Рішення від 30 березня 2026 р. у справі №200/10425/25 — Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 березня 2026 року Справа№200/10425/25

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дмитрієва В.С., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (в письмовому провадженні) справу за адвоката Галан Олени Олексіївни в інтересах ОСОБА_1 до НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України, військова частина НОМЕР_2 про визнання протиправною бездіяльність, зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

31.12.2025 до Донецького окружного адміністративного суду, через систему “Електронний суд”, надійшов адміністративний позов адвоката Галан Олени Олексіївни в інтересах ОСОБА_1 до НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України, військова частина НОМЕР_2 з вимогами:

- визнати протиправною бездіяльність НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України, яка полягає у не нарахуванні та не виплаті ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 18.01.2023 по 13.12.2025;

- зобов`язати НОМЕР_1 прикордонний загін Державної прикордонної служби України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 18.01.2023 по 13.12.2025 у розмірі 1 897 587,89 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач у період з 07.06.2019 по 18.01.2023 проходив службу у військовій частині НОМЕР_2 . Вказав, що після звільнення з військової служби, відповідач, на виконання судового рішення у справі №200/5652/25, виплатив 13.12.2025 грошове забезпечення у розмірі 147 735,71 грн, проте середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні з по день фактичного розрахунку виплачений не був, що стало підставою звернення до суду.

Відповідач позов не визнав, надав відзив на адміністративний позов у якому вказав, що індексація грошового забезпечення - не є щомісячним чи одноразовим додатковим видом грошового забезпечення, а відтак не підпадає під дію ст. 2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» та статей 116, 117 Кодексу законів про працю України. Також вказав, що обмеження періоду нарахування відшкодування за затримку розрахунку при звільненні шістьма місяцями, запроваджене до ст. 117 КЗпП України після 19 липня 2022 року Законом України від 1 липня 2022 року № 2352-IX “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин”, встановлює максимальну межу відповідальності роботодавця, але не скасовує необхідності застосування принципів розумності, справедливості та пропорційності при визначенні розміру компенсації. У задоволенні позову просив відмовити.

Ухвалою судді Донецького окружного адміністративного суду від 05.01.2026 позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою судді Донецького окружного адміністративного суду від 21.01.2026 відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), витребувано у відповідача докази у справі.

У період з 16.03.2026 по 30.03.2026 суддя Дмитрієв В.С. знаходився у відпустці, отже розгляд справи здійснюється після виходу з відпустки.

Дослідивши докази та письмові пояснення, викладені в заявах по суті справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив на нього, суд встановив наступне.

Позивач – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , про що свідчить наявна в матеріалах справи копія паспорта громадянина України серії НОМЕР_3 .

Позивач має статус учасника бойових дій, що підтверджується копією посвідчення серії НОМЕР_4 .

У період з 07.06.2019 по 18.01.2023 ОСОБА_1 проходив службу у військовій частині НОМЕР_2 , остаточною датою закінчення проходження військової служби є 18.01.2023, що встановлено судовим рішенням у справі №200/5652/25 та підтверджується матеріалами справи.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 15.09.2025 у справі №200/5652/25 вирішено, зокрема:

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 в особі НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (адреса АДРЕСА_2 ЄДРПОУ НОМЕР_5 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (адреса АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_6 ) грошове забезпечення, у тому числі додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення та премії) за період з 29.01.2020 по 18.01.2023 з урахуванням розмірів посадового окладу, окладу за військовим званням, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України “Про Державний бюджет України”, який складав у 2020 - 2 102,00 грн., у 2021 - 2 270,00 грн, у 2022 - 2 481,00 грн, у 2023 - 2 684,00 грн, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб”, з урахуванням виплачених сум;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 в особі НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (адреса АДРЕСА_2 ЄДРПОУ НОМЕР_5 ) перерахувати та виплатити ОСОБА_1 (адреса АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_6 ) грошову допомогу для оздоровлення за 2020, 2021, 2022 та матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2022 з врахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб”, щодо визначення посадового окладу і окладу за військовим званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України “Про Державний бюджет України”, який складав у 2020 - 2 102,00 грн, 2021 - 2 270,00 грн, у 2022 - 2 481,00 грн, у 2023 - 2 684,00 грн на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України № 704 від 30.08.2017 із урахуванням процентної надбавки за вислугу років та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії обчислених із перерахованих розмірів посадового окладу та окладу за військове звання з урахуванням раніше виплачених сум.

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 в особі НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (адреса АДРЕСА_2 ЄДРПОУ НОМЕР_5 ) перерахувати та виплатити ОСОБА_1 (адреса АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_6 ) грошову компенсацію за невикористані дні відпустки в кількості 30 діб за 2022 та невикористані дні додаткової відпустки як учасника бойових дій тривалістю 14 діб на рік за 2019, 2020, 2021, 2022 та 2023, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби – 18.01.2023, з врахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб”, щодо визначення посадового окладу і окладу за військовим званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України “Про Державний бюджет України на 2023 рік”, який складав 2 684,00 грн, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України № 704 від 30.08.2017 із урахуванням процентної надбавки за вислугу років, та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії обчислених із перерахованих розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, з урахуванням раніше виплачених сум.

Рішення у справі №200/5652/25 набрало законної сили 21.10.2025.

На виконання судового рішення відповідач нарахував та 13.12.2025 виплатив позивачеві грошове забезпечення у розмірі –– 147735,71 грн, що підтверджується банківською випискою та не є спірним між сторонами.

Позивач, вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо не проведення нарахування та виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, звернувся до суду з цим позовом.

Вирішуючи спір по суті, суд керувався наступним.

Відповідно до статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати.

У разі спору про розмір сум, нарахованих працівникові при звільненні, роботодавець у будь-якому разі повинен у визначений цією статтею строк виплатити не оспорювану ним суму.

Відповідно до статті 117 КЗпП України у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті.

Наведена редакція статті 117 КЗпП України набрала законної сили з 19.07.2022.

Таким чином, приписи чинної редакції статті 117 КЗпП України законодавець обмежив виплату середнього заробітку 6 місяцями.

Наведена правова позиція узгоджується із висновком судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, викладеному у постанові від 06.12.2024 у справі № 440/6856/22.

Суд звертає увагу, що правовідносини, які регулюються статтею 117 Кодексу законів про працю України, пов`язані із недотриманням роботодавцем свого обов`язку провести повний розрахунок з працівником при звільненні.

Відповідно до частини третьої статті 24 Закону України Про військовий обов`язок та військову службу закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.

Отже, період затримки розрахунку у цій справі починається з 19.01.2023 (наступний день після звільнення зі служби).

Так, на виконання рішення суду у справі № 200/5652/25, відповідачем нараховано та виплачено 13.12.2025 позивачеві грошове забезпечення в сумі 147735,71 грн.

Таким чином, відповідачем було порушено вимоги ст.116 КЗпП України, якою передбачено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення, а саме в частині нарахування та виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні

Оскільки відповідачем у справі не було здійснено повного розрахунку із позивачем у визначені ст.116 КЗпП України строки з вини останнього, зазначене є правовою підставою для його відповідальності згідно зі ст.117 КЗпП України.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.10.2025 у справі № 489/6074/23 дійшла висновку про наявність підстав для відступу від висновків Касаційного адміністративного суду, викладених у постанові від 06.12.2024 у справі № 440/6856/22 та сформулював висновок, що обмеження періоду нарахування відшкодування за затримку розрахунку при звільненні шістьма місяцями, запроваджене до статті 117 КЗпП України Законом № 2352-IX, установлює максимальну межу відповідальності роботодавця. Ця законодавча межа не нівелює фундаментальних принципів розумності, справедливості та пропорційності, а також не змінює компенсаційного характеру відповідної виплати.

Також, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.10.2025 у справі № 489/6074/23 зазначила, що розглядаючи спори про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні після 19.07.2022, необхідно брати до уваги співмірність заявленої до стягнення суми відшкодування з огляду на конкретні обставини справи. При здійсненні такої оцінки необхідно керуватися критеріями, встановленими Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26.06.2019 у справі № 761/9584/15-ц (зокрема, враховувати розмір простроченої заборгованості, її співвідношення із середнім заробітком, поведінку сторін тощо) для забезпечення справедливого балансу інтересів сторін трудових правовідносин.

При цьому, у справі № 489/6074/23 розрахунки середнього заробітку за час затримки остаточного розрахунку здійснювались із врахуванням Порядку обчислення середньої заробітної плати, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100.

Так, Порядок обчислення середньої заробітної плати затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100 (далі по тексту - Порядок №100).

Відповідно до пункту 2 Порядку №100 у всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

Якщо протягом останніх двох календарних місяців, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата, працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи.

Пунктом 5 Порядку №100 передбачено, що основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є розрахована згідно з абзацом першим пункту 8 цього Порядку середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника.

Відповідно до пункту 8 Порядку №100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період. У разі коли середня місячна заробітна плата визначена законодавством як розрахункова величина для нарахування виплат і допомоги, вона обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати, розрахованої згідно з абзацом першим цього пункту, на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді.

Згідно з довідкою про доходи, що надана відповідачем на вимоги ухвали суду, середньоденне грошове забезпечення позивача становить 503,73 грн.

Разом з тим, у адміністративному позові здійснено розрахунок розміру середньоденної заробітної плати позивача у розмірі 1788,49 грн.

Перевіривши правильність розрахунку розміру середньоденної заробітної плати, суд зазначає, що згідно з абзацом 1 п.3 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100При обчисленні середньої заробітної плати враховуються всі суми нарахованої заробітної плати згідно із законодавством та умовами трудового договору, крім визначених у пункті 4 цього Порядку.

Згідно з абзацом п.4 Порядку №100 при обчисленні середньої заробітної плати не враховуються:

а) виплати за виконання окремих доручень (одноразового характеру), що не входять в обов`язки працівника (за винятком доплат за суміщення професій і посад, розширення зон обслуговування або виконання додаткових обсягів робіт та виконання обов`язків тимчасово відсутніх працівників, а також різниці в посадових окладах, що виплачується працівникам, які виконують обов`язки тимчасово відсутнього керівника підприємства або його структурного підрозділу і не є штатними заступниками);

б) одноразові виплати (компенсація за невикористану відпустку, матеріальна допомога, допомога працівникам, які виходять на пенсію, вихідна допомога тощо);

в) компенсаційні виплати на відрядження і переведення (добові, оплата за проїзд, витрати на наймання житла, підйомні, надбавки, що виплачуються замість добових);

г) премії за результатами щорічного оцінювання службової діяльності, за винаходи та раціоналізаторські пропозиції, за сприяння впровадженню винаходів і раціоналізаторських пропозицій, за впровадження нової техніки і технології, за збирання і здавання брухту чорних, кольорових і дорогоцінних металів, збирання і здавання на відновлення відпрацьованих деталей машин, автомобільних шин, введення в дію виробничих потужностей та об`єктів будівництва (за винятком цих премій працівникам будівельних організацій, що виплачуються у складі премій за результати господарської діяльності);

д) грошові і речові винагороди за призові місця на змаганнях, оглядах, конкурсах тощо;

е) пенсії, державна допомога, соціальні та компенсаційні виплати;

є) літературний гонорар штатним працівникам газет і журналів, що сплачується за авторським договором;

ж) вартість безплатно виданого спецодягу, спецвзуття та інших засобів індивідуального захисту, мила, змивних і знешкоджувальних засобів, молока та лікувально-профілактичного харчування;

з) дотації на обіди, проїзд, вартість оплачених підприємством путівок до санаторіїв і будинків відпочинку;

и) виплати, пов`язані з святковими та ювілейними датами, днем народження, за довголітню і бездоганну трудову діяльність, активну громадську роботу тощо;

і) вартість безплатно наданих деяким категоріям працівників комунальних послуг, житла, палива та сума коштів на їх відшкодування;

ї) заробітна плата на роботі за сумісництвом (за винятком працівників, для яких включення її до середнього заробітку передбачено чинним законодавством);

й) суми відшкодування шкоди, заподіяної працівникові каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я;

к) доходи (дивіденди, проценти), нараховані за акціями трудового колективу і вкладами членів трудового колективу в майно підприємства;

л) компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням термінів її виплати;

м) заробітна плата, яка нарахована за час роботи у виборчих комісіях, комісіях всеукраїнського референдуму;

н) винагороди державним виконавцям;

о) грошова винагорода за сумлінну працю та зразкове виконання службових обов`язків.

За правилами п. 8 Порядку №100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Отже, згідно з чинним законодавством нарахування середнього грошового забезпечення за весь час затримки розрахунку при звільненні військовослужбовцям проводиться шляхом множення середньоденного грошового забезпечення на число календарних днів, які мають бути оплачені за середнім грошовим забезпеченням. Середньоденне грошове забезпечення військовослужбовця обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують звільненню, та визначається діленням грошового забезпечення за фактично відпрацьовані протягом цих двох місяців календарні дні на число календарних днів за цей період, зокрема без урахування одноразових виплат (компенсація за невикористану відпустку, матеріальна допомога, допомога працівникам, які виходять на пенсію, вихідна допомога тощо).

Також суд ураховує висновки Верховного Суду, висловлені в постанові від 24.07.2025 у справі №300/8802/23 відповідно до яких додаткова винагорода, передбачена постановою КМУ № 168, запроваджена на період дії воєнного стану має компенсаційну мету, - часткова відплата за особливості несення служби в умовах війни та не має регулярного характеру й виплачується на підставі наказів командирів (начальників), за певних умов, за змістом Порядку № 100, тому не враховується при обчисленні середньої заробітної плати для розрахунку відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України.

Так, позивач звільнений з військової служби 18.01.2023, отже два останні місяці перед звільненням є листопад-грудень 2022 року.

Згідно з архівною відомістю грошове забезпечення позивача за листопад 2022 року складає 46666,60 грн (з урахуванням додаткової винагороди ПКМ №168 від 28.02.2022 у розмірі 30000 грн); грошове забезпечення позивача за грудень 2022 року складає 62431,31 грн (з урахуванням додаткової винагороди за постановою ПКМ №168 від 28.02.2022 у розмірі 41258,06 грн та одноразової премії по наказу в розмірі 3800 грн).

Таким чином, середньоденне грошове забезпечення позивача складає: ((46666,60-30000 грн) + (62431,31 грн – 41258,06-3800))/61 (листопад 2022 року та грудень 2022 року) = 34039,85/61 = 558,03 грн.

Як встановлено судом вище, відповідач провів остаточний розрахунок з позивачем 13.12.2025 шляхом виплати на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду у справі № 200/5652/25 належних позивачеві при звільненні коштів в загальній сумі 147735,71 грн.

Затримка розрахунку при звільненні за період з 28.02.2023 по 11.12.2025 становить 1059 календарних днів.

Разом з тим, ураховуючи положення Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин” № 2352-IX від 01.07.2022, яким викладено в новій редакції з 19.07.2022 р. норму ст.117 КЗпП України, а саме встановлено обмеження, згідно з якими виплати працівникові його середнього заробітку за час затримки по день фактичного розрахунку здійснюються не більш, як за шість місяців.

Отже, позивач має право на отримання середнього грошового забезпечення за несвоєчасний розрахунок при звільненні починаючи з 19.01.2023, проте не більш як за шість місяців, тобто з 19.01.2023 по 19.07.2023 (182 дні).

Таким чином, середнє грошове забезпечення позивача за час затримки розрахунку при звільненні в межах визначеного ст.117 КЗпП України шестимісячного терміну становить 112 900,06 грн (558,03 грн х 182 календарних дні).

Суд не приймає до уваги розрахунок зроблений стороною позивача, оскільки останнім не було виключено одноразові виплати та не ураховано зміни в КЗпП щодо обмеження, згідно з якими виплати працівникові його середнього заробітку за час затримки по день фактичного розрахунку здійснюються не більш, як за шість місяців.

Також суд не приймає до уваги надану відповідачем довідку про доходи, оскільки вказані в ній відомості не відповідають архівним відомостям про грошове забезпечення позивача.

При цьому, ураховуючи висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 08.10.2025 у справі № 489/6074/23, суд зазначає, що позивач звернувся до суду з позовом щодо перерахунку грошового забезпечення з урахуванням Закону України “Про Державний бюджет України” більш ніж через два роки після звільнення з військової служби, отже суд вважає за необхідне застосувати співмірність.

Так, при звільненні з військової служби позивачу нараховано 80586,09 грн, за рішенням суду виплачено 147735,71 грн, що разом становить 228321,80 грн.

Отже, частка несвоєчасно виплаченої суми складає 64,71 % (147735,71 грн від 228321,80 грн).

Таким чином, суд вважає, що середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні має бути виплачений Позивачу у розмірі 73057,63 грн, тобто 64,71 % від середнього грошового забезпечення позивача за час затримки розрахунку при звільненні в межах визначеного ст.117 КЗпП України шестимісячного терміну (112900,06*64,71%/100).

На підставі викладеного вище, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову та стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 73057,63 грн.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд враховує таке.

Відповідно до ч.3 ст.139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

За подання цього позову сплачено судовий збір у розмірі 12112 грн.

Сума позову становить 1 897 587,89 грн.

Враховуючи, що суд задовольнив позов в частині виплати 73057,63 грн (3,85 %), а не у сумі 1 897 587,89 грн (100%), як завлено позивачем, сума судового збору яка належить до стягнення на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувати відповідача становить 466,31 грн (3,85 % від 12112 грн).

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. 243, ст. 246, ст.255, ст. 293, ст. 295, ст. 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов адвоката Галан Олени Олексіївни в інтересах ОСОБА_1 до НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України, військова частина НОМЕР_2 про визнання протиправною бездіяльність, зобов`язання вчинити певні дії, задовольнити частково.

Стягнути з НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України, військова частина НОМЕР_2 (код ЄДРПОУ НОМЕР_5 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_6 ) середній заробіток за час затримки виплати грошового забезпечення у розмірі 73057,63 грн.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України, військова частина НОМЕР_2 (код ЄДРПОУ НОМЕР_5 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_6 ) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 466,31 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Текст рішення розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).

Суддя В.С. Дмитрієв