направлення для проходження програми для кривдників.

/частина 1/

Заходи, передбачені частиною першою цієї статті, застосовуються до особи, яка на момент вчинення домашнього насильства досягла 18-річного віку.

/частина 2/

Заходи, передбачені частиною першою цієї статті, можуть застосовуватися на строк від одного до трьох місяців і за потреби можуть бути продовжені на визначений судом строк, але не більше як на 12 місяців.

/частина 3/

ІІ......З огляду на ці приписи законодавства суд, повертаючись до обставин цього кримінального провадження, відзначає наступне.

1. Спершу суд відзначає, що обмежувальні заходи застосовуються «в інтересах потерпілого від злочину».

1.1. В обставинах же цього кримінального провадження потерпілий ОСОБА_9 під час судового розгляду зазначив, що застосування будь-яких з вказаних заходів він не потребує, потреби у застосування цих заходів не бачить.

1.2. При цьому судом з`ясовано обставини, що дозволяють впевнитися в тому, що позиція потерпілого з цього приводу є цілком усвідомленою та добровільною.

Таке доводить, що в обставинах цього кримінального провадження інтереси потерпілого застосування обмежувальних заходів не вимагають.

2. Далі, застосування цих заходів для мети, не пов`язаною із захистом інтересів потерпілого, кримінальним законодавством не передбачена.

Отже, підстави для застосування обмежувальних заходів в обставинах цього кримінального провадження є відсутніми.

Вирішення питання про речові докази.

1. Речові докази у справі:

-паперовий конверт із зразком крові потерпілого ОСОБА_6 ;

-1 змив речовини бурого кольору з підлоги;

-1 виріз латки з дивана зі слідами речовини бурого кольору;

-1 марлевий диск, просочений речовиною бурого кольору

як майно, яке не має ніякої цінності і не може бути використане – на підставі пункту 4 частини 9 статті 100 Кримінального Процесуального Кодексу України слід знищити.

2. Речовий доказ – ніж, як предмет, який , з огляду на те, що був знаряддям, яким були заподіяні тяжкі тілесні ушкодження об`єктивно не може в подальшому бути використаним за призначенням – на підставі пункту 4 частини 9 статті 100 Кримінального Процесуального Кодексу України слід знищити.

При цьому позиція потерпілого з цього приводу не може бути покладеною у підґрунтя судового рішення, оскільки корисність ножа у побуті, на яку звертає увагу потерпілий, з огляду на те, що цей ніж був використаним для заподіяння тяжких тілесних ушкоджень об`єктивно є втраченими.

3. Речові докази у справі:

-1 пару білих чоловічих кросівок зі слідами речовини бурого кольору на протектору;

-джинсові штани «MUSTANG» чорного кольору зі слідами речовини бурого кольору;

-пара каптів темно-синього кольору із тканини, 43 розміру;

-сорочка білого кольору в синю та коричневу смужку із слідами речовини бурого кольору

як стверджують обвинувачений та потерпілий, на момент вчинення злочину використовувались ними, але наразі ніякої цінності для будь-кого з них не становлять та не можуть надалі використовуватись за призначенням.

Відповідно до пункту 4 частини 9 статті 100 Кримінального Процесуального Кодексу України за таких обставин ці речі, як такі, що не мають ніякої цінності та не можуть бути використаними за призначенням, також слід знищити.

Вирішення питання про заходи забезпечення кримінального провадження.

І......Ухвалою слідчого судді Центрального районного суду міста Миколаєва ОСОБА_10 від 23 червня 2025 року накладений арешт на сорочка білого кольору в синю та коричневу смужку.

Вирішуючи питання про подальше застосування цього заходу забезпечення кримінального провадження, суд враховує таке.

1. Відповідно до статті 174 Кримінального Процесуального Кодексу України:

Арешт майна ... може бути скасовано повністю чи частково ухвалою ... суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

/абз. 2 частини 1/

...

Суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна. Суд скасовує арешт майна, зокрема, у випадку виправдання обвинуваченого, закриття кримінального провадження судом, якщо майно не підлягає спеціальній конфіскації, непризначення судом покарання у виді конфіскації майна та/або незастосування спеціальної конфіскації, залишення цивільного позову без розгляду або відмови в цивільному позові.

/частина 4/

2. З урахуванням цих приписів законодавства суд, стосовно обставин цього кримінального провадження, відзначає таке.

2.1. Наразі судом ухвалюється рішення, яким закінчується судовий розгляд.

2.2. Далі, в обставинах цього кримінального провадження вказана сорочка не підлягає конфіскації, матеріальна шкода цим кримінальним правопорушенням не спричинена.

Отже, накладений на сорочку арешт підлягає скасуванню під час ухвалення цього вироку.

ІІ......Ухвалою слідчого судді Центрального районного суду міста Миколаєва ОСОБА_10 від 14 червня 2025 року відносно ОСОБА_4 був застосований запобіжний захід у вигляді домашнього арешту із забороною залишати житло у період з 18:00 години до 08:00 години наступного дня на строк до 13 серпня 2025 року.

1. Надалі строк дії цього запобіжного заходу не продовжувався, отже – наразі він не застосовується.

2. Наразі підстави для застосування відносно ОСОБА_4 запобіжного заходу є відсутніми.

Судові витрати у кримінальному провадженні відсутні.

Цивільний позов в межах цього кримінального провадження не заявлявся.

Керуючись ст.ст. 368, 373-374, 474 - 475 Кримінального Процесуального Кодексу України, суд, -

У Х В А Л И В :

Затвердити угоду про визнання винуватості, укладену 18 липня 2025 року між обвинуваченим ОСОБА_11 та прокурором.

ОСОБА_7 визнати винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 1 статті 121 Кримінального Кодексу України.

Призначити ОСОБА_12 покарання за частиною 1 статті 121 Кримінального Кодексу України у вигляді позбавлення волі строком на 05 /п`ять/ років.

На підставі частини 2 статті 75 Кримінального Кодексу України звільнити ОСОБА_7 від відбування призначеного покарання, якщо він протягом іспитового строку в 2 (два) роки не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов`язки, зокрема:

1)періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

2)повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання;

Речові докази у справі:

-паперовий конверт із зразком крові потерпілого ОСОБА_6 ;

-1 змив речовини бурого кольору з підлоги;

-1 виріз латки з дивана зі слідами речовини бурого кольору;

-1 марлевий диск, просочений речовиною бурого кольору

-1 пару білих чоловічих кросівок зі слідами речовини бурого кольору на протектору;

-джинсові штани «MUSTANG» чорного кольору зі слідами речовини бурого кольору;

-пара каптів темно-синього кольору із тканини, 43 розміру;

-сорочка білого кольору в синю та коричневу смужку із слідами речовини бурого кольору;

-ніж

- знищити.

Вирок може бути оскарженим до Миколаївського апеляційного суду через Центральний районний суд міста Миколаєва протягом 30 днів з моменту його проголошення.

СУДДЯ = ОСОБА_13 =

28.01.2026