Рішення від 29 березня 2026 р. у справі №580/839/26 — Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 березня 2026 року справа № 580/839/26

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі судді Л.В.Трофімової розглянув за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу №580/839/26 за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії, ухвалив рішення.

І. ПРОЦЕДУРА/ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ

28.01.2026 вх.№4563/26 представник позивача — адвокат Іщенко Ганна Михайлівна (ордер серії АА №1667316) у позовній заяві просить:

— визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої постановою КМУ від 28.02.2022 №168 у розрахунку 100 000 гривень на місяць пропорційно періодам перебування на стаціонарному лікуванні: з 11.09.2025 до 07.11.2025;

— зобов`язати військову частину НОМЕР_4 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену постановою КМУ від 28.02.2022 №168 у розрахунку 100 000 гривень на місяць пропорційно періодам перебування на стаціонарному лікуванні: з 18.10.2024 до 03.12.2024, з 03.02.2025 до 03.03.2025, з 20.06.2025 до 21.07.2025, з 11.09.2025 до 07.11.2025.

30.01.2026 згідно із ухвалою суду відкрите провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні).

Суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі (ч.1 ст.258 КАС України). Відповідно до ч. 2. ст. 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті, зміст якої відповідає змісту ч. 4 ст. 12 КАС України. У разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі під час розгляду справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється (ч.4 ст.229 КАС України).

ІІ. ДОВОДИ ПОЗИВАЧА

В обґрунтуванні позовних вимог позивач зазначив, що відповідно до постанови КМУ від 28.02.2022 №168 (із змінами) «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» (далі Постанова №168) набув право на отримання додаткової винагороди до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на лікуванні унаслідок захворювання, пов`язаного із захистом Батьківщини згідно довідки військово-лікарської комісії від 21.07.2025 №2025-0721-1101-2727-7.

ІІІ. ДОВОДИ ВІДПОВІДАЧА

Відповідач позовні вимоги не визнав, 26.02.2026 вх.№10090/26 надав до суду відзив на позовну заяву, де зазначив, що грошове забезпечення за останніми займаними посадами виплачується за період звільнення від виконання службових обов`язків у зв`язку з хворобою та перебуванням на лікуванні в лікарняних закладах та у відпустці для лікування у зв`язку з тяжким пораненням (контузією, травмою або каліцтвом), проте згідно з протоколом засідання комісії від 04.11.2025 №2025-1104-1511-1120-0 встановлено, що у позивача діагностовано захворювання та встановлений причинний зв`язок «захворювання, ТАК, пов`язані із захистом Батьківщини», але не змінювалась природа отриманих позивачем тілесних ушкоджень із «захворювання» на «поранення (контузії, травми або каліцтва)», що підтверджує відсутність у позивача права на отримання спірної додаткової винагороди, передбаченої Постановою 168. ВЛК не встановлювався ступінь тяжкості отриманого позивачем захворювання, тому позов до задоволення не належить з огляду на правомірність дій адміністративного органу, який діяв у межах чинного законодавства.

ІV. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

ОСОБА_1 проходить службу у військовій частині НОМЕР_2 починаючи з 01.08.2025, у період з 26.02.2022 до 31.07.2025 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_5 .

Згідно з Довідки про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України від 19.06.2025 №1720/1450 ОСОБА_1 в період з 06.07.2022 до 24.09.2022, з 09.11.2022 до 05.12.2022, з 07.10.2024 до 14.10.2024, з 04.12.2024 до 04.12.2024, з 09.12.2024 до 10.12.2024, з 05.03.2025 до 06.03.2025, з 12.03.2025 до 12.03.2025, з 19.03.2025 до 31.05.2025 брав участь у заходах забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.

3 18.10.2024 до 08.11.2024 ОСОБА_1 пройшов лікування у ДУ «Національний науковий центр радіаційної медицини гематології та онкології Національної академії медичних наук України» зі встановленим діагнозом. З 12.11.2024 до 03.12.2024 Позивач пройшов лікування у КНП «Психіатрія» зі встановленим діагнозом. Відповідно до довідки ВЛК КНП «Смілянська міська лікарня» СМР від 18.12.2024 №2119 встановлений причинний зв`язок (захворювання, ТАК, пов`язане з проходженням військової служби).

3 03.02.2025 до 03.03.2025 ОСОБА_1 пройшов лікування у військовій частині НОМЕР_6 зі встановленим діагнозом, що підтверджується випискою із медичної карти стаціонарного хворого №143.

3 20.06.2025 до 21.07.2025 Позивач пройшов лікування у Національному військово-медичному клінічному центрі «Головний військовий клінічний госпіталь» зі встановленим діагнозом, що підтверджується випискою із медичної карти стаціонарного хворого №8429.

З 11.09.2025 до 07.11.2025 ОСОБА_1 пройшов лікування у Національному військово-медичному клінічному центрі «Головний військовий клінічний госпіталь» зі встановленим діагнозом, що підтверджується випискою із медичної карти стаціонарного хворого №11988.

Відповідно до свідоцтва про хворобу від 15.10.2025 №2025-1015-1320-3906-7, затвердженого протоколом ЦВЛК від 04.11.2025 встановлено, що захворювання, ТАК, пов`язане із захистом Батьківщини.

Розглянувши подані документи і матеріали, перевіривши аргументи щодо обставин справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів сукупно, суд дійшов висновку, що позов не належить до задоволення з огляду на таке.

V. НОРМАТИВНО-ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи правову природу адвокатського запиту, останній не є зверненням військовозобов`язаного щодо вирішення питань проходження служби (висновки Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у постанові від 7 листопада 2024 року у справі № 340/2502/23).

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України від 25 березня 1992 року №2232-XII “Про військовий обов`язок і військову службу” (далі – Закон №2232). Відповідно до ч. 4 ст. 2 Закону №2232 порядок проходження військової служби, права та обов`язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами. Початком проходження військової служби згідно з ч. 1 ст. 24 Закону №2232 вважається: день відправлення у військову частину з обласного збірного пункту - для громадян, призваних на строкову військову службу; день зарахування до списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) - для громадян, прийнятих на військову службу за контрактом, у тому числі військовозобов`язаних, які проходять збори, та резервістів під час мобілізації; день призначення на посаду курсанта вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу закладу вищої освіти - для громадян, які не проходили військову службу, та військовозобов`язаних; день відправлення у військову частину з відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або день прибуття до Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу Служби зовнішньої розвідки України - для громадян, призваних на військову службу під час мобілізації, на особливий період та на військову службу за призовом осіб офіцерського складу; день зарахування до списків особового складу військової частини - для громадян України, які проходять службу у військовому резерві за контрактом, зараховані під час такої служби до військового оперативного резерву та призиваються на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період; день відправлення у військову частину з відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки - для громадян України, які зараховані до військового оперативного резерву після їх звільнення з військової служби та призиваються на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.

Закінченням проходження військової служби відповідно до абзацу першого ч.3 вказаної статті Закону вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.

Згідно з ч. 1 ст. 40 Закону №2232 гарантії правового і соціального захисту громадян України, які виконують конституційний обов`язок щодо захисту Вітчизни, забезпечуються відповідно до законів України “Про Збройні Сили України”, “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”, “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”, “Про державні гарантії соціального захисту військовослужбовців, які звільняються із служби у зв`язку з реформуванням Збройних Сил України, та членів їхніх сімей” та іншими законами.

Фінансове забезпечення заходів, пов`язаних з організацією військової служби і виконанням військового обов`язку, відповідно до ч. 1 ст. 43 Закону №2232 здійснюється за рахунок і в межах коштів Державного бюджету України. Додаткове фінансування цих заходів може відбуватися за рахунок інших джерел, не заборонених законодавством.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей регулює Закону України від 20 грудня 1991 року №2011-XII “Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” (далі – Закон №2011).

Відповідно до ст. 12 Закону №2011 військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами. У зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Згідно абзацу першого ст. 9 Закону №2011, держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Згідно із ч. 4 ст. 9 Закону №2011 грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України. Порядок і розміригрошового забезпечення військовослужбовців, відряджених до державних органів, підприємств, установ, організацій, а також державних та комунальних навчальних закладів для виконання завдань в інтересах оборони держави та її безпеки із залишенням на військовій службі, визначаються Кабінетом Міністрів України. Відповідно до ст. 23 Закону №2011 фінансове забезпечення витрат, пов`язаних з реалізацією цього Закону здійснюється за рахунок коштів, що передбачаються в Державному бюджеті України на відповідний рік для Міністерства оборони України, розвідувальних органів України та інших центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні військові формування та правоохоронні органи, інших джерел, передбачених законом. Пільги, компенсації та гарантії, передбачені цим Законом надаються за рахунок і в межах бюджетних асигнувань на утримання відповідних бюджетних установ.

Оскільки спірні правовідносини виникли в період воєнного стану щодо додаткової грошової винагороди, суд врахував, що на виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 року №64 “Про введення воєнного стану в Україні” та №69 “Про загальну мобілізацію” Кабінет Міністрів України виніс Постанову №168, редакція якої неодноразово змінювалася (для спірних правовідносин вона діє у редакції з 19.07.2022 та 30.09.2022). Відповідно до пункту першого Постанови №168 на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби в межах територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), виплату додаткової винагороди в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць (крім осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, яким така винагорода виплачується пропорційно часу проходження служби в розрахунку на місяць), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Нарахування та сплата податків, зборів, внесків до відповідних бюджетів здійснюється у порядку, визначеному законодавством як для грошового забезпечення. Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).

Суд зазначає, що довідка встановленої форми є додатковим документом, що складається з огляду на первинні документи, що підтверджують виконання безпосередніх службових дій кожним військовослужбовцем за визначений відрізок дат. Достовірність її відомостей має підтверджуватися окрім бойового наказу (розпорядження) записами в журналах бойових дій, відповідних рапортах уповноваженої особи, що підтверджується абзацом третім п. 5 Наказу №392 - у довідках, передбачених вказаним пунктом, обов`язково мають зазначатися відомості про підтверджуючі документи, передбачені в п.4 цього наказу.

Адміністративний орган - орган виконавчої влади, орган влади Автономної Республіки Крим, орган місцевого самоврядування, їх посадова особа, інший суб`єкт, який відповідно до закону уповноважений здійснювати функції публічної адміністрації (п.1 ч.1 ст.2 Закону України “Про адміністративну процедуру” від 17 лютого 2022 року № 2073-IX). Відповідно до ч.1 ст.29 Закону № 2073-IX адміністративний орган за клопотанням учасника адміністративного провадження або з власної ініціативи, а також у випадках, передбачених законом, залучає до участі в адміністративному провадженні особу, яка сприяє розгляду справи та участь якої необхідна для розгляду справи. Відповідно до п.9 ч.1 ст.19 КАС України у спорах щодо оскарження рішень атестаційних, конкурсних, медико-соціальних експертних комісій, експертних команд з оцінювання повсякденного функціонування особи та інших подібних органів, рішення яких є обов`язковими для органів державної влади, органів місцевого самоврядування, інших осіб (пункт 9 частини першої статті 19 із змінами, внесеними згідно із Законом № 4170-IX від 19.12.2024).

Суб`єкт владних повноважень не має прав у розумінні міри свободи поведінки, а лише наділений законодавцем певними повноваженнями, необхідними для реального виконання завдань та функцій держави, що покладені на нього.

Суб`єкт владних повноважень - орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, орган військового управління, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт під час здійснення ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (п.7 ч.1 ст.4 КАС України).

Суд зв`язаний предметом і обсягом заявлених вимог (постанова Верховного Суду від 19.02.2019 у справі № 824/399/17-а). Верховний Суд у справі №640/16224/19 зауважує, що як протиправну бездіяльність суб`єкта владних повноважень треба розуміти зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу/його посадової особи, яка полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих й обов`язкових дій на користь заінтересованих осіб.

ВПВС призначила зразкову справу № 280/8933/24 за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача Міністерства оборони України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії до апеляційного розгляду в судовому засіданні (ЄДРСР 129023029). КАС ВС ЄДРСР 126550843 зазначає: Міністерство оброни України вказує на пункт 11 розділу ХХХІV Порядку № 260, відповідно до якого у період дії воєнного стану до наказів про виплату додаткової винагороди в розмірі 100000 грн також включаються військовослужбовці, які у зв`язку з пораненням (контузією, травмою або каліцтвом), отриманим після введення воєнного стану та пов`язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв`язку з отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії,- за весь час (періоди) перебування на такому лікуванні або у відпустці. Підставою для видання наказу про виплату додаткової винагороди в розмірі 100 000 грн у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини відповідно до пункту 13 розділу ХХХІV Порядку № 260, є довідка про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), форму якої визначено додатком 5 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 14 серпня 2008 року № 402, виданою командиром військової частини, де проходить службу або перебуває у відрядженні військовослужбовець, що містить інформацію про обставини отримання військовослужбовцем поранення (травми, контузії, каліцтва) під час захисту Батьківщини.

Відповідно до ст.9-2 «винагороди військовослужбовцям під час дії воєнного стану (особливого періоду)» Закону України 20 грудня 1991 року № 2011-XIIІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» на період дії воєнного стану (особливого періоду): а) військовослужбовцям щомісячно виплачується додаткова винагорода на умовах, у розмірах та в порядку, встановлених Кабінетом Міністрів України; б) військовослужбовцям виплачується винагорода за знищене (захоплене) озброєння та військову, бойову (спеціальну, спеціалізовану) техніку противника у розмірах від чотирьох до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України (Закон доповнений статтею 9-2 згідно із Законом № 3161-IX від 28.06.2023; в редакції Закону № 3633-IX від 11.04.2024).

Верховною Радою опублікований законопроєкт від 26.01.2026 №14400 (29.01.2026 надано для ознайомлення) про внесення змін до статті 9-2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», що передбачає право на додаткову винагороду для військовослужбовців, які тимчасово не можуть нести службу через лікування. У пояснювальній записці йдеться, що зараз військові під час дії воєнного стану отримують додаткову щомісячну винагороду у сумі 30000 гривень за виконання бойових або спеціальних завдань. Однак закон не передбачає збереження цієї виплати, якщо військовослужбовець перебуває на лікуванні через поранення або захворювання, пов`язаних з виконанням службових обов`язків. Залежно від умов служби та виконання спеціальних завдань, військові можуть отримувати виплати до 100 тисяч гривень (https://itd.rada.gov.ua/billinfo/Bills/Card/69541).

VІ. ОЦІНКА СУДУ

Згідно із ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів. Відповідно до частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Суд зазначає, що в контексті наявності у Позивача підстав на отримання спірної додаткової винагороди в матеріалах справи наявні лише висновки ВЛК (без зазначення ступеню тяжкості) про потребу у відпустках для лікування захворювання, але не поранення (контузією, травмою або каліцтвом), пов`язаного із захистом Батьківщини.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється під час розгляду справи по суті та є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.

VІІ. ВИСНОВКИ СУДУ

Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд оцінив докази і доводи учасників сукупно, проаналізував зміни законодавства, керуючись принципами судочинства під час відправлення правосуддя та внутрішнім переконанням, враховуючи дію нормативно-правових актів у часі та обговорення законопроєктів у спірних правовідносинах, зважаючи на обов`язки роботодавця у межах бюджетних повноважень, дійшов висновку про невстановлення протиправної бездіяльності командування ВЧ НОМЕР_2 , тому доводи представника Тичковського Максима Олександровича про порушення обраним Відповідачем права на повагу мирно володіти майном за відсутності легітимних очікувань у межах чинного законодавства чи втручання у фінансовий інтерес Позивача обраним Відповідачем не підтверджені. Відповідачем доведено з покликанням на принцип законності у діяльності та первинними документами підстави правомірного здійснення нарахування із дотриманням вимог Постанови № 168 в умовах дії режиму воєнного стану про дотримання бюджетної дисципліни за чинного правового регулювання та дотриманням умов здійснення нарахування грошового забезпечення ОСОБА_1 зв`язку із чим у задоволенні адміністративного позову належить відмовити.

VІІІ. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ

Враховуючи, що у задоволенні адміністративного позову відмовлено, відповідно до статті 139 КАС України судові витрати розподілу не належать.

Керуючись статтями 2, 5-16, 19, 73-78, 90, 139, 242-246, 250, 255, 258, 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Судові витрати не потребують розподілу.

Рішення набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, що може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляд справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України до Шостого апеляційного адміністративного суду у зв`язку із початком функціонування модулів ЄСІТС з урахуванням підпунктів 15.1, 15.5 пункту 15 частини 1 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України відповідно до рішення ВРП від 17.08.2021 №1845/О/15-21.

Копію рішення суду направити сторонам справи:

позивач: ОСОБА_1 [ АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ];

відповідач: Військова частина НОМЕР_2 [ АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_3 ].

Рішення суду складене 30.03.2026.

Суддя Лариса ТРОФІМОВА