Рішення від 29 березня 2026 р. у справі №320/14875/23 — Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 березня 2026 року м. Київ справа №320/14875/23

Київський окружний адміністративний суд у складі судді Панченко Н.Д., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу у місті Києві за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії, у якому просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо неповного нарахування та не виплати додаткової винагороди позивачу відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» військовослужбовцю Збройних Сил;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити військовослужбовцю ОСОБА_1 з 24.02.2022 року по 10.08.2022 року додаткову винагороду згідно постанови Кабінету Міністрів України №168 від 28 лютого 2022 року «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» в розмірі 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що він з 02.12.2021 року проходить військову службу в Збройних Силах України та з 24.02.2022 на особливий період військового стану у складі Військової частини НОМЕР_1 . Зазначає, що у період з 24.02.2022 року по 10.08.2022 позивач приймав безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи в Київській обл. Відтак, вважає, що у зв`язку з безпосередньою участю в забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, набув право на отримання додаткової винагороди, у розмірі, збільшеному до 100000 грн, відповідно до пункту 1 Постанови КМУ №168 від 28.02.2022, за період з 24.02.2022 року по 10.08.2022. Проте, всупереч приписам постанови Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022, позивачу не було нараховано та виплачено додаткову винагороду, у розмірі, збільшеному до 100 000 грн за період його участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України за оскаржуваний період, у тому числі за період з 24.02.2022 року по 10.08.2022. Таку бездіяльність відповідача позивач вважає протиправною, тому звернувся до суду з даним позовом.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2023 року відкрите провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.

Відповідач позов не визнав, надав до суду письмовий відзив в якому зазначив, що військова частина, де проходив військову службу позивач, згідно з її функціональним призначенням та специфікою завдань, які вона виконує, не веде бойові дії, відповідно особовий склад в/ч не приймає безпосередньої участі у бойових (воєнних) діях. Окрім цього, в/ч не входить до складу військових частин, які веде воєнні дії у складі діючих Угрупувань військ Сил оборони держави, що знаходиться у нього в оперативному підпорядкуванні та не була на лінії бойового зіткнення з противником на глибину виконання бойових завдань, а виконує, зокрема, бойові завдання в районі ведення бойових дій, з вогневого ураження повітряних цілей, а тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог.

Тому, відповідач просив у задоволенні позову відмовити.

Відповідно до частини п`ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Учасники справи з клопотанням про розгляд справи у судовому засіданні до суду не звертались.

З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає таке.

Судом встановлено, що з 02 грудня 2021 року по час звернення до суду ОСОБА_1 проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 на посаді старшого водія-механіка аеродромно-експлуатаційного взводу аеродромно-експлуатаційної роти батальйону аеродромно-технічного забезпечення військової частини НОМЕР_1 .

Позивач у період із початку введення в Україні режиму воєнного стану (час дії постанови №168) постійно виконує обов`язки військової служби.

Відповідно до довідки про доходи позивача грошове забезпечення позивачу, виплачувалося в поточному місяці за минулий.

Відповідно довідки про доходи вбачається, що позивач в березні 2022 року отримав додаткову винагороду в розмірі 30 тис. грн пропорційно дням в розрахунку на місяць, а саме за 5 днів лютого (з 24 по 28 лютого 2022 року) та 01.03.2022-25.03.2022 разом в сумі 29550,69 грн.

В квітні 2022 року позивачу було доплачено в сумі 5806,46 грн за 6 днів березня додаткової винагороди в розмірі 3000 тис. грн., а саме за період з 26.03.2022 - по 31.03.2022 рік.

У травні - червні нараховано 30 тис. грн.

У серпні 2022 року позивачу було доплачено додаткову винагороду в сумі 42500,00 грн, де 12500 грн, як доплата за додаткову винагороду у розмірі 100 тис. пропорційно дням в розрахунку на місяць, а саме за 5 днів лютого (з 24 по 28 лютого 2022 року)., та 30 тис. за липень 2022 рік.

Таким чином, з урахуванням фактичного часу виконання обов`язків військової служби, позивач в період з лютого 2022 року по січень 2023 отримував додаткову винагороду в розмірі 30000 гривень в незалежності від виконання ним бойових (спеціальних) завдань, пов`язаних із безпосередньою участю у бойових діях чи під час безпосереднього зіткнення з противником.

Позивач у позовній заяві зазначає, що йому, як військовослужбовцю Збройних Сил України, відповідач повинен був нарахувати та виплачувати додаткову винагороду в розмірі 100000 грн, щомісячно починаючи з 24.02.2022, проте дані виплати не були здійсненні, тому звернувся до суду із цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає, що відповідно до статті 1 Закону України від 20 грудня 1991 року №2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон №2011) соціальний захист військовослужбовців діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Згідно з частиною першою статті 9 Закону №2011 держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 Про введення воєнного стану в Україні у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України Про правовий режим воєнного стану в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

На момент розгляду цієї адміністративної справи строк дії воєнного стану в Україні продовжено.

28 лютого 2022 року на виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 року № 64 «Про введення воєнного стану в Україні» та №69 «Про загальну мобілізацію» Кабінет Міністрів України прийняв постанову №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» (далі - Постанова КМУ №168).

Відповідно до пункту першого Постанови КМУ від 28.02.2022 № 168 (в редакції постанови КМУ від 20.01.2023 № 43, яка діяла на час спірних правовідносин) установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави агресора, у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

Згідно з пунктом 21 постанови КМУ від 28.02.2022 № 168 (в редакції постанови КМУ від 20.01.2023 № 43, яка діяла на час спірних правовідносин) установлено, що керівники відповідних міністерств та державних органів визначають порядок і умови виплати додаткової винагороди, одноразової грошової допомоги, розміри виплати додаткової винагороди в розмірі до 30000 гривень.

Відповідно до пункту другого розділу XXXІV Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року №260 на період дії воєнного стану військовослужбовцям додаткова винагорода згідно з Постановою КМУ від 28 лютого 2022 року №168 виплачується в таких розмірах:

100 000 гривень - тим, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави - агресора, у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), та виконують бойові (спеціальні) завдання (в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах): під час ведення бойових (спеціальних) дій на лінії бойового зіткнення з противником на глибину виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, у тому числі зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до батальйону включно; у районах ведення воєнних (бойових) дій з виявлення повітряних цілей противника; із здійснення польотів у районах ведення воєнних (бойових) дій, ведення повітряного бою; у районах ведення воєнних (бойових) дій з вогневого ураження противника у складі підрозділу (засобу) ракетних військ і артилерії; на території противника (в тому числі на території між позиціями військ противника та своїх військ, тимчасово окупованих (захоплених) противником територіях); з вогневого ураження повітряних (морських) цілей противника; з виводу повітряних суден з-під удару противника з виконанням зльоту; кораблями, катерами, суднами в морській, річковій акваторії (поза межами внутрішніх акваторій портів, пунктів базування, місць тимчасового базування); у районах ведення воєнних (бойових) дій медичному персоналу медичних частин та підрозділів; з відбиття збройного нападу (вогневого ураження противника) на об`єкти, що охороняються, звільнення таких об`єктів у разі їх захоплення або насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою;

30 000 гривень - військовослужбовцям, які виконують бойові (спеціальні) завдання згідно з бойовими наказами (розпорядженнями) (в розрахунку на місяць пропорційно часу виконання бойових (спеціальних) завдань): у складі діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави, резерву Головнокомандувача Збройних Сил України Сил оборони держави, розгорнутих пунктів управління Генерального штабу Збройних Сил України, які здійснюють управління діючими угрупованнями військ (сил) (далі - завдання у складі угруповань військ (сил), резерву, пунктів управління); з протиповітряного прикриття та наземної оборони об`єктів критичної інфраструктури згідно з бойовими розпорядженнями; із всебічного забезпечення діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави безпосередньо в районах ведення воєнних (бойових) дій згідно з бойовими (логістичними) розпорядженнями.

Відповідно до пунктів третього-п`ятого розділу XXXVI Порядку від 07 червня 2018 року №260 райони ведення воєнних (бойових) дій визначаються відповідними рішеннями Головнокомандувача Збройних Сил України.

Підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях, виконанні бойового (спеціального) завдання або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії (далі - бойові дії або заходи) у період здійснення зазначених дій або заходів здійснюється на підставі таких документів:

- бойовий наказ (бойове розпорядження);

- журнал бойових дій (вахтовий, навігаційно-вахтовий, навігаційний журнал) або журнал ведення оперативної обстановки або бойове донесення або постова відомість (під час охорони об`єкта, на який було здійснено збройний напад);

- рапорт (донесення) командира підрозділу (групи), корабля (судна), катера про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях або заходах, у виконанні бойових (спеціальних) завдань.

Про підтвердження безпосередньої участі відряджених до військових частин (установ, організацій) військовослужбовців (далі - відряджені військовослужбовці) у бойових діях або заходах, командири військової частини (установи, організації), до яких для виконання завдань відряджений військовослужбовець, повідомляють органи військового управління, військові частини (установи, організації) за місцем штатної служби військовослужбовців.

Згідно пунктів восьмого та дев`ятого розділу XXXVI Порядку від 07 червня 2018 року № 260 виплата додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників) військових частин - особовому складу військової частини. Накази про виплату додаткової винагороди за минулий місяць видаються до 5 числа поточного місяця на підставі рапортів командирів підрозділів.

Крім того, порядок і умови виплати вищенаведеної додаткової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України визначено Міністром оборони України в Окремому дорученні від 23.06.2022 №912/з/29.

Абзацами 3, 4 пункту третього Окремого доручення передбачено, що документальне підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, у період здійснення зазначених дій або заходів здійснювати на підставі таких документів: бойовий наказ (розпорядження); журнал бойових дій (вахтовий, навігаційно-вахтовий, навігаційний журнал) або журнал ведення оперативної обстановки або бойове донесення (підсумкове, термінове, позатермінове) або постова відомість (під час охорони об`єкта, на який було здійснено збройний напад); рапорт (донесення) командира підрозділу (групи) про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях, у виконанні бойових (спеціальних) завдань.

Суд зазначає, що підставою для підтвердження безпосередньої участі відряджених військовослужбовців у бойових діях або у заходах з національної безпеки і оборони, відсічі та стримування збройної агресії є довідка, видана керівником відповідного органу військового управління, штабу угрупування військ (сил), штабу тактичної групи, командиром військової частини (установи, навчального закладу), до яких військовослужбовець був відряджений для виконання службових завдань.

Згідно з пунктом 4 Окремого доручення, у підставах для видання таких довідок (додаток №1 або додаток №2) обов`язково зазначаються документи, передбачені абзацами 3- 5 пункту 3 цього доручення.

Відповідно до Окремого доручення, виплата додаткової винагороди у розмірі 100 000 грн або 30 000 грн здійснюється на підставі наказів командирів (начальників) військових частин особовому складу. У таких наказах при визначенні розміру винагороди 100 000 грн обов`язково зазначаються підстави для видання наказу з посиланням на відповідний бойовий наказ (бойове розпорядження) або інші документи, що підтверджують безпосередню участь військовослужбовця (зразок наведено в додатку №3 до Окремого доручення).

Таким чином, суд дійшов висновку, що правові підстави для нарахування та виплати додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України №168, полягають у наявності відповідних наказів командирів (начальників) військових частин, а документальне підтвердження безпосередньої участі військовослужбовця у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони здійснюється на підставі бойових наказів, журналів бойових дій, рапортів командира підрозділу та довідок командира військової частини за формою, затвердженою додатком №1 Окремого доручення.

Судом із матеріалів справи встановлено, що у період з 24.02.2022 року по 10.08.2022 позивачу виплачувалася додаткова винагорода саме у розмірі 30000,00 грн (у поточному місяці за минулий місяць), що передбачено постановою КМ України №168 від 28.02.2022.

Відповідно до пункту 1 Окремого доручення Міністра оборони України № 912/з/20 від 23.06.2022, визначено вичерпний перелік завдань, при виконанні яких військовослужбовці вважаються такими, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, серед яких зокрема визначено:

- під час ведення бойових дій на лінії бойового зіткнення з противником на глибину виконання бойових завдань військовою частиною першого ешелону оборони або наступу до батальйону включно;

- у районах ведення воєнних дій з виявлення повітряних цілей противника;

- із здійснення польотів у районах ведення воєнних дій, ведення повітряного бою;

- у районах ведення воєнних дій з ураження противника у складі підрозділу ракетних військ і артилерії;

- на території противника;

- з вогневого ураження повітряних суден з-під удару противника з виконанням зльоту;

- у районах ведення воєнних дій медичному персоналу медичних частин та підрозділів;

- з відбиття збройного нападу (вогневого ураження противника) на об`єкти, що охороняється, звільнення таких об`єктів у разі їх захоплення або насильницького заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою.

Військова частина НОМЕР_1 згідно з функціональним призначенням та специфікою завдань, які вона виконує, не бере безпосередньої участі у бойових діях та не входить до складу Угрупування військ Сил оборони держави, тому виплата особовому складу додаткової винагороди у підвищеному розмірі до 100 000 грн, пропорційно участі у діях або заходах згідно з підставами, які зазначені у пункті 1 Окремого доручення Міністра, здійснюється саме за виконання бойових завдань з вогневого ураження повітряних цілей, а не за весь час перебування особового складу в районах ведення бойових дій.

Відповідно до наказу командира частини по стройовій частині від 18.01.2022 №10 солдат ОСОБА_1 є старшим водієм - механіком аеродромно - експлуатаційного взводу аеродромно - експлуатаційної роти батальйону аеродромно - технічного забезпечення військової частини НОМЕР_1 , ВОС - 790702А/256, шпк "старший солдат".

Згідно з положенням про батальйон аеродромно-технічного забезпечення НОМЕР_2 бригади тактичної авіації, затвердженого наказом командира НОМЕР_2 бригади тактичної авіації від 25.03.2021 року №94, водій-механік у мирний та у воєнний час відповідає за збереження закріпленого за ним спеціального автомобіля, постійну його справність та готовність до використання. Водій-механік зобов`язаний: твердо знати матеріально частину, технічні можливості та правила експлуатації закріпленого за ним автомобіля; підтримувати спец, автомобіль в справному стані та постійній готовності до використання; знати строки та об`єм робіт по технічному обслуговуванню та регламентним роботам, міжремонтні норм пробігу базового шасі автомобіля та спец, установки, вміти виконувати роботи по технічному обслуговуванню та поточному ремонту; знати норми витрати ПММ та добиватися їх економії; попереджувати поломки та несправності автомобіля, у випадку виникнення їх доповідати командиру взводу та негайно усувати; перед виїздом перевіряти технічний стан автомобіля; виконувати заходи безпеки при використані, технічному обслуговуванні, ремонті автомобіля; своєчасно та правильно вести шляхові листи, журнали обліку роботи та формуляри на спец, обладнаннях; знати та суворо виконувати правила руху по аеродрому, правила безпеки при роботі з авіатехнікою та правила пожежної безпеки.

Згідно з довідкою відповідача від 25.04.2024 №121 старший водій-механік аеродромно-експлуатаційного взводу аеродромно-експлуатаційної роти батальйону аеродромно-технічного забезпечення військової частини НОМЕР_1 солдат ОСОБА_1 у період з 24.02.2022 року по 10.08.2022 року перебував на військовій службі у військовій частині НОМЕР_1 і у відрядження для виконання службових обов`язків в зону проведення бойових дій не вибував.

Таким чином, з матеріалів справи не вбачається наявності доказів того, що позивач у спірний період дійсно здійснював безпосередню участь у бойових діях або забезпечував виконання заходів з національної безпеки і оборони, відсічі та стримування збройної агресії, а також що залучався до виконання бойових (спеціальних) завдань. Крім того, за спірний період щодо позивача відсутні бойові розпорядження, бойові накази, журнали бойових дій чи інші документи, які підтверджували б такі обставини.

З огляду на аналіз матеріалів справи та відповідних норм права, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про визнання протиправною бездіяльності військової частини НОМЕР_1 щодо неповного нарахування та невиплати додаткової винагороди позивачу відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового та начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», а саме за період з 24.02.2022 по 10.08.2022, є необґрунтованими, оскільки жодними сторонами до суду не надано доказів безпосередньої участі позивача у бойових діях.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона зобов`язана довести обставини, на які вона посилається для обґрунтування своїх позовних вимог або заперечень, за винятком випадків, передбачених статтею 78 цього Кодексу. Частина 2 статті 77 КАС України встановлює, що у справах про оскарження рішень, дій або бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок доказування правомірності власних дій покладається на відповідача.

Разом із тим, принцип змагальності та обов`язок доведення обставин, на які посилається сторона, поширюється і на позивача, який у межах поданих позовних вимог повинен надавати суду належні та допустимі докази безпосередньої участі у спірних правовідносинах, які підтверджують заявлені вимоги.

Аналіз матеріалів справи свідчить про відсутність таких доказів, що підтверджують безпосередню участь позивача у бойових діях та пов`язану з цим необхідність нарахування додаткової винагороди у заявленому обсязі.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 242-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 30.03.2026.

Суддя Панченко Н.Д.