Вирок від 24 березня 2026 р. у справі №208/14139/25 — Заводський районний суд міста Кам’янського

справа № 208/14139/25

№ провадження 1-кп/208/888/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 березня 2026 р. м. Кам`янське

Заводський районний суд м. Камянського у складі:

головуючого – судді ОСОБА_1

за участю секретарів ОСОБА_2 ,

ОСОБА_3 ,

прокурорів ОСОБА_4 ,

ОСОБА_5 ,

обвинуваченого ОСОБА_6 ,

захисника ОСОБА_7 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження № 12025041160001025 від 25.07.2025 року за обвинуваченням ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Дніпропетровська, українця, громадянина України, не одруженого, що має професійно-технічну освіту, учасника бойових дій, військовослужбовця військової служби за призовом під час мобілізації на посаді механіка-водія танкового взводу танкової роти 1 танкового батальйону військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні «солдат», зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , що проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого:

03.07.2017 Хмільницьким міським судом Вінницької області за ч.3 ст.185 КК України до 4 років позбавлення волі та на підставі ст.75 КК України звільненого від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 2 роки, ухвалою Хмільницького міського суду Вінницької області від 12.02.2020 року звільнення від покарання з випробуванням скасовано і ОСОБА_6 направлено для відбування покарання у виді позбавлення волі строком на 4 роки; 21.07.2022 року звільненого умовно-достроково на не відбутий строк 1 рік, 2 місяці, 17 днів з Могилів-Подільської ВК Вінницької області (№114),

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.115 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Солдат ОСОБА_6 , будучи військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації та проходячи її на посаді механіка-водія танкового взводу танкової роти 1 танкового батальйону військової частини НОМЕР_2 , 24 липня 2025 року, приблизно о 23 годині 40 хвилин, знаходячись поблизу будинку АДРЕСА_3 , діючи з прямим умислом, направленим на заподіяння вбивства, тобто умисного протиправного заподіяння смерті ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, у ході словесного конфлікту, утримуючи у своїй правій руці розбиту скляну пляшку, перебуваючи напроти ОСОБА_8 , наніс останньому один удар в область передньої поверхні шиї, чим спричинив тілесне ушкодження у вигляді: колото-різаного поранення шиї з ушкодженням судин шиї та щитоподібного хряща, яке ускладнилося гострою крововтратою, що є небезпечним для життя в момент заподіяння. В результаті умисних протиправних дій ОСОБА_6 смерть ОСОБА_8 настала на місці вчинення кримінального правопорушення.

Таким чином, ОСОБА_6 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.115 КК України.

Допитаний в судовому засідання обвинувачений ОСОБА_6 визнав, що потерпілий ОСОБА_8 загинув від його дій, оскільки саме обвинувачений наніс потерпілому удар розбитою скляною пляшкою у шию, від чого останній загинув. Разом з цим, обвинувачений під час судового розгляду зазначив, що убивати ОСОБА_8 він не збирався і зробив це не навмисно. Його бажанням було налякати потерпілого, оскільки обвинувачений відчував певну загрозу від потерпілого. Зокрема, обвинувачений ОСОБА_6 надав показання, що після обіду 24 липня 2025 року разом зі знайомою жінкою ОСОБА_9 відпочивав на пляжі. Увечері того ж дня вони направилися до магазину «АТБ», розташованого на вулиці Мурахтова у м. Кам`янському, де збиралися придбати горілку та пиво. В магазині ОСОБА_10 зустріла знайомого, якого запросила до спільного розпивання горілки неподалік магазину. На вулиці до них підійшли ще двоє чоловіків, серед яких був і потерпілий ОСОБА_8 . Стосовно останнього ОСОБА_10 розповідала обвинуваченому, що ОСОБА_11 вкрав у неї ключі. З цього приводу під час розпивання алкогольних напоїв відбувся словесний конфлікт між обвинуваченим та потерпілим. ОСОБА_10 розвернулася та пішла додому, і обвинувачений також збирався йти додому. Однак в цей момент ОСОБА_8 почав йти ззаду та лаятися нецензурною лайкою, провокуючи його. Що конкретно говорив потерпілий ОСОБА_6 точно не пам`ятає. ОСОБА_6 сприйняв його слова та дії як загрозу для себе. Обвинувачений узяв пляшку горілки і вдарив по голові одного з чоловіків, який був разом з ОСОБА_8 і сидів на сходах. Після цього, тримаючи у правій руці пляшку за горловину, ОСОБА_6 розбив її об поріг на сходах. Це він зробив для того, щоб ОСОБА_8 злякався. Одразу після цього, ОСОБА_6 наніс один удар розбитою пляшкою у напрямку шиї ОСОБА_8 . В цей момент вони перебували один від одного на відстані витягнутої руки. Після нанесеного удару ОСОБА_6 розвернувся та пішов геть, щоб не продовжувати конфлікт. Чи потрапив він у шию потерпілого в той момент він не зрозумів. Крові на потерпілому обвинувачений не побачив, оскільки на вулиці вже було темно. Після нанесення удару на потерпілого він не дивився і не повертався, а тому йому невідомо, що сталося далі. Наразі щиро розкаюється у вчиненому, але впевнений, що нічого б не відбулося, якщо б потерпілий не підійшов до нього. Розцінює свої дії як самооборону. Завдаючи удару розбитою пляшкою розумів, що це може закінчитися смертю, але стверджує, що тільки хотів налякати потерпілого і не вбивати його. Цивільний позов ОСОБА_6 визнав повністю.

Потерпіла Конник надала суду заяву, у якій просила призначити покарання ОСОБА_6 на розсуд суду та задовольнити цивільний позов у повному обсязі.

Також винуватість ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, підтверджується наступними дослідженими під час судового розгляду письмовими доказами, а саме:

- електронним рапортом, відповідно до якого 24.07.2025 року отримано заяву та зареєстровано ЄО за №15672 від 25.07.2025 року як вбивство (ч.1 ст.115 КК України), з фабулою: 24.07.2025 року о 23:50 год. надійшло повідомлення про те, що біля магазину АТБ-маркет по вул.. Мурахтова, 4 в м. Кам`янське, чоловіку спричинене ножове поранення. Виїздом за вказаною адресою було виявлено труп чоловіка, попередньо безхатченка на ім`я ОСОБА_12 , з тілесними ушкодженнями в області шиї. За вчинення даного злочину, встановлений та доставлений до Кам`янського РУП військовослужбовець в/ч НОМЕР_2 ЗС України, ОСОБА_6 , 1994 р.н., який під час раптово виниклого конфлікту, спричинив потерпілому тілесні ушкодження в області шиї колючою чистиною розбитої скляної пляшки, після чого з місця події пішов. Знаряддя злочину вилучене (т.1 а.с.18);

- протоколом огляду місця події від 25.07.2025 року з планом-схемою розташування тілесних ушкоджень на трупі та фототаблицею, відповідно до якого на ділянці місцевості поблизу буд. АДРЕСА_3 було оглянуто труп особи чоловічої статі, дані якої не встановлено, в ході якого вилучено мікрочастки на дактилоскопічну плівку, змиви, зрізи нігтьових пластин з правої та лівої руки трупу, зроблено змив з тротуарної плитки. Вилучено цеглу зі слідами РБК, яка розташована біля ніг трупу, та фрагменти скляної пляшки, а також зафіксовані ушкодження на трупі в області скроневої зони та грудино-ключично-соскової зони (т.1 а.с.19-33);

- висновком судово-медичного експерта від 25.07.2025 року, відповідно до якого причиною смерті ОСОБА_8 є колото-різане поранення шиї з ушкодженням судин шиї та щитоподібного хряща, яке ускладнилось гострою крововтратою. Зазначені ушкодження утворились незадовго до настання смерті та відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, що викликали смерть. Враховуючи стан трупних явищ під час огляду трупа на місці події та дослідження трупа в морзі експерт вважає, що смерть настала в проміжок часу між 23:00 год. 24.07.2025 року та 01:00 год. 25.07.2025 року (т.1 а.с.41-44);

- протоколом огляду місця події від 25.07.2025 року з фототаблицею до нього, відповідно до якого на перехресті вул. Мурахтова та Тагільської у м. Кам`янському виявлено та вилучено частину скляної пляшки (горловину) зі слідами РБК. Вказану частину пляшки поміщено до спецпакету. Учасник слідчої дії ОСОБА_6 пояснив що вказану частину скляної пляшки він викинув коли втікав з місця вчинення злочину (т.1 а.с.45-51)

- протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 25.07.2025 року, відповідно до якого свідок ОСОБА_13 впізнала за загальними рисами обличчя чоловіка зображеного на фото №2 як свого знайомого ОСОБА_14 , який 24.05.2025 року разом з нею та іншими товаришами розпивали алкогольні напої біля буд. АДРЕСА_3 . На фото №2 зображений ОСОБА_6 (т.1 а.с.87-92);

- протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 25.07.2025 року, відповідно до якого свідок ОСОБА_15 впізнав за загальними рисами обличчя чоловіка зображеного на фото №3 як свого знайомого ОСОБА_16 , який 24.05.2025 року приблизно о 23:40 год. разом з ним та іншими товаришами розпивали алкогольні напої біля буд. АДРЕСА_3 . На фото №3 зображений ОСОБА_6 (т.1 а.с.95-100);

- протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 25.07.2025 року, відповідно до якого свідок ОСОБА_17 впізнав за сукупністю загальних рис обличчя чоловіка зображеного на фото №4 як чоловіка, який 24.05.2025 перебуваючи біля буд. №4 по вул.. Мурахтова у м. Кам`янське в ході конфлікту шийкою пляшки з надколами скла у формі «розочки» вдарив Костянтина по шиї спереду, після чого останній впав та помер. На фото №4 зображений ОСОБА_6 (т.1 а.с.103-108);

- висновком судово-медичного експерта від 25.07.2025 року №870-Е, відповідно до якого виявлені у ОСОБА_6 тілесні ушкодження у вигляді садна на обличчі, саден на тулубі, обох верхніх кінцівках, рани на лівій верхній кінцівці відносяться до легких тілесних ушкоджень, мають незначні скороминущі наслідки, виникли внаслідок дії твердого предмета, давність утворення більше 5-7 діб на момент огляду (т.1 а.с.131-132);

- висновком судово-медичного експерта від 25.07.2025 року №869-Е, відповідно до якого виявлені у ОСОБА_17 тілесні ушкодження тім`яної ділянки голови праворуч, відносяться до легких тілесних ушкоджень, виникли від дії твердого предмету, можливо загостреною контактуючою поверхнею; синець на лівій верхній кінцівці, відноситься до легких тілесних ушкоджень, виник внаслідок дії тупого твердого предмета. Давність утворень пошкоджень близько доби на момент огляду (т.1 а.с.135-136);

- протоколом пред`явлення трупу для впізнання від 28.07.2025 року, відповідно до якого потерпіла ОСОБА_18 впізнала особу покійного як її рідного брата ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (т.1 а.с.151-154);

- висновком судово-медичної експертизи від 31.07.2025 року №3406/3640-БД, відповідно до якої:

при серологічному дослідженні зразка крові трупа ОСОБА_8 визначена група 0 з ізогемаглютинінами анти-А і анти-В за ізосерологічної системи АВ0

при серологічному дослідженні зразка крові ОСОБА_6 визначена група 0 з ізогемаглютинінами анти-А і анти-В за ізосерологічною системою АВ0

при серологічному дослідженні слідів крові (об`єкти №№3, 4) антигени А і В та ізогемаглютиніни анти-А і анти-В не виявлені, тому висловитися про групову приналежність крові в зазначених об`єктах не є можливим, однак отримані результати не виключають можливості припустити походження крові (об`єкти №№3, 4) від особи (осіб) з групою крові 0 з ізогемаглютинінами анти-А і анти-В, як від загиблого ОСОБА_8 так і від підозрюваного ОСОБА_6 , оскільки їх кров відноситься до вказаної групи

в піднігтьовому вмісті та мікрочастках з обох рук ОСОБА_8 (об`єкти №№1, 2, 5, 6) встановлена наявність крові, визначений гемоглобін людини, виявлені епітеліальні клітини з ядрами

при серологічному дослідженні крові та епітеліальних клітин (об`єкти №1, 2, 5, 6) антигени А та В ізосерологічної системи АВ0 не виявлені, тому висловитися про групову приналежність цих слідів не є можливим, однак отримані результати не виключають можливості припустити походження слідів (об`єкти №1, 2, 5, 6) від особи (осіб) з групою крові 0 з ізогемаглютинінами анти-А і анти-В, якими в даному випадку є як потерпілий ОСОБА_8 так і ОСОБА_6 (т.1 а.с.194-200)

- висновком судово-медичної експертизи від 31.07.2025 року №3406/3642-БД, відповідно до якої:

в змиві, вилученому 25.07.2025 на марлевий тампон, з поверхні плитки, в ході огляду місця події за адресою: Дніпропетровська область, м. Кам`янське, вул. Мурахтова, будинок №4 (об`єкт №1), встановлена наявність крові з вмістом гемоглобіну людини.

при серологічному дослідженні об`єкта №1 антигени А і В не виявлені, але виявлені ізогемаглютиніни анти-А і анти-В, що свідчить про утворення вказаного сліду за рахунок крові особи (осіб) з групою 0 з ізогемаглютинінами анти-А і анти-В ізосерологічної системи АВ0

Оскільки об`єкт №1 був утворений за рахунок крові особи (осіб) з групою крові 0 з ізогемаглютинінами анти-А і анти-В ізосерологічної системи АВО, тому не можна виключити можливість утворення його як за рахунок крові потерпілого ОСОБА_8 , так й за рахунок крові ОСОБА_6 , оскільки кров їх обох належить саме до вказаної групи, або за рахунок крові інших осіб з такою самою групою крові. Оскільки в об`єкті №1 не виявлено антигени А і В, які є групоспецифічними антигенами для груп АВ, А з ізогемаглютиніном анти-В, В з ізогемаглютиніном анти-А, всі ізосерологічної системи АВО, тому даних щодо присутності в цьому сліді крові осіб з переліченими групами не отримано.

В слідах на фрагменті скляної пляшки, названому слідчим «горловиною», що був вилучений 25.07.2025 в ході огляду місця події, на перехресті вулиць Тагільської та Мурахтова, у м. Кам`янському Дніпропетровської області (об`єкт №2), встановлена наявність крові з вмістом гемоглобіну людини. При цитологічному дослідженні встановлено, що кров в об`єкті №2 належить особі чоловічої генетичної статі. Епітеліальні клітини з ядрами в об`єкті №2 не виявлені (т.1 а.с.207-211)

- висновком судово-медичної експертизи від 31.07.2025 року №3406/3643-БД, відповідно до якої:

в більшості слідів на кофті (об`єкти №№1,3, 5,6,9-12) та в одному сліді на шортах (об`єкт №19) ОСОБА_6 встановлено наявність крові з вмістом гемоглобіну людини. В інших слідах на кофті (об`єкти №№2,4,7,8), в інших слідах на шортах (об`єкти №№13-18) та на парі кросівок (об`єкти №№20-29) наявність крові не встановлено.

при серологічному дослідженні в слідах крові на кофті (об`єкти №№1,3,5,6,9-12) ОСОБА_6 антигени А і В не виявлені, а виявлені ізогемаглютиніни анти -А і анти-В, що не виключає можливості походження крові у зазначених об`єктах від особи (осіб) групи 0 з ізогемаглютиніни анти -А і анти-В, в тому числі, як від потерпілого ОСОБА_8 так і від підозрюваного ОСОБА_6 , як від кожного окремо, так і від обох разом. (т.1 а.с.213-217);

- висновком судово-медичної експертизи від 31.07.2025 року №658МК, відповідно до якої ушкодження на шматку шкіри з передньої поверхні шиї від трупа ОСОБА_19 має морфологічної ознаки різаної рани і заподіяне предметом, володіючим ріжучими властивостями. Не виключається заподіяння даного ушкодження відламком скла, та могло бути заподіяне представленим на експертизу фрагментом скляної пляшки (т.1 а.с.219-223)

- протоколом проведення слідчого експерименту від 30.07.2025 року, проведеного за участю свідка ОСОБА_17 за адресою АДРЕСА_3 , в ході якого свідок вказав, що до нього підійшли та запропонували випити, і він погодився. Спочатку вони випивали біля буд. 4 по вул. Мурахтова у м. Кам`янському Дніпропетровської області, а потім випивали ще й біля магазину «АТБ», що розташований неподалік. Свідок пояснив, що точно не пам`ятає, де вони конкретно випивали, але пам`ятає, що на сходах. Свідок пояснив, що конфлікт почався ні з чого. ОСОБА_20 пішов шукати недопалки від цигарок, а ОСОБА_10 пішла до туалету. Свідок зазначив, що він сидів на сходинках, а ОСОБА_16 взяв пляшку до рук та розташувавшись навпроти наніс йому один удар пляшкою по передній верхній частині голови (зверху до низу). Після цього свідок виставив праву руку перед собою та ОСОБА_16 наніс один удар пляшкою (зверху до низу) по правій руці свідка (в область зап`ястя). Свідок зазначив, що від удару по руці пляшка розбилася. У ОСОБА_16 в руках залишилась частина розбитої пляшки (горлечко) -«розочка». При цьому свідок зазначив, що по праву сторону від ОСОБА_16 стояв ОСОБА_12 , який намагався заступитися за свідка. Після того як пляшка розбилася, ОСОБА_16 тримаючи в руках частину розбитої пляшки - «розочку» повернувся обличчям до ОСОБА_12 та розташувавшись напроти останнього частиною розбитої пляшки - «розочкою» завдав йому одного удару в область горла (передньої частини шиї з права на ліво) після чого останній впав. ОСОБА_16 з місця втік. ОСОБА_12 лежав на підлозі, хрипів та з нього йшла кров. Свідок зазначив, що ОСОБА_12 впав на підлогу біля сходинок, що розташовані біля буд. 4 по вул. Мурахтова у м. Кам`янському (т.1 а.с.224-228);

- протоколом проведення слідчого експерименту від 30.07.2025 року, проведеного за участю підозрюваного ОСОБА_6 за адресою АДРЕСА_3 , в ході якого ОСОБА_6 вказав, що 24.07.2025 він разом з ОСОБА_10 були на роботі до 16.00 години, після чого поїхали на пляж. На пляжі вони відпочили та приїхали назад у місто, закупилися в магазині «АТБ», після чого сиділи на сходах біля будинку АДРЕСА_3 . Сиділи вдвох, потім підійшов потерпілий та ще двоє. Далі відбувався конфлікт, який розпочався з того, що ОСОБА_10 звинуватила потерпілого в тому, що останній вчинив у неї крадіжку ключів та грошових коштів. В цей час підозрюваний стояв спиною та не звертав уваги на конфлікт. Конфлікт розпочався між ОСОБА_10 та потерпілим, згодом до конфлікту доєдналися ще двоє чоловіків, що прийшли та підозрюваний вирішив заступитися за ОСОБА_10 . Підозрюваний пояснює, що потім потерпілий та двоє чоловіків вирішили втрьох накинутися на нього. Один почав махати палицею, підозрюваний це стерпів, потім другий почав махати кулаками. Підозрюваний пояснив, що чоловік з палицею сидів на сходах та махав нею у різні сторони перед підозрюваним, останній при цьому стояв. Також підозрюваний пояснив, що той хто кидався на нього з кулаками стояв напроти. Підозрюваний зазначив, що чоловік, який кидався на нього з кулаками не встиг нанести йому удари так як сам підозрюваний відійшов взяти до рук пляшку. Підозрюваний вказав, що він взяв до рук пляшку та підійшов до чоловіка, який сидів на сходах та махав палицею, розташувався напроти останнього та тримаючи за горлечко в свої руці скляну пляшку наніс два удари (зверху вниз) по голові спереду зверху. Підозрюваний зазначив, що з чоловіком нічого не відбулося, він продовжив сидіти. Після цього підозрюваний підійшов до кута сходів розбив об нього пляшку. Після розбиття пляшки у підозрюваного в руках залишилась частина пляшки - «розочка». Підозрюваний повернувся до чоловіка, що кидався на нього з кулаками (потерпілого) та тримаючи частину пляшки - «розочку» у правій руці завдав нею удару в передню частину шиї в область горла потерпілому (чоловіку у білій футболці). Підозрюваний продемонстрував удар в напрямку зліва на право. Після чого, він почув від когось, що треба викликати швидку. Але розвернувся та пішов. «Розочку» викинув на перехресті вулиць Тагільської та Мурахтова у м. Кам`янському Дніпропетровської області (т.1 а.с.229-234)

- висновком судово-медичної експертизи від 10.09.2025 року відповідно до якого причиною смерті ОСОБА_8 є колото-різане поранення шиї з ушкодженням судин шиї та щитоподібного хряща, яке ускладнилося гострою крововтратою, що підтверджується морфологічними даними ( наявність колото-різаного поранення шиї з ушкодженням судин шиї та щитоподібного хряща, недокрів`я внутрішніх органів) та даними гістологічного дослідження. Колото-різана рана передньої поверхні шиї (рановий канал іде спереду назад горизонтально та проникає в гортань) утворилась від дії колюче-ріжучего предмета, незадовго до настання смерті та відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, по ознаці небезпеки для життя, в даному випадку викликавши смерть - (п. п. 2.1.3. Наказ №6, МОЗ України від 17.01.1995 року); садно на задній поверхні грудної клітки в ділянці лівої лопатки утворилось від контакту з тупим твердим предметом, незадовго до настання смерті та в прямому причинному зв`язку з настанням смерті не знаходиться, відноситься до ЛЕГКИХ тілесних ушкоджень, які мають незначні скороминущі наслідки (п. п. 2.3.5. Наказ №6, МОЗ України від 17.01.1995 року). Враховуючи характер та локалізацію тілесних ушкоджень, встановлених при дослідженні трупу, експерт вважає, що тілесне ушкодження шиї потерпілому спричинено колюче-ріжучим предметом, тілесне ушкодження шиї є колото-різаним, рановий канал іде спереду назад горизонтально. Тілесне ушкодження заподіяне предметом, володіючим ріжучими властивостями, не виключається заподіяння даного ушкодження відламком скла. При дослідженні трупу встановлено одне ушкодження, що призвело до смерті потерпілого і в момент спричинення тілесних ушкоджень потерпілий був повернутий передньою поверхнею тіла до травмуючого предмета. При судово-токсикологічному дослідженні у крові із трупа виявлений етиловий спирт у концентрації 3,17%о, що за життя відповідає СИЛЬНОМУ ступеню алкогольного сп`яніння (т.2 а.с.19-20)

- висновком судово-медичної експертизи від 10.09.2025 року, відповідно до якого враховуючи характер и локалізацію тілесних ушкоджень, встановлених при дослідженні трупа громадянина ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , експерт вважає що тілесне ушкодження від якого настала смерть потерпілого могло бути спричинено за механізмом, на який вказав свідок ОСОБА_17 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , при проведенні слідчого експерименту від 30.07.2025року (т.2 а.с.24);

- висновком судово-медичної експертизи від 10.09.2025 року, відповідно до якого враховуючи характер и локалізацію тілесних ушкоджень, від якого настала смерть потерпілого, експерт вважає що поранення на передній поверхні шиї потерпілого могло бути спричинено за механізмом на який вказав підозрюваний ОСОБА_6 при проведенні слідчого експерименту від 31.07.2025 року (т.2 а.с.28);

- висновком судово-медичної експертизи від 10.09.2025 року №1121-Е, відповідно до якого враховуючи характер, локалізацію та кількість ушкоджень виявлених у гр. ОСОБА_21 , експерт не виключає, що виявлене у нього ушкодження в вигляді рани на голові могло виникнути при взаєморозташуванні потерпілого та нападника і за механізмом, як вказано у наданому протоколі проведення слідчого експерименту від 30.07.2025 року, за участю свідка ОСОБА_17 (т.2 а.с.32-34);

- висновком судово-медичної експертизи від 10.09.2025 року №1122-Е, відповідно до якого враховуючи характер, локалізацію та кількість ушкоджень виявлених у гр. ОСОБА_21 , експерт не виключає, що виявлене у нього ушкодження у вигляді рани на голові могло виникнути при взаєморозташуванні потерпілого та нападника і за механізмом, як вказано у наданому протоколі проведення слідчого експерименту від 31.07.2025 року, за участю підозрюваного ОСОБА_6 (т.2 а.с.38-39);

- протоколом огляду (перегляду відеозапису) від 26.09.2025 р., відповідно до якого слідчим у присутності підозрюваного ОСОБА_6 та його захисника, переглянуто відеозаписи з камер відеоспостереження магазину «АТБ», який розташований за адресою: Дніпропетровська область, м. Кам`янське, просп. Свободи, 61, за 24.07.2025 року з 20:35:17 год. тривалістю 2 год. 9 хв., які записані (збережені) на диск «DVD-R», на яких зафіксовано вхід до магазину та внутрішнє спостереження, спрямоване на торговельний зал, при цьому на відеозаписах відображено пересування учасників події, їх вхід, перебування в приміщенні та подальше переміщення (т.2 а.с.66-81);

- протоколом огляду (перегляду відеозапису) від 26.09.2025 р., відповідно до якого слідчим у присутності підозрюваного ОСОБА_6 та його захисника переглянуто відеозаписи з камер відеоспостереження ломбарду «Скарбниця», який розташований за адресою: Дніпропетровська область, м. Кам`янське, вул.. Мурахтова, 4, за 24.07.2025 року з 20:58:33 год., які записані (збережені) на диск «DVD-R», на яких зафіксовано вхід до ломбарду, на відеозаписах відображено пересування учасників події (т.2 а.с.82-88);

- протоколом огляду (прослуховування аудіо запису) від 26.09.2025 року відповідно до якого слідчим у присутності підозрюваного ОСОБА_6 та його захисника прослухано аудіо запис телефонної розмови виклику швидкої допомоги на адресу м. Кам`янське, вул.. Мурахтова, 4 (т.2 а.с.89-90)

- протоколом огляду (прослуховування аудіо запису) від 26.09.2025 року відповідно до якого слідчим у присутності підозрюваного ОСОБА_6 та його захисника прослухано аудіо запис телефонної розмови звернення швидкої медичної допомоги на лінію «102» з повідомленням про ножове поранення за адресою м. Кам`янське, вул. Мурахтова, 4 (т.2 а.с.91-92)

- протоколом огляду (перегляду відеозапису) від 30.09.2025 р., відповідно до якого слідчим у присутності потерпілої ОСОБА_18 , переглянуто відеозаписи з камер відеоспостереження магазину «АТБ», який розташований за адресою: Дніпропетровська область, м. Кам`янське, просп. Свободи, 61, за 24.07.2025 року з 20:35:17 год. тривалістю 2 год. 9 хв., які записані (збережені) на диск «DVD-R», на яких зафіксовано вхід до магазину та внутрішнє спостереження, спрямоване на торговельний зал, при цьому на відеозаписах відображено пересування учасників події, їх вхід, перебування в приміщенні та подальше переміщення (т.2 а.с.93-108);

- протоколом огляду (перегляду відеозапису) від 30.09.2025 р., відповідно до якого слідчим у присутності потерпілої ОСОБА_18 переглянуто відеозаписи з камер відеоспостереження ломбарду «Скарбниця», який розташований за адресою: Дніпропетровська область, м. Кам`янське, вул.. Мурахтова, 4, за 24.07.2025 року з 20:58:33 год., які записані (збережені) на диск «DVD-R», на яких зафіксовано вхід до магазину, на відеозаписах відображено пересування учасників події (т.2 а.с.109-115);

- протоколом огляду (прослуховування аудіо запису) від 26.09.2025 року відповідно до якого слідчим у присутності потерпілої ОСОБА_18 прослухано аудіо запис телефонної розмови виклику швидкої допомоги на адресу АДРЕСА_3 (т.2 а.с.116-117)

- протоколом огляду (прослуховування аудіо запису) від 26.09.2025 року відповідно до якого слідчим у присутності потерпілої ОСОБА_18 прослухано аудіо запис телефонної розмови звернення швидкої медичної допомоги на лінію «102» з повідомленням про ножове поранення за адресою АДРЕСА_3 (т.2 а.с.118-119)

- висновком судово-психіатричного експерта №438-к від 21.10.2025 року, відповідно до якого ОСОБА_6 в період інкримінованого йому діяння не виявляв і в теперішній час не виявляє будь-яких психічних розладів. Іспитований у період часу, до якого відноситься інкриміноване йому діяння, міг усвідомлювати свої дії (бездіяльність) і керувати ними. За своїм психічним станом іспитований у теперішній час також може усвідомлювати свої дії (бездіяльність) і керувати ними. Застосування примусових заходів медичного характеру не потребує (т.2 а.с.163-166)

Отже, суд вважає вищеописані докази належними, допустимими, достовірними, і в сукупності достатніми для належної правової оцінки дій обвинуваченого, і які беззаперечно свідчать про пряму причетність саме обвинуваченого ОСОБА_6 до протиправного заподіяння смерті потерпілому ОСОБА_8 .

Зокрема, це підтверджується не тільки показаннями обвинуваченого ОСОБА_6 , який визнав, що саме від його дій настала смерть потерпілого ОСОБА_22 , а й дослідженими письмовими доказами і, зокрема, показаннями наданими на той час підозрюваним ОСОБА_6 під час проведення з ним слідчого експерименту, відповідно до протоколу від 30.07.2025 року (т.1 а.с.229-234), а також показаннями свідка ОСОБА_17 , під час проведення слідчого експерименту, відповідно до Протоколу від 30.07.2025 року (т.1 а.с.224-228) та протоколами пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 25.07.2025 року за участю свідків ОСОБА_13 , ОСОБА_15 , ОСОБА_17 (т.1 а.с.87-92, 95-100, 103-108).

З об`єктивної сторони умисне вбивство (ч. 1 ст.115 КК) характеризується діянням у виді протиправного посягання на життя іншої людини, наслідками у вигляді смерті та причинним зв`язком між зазначеним діянням та наслідками. Суб`єктивна сторона цього злочину характеризується виною у формі умислу, тобто при вчиненні умисного вбивства винний усвідомлює, що своїми діями посягає на життя іншої особи та бажає заподіяти їй смерть (прямий умисел) або свідомо допускає настання смерті (непрямий умисел).

Вольова ознака психічного ставлення до заподіяної смерті у виді непрямого умислу (ч. 3 ст.24 КК), коли особа свідомо припускає настання смерті, виявляється у байдужому ставленні до її заподіяння або у безпідставному розрахунку на її відвернення, який на відміну від обґрунтованого розрахунку, притаманного протиправній самовпевненості (ч.2 ст.25 КК), має абстрактний характер, властивий розрахунку навмання, тобто сподівання на щасливий для потерпілого збіг обставин, а не на конкретні фактори, які дають вагомі, переконливі і обґрунтовані підстави вважати, що вони внаслідок своєї дієвості реально і закономірно призведуть до усунення небезпеки від вчиненого діяння.

Саме таке, притаманне непрямому умислу психічне ставлення до заподіяної смерті, наявне у обвинуваченого ОСОБА_6 , який завдаючи удару у шию розбитою скляною пляшкою розумів, що це може закінчитися смертю потерпілого, але байдуже поставився до її заподіяння. При цьому його твердження, що він не хотів вбивати потерпілого, а лише намагався налякати, суперечать фактичним його діям, які фактично розпочалися з розбиття скляної пляшки і завершилися завданням цілеспрямованого удару розбитою скляною пляшкою з гострими краями, яку обвинувачений тримав у правій руці, у ділянку шиї потерпілого ОСОБА_8 . При цьому, почувши від когось щодо необхідності виклику швидкої допомоги після нанесення удару ОСОБА_8 , він байдуже поставився до наслідків своїх дій, розвернувся та пішов з місця події.

Як неодноразово вказував Верховний Суд в аналогічних справах ознаки суб`єктивної сторони й особливості психічного ставлення винуватої особи встановлюються судами з урахуванням характеру вчиненого діяння та об`єктивно-предметних умов його вчинення, за встановленими фактичними обставинами вчиненого кримінального правопорушення, на підставі доказів, зібраних у порядку, передбаченому КПК, та оцінених відповідно до вимог ст.94 цього Кодексу.

З урахуванням усталених підходів до кваліфікації злочинів проти життя і здоров`я, питання про умисел під час кваліфікації необхідно вирішувати виходячи із сукупності всіх обставин вчиненого діяння. Зокрема, необхідно враховувати спосіб, знаряддя злочину, кількість, характер і локалізацію поранень та інших тілесних ушкоджень, причини припинення злочинних дій, поведінку винного і потерпілого, що передувала події, їх стосунки тощо. При цьому якщо винний діяв з умислом (як прямим, так і непрямим) на вбивство, тривалість часу, що минув з моменту заподіяння ушкоджень до настання смерті потерпілого, а також потенційна можливість усунути настання смерті внаслідок втручання третіх осіб (якщо смерть не вдалося відвернути), для кваліфікації злочину як умисного вбивства значення не має.

Визначальним для кваліфікації кримінального правопорушення з матеріальним складом є суб`єктивне ставлення винуватого до наслідків своїх дій. Небажання смерті потерпілого не виключає умисної вини.

При невизначеному умислі, різновидом якого є альтернативний умисел, кваліфікація здійснюється в залежності від тих наслідків, які були фактично заподіяні, якщо особа передбачала їх настання, враховуючи характер здійсненого діяння, обстановку вчиненого правопорушення та інші вказані вище обставини.

При умисному вбивстві настання смерті охоплюється умислом винного, а в разі заподіяння тяжкого тілесного ушкодження, яке спричинило смерть потерпілого, ставлення винного до її настання характеризується необережністю.

За ч.2 ст.121 КК кваліфікуються дії винуватого якщо до наслідку у вигляді смерті потерпілого встановлено необережну вину у виді злочинної самовпевненості чи злочинної недбалості. Тобто із суб`єктивної сторони умисне тяжке тілесне ушкодження, що спричинило смерть потерпілого характеризується змішаною (складена або складна) формою вини, яка поєднує різне психічне ставлення особи у формі умислу та необережності до різних об`єктивних ознак одного й того самого кримінального правопорушення, де щодо діяння та первинного наслідку (тяжкого тілесного ушкодження) має місце прямий чи непрямий умисел, а щодо похідного наслідку у вигляді смерті потерпілого - злочинна самовпевненість чи злочинна недбалість.

Умисне тяжке тілесне ушкодження, що спричинило смерть потерпілого, належить до злочинів із похідними наслідками. Особливістю необхідного причинного зв`язку в злочині, передбаченому ч.2 ст.121 КК, є його послідовний розвиток від суспільно небезпечного діяння до прямого (проміжного) наслідку у виді тяжкого тілесного ушкодження і далі до кінцевого наслідку у виді смерті потерпілого (похідного), тобто він має опосередкований характер.

Юридична природа таких кримінальних правопорушень полягає в тому, що заподіяні діянням проміжні наслідки (в конкретній обстановці його вчинення) створюють реальну загрозу настання похідних від них, які значною мірою обумовлені впливом тих факторів, які винувата особа обґрунтовано розраховує нейтралізувати або існування яких не усвідомлює.

У кримінальних правопорушеннях із похідними наслідками діяння безпосередньо породжує лише проміжний наслідок, який, у свою чергу, викликає наслідки похідні.

Реальну можливість настання похідних наслідків створює не діяння само по собі, а викликані ним проміжні наслідки з урахуванням супутніх обставин. Отже смерть, як похідний наслідок і кінцевий результат злочину, передбаченого ч.2 ст.121 КК, не може виступати прямим наслідком вчиненого особою діяння.

При цьому, як і в інших кримінальних правопорушеннях необхідний причинний зв`язок у злочинах із похідними наслідками відображає закономірності розвитку об`єктивного світу, де причина сама в собі містить реальну можливість настання відповідного наслідку. За таких обставин суб`єкт здатен передбачати розвиток природного перебігу подій як закономірних явищ. Вчиняючи ті або інші дії, що із закономірністю тягнуть за собою настання певних наслідків, людина здатна їх передбачити як невідворотний чи можливий результат своїх дій, і саме тому необхідний причинний зв`язок має кримінально-правове значення, а суспільно небезпечні наслідки, заподіяні діянням особи, ставляться їй у провину.

Під час встановлення вини та її змісту в кожному конкретному випадку суд виходить з того, що вона існує в реальній дійсності та встановлює її на підставі досліджених у справі доказів. Суд пізнає вину так, як він встановлює й пізнає інші факти об`єктивної дійсності, що існують або відбуваються у зовнішньому світі. Ознаки суб`єктивної сторони вчинених злочинів та особливості психічного ставлення засудженого до вчинених діянь і їх наслідків встановлюються судами відповідно до характеру вчиненого діяння та об`єктивно-предметних умов його вчинення, на підставі встановлених судом фактичних обставин вчинених злочинів, що закріплені належними і допустимими доказами, зібраними в порядку, передбаченому КПК, та оціненими відповідно до вимог ст.94 цього Кодексу. Принцип суб`єктивного ставлення у провину в кримінальному праві має фундаментальне і основоположне значення для кваліфікації кримінального правопорушення. З урахуванням усталених підходів до кваліфікації кримінальних правопорушень питання про умисел під час кваліфікації вирішується виходячи із сукупності всіх обставин вчиненого діяння.

Доказування суб`єктивної сторони злочину, передбаченого ч.1 ст.115 КК, досить часто ґрунтується не на одному чи кількох прямих доказах, а на аналізі саме сукупності всіх доказів, за якими встановлено характер дій обвинуваченого, спосіб вчинення суспільно небезпечного діяння, обстановку його вчинення тощо, на підставі чого й робиться висновок про доведеність поза розумним сумнівом або недоведеність (згідно з цим стандартом доказування) складових суб`єктивної сторони кримінального правопорушення.

Діяння, інкриміноване ОСОБА_6 за ч.1 ст.115 КК, з урахуванням його характеру та об`єктивно-предметних умов його вчинення, не тільки містить реальну загрозу заподіяння смерті, а і спричинило її, що не є результатом перетинання причинно-наслідкових ланцюжків вчиненого діяння із діяннями інших осіб чи супутніми факторами, наявність яких помилково не врахував обвинувачений чи мав на меті їх нейтралізувати. Обставини справи не містять підґрунтя до висновку, що обвинувачений обґрунтовано розраховував на нейтралізацію і усунення небезпеки, створеної його діями.

За встановлених обставин відсутні підстави стверджувати про те, що психічне ставлення до заподіяної смерті не є умисним. Підстав вважати заподіяння смерті випадковим наслідком, коли особа не передбачала, не повинна була і за обставинами справи не могла їх передбачити (казусом), за матеріалами кримінального провадження не вбачається.

Умисне завдання розбитою скляною пляшкою з гострими краями (колюче-ріжучим предметом) удару у шию, де розташовані судини шиї, та їх ушкодження, яке ускладнилося гострою крововтратою, внаслідок чого настала смерть, свідчать саме про умисел ОСОБА_6 на вбивство, і такі дії кваліфікуються судом за ч.1 ст.115 КК, а не як умисне заподіяння тяжких тілесних ушкоджень, що спричинило смерть.

Суд приходить до висновку, що ОСОБА_6 умисно, цілеспрямовано завдав розбитою скляною пляшкою удару ОСОБА_8 у шию, тобто ділянку, де розташовані судини шиї, при цьому удар було завдано з достатньою силою та прискоренням для спричинення колото-різаної рани передньої поверхні шиї (рановий канал іде спереду назад горизонтально та проникає в гортань), що утворилась від дії колюче-ріжучего предмета, від чого за висновком судово-медичної експертизи від 10.09.2025 року настала смерть потерпілого внаслідок гострої крововтрати.

Статтею 116 КК України передбачена кримінальна відповідальність за умисне вбивство, вчинене в стані сильного душевного хвилювання, що раптово виникло внаслідок протизаконного насильства, систематичного знущання або тяжкої образи з боку потерпілого.

Тобто, для кваліфікації дій за ст.116 КК України стан сильного душевного хвилювання має виникнути раптово як реакція особи або на протизаконне насильство, або на систематичне знущання, або на тяжку образу з боку потерпілого.

Згідно з наданими обвинуваченим показаннями в судовому засіданні та під час проведення з ним слідчого експерименту обвинувачений не повідомляв про якийсь особливий психічний стан, що раптово виник.

Також судові експерти у висновку №438-к від 21.10.2025 року встановили, що ОСОБА_6 в період інкримінованого йому діяння не виявляв будь-яких психічних розладів і міг усвідомлювати свої дії (бездіяльність) і керувати ними. При цьому, іспитований виявляв правильне орієнтування в навколишньому й особах, певну послідовність і цілеспрямованість дій, відсутність в його поведінці і висловлюваннях у той час ознак маячіння, галюцинацій, розладів свідомості або інших хворобливих порушень психічної діяльності

Тому, суд приходить висновку, що відсутні підстави для перекваліфікації дій обвинуваченого на ст.116 КК України.

Під час допиту у суді обвинувачений ОСОБА_6 зазначив, що нічого б не відбулося, якщо б потерпілий не підійшов до нього і розцінив свої дії як самооборону. Утім, вказане твердження обвинуваченого суперечить як показанням самого обвинуваченого так і показанням свідка ОСОБА_17 . Судом встановлено, що безпосередньо перед завданням удару у шию потерпілого між ОСОБА_6 та ОСОБА_8 дійсно відбувся словесний конфлікт, і потерпілий висловлювався нецензурною лайкою у бік обвинуваченого, але якихось конкретних дій він не вчиняв, а відтак і конкретної загрози для здоров`я чи життя обвинуваченого висловлювання ОСОБА_8 не становили. Потерпілий не намагався вдарити обвинуваченого і не мав при собі ніяких предметів, які міг би використати для суспільно небезпечного посягання на життя чи здоров`я обвинуваченого. Крім того, при судово-токсикологічному дослідженні у крові із трупа потерпілого був виявлений етиловий спирт у концентрації 3,17%о, що за життя відповідало сильному ступеню алкогольного сп`яніння (т.2 а.с.19-20).

Отже, ні обстановка, ні дії потерпілого, ні сильний стан алкогольного сп`яніння не свідчать про наявність суспільно небезпечного посягання з боку потерпілого.

Таким чином, судом не встановлено жодних обставин, які б свідчили про необхідну оборону ОСОБА_6 , а тому відсутні підстави і для перекваліфікації його дій за ст.118 КК України.

Таким чином, поза розумним сумнівом суд приходить до висновку, що дії ОСОБА_6 правильно кваліфіковані за ч.1 ст.115 КК України, як умисне вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині. При цьому, сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розуміння пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був вчинений і обвинувачений ОСОБА_6 є винним у вчиненні цього злочину.

При призначенні покарання обвинуваченому, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані, що характеризують особу, винну у вчиненні кримінального правопорушення, а також обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання.

Відповідно до ст.12 КК України кримінальне правопорушення передбачене ч.1 ст.115 КК України відноситься до особливо тяжких злочинів.

Вивченням даних про особу обвинуваченого ОСОБА_6 встановлено, що він неодружений, є учасником бойових дій, проходив військову службу за призовом під час мобілізації на посаді механіка-водія танкового взводу танкової роти 1 танкового батальйону військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні «солдат». За місцем служби займаній посаді відповідає не в повному обсязі. Відповідно до Доповіді ТВО командира 1 танкового батальйону вч НОМЕР_2 ОСОБА_6 27.06.2025 після щорічної відпустки до розташування підрозділу в н.п. Широке Пологівського району Запорізької області не прибув. Має не зняту та непогашену судимість, оскільки був засуджений вироком Хмільницьким міським судом Вінницької області від 03.07.2017 року за ч.3 ст.185 КК України до 4 років позбавлення волі та на підставі ст.75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 2 роки. Ухвалою Хмільницького міського суду Вінницької області від 12.02.2020 року скасовано звільнення від покарання з випробуванням, і ОСОБА_6 направлено для відбування покарання у виді позбавлення волі строком на 4 роки. 21.07.2022 року ОСОБА_6 звільнено умовно-достроково на не відбутий строк 1 рік, 2 місяці, 17 днів з місць позбавлення волі. Під медичним спостереженням лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває.

Обставин, що пом`якшують та обтяжують покарання обвинуваченому ОСОБА_6 судом не встановлено.

Приписами ст.3 Конституції України встановлено, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Згідно зі ст.27 Конституції України ніхто не може бути свавільно позбавлений життя.

Беручи до уваги те, що особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень, з урахуванням особи винного, який раніше судимий, є учасником бойових дій, неодружений, принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, спрямованих на виправлення, виховання та соціальну реабілітацію засудженого, суд прийшов до висновку про доцільність призначення обвинуваченому покарання в межах санкції ч.1 ст.115 КК України у виді позбавлення волі на строк ближче до мінімального. Враховуючи, що обвинуваченим ОСОБА_6 було вчинене особливо тяжке кримінальне правопорушення, яке пов`язане з позбавленням життя людини – найвищої соціальної цінності, суд вважає, що таке покарання сприятиме досягненню мети кримінального покарання - виправлення засудженого та запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень.

Згідно Протоколу затримання особи, підозрюваного у вчиненні злочину від 25.07.2025 року (а.с.70-73 т.1), ОСОБА_6 був затриманий 25.07.2025 року о 00 год. 50 хв. і після цього Ухвалою слідчого судді Заводського районного суду м. Кам`янського від 25.07.2025 року (а.с.124-128 т.1) йому було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Вказаний запобіжний захід неодноразово продовжувався як під час досудового розслідування так і судового розгляду до дня ухвалення цього вироку.

Положеннями ч.5 ст.72 КК України встановлено, що попереднє ув`язнення зараховується судом у строк покарання у разі засудження до позбавлення волі день за день або за правилами, передбаченими у частині першій цієї статті.

Отже, суд вважає за необхідне на підставі ч.5 ст.72 КК України зарахувати ОСОБА_6 у строк покарання строк його попереднього ув`язнення з 25 липня 2025 по 25 березня 2026 року з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

Запобіжний захід ОСОБА_6 у вигляді тримання під вартою слід залишити до набрання вироком законної сили.

Також потерпілою ОСОБА_18 був поданий цивільний позов, відповідно до якого вона просила суд стягнути з обвинуваченого ОСОБА_6 на її користь завдану кримінальним правопорушенням матеріальну шкоду у розмірі 17 630 грн. та моральну шкоду у розмірі 100 000 грн.

Відповідно до ч.5 ст.128 КПК України цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами встановленому цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли в зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовується норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Обвинувачений ОСОБА_6 цивільний позов визнав у повному обсязі.

Розглянувши цивільний позов ОСОБА_18 про стягнення з обвинуваченого ОСОБА_6 матеріальної та моральної шкоди, суд вважає за необхідне задовольнити його частково, враховуючи наступне.

Вимогами ст.1166 Цивільного кодексу України встановлено, що шкода, спричинена майну фізичної особи або юридичній особі, відшкодовується у повному обсязі особою, що спричинила її.

В якості підстав для стягнення матеріальної шкоди потерпіла ОСОБА_18 зазначила, що у зв`язку із умисним вбивством її рідного брата ОСОБА_8 , їй було завдано матеріальну шкоду, пов`язану з витрачанням грошових коштів на ритуальні послуги та поховання її брата ОСОБА_8 на загальну суму 17 630 грн.

До цивільного позову були надані копії фіскального чеку № 4884642401 від 29.07.2025 року про сплату труни на суму 2 500 грн. та фіскального чеку № 48 від 29.07.2025 року про сплату ритуальних послуг на суму 3 580 грн.

Суд вважає вказані фіскальні чеки належними доказами понесених витрат, пов`язаних з похованням померлого ОСОБА_8 .

Натомість, підтверджень здійснення кремації на суму 7 500 грн, послуг батюшки на суму 750 грн., оренди зала на 300 грн., послуг санітарів на суму 500 грн. суду не було надано.

Отже, суд вважає, що потерпілою належним чином не доведені понесені нею зазначені вище витрати.

Згідно ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За таких обставин, суд вважає за необхідне задовольнити цивільний позов, в частині стягнення матеріальної шкоди частково у сумі 6 080 грн., а в іншій частині – відмовити.

У відповідності з вимогами ст.1167 ЦК України моральна шкода, заподіяна фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями або бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її заподіяла, при наявності її вини.

Відповідно до ст.23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає:

-у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я;

-у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховують вимоги розумності і справедливості (ст. 23 ч.3 ЦК України).

Суд повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. Визначаючи розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди, суд повинен наводити в рішенні відповідні мотиви.

Моральна шкода обґрунтовується потерпілою душевними стражданнями, що полягають у понесенні нею непоправної втрати - загибелі її рідного брата, втратою нормальних життєвих зв`язків, що вимагало додаткових зусиль для організації свого життя

Виходячи із засад розумності та справедливості, у зв`язку з протиправною поведінкою обвинуваченого, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог в частині відшкодування моральної шкоди і вважає можливим та достатнім стягнути з обвинуваченого ОСОБА_6 на користь потерпілої ОСОБА_18 в порядку відшкодування заподіяної моральної шкоди 100 000 грн.

Процесуальні витрати у кримінальному провадженні відсутні.

Відповідно до ч.4 ст.174 КПК України суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна. Суд скасовує арешт майна, зокрема, у випадку виправдання обвинуваченого, закриття кримінального провадження судом, якщо майно не підлягає спеціальній конфіскації, непризначення судом покарання у виді конфіскації майна та/або незастосування спеціальної конфіскації, залишення цивільного позову без розгляду або відмови в цивільному позові.

Зважаючи, що арешт накладений ухвалою слідчого судді Заводського районного суду міста Кам`янського від 06 серпня 2025 року на кофту армійського зразку з піксельним малюнком, шорти чорного кольору з білими полосами, кросівки армійського зразку з метою збереження речових доказів, суд вважає за необхідне його скасувати.

Питання речових доказів вирішити в порядку ст.100 КПК України.

Керуючись ст.ст. 370, 374 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 визнати винуватим у пред`явленому обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.115 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 8 (вісім) років.

Строк відбування покарання ОСОБА_6 рахувати з дня ухвалення цього вироку – 25 березня 2026 року.

На підставі ч.5 ст.72 КК України зарахувати ОСОБА_6 у строк покарання строк його попереднього ув`язнення з 25 липня 2025 року по 25 березня 2026 року з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

Запобіжний захід ОСОБА_6 у вигляді тримання під вартою залишити до набрання вироком законної сили.

Скасувати арешт, накладений Ухвалою слідчого судді Заводського районного суду міста Кам`янського від 06 серпня 2025 року, на кофту армійського зразку з піксельним малюнком, шорти чорного кольору з білими полосами, кросівки армійського зразку, що були вилучені у ОСОБА_6 під час обшуку.

Цивільний позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , на користь ОСОБА_18 матеріальну шкоду у сумі 6 080 (шість тисяч вісімдесят) гривень, 00 коп., моральну шкоду в сумі 100 000 (сто тисяч) гривень, 00 коп., а усього 106 080 (сто шість тисяч вісімдесят) гривень, 00 коп.

В іншій частині позову – відмовити.

Речові докази, а саме:

- мікрочастки з правої та лівої руки трупу особи чоловічої статі, зрізи нігтьових пластин правої та лівої руки трупу особи чоловічої статі, змиви з правої та лівої руки трупу особи чоловічої статі, дактокартку трупу особи чоловічої статі, змив РБК з поверхні тротуарної плитки, цеглу зі слідами РБК, фрагменти скла, частину скляної пляшки (горловину) зі слідами РБК, зразки нігтьових пластин з правої та лівої руки ОСОБА_6 , з правої та лівої руки ОСОБА_6 , зразок венозної крові ОСОБА_6 , – знищити;

- кофту армійського зразку з піксельним малюнком, шорти чорного кольору з білими полосами, кросівки армійського зразку – повернути обвинуваченому ОСОБА_6 ;

- диск DVD-R, на який зображений (записаний) відеозапис з камер відеоспостереження магазину АТБ, диск DVD-R, на який зображений (записаний) відеозапис з камер відеоспостереження ломбарду Скарбниця, диск DVD-R, на який збережено (записано) аудіофайл виклику на спецлінію 103, здійсненого о 23-45 24.07.2025 року, диск DVD-R, на який збережено (записано) аудіофайл виклику на спецлінію 102, здійсненого о 23-49 24.07.2025 року – залишити в матеріалах судової справи.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржений до Дніпровського апеляційного суду через Заводський районний суд м. Кам`янського протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення. Учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.

Головуючий суддя ОСОБА_1