Постанова від 30 березня 2026 р. у справі №420/12989/25 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 березня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/12989/25

Перша інстанція: суддя Свида Л.І.,

повний текст судового рішення

складено 11.12.2025, м. Одеса

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Джабурія О.В.

суддів - Вербицької Н.В.

- Кравченка К.В.

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання протиправними та скасування рішень, визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,-

ПОЗОВНІ ВИМОГИ ТА

НАСЛІДКИ ВИРІШЕННЯ ПОЗОВУ СУДОМ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

28 квітня 2025 року ОСОБА_1 звернувся до адміністративного суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, якому просив суд :

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 09.10.2024 року №156050025176 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком,

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 26.11.2024 року №156050025176 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії,

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо не призначення ОСОБА_1 пенсії за віком і не зарахування до загального страхового стажу ОСОБА_1 періоду роботи слюсарем у ВАТ «Комінтернівське ремонтно-транспортне підприємство» з 27.06.1986 року по 01.08.1995 року, згідно записів у трудовій книжці серії НОМЕР_1 ,

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області повторно розглянути заяви ОСОБА_1 від 02.10.2024 року та від 20.11.2024 року про призначення пенсії за віком із доданими до них документами відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи слюсарем у ВАТ «Комінтернівське ремонтно-транспортне підприємство» з 27.06.1986 року по 01.08.1995 року, згідно записів трудової книжки серії НОМЕР_1 .

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 09.10.2024 року №156050025176 відмовлено позивачу у призначені пенсії у зв`язку із відсутністю необхідних 31 років страхового стажу. Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 26.11.2024 року №156050025176 відмовлено позивачу у призначені пенсії у зв`язку із відсутністю необхідного страхового стажу. Позивач зазначає, що органами Пенсійного фонду України безпідставно не враховується до страхового стажу період роботи ОСОБА_1 слюсарем у ВАТ «Комінтернівське ремонтно-транспортне підприємство» з 27.06.1986 року по 01.08.1995 року, оскільки згідно записів у його трудовій книжці серії НОМЕР_2 дата, місяць та підстави прийняття дописано чорнилом іншого кольору, а також відсутня інформація щодо реорганізації підприємства. При цьому, позивач зазначає, що дата прийняття та дата наказу на прийняття на роботу ОСОБА_1 дописано іншим чорнилом, нечитабельна печатка при звільненні з роботи не є тими недоліками, які можуть мати наслідком неврахування періодів трудової діяльності позивача при реалізації ним конституційного права на пенсійне забезпечення. Позивач не може відповідати за правильність та повноту оформлення його трудової книжки та бухгалтерських документів на ПАТ «Комінтернівське ремонтно-транспортне підприємство», тому неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його права на соціальний захист – призначення пенсії за віком на загальних підставах. Крім того, позивач вважає, що Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області протиправно не призначає ОСОБА_1 пенсію за віком та не зараховує до страхового стажу період роботи у ВАТ «Комінтернівське ремонтно-транспортне підприємство» з 27.06.1986 року по 01.08.1995 року, зазначений у трудовій книжці серії НОМЕР_2 і таким чином своєю бездіяльністю порушує право позивача на отримання пенсії за віком.

Представник відповідача, Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, заперечував проти задоволення позовних вимог, в обґрунтування своєї правової позиції зазначив, що позивач двічі звертався з заявами про призначення пенсії - від 20.11.2024 року та від 02.10.2024 року. За принципом екстериторіальності заява позивача від 02.10.2024 року була розглянута Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області та за наслідками розгляду цієї заяви було прийнято рішення №156050025176 від 09.10.2020 року про відмову у призначені пенсії. Заява позивача від 20.11.2024 року була розглянута Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області та за наслідком розгляду цієї заяви було прийнято рішення №156050025176 від 26.11.2024 року про відмову у призначенні пенсії. Так, відповідно до пунктів 4.1, 4.2, абзацу 3 пункту 4.3 і пункту 4.10 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року за №22-1, заяви, що подаються особами відповідно до цього Порядку, реєструються в електронному журналі звернень органу, що призначає пенсію. Після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів. Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви. Після призначення пенсії електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії. Із вказаного слідує, що після реєстрації заяви від 02.10.2024 року органом пенсійного забезпечення, який її розглядав і вирішував за принципом екстериторіальності питання про наявність чи відсутність права на пенсію, в розумінні Порядку №22-1, є Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, а щодо заяви від 20.11.2024 року - Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області, а тому питання щодо зарахування стажу та повторного розгляду зазначених заяв про призначення пенсії має розглядати відповідний орган, який було визначено відповідальним за розгляд такої заяви, а не Головне управління, яке в даному випадку здійснювало лише реєстрацію заяв. З наведених вище норм матеріального права та обставин справи вбачається, що з боку Головного управління не допущено протиправної бездіяльності, оскільки обидві подані позивачем заяви про призначення пенсії були своєчасно та належним чином зареєстровані відповідно до порядку, встановленого чинним законодавством, та розглянуті органами, визначеними відповідальними за розгляд таких заяв. Отже, заявлені позивачем вимоги про визнання протиправною бездіяльність Головного управління щодо нерозгляду заяв від 02.10.2024 року та від 26.11.2024 року є вочевидь безпідставними, оскільки: по-перше, такі заяви були розглянуті та прийняті відповідні рішення; по-друге, відповідальними органами за розгляд таких заяв було визначено Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (за заявою від 02.10.2024 року) та Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області (за заявою від 20.11.2024 року), відтак Головне управління не мало прав та обов`язків приймати будь-які рішення за зазначеними заявами. Вимоги про зобов`язання Головного управління здійснити повторний розгляд заяв при цьому заявлено до неналежного відповідача, оскільки як зазначалося вище з посиланнями на Порядок № 22-1, Головне управління не є органом, який визначено відповідальним за розгляд будь-якої з поданих позивачем заяв про призначення пенсії.

Представник відповідача, Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, заперечував проти задоволення позовних вимог, зазначивши, що ОСОБА_1 20.11.2024 року звернувся до органів Пенсійного фонду України з заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058. Зазначена заява була опрацьована за принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області. Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 26.11.2024 року №156050025176 позивачу було відмовлено в призначені пенсії. Відмовляючи в призначенні пенсії за віком Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області виходило з наступних обставин: Необхідний вік для призначення пенсії становить 60 років. Вік позивача 60 років. Необхідний страховий стаж становить 31 рік. Страховий стаж позивача становить 22 роки 05 місяців 28 днів. У разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, страхового стажу, передбаченого частиною першою статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки мають особи за наявності страхового стажу: з 01 січня 2027 по 31 грудня 2027 від 24 до 34 років. У разі відсутності, починаючи з 1 січня 2019 року, страхового стажу, передбаченого частинами першою і другою статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 65 років мають особи за наявності страхового стажу: починаючи з 01 січня 2028 від 15 до 25 років. За результатами розгляду документів, доданих до заяви, до загального страхового стажу не зараховано період роботи з 27.06.1986 року по 01.08.1995 року згідно трудової книжки НОМЕР_2 від 28.06.1984 року, оскільки дату, місяць та підстави прийняття дописано чорнилом іншого кольору, а також відсутня інформація щодо реорганізації підприємства. Позивачем надано довідку про заробітну плату № 3 від 06.11.2024 року. Період роботи можливо зарахувати після надання довідки про реорганізацію та надходження акту зустрічної перевірки правильності та достовірності видачі довідок про заробітну плату. Враховуючи зазначене, вирішено відмовити в призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», у зв`язку із відсутністю необхідного страхового стажу, передбаченого ч.1 ст.26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Представник відповідача, Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, не погодився з позовними вимогами, зазначив, що ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області з заявою від 02.10.2024 року про призначення пенсії за віком згідно статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Пенсійна справа опрацьовувалась за принципом екстериторіальності, що передбачено постановою правління Пенсійного фонду України від 16.12.2020 №25-1 «Про затвердження змін до деяких постанов правління Пенсійного фонду України», зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16.03.2021 №339/35961 спеціалістом Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області. За результатом розгляду заяви від 02.10.2024 року про призначення пенсії Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області прийнято рішення №156050025176 від 09.10.2024 року про відмову в призначенні пенсії за віком через відсутність необхідного страхового стажу 31 рік. ОСОБА_1 повторно звернувся з заявою про призначення пенсії за віком від 20.11.2024 року. Заяву про призначення пенсії за віком від 20.11.2024 за принципом екстериторіальності розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області та Головним управлінням Пенсійного фонду України в Черкаській області. Пенсійна справа опрацьовувалась за принципом екстериторіальності, що передбачено постановою правління Пенсійного фонду України від 16.12.2020 №25-1 «Про затвердження змін до деяких постанов правління Пенсійного фонду України», зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16.03.2021 №339/35961 спеціалістом Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області. За результатом розгляду заяви від 20.11.2024 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області прийнято рішення №156050025176 від 26.11.2024 про відмову в призначенні пенсії за віком через відсутність необхідного страхового стажу. На момент звернення страховий стаж склав 22 роки 5 місяців 28 днів. З матеріалів справи вбачається, що в трудовій книжці позивача НОМЕР_2 помилки в заповненні трудової книжки, а саме дата прийняття на роботу та дата наказу на прийняття на роботу дописано іншим чорнилом, печатка на звільненні не прийнятна для сприйняття змісту, не надано довідку про перейменування (реорганізацію) підприємства. Управління зазначає, що оскільки в трудовій книжці позивача містяться неточні записи про періоди роботи, а саме оскільки дата прийняття на роботу та дата наказу на прийняття на роботу дописано іншим чорнилом, печатка на звільненні не прийнятна для сприйняття змісту, не надано довідку про перейменування (реорганізацію) підприємства, тому позивачу необхідно було надати органу Пенсійного фонду для підтвердження трудового стажу документи, визначені п. 3 Порядку № 637 які містять відомості про період роботи. З огляду на вищевикладене, відсутні підстави для зарахування періоду роботи з 27.06.1986 року по 01.08.1995 року.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2025 року позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 09.10.2024 року №156050025176 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком, визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 26.11.2024 року №156050025176 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії, визнання протиправною бездіяльності Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо не призначення ОСОБА_1 пенсії за віком і не зарахування до загального страхового стажу ОСОБА_1 періоду роботи слюсарем у ВАТ «Комінтернівське ремонтно-транспортне підприємство» з 27.06.1986 року по 01.08.1995 року, згідно записів у трудовій книжці серії НОМЕР_1 , зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області повторно розглянути заяви ОСОБА_1 від 02.10.2024 року та від 20.11.2024 року про призначення пенсії за віком із доданими до них документами відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи слюсарем у ВАТ «Комінтернівське ремонтно-транспортне підприємство» з 27.06.1986 року по 01.08.1995 року, згідно записів трудової книжки серії НОМЕР_1 – задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 09.10.2024 року №156050025176 «Про відмову у призначенні пенсії за віком».

Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 26.11.2024 року №156050025176 «Про відмову у призначенні пенсії».

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 02 жовтня 2024 року про призначення пенсії за віком та зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу період роботи слюсарем у ВАТ «Комінтернівське ремонтно-транспортне підприємство» з 27.06.1986 року по 01.08.1995 року, згідно записів трудової книжки серії НОМЕР_1 , з урахуванням висновків суду.

В задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_1 – відмовлено.

Стягнуто з Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (площа Соборна, буд. 3, м. Слов`янськ, Донецька область, 84121, код ЄДРПОУ 13486010) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) сплачений судовий збір у розмірі 968,96 грн. та витрати на правничу допомогу у розмірі 1000 грн.

Стягнуто з Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, Держпром, 3 під., 2 поверх, м. Харків, 61022, код ЄДРПОУ 14099344) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) сплачений судовий збір у розмірі 968,96 грн. та витрати на правничу допомогу у розмірі 1000 грн.

Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області подало апеляційну скаргу, в якій ставиться питання про скасування судового рішення та ухвалення нового рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Обґрунтовуючи подану апеляційну скаргу, апелянтом посилався на те, що рішення суду першої інстанції винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права, та підлягає скасуванню з огляду на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими обставинами справи, що призвело до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно до вимог ст.311 КАС України суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

КОЛЕГІЯ СУДДІВ ВСТАНОВИЛА

ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 (на момент звернення до пенсійного органу вперше вік 59 років та вдруге 60 років).

02 жовтня 2024 року ОСОБА_1 звернувся до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою щодо призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Розглянувши звернення позивача за принципом «екстериторіальності» Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області прийнято рішення від 09.10.2024 року №156050025176 «Про відмову у призначенні пенсії за віком».

В рішенні Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 09.10.2024 року №156050025176 зазначено про те, що за результатами розгляду документів доданих до заяви, до страхового стажу не зараховано період роботи з 27.06.1986 року по 01.08.1995 року згідно трудової книжки НОМЕР_2 від 28.06.1984 року, оскільки дата прийняття та дата наказу на прийняття на роботу дописано іншим чорнилом, нечитабельна печатка при звільненні з роботи, не надано довідку про перейменування (реорганізацію) підприємства.

20 листопада 2024 року ОСОБА_1 повторно звернувся до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою щодо призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Вирішуючи дану справу в апеляційному провадженні, колегія суддів приходить до наступних висновків.

ЗАСТОСУВАННЯ НОРМ ПРАВА

Вимогами ч.1 ст.2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до вимог ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційна, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Керуючись положеннями вищевказаних законів, Кодексом та контекстом Конституції України можна зробити висновок, що однією з найважливіших тенденцій розвитку сучасного законодавства України є розширення сфери судового захисту, в тому числі судового контролю за правомірністю і обґрунтованістю рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень.

За приписами ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 1 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» встановлено, що пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом.

Страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.

Згідно з ч. 2 ст. 24 Закону № 1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Відповідно до ч. 4 ст. 24 Закону № 1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років.

Згідно зі ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Статтею 48 Кодексу законів про працю України визначено, що трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.

Пунктом 1 Порядку передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Відповідно до пп.2 п.2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1, до заяви про призначення пенсії, серед іншого, додаються документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637.

Таким чином, додаткові документи для підтвердження стажу роботи вимагаються лише у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.

Так, висновки пенсійного органу щодо відсутності у позивача необхідного страхового стажу для призначення пенсії за віком ґрунтуються, у тому числі, на твердженні про те, що надана позивачем трудова книжка серії НОМЕР_2 від 28.06.1984 року не є належним підтвердження стажу особи, оскільки містить недоліки у оформленні.

Зокрема, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області не враховано записи трудової книжки НОМЕР_2 від 28.06.1984 року (рішення від 09.10.2024 року №156050025176) до страхового стажу не зараховано період роботи з 27.06.1986 року по 01.08.1995 року згідно трудової книжки НОМЕР_2 від 28.06.1984 року, оскільки дата прийняття та дата наказу на прийняття на роботу дописано іншим чорнилом, нечитабельна печатка при звільненні з роботи, не надано довідку про перейменування (реорганізацію) підприємства.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 26.11.2024 року №156050025176 до загального страхового стажу не зараховано період роботи з 27.06.1986 року по 01.08.1995 року згідно трудової книжки НОМЕР_2 від 28.06.1984 року, оскільки дату, місяць та підстави прийняття дописано чорнилом іншого кольору, а також відсутня інформація щодо реорганізації підприємства. Заявником надано довідки про заробітну плату №3 від 06.11.2024 року. Період роботи можливо зарахувати після надання довідки про реорганізацію та надходження акту зустрічної перевірки правильності та достовірності видачі довідок про заробітну плату.

З цього приводу колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до пункту 1.1 Інструкції трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації (далі - підприємство) усіх форм власності або у фізичної особи понад п`ять днів, у тому числі осіб, які є співвласниками (власниками) підприємств, селянських (фермерських) господарств, сезонних і тимчасових працівників, а також позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню.

Пунктом 2.11 Інструкції передбачено, що відомості про працівника записуються на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки. Прізвище, ім`я та по батькові (повністю, без скорочення або заміни імені та по батькові ініціалами) і дата народження вказуються на підставі паспорту або свідоцтва про народження.

Згідно з п. 2.12 Інструкції після зазначення дати заповнення трудової книжки працівник своїм підписом завіряє правильність внесених відомостей. Першу сторінку (титульний аркуш) трудової книжки підписує особа, відповідальна за видачу трудових книжок, і після цього ставиться печатка підприємства (або печатка відділу кадрів), на якому вперше заповнювалася трудова книжка.

Відповідно до п. 2.4 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України від 29 липня 1993 року №58 усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи в трудовій книжці виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилами чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.

У той же час, відповідно до п. 4 Постанови Кабінету Міністрів України №301 від 27.04.1993 року «Про трудові книжки працівників», відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації.

На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Відсутність посилання чи неточних записів у первинних документах по обліку трудового стажу за наявності належним чином оформленої трудової книжки, не може бути підставою для виключення вказаних періодів роботи з трудового стажу позивача, що дає йому право на призначення пільгової пенсії за віком, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

З огляду на викладене безпідставними є посилання відповідача на недоліки, допущені роботодавцем при оформленні трудової книжки позивача серії НОМЕР_2 від 28.06.1984 року.

Отже, колегія суддів погоджується із твердженням суду першої інстанції, що недоліки записів в трудовій книжці не можуть бути належною підставою для неврахування даних трудової книжки та відповідних періодів до страхового стажу особи, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці. Такі дані є формальністю та не впливають на зміст самих записів.

Відповідальність за оформлення та ведення трудової книжки покладено на роботодавця. Трудова книжка оформлюється при першому прийнятті особи на роботу та при подальшому працевлаштуванні на інше місце роботи обміну не підлягає.

Колегія суддів також зазначає, що у випадку, якщо поданих позивачем документів про призначення пенсії було недостатньо, то орган пенсійного фонду мав всі правові підстави для того, щоб самостійно витребувати документи, необхідні для перевірки трудового стажу позивача, провести перевірку, зустрічну перевірку для з`ясування спірних обставини.

Наведені висновки узгоджуються з правою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 21.02.2018 у справі №687/975/17, відповідно до якої на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці.

Водночас, колегія суддів звертає увагу, Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 № 22-1, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за № 1566/11846 (далі по тексту - Порядок №22-1) встановлено, що орган, який призначає пенсію, надає допомогу особам, щодо одержання відсутніх документів для призначення пенсії шляхом: доведення до відому заявника переліку відсутніх документів, які йому слід подати; або шляхом витребування від підприємств, установ та організацій в тому рахунку і від (архівних установ, контролюючих органів) подання додаткових документів, яких не вистачає.

Разом з тим, матеріали даної справи не містять, а пенсійним органом в обґрунтування правомірності прийняття оспорюваних рішень не надано до суду доказів самостійного звернення до відповідних установ з метою отримання додаткових документів для підтвердження пільгового стажу позивача.

Аналогічна позиція підтримана Верховним Судом у постанові від 11 травня 2022 року у справі № 120/1089/19-а.

На переконання колегії суддів пенсійним органом покладено тягар негативних наслідків із необґрунтованих підстав виключно на позивача.

Посилання апелянта на висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 28 січня 2025 року у справі №300/8132/23, що запис у трудовій книжці не є безумовним доказом роботи особи у разі наявності обґрунтованих сумнівів щодо достовірності даних, колегія суддів вважає не обґрунтованими, оскільки у справі №300/8132/23 правовідносини стосувалися незарахування територіальним управлінням Пенсійного фонду України періоду роботи, достовірність якого ставиться під сумнів, через ліквідацію підприємства до фактичної дати звільнення та у зв`язку з відсутністю коду ЄДРПОУ на печатці у трудовій книжці фізичної особи, водночас в даній справі у відповідача відсутні сумніви щодо достовірності записів в трудовій книжці колгоспника.

Отже, дії відповідачів щодо неврахування трудового стажу позивача, зазначеного у трудовій книжці серії НОМЕР_2 від 28.06.1984 року з підстав того, що така книжка заповнена з порушенням Інструкції про порядок ведення трудових книжок є неправомірними, з огляду на що колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про безпідставність відмов пенсійного органу у зарахуванні до страхового стажу позивача періоди роботи з 27.06.1986 року по 01.08.1995 року, згідно трудової книжки серії НОМЕР_2 від 28.06.1984 року.

Статтею 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Згідно із ст.17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.

Згідно з п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

Колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що доводи апелянта не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, а тому судом до уваги не приймаються.

Відповідно до ч.1-3 ст.242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

За таких обставин колегія суддів вважає наведені висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст.ст.2, 7, 8, 9, 10, 73, 74, 77 КАС України та не приймає доводи, наведені в апеляційній скарзі про те, що рішення підлягає скасуванню.

Відповідно до вимог ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, а в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Отже, в адміністративному процесі, як виняток із загального правила, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень встановлена презумпція його винуватості. Презумпція винуватості покладає на суб`єкта владних повноважень обов`язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 308; 311; 315; 316; 321; 322; 325 КАС України, суд апеляційної інстанції, –

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області - залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2025 року - без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення з підстав, передбачених статтею 328 КАС України.

Суддя-доповідач О.В. Джабурія

Судді К.В. Кравченко Н.В. Вербицька