Постанова від 30 березня 2026 р. у справі №420/33838/24 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 березня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/33838/24

Категорія: 112010200Головуючий у суді І інстанції: Юхтенко Л. Р. час і місце ухвалення: письмове провадження, м. Одеса

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідачаСеменюка Г.В.

суддів: Федусика А.Г.

Шляхтицького О.І.

розглянувши у письмовому провадженні у приміщенні П`ятого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 15 вересня 2025 року у справі за позовом адвоката Дзісь Андрія Романовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору на стороні відповідача – Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області

в с т а н о в и В:

У жовтні 2024 року адвокат Дзісь А. Р., діючи в інтересах ОСОБА_1 , звернувся до суду першої інстанції з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (далі – ГУ ПФУ в Полтавській області) в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати рішення від 03.09.2024 №154750006163 щодо відмови у призначенні пенсії за Списком № 2;

- зобов`язати зарахувати періоди роботи з 05.09.1991 по 28.04.2000, з 04.05.2000 по 03.08.2001 та з 10.08.2001 по 09.05.2005 за Списком № 2 та призначити з 26.08.2024 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2 відповідно до частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Обґрунтовуючи позовні вимоги, адвокат указував, що 26 серпня 2024 року ОСОБА_1 звернувся до ГУ ПФУ в Одеській області із заявою про призначення йому пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до Списку № 2 згідно статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

За принципом екстериторіальності дану заяву розглянуло ГУ ПФУ в Полтавській області, яке прийняло рішення від 03 вересня 2024 року № 154750006163 про відмову позивачу у призначені пенсії за віком з посиланням на відсутність необхідного спеціального стажу роботи за Списком № 2, який дає право на пенсію на пільгових умовах, згідно наданих документів.

Адвокат вважає дане рішення пенсійного органу протиправним, оскільки, на момент подання заяви про призначення пенсії, позивачу виповнилось 55 років, стаж роботи за Списком № 2 перевищує 12 років 6 місяців (складає 13 років 7 місяців 23 дні).

Відтак, на думку адвоката, його довіритель має право на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2 відповідно до пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Адвокат стверджує про те, що у трудовій книжці ОСОБА_1 зазначено, що у спірні періоди він працював на посадах, що передбачені Списком № 2.

До того ж, адвокат указує, що додаткові документи для підтвердження стажу роботи вимагаються лише у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, а відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства чи організації.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 15 вересня 2025 року позов задоволено.

Суд визнав протиправним та скасував рішення ГУ ПФУ в Полтавській області від 03.09.2024 № 154750006163 про відмову в перерахунку пенсії за віком на пільгових умовах ОСОБА_1 .

Зобов`язав ГУ ПФУ в Полтавській області зарахувати ОСОБА_1 до пільгового стажу роботи за Списком № 2 періоди роботи: з 05.09.1991 по 28.04.2000, з 04.05.2000 по 03.08.2001 та з 10.08.2001 по 09.05.2005.

Зобов`язав ГУ ПФУ в Полтавській області перевести ОСОБА_1 з пенсії по інвалідності на пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до п.п.2 п.2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з дати подання заяви, а саме з 26.08.2024.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, представниця ГУ ПФУ в Полтавській області подала апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Мотиви апеляційної скарги полягають у тому, що пенсія на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи призначається працівникам за наявності трьох обов`язкових умов у сукупності:

- зайняття повний робочий день на відповідних роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком №1, № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України;

- проведення атестації робочих місць;

- досягнення 55 років і при наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах.

Представниця скаржника указує, що пільговий стаж позивача складає 4 роки 11 місяців 10 днів (згідно довідки від 02.07.2024 № 17/11.2-35 про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній), що недостатньо для призначення пенсії на пільгових умовах. Загальний страховий стаж складає 37 років 08 місяці 28 днів.

Отже, на думку апелянта, за результатами розгляду заяви позивача та наданих документів прийнято правомірне рішення № 154750006163 від 03.09.2024, яким відмовлено позивачу в перерахунку пенсії за віком на пільгових умовах, згідно пункту 2 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», у зв`язку з відсутністю пільгового стажу роботи, підтверджених в установленому законодавством порядку.

Окрім того, представниця скаржника звертає увагу на те, що задоволена судом першої інстанції вимога в частині зобов`язання призначити з 26.08.2024 ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2, відповідно до частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», є такою, що свідчить про втручання в дискреційні повноваження пенсійного органу та буде виходити за межі завдань адміністративного судочинства.

Адвокат Дзісь А. Р., діючи в інтересах ОСОБА_1 , скориставшись правом подання відзиву на апеляційну скаргу, вважає її необґрунтованою та просить залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Мотиви відзиву відтворюють позицію суду першої інстанції про задоволення позову.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 311 КАС України, справу судом апеляційної інстанції розглянуто в порядку письмового провадження, оскільки апеляційна скарга подана на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується паспортом серії НОМЕР_1 .

Позивач перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Одеській області та отримує пенсію по інвалідності на підставі Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», що підтверджено рішенням № 154750006163 від 21.03.2022.

26.08.2024 позивач подав заяву про призначення/перерахунок пенсії, в якій просив про перехід з пенсії по інвалідності на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2.

До заяви позивач надав:

- паспорт;

- ідентифікаційний код;

- копію трудової книжки НОМЕР_2 видана 05.09.1991;

- довідка №18/11.2-35 від 02.07.2024;

- копії наказів про проведення атестації робочих місць №604 від 21.06.2000, №23 від 02.2001, №43 від 03.2001, №1121 від 25.11.2004;

- копії висновку експертизи умов праці № 05/10-104 від 07.02.2001. № 05/10-31 від 22.01.2022.

- пільгова довідка №17/11.2.-35 від 02.07.2024 за період роботи з 10.08.2001 по 19.07.2006.

За принципом екстериторіальності заява позивача була розглянута ГУ ПФУ в Полтавській області та результатами розгляду наданих позивачем документів, прийнято рішення про відмову в призначенні пенсії № 154750006163 від 03.09.2024.

Підставою для відмови вказано: за відсутності необхідного пільгового стажу.

Пільговий стаж ОСОБА_1 складає 4 роки 11 місяців 10 днів, що недостатньо для призначення на пільгових умовах.

Відповідно до записів у трудовій книжці НОМЕР_2 ОСОБА_1 , дата заповнення 05.09.1991, позивач працював у спірний період:

- запис 5 - 05.09.1991 – прийнятий на посаду електрозварювальника в Іллічівський судоремонтний завод; на підставі наказу № 393-л від 05.09.1991;

- запис 7 - 28.04.2000 – звільнений за згодою сторін за статтею 36 п.1 КЗпП; на підставі наказу №143-л від 22.05.2000;

- запис 8 - 04.05.2000 – прийнятий на посаду електрозварювальника в ТОВ «Гефест»; на підставі наказу № 4 від 04.05.2000;

- запис 9 - 03.08.2001 – звільнений за власним бажанням за статтею 38 КЗпП; на підставі наказу №8 від 03.08.2001;

- запис 10 - 10.08.2001 – прийнятий на посаду електрозварювальника 3 розряду Автобази, Іллічівський морський торговельний порт; на підставі наказу № 150-л від 09.08.2001;

- 09.02.2005 – переведений електрозварювальником 6 розряду Автобази; на підставі наказу № 26-л від 09.02.2001.

Відповідно до розрахунку стажу (Форма РС-право) зазначені періоди роботи зараховані до страхового стажу позивача, але не зараховані до пільгового стажу.

Також, згідно витягу з протоколу від 30 липня 2024 року №6 рішення про результати заяви про підтвердження стажу роботи, ухвалене комісією ГУ ПФУ в Одеській області, відповідно до якого підтверджено ОСОБА_1 право у зарахуванні до пільгового стажу період роботи з 05.09.1991 по 21.08.1992 на посаді електрозварювальника, та відмовлено ОСОБА_1 у зарахуванні до пільгового стажу періодів роботи з 22.08.1992 по 28.04.2000.

Вважаючи протиправним рішення про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах та наявність такого права, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що документи, які наявні в матеріалах справи, в тому числі трудова книжка ОСОБА_1 , свідчать про те, що пенсійний орган помилково не врахував до пільгового стажу позивача спірні періоди.

Щодо призначення позивачу пенсії на пільгових умовах за Списком №2 суд першої інстанції зазначив, що ОСОБА_1 звернувся із заявою про призначення/перерахунок пенсії 26.08.2024, досягнувши 55 років, пільговий стаж позивача становить 13 років 7 місяців 23 дні, а страховий стаж становить 36 років 2 місяців 15 дні (станом на 21.02.2022), а тому позивач має право на призначення відповідної пенсії, згідно статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на таке.

За приписами частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

За приписами пункту 6 частини 1 статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Відповідно до статті 7 Закону України «Про пенсійне забезпечення» звернення за призначенням пенсії може здійснюватися у будь-який час після виникнення права на пенсію. Пенсії за вислугу років призначаються при залишенні роботи, яка дає право на цю пенсію.

За правилами статті 44 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» звернення за призначенням (перерахунком) пенсії здійснюється шляхом подання заяви та інших документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи застрахованою особою особисто або через законного представника недієздатної особи, особи, дієздатність якої обмежена, малолітньої або неповнолітньої особи. Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії визначається правлінням Пенсійного фонду за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення.

Згідно з частиною 1 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.

Згідно з пунктом 2 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», на пільгових умовах пенсія за віком призначається, працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Працівникам, які не мають стажу роботи з шкідливими і важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п`ятнадцятим - двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону, зокрема, жінкам - на 1 рік за кожні 2 роки такої роботи.

Відповідно до статті 48 Кодексу законів про працю України, положення якої кореспондуються зі статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення», трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Так, постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі – Порядок №637), у відповідності до пункту 1 якого основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Відповідно до пункту 2 Порядку №637 у разі, коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

Згідно з пунктом 3 Порядку №637, за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Пунктом 20 Порядку №637 встановлено, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

За аналізом указаних норм слід погодитись з висновком суду першої інстанції, що надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки або необхідних записів у ній, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення.

З метою забезпечення соціального захисту та належного пенсійного забезпечення працівників, зайнятих на підземних роботах, роботах з особливо шкідливими й особливо важкими умовами праці за Списком № 1 та на інших роботах зі шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2, наказом Міністерства праці та соціальної політики від 18.11.2005 року №383 затверджено Порядок застосування Списків №1 та №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах (далі - Порядок №383).

Відповідно до пункту 3 Порядку №383 при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.92 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.92 (приклади у додатках 1, 2).

Згідно з пунктом 10 Порядку №383 для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.93 №637.

Відповідно до пункту 1 Порядку проведення атестації робочих місць, затвердженого постановою Кабінетом Міністрів України від 01.08.1992 №442 (далі – Порядок №442) атестація робочих місць за умовами праці (надалі – атестація) проводиться на підприємствах і організаціях незалежно від форм власності й господарювання, де технологічний процес, використовуване обладнання, сировина та матеріали є потенційними джерелами шкідливих і небезпечних виробничих факторів, що можуть несприятливо впливати на стан здоров`я працюючих, а також на їхніх нащадків як тепер, так і в майбутньому.

За правилами пункту 4 Порядку №442 атестація проводиться атестаційною комісією, склад і повноваження якої визначаються наказом по підприємству, організації, в строки, передбачені колективним договором, але не рідше ніж один раз на п`ять років. До складу комісії включається уповноважений представник виборного органу первинної профспілкової організації, а в разі відсутності профспілкової організації – уповноважена найманими працівниками особа.

Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства, організації.

Відомості про результати атестації робочих місць заносяться до карти умов праці, форма якої затверджується Мінсоцполітики разом з МОЗ (п.8 Порядку №442).

Отже, є правильними висновки суду першої інстанції, що необхідними умовами для виникнення у особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах незалежно від віку є встановлення факту перебування особи на посаді або виконання нею робіт, що містяться у Списку №2, а також документальне підтвердження зайнятості працівника за відповідною професією за результатами атестації умов праці, яке полягає у наявності результатів атестації відповідного робочого місця за умовами праці.

В апеляційній скарзі представниця ГУ ПФУ в Полтавській області указує на те, що пільговий стаж позивача складає 4 роки 11 місяців 10 днів, що недостатньо для призначення пенсії на пільгових умовах.

Суд апеляційної інстанції не погоджується з таким твердженням скаржника, з огляду на таке.

Так, відповідно до записів у трудовій книжці НОМЕР_2 позивач працював в спірний період на таких посадах:

- запис 5 - 05.09.1991 – прийнятий на посаду електрозварювальника в Іллічівський судоремонтний завод; на підставі наказу № 393-л від 05.09.1991;

- запис 7 - 28.04.2000 – звільнений за згодою сторін за статтею 36 п.1 КЗпП; на підставі наказу №143-л від 22.05.2000;

- запис 8 - 04.05.2000 – прийнятий на посаду електрозварювальника в ТОВ «Гефест»; на підставі наказу № 4 від 04.05.2000;

- запис 9 - 03.08.2001 – звільнений за власним бажанням за статтею 38 КЗпП; на підставі наказу №8 від 03.08.2001;

- запис 10 - 10.08.2001 – прийнятий на посаду електрозварювальника 3 розряду Автобази, Іллічівський морський торговельний порт; на підставі наказу № 150-л від 09.08.2001;

- 09.02.2005 – переведений електрозварювальником 6 розряду Автобази; на підставі наказу № 26-л від 09.02.2001.

Професія «електрозварника», «електрогазозварника», «газорізальника» віднесена до Списку №2 розділу XXXII «Загальні професії».

Згідно копій наказів про проведення атестації робочих місць №604 від 21.06.2000, №1121 від 25.11.2004 року Іллічівського морського торговельного порту; копії наказів про проведення атестації робочих місць №43 від 03.2001, №23 від 02.2001 Іллічівського судноремонтного заводу; копії висновку експертизи умов праці № 05/10-104 від 07.02.2001, № 05/10-31 від 22.01.2022 стосовно ДП СРП «ІСРЗ», Іллічівським морським торговельним портом та Іллічівським судноремонтним заводом проводились атестації робочих місць.

Щодо проведення атестації робочих місць ТОВ «Гефест» такі докази матеріали справи не містять.

Водночас, за висновками Великої Палати Верховного Суду у постанові від 19.02.2020 (справа №520/15025/16), не проведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємства не може бути підставою для відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. Відповідальність за не проведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць покладається на власника підприємства, а не працівника. При цьому контролюючу функцію у відносинах щодо проведення атестації робочих місць на підприємстві виконує держава в особі відповідних контролюючих органів, а не працівник.

За таких умов та досліджених доказів, колегія суддів відхиляє доводи скаржника про те, що позивачу недостатньо пільгового стажу для призначення відповідної пенсії на пільгових умовах за Списком №2, оскільки наявний пільговий стаж позивача становить 13 років 7 місяців 23 дні за необхідних 12 років 6 місяців (пункт 2 частина 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»).

Відповідаючи на довід апеляції щодо втручання судом першої інстанції у дискрецію суб`єкта владних повноважень щодо зобов`язання відповідача призначити з 26.08.2024 ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2, відповідно до частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», колегія суддів указує таке.

Суд апеляційної інстанції вважає, що спосіб відновлення порушеного права позивача має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Зазначена позиція повністю кореспондується з висновками Європейського суду з прав людини, відповідно до яких, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею, повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, в тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).

Отже, "ефективний засіб правого захисту" в розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права й одержання особою бажаного результату.

Частиною третьою статті 245 КАС України визначено, що у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Згідно Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Дискреційні повноваження – це сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проєктом нормативно-правового акта.

У разі наявності у суб`єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення, та встановлення у судовому порядку факту протиправної поведінки відповідача, зобов`язання судом суб`єкта прийняти рішення конкретного змісту є втручанням у дискреційні повноваження.

У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення. Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку.

Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі.

Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 06 листопада 2019 року у справі № 509/1350/17 зазначила, що суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Відповідно до пунктів 2, 4 та 10 частини другої статті 245 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може визнати протиправним та скасувати індивідуальний акт чи окремі його положення; визнати бездіяльність суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язати вчинити певні дії; визначити інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Так, відповідно до пункту 1 частини 1 статті 45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків: пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

Як правильно встановлено судом першої інстанції, позивач звернувся із заявою про призначення/перерахунок пенсії 26.08.2024, досягнувши 55 років, пільговий стаж позивача становить 13 років 7 місяців 23 дні, а страховий стаж становить 36 років 2 місяців 15 дні (станом на 21.02.2022).

Тобто, позивач має право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2.

З огляду на те, що наведені пенсійним фондом підстави для відмови ОСОБА_1 в зарахуванні періодів його роботи до пільгового стажу роботи не знайшли свого підтвердження в суді першої та апеляційної інстанцій, колегія суддів дійшла висновку про дотримання позивачем усіх визначених законодавством умов для зарахування спірних періодів роботи до пільгового стажу та необхідності переведення ОСОБА_1 з пенсії по інвалідності на пенсію за віком на пільгових умовах, відповідно до підпункту 2 пункту 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з дати подання заяви, а саме з 26.08.2024.

З огляду на вищевикладене, ураховуючи, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для скасування рішення суду першої інстанції немає.

Згідно з частиною 1 статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду – без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Підстави для розподілу судових витрат за результатом розгляду апеляційної скарги, відповідно до статті 139 КАС України, відсутні.

Керуючись статтями 243, 250, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області – залишити без задоволення.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 15 вересня 2025 року у справі за позовом адвоката Дзісь Андрія Романовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії – залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, за винятком випадків, перелічених у пункті 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Суддя-доповідач Г.В. Семенюк

Судді О.І. Шляхтицький А.Г. Федусик