Рішення від 30 березня 2026 р. у справі №520/603/26 — Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

31 березня 2026 року справа №520/603/26

Харківський окружний адміністративний суд у складі судді Ніколаєвої Ольги Вікторівни, розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовною заявою ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області

про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі по тексту – позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (далі по тексту – відповідач, ГУ ПФ України в Житомирській області), в якій просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 29.10.2025 № 204250009859 про відмову у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 ;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області призначити та виплачувати з 21 жовтня 2025 року ОСОБА_1 , пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 згідно п.2 ч.2 ст.114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-IV;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області при призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 ОСОБА_1 , з 21 жовтня 2025 року зарахувати до його пільгового стажу за Списком №2 періоди його роботи з 20.07.1984 по 20.06.1985, з 16.05.1988 по 15.12.1993, з 13.02.2006 по 20.11.2006, з 22.08.2007 по 12.08.2008, 06.09.2008 по 09.09.2016, з 19.10.2016 по 21.11.2018 та період навчання з 01.09.1981 по 20.07.1984;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області при призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 ОСОБА_1 21 жовтня 2025 року зарахувати до його загального страхового стажу періоди роботи з 20.07.1984 по 20.06.1985, 10.01.1994 по 01.03.1994, з 20.11.1996 по 01.01.1997, з 03.01.1997 по 08.08.2005, з 02.12.2005 по 07.02.2006, з 13.02.2006 по 20.11.2006, з 22.08.2007 по 12.08.2008, з 06.09.2008 по 09.09.2016, з 24.09.2016 по 11.10.2016, з 19.10.2016 по 21.11.2018, з 11.12.2018 по 20.05.2019, з 21.05.2019 по 13.11.2020 та період навчання з 01.09.1981 по 20.07.1984;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області при призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 ОСОБА_1 , 21 жовтня 2025 року зарахувати до страхового стажу періоди роботи в місцевостях прирівняних до районів Крайньої Півночі з 10.01.1994 по 01.03.1994, з 20.11.1996 по 01.01.1997, з 03.01.1997 по 08.08.2005, з 02.12.2005 по 07.02.2006, з 13.02.2006 по 20.11.2006, з 22.08.2007 по 12.08.2008, з 06.09.2008 по 09.09.2016, 24.09.2016 по 11.10.2016, з 19.10.2016 по 21.11.2018, з 11.12.2018 по 20.05.2019, з 21.05.2019 по 13.11.2020 в пільговому обчисленні: один рік, як один рік і шість місяців;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області при призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 ОСОБА_1 , з 21 жовтня 2025 року, врахувати довідки про заробітну плату від 01.02.2019 №1204-02/8739 та від 30.11.2018 №9354 виходячи з офіційно встановленого курсу російського рубля до української гривні на момент призначення пенсії;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області подати звіт про виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду даній справі протягом 20 днів з дня набрання рішенням законної сили.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач не погоджується з рішенням ГУ ПФ України в Кіровоградській області від 29.10.2025 № 204250009859 вважає його протиправним, тому просить суд його скасувати.

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу передано на розгляд судді Ніколаєвій Ользі Вікторівні.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 14.01.2026 позовну заяву у цій справі залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви. На адресу суду у строк, встановлений судом, позивачем надано заяву про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 19.01.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Від відповідача 05.02.2026 засобами електронного зв`язку через підсистему «Електронний суд» надійшов відзив, в якому останній повністю заперечує проти позовних вимог.

Розглянувши усі надані сторонами документи, у тому числі ті, які надійшли до суду через систему "Електронний суд" та наявні у комп`ютерній програмі "Діловодство спеціалізованого суду" з моменту звернення позивачем до суду з цією позовною заявою, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Харківський окружний адміністративний суд встановив наступне.

З матеріалів справи вбачається, що позивач 21.10.2025 звернувся через вебпортал електронних послуг Пенсійного фонду України до органу ПФУ із заявою про призначення пенсії та надав пакет необхідних документів для призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2.

Рішенням від 29.10.2025 № 204250009859 Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області відмовив позивачу в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2, у зв`язку з відсутністю необхідного пільгового стажу роботи за Списком №2. Так, загальний страховий стаж, за підрахунком ГУПФУ в Житомирській області становить 12 років 07 місяців 07 днів. Пільговий стаж за Списком № 2 відсутній.

Пенсійний орган в своєму рішення повідомив, що за доданими документами до страхового стажу не зараховано: період навчання з 01.09.1981 по 20.07.1984 відповідно до диплому НОМЕР_1 від 20.07.1984, оскільки печатка на дипломі не придатна для сприйняття; періоди роботи з 10.01.1994 по 01.03.1994, з 01.01.1996 по 01.01.1997, з 03.01.1997 по 08.08.2005, з 02.12.2005 по 07.02.2006, з 13.02.2006 по 20.11.2006, з 22.08.2007 по 12.08.2008, з 06.09.2008 по 04.04.2011, з 25.08.2011 по 09.09.2016, з 19.10.2016 по 21.11.2018, з 11.12.2018 по 20.05.2019, з 21.05.2019 по 13.11.2020, оскільки робота в росії; період роботи з 21.07.1984 по 20.06.1985, оскільки наявне виправлення в даті звільнення з роботи та наказ на звільнення від 1986.

Крім того, відповідно до розрахунку стажу, проведеного відповідачем, не було зараховано періоди роботи: до пільгового стажу за Списком №2; період навчання з 01.09.1981 по 20.07.1984, до пільгового стажу за Списком №2 періоди роботи з 20.07.1984 по 20.06.1985, з 16.05.1988 по 15.12.1993, з 13.02.2006 по 20.11.2006, з 22.08.2007 по 12.08.2008, з 06.09.2008 по 09.09.2016, з 19.10.2016 по 21.11.2018.

Вважаючи рішення відповідача протиправним, позивач звернулась за захистом порушеного права до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

У відповідності до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною першою статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

За приписами пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Як встановлено статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII (далі - Закон України №1788-XII), основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Відповідно до статті 62 Закону України №1788-XII постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок №637).

Пунктами 1, 2 Порядку №637 визначено, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

Відповідно до пункту 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які місять відомості про періоди роботи.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка.

Щодо зарахування періодів роботи до страхового стажу позивача з 10.01.1994 по 01.03.1994, з 20.11.1996 по 01.01.1997, з 03.01.1997 по 08.08.2005, з 02.12.2005 по 07.02.2006, з 13.02.2006 по 20.11.2006, з 22.08.2007 по 12.08.2008, з 06.09.2008 по 09.09.2016, 24.09.2016 по 11.10.2016, з 19.10.2016 по 21.11.2018, з 11.12.2018 по 20.05.2019, з 21.05.2019 по 13.11.2020, суд зазначає наступне.

Суд зауважує, визначені права на пенсійне забезпечення суд відповідно до частин першої, другої статті 4 Закону України №1058-IV, вправі застосовувати міжнародні договори з пенсійного забезпечення, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Як передбачено частиною другою статті 4 Закону України №1058-IV, якщо міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством України про пенсійне забезпечення, то застосовуються норми міжнародного договору.

Одним із міжнародних договорів з питань пенсійного забезпечення, який підписала Україна, стала багатостороння Угода про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992, зобов`язання за якою взяли на себе дев`ять держав - учасниць СНД, в тому числі Україна та російська федерація.

Відповідно до статті 1 Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав в сфері пенсійного забезпечення від 13.03.1992 (далі - Угода) пенсійне забезпечення громадян держав - учасниць цієї Угоди і членів їх сімей здійснюється згідно з законодавством держави, на території якої вони проживають.

Метою Угоди є взаємне визнання і виконання державами-учасницями зобов`язань відносно непрацездатних осіб, які набули право на пенсійне забезпечення на їхній території або на території інших республік за період їх входження в СРСР і реалізують це право на території держав-учасниць Угоди”. Держави-учасниці цієї Угоди, визнавши відповідальність за пенсійне забезпечення своїх громадян, взяли на себе зобов`язання щодо захисту їхніх пенсійних прав.

Відповідно до статті 1 Угоди пенсійне забезпечення громадян держав - учасниць цієї Угоди та членів їхніх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають.

Статтею 5 Угоди передбачається, що ця Угода поширюється на всі види пенсійного забезпечення громадян, які встановлені або будуть встановлені законодавством держав-учасниць Угоди.

Статтею 6 Угоди встановлено, що призначення пенсій громадянам держав - учасниць Угоди проводиться за місцем проживання.

Частинами другої, третьої статті 6 Угоди передбачено, що для встановлення права на пенсію громадянам держав-учасників Угоди враховується трудовий стаж, придбаний на території будь-якої з цих держав, а так само на території колишнього СРСР за час до набрання чинності цієї Угоди. Обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність.

Частиною другою статті 4 Угоди "Про співробітництво в галузі трудової міграції та соціального захисту трудівників-мігрантів" від 15.04.1994, підписаної Урядами Азербайджанської Республіки, Республіки Вірменія, республіки білорусь, Республіки Грузія, Республіки Казахстан, Киргизької Республіки, Республіки Молдова, російська федерація, Республіки Таджикистан, Туркменістану, Республіки Узбекистан, України, передбачено, що трудовий стаж, зокрема стаж на пільгових підставах і за спеціальністю, взаємно визнається Сторонами.

Таким чином, на громадян України, які працювали на територіях інших держав учасниць Співдружності Незалежних Держав, які приєднались до вказаної Угоди, розповсюджувалась дія нормативних актів приймаючої Держави в галузі пенсійного забезпечення, у тому числі тих, які визначали порядок зарахування трудового стажу, його пільгового обчислення.

З огляду на викладене, цією Угодою визначено стаж, який підлягає врахуванню при визначенні розміру пенсії, а відтак і заробіток за відповідний період підлягає включенню при обчисленні пенсії.

Постановою Кабінету Міністрів України "Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення" №1328 від 29.11.2022 постановлено вийти з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, вчиненої 13.03.1992 у м. москва.

Вказана постанова набрала чинності 02.12.2022.

Отже, до набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України №1328 від 29.11.2022 Україна, як держава - учасниця Угоди виконує зобов`язання, взяті згідно Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992.

Поруч з цим, питання пенсійного забезпечення осіб, які працювали на території російської федерації було врегульовано Угодою між Урядом України та Урядом республіки білорусь про гарантії прав громадян в галузі пенсійного забезпечення, вчиненої у м. Київ 14.12.1995, яка припинила свою дію для України 23.12.2023.

У спірному випадку, відмова пенсійного органу у зарахуванні до страхового стажу позивача спірного періоду роботи зумовлена тим, що з 23.12.2023 припинена дія Угоду між Урядом України та Урядом російської федерації про гарантії прав громадян у галузі пенсійного забезпечення від 14.12.1995.

У період роботи позивача вказана Угода була чинною та передбачала право на пенсію громадянам держав - учасниць Угоди з врахуванням трудового стажу, набутого на території будь-якої з цих держав. За наявності чинних, у період роботи положень Угоди, що передбачали відповідне право, позивач не може нести негативні наслідки у вигляді відмови у зарахуванні спірного періоду роботи до страхового стажу.

Статтею 13 Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах, підписаної від Імені України у м. мінську 22.01.1993 та ратифіковану Законом України “ ратифікацію Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах” встановлено, що документи, що на території однієї з Договірних Сторін виготовлені або засвідчені установою або спеціально на те уповноваженою особою в межах їх компетенції і за установленою формою і скріплені гербовою печаткою, приймаються на територіях інших Договірних Сторін без якого-небудь спеціального посвідчення. Документи, що на території однієї з Договірних Сторін розглядаються як офіційні документи, користуються на територіях інших Договірних Сторін доказовою силою офіційних документів.

Закон України, прийнятий 01.12.2022 “Про вихід з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах 1993 року та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22.01.1993” №2783-ІХ, передбачає зупинення дії у відносинах з росією та республікою білорусь Конвенції та Протоколу до неї, вихід із зазначеної Конвенції та Протоколу до неї. Вказаний Закон набрав чинності 23.12.2022.

Відповідно до статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Таким чином, положення Закону України №2783-ІХ підлягають застосуванню щодо правовідносин, які виникли після набрання ним чинності, тобто з 23.12.2022.

Кабінетом Міністрів України прийнято постанову “Про питання прийняття на території України під час воєнного стану документів, виданих уповноваженими органами іноземних держав” від 04.02.2023 №107, якою передбачено, що під час воєнного стану та протягом шести місяців після його припинення або скасування, документи, виготовлені або засвідчені на території іноземних держав установою або спеціально на те уповноваженою особою в межах їх компетенції за установленою формою і скріплені гербовою печаткою, приймаються на території України без спеціального посвідчення (консульської легалізації, проставлення апостиля тощо) у разі, коли станом на 24.02.2022 такі документи приймаються на території України без спеціального посвідчення.

Станом на 24.02.2022 Конвенція і Протокол до неї у відносинах з російською федерацією та республікою білорусь діяли, і виготовлені або засвідчені у вказаних країнах документи приймалися на території України без спеціального посвідчення, з прийняттям вказаної вище постанови Уряду документи цих держав і надалі приймаються на території України без спеціального посвідчення, але із застереженням щодо періоду, а саме лише під час воєнного стану та протягом шести місяців після його припинення або скасування.

До того ж, припинення дії Угоди про гарантії прав громадян у галузі пенсійного забезпечення 23.12.2023 не може мати зворотньої сили та не може розповсюджуватись на період трудової діяльності позивача з 03.02.2003 по 13.08.2006 року на території російської федерації.

Окрім того, як зазначено судом, згідно зі статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» №1788-ХІІ основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Записами трудової книжки НОМЕР_2 та вкладишем до трудової книжки підтверджено періоди роботи позивача з 10.01.1994 по 01.03.1994, з 20.11.1996 по 01.01.1997, з 03.01.1997 по 08.08.2005, з 02.12.2005 по 07.02.2006, з 13.02.2006 по 20.11.2006, з 22.08.2007 по 12.08.2008, з 06.09.2008 по 09.09.2016, 24.09.2016 по 11.10.2016, з 19.10.2016 по 21.11.2018, з 11.12.2018 по 20.05.2019, з 21.05.2019 по 13.11.2020 . Тобто, позивач має належним чином оформлену трудову книжку, в якій містяться всі необхідні записи про спірні періоди роботи із відомостями, які відповідають вимогам законодавства.

Про підтвердження періодів роботи позивачем додатково надано з заявою про призначення пенсії довідку № 1104 від 21.11.2018; довідку №343 від 01.12.2006; довідку від 13.03.2018 за періоди роботи з 22.08.2007 по 12.08.2008, з 06.09.2008 по 09.09.2016; довідку 30.11.2006 №336; довідку №741 від 11.10.2016; трудовий договір 817; довідку про заробітну плату №9354 від 30.11.2018; довідку про перейменування від 14.11.2018 №254/г; довідку про заробітну плату від 21.11.2018 № GA00-003605, лист про результати оцінки умов праці, картку умов праці №202а, архівну довідку від 01.02.2019 №1204-02/8738, довідку про заробітну плату від 01.02.2019 №1204-02/8739, архівну довідку від 01.02.2019 № 1204-02/8740, відомості про страховий стаж застрахованих осіб, трудові договори та доповнення до трудових договорів, які містяться в матеріалах справи.

З урахуванням встановлених обставин, суд дійшов висновку, що відповідач протиправно не зарахував періоди роботи позивача з 10.01.1994 по 01.03.1994, з 20.11.1996 по 01.01.1997, з 03.01.1997 по 08.08.2005, з 02.12.2005 по 07.02.2006, з 13.02.2006 по 20.11.2006, з 22.08.2007 по 12.08.2008, з 06.09.2008 по 09.09.2016, 24.09.2016 по 11.10.2016, з 19.10.2016 по 21.11.2018, з 11.12.2018 по 20.05.2019, з 21.05.2019 по 13.11.2020 до його страхового стажу, така відмова є необґрунтованою, прийнятою без урахування та оцінки всіх обставин, що мають значення при прийнятті цього рішення.

Відтак позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Продовжуючи розгляд справи щодо зарахування періодів роботи з 20.07.1984 по 20.06.1985, з 16.05.1988 по 15.12.1993, з 13.02.2006 по 20.11.2006, з 22.08.2007 по 12.08.2008, з 06.09.2008 по 09.09.2016, з 19.10.2016 по 21.11.2018 до пільгового стажу роботи за Списком № 2, суд зазначає наступне.

Пунктом 2 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (далі – Закон України №1058-IV) встановлено, що на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах , і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Принципи, загальнообов`язкового засади і державного механізми пенсійного функціонування страхування, системи призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг визначає Закон України №1058-IV.

Частиною четвертою статті 24 Закону України №1058-IV встановлено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, тобто відповідно до статей 56– 63 Закону України №1788-ХІІ.

Згідно зі статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» №1788-ХІІ (далі – Закон України №1788-ХІІ), основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 12 червня 1993 року № 637 (далі – Порядок № 637) передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка, за відсутності її або відповідних записів у ній, трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, а також архівними установами.

Відповідно до пункту 2.14 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, яка затверджена наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58, якщо працівник має право на пенсію за віком на пільгових умовах, запис у трудовій книжці робиться на підставі наказу, виданого за результатами атестації робочих місць, і має відповідати найменуванню Списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення.

У тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (абзац 1 пункт 20 Порядку №637).

У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу: професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка (абзац 2 пункт 20 Порядку №637).

Пунктом 10 Порядку № 383 визначено, що для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку.

Пунктом 3 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженому постановою Кабінету міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637, визначено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Однак, надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації необхідне лише у разі відсутності трудової книжки або необхідних записів у ній, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення.

Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постановах від 20.02.2018 у справі № 234/13910/17 та від 07.03.2018 у справі № 233/2084/17 та від 25.04.2019 у справі №159/4178/16-а.

Тобто, уточнюючі довідки мають надаватися у разі, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах.

Слід зазначити, що трудова книжка позивача містить необхідні відомості про пільговий характер роботи. Записами трудової книжки НОМЕР_2 та вкладишем до трудової підтверджено періоди роботи позивача за Списком № 2 з 20.07.1984 по 20.06.1985, з 16.05.1988 по 15.12.1993, з 13.02.2006 по 20.11.2006, з 22.08.2007 по 12.08.2008, з 06.09.2008 по 09.09.2016, з 19.10.2016 по 21.11.2018.

Відповідно до записів трудової книжки НОМЕР_2 та вкладишу до неї позивач: з 20.07.1984 по 20.06.1985 працював електрогазозварником в цеху точного лиття та чавуноливарному цеху в Куп`янському ливарному заводі ім. 60-річчя Великої Жовтневої соціалістичної революції; з 16.05.1988 по 15.12.1993 працював електрогазозварником в чавуноливарному цеху в Куп`янському ливарному заводі ім. 60-річчя Великої Жовтневої соціалістичної революції; з 13.02.2006 по 20.11.2006 працював електрозварником ручної зварки у ВАТ Трест «Сібкомплектмонтажналадка» Філіал «Тюменське монтажно-налагоджувальне управління»; з 22.08.2007 по 12.08.2008 працював електрозварник ручної зварки ТОВ «Уренгойстроймонтаж» Район Крайної Півночі Ямало-Ненецький автономний округ Тюменської області м. Новий Уренгой; з 06.09.2008 по 09.09.2016 працював електрозварником ручної зварки в ТОВ «Уренгойстроймонтаж» Район Крайної Півночі Ямало Ненецький автономний округ Тюменської області м. Новий Уренгой; з 24.09.2016 по 11.10.2016 працював електрогазозварником ручної зварки в ЗАТ «Горстроймонтаж» Район Крайної Півночі Ямало Ненецький автономний округ Тюменської області м. Новий Уренгой; з 19.10.2016 по 21.11.2018 працював електрозварником ручної зварки ТОВ «ГазАртСтрой» Район Крайної Півночі Ямало-Ненецький автономний округ.

Докази, які б свідчили про недостовірність записів у трудовій книжці позивача відповідачем не надані, відтак, суд дійшов висновку, що вони безпідставно не взяті до уваги під час визначення пільгового стажу за Списком №2.

Пунктом 3 Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 року № 383 (далі також - Порядок №383), при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. При цьому до пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати внесення цієї посади чи професії до Списків. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.1992 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.1992.

У відповідності до Порядку №383 до пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови проведення атестації робочих місць після 21.08.1992.

Списки № 1, 2 затверджені постановою Ради Міністрів СРСР від 22 серпня 1956 року №1173 застосовуються до пільгової роботи до 31 грудня 1991 року; якщо пільгова робота продовжується після 1 січня 1992 року (або тільки почалася після цієї дати), але не більше як до 11 березня 1994 року, - застосовуються списки № 1, 2, затверджені постановою Кабінету Міністрів СРСР від 26 січня 1991 року № 10; якщо пільгова робота продовжується після 11 березня 1994 року (або тільки почалась після цієї дати), але не більше як до 16 січня 2003 року, - застосовуються списки № 1, 2, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 1994 року № 162 .

Розділом XXXII «Загальні професії» списку № 2 виробництв, цехів, професій і посад з важкими умовами праці, роботи в яких надає право на пенсію на пільгових умовах і у пільгових розмірах, затвердженою постановою Ради Міністрів СРСР від 22 серпня 1956 року №1173 , відносяться професії газозварників і їх підручних та електрозварників і їх підручних.

Після набрання чинності законом України "Про пенсійне забезпечення" право на пенсію за віком на пільгових умовах передбачав, що Постанова КМУ від 11 березня 1994 р. № 162 Список № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників з шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах розділом ХХХІІІ Загальні професії передбачено посаду електрозварника, електрогазозварника, електрозварювальника.

Список №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України № 36 від 16 січня 2003 року. Відповідно до розділу XXXIII "Загальні професії (у всіх галузях господарства) позиція 33 передбачено професію газоелектрозварника яка дає право на пенсію за віком на пільгових умовах.

Відповідно до єдиного тарифно-кваліфікаційного довідника робіт та професій робітників, затвердженого постановою Держкомпраці СРСР і ВЦРПС 16 січня 1985 року № 17/2-54 професія зварника не визначена, як окрема професія, є загальною професією, яка об`єднує назви професій пов`язаних зі зварюванням металів і є загальним поняттям для електрозварника ручного зварювання, електрогазозварника, газозварника і електрозварника на напівавтоматичних і автоматичних машинах. Вказаний нормативно-правовий акт дає підстави для ствердження, що професія зварника (зварювальника), електрозварника та газоелектрозварника (електрогазозварника та газоелектрозварювальника) є тотожною професією , тому не може бути підставою для відмови у зарахуванні до спеціального стажу.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23 грудня 2019 року у справі № 535/103/17 та поставі від 27.03.2020 у справі № 607/1266/17.

Список №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затверджений постановою Кабінету Міністрів СРСР № 10 від 26 січня 1991 року. Розділом XXXIIІ "Загальні професії" Списку №2 передбачено професію електрозварник ручного зварювання, електрозварники на автоматичних та напівавтоматичні машини яка дає право на пенсію за віком на пільгових умовах.

Як вже зазначалося судом, основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Як вбачається з розрахунку стажу, періоди роботи з 20.07.1984 по 20.06.1985 не зараховані до страхового та до пільгового стажу роботи за Списком № 2, а період роботи з 16.05.1988 по 15.12.1993 зарахований відповідачем тільки до страхового стажу, однак не зараховані до пільгового стажу роботи за Списком № 2.

Щодо зауважень відповідача, що за період роботи з 20.07.1984 по 20.06.1985 наявне виправлення в даті звільнення з роботи та наказ на звільнення від 1986, тому зарахувати цей період не можливо до страхового стажу в тому числі до пільгового стаж роботи за Списком № 2, суд зазначає, що згідно правової позиції, висловленої Верховним Судом у постанові від 17.07.2018 у справі №220/989/17, підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки. Відповідач не врахував, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах , а не правильність записів у трудовій книжці.

Більш того, недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а отже, й не може впливати на його особисті права.

Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 06.02.2018 року по справі № 677/277/17.

Також слід наголосити, що ведення трудових книжок працівників підприємства, усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), оскільки записи до трудової книжки вносяться виключно власником або уповноваженим ним органом, наявність неправильно занесених записів до трудової книжки, не може ставитись в провину власнику трудової книжки.

Позивач не несе відповідальність за порушення третіми особами вимог ведення трудових книжок. Така позиція суду узгоджується із висновками Верховного Суду в постанові від 21.02.2018 у справі № 687/975/17, відповідно до яких, на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці.

Окрім того, посада яку обіймав позивач з 20.07.1984 по 20.06.1985 передбачена Списком № 2, та підлягає зарахуванню не тільки до загального страхового стажу, а й до пільгового стажу роботи за Списком № 2.

Також під час судового розгляду, встановлено, що Відповідач згідно з розрахунком стажу не зараховував період роботи з 16.05.1988 по 15.12.1993 на посаді електрогазозварника в цеху точного лиття та чавуноливарному цеху в Куп`янському ливарному заводі ім. 60-річчя Великої Жовтневої соціалістичної революції до пільгового стажу роботи за Списком № 2.

Професія, на якій працював позивач передбачена Списком № 2, відтак,враховуючи вищевикладене періоди роботи з 20.07.1984 по 20.06.1985, з 16.05.1988 по 15.12.1993 підлягають зарахуванню до пільгового стажу роботи за Списком № 2, а також період роботи з 20.07.1984 по 20.06.1985 до загального страхового стажу.

Також, позивачем додатково було надано довідку від 19.03.2018 за період роботи з 22.08.2007 по 12.08.2008, 06.09.2008 по 09.09.2016, якою підтверджено, що позивач працював електрозварником ручної зварки в ТОВ «Уренгойстроймонтаж» Район Крайної Півночі автономний округ Тюменської області м. Новий Уренгой.

Окрім того, в довідці зазначено, що посада електрозварника річної зварки відноситься до пільгового стажу за Списком №2 відповідно до постанови Кабінету Міністрів СРСР № 10 від 26 січня 1991 року, розділ XXXIIІ "Загальні професії».

Довідкою № 1104 від 21.11.2018 підтверджено періоди роботи з 19.10.2016 по 21.11.2018 в ТОВ «ГазАртСтрой» Район Крайної Півночі Ямало-Ненецький автономний округ Тазовський район на посаді електрозварника ручної зварки, яка відповідно до постанови Кабінету Міністрів СРСР № 10 від 26 січня 1991 року, вдноситься до стажу роботи на пільгових умовах по Списку № 2, розділ XXXIIІ "Загальні професії».

Довідкою №343 від 01.12.2006, яка видана ЗАТ «Горстроймонтаж» Район Крайної Півночі Ямало-Ненецький автономний округ Тюменської області м. Новий Уренгой підтверджено періоди роботи за Списком № 2 з 13.02.2006 по 20.11.2006 на посаді електрозварника ручної зварки , яка передбачена постановою Кабінету Міністрів СРСР № 10 від 26 січня 1991 року, Список № 2, розділ XXXIIІ "Загальні професії».

Також, позивачем надавалася картка умов праці, трудові договори за періоди роботи, а також довідки про заробітну плату.

Враховуючи викладене періоди роботи, з 20.07.1984 по 20.06.1985, з 16.05.1988 по 15.12.1993, з 13.02.2006 по 20.11.2006, з 22.08.2007 по 12.08.2008, 06.09.2008 по 09.09.2016, з 19.10.2016 по 21.11.2018 підлягають зарахуванню до пільгового стажу роботи позивача за Списком №2.

Відтак, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Щодо зарахування періоду навчання з 01.09.1981 по 20.07.1984 до страхового та до пільгового стажу роботи за Списком № 2, суд зазначає наступне.

Відповідно до розрахунку стажу відповідача не врахував до страхового та до пільгового стажу позивача по Списку №2 період навчання з 01.09.1981 по 20.07.1984.

Частиною 4 статті 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» встановлено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, тобто відповідно до статей 56– 63 Закону України №1788-ХІІ.

Пунктом «д» статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» встановлено, що до стажу також зараховується навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.

Згідно з пунктом 8 Порядку підтвердження наявності трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №637 від 12.08.93 року , час навчання у вищих учбових, професіональних, учбово-виховних закладах, учбових закладах підвищення кваліфікації і перепідготовки кадрів, у аспірантурі, докторантурі й криничній ординатурі підтверджується дипломами , посвідченнями, свідоцтвами, а також довідками та іншими документами, які видані на підставі архівних даних і які містять відомості про період навчання.

Відповідно до ст. 38 Закону України "Про професійно-технічну освіту" від 10 лютого 1998 року № 103/98-ВР час навчання у професійно-технічному навчальному закладі зараховується до трудового стажу учня, слухача, у тому числі в безперервний і в стаж роботи за спеціальністю, що дає право на пільги, встановлені для відповідної категорії працівників, якщо перерва між днем закінчення навчання і днем зарахування на роботу за набутою професією не перевищує трьох місяців.

Судом встановлено, що позивач відповідно до диплому НОМЕР_1 від 20.06.1984 навчався в МПТУ № 27 м. Куп`янська Харківської області за професією «Електрогазозварник».

Крім того, позивач після закінчення навчання позивач був прийнятий з 20.07.1984 електрогазозварником в цех точного лиття потім в чавуноливарний цех в Куп`янському ливарному заводі ім. 60-річчя Великої Жовтневої соціалістичної революції, тобто на професію, що передбачена Розділом XXXII «Загальні професії» списку № 2 виробництв, цехів, професій і посад з важкими умовами праці, роботи в яких надає право на пенсію на пільгових умовах і у пільгових розмірах, затвердженою постановою Ради Міністрів СРСР від 22 серпня 1956 року №1173 , відносяться професії газозварників і їх підручних та електрозварників і їх підручних.

Як вже зазначалося, відповідно до єдиного тарифно-кваліфікаційного довідника робіт та професій робітників, затвердженого постановою Держкомпраці СРСР і ВЦРПС 16 січня 1985 року № 17/2-54 професія зварника не визначена, як окрема професія, є загальною професією, яка об`єднує назви професій пов`язаних зі зварюванням металів і є загальним поняттям для електрозварника ручного зварювання, електрогазозварника, газозварника і електрозварника на напівавтоматичних і автоматичних машинах. Вказаний нормативно-правовий акт дає підстави для ствердження, що професія зварника (зварювальника), електрозварника та газоелектрозварника (електрозварювальника та газоелектрозварювальника) є тотожною професіє та є підставою для врахування до спеціального стажу.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23 грудня 2019 року у справі № 535/103/17 та постанові від 27.03.2020 у справі № 607/1266/17.

Суд зазначає, що зауваження відповідача, щодо неможливості зарахувати період навчання через те, що печатка на дипломі НОМЕР_1 не придатна для сприйняття є безпідставними, , оскільки поганий відтиск печатки на дипломі не спростовує того факту, що у вказаний період позивач дійсно навчався в МПТУ № 27 м. Куп`янська Харківської області. Більш того, в трудовій книжці позивача також міститься запис про період навчання з 01.09.1981 по 20.07.1984 року.

Відтак, період навчання позивача з 01.09.1981 по 20.07.1984 підлягає зарахуванню до страхового та до пільгового стажу роботи за Списком № 2.

Щодо зарахування періодів роботи з 10.01.1994 по 01.03.1994, з 20.11.1996 по 01.01.1997, з 03.01.1997 по 08.08.2005, з 02.12.2005 по 07.02.2006, з 13.02.2006 по 20.11.2006, з 22.08.2007 по 12.08.2008, з 06.09.2008 по 09.09.2016, 24.09.2016 по 11.10.2016, з 19.10.2016 по 21.11.2018, з 11.12.2018 по 20.05.2019, з 21.05.2019 по 13.11.2020 до страхового стажу в пільговому обчисленні стажу один рік, як один рік і шість місяців, суд зазначає наступне.

Відповідно до рішення від 29.10.2025 № № 204250009859 та розрахунку стажу, проведеного органом ПФУ, відповідачем не було зараховано періоди роботи в місцевостях прирівняних до районів Крайньої Півночі в пільговому обчисленні: один рік, як один рік і шість місяців: з 10.01.1994 по 01.03.1994, з 20.11.1996 по 01.01.1997, з 03.01.1997 по 08.08.2005, з 02.12.2005 по 07.02.2006, з 13.02.2006 по 20.11.2006, з 22.08.2007 по 12.08.2008, з 06.09.2008 по 09.09.2016, 24.09.2016 по 11.10.2016, з 19.10.2016 по 21.11.2018, з 11.12.2018 по 20.05.2019, з 21.05.2019 по 13.11.2020.

Відповідно до записів трудової книжки та вкладишу до неї, яку позивач надавав при звернені за призначенням пенсії, позивач працював: з 10.01.1994 по 01.03.1994 працював електрозварником у Фірмі «Кимил-Емтор» в районі прирівняному до Району Крайньої Півночі, з 20.11.1996 по 01.01.1997 працював електрозварником в ЗАТ«Газстройклуб» Район Крайної Півночі Ямало-Ненецький автономний округ Тюменської області м. Новий Уренгой, з 03.01.1997 по 08.08.2005 працював електрозварником в державному унітарному підприємстві «ЕН-СІ» Район Крайної Півночі Ямало Ненецький автономний округ Тюменської області м. Новий Уренгой, з 02.12.2005 по 07.02.2006 працював електрозварником ручної зварки в ЗАТ «ПромСтройМонтаж» Район Крайної Півночі Ямало-Ненецький автономний округ Тюменської області м. Новий Уренгой, з 13.02.2006 по 20.11.2006 працював електрозварником ручної зварки у ВАТ Трест «Сібкомплектмонтажналадка» Філіал «Тюменське монтажно-налагоджувальне управління», з 22.08.2007 по 12.08.2008 працював електрогазозварником ручної зварки ТОВ «Уренгойстроймонтаж» Район Крайної Півночі Ямало Ненецький автономний округ Тюменської області м. Новий Уренгой, з 06.09.2008 по 09.09.2016 працював електрозварником ручної зварки в ТОВ «Уренгойстроймонтаж» Район Крайної Півночі Ямало Ненецький автономний округ Тюменської області м. Новий Уренгой, з 24.09.2016 по 11.10.2016 працював електрозварником ручної зварки в ЗАТ «Горстроймонтаж» Район Крайної Півночі Ямало-Ненецький автономний округ Тюменської області м. Новий Уренгой, з 19.10.2016 по 21.11.2018 працював електрозварником ручної зварки ТОВ «ГазАртСтрой» Район Крайної Півночі Ямало-Ненецький автономний округ з 11.12.2018 по 20.05.2019 працював електрозварником ручної зварки в ТОВ «ГазЕнергоСтрой» Район Крайної Півночі Ямало Ненецький автономний округ м. Новий Уренгой, з 21.25.2019 по 13.11.2020 працював електрозварником ручної зварки в ТОВ «ГазЕнергоСтрой» Район Крайної Півночі Ямало-Ненецький автономний округ м. Новий Уренгой.

Про підтвердження періодів роботи в районах Крайної Півночі позивачем додатково надавалися: довідка № 1104 від 21.11.2018 №343 від 01.12.2006 ; довідкою ; довідка від 13.03.2018 за періоди роботи з 22.08.2007 по 12.08.2008, з 06.09.2008 по 09.09.2016; довідка 30.11.2006 №336; довідка №741 від 11.10.2016; Трудовий договір 817; довідка про заробітну плату №9354 від 30.11.2018; довідку про перейменування від 14.11.2018 №254/г; довідку про заробітну плату від 21.11.2018 № GA00-003605, Лист про результати оцінки умов праці, Картка умов праці №202а, архівна довідка від 01.02.2019 №1204 02/8738, довідка про заробітну плату від 01.02.2019 №1204-02/8739, архівна довідка від 01.02.2019 № 1204-02/8740, відомості про страховий стаж застрахованих осіб, да трудовій договори та доповнення до трудових договорів.

У вказаних документах зазначено, що позивач працював в місцевостях прирівняних до районів Крайньої Півночі та отримував відповідні надбавки до заплати за роботу в місцевостях прирівняних до районів Крайньої Півночі.

Відповідно до п. 5 Розділу XV Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (в редакції Закону № 32-V від 26.07.2006) Період роботи до 1 січня 1991 року в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі колишнього Союзу РСР, а також на острові Шпіцберген зараховується до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло до 1 січня 1991 року. Пільгове обчислення страхового стажу застосовується для осіб, які працювали в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, та на яких поширювалися пільги, передбачені для працюючих в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, відповідно до Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року "Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі", постанови Ради Міністрів Союзу РСР від 10 лютого 1960 року № 148 "Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року "Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі", Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 26 вересня 1967 року "Про розширення пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі".

Підпунктом д) пункту 5 Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року «Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі» передбачено, що «робітникам, які переводяться, направляються або запрошуються на роботу в райони Крайньої Півночі і в місцевості, які прирівнюються до районів Крайньої Півночі, з інших місцевостей держави, на умовах укладення ними трудових договорів на роботу в цих районах на строк 5 років, а на островах Північного Льодовитого океану два роки, надавати додаткові наступні пільги: зараховувати один рік роботи в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, які прирівнюються до районів Крайньої Півночі, за один рік і шість місяців при обчисленні стажу , який дає право на отримання пенсії за вікомі по інвалідності. Пільги, які передбачені цією статтею, надаються також особам, які прибули в райони Крайньої Півночі і в місцевості, які прирівнюються до районів Крайньої Півночі, за власним бажанням і які уклали строковий договір про роботу в цих районах».

Пунктом 3 Постанови Ради Міністрів Союзу РСР від 10 лютого 1960 року № 148 «Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року «Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі» передбачено, що працівникам, які користуються в даний час пільгами, кожний рік роботи в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, які прирівнюються до районів Крайньої Півночі, до 1 березня 1960 року зараховувати за два роки роботи при розрахунку стажу для отримання пенсії за віком, по інвалідності і за вислугу років, а після 1 березня 1960 року за один рік і шість місяців роботи при обрахуванні стажу для отримання пенсії за віком і по інвалідності.

У частині 2 Інструкції «Про надання пільг особам, що працюють в районі Крайньої Півночі і в місцевостях, які прирівнюються до районів Крайньої Півночі», затвердженої Постановою Державного комітету Ради Міністрів СРСР з питань праці та заробітної плати 16.12.1967 № 530/П-28 (далі Інструкція), зазначено, що пільги, передбачені статтями 1,2,3,4, Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року «Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі», з урахуванням змін та доповнень, внесених Указом від 26 вересня 1967р., надаються незалежно від наявності письмового строкового трудового договору.

Згідно із приписами п. 5 Розділу XV Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (в редакції Закону № 32-V від 26.07.2006 пільгове обчислення страхового стажу проводиться на підставі трудової книжки , або договору , або письмового трудового довідки, в яких зазначено період роботи в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, та користування пільгами, передбаченими вищезазначеними нормативно-правовими актами.

Тобто достатньо одного із перерахованих документів, а не їх сукупність.

Аналогічні правові позиції викладені в постановах Верховного Суду України від 27 жовтня 2015 року у справі № 338/1079/14-а, від 02 грудня 2015 року у справі № 338/357/15-а та Верховного Суд від 07 червня 2018 року у справі №173/637/17, від 03 липня 2018 року у справі № 302/662/17-а, від 18 грудня 2018 року у справі № 263/13671/16-а, від 18 червня 2020 року у справі №537/1415/17, від 30 липня 2019 року у справі № 287/15/17-а, від 12 листопада 2020 року у справі №591/933/17, від 17 червня 2021 року у справі №348/2352/16-а.

Таким чином, пільгове обчислення стажу один рік, як один рік і шість місяців проводиться також на підставі трудової книжки, в якій зазначено періоди роботи в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі.

Відтак, суд дійшов висновку, що відповідач протиправно не зарахував періоди роботи позивача з 10.01.1994 по 01.03.1994, з 20.11.1996 по 01.01.1997, з 03.01.1997 по 08.08.2005, з 02.12.2005 по 07.02.2006, з 13.02.2006 по 20.11.2006, з 22.08.2007 по 12.08.2008, з 06.09.2008 по 09.09.2016, 24.09.2016 по 11.10.2016, з 19.10.2016 по 21.11.2018, з 11.12.2018 по 20.05.2019, з 21.05.2019 по 13.11.2020 в пільговому обчисленні стажу один рік, як один рік і шість місяців, враховуючи те, що трудова книжка та уточнюючі довідки та іншу документи підтверджують періоди роботи в місцевостях прирівняних до районів Крайньої Півночі.

Стосовно способу захисту порушеного права позивача, суд зазначає наступне.

Дискреційні повноваження - це комплекс прав і зобов`язань представників влади як на державному, так і на регіональному рівнях, у тому числі представників суспільства, яких уповноважили діяти від імені держави чи будь-якого органу місцевого самоврядування, що мають можливість надати повного або часткового визначення і змісту, і виду прийнятого управлінського рішення.

Тобто дискреційні повноваження - це законодавчо встановлена компетенція владних суб`єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу верховенства права; ці повноваження полягають в застосуванні суб`єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень.

Суд зазначає, що у випадку, коли закон встановлює повноваження суб`єкта публічної влади в імперативній формі, тобто його діяльність чітко визначена законом, то суд зобов`язує відповідача прийняти конкретне рішення чи вчинити певну дію. У випадку, коли ж суб`єкт наділений дискреційними повноваженнями, то суд може лише вказати на виявлені порушення, допущені при прийнятті оскаржуваного рішення (дій), та зазначити норму закону, яку відповідач повинен застосувати при вчиненні дії (прийнятті рішення) з урахуванням встановлених судом обставин, оскільки адміністративний суд не вправі перебирати на себе повноваження суб`єкта публічної адміністрації, реалізуючи за нього процедурні дії, ухвалювати рішення чи проводити адміністративну процедуру. Таке втручання може мати місце лише у випадку, якщо судом буде встановлено, що в адміністративній процедурі фізична (юридична) особа виконала всі приписи закону, а суб`єкт владних повноважень у відповідь необґрунтовано й незаконно не вчинив належну дію чи не ухвалив необхідне рішення.

Тобто, призначення, нарахування та виплата пенсії є дискреційним повноваженням пенсійного органу. У такому випадку, суд може лише зобов`язати пенсійний орган повторно розглянути заяву про призначення пенсії.

Аналіз норм Кодексу адміністративного судочинства України свідчить про те, що завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень, оскільки ключовим його завданням є здійснення правосуддя.

Також, виходячи зі змісту оскарженого рішення, суд зауважує, що у такому відсутня оцінка в частині не врахування заробітної плати позивача в РФ, тому вимоги позивача у цій частині є передчасними.

Отже, щодо врахування довідок про заробітну плату від 01.02.2019 №1204-02/8739 та від 30.11.2018 №9354 виходячи з офіційно встановленого курсу російського рубля до української гривні на момент призначення пенсії; спочатку має надати оцінку територіальний орган Пенсійного фонду України як уповноважений орган, що призначає (перераховує) пенсії, і лише у разі відмови, суд оцінює правомірність таких дій відповідача.

За таких обставин, з урахуванням викладеного, суд вважає, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 29.10.2025 № 204250009859 про відмову у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 є протиправним та підлягає скасуванню.

Відтак, застосовуючи механізм ефективного захисту порушеного суб`єктом владних повноважень права позивача, суд вважає за необхідне зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області повторно розглянути заяву позивача від 21.10.2025 та прийняти рішення, з урахуванням висновків суду, викладених у мотивувальній частині судового рішення.

Вирішуючи питання щодо наявності правових підстав для встановлення судового контролю за виконанням судового рішення, суд зазначає наступне.

За правилами частини першої статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Відповідно до частини другої статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України, за наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Отже, приписами статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено декілька видів судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах: зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення та, за наслідками розгляду даного звіту, як один з можливих варіантів - накладення штрафу.

При цьому, встановлення зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення є правом суду.

Суд звертає увагу, що зазначені правові норми Кодексу адміністративного судочинства України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача.

У суду відсутні підстави вважати, що рішення суду виконане не буде, а тому підстави для встановлення судового контролю відсутні.

Таким чином, позовні вимоги щодо встановлення судового контролю не підлягає до задоволення.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 Кодексу адміністративного судочинства України.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суд встановив, що за подання позовної заяви у цій справі позивач сплатив судовий збір у розмірі 1064,96 грн, що підтверджується квитанцією, копія якої наявна у матеріалах справи.

Як вбачається з позовних вимог, предметом позову у даній справі є одна вимога немайнового характеру, а отже, ставка судового збору за подання даного позову становить – 1331,20 грн.

Водночас, суд звертає увагу на те, що у зв`язку з початком функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (ЄСІТС), а саме: “Електронний кабінет”, “Електронний суд” та підсистеми відеоконференцзв`язку, статтю 4 Закону України “Про судовий збір” доповнено частиною третьою, згідно з якою при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Оскільки у цій справі позивач позовну заяву подав в електронній формі через підсистему “Електронний суд”, розмір судового збору становить 1064,96 грн (1331,20 грн. * 0,8).

Враховуючи викладене, суд дійшов висновків про наявність правових підстав для стягнення судового збору за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача у розмірі 1064,96 грн.

Керуючись статтями 72-74, 77, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул. Ольжича, буд. 7, м. Житомир, Житомирський р-н, Житомирська обл., 10003, код ЄДРПОУ: 13559341) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 29.10.2025 № 204250009859 про відмову у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 .

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області повторно розглянути заяву від 21 жовтня 2025 ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 згідно п.2 ч.2 ст.114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-IV, зарахувавши до його пільгового стажу за Списком №2 періоди його роботи з 20.07.1984 по 20.06.1985, з 16.05.1988 по 15.12.1993, з 13.02.2006 по 20.11.2006, з 22.08.2007 по 12.08.2008, 06.09.2008 по 09.09.2016, з 19.10.2016 по 21.11.2018 та період навчання з 01.09.1981 по 20.07.1984; до загального страхового стажу періоди роботи з 20.07.1984 по 20.06.1985, 10.01.1994 по 01.03.1994, з 20.11.1996 по 01.01.1997, з 03.01.1997 по 08.08.2005, з 02.12.2005 по 07.02.2006, з 13.02.2006 по 20.11.2006, з 22.08.2007 по 12.08.2008, з 06.09.2008 по 09.09.2016, з 24.09.2016 по 11.10.2016, з 19.10.2016 по 21.11.2018, з 11.12.2018 по 20.05.2019, з 21.05.2019 по 13.11.2020 та період навчання з 01.09.1981 по 20.07.1984; зарахувати до страхового стажу періоди роботи в місцевостях прирівняних до районів Крайньої Півночі з 10.01.1994 по 01.03.1994, з 20.11.1996 по 01.01.1997, з 03.01.1997 по 08.08.2005, з 02.12.2005 по 07.02.2006, з 13.02.2006 по 20.11.2006, з 22.08.2007 по 12.08.2008, з 06.09.2008 по 09.09.2016, 24.09.2016 по 11.10.2016, з 19.10.2016 по 21.11.2018, з 11.12.2018 по 20.05.2019, з 21.05.2019 по 13.11.2020 в пільговому обчисленні: один рік, як один рік і шість місяців, з урахуванням висновків суду у даній справі.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору у розмірі 1064,98 грн (одна тисяча шістдесят чотири гривні 98 копійок).

Рішення набирає законної сили у порядку, передбаченому статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та підлягає оскарженню у порядку та у строки, визначені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Ольга НІКОЛАЄВА