Постанова від 30 березня 2026 р. у справі №497/420/26 — Болградський районний суд Одеської області

БОЛГРАДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

31.03.2026

Справа № 497/420/26

Провадження № 3/497/169/26

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31.03.2026 року м.Болград

Болградський районний суд Одеської області у складі:

головуючого - судді Кодінцевої С.В.,

за участю секретаря судового засідання – Мунтянової В.Р.,

особи, відносно якої складено протокол – ОСОБА_1 ,

особи, яка склала протокол – Панаріна Д.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Болград матеріали справи про адміністративне правопорушення, що надійшли з військової частини НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 відносно

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця с.Дмитрівка Болградського району Одеської області, громадянина України, одруженого, утриманців не має, не працює, не є особою з інвалідністю, який зареєстрований і проживає за адресою: АДРЕСА_1 , особу якого встановлено на підставі паспорту громадянина України № НОМЕР_2 виданий органом 512901.05.2025, РНОКПП НОМЕР_3

про притягнення до адміністративної відповідальності за ст.185-10 ч.1 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення ПдРУ №027276 від 01.02.2026 року, який складено заступником начальника відділення інспекторів прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_3 » з морально-психологічного забезпечення лейтенантом ОСОБА_2 слідує, що «… 01.02.2026 року о 10:00 годині в міжнародному пункті пропуску «Нові Трояни» на виїзд з України за маршрутом: с. Дмитрівка (Україна) – м.Чадир Лунга (Республіка Молдова) під керуванням т/з «Mersedes-Benz» д/з НОМЕР_4 прибув гр.України ОСОБА_3 . В ході здійснення прикордонного контролю даний громадянин здійснив злісну непокору на законну вимогу військовослужбовця ДПСУ, а саме на неодноразову вимогу відмовився пред`явити для перевірки наявності документів на право перетину державного кордону прикордонного наряду «Вартовий шлагбауму». Своїми діями гр. ОСОБА_4 порушив вимоги п.3 ст.20 ЗУ «Про Державну прикордонну службу», тобто вчинив правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.1 ст.185-10 КУпАП».

В судовому засіданні:

Особа, відносно якої складено протокол – ОСОБА_1 заперечував обставини викладені в протоколі, пояснив суду, що 01.02.2026 року біля 08:00 години ранку на власному транспортному засобі «Mersedes-Benz» д/з НОМЕР_4 приїхав в пункт пропуску «Нові Трояни» маючи намір потрапити до Республіки Молдова, м.Чадир Лунга. З ним в транспортному засобі була пасажир ОСОБА_5 . Зупинився приблизно за 30 метрів до шлагбаума, та чекав на можливість проїзду. Чекав досить довго, їх не пропускали і нічого не пояснювали. Вартовий шлагбауму перевірив у них документи та видав талончик для проїзду та пояснив, що за наказом заступника начальника ОСОБА_6 потрібно чекати. На тривалу затримку перетину кордону він телефонував начальнику віпс «Нові Трояни», потім зателефонував на лінію 102, втім його безпричинного не пропускали. Приїхали співробітники поліції, які відібрали у нього пояснення, тоді як співробітники прикордонної служби відмовилися надавати пояснення.

Лише після 10 години у нього ще раз перевірили документи, та підняли шлагбаум для проїзду. Вже на території пункту пропуску «Нові Трояни» до нього підійшов ОСОБА_7 та повідомив про складенні відносно нього протоколу про адміністративне правопорушення за не покору на законну вимогу військовослужбовця ДПС України.

Заперечує свою винуватість, оскільки документи, які надають право перетину кордону він надавав для огляду вартовому шлагбауму, злісної непокори не вчиняв.

Особа, яка склала протокол ОСОБА_7 суду пояснив, що 01.02.2026 року виконував обов`язки старшого прикордонного наряду «Старший прикордонних нарядів в пункті пропуску» Нові Трояни. Даний громадянин, ОСОБА_4 приїхав в пункт пропуску в момент перезміни нарядів, тому в цей час не здійснюється пропуск через пункт пропуску. Потім було відключення електропостачання, працювали на генераторі, та відповідно не здійснювали пропуск громадян через пункт пропуску. Після відновлення промислового живлення відновили роботу та пропуск громадян і транспортних засобів.

Отримав доповідь від вартового шлагбауму, що особа не надає документи на перевірку. Після цього, приблизно о 09:30 годині він особисто прибув до шлагбауму і попросив у особи документи для перевірки, втім ОСОБА_4 розмовляв по телефону і не надав документи на перевірку, тобто проігнорував законні вимоги інспектора прикордонної служби.

Через якийсь проміжок часу вийшов з т/з та надав документи на перевірку, після чого йому було видано контрольний талон та надано можливість проїзду на пункт пропуску. Вартовий шлагбауму підняв шлагбаум, однак водій ОСОБА_4 не заїхав, посилаючись на те, що т/з не заводиться. Через 20-25 хвилин прибули співробітники поліції, які відібрали у ОСОБА_8 пояснення, тоді як співробітники держприкордонслужби в силу вимог ст.63 Конституції України – відмовилися.

Вже на пункті пропуску він, ОСОБА_7 склав відносно ОСОБА_8 протокол про притягнення до адміністративної відповідальності за ст.185-10 ч.1 КУпАП, зачитав особі та надав під підпис.

Наполягав на притягненні особи до адміністративної відповідальності.

Оцінивши сукупність досліджених доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, суд дійшов наступного висновку.

У відповідності до ст.1 КУпАП, завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

Згідно зі ст.7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Стаття 9 ч.1 КУпАП зазначає, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до ст. 278 КУпАП, орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує зокрема, чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення.

Згідно вимог ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчинені, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Положеннями ст.ст.251, 252 КУпАП визначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами.

Диспозиція ч.1 ст. 185-10 КУпАП передбачає, що правопорушенням є злісна непокора законному розпорядженню чи вимозі військовослужбовця або працівника Державної прикордонної служби України під час виконання ним службових обов`язків, пов`язаних з охороною державного кордону, суверенних прав України в її виключній (морській) економічній зоні чи здійсненням прикордонного контролю в пунктах пропуску (пунктах контролю) через державний кордон України або контрольних пунктах в`їзду-виїзду, або члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону, який бере участь в охороні державного кордону України.

За змістом ст.185-10 КУпАП, об`єктивна сторона даного правопорушення полягає у злісній непокорі саме законному розпорядженню або вимозі військовослужбовця або працівника Державної прикордонної служби України під час виконання ним службових обов`язків, пов`язаних з охороною державного кордону, у зв`язку з чим питання їх законності є предметом обов`язкового з`ясування під час розгляду справи про вказане адміністративне правопорушення.

Як роз`яснив Пленум Верховного суду України у Постанові №8 від 26.06.1992 року «Про застосування судами законодавства, що передбачає відповідальність за посягання на життя, здоров`я, гідність та власність суддів і працівників правоохоронних органів» злісною непокорою є відмова від виконання наполегливих, неодноразово повторених законних вимог чи розпоряджень працівника міліції при виконанні ним службових обов`язків, члена громадських формувань з охорони громадського порядку чи військовослужбовця у зв`язку з їх участю в охороні громадського порядку, або відмова, виражена у зухвалій формі, що свідчить про явну зневагу до осіб, які охороняють громадський порядок (п.7).

Відповідно до вимог Закону України «Про державний кордон України» перетинання державного кордону України здійснюється на шляхах сполучення через державний кордон з додержанням встановленого порядку. Залізничне, автомобільне, морське, річкове, поромне, повітряне та пішохідне сполучення через державний кордон України здійснюється в пунктах пропуску, що встановлюються Кабінетом Міністрів України відповідно до законодавства і міжнародних договорів України. Пункт пропуску через державний кордон України - це спеціально виділена територія на залізничних та автомобільних станціях, у морських і річкових портах, аеропортах (аеродромах) з комплексом будівель, споруд і технічних засобів, де здійснюються прикордонний, митний та інші види контролю і пропуск через державний кордон осіб, транспортних засобів, вантажів та іншого майна. Морські та річкові невійськові судна і військові кораблі перетинають державний кордон України відповідно до цього Закону, інших актів законодавства, а також правил, що видаються уповноваженими на те державними органами України і публікуються в установленому порядку. Порушенням державного кордону України є також перетинання його будь-якими технічними або іншими засобами без відповідного на те дозволу чи з порушенням встановленого порядку. Не є порушеннями правил перетинання державного кордону України вимушене перетинання державного кордону особами, транспортними засобами на суші, заходження іноземних невійськових суден і військових кораблів у територіальне море та внутрішні води України, вимушений вліт повітряних суден та інших літальних апаратів, вчинені в стані крайньої необхідності, а також за інших вимушених обставин. Під час надзвичайних ситуацій, зумовлених великими аваріями, катастрофами і стихійним лихом, аварійно-рятувальні формування перетинають державний кордон України для локалізації та ліквідації таких ситуацій у порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України відповідно до міжнародних договорів України.

Суб`єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю прямого умислу.

Суб`єктом правопорушення може бути громадянин України, іноземець або особа без громадянства.

На підтвердження винуватості ОСОБА_1 надано:

- протокол про адміністративне правопорушення за ст.185-10 ч.1 КУпАП (а.с.1),

- пояснення ОСОБА_1 надані ним під час складання протоколу, в яких особа виклала обставини події на свій погляд, категорично заперечуючи свою винуватість (а.с.2-3);

-рапорти ІПС 3 категорії – помічника гранатометника групи інспекторів прикордонної служби віпс « ІНФОРМАЦІЯ_3 » (тип Б) ОСОБА_9 (а.с.4); -старшого прикордонних нарядів в пункті пропуску «Нові Трояни» ОСОБА_10 (а.с.5); - ІПС 2 категорії – інструктора кінологічної групи відділення інспекторів прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_3 » (тип Б) ОСОБА_11 (а.с.6), які є ідентичними за змістом та з яких слідує, що:

«… 01.02.2026 близько 10:00 в міжнародному пункті пропуску «Нові Трояни» прикордонним нарядом «Вартовий шлагбауму» під час здійснення прикордонного контролю було виявлено факт злісної непокори на законну вимогу військовослужбовця ДПСУ, а саме на неодноразову вимогу гр. ОСОБА_12 , який прибув до пункту пропуску через державний кордон «Нові Трояни» на виїзд з України на транспортному засобі з пасажирами, відмовився пред`являти для перевірки наявність документів на право перетинання державного кордону.

Так в пункт пропуску «Нові Трояни» на транспортному засобі Mercedes- Benz д/н НОМЕР_4 прибув ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та свідомо відмовлявся пред`являти для перевірки документи на право перетинання державного кордону, військовослужбовцю який ніс службу в прикордонному наряду «Вартовий шлагбауму», цим не виконав законні вимоги п.3 ст. 20 ЗУ «Про Державну прикордонну службу України», тобто вчинив правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.1 ст. 185-10 КУпАП.

На вимогу пред`явити документи ОСОБА_12 , сказав що довго не пропускають в пункт пропуску і що він чекає поліцію, після чого закрився в своїй машині.

О 10:05 здійснено доповідь про дане правопорушення начальнику відділення інспекторів прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_3 » (тип Б) капітану МОСКАЛЮКУ Любомиру.

О 10:10 гр. ОСОБА_12 пред`явив свої документи для перевірки їх наявності прикордонному наряду «Вартовий шлагбауму». Після того як прикордонний наряд «Вартовий шлагбауму» надав ОСОБА_12 контрольний талон, підняв шлагбаум, щоб останній заїхав в пункт пропуску. Близько однієї хвилини військовослужбовець тримав піднятий шлагбаум, але гр. ОСОБА_12 так і не розпочав рух. На питання чому він не в`їжджає в пункт пропуску ОСОБА_12 відповів, що в нього не заводиться транспортний засіб.

О 10:25 до пункту пропуску під`їхав наряд поліції, який був викликаний гр. ОСОБА_12 . Даний гр. почав надавати пояснення поліції залишивши свій транспортний засіб біля шлагбауму.

О 10:40 гр. ОСОБА_12 заїхав в пункт пропуску для проходження прикордонного, митного контролю.

В ході спілкування з гр. ОСОБА_13 стало відомо, що особа не визнає своєї провини та збирається оскаржувати рішення про складання на нього протоколу.

Додатково зазначаю, що в п.З ст. 20 Закону України «Про Державну прикордонну службу» проголошено, що органам, підрозділам, військовослужбовцям, а також працівникам Державної прикордонної служби України, які відповідно до їх службових обов`язків можуть залучатися до оперативно-службової діяльності, для виконання покладених на Державну прикордонну службу України завдань надається право:«...перевіряти в осіб, які прямують через державний кордон України, документи на право в`їзду в Україну або виїзду з України...».

- CD-R з наявними трьома відеофайлами, а саме:

1-ий з датою 01.02.2026 року о 09:40 годині тривалістю 14 секунд, не містить змістовної інформації;

2-ий з датою 01.02.2026 року о 09:52 годині тривалістю 27 секунд, на якому зафіксовано мова інспектора прикордонної служби з вимогою надати документи, втім на відео зафіксовано ноги особи та асфальтне покриття, а відтак не можливо зрозуміти, що відбувається на вказаному відео і яке доказове значення воно має для досліджуваної інформації;

3-ій з датою 01.02.2026 року о 10:04 годині тривалістю 5 хвилин, здійснене з боді камери іншого співробітника ВПС біля шлагбаума відділу прикордонної служби, на якому запропоновано осіб надати документи, на що ОСОБА_1 пояснюю, що документи вже були перевірені та демонструє контрольний талон, який йому вже видано. Після чого вдруге надає для перевірки документи свої і пасажира.

З огляду на досліджені відеофайли, суд констатує, що вони складаються з відрізків відео за різний проміжок часу, не складають повну картину події за весь проміжок часу перебування ОСОБА_1 на пункті пропуску «Нові Трояни», а відтак не свідчать про умисне вчинення ОСОБА_1 правопорушення у вигляді непокори на законну вимогу інспектора ДПС.

Відомості, що викладені в долучених до протоколу рапортах інспекторів ДПС України не відповідають дослідженим відеозаписам.

До протоколу не долучено документів на підтвердження складів прикордонних нарядів в пункті пропуску «Нові Трояни», в зв?язку з чим суд позбавлений можливості пересвідчитися в тому хто саме з військовослужбовців перебував в наряді, в якому саме, і на чию саме законну вимогу, гр. ОСОБА_1 вчинив непокору, чи було вчинено дане правопорушення умисно, та чи сприяли цьому інші обставини тощо.

Окрім тих документів, що судом були досліджені і зазначено, інших доказів не надано, не встановлено таких і під час судового розгляду.

Протокол про адміністративне правопорушення не може бути визнаний належним доказом по даній справі в розумінні статті 251 КУпАП, оскільки за своєю правовою природою він не є самостійним беззаперечними доказом, а обставини викладені в ньому повинні бути перевірені за допомогою інших доказів, які б підтверджували вину особи, яка притягується до адміністративної відповідальності і не викликали сумніви у суду.

Разом з цим, жодних доказів того, що ОСОБА_1 вчинив непокору законній вимозі інспектору ДПС України до протоколу не додано.

Суд звертає увагу, що згідно положень ч.2 ст.277 КУпАП справи про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 185-10 КУпАП … розглядаються протягом доби.

Протокол про адміністративне правопорушення було складено 01.02.2026 року, до суду надійшов поштовим листом 13.02.2026 року, при цьому не було забезпечено прибуття правопорушника до суду під час надання матеріалів для розгляду, чим грубо порушено вимоги даної норми КУпАП.

Суд в термінову порядку вимушений був призначати час та дату судового розгляду: 09:00 година 24.03.2026 року, повідомляти усіма можливими заходами особу, відносно якої складно протокол, особу яка склала даний протокол (а.с.13-14).

Тоді як уповноважена особа ДПС України самоусунулася від виконання вимог КУпАП.

В судове засідання 24.03.2026 року, особа яка склала протокол ОСОБА_14 не прибув, причини неявки не повідомив. Особа відносно якої складено протокол ОСОБА_1 подав заяву про відкладення судового розгляду, яке судом було задоволено та відкладено на 15:00 годину 31.12.2026 року.

Вважаю, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення передбаченого ст.185-10 ч.1 КУпАП, оскільки в суді не було доведено факту, що він вчинив дії спрямовані на невиконання законної вимоги прикордонного наряду.

Та оскільки, таких обставин не встановлено і під час дослідження письмових доказів, а тому всі сумніви суд тлумачить на користь особи згідно ст.62 Конституції України.

Інших доказів вини ОСОБА_1 , зокрема безперервного відеозапису, письмових показів свідків суду надано не було.

Відповідно до ст.62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватись на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Згідно ст.129 Конституції України, однією з основних засад судочинства, є забезпечення доведеності вини.

Рішенням Конституційного Суду України від 26 травня 2015 року № 5-рп/2015 щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 276 Кодексу України про адміністративні правопорушення визначено, що у наведених положеннях Кодексу визначено систему правових механізмів щодо забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на стадії розгляду уповноваженим органом (посадовою особою) справи про адміністративне правопорушення, зокрема, з метою запобігти безпідставному притягненню такої особи до відповідальності.

Враховуючи, що законодавство України про адміністративні правопорушення має каральну направленість (більш кримінальна), а тому з урахуванням принципів і загальних засад КУпАП, практики Європейського Суду по правах людини, передбачається принцип презумпції невинності особи, поки її винуватість не буде доведена у встановленому законом порядку.

Отже в силу принципу презумпції невинуватості, діючого при розгляді справ про адміністративні правопорушення, всі сумніви у винності особи, що притягується до адміністративної відповідальності, тлумачаться на її користь, а недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.

Усе вищезазначене свідчить про не дотримання заступником начальника відділення інспекторів прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_3 » з морально-психологічного забезпечення лейтенанта ОСОБА_2 вимог Інструкцію з оформлення посадовими особами Державної прикордонної служби України матеріалів справ про адміністративні правопорушення, затвердженої наказом МВС України №898 від 18.09.2013 року, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 9 жовтня 2013 р. за № 1729/24261.

Порушення особою, яка склала протокол, вимог названої інструкції, положень КУпАП, зводить нанівець саму суть та завдання, покладені в основу поняття адміністративної відповідальності. Це ускладнює встановлення об`єктивної сторони вчиненого порушення та вини особи в його вчиненні.

В даному випадку, заслуговують на увагу твердження особи, відносно якої складено протокол про те, що він – ОСОБА_1 не вчиняв жодних перешкод законним вимогам військовослужбовця ДПСУ.

Проаналізувавши надані суду документи, суд дійшов висновку, що особа, яка склала протокол про адміністративне правопорушення заступник начальника відділення інспекторів прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_3 » з морально-психологічного забезпечення лейтенанта ОСОБА_2 , не дотримався встановленим законом вимогам щодо порядку фіксації адміністративного правопорушення та складання протоколу про адміністративне правопорушення, що свідчить про неналежне виконання уповноваженою особою своїх посадових обов`язків, що в даному конкретному випадку фактично призвело до нівелювання положень ст.1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, якими визначені завдання цього кодексу, зокрема: зміцнення законності, запобігання правопорушенням та виховання громадян у дусі точного та неухильного додержання Конституції і законів України та сумлінного виконання своїх обов`язків.

Обов`язково слід наголосити, що процедура розгляду справ про адміністративні правопорушення не передбачає участі при судовому розгляді сторони обвинувачення, що може призвести до змішування ролі обвинувача і судді і тим самим дати підстави для законних сумнівів неупередженості суду, порушити принцип змагальності (див. наприклад пункти 75-79 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Карелін проти Росії2, пункт 54 справи «Озеров проти Росії», пункти 44-45 справи «Кривошапкін проти Росії»).

У зв`язку із чим, суд не може самостійно перебирати на себе «функції обвинувачення» і відшукувати докази вини особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, винуватість особи має доводитися саме в суді, що вимагає «обережності дій суду» при вирішені питання про тягар доказування в такій категорії справ.

Відповідно до положення ст.245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

При цьому, на підставі задекларованого принципу, що міститься в ст. 7 КУпАП, кожній особі щодо якої вирішується питання про притягнення до адміністративної відповідальності гарантовано, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом, а провадження в справі про адміністративне правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010 № 23-рп/2010 адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах і правових презумпціях, в тому числі і закріпленій в ст. 62 Конституції України презумпції невинуватості.

Порядок притягнення осіб до адміністративної відповідальності встановлений Кодексом України про адміністративне правопорушення.

Відповідно до положень КУпАП, обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення.

За ч.1 ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику ЄСПЛ як джерело права.

Згідно із ч. 3 п. (b) ст. 31 Віденської Конвенції про право міжнародних договорів від 1969 року, ратифікованої Україною 14.05.1986 року, поряд з контекстом договору враховується наступна практика його застосування, яка встановлює угоду учасників щодо тлумачення. Крім того, відповідно до ст. 32 Конвенції про захист прав і основних свобод людини (далі за текстом - Конвенція) питання тлумачення і застосування Конвенції належить до виключної компетенції Європейського суду, який діє відповідно до Конвенції, тобто рішення Європейського суду є невід`ємною частиною Конвенції як практика її застосування і тлумачення.

Так, ч.1 ст. 6 Конвенції передбачає, що «кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення». Відповідно до ч.2 ст.6 Конвенції «кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку». А згідно з положеннями ч.3 ст.6 Конвенції кожний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має щонайменше такі права: мати час і можливості, необхідні для підготовки свого захисту; захищати себе особисто чи використовувати юридичну допомогу захисника, вибраного на власний розсуд, або за браком достатніх коштів для оплати юридичної допомоги захисника одержувати таку допомогу безоплатно, коли цього вимагають інтереси правосуддя, тощо.

Стандарти, які встановлює Конвенція для кримінального провадження, поширено ЄСПЛ й на провадження у справах про адміністративні правопорушення, оскільки «кримінальним обвинуваченням» у розумінні Конвенції слід розглядати й протокол про адміністративне правопорушення (справа «Лучанінова проти України» (рішення від 09.06.2011 р., заява № 16347/02).

Крім того, у справі «Малофєєва проти Росії» (рішення від 30.05.2013 р., заява № 36673/04) ЄСПЛ зазначив, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).

Обов`язкова відповідність судового процесу у справах про притягнення особи до адміністративної відповідальності за ст.185-10 КУпАП таким засадам, як верховенство права, законність, презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини, забезпечення права на захист, безпосередність дослідження доказів, а також змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів безумовно має враховуватись як особами, яких звинувачують у скоєнні адміністративного правопорушення, та їх захисниками, так і судом, що здійснює розгляд відповідних справ.

З огляду на досліджені обставини, суд вважати, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.185-10 КУпАП, оскільки суд вправі обґрунтовувати свої висновки про винуватість лише доказами, що випливають із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту (рішення Європейського суду з прав людини, справа «Коробов проти «України» N 39598/03 від 21.07.2011), тобто таких, що не залишать місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Irelend v. UnitedKingdom), п. 161, Series А заява N 25).

Оцінюючи докази в їх сукупності, на підставі повного і об`єктивного дослідження усіх обставин справи, суд приходить до висновку про недоведеність того, що ОСОБА_1 у зазначені в протоколі час та місці, дійсно «не виконав законної вимоги військовослужбовця ДПСУ, яка була неодноразовоповторювана..», а тому в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 185-10 ч.1 КУпАП.

А відтак, на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ст.185-10 ч.1 КУпАП підлягає закриттю, оскільки положеннями ст.247 КУпАП передбачено, що провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Керуючись ст. 62 Конституції України, ст.ст.221, 247 ч.1 п.1, 254, 256, 266, 280, 283-289 КУпАП, суд

ПОСТАНОВИВ:

Провадження по справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.185-10 КУпАП відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП – закрити у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення в його діях.

Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.

Апеляційна скарга подається до відповідного апеляційного суду через місцевий суд, який виніс постанову.

Повний текст судового рішення складено і проголошено 01.04.2026 року о 08:00 годині.

Суддя: С.В.Кодінцева