Рішення від 26 березня 2026 р. у справі №640/26358/21 — Донецький окружний адміністративний суд

Суд: Донецький окружний адміністративний суд

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: житлово-комунального господарства; теплопостачання; питного водопостачання

Дата: 26 березня 2026 р.

Справа: №640/26358/21

Суддя: Стойка В.В.

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 березня 2026 року Справа№640/26358/21

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Стойки В.В. розглянувши в порядку загального провадження в письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).

Згідно змісту позову, позивач є власником квартири АДРЕСА_2 , та головою ініціативної групи з контролю за наданням комунальних та інших послуг в будинку.

Рішенням Постійної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 17 березня 2020 року, оформленого протоколом №13, вирішено Департаменту житлово-комунальної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), районним в місті Києві державним адміністраціям, КП «Київкомунсервіс» провести роз`яснювальну роботу з мешканцями житлових будинків щодо необхідності та доцільності проведення заходів по закриттю клапанів завантажувальних пристроїв сміттєпроводів житлових будинків шляхом зварювання; провести заходи по закриттю клапанів завантажувальних пристроїв сміттєпроводів житлових будинків шляхом зварювання.

В подальшому 23.05.2020р. балансоутримувач КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району м. Києва в особі ЖЕД 404, заварила на всіх поверхах багатоповерхового будинку АДРЕСА_3 передбачений за проектом сміттєпровід без узгодження з співвласниками - мешканцями будинку, в результаті чого співвласники будинку безпідставно і беззаконно позбавлені права користування своєю неподільною власністю і права отримання комунальної комплексної послуги.

Посилаючись на норми Закону України “Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку” позивач наголошує, що розпорядження спільним майном багатоквартирного будинку, встановлення, зміна та скасування обмежень щодо користування ним належить виключно до повноважень зборів співвласників.

На підставі викладеного позивач вважає, що при відключенні будинку його, як споживача, від комунальної послуги 23.05.2020р, шляхом заварювання та заборони користування сміттєпроводом в будинку АДРЕСА_3 , як неподільною власністю співвласників багатоквартирного будинку, не було дотримано вимог законодавства.

З урахуванням збільшених позовних вимог позивач просив:

визнати протиправним факт заварювання та заборону користування сміттєпроводом в будинку АДРЕСА_3 , як неподільною власністю співвласників багатоквартирного будинку, за відсутності норм, які змусили відповідача позбавити мешканців, в т.ч. і позивача складової частини комунальної послуги та самої неподільної власності співвласників будинку(сміттєпроводу) (п. 1);

зобов`язати відповідача надати письмову відповідь позивачу, де зазначити рішення Київради та посилання на норми, які змусили відповідача змінити складову тарифу та позбавити мешканців, в т.ч. і позивача комунальної послуги та неподільної власності співвласників (мешканців) в будинку АДРЕСА_3 (п. 2);

визнати незаконним факт заварювання та заборону користування сміттєпроводом в будинку АДРЕСА_3 , як неподільним майном будинку, без згоди співвласників спільного неподільного майна (п. 3);

зобов`язати відповідача вжити заходи для відновлення працездатності спільного неподільного майна, шляхом відновлення права мешканців користуватися своїм сміттєпроводом в будинку АДРЕСА_3 , та розварювання (відкриття та відновлення роботи) сміттєпроводу в будинку (п. 4);

визнати протиправною бездіяльність відповідача, щодо відновлення системи пожежогасіння та димовидалення в будинку АДРЕСА_3 , за обслуговування якої виставляється плата мешканцям щомісяця, яка не працює, а виконання припису ДСНС від 17.12.2019р. № 565 , щодо усунення порушень вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки відповідач не контролює та не виконує, як власник майна та підприємства – балансоутримувача в місті (п. 5);

зобов`язати Відповідача розглянути на сесії Київради та прийняти рішення про законність та безпідставне позбавлення мешканців користуватися сміттєпроводом в будинку АДРЕСА_3 , відновити працездатність спільного майна мешканців будинку, шляхом відновлення права мешканців користуватися сміттєпроводом в будинку АДРЕСА_3 , та розварювання (відкриття та відновлення роботи) сміттєпроводу в будинку, зробити перерахунок надавачем послуг за ненадані послуги, повернути вкрадені кошти через систему пільг і субсидій до бюджету міста та країни (п. 6);

зобов`язати відповідача надати проектну будівну та землевпорядну документацію (копію) на будинок АДРЕСА_3 , як необхідну складову при формуванні тарифу, та для відновлення обладнання пожежогасіння та димовидалення, а також як обов`язок ознайомлення мешканців (в т.ч. позивача), з всією документацією на будинок для подальшої підготовки документів по будинку на розгляд загальних зборів співвласників для можливого прийняття рішення по переходу мешканцями будинку на самоуправління (ОСББ , інше) (п. 7);

визнати протиправним дії відповідача, який припинив право користування сміттєпроводом в багатоповерховому будинку АДРЕСА_3 , яка є власністю мешканців будинку, без проведення роз`яснювальної роботи мешканцям будинку АДРЕСА_3 щодо необхідності та доцільності проведення заходів по закриттю клапанів завантажувальних пристроїв сміттєпроводу нашого будинку шляхом зварювання (п. 8);

зупинити дію рішення Постійної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 17 березня 2020 року, оформленого протоколом №13 на період розгляду справи та прийняття рішення по суті (п. 9);

скасувати п.7 рішення Постійної комісії з питань техногенно-екологічно безпеки та надзвичайних ситуацій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 17 березня 2020 року, оформленого протоколом №13, в частині дії на загальне будинкове неподільне майно співвласників будинку АДРЕСА_3 , який застосовано до власності співвласників та споживачів комунальних послуг без повідомлення мешканцям про п.7 протоколу №13 та без згоди мешканців будинку про їх позбавлення складової комунальної послуги та їх неподільної власності співвласників, шляхом заварювання та заборону користування загально будинковим сміттєпроводом (п. 10);

стягнути з відповідача Київська міська рада (Київська міська державна адміністрація), ЕДРПОУ 22883141, адреса 01044, Киев, ул. Хрещатик 36 на користь позивача ОСОБА_2 , ІНН НОМЕР_1 , 500 000 гривень у відшкодування моральної шкоди (п. 11).

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 жовтня 2021 року позовну заяву залишено без руху та надано строк для усунення недоліків шляхом подання до суду протягом десяти днів з дати отримання копії даної ухвали відповідно до вимог п. 15. Розділу VII «Перехідні положення» КАС України - позовну заяву у паперовій формі (вигляді) із додатками, які мають бути засвідчені належним чином та надані копії вказаних документів - також для відповідача, оригінал квитанції про сплату судового збору.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 серпня 2022 року позовну заяву повернуто позивачу з усіма доданими до неї документами на підставі пункту 1 частини 4 статті 169 КАС України.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 31 жовтня 2022 року ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 серпня 2022 року скасовано, а справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії направлено до Окружного адміністративного суду міста Києва для продовження розгляду.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 грудня 2022 року позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 19.05.2025 року прийнято до провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії. У відкритті провадження у справі за позовом з порушенням прав споживачів ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії, - відмовлено.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.08.2025 року ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 19 травня 2025 року скасовано, а справу передано на розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 22.09.2025 року, з урахуванням ухвали про виправлення описки, адміністративну справу прийнято до провадження, яке відкрито. Розгляд справи ухвалено проводити за правилами спрощеного позовного провадження згідно ст. 258 КАС України. Справу ухвалено розглядати в порядку письмового провадження.

Ухвалою суду від 24.11.2025 року розгляд адміністративної справи ухвалено проводити за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання за правилами загального позовного провадження.Ухвалою суду від 26.01.2026 року продовжено строк підготовчого засідання по справі на 30 днів.

Ухвалою суду від 26.02.2026 року закінчено підготовче провадження та призначено адміністративну справу до розгляду по суті на 27.03.2026 року. Розгляд справи ухвалено здійснювати в порядку письмового провадження.

Ухвалою суду від 27.03.2026 року в задоволенні клопотання про залучення до участі у справі Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району м. Києва в якості третьої особи, - відмовлено.

Відповідач правом на надання відзиву не скористався.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Як не заперечується сторонами, ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_2 , та головою ініціативної групи з контролю за наданням комунальних та інших послуг в будинку.

У рішенні Постійної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 17 березня 2020 року, оформленого протоколом №13, зазначено, що Протоколом Державної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій від 10 березня 2020 року № 2 «Про стан забезпечення санітарно-епідеміологічного благополуччя населення України та заходів стосовно стабілізації епідемічної ситуації, спричиненої коронавірусом COVID-19» визначено, що враховуючи значне поширення у світі випадків захворювання на COVID-19 і високий рівень транскордонної міграції населення України та іноземних громадян, вважати ситуацію із загрозою поширення на території України гострої респіраторної хвороби, спричинене коронавірусом 2019-nCoV, медико-біологічною надзвичайною ситуацією природного характеру державного рівня.

Зазначеним протоколом схвалено представлений МОЗ Алгоритм запровадження протиепідемічних заходів для запобігання поширенню COVID-19 в Україні та Комунікаційний план щодо визначення алгоритмів дій у разі виникнення захворювання на COVID-19.

Відповідно п.1 зазначеного Рішення, Комісія вирішила відповідно до Класифікатору надзвичайних ситуацій затвердженого та введеного в дію наказом Держспоживстандарту Україні від 11.10.2010 №457, визнати ситуацію, що виникла на території міста Києва, як надзвичайну, яка відноситься до категорії «Медико-біологічні НС код 20713 «Надзвичайна ситуація, пов`язана з епідемічним спалахом небезпечних інфекційних хвороб» регіонального рівня (відповідно до пунктів 4 та 9 Порядку класифікації надзвичайних ситуацій за їх рівнями, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24.03.2004 № 368).

Згідно спірного п. 7 зазначеного Рішення, ухвалено Департаменту житлово комунальної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації, районним в місті Києві державним адміністраціям, комунальному підприємству «Київкомунсервіс»:

7.1. провести роз`яснювальну роботу з мешканцями житлових будинків щодо необхідності та доцільності проведення заходів по закриттю клапанів і завантажувальних пристроїв сміттєпроводів житлових будинків шляхом зварювання;

7.2. провести заходи по закриттю клапанів завантажувальних пристроїв сміттєпроводів житлових будинків шляхом зварювання;

7.3. рекомендувати керівникам ОСББ, ЖБК та будинків іншої форми власності провести заходи по закриттю клапанів завантажувальних пристроїв сміттєпроводів житлових будинків шляхом зварювання;

7.4. забезпечити своєчасне та якісне надання послуг з вивезення твердих побутових відходів.

В подальшому 23.05.2020р. балансоутримувач КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району м. Києва в особі ЖЕД 404, заварили на 18-ти поверхах багатоповерхового будинку №16/1 по вул. Азербайджанська в м Києві передбачений за проектом сміттєпровід.

Згідно п. 5 змісту Листа КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району м. Києва» в особі ЖЕД 404 № 113 від 02.04.2015 року, наданому у відповідь на звернення позивача, система протипожежної автоматики в будинку знаходиться у задовільному технічному стані. Технічне обслуговування системи проводиться спеціалізованою організацією. Планується відновлення системи димовидадення на 2015 рік.

Також згідно змісту Листа КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району м. Києва» № 103/45-2200 від 16.06.2020, позивача повідомлено, що на виконання п.5.2, п.5.3 протоколу №3 від 19.03.2020 засідання комісії з питань техногенно екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій Дніпровської районної в м. Києві державної адміністрації в будинку №16/1 на вул. Азербайжанська 23.05.2020 були проведені роботи по заварюванню сміттєпроводу. Проведення перерахунку споживачам у разі ненадання або надання не в повному обсязі послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій виконується згідно до вимог «Порядку проведення перерахунку розміру плати за послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій перерви у їх наданні, не наданні або наданні не в повному обсязі» затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 11.12.2013 року №970. Перерахунок за надану не в повному обсязі послугу з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій по складовій вартості «Прибирання прибудинкової території» за непрацюючий сміттєпровід по будинку №16/1 на вул. Азербайжанській проводиться. Так за квітень 2020 проведено перерахунок в сумі 470,88 грн. з ПДВ, за травень 2020 року в сумі 468,94грн. з ПДВ, що відображено в рахунках – повідомленнях.

Листом КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району м. Києва» від 08.09.2021 року №м 103/45-4024 позивачу надано Рішення Постійної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 17 березня 2020 року, оформлене протоколом №13.

З приводу спірних правовідносин суд зазначає наступне.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до частини 1 статті 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Зокрема, в силу частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 3 статті 2 КАС України визначено, що основними засадами (принципами) адміністративного судочинства є: 1) верховенство права; 2) рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; 3) гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; 4) змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з`ясування всіх обставин у справі; 5) обов`язковість судового рішення; 6) забезпечення права на апеляційний перегляд справи; 7) забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, визначених законом; 8) розумність строків розгляду справи судом; 9) неприпустимість зловживання процесуальними правами; 10) відшкодування судових витрат фізичних та юридичних осіб, на користь яких ухвалене судове рішення.

За частини 1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи (частина 3 статті 3 КАС України).

Відповідно до положень статті 4 Закону України «Про Основи законодавства України про охорону здоров`я» від 19 листопада 1992 року № 2801-XII (далі також Закон № 2801-XII, у відповідній редакції) основними принципами охорони здоров`я в Україні є, зокрема, гуманістична спрямованість, забезпечення пріоритету загальнолюдських цінностей над класовими, національними, груповими або індивідуальними інтересами.

Згідно приписів статті 5 Закону України "Про Основи законодавства України про охорону здоров`я" охорона здоров`я - загальний обов`язок суспільства та держави.

Державні, громадські або інші органи, підприємства, установи, організації, посадові особи та громадяни зобов`язані забезпечити пріоритетність охорони здоров`я у власній діяльності, не завдавати шкоди здоров`ю населення і окремих осіб, у межах своєї компетенції надавати допомогу хворим, особам з інвалідністю та потерпілим від нещасних випадків, сприяти працівникам органів і закладів охорони здоров`я в їх діяльності, а також виконувати інші обов`язки, передбачені законодавством про охорону здоров`я.

Згідно статті 30 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення» від 24 лютого 1994 року № 4004-XII (далі також Закон № 4004-XII) Кабінет Міністрів України відповідно до закону встановлює карантинно-обмежувальні заходи на території виникнення і поширення інфекційних хвороб та уражень людей.

У разі виникнення чи загрози виникнення або поширення особливо небезпечних і небезпечних інфекційних хвороб, масових неінфекційних захворювань (отруєнь), радіаційних уражень населення органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування за поданням відповідних головних державних санітарних лікарів у межах своїх повноважень можуть запроваджувати у встановленому законом порядку на відповідних територіях чи об`єктах особливі умови та режими праці, навчання, пересування і перевезення, спрямовані на запобігання та ліквідацію цих захворювань та уражень.

Органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації зобов`язані забезпечувати своєчасне проведення масових профілактичних щеплень, дезінфекційних, дезінсекційних, дератизаційних, інших необхідних санітарних і протиепідемічних заходів.

У разі загрози виникнення або поширення особливо небезпечних і небезпечних інфекційних хвороб, масових неінфекційних захворювань (отруєнь) або радіаційних уражень відповідними головними державними санітарними лікарями на окремих територіях можуть запроваджуватися позачергові профілактичні щеплення, інші санітарні заходи відповідно до закону.

Відповідно до статті 29 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» від 6 квітня 2000 року № 1645-III (далі також Закон № 1645-III, у відповідній редакції) карантин встановлюється та відміняється Кабінетом Міністрів України.

У рішенні про встановлення карантину зазначаються обставини, що призвели до цього, визначаються межі території карантину, затверджуються необхідні профілактичні, протиепідемічні та інші заходи, їх виконавці та терміни проведення, встановлюються тимчасові обмеження прав фізичних і юридичних осіб та додаткові обов`язки, що покладаються на них, підстави та порядок обов`язкової самоізоляції, перебування особи в обсерваторі (обсервації), госпіталізації до тимчасових закладів охорони здоров`я (спеціалізованих шпиталів). Карантин встановлюється на період, необхідний для ліквідації епідемії чи спалаху особливо небезпечної інфекційної хвороби. На цей період можуть змінюватися режими роботи підприємств, установ, організацій, вноситися інші необхідні зміни щодо умов їх виробничої та іншої діяльності.

Організація та контроль за дотриманням встановленого на території карантину правового режиму, своєчасним і повним проведенням профілактичних і протиепідемічних заходів покладаються на місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування.

Так, розпорядженням Кабінету Міністрів України від 03 лютого 2020 року 93-р "Про заходи щодо запобігання занесенню і поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2", зокрема, установлено режим підвищеної готовності єдиної державної системи цивільного захисту для запобігання виникненню надзвичайної ситуації державного рівня внаслідок можливого поширення гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2. Затверджено Національний план протиепідемічних заходів щодо запобігання занесенню і поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, на 2020 рік.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" , відповідно до статті 29 Закону України Про захист населення від інфекційних хвороб з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (далі - COVID-19), з урахуванням рішення Державної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій від 10 березня 2020 р., установлено з 12 березня 2020 р. до 22 травня 2020 р. на всій території України карантин, та введено ряд обмежувальних заходів (з урахуванням змін).

Указом Президента України від 13 березня 2020 року 87/2020 введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 березня 2020 року "Про невідкладні заходи щодо забезпечення національної безпеки в умовах спалаху гострої респіраторної хвороби COVID -19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" (додається, підпункт 3 пункту 1 - для службового користування).

Преамбулою вказаного рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 березня 2020 року занотовано: розглянувши інформацію про епідемічну ситуацію у зв`язку з поширенням територією України та країн світу гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (далі - COVID-19), Рада національної безпеки і оборони України відзначає, що за висновками Всесвітньої організації охорони здоров`я розповсюдження COVID-19 у країнах світу набуло статусу пандемії, епідемічна ситуація в Україні набула надзвичайно загрозливого характеру, та з метою запобігання негативному розвитку епідемічної ситуації та забезпечення додержання статті 49 Конституції України Радою національної безпеки і оборони України, також було введено ряд обмежувальних заходів.

Постановою Кабінету Міністрів України 338-р від 25 березня 2020 року, з урахуванням поширення на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, висновків Всесвітньої організації охорони здоров`я щодо визнання розповсюдження COVID-19 у країнах світу пандемією, з метою ліквідації наслідків медико-біологічної надзвичайної ситуації природного характеру державного рівня, забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення та відповідно до статті 14 та частини другої статті 78 Кодексу цивільного захисту України установлено для єдиної державної системи цивільного захисту на всій території України режим надзвичайної ситуації до 11 травня 2020 року (з урахуванням змін, внесеними згідно з Постановою КМ № 291 від 22.04.2020).

Згідно статті 2 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21 травня 1997 року № 280/97-ВР (далі також Закон № 280/97-ВР, у відповідній редакції) місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.

Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.

За пунктом «а» статті 30 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать, зокрема: управління об`єктами житлово-комунального господарства, побутового, торговельного обслуговування, транспорту і зв`язку, що перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад, забезпечення їх належного утримання та ефективної експлуатації, необхідного рівня та якості послуг населенню (п.1).

Відповідно до статті 5 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» органи місцевого самоврядування у сфері захисту населення від інфекційних хвороб:

забезпечують проведення профілактичних і протиепідемічних заходів на територіях населених пунктів, у місцях масового відпочинку населення та рекреаційних зонах, а також робіт по ліквідації епідемій та спалахів інфекційних хвороб і вирішують питання фінансового та матеріально-технічного забезпечення цих заходів і робіт;

здійснюють комплексні заходи, спрямовані на ліквідацію епідемій, спалахів інфекційних хвороб та їх наслідків;

вирішують інші питання у межах повноважень, визначених законом тощо.

Згідно статті 1 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» протиепідемічні заходи - комплекс організаційних, медико-санітарних, ветеринарних, інженерно-технічних, адміністративних та інших заходів, що здійснюються з метою запобігання поширенню інфекційних хвороб, локалізації та ліквідації їх осередків, спалахів та епідемій.

Повноваження місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування в умовах карантину визначено ст. 30 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб».

А саме: на територіях, де встановлено карантин, місцевим органам виконавчої влади та органам місцевого самоврядування надається право: залучати підприємства, установи, організації незалежно від форм власності до виконання заходів з локалізації та ліквідації епідемії чи спалаху інфекційної хвороби; залучати для тимчасового використання транспортні засоби, будівлі, споруди, обладнання, інше майно підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, необхідне для здійснення профілактичних і протиепідемічних заходів, із наступним повним відшкодуванням у встановленому законом порядку його вартості або витрат, пов`язаних з його використанням; установлювати особливий режим в`їзду, виїзду на території карантину та окремих адміністративно-територіальних одиниць громадян і транспортних засобів, а у разі необхідності - проводити санітарний огляд речей, багажу, транспортних засобів та вантажів; запроваджувати більш жорсткі, ніж встановлені нормативно-правовими актами, вимоги щодо якості, умов виробництва, виготовлення та реалізації продуктів харчування, режиму обробки та якості питної води; установлювати особливий порядок проведення профілактичних і протиепідемічних, у тому числі дезінфекційних, та інших заходів; створювати на в`їздах, виїздах на території карантину та окремих адміністративно-територіальних одиниць, що знаходяться на території карантину, контрольно-пропускні пункти, залучати в установленому порядку для роботи в цих пунктах військовослужбовців, працівників, матеріально-технічні та транспортні засоби підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, частин та підрозділів центральних органів виконавчої влади, що реалізують державну політику у сферах оборони і військового будівництва, охорони громадського порядку.

За статтею 32 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» обмежувальні протиепідемічні заходи встановлюються місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування за поданням відповідного головного державного санітарного лікаря у разі, коли в окремому населеному пункті, у дитячому виховному, навчальному чи оздоровчому закладі виник спалах інфекційної хвороби або склалася неблагополучна епідемічна ситуація, що загрожує поширенням інфекційних хвороб. Обмеженням підлягають ті види господарської та іншої діяльності, що можуть сприяти поширенню інфекційних хвороб.

Види і тривалість обмежувальних протиепідемічних заходів встановлюються залежно від особливостей перебігу інфекційної хвороби, стану епідемічної ситуації та обставин, що на неї впливають.

З вищенаведених норм вбачається надання місцевим органам виконавчої влади і органів місцевого самоврядування можливості запровадження на відповідних територіях чи об`єктах особливих умов експлуатації об`єктів з метою впровадження протиепідемічних заходів.

Постановою Кабінету Міністрів від 17.06.2015 №409 затверджено Типове положення про регіональну та місцеву комісію з питань техногенно-екологічної безпеки і надзвичайних ситуацій, відповідно до пункту 1 Типового положення, Комісія з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій (далі - комісія) є постійно діючим органом, який утворюється Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласною, Київською та Севастопольською міською держадміністрацією (далі - регіональна комісія), райдержадміністрацією, виконавчим органом міської ради, районною у місті та селищною радою (далі - місцева комісія) для координації діяльності райдержадміністрацій, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, пов`язаної із забезпеченням техногенно-екологічної безпеки, захисту населення і територій від наслідків надзвичайних ситуацій, запобігання виникненню надзвичайних ситуацій і реагування на них.

Комісія у своїй діяльності керується Конституцією і законами України, а також указами Президента України і постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, рішеннями Державної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій, цим Положенням, а місцева комісія також рішеннями регіональної комісії (пункт 2 Типового положення).

Згідно пункту 4 Типового положення Комісія відповідно до покладених на неї завдань 1) у режимі повсякденної діяльності здійснює координацію діяльності органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо розроблення і виконання цільових і науково-технічних програм, здійснення заходів у сфері цивільного захисту та техногенно-екологічної безпеки; 2) у режимі підвищеної готовності: здійснює заходи щодо активізації роботи з проведення спостереження та контролю за станом навколишнього природного середовища, перебігом епідемій і спалахами інфекційних захворювань, масовими харчовими отруєннями населення, обстановкою на потенційно небезпечних об`єктах і прилеглих до них територіях, прогнозування можливості виникнення надзвичайної ситуації та її масштабів; організовує розроблення плану комплексних заходів щодо захисту населення і територій у разі виникнення надзвичайної ситуації, забезпечення сталого функціонування господарських об`єктів; забезпечує координацію заходів щодо запобігання виникненню надзвичайної ситуації регіонального і місцевого рівня; 3) у режимі надзвичайної ситуації: забезпечує координацію, організацію робіт та взаємодію органів управління, сил та засобів територіальної підсистеми єдиної державної системи цивільного захисту, а також громадських організацій щодо надання допомоги населенню, що постраждало внаслідок виникнення надзвичайної ситуації; організовує роботу з локалізації або ліквідації надзвичайної ситуації регіонального та місцевого рівня; залучає до виконання робіт з ліквідації наслідків надзвичайної ситуації необхідні рятувальні, транспортні, будівельні, медичні та інші формування з використанням наявних матеріально-технічних, продовольчих та інших ресурсів і запасів; вживає заходів, необхідних для проведення аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт у небезпечних районах; забезпечує здійснення заходів щодо соціального захисту населення, що постраждало внаслідок виникнення надзвичайної ситуації; встановлює межі зони, на якій виникла надзвичайна ситуація, та організовує визначення розміру шкоди, заподіяної суб`єктам господарювання і населенню внаслідок виникнення надзвичайної ситуації регіонального та місцевого рівня; організовує здійснення постійного контролю за станом навколишнього природного середовища на території, що зазнала впливу надзвичайної ситуації, обстановкою на аварійних об`єктах і прилеглих до них територіях; приймає рішення щодо попередньої класифікації надзвичайної ситуації за видом, класифікаційними ознаками та рівнем, забезпечує своєчасне подання до ДСНС зазначених матеріалів.

За пунктами 9 та 10 Типового положення Комісія проводить засідання в разі потреби, але не менше одного разу на три місяці згідно з планом роботи комісії, який затверджується її головою. У разі загрози або виникнення надзвичайної ситуації, яка потребує вжиття невідкладних заходів, засідання комісії проводиться невідкладно.

Рішення комісії приймаються колегіально більш як двома третинами складу комісії. Член комісії, який не підтримує пропозиції та рекомендації, прийняті комісією, може викласти у письмовій формі свою окрему думку, що додається до протоколу засідання.

Рішення комісії оформляється протоколом, який підписується головою та відповідальним секретарем комісії.

Рішення комісії, прийняті у межах її повноважень, є обов`язковими для виконання органами державної влади та органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями, розташованими на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці.

Розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 03.05.2017 №519 (зі змінами) затверджено Положення про Постійну комісію з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі Положення про Постійну комісію, у відповідній редакції).

Положення про Постійну комісію узгоджується із постановою КМУ від 17.06.2015 №409.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 17.03.2020 № 530-ІХ, серед інших заходів передбачено адміністративну та кримінальну відповідальність за порушення карантину, правил та норм, встановлених для запобігання епідемічним та іншим інфекційним захворюванням і боротьби з ними.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Вказана норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

«На підставі» означає, що суб`єкт владних повноважень повинен бути утвореним у порядку, визначеному Конституцією та законами України; зобов`язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.

«У межах повноважень» означає, що суб`єкт владних повноважень повинен приймати рішення та вчиняти дії відповідно до встановлених законом повноважень, не перевищуючи їх.

«У спосіб» означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний дотримуватися встановленої законом процедури і форми прийняття рішення або вчинення дії і повинен обирати лише визначені законом засоби.

Як встановлено судом, з метою запровадження протиепідемічних заходів, відповідачем в складі Постійної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій виконавчого органу Київської міської ради, було прийнято Рішення від 17 березня 2020 року, оформлене протоколом №13, згідно п. 7 якого ухвалено Департаменту житлово комунальної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації, районним в місті Києві державним адміністраціям, комунальному підприємству «Київкомунсервіс»: провести роз`яснювальну роботу з мешканцями житлових будинків щодо необхідності та доцільності проведення заходів по закриттю клапанів і завантажувальних пристроїв сміттєпроводів житлових будинків шляхом зварювання; провести заходи по закриттю клапанів завантажувальних пристроїв сміттєпроводів житлових будинків шляхом зварювання; рекомендувати керівникам ОСББ, ЖБК та будинків іншої форми власності провести заходи по закриттю клапанів завантажувальних пристроїв сміттєпроводів житлових будинків шляхом зварювання; забезпечити своєчасне та якісне надання послуг з вивезення твердих побутових відходів.

Враховуючи наведене суд приходить до висновку, що п. 7 Рішення від 17 березня 2020 року, оформленого протоколом №13, відповідає кінцевій меті його прийняття - запровадження протиепідемічних заходів, та прийнятий у відповідності до порядку, визначеному вище.

Відповідно до п.7 ч.2 ст. 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» підприємства, які надають житлово-комунальні послуги споживачу зобов`язані утримувати в належному стані, здійснювати технічне обслуговування та ремонт внутрішньо-будинкових мереж, вживати заходів щодо ліквідації аварійних ситуацій, усунення порушень якості послуг.

Відповідно до п.4 ч.1 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач має право на усунення виявлених недоліків у наданні житлово-комунальних послуг.

Керуючись рішенням Державної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій від 10 березня 2020 року, Кабінет Міністрів України постановою «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211» від 02 квітня 2020 року № 255, зобов`язав обласні та Київську міську державні адміністрації організувати проведення дезінфекційних заходів у жилих, виробничих, навчальних, санітарно-побутових та інших приміщеннях, будівлях і спорудах (п. 11).

Так, згідно з п. 2 ч. 3 Обмежувальних заходів для населення у зв`язку з ліквідацією наслідків надзвичайної ситуації, затверджених розпорядженням керівника робіт з ліквідації наслідків надзвичайної ситуації виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) від 25 березня 2020 року № 2 «Про заходи із ліквідації наслідків надзвичайної ситуації регіонального рівня, яка відноситься до категорії «Медико-біологічні НС» код 20713 «Надзвичайна ситуація, пов`язана з епідемічним спалахом небезпечних інфекційних хвороб», було заборонено користуватися сміттєпроводами у житлових будинках через закриття клапанів завантажувальних пристроїв сміттєпроводів житлових будинків шляхом заварювання.

Згідно з ст. 30 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», на територіях, де встановлено карантин, місцевим органам виконавчої влади та органам місцевого самоврядування надається право залучати підприємства, установи, організації незалежно від форм власності до виконання заходів з локалізації та ліквідації епідемії чи спалаху інфекційної хвороби та установлювати особливий порядок проведення профілактичних і протиепідемічних, у тому числі дезінфекційних, та інших заходів.

На підставі зазначених норм та керуючись Рішенням від 17 березня 2020 року 23.05.2020р. КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району м. Києва в особі ЖЕД 404, заварили на 18-ти поверхах багатоповерхового будинку №16 /1 по вул. Азербайджанська в м Києві передбачений за проектом сміттєпровід.

Таким чином суд констатує, що зварювання сміттєпроводу у багатоповерховому будинку за адресою №16 /1 по вул. Азербайджанська в м Києві відбулося з метою реалізації протиепідемічних заходів на тлі впровадженого карантину.

Відтак, враховуючи зазначене суд вважає за належне відмовити в задоволенні позовних вимог в частині визнання протиправним факту заварювання та заборони користування сміттєпроводом в будинку №16/1 по вул. Азербайджанська в м. Києві, як неподільною власністю співвласників багатоквартирного будинку, за відсутності норм, які змусили відповідача позбавити мешканців, в т.ч. і позивача складової частини комунальної послуги та самої неподільної власності співвласників будинку (сміттєпроводу) (п. 1).

Щодо позовних вимог за п. 8 «визнати протиправним дії відповідача, який припинив право користування сміттєпроводом в багатоповерховому будинку №16/1 по вул. Азербайджанська в м. Києві, яка є власністю мешканців будинку, без проведення роз`яснювальної роботи мешканцям будинку №16/1 щодо необхідності та доцільності проведення заходів по закриттю клапанів завантажувальних пристроїв сміттєпроводу будинку шляхом зварювання» то суд зазначає, що обов`язок проведення роз`яснювальної роботи з мешканцями зазначеного будинку закріплено п 7.1 п.7 Рішення № 13.

По-перше, позивач жодним чином не довів, що така роз`яснювальна робота проведена не була.

Згідно ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Проте, реальність (справжність та правдивість) конкретної обставини фактичної дійсності не може бути сприйнята доведеною виключно через неспростування одним із учасників справи (навіть суб`єктом владних повноважень) декларативно проголошеного, але не доказаного твердження іншого учасника справи, позаяк протилежне явно та очевидно прямо суперечить меті правосуддя з`ясування об`єктивної істини у справі.

Правильність саме такого тлумачення змісту ч. 1 ст. 77 та ч. 2 ст. 77 КАС України підтверджується правовим висновком постанови Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2020 по справі № 520/2261/19, що визначений ст. 77 КАС України обов`язок відповідача суб`єкта владних повноважень довести правомірність рішення, дії чи бездіяльності не виключає визначеного частиною першою цієї ж статті обов`язку позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.

По-друге, вищезазначені нормативні акти, а саме: розпорядження Кабінету Міністрів України від 03 лютого 2020 року 93-р "Про заходи щодо запобігання занесенню і поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2", постанова Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2", рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 березня 2020 року "Про невідкладні заходи щодо забезпечення національної безпеки в умовах спалаху гострої респіраторної хвороби COVID -19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV -2" та ін. є доведеними до населення шляхом у тому числі опублікування на офіційному веб-сайті Верховної Ради

Перелік Обмежувальних заходів для населення у зв`язку з ліквідацією наслідків надзвичайної ситуації затверджених розпорядженням керівника робіт з ліквідації наслідків надзвичайної ситуації виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) від 25 березня 2020 року № 2 «Про заходи із ліквідації наслідків надзвичайної ситуації регіонального рівня, яка відноситься до категорії «Медико- біологічні НС» код 20713 «Надзвичайна ситуація, пов`язана з епідемічним спалахом небезпечних інфекційних хвороб» також опубліковано в режимі вільного доступу в мережі інтернет за адресою: chrome-extension://efaidnbmnnnibpcajpcglclefindmkaj/https://kyivcity.gov.ua/img/item/general/5185.pdf.

Таким чином вказані обставини в сукупності вказують на те, що права позивача на отримання роз`яснення щодо необхідності та доцільності проведення заходів по закриттю клапанів завантажувальних пристроїв сміттєпроводу шляхом зварювання порушені не були так як такі заходи є логічно необхідними і законодавчо обґрунтованими на підставі загальнодоступних норм Закону, що регулювали карантин та впровадження протиепідемічних заходів на час його дії.

Відтак суд вважає за належне відмовити в задоволенні п. 8 позовних вимог.

Щодо позиції ОСОБА_1 з приводу порушення частини 2 статті 10 Закону № 417.

Відповідно ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 10 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», співвласники приймають рішення щодо управління багатоквартирним будинком на зборах у порядку, передбаченому цією статтею. Якщо у багатоквартирному будинку в установленому законом порядку утворено об`єднання співвласників, проведення зборів та прийняття відповідних рішень здійснюються згідно із законом, що регулює діяльність об`єднань співвласників багатоквартирних будинків.

До повноважень зборів співвласників належить прийняття рішень з усіх питань управління багатоквартирним будинком, у тому числі про: розпорядження спільним майном багатоквартирного будинку, встановлення, зміну та скасування обмежень щодо користування ним.

Поряд з цим суд звертає увагу на таке.

Відповідно ст. 3 Конституції України, людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Згідно частин 1, 2 статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.

Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави (частина 2 статті 3 Конституції України).

Тобто, Держава не тільки зобов`язана проголошувати, декларувати у конституції й інших законах права і свободи, але й дбати, піклуватись про їхню здійсненність, можливість реалізації. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність.

Статтею 64 Конституції України встановлено, що конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень. Не можуть бути обмежені права і свободи, передбачені статтями 24, 25, 27, 28, 29, 40, 47, 51, 52, 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61, 62, 63 цієї Конституції.

За статтею 2 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод покладено на державу позитивний обов`язок вживати необхідних заходів для захисту життя осіб, які перебувають під її юрисдикцією. Цей обов`язок складається із двох елементів: запровадження нормативно-правової бази і вжиття практичних превентивних заходів.

Цілком логічним є те, що впровадження протиепідемічних заходів у кінцевій меті спрямоване на збереження життя та здоров`я людини, як найвищої соціальної цінності, що є пріоритетним.

Також суд звертає увагу на те, що право позивача як співвласника багатоквартирного будинку та голови ініціативної групи з контролю за наданням комунальних та інших послуг в будинку на прийняття рішення зборів співвласників багатоквартирного будинку про встановлення обмежень або скасування обмежень, які стосуються експлуатації сміттєпроводу в будинку №16/1 по вул. Азербайджанська в м. Києві в межах даного спору не є реалізованим.

Позивач помилково вважає, що прийняття рішень з усіх питань управління багатоквартирним будинком зборами співвласників є єдиним можливим засобом визначення порядку користування майном багатоквартирного будинку.

Проте існування норм про впровадження протиепідемічних заходів (в широкому сенсі) вказує на зворотнє.

Відтак суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог за пп. 3, 4, 10.

Щодо позовної вимоги за п. 9 про зупинення дії рішення Постійної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 17 березня 2020 року, оформленого протоколом №13 на період розгляду справи та прийняття рішення по суті.

Суд вважає за належне звернути увагу ОСОБА_1 на те, що зазначена позовна вимога фактично є засобом забезпечення позову, що визначений п. 1 ч. 1 ст. 151 КАС України.

Як закріплено положеннями ст. 152, 153 КАС України, заява про забезпечення позову подається в письмовій формі і повинна містити визначену Кодексом інформацію. Заява про забезпечення позову подається до подання позовної заяви - до суду, до якого має бути подано позов за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом; одночасно з пред`явленням позову - до суду, до якого подається позов за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом; після відкриття провадження у справі - до суду, у провадженні якого перебуває справа.

Таким чином заява про забезпечення позову є окремим процесуальним документом, який в межах даного спору позивачем поданий не був.

Враховуючи вказане, позовна вимога, яка фактично є засобом забезпечення позову, підлягає відхиленню.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання відповідача вжити заходи для відновлення працездатності спільного неподільного майна, шляхом відновлення права мешканців користуватися своїм сміттєпроводом в будинку АДРЕСА_3 , та розварювання (відкриття та відновлення роботи) сміттєпроводу в будинку.

Як вже було встановлено судом вище, прийняття Рішення від 17 березня 2020 року, оформленого протоколом №13 та в подальшому здійснення заварювання та заборони користування сміттєпроводом в будинку АДРЕСА_3 було здійснено відповідачем на підставі наданих повноважень та у повній відповідності вимогам законодавства, що діяло на час виникнення спірних правовідносин.

Постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 № 651 відмінено з 24 години 00 хвилин 30.06.2023 на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

Відтак, станом на момент прийняття рішення за даною справою, підстави для прийняття Рішення від 17 березня 2020 року, оформленого протоколом №13, не існують у часі. Але зазначене автоматично не виключає існування інших обставин і причин, які забороняють користуватися сміттєпроводом в будинку АДРЕСА_3 , і які існують на даний момент.

Враховуючи вказане суд вважає, що позивач не позбавлений можливості звернутися до відповідача із заявою про відновлення права мешканців користуватися своїм сміттєпроводом в будинку АДРЕСА_3 , та розварювання (відкриття та відновлення роботи) сміттєпроводу в будинку.

Таким чином п. 4 позовних вимог також задоволенню не підлягає.

Щодо позовної вимоги за п. 7, а саме: зобов`язати Відповідача надати проектну будівну та землевпорядну документацію (копію) на будинок АДРЕСА_3 , як необхідну складову при формуванні тарифу, та для відновлення обладнання пожежогасіння та димовидалення, а також як обов`язок ознайомлення мешканців (в т.ч. позивача), з всією документацією на будинок для подальшої підготовки документів по будинку на розгляд загальних зборів співвласників для можливого прийняття рішення по переходу мешканцями будинку на самоуправління (ОСББ , інше).

Згідно змісту позову, на звернення і прохання проект та землевпорядну документацію на будинок АДРЕСА_3 наданий не був через те, що є загубленим.

В підтримання зазначеної вимоги позивач посилається на постанову Вищого господарського суду від 13.04.17 р. № 917/1583/16 (ср. 025069200) якою підтверджено обов`язок щодо відновлення відсутньої технічної документації попереднім балансоутримувачем.

Суд вказує, що у випадку звернення зацікавленої особи з позовом до суду, адміністративний суд повинен надати правову оцінку діям суб`єкта владних повноважень при прийнятті того чи іншого рішення та перевірити його відповідність критеріям правомірності, які пред`являються до рішень суб`єктів владних повноважень та які закріплені у статті 2 статті 5 КАС України.

Індивідуальний акт - акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк (пункт 19 частини першої статті 4 КАС України).

Відтак, до адміністративного суду вправі звернутися кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено, позаяк підставою для звернення особи до суду з позовом є її суб`єктивне уявлення, особисте переконання в порушенні прав чи свобод. Однак, обов`язковою умовою здійснення такого захисту судом є об`єктивна наявність відповідного порушення права або законного інтересу на момент звернення до суду. Порушення має бути реальним, обґрунтованим, стосуватися індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті і є підставами для прийняття судом рішення про відмову в позові.

Вказана позиція узгоджується із правовими висновками викладеними у постанові Верховного Суду від 16 жовтня 2024 року у справі №826/5982/18.

На підстави зазначеного суд наголошує, що матеріали справи не містять жодних письмових доказів того, що позивач взагалі звертався до відповідача з вимогою надати проектну будівну та землевпорядну документацію (копію) на будинок АДРЕСА_3 .

Також відсутня і офіційна позиція відповідача або балансоутримувача щодо втрати проектної будівної та землевпорядної документації.

Таким чином на підставі наведених положень суд приходить до висновку про відмову в задоволенні п. 7 позовних вимог.

Щодо п. 5 позовних вимог щодо визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо відновлення системи пожежогасіння та димовидалення в будинку АДРЕСА_3 , за обслуговування якої виставляється плата мешканцям щомісяця, яка не працює, а виконання припису ДСНС від 17.12.2019р. № 565, щодо усунення порушень вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки відповідач не контролює та не виконує, як власник майна та підприємства – балансоутримувача в місті.

Формулюючи зазначену позовну вимогу позивач вважає доведеною обставиною те, що система пожежогасіння та димовидалення в будинку АДРЕСА_3 є непрацюючою.

Як вже було зазначено вище, згідно п. 5 змісту Листа КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району м. Києва в особі ЖЕД 404 № 113 від 02.04.2015 року, наданому у відповідь на звернення позивача, система протипожежної автоматики в будинку знаходиться у задовільному технічному стані. Технічне обслуговування системи проводиться спеціалізованою організацією. Планується відновлення системи димовидадення на 2015 рік.

Таким чином Лист КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району м. Києва в особі ЖЕД 404 № 113 від 02.04.2015 року є єдиним доказом того, що позивач звертався до ЖЕД 404 щодо питання роботи системи протипожежної автоматики. Також в Листі зазначено, що система протипожежної автоматики є працюючою.

Матеріали справи не містять жодного фактичного доказу того, що система пожежогасіння та димовидалення є непрацюючою.

Посилання позивача на припис ДСНС від 17.12.2019р. № 565, який відповідач не контролює та не виконує, як власник майна та підприємства – балансоутримувача в місті підлягає відхиленню так як контроль за виконанням припису є дискреційним повноваженням посадової особи ДСНС, що прямо передбачено ч.1 ст. 6 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» (в редакції від 01.12.2019).

Крім цього зазначений припис не вказує на те, що система пожежогасіння та димовидалення полагоджена не була в кінцевому варіанті, він лише надає строк на усунення недоліків, виявлених під час проведення перевірки.

Судом вже зазначалося вище, що визначений ст. 77 КАС України обов`язок відповідача суб`єкта владних повноважень довести правомірність рішення, дії чи бездіяльності не виключає визначеного частиною першою цієї ж статті обов`язку позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.

Відтак суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог за п. 5 з огляду на їх недоведеність.

Щодо позовних вимог в частині п. 2 з приводу зобов`язання відповідача надати письмову відповідь позивачу, де зазначити рішення Київради та посилання на норми, які змусили відповідача змінити складову тарифу та позбавити мешканців, в т.ч. і позивача комунальної послуги та неподільної власності співвласників (мешканців) в будинку АДРЕСА_3 .

Як вже було зазначено вище, згідно змісту Листа КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району м. Києва» № 103/45-2200 від 16.06.2020, позивача повідомлено у тому числі, що проведення перерахунку споживачам у разі ненадання або надання не в повному обсязі послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій виконується згідно до вимог «Порядку проведення перерахунку розміру плати за послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій перерви у їх наданні, не наданні або наданні не в повному обсязі» затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 11.12.2013 року №970.

Відтак позивачем було отримано інформацію щодо норм, на підставі яких відбулась зміна тарифу (Порядок проведення перерахунку розміру плати за послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій перерви у їх наданні, не наданні або наданні не в повному обсязі» затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 11.12.2013 року №970) та Рішення Постійної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 17 березня 2020 року, оформлене протоколом №1.

Враховуючи наведене п. 2 позовних вимог задоволенню не підлягає так як права позивача в цій частині не є порушеними.

Відтак суд відмовляє в задоволенні позовних вимог:

зобов`язати Відповідача надати проектну будівну та землевпорядну документацію (копію) на будинок АДРЕСА_3 , як необхідну складову при формуванні тарифу, та для відновлення обладнання пожежогасіння та димовидалення, а також як обов`язок ознайомлення мешканців (в т.ч. позивача), з всією документацією на будинок для подальшої підготовки документів по будинку на розгляд загальних зборів співвласників для можливого прийняття рішення по переходу мешканцями будинку на самоуправління (ОСББ , інше);

Позовні вимоги про стягнення з Київської міської ради на користь позивача ОСОБА_2 , ІНН НОМЕР_1 , 500 000 гривень у відшкодування моральної шкоди задоволенню не підлягають як похідні.

Відповідно до частини другої статті 73 КАС України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно з частиною першою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Оцінюючи подані сторонами докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням обставин зазначених вище, суд прийшов до переконання про відмову в задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст.9, 14, 73-78, 90, 143, 242-246, 250, 255 КАС України, суд -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії, - відмовити.

Апеляційна скарга подається до Шостого апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя В.В. Стойка

Оригінал: reyestr.court.gov.ua