Постанова від 29 березня 2026 р. у справі №420/30540/24 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 березня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/30540/24

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Скрипченка В.О.,

суддів Коваля М.П. та Осіпова Ю.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу Одеської митниці на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 27 серпня 2025 року (суддя Аракелян М.М., м. Одеса, повний текст рішення складений 27.08.2025) по справі за адміністративним позовом Приватного підприємства «АЛЬФА ЛЮКС» до Одеської митниці про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості, картки відмови у митному оформленні (випуску) товарів,-

В С Т А Н О В И В:

30.09.2024 ПП «АЛЬФА ЛЮКС» звернулося до адміністративного суду з позовом до Одеської митниці, в якому просило:

визнати протиправним та скасувати Рішення відповідача про коригування митної вартості товарів №UA500050/2024/000069/2 від 06.09.2024 року та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500050/2024/000380 від 06.09.2024 року.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 27 серпня 2025 року адміністративний позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з ухваленим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на неповне з`ясування обставин справи та порушення норм матеріального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог товариства відмовити повністю.

Апелянт стверджує, що на виконання вимог статті 54 Митного кодексу України від 13.03.2012 №4495-VI під час здійснення Одеською митницею митного контролю правильності визначення митної вартості товарів, які надійшли на адресу позивача та перевірки документів, поданих до митниці для підтвердження митної вартості товарів декларантом разом з митною декларацією (МД) №24UA500050010005U4 від 05.09.2024 встановлено, що в поданих документах містяться розбіжності, наявні ознаки підробки та не містяться всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів, та обґрунтовано у графі 33 Рішення про коригування митної вартості товарів №UA500050/2024/000069/2 від 06.09.2024 року. Оскільки в документах, які надані позивачем до Одеської митниці разом з митною декларацією (МД) №24UA500050010005U4 від 05.09.2024 містились розбіжності, та не містилися всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів, а також декларантом не подані витребувані митницею додаткові документи, які підтверджують митну вартість товарів, то зазначені обставини, у відповідності до п. 2 ч. 6 ст. 54 МКУ, були підставою для прийняття митницею рішення про коригування митної вартості товарів та відмови митним органом у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю.

Апелянт вважає, що відповідачем правомірно обрано резервний метод (метод 2 ґ) та за допомогою інформації, отриманої за результатами здійснення митного контролю із зазначенням номерів відповідних митних декларацій, яка міститься у спеціалізованому програмно-інформаційному комплексі Єдиної автоматизованої інформаційної системи (ЄАІС), АСМО «Інспектор» встановлено, що рівень митної вартості товарів, митне оформлення яких вже здійснено, є більшим та становить: по товару №1 Сіль харчова, рафінована, придатна для споживання людьми: - Refined Salt Grind 3 (2.5-4.0) – 49, 5 тонн, 33 слінг-беги по 1500 кг+/-2% кг, додаткова упаковано в поліпропіленові мішки по 25 кг (1980 мішків); Торговельна марка: GHADAN COMPANY, Виробник: GHADAN COMPANY. Країна виробництва: Єгипет – рівень митної вартості товарів, митне оформлення яких вже здійснено, і що ґрунтується на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостей, приблизно в тій же кількості та у той же час, що й оцінювані товари, є більшим і становить: 0, 301 дол США за 1 кг ваги нетто. (МД №500580/2024/001689 від 20.08.2024, UA500580/2024/001545 від 02.08.2024), ніж заявлено декларантом – 0,063 дол США за 1 кг ваги нетто; по товару №2 Сіль для промислового використання, загальною кількістю- сіль подвійного промивання Double Washed Salt – 133 слінг-бега +/-2% кг, - 76, 5 тонн. Сіль таблетована ТABLET SALT - 133 слінг-бега по 1, 5 тонни кожний упаковано в поліпропіленові мішки по 25 кг (7980 мішків) – 199, 5 тонн. Торговельна марка: GHADAN COMPANY, Виробник: GHADAN COMPANY. Країна виробництва: Єгипет - рівень митної вартості товарів, митне оформлення яких вже здійснено, і що ґрунтується на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостей, приблизно в тій же кількості та у той же час, що й оцінювані товари, є більшим і становить 0,15 дол. США. За 1 кг ваги нетто (МД №50050/2024/009541 від 20.08.2024, UA500110/2024/004390 від 25.06.2024), ніж заявлено декларантом – 0,078 дол. США за 1 кг ваги нетто. У зв`язку з вищевикладеним та у відповідності до ч. 2 ст. 55 МКУ Одеською митницею прийняте рішення про коригування митної вартості товарів №UA500050/2024/000069/2 від 06.09.2024 року.

Отже апелянт вважає, що під час здійснення контролю митної вартості товарів позивача та прийняття рішення про коригування митної вартості товару №UA500050/2024/000069/2 від 06.09.2024 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500050/2024/000380 від 06.09.2024 діяв у відповідності до вимог законів та інших нормативно-правових актів України, не порушувала права та законні інтереси позивача, а тому апелянт вважає, що відсутні підстави для задоволення адміністративного позову ПП «АЛЬФА ЛЮКС».

Позивач надіслав до апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу, у якому, посилаючись на законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Справа розглянута судом першої інстанції за правилами спрощеного позовного провадження.

Апеляційним судом справа розглянута в порядку письмового провадження відповідно до статті 311 КАС України, якою передбачено, що суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, відзиву на неї, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах поданої скарги, апеляційний суд дійшов таких висновків.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, між ПП «АЛЬФА ЛЮКС» (Покупець) та компанією «GHADAN COMPANY», Єгипет (Продавець) укладено зовнішньоекономічний договір (Контракт) №31/1.1 від 31.01.2024 року (далі Контракт) згідно з предметом якого Продавець зобов`язується передати, а Покупець прийняти та оплатити харчову сіль згідно рахунків (далі Товар).

Відповідно до Додаткової угоди №1 до контракту №31/1.1 від 31.01.2024 року внесено зміни та викладено пункт 1 Контракту в наступній редакції:

« 1. Продавець зобов`язується передати, а Покупець прийняти та оплатити Товар згідно рахунків.».

Відповідно до умов Контракту ціна Товару визначається в попередньому рахунку. (п. 3.1. Контракту).

Остаточна вартість партії поставленого Товару визначається в комерційному рахунку та може відрізнятися від попереднього рахунку. (п. 3.2. Контракту).

У вартість входить: вартість повної упаковки та маркування: слінг-пакети, крафт-пакети, позначки на пакетах. (п. 3.3. Контракту).

Умови оплати: 100% попередня оплата Товару після отримання Покупцем попереднього рахунку від Продавця, якщо інші умови оплати не вказані в попередньому інвойсі. (п. 3.6. Контракту).

За даним Контрактом Товари поставляються окремими паріями згідно інвойсів. Умови поставки CIF або FOB згідно Інкотермс-2010 (конкретні умови поставки вказуються в інвойсі та/або в інших товаросупровідних документах). (п. 4.1. Контракту).

Упаковка та маркування продукції є обов`язком Продавця. (п. 5.1. Контракту).

Вартість упаковки, маркування та робіт, пов`язаних із пакуванням включена у вартість Товару. (п. 5.4. Контракту).

З метою митного оформлення товару ПП «АЛЬФА ЛЮКС» до Одеської митниці подана митна декларація (МД) №24UA500050010005U4 від 05.09.2024, відповідно до якої за умовами поставки CIF на митну територію України надійшов товар ПП «АЛЬФА ЛЮКС», а саме:

- товар №1 - Сіль харчова,рафінована, придатна для споживання людьми: -Refined salt Grind 3 (2.5-4.0) - 49,5 тонн, 33 слінг-беги по 1500 кг+/-2% кг, додаткова упаковано в поліпропіленові мішки по 25 кг (1980 мішків); Торговельна марка: GHADAN COMPANY, Виробник: GHADAN COMPANY. Країна виробництва: Єгипет;

- товар №2 - Сіль для промислового використання, загальною кількістю- сіль подвійного промивання Double Washed Salt – 133 слінг-бега +/-2% кг, - 76, 5 тонн. Сіль таблетована ТABLET SALT - 133 слінг-бега по 1, 5 тонни кожний упаковано в поліпропіленові мішки по 25 кг (7980 мішків) – 199, 5 тонн. Торговельна марка: GHADAN COMPANY, Виробник: GHADAN COMPANY. Країна виробництва: Єгипет.

Для митного оформлення було надано наступний перелік документів:

Зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі- продажу, стороною якого с виробник товарів, що декларуються, та подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов`язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів №31/1.1 від 31.01.2024;

Доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) - №1 від 22.03.2024

Рахунок-проформа (Proforma invoice) №GH202406191 від 19.06.2024

Рахунок-фактура (інвойс) (Commercial invoice) №20240722 від 22.07.2024

Банківський платіжний документ, що стосується товару №321 від 25.06.2024

Банківський платіжний документ, що стосується товару №349 від 16.08.2024

Сертифікат про походження товару форми А (Certificate of origin form A (GSP)) №А240055379 від 15.08.2024

Навантажувальний документ (Bordereau) наряд №1512/1 від 28.08.2024

Вантажна відомість (Cargo Manifest) Б/н від 13.08.2024

Коносамент (Bill of lading) - №1 від 13.08.2024

Пакувальний лист (Packing list) №202406191PL від 22.07.2024

Сертифікат якості (Certificate of quality) сертифікат аналізу від 13.08.2024

Договір про надання послуг митного брокера №2310/20-01 від 01.10.2020

Інші некласифіковані документи – генеральний акт №1512-1 від 04.09.2024

Копія митної декларації країни відправлення №17141-1-651-2024 від 24.07.2024

Митна декларація, за якою було відмовлено у випуску товарів №24UA500050010005U4 від 05.09.2024.

Додатково декларантом надіслано лист від 05.09.2024 року №264/24 з роз`ясненням щодо виявлених розбіжностей та доданими до нього додатковими доказами: Рахунок-проформу (Proforma invoice) №GH202406191 від 19.06.2024, оборотну сальдову відомість по рахунку, прайс-лист виробника

Також митним брокром надіслано лист від 06.09.2024 №02-6, в якому він повідомив, що подав всі необхідні документи для митного оформлення i додаткові надавати не буде.

Розглянувши подані декларантом документи, Одеською митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA500050/2024/000069/2 від 06.09.2024 року.

Так, у рішенні про коригування в якості підстави для витребування додаткових документів та збільшення митної вартості Відповідачем зазначено таке:

« 1) відповідно до пп. в) п. 2 ч. 10 ст. 58 МКУ при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті додається така складова митної вартості, як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням. Згідно п. 3.3 контракту вартість пакування товару включено до ціни товару. Проте, у наданих до митного оформлення документах (контракті, інвойсі, тощо) відсутні дані щодо включення даної складової митної вартості до ціни товару та її фактичний розмір, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару;

2) у зовнішньо-економічному договорі (контракті) купівлі-продажу товарів №31/1.1 від 31.01.2024 від імені продавця наявні два різних підписи;

3) сума в платіжних інструкціях відрізняється від даних комерційного інвойса від 22.07.2024 №20240722;

4) не підтверджено документально виконання пункту 3.6 контракту, а саме: умови оплати 100% попередня оплата товару після отримання покупцем попереднього рахунку від Продавця;

5) в 44 гр. зазначено проформа інфойс №GH202406191 від 19.06.2024, але електронний документ відсутній та не надався разом з ЕМД».

Відповідачем щодо додатково отриманих документів зазначено таке:

Листом від 06.09.2024 №02-06 повідомлено, що додаткові документи, окрім вже наданих, по митній вартості надаватись не будуть. Враховуючи вищезазначене декларантом не подано усіх з витребуваних митним органом документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у ч. 2-3 ст. 53 МКУ. Також декларантом не спростовано наявні розбіжності у документах. В експортній декларації країни відправлення від 24.07.2024 №17141-1-651-2024 немає посилання ні на інвойс, ні на зовнішньоекономічний договір (контракт), тому виникають сумніви, що дана експортна декларація стосується даної поставки товарів. Для перевірки такої складової митної вартості, як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням не було надіслано розрахунку ціни (калькуляції) або іншого документу, що підтверджує яка сама тара та упаковка була включена тай фактичний розмір, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару. Каталоги та специфікації надані не були. Каталог - це систематизований віддрукований перелік предметів, товарів, послуг складений за певними ознаками для полегшення їх пошуку та ознайомлення з їх характеристиками та цінами. Згідно загальносвітової практики прейскурант (прайс-лист) має містити відомості, яких достатньо будь-якому покупцю для отримання інформації щодо умов продажу товару.»

Також в оскаржуваному рішенні, зокрема, зазначено, що відповідно до п. 1 ст. 64 МКУ у разі, якщо митну вартість товарів не можна визначити шляхом послідовного використання методів, зазначених у ст. 58-63 МКУ, митна вартість оцінюваних товарів буде визначена, з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT) за резервним методом. Внаслідок чого обрано другорядний метод визначення митної вартості - резервний. З метою забезпечення повноти оподаткування було проведено аналіз баз даних АСМО «Інспектор» та ЄАІС Держмитслужби України та встановлено, що:

по товару №1 рівень митної вартості товарів, митне оформлення яких вже здійснено, і що ґрунтується на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях, є більшим і становить 0,301 дол. США за 1 кг ваги нетто. (МД №UA500580/2024/001689 від 20.08.2024, №UA500580/2024/001545 від 02.08.2024), ніж заявлено декларантом за 1 кг ваги нетто; по товару №2 рівень митної вартості товарів, митне оформлення яких вже здійснено, і що ґрунтується на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях, є більшим і становить 0,15 дол. США за 1 кг ваги нетто (МД №UA500050/2024/009541 від 20.08.2024, №UA500110/2024/004390 від 25.06.2024), ніж заявлено декларантом - за 1 кг ваги нетто.»

Крім того, декларанту роз`яснено порядок оскарження рішення про коригування митної вартості товарів.

Також, відповідачем видано картку відмову в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500500/2024/000380. У картці зазначено, що у зв`язку з тим, що митну вартість товарів не можна визначити шляхом послідовного використання методів зазначених у ст. 58, 59 МКУ, митна вартість оцінюваних товарів, буде визначена з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної Угоди з тарифів і торгівлі (GATT), другорядним методом - резервним. Митним органом прийнято рішення про коригування митної вартості UA500500/2024/00069/2 від 06.09.2024.

Не погоджуючись з вищевказаним рішенням та карткою відмови, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не спростовано жодними належними, допустимими та достатніми доказами, що документи, надані позивачем до митної декларації, не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, що б могло надати митному органу підстави для висновку про неправильне визначення позивачем митної вартості.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Так, за приписами ч. 2 ст. 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Правовідносини щодо організації та здійснення митної справи в Україні, економічні, організаційні, правові, кадрові та соціальні аспекти діяльності митної служби України врегульовані положеннями Митного кодексу України.

Положеннями ч. 3 ст. 318 МК України передбачено, що митний контроль передбачає виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Статтею 50 МК України визначено, що відомості про митну вартість товарів використовуються для нарахування митних платежів; застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; ведення митної статистики; розрахунку податкового зобов`язання, визначеного за результатами документальної перевірки.

За приписами ч. 4, 5 ст. 58 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Частиною 1 статті 51 МК України встановлено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Декларант який заявляє митну вартість товару зобов`язаний подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню (ч. 2 ст. 52 МК України).

Стаття 57 МК України передбачає, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні:

а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;

б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;

в) на основі віднімання вартості;

г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);

ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

При декларуванні товару Позивач визначив його митну вартість виходячи саме з ціни

угоди, що підлягала сплаті згідно умов контракту, інвойсів та інших документів Постачальника.

Як зазначено ст. 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, згідно з частиною 2 зазначеної статті є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Положеннями ч. ч. 1 та 2 ст. 54 МК України передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині 1 статті 58 цього Кодексу.

Зокрема, ст. 58 МК України передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини 1 статті 57 цього Кодексу.

За приписами ч. ч. 1-3 ст. 55 МК України визначено, що рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною 6 статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити:

1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;

2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;

3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів;

4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування;

5) інформацію про:

а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті;

б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

З вищенаведених правових норм вбачається, що витребуванню підлягають лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а визначення митної вартості не за першим методом можливе тільки тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Таким чином, витребування додаткових документів можливе лише у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. При цьому, сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки, або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відтак, наведені приписи зобов`язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна зазначити реквізити таких декларацій, а також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися органом доходів і зборів при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядного методу - за ціною щодо подібних (аналогічних) товарів.

При обґрунтуванні неможливості застосування певних другорядних методів орган доходів і зборів повинен конкретизувати підстави незастосування цих методів.

Орган доходів і зборів зобов`язаний навести у рішенні про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод.

У графі 33 оскаржуваному позивачем рішення про коригування митної вартості товарів відповідачем зазначено, що:

« 1) відповідно до пп. в) п. 2 ч. 10 ст. 58 МКУ при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті додається така складова митної вартості, як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням. Згідно п. 3.3 контракту вартість пакування товару включено до ціни товару. Проте, у наданих до митного оформлення документах (контракті, інвойсі, тощо) відсутні дані щодо включення даної складової митної вартості до ціни товару та її фактичний розмір, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару;»

Як вбачається з матеріалів справи, між ПП «АЛЬФА ЛЮКС» (Покупець) та компанією «GHADAN COMPANY», Єгипет (Продавець) було укладено зовнішньоекономічний договір (Контракт) №31/1.1 від 31.01.2024 року (далі Контракт) згідно з предметом якого Продавець зобов`язується передати, а Покупець прийняти та оплатити харчову сіль згідно рахунків (далі Товар).

За даним Контрактом Товари поставляються окремими паріями згідно інвойсів. Умови поставки CIF або FOB згідно Інкотермс-2010 (конкретні умови поставки вказуються в інвойсі та/або в інших товаросупровідних документах). (п. 4.1. Контракту).

19.06.2024 року Продавець виставив Покупцю Проформу інвойс №GH202406191 на товар п`ятьох найменувань. Умови поставки: CIF Порт Одеса, Україна.

22.07.2024 року Продавець виставив Покупцю остаточний комерційний інвойс №20240722 на товар п`ятьох найменувань. Умови поставки: CIF Порт Одеса, Україна.

За офіційними правилами тлумачення торгівельних правил Інкотермс 2010 термін CIF (Вартість, страхування та фрахт) означає, що поставка є здійсненою продавцем, коли товар перейшов через поручні судна в порту відвантаження. Продавець зобов`язаний понести витрати та оплатити фрахт, необхідні для доставки товару до названого порту призначення, проте ризик втрати чи пошкодження товару, а також будь-які додаткові витрати, спричинені подіями, що виникають після здійснення поставки, переходять з продавця на покупця. За умовами терміну CIF на продавця покладається також обов`язок забезпечення морського страхування на користь покупця проти ризику втрати чи пошкодження товару під час перевезення.

Відповідно до ст. А9 Правил Інкотермс 2010 щодо CIF продавець зобов`язаний за власний рахунок забезпечити упаковку товару, за винятком випадків, коли в даній галузі торгівлі зазвичай прийнято відвантажувати вказаний у договорі товар без упаковки. Продавець може упакувати товар таким чином, як це необхідно для його перевезення, якщо тільки покупець до укладення договору не повідомить продавця про специфічні вимоги до упаковки.

Отже, невід`ємною частиною витрат продавця/постачальника за умовами CIF є витрати на пакування товару, що також відображено і в Контракті №31/1.1 від 31.01.2024 року.

Так відповідно до п. 3.3. зовнішньоекономічного контракту №31/1.1 від 31.01.2024 року у вартість входить: вартість повної упаковки та маркування: слінг-пакети, крафт-пакети, позначки на пакетах.

Упаковка та маркування продукції є обов`язком Продавця. (п. 5.1. Контракту).

Вартість упаковки, маркування та робіт, пов`язаних із пакуванням включена у вартість Товару (п. 5.4. Контракту).

Вказані відомості є тотожними у всіх товаросупровідних документах, які надавалися для митного оформлення товару.

Таким чином, обов`язок поставити товар у придатному для безпечного транспортування стані, з відповідною упаковкою, покладається на продавця.

З поданих до митного оформлення документів вбачається відсутність додаткових витрат на упаковку чи використання пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із упакуванням (упаковка включена у ціну товару), а відтак витрати на пакування не є складовими митної вартості та не підлягають додаванню Позивачем з метою визначення митної вартості товару та не можуть вплинути на правильність визначення митної вартості.

Аналогічну правову позицію висловлено у постановах Верховного Суду у постанові від 22.01.2019р. у справі №815/6794/17, від 18.12.2019р. у справі №160/8775/18.

Отже, апеляційний суд вважає, що продавцем самостійно здійснювалось пакування товару, у зв`язку з чим у покупця була відсутня необхідність для понесення додаткових витрат на пакування, а тому доводи відповідача про відсутність такої складової митної вартості як пакування або упаковка є необґрунтованими, та відхиляються судом.

Стосовно тверджень апелянта що у зовнішньо-економічному договорі (контракту) купівлі-продажу товарів від №31/1.1 від 31.01.2024 від імені продавця наявні два різних підписи, апеляційний суд зазначає, що відповідно до ч. 2 ст. 74 КАСУ, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Приналежність підпису конкретній людині встановлюється почеркознавчою експертизою.

За наведеної ситуації митним органом достовірність та автентичність такого зовнішньоекономічного договору піддано сумніву, хоча не наведено жодних доказів які б свідчили про це. Як почерковий об`єкт, підпис має характерні риси, зокрема, це посвідчувальний знак обов`язково певної особи, виконується нею власноруч у вигляді графічного креслення, наноситься на документ з метою посвідчення різних фактів та подій.

Відтворення графічного підпису не є законною підставою для перегляду митної вартості, оскільки такі обставини не можуть вважатися розбіжностями, що перешкоджали б встановленню митної вартості за основним методом, у цьому випадку могли б виступати розбіжності в числових значеннях складових митної вартості щодо ціни товару, виду товару, що в цьому випадку відсутнє.

Сумніви митного органу у підписах продавця є лише припущенням митного органу, адже будь-яких встановлених в судовому порядку фактів підроблення даних документів до суду не надавалося.

Разом з тим, дані документи підписувалися саме представником компанії продавця, та декларант не міг вплинути на форму підписів представника продавця, і не може зазнавати негативних наслідків у вигляді сплати додаткових митних платежів за припущення митного органу. Митним органом не оскаржується юридична сила Контракту та не наведено достатніх аргументів щодо неможливості визначення митної вартості товару за наявності візуальних розбіжностей у підписах. Крім того, підписи продавця засвідчені печаткою компанії, однак зауваження до них у митного органу відсутні.

Відтак, зауваження митного органу є безпідставними.

Стосовно тверджень апелянта, що сума в платіжних інструкціях відрізняється від даних комерційного інвойса 22.07.2024 №20240722, апеляційний суд зазначає наступне.

Згідно з предметом Контракту 31/1.1 від 31.01.2024 року Продавець зобов`язується передати, а Покупець прийняти та оплатити харчову сіль згідно рахунків (далі- Товар).

Відповідно до Додаткової угоди №1 до контракту №31/1.1 від 31.01.2024 року внесено зміни та викладено пункт 1 Контракту в наступній редакції:

« 1. Продавець зобов`язується передати, а Покупець прийняти та оплатити Товар згідно рахунків.».

Відповідно до умов Контракту ціна Товару визначається в попередньому рахунку. (п. 3.1. Контракту)

Остаточна вартість партії поставленого Товару визначається в комерційному рахунку та може відрізнятися від попереднього рахунку. (п. 3.2. Контракту).

Умови оплати: 100% попередня оплата Товару після отримання Покупцем попереднього рахунку від Продавця, якщо інші умови оплати не вказані в попередньому інвойсі. (п. 3.6. Контракту).

19.06.2024 року Продавець виставив Покупцю Проформу інвойс №GH202406191 на товар п`ятьох найменувань. Загальна вартість товару згідно виставленого проформи інвойсу №GH202406191 від 19.06.2024 року становить 343984, 50 дол. США. Умови поставки: CIF Порт Одеса, Україна. Первісний платіж 50000,00 дол. США. Залишок платежу – 293984,50 дол. США.

Відповідно до платіжної інструкції в іноземній валюті або банківських металах №321 від 25.06.2024 року ПП «АЛЬФА ЛЮКС» сплатив на рахунок «GHADAN COMPANY» суму 50000,00 дол. США.

В остаточному комерційному інвойсі від 22.07.2024 року № 20240722, на який посилається позивач, дійсно зазначено загальну суму поставки 343984,50 дол. США.

Судом також втановлено, що за умовами поставки первісний платіж 50000,00 дол. США станом на 22.07.2024 року вже було сплачено, тож залишок платежу становить 293984,50 дол. США.

Відповідно до платіжної інструкції в іноземній валюті або банківських металах №349 від 16.08.2024 року ПП «АЛЬФА ЛЮКС» сплатив на рахунок «GHADAN COMPANY» суму 293984,50 дол. США.

Таким чином, позивачем здійснено повну оплату за поставлений товар.

Щодо зауважень апелянта, що не підтверджено документально виконання пункту 3.6 контракту, хоча наявні платіжні інструкції, апеляційний суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 3.6. Контракту №31/1.1 умови оплати: 100% попередня оплата Товару після отримання Покупцем попереднього рахунку від Продавця, якщо інші умови оплати не вказані в попередньому інвойсі (п. 3.6. Контракту).

19.06.2024 року Продавець виставив Покупцю Проформу інвойс №GH202406191 на товар п`ятьох найменувань. Загальна вартість товару згідно виставленого проформи інвойсу №GH202406191 від 19.06.2024 року становить 343984, 50 дол. США. Умови поставки : CIF Порт Одеса, Україна. Первісний платіж 50000,00 дол. США. Умов оплати: 50000,00 дол. США передплата, залишок оплачується за 3 дні до завантаження.

Як вірно встановлено, відповідно до платіжної інструкції в іноземній валюті або банківських металах №321 від 25.06.2024 року ПП «АЛЬФА ЛЮКС» сплатив на рахунок «GHADAN COMPANY» суму 50000,00 дол. США, а відповідно до платіжної інструкції в іноземній валюті або банківських металах №349 від 16.08.2024 року ПП «АЛЬФА ЛЮКС» сплатив на рахунок «GHADAN COMPANY» залишок на суму 293984,50 дол. США.

Отже, позивачем виконані умови передплати передбачені п. 3.6. Контракту та попереднім інвойсом.

Разом з тим, при митному оформленні декларантом вірно зазначена сума за поставлений товар, а відповідачем не обґрунтовано яким чином зазначений факт вплинув на можливість розрахунку митної вартості товару у бік її збільшення.

При цьому, умови термінів та розміри оплати безпосередньо ціни товару не стосуються, тому відомості про умови оплати товару не повинні братися митним органом до уваги під час контролю за митною вартістю, а тому суперечності між цими відомостями не можуть бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару.

Відтак, колегія суддів вважає необґрунтованим зазначення митним органом як підстави для коригування митної вартості неможливість перевірити правильність визначення митної вартості самого товару без підтвердження документально виконання пункту 3.6 контракту.

Щодо доводів апелянта про відсутності електронного документу проформи-інвойсу №GH202406191 від 19.06.2024 року, хоча останній зазначений в 44 гр. МД, апеляційний суд вважає їх безпідставними, оскільки про наявність даного документу свідчить декларація. Крім того, позивачем повторно було надано проформу-інвойс №GH202406191 від 19.06.2024 року до митного органу у складі додаткових пояснень щодо виявлених митним органом розбіжностей відповідно до ч. 2, ч. 3 ст. 53, ст. 54 МК України.

Щодо доводів апелянта, що джерело інформації, яким користувався митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товару, колегія суддів зазначає наступне.

Рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися виключно на інформації баз даних, зокрема, АСМО «Інспектор» та ЄАІС Держмитслужби, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб`єктами господарських відносин при здійсненні ними зовнішньоекономічної діяльності МК України не передбачено. Також слід врахувати, що в ЄАІС Держмитслужби України відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів, а також інформація щодо судових рішень з питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення, у зв`язку з чим така інформаційна база не містить всіх об`єктивних даних щодо імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються документально та підлягають обчисленню.

Наведена позиція суду узгоджується з висновками Верховного Суду в аналогічних (подібних) правовідносинах, викладених, зокрема, у постановах Верховного Суду від 30.06.2022 у справі №280/1824/19, від 25 листопада 2020 року у справі №1.380.2019.001657, від 19.02.2019 у справі №805/2713/16-а та від 08.02.2019 року у справі №825/648/17 тощо.

При цьому, торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо).

Колегія суддів зазначає, що формально нижчий рівень митної вартості імпортованих позивачем товарів від рівня митної вартості іншого митного оформлення, не може розцінюватись як заниження позивачем митної вартості, не є перешкодою для застосування основного методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за основним методом визначення його митної вартості.

Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 55 МК України та наказу Міністерства фінансів України №598 від 24.05.2012 «Про затвердження форми рішення про коригування митної вартості товарів, Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів та Переліку додаткових складових до ціни договору», рішення про коригування митної вартості товару повинно містити обґрунтування причин, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються. Зазначення в рішенні лише формальних посилань на неможливість перевірки задекларованої митної вартості суперечить наведеним вимогам законодавства.

Така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 04.09.2018 у справі №808/9123/15.

Водночас, факт наявності у автоматизованій системі митного органу інформації, що товар, який задекларовано позивачем, розмитнювався ним раніше чи іншими особами за значно вищою вартістю, за відсутності інших визначених законом підстав, не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не призводить до безумовного збільшення митної вартості товарів, адже законодавство таких підстав прямо не встановлює, тому не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару.

Слід зазначити, що Єдина автоматизована інформаційна система (ЄАІС) ДФС України закрита для вільного доступу, що позбавляє декларанта можливості довести задекларовану митну вартість.

Верховний Суд у своїх постановах неодноразово виснував, що рішення про коригування митної вартості товарів є обґрунтованим та мотивованим у контексті норм пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України якщо містить не лише дату та номер митної декларації, на підставі якої здійснено коригування митної вартості, а й порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод (постанова від 18.08.2021 року у справі №160/4944/19).

Колегія суддів звертає увагу на висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 04.09.2018 року у справі №818/1186/17 року, відповідно до яких формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості. Крім того, Верховний Суд зауважив, що рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися виключно на інформації ЄАІС ДФС України, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб`єктами господарських відносин при здійсненні ними зовнішньоекономічної діяльності МК України не передбачено. Також слід врахувати, що в ЄАІС ДФС України відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів, а також інформація щодо судових рішень з питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення, у зв`язку з чим така інформаційна база не містить всіх об`єктивних даних щодо імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються документально та підлягають обчисленню.

Водночас, копія митної декларації, що була підставою для коригування митної вартості товарів, до суду відповідачем не надано. Окрім цього, приймаючи рішення про коригування митної вартості імпортованих Позивачем товарів за резервним методом, Відповідач не вказав, яким чином митна вартість товару визначена саме в такому розмірі, які складові вплинули на формування такої вартості, не навів порівняння характеристик оцінюваних товарів та характеристик товарів, ціна яких взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом, що свідчить про порушення Відповідачем ч. 2 ст. 55 МК України щодо обґрунтованості прийнятого рішення.

Тому саме лише зазначення у рішеннях про коригування митної вартості товарів реквізитів раніше оформлених митних декларацій з вищим рівнем митної вартості товару не може вважатись належним підтвердженням законності та обґрунтованості коригування митної вартості товару за резервним методом.

Враховуючи викладене, апеляційний суд вважає, що рішення про коригування митної вартості товару №UA500050/2024/000069/2 від 06.09.2024 року прийняте не на підставі та не у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, та необґрунтовано, тобто без урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, тобто не відповідає критеріям, визначених частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, тому є протиправним та підлягає скасуванню.

Тобто, позивач надав повний перелік документації, яка необхідна для визначення митної вартості товару за першим методом за ціною договору, однак внаслідок формального підходу митного органу до дослідження змісту наданих документів суб`єкт владних повноважень дійшов хибного висновку, який мав наслідком порушення прав позивача.

Колегія суддів вважає, що митним органом не наведено достатнього обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано та не визначено інформацію, яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом.

Згідно з положеннями статті 318 Митного кодексу України, митний контроль має передбачати виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Крім того, це узгоджується з проголошеними у статті 8 Митного кодексу України принципами здійснення державної митної справи на засадах законності та презумпції невинуватості, єдиного порядку переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України, спрощення законної торгівлі; заохочення доброчесності.

Верховним Судом неодноразово висловлювалась правова позиція щодо застосування відповідних норм права, зокрема, у постановах від 02.07.2019 року по справі №160/8573/18, від 18.07.2019 року по справі №821/829/18, від 29.07.2019 року по справі №815/5354/16.

Стосовно вимоги позивача про визнання протиправною та скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500050/2024/000380 від 06.09.2024 року, колегія суддів зазначає, що відповідно до частини 9, 10 статті 264 МК України митний орган не має права відмовити у прийнятті митної декларації, якщо виконано всі умови, встановлені цим Кодексом. Відмова митного органу у прийнятті митної декларації повинна бути вмотивованою, а про причини відмови має бути письмово повідомлено декларанта.

Частиною 12 статті 264 МК України передбачено, що у разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою митного органу заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Таким чином, картка відмови у прийнятті митної декларації є документом, що формалізує негативне для декларанта рішення посадової особи митного органу про завершення процедури декларування товарів, заявлених до митного оформлення на підставі конкретної митної декларації.

Стаття 24 МК України гарантує кожній особі право оскаржити рішення, дії або бездіяльність митних органів до митного органу вищого рівня або до суду, якщо вважає, що такими рішеннями, діями або бездіяльністю порушено її права, свободи чи інтереси, створено перешкоди для їх реалізації або на неї незаконно покладено будь-які обов`язки.

Так, оскільки вказана картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення вмотивована прийняттям митним органом рішенням про коригування митної вартості №UA500050/2024/000069/2 від 06.09.2024 року, неправомірність якого знайшло підтвердження в ході розгляду справи, то картка відмови також є протиправною та підлягає скасуванню.

Враховуючи усе вищевикладене колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що наведені доводи митного органу є необґрунтованими та не підтверджені жодними доказами. Тобто, Відповідачем безпідставно зазначено про відсутність відповідних документів та недостатність наданих Позивачем документів для визначення митної вартості за першим (основним) методом.

Крім того, колегія суддів наголошує, що рішення митного органу не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару. Висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.

Як визначено ч. 3 ст. 318 МК України, митний контроль передбачає мінімум митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Проте, приписи вказаної статті Відповідачем були порушені, оскільки саме формальний підхід до наданих документів та їх опрацювання став причиною прийняття протиправного рішення.

Враховуючи наведене, апеляційний суд вважає, що товариство для підтвердження обґрунтованості заявленої митної вартості товару подало до Відповідача всі необхідні передбачені ст. 53 МК України документи, а Відповідач, в свою чергу, не підтвердив належними та допустимими доказами, а також аргументованими доводами про наявність у поданих Позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутності всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за цей товар.

Отже, рішення суду першої інстанції щодо скасування рішення Митниці про коригування митної вартості та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення є правильним та підлягає залишенню без змін.

Відтак, доводи апеляційної скарги митного органу не знайшли свого підтвердження, спростовуються матеріалами справи та не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваного рішення судом першої інстанцій було порушено норми матеріального права. Суд правильно та повно з`ясував усі обставини справи та надав їм юридичну оцінку, відповідно до норм матеріального та процесуального права.

Згідно з пунктом першим частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відтак, апеляційна скарга відповідача задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 292, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, апеляційний суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Одеської митниці залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 27 серпня 2025 року – без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає відповідно до ч. 6 ст. 12, ст. 257 та ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя-доповідач В.О.Скрипченко

Суддя М.П.Коваль

Суддя Ю.В.Осіпов