Рішення від 24 березня 2026 р. у справі №753/15784/25 — Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/15784/25

провадження № 2/753/1183/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 березня 2026 року Дарницький районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді - Заставенко М.О.,

при секретарі - Козін В.Е.

за участю

представника позивача - Рябчук І.В.

представника відповідача - Новак Н.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної внаслідок кримінального правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

У липні 2025 року ОСОБА_1 , в особі представника - адвоката Рябчука І.В., звернулася в Дарницький районний суд м. Києва із позовною заявою до ОСОБА_2 , в якій просила суд стягнути з відповідача на свою користь 2 000 000 грн в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої смертю фізичної особи, 120 930 грн в рахунок відшкодування витрат на поховання та на спорудження надгробного пам`ятника, та судові витрати

Позовна заява обґрунтована тим, що 09.08.2022 приблизно о 13-44 год. ОСОБА_2 , керуючи технічно справним електросамокатом марки «Xiaomi M365pro», рухався по тротуару вздовж проїзної частини бульвару Л. Українки у м. Києві, зі сторони вулиці Новогоспітальної у напрямку вул. Басейна, наближаючись до автомобіля марки «Mercedes-Benz GL», державний номерний знак НОМЕР_1 , який був припаркований на тротуарі, поблизу буд № 12 по бул. Л. Українки у м. Києві. В цей час по вказаному тротуару , поза задньою частиною автомобіля, рухався пішохід ОСОБА_3 , наближаючись зліва до електросамоката, під керуванням ОСОБА_2 , в результаті чого останній не зміг обрати безпечні прийоми керування, внаслідок чого здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_3 , спричинивши останньому тілесні ушкодження, від яких він ІНФОРМАЦІЯ_1 о 20-35 год. помер під час стаціонарного лікування у НВМКЦ «Ґоловний військовий клінічний госпіталь».В результаті даної події ОСОБА_3 були заподіяні наступні ушкодження: відкрита черепно-мозкова травма масивний крововилив у м`які покрови голови в правій тім`яно-скронево-потиличній області; лінійний перелом потиличної кістки з переходом лінії перелому в середню черепну ямку справа; субдуральна гематома в лівій лобно-скроневій ділянці (до 70 см); розповсюджені обмежено-дифузні крововиливи під м`яку мозкову оболонку в великих півкулях головного мозку; забої мозку в ділянці полюса лівої лобної долі з переходом на її основу та основі правої скроневої долі; крововилив у шлуночки головного мозку; вторинні крововиливи в стовбуровий відділ мозку, набряк-набухання головного мозку. Синець на задньо-зовнішній поверхні правого передпліччя в верхній третині з частковим розмізченням підшкірної клітковини; синець на тильній поверхні лівого зап`ястку. Смерть ОСОБА_3 , настала від відкритої черепно-мозкової травми із ушкодженнями м`яких покровів голови, переломами кісток склепіння та основи черепа, крововиливами під оболонки, в тканину та у шлуночки головного мозку, набряком-набуханням головного мозку та вторинними крововиливами в стовбур мозку. Наявні у ОСОБА_3 ушкодження: черепно-мозкова травма (комплекс ушкоджень м`яких - покривів голови, кісток черепа, оболонок та тканини головного мозку), ушкодження м`яких тканин верхній кінцівок, - об`єднані одним механізмом травмування, мають ознаки тяжкого тілесного ушкодження, за критерієм небезпеки для життя та знаходяться у прямому причинно-наслідковому зв`язку із настанням смерті. Наявні ушкодження утворились від дії тупого(-их) предмета(-ів). Характер та локалізація ушкоджень, вказують на утворення їх при транспортній травмі - травмі пішохода при зіткненні його з електромоторним засобом пересування, що рухався. Об`єм, характер та розташування ушкоджень на тілі потерпілого - вказують на утворення їх при первинному контакті в ділянку правого передпліччя, та подальшому падінні потерпілого з ударом потиличною ділянкою голови о дорожнє покриття.Вироком Печерського районного суду м. Києва від 16.12.2024 у справі № 757/1985/23-к ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 291 КК України, призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років, та на підставі ст. 75 КК України звільнено від покарання з іспитовим строком на 2 роки. Ухвалою Київського апеляційного суду від 08.05.2025 вирок залишено без змін. Вказаним вироком встановлено порушення вимог пунктів 1.3, 1.5, підпункту «б» п.2.3 та п. 11.13 Правил дорожнього руху України з боку водія ОСОБА_2 , які знаходяться в причинному зв`язку з виникненням даної дорожньої пригоди та її наслідками. Таким чином ОСОБА_2 вчинив порушення чинних на транспорті правил, що убезпечують рух, що спричинило загибель ОСОБА_3 . Потерпілою у даному кримінальному провадженні визнано ОСОБА_1 , яка є донькою померлого ОСОБА_3 . З урахуванням встановлених судами обставин, підставою виникнення зобов`язання про компенсацію моральної шкоди між сторонами є факт її завдання відповідачем позивачу смертю її батька внаслідок порушень Правил дорожнього руху. Після загибелі батька позивач зазнала глибоких моральних страждань, які негативно вплинули на всі сфери її життя - емоційну, психологічну, соціальну та побутову. Його раптова смерть стала для позивача справжнім шоком. У перші дні після трагедії вона перебувала у стані глибокої психологічної травми, страждала від безсоння, втрати апетиту, пригніченості, тривалого плачу. Згодом цей стан перейшов у хронічну форму депресії, яка супроводжувалася апатією, втратою інтересу до життя. Також позивач відчувала постійне почуття провини, що вона не змогла бути поруч у момент смерті батька або не змогла його захистити. Втрата батьківської підтримки спричинила додаткових психологічний тиск у прийнятті важливих життєвих рішень, особливо в критичних чи переломних моментах, так як батько був для неї опорою, джерелом емоційної стабільності, підтримки та життєвих порад. Усвідомлення того, що смерть батька стала наслідком злочинної недбалості іншої особи спричиняє додаткові страждання - відчуття несправедливості, безкарності, образи та розпачу. Позивач була вимушена не лише пережити втрату близької людини, а й протягом тривалого часу брати участь у кримінальному провадженні, що постійно завдавало їй додаткових моральних страждань, оскільки змушувало неодноразово повертатися до обставин трагедії. Тому, виходячи з засад розумності і справедливості? обставин справи, позивач вважає, що грошова компенсація моральної шкоди, завданої смертю фізичної особи повинна становити 2 000 000 грн і її належить стягнути з відповідача на користь позивача. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача на свою користь також витрати, понесені нею на поховання батька у розмірі 120 930 грн, які складаються з витрат на ритуальні послуги в сумі 21 430 грн та витрат на виготовлення та встановлення надгробного пам`ятника у сумі 99 500 грн.

Ухвалою судді Дарницького районного суду м. Києва Мицик Ю.С. відкрито провадження за вказаною позовною заявою, справу призначено до розгляду в порядку загального позовного провадженя в підготовче засідання.

25.08.2025 до суду через систему «Електронний суд» надійшов відзив відповідача, поданий представником - адвокатом Новак Н.Ю., в якому він частково визнав позовні вимоги щодо відшкодування моральної шкоди, а саме у розмірі 150 000 грн, у заявленому позивачем розмірі 2 000 000 грн просив відмовити. У частині стягнення витрат на поховання та встановлення надгробного пам`ятника у розмірі 120 930 грн, просив визнати такими, що підлягають відшкодуванню лише фактично підтверджені та документально обґрунтовані витрати. У частині стягнення витрат на правничу допомогу у розмірі 153 500 грн виключити з розподілу витрати, пов`язані з кримінальним провадженням та зменшити іншу частину витрат як неспівмірну та не обґрунтовану. Заперечення на позовну заяву обґрунтовані тим, що ОСОБА_2 під час розгяду кримінальної справи повністю визнав свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, заявив про щире каяття у вчиненому. Весь час до приїзду швидкої медичної допомоги він був з потерпілим поруч, потім допоміг занести його речі до автомобіля швидкої. Коли він дізнався, що потерпілий перебуває в лікарні у Печерському районі м. Києві, він поїхав туди зі своєю матір`ю, де вже перебувала дружина потерпілого. Від останньої вони дізнались про те, що її чоловік перебуває у важкому стані, відразу запропонували свою допомогу, на що вона не відреагувала. Через декілька днів він дізнався про те, що потерпілий впав в кому, а потім помер. Він та його мати неодноразово намагались зв`язатись із позивачкою, щоб запропонувати свою допомогу, проте остання відповіді не надавала. Відповідач не заперечує факту заподіяння шкоди та щиро співчуває позивачці у зв`язку з трагічною смертю її батька. Разом з тим, відповідач вважає, що заявлений розмір моральної шкоди є завищеним і не відповідає принципам розумності та справедливості, закріпленим у ст. 23 ЦК України, та підтвердженим усталеною судовою практикою, в якій навіть у справах про смерть близьких осіб розмір компенсації моральної шкоди визначається у межах сотень тисяч гривень, а не мільйонів, відтак заявлений розмір моральної шкоди 2 000 000 грн явно не відповідає підходам Верховного Суду у такій категорії справ та значно перевищує межі, які суди визнають справедливими. До того ж позивачка не надала суду доказів у вигляді медичних висновків або довідок від психолога чи психіатра, які б підтверджували наявність та ступінь погіршення її психоемоційного стану. Позивачка не довела, як саме смерть батька вплинула на її соціально-економічне становище (залежність від батька, фінансова підтримка тощо). Натомість суб`єктивні описи емоційних переживань не можуть самі по собі обґрунтовувати заявлений нею розмір моральної шкоди у 2 000 000 грн. Крім того, при визначенні розміру відшкодування моральної шкоди суд має враховувати не лише характер правопорушення та страждання потерпілої сторони, а й особу завдавача шкоди, а саме, що відповідач є молодою людиною, який наразі досяг лише 23 роки, не має стабільних джерел доходу та перебуває на початку свого життєвого і професійного шляху. Покладення на нього обов`язку відшкодувати моральну шкоду у розмірі 2 000 000 грн стане для нього непомірним тягарем, що фактично унеможливить його подальшу соціальну адаптацію, реалізацію трудових і сімейних прав та виконання обов`язків перед державою і суспільством. Вважає справедливим і співмірним, що відповідатиме принципам розумності, виваженості та справедливості, розмір відшкодування у сумі 150 000 грн. Відповідач визнає правомірність позовної вимоги щодо оплати фактично підтверджених витрат на поховання та встановлення надгробного пам`ятника, проте вважає заявлену позивачкою суму 120 930 грн належним чином не обґрунтованою. Так, позивачкою на підтвердження здійснених нею витрат щодо спорудження надгробного пам`ятника надано лише фотокопію накладної від 09.04.2023 на суму 99 500 грн без жодного належного підтвердження здійснення нею фактичної оплати (касових чеків, банківських квитанцій, платіжних доручень) та без деталізації виконаних робіт. Такий документ у вигляді наявної в матеріалах справи накладної не є належним і достатнім доказом понесених нею витрат у розумінні ст. 77, 80 ЦПК України. Відсутні будь-які докази того, що вартість у 99 500 грн відповідає ринковим цінам чи є співмірною «стандартному пам`ятнику» у м. Києві. Щодо заявлених позивачкою витрат на поховання у сумі 21 430 грн, то матеріали позовної заяви містять лише фотокопії договору та акту на «комплекс ритуальних послуг» - знову без деталізації переліку робіт і без жодних первинних платіжних документів. За відсутності деталізації комплексу послуг у наданих Позивачкою фотокопіях документів є неможливим відмежувати похоронні дії до моменту поховання від подальших поминальних заходів, а за браком первинних документів, частина заявлених сум може фактично стосуватися «поминальних» витрат, які не підлягають відшкодуванню. При цьому, навіть щодо власне похоронних послуг Позивачка не довела факту здійснення нею сплати, зокрема надання суду копій квитанцій, фіскальних/касових чеків, прибуткових ордерів, банківських виписок тощо. Позивачка заявила попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат на професійну правову допомогу адвоката у сумі 153 500 грн. Обов`язковим є детальний опис робіт (послуг) адвоката для визначення суми до розподілу. Водночас за наданим позивачкою Додатком № 1 до Договору № 125 від 25.08.2022 про надання правничої допомоги встановлений розмір оплати правової допомоги адвоката у сумі 24 500 грн у межах досудового розслідування у кримінальному провадженні №12022100060000903, а не цієї цивільної справи. За Додатком № 2 від 20.12.2024 до Договору № 125 від 25.08.2022 встановлений розмір оплати правової допомоги адвоката у сумі 29 000 грн в межах апеляційного оскарженням у цьому ж кримінальному провадженні (ознайомлення з вироком, підготовка апеляції, участь в засіданнях апеляційної інстанції) - так само не є витратами у цій цивільній справі. Отже, витрати позивачки у розмірі 24 500 грн (досудове розслідування у кримінальному провадженні) та 29 000 грн (апеляційне оскарження у кримінальному провадженні) не підлягають розподілу у межах цього цивільного процесу. Вони мали б заявлятися та відшкодовуватися саме у кримінальному провадженні. Таким чином, у цій справі підлягає розгляду лише питання про фактичні й підтверджені витрати у межах даного провадження.

Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 27.08.2025 закрито підготовче провадження, справу призначено до розгляду по суті.

21.10.2025 представник відповідача подала до суду клопотання про підтвердження витрат на професійну правову допомогу.

Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 22.10.2025 у позивача для огляду у судовому засіданні було витребувано оригінал накладної від 09.04.2023 на виготовлення та встановлення пам`ятника ОСОБА_3 на суму 99 500 грн.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, у зв`язку зі звільненням з посади судді ОСОБА_4 , справу передано для розгляду судді Заставенко М.О.

Ухвалою судді від 26.12.2025 справу прийнято до провадження, призначено у судове засідання.

У судовому засіданні представник позивача підтримав заявні позовні вимоги, просив їх задовольнити у повному обсязі, зазначав, що зі сторони відповідача не надходило жодних пропозицій щодо відшкодування заподіяної шкоди.

Представник відповідача у судовому засіданні підтримала свою позицію викладену у відзиві на позовну заяву, зазначила, що вони зверталися письмово до позивача з пропозицією про укладення мирової угоди, однак відповіді не отримали.

Суд, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, дійшов наступних висновків.

09.08.2022, приблизно о 13- 44 хв., ОСОБА_2 , керуючи електросамокатом марки «Xiaomi M365pro», рухався по тротуару вздовж проїзної частини бул. Л. Українки у м. Києві, зі сторони вулиці Новогоспітальної у напрямку вулиці Басейна, наближаючись до автомобіля марки «Mercedes-Benz GL», державний номерний знак НОМЕР_1 , який був припаркований на тротуарі, поблизу буд. № 12 по бул. Л. Українки у м. Києві.

В цей час, по вказаному тротуару, поза задньою частиною автомобіля марки «Mercedes-Benz GL», державний номерний знак НОМЕР_1 , рухався пішохід ОСОБА_3 , наближаючись зліва до електросамоката марки «Xiaomi M365pro» під керуванням водія ОСОБА_2 , який не зміг обрати безпечні прийоми керування, внаслідок чого, здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_3 , який вийшов зліва на право, із-за задньої частини автомобіля марки «Mercedes-Benz GL», державний номерний знак НОМЕР_1 , спричинивши пішоходу ОСОБА_3 тілесні ушкодження, від яких останній ІНФОРМАЦІЯ_1 о 20-35 год. помер під час стаціонарного лікування у НВМКЦ «Головний військовий клінічний госпіталь».

Вироком Печерського районного суду міста Києва від 16.12.2024 року у справі № 757/1985/23 ОСОБА_2 визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ст. 291 КК України та призначено йому покарання у виді 5 років позбавлення волі. На підставі ст. 75 КК України відповідача було звільнено від відбування покарання у виді позбавлення волі з випробуванням з встановленням іспитового строку тривалістю в 2 роки.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 08.05.2025 року вирок Печерського районного суду м. Києва залишено без змін.

Судом було визнано обставиною, що пом`якшує покарання обвинуваченого ОСОБА_2 , його щире каяття та вжиття ним заходів, спрямованих на відшкодування потерпілій заподіяної шкоди.

На підтвердження цього свідчить лист ОСОБА_2 , надісланий ним на електронну адресу потерпілої ОСОБА_1 , із словами вибачення та проханням прийняти на відшкодування заподіяної шкоди грошові кошти. Також в матеріалах провадження наявні фіскальні чеки про перерахування поштових переказів на ім`я потерпілої ОСОБА_1 на суму 200 000 грн, які останньою не були отримані з власних міркувань, та які в подальшому були перераховані обвинуваченим ОСОБА_2 на допомогу Збройним Силам України.

ОСОБА_1 є донькою загиблого ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про її народження.

Відповідно до ч. 6 ст.82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили є обов`язковими для суду що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою. Таким чином, в даному випадку вина відповідача у даній дорожньо-транспортній пригоді встановлена вироком суду.

Відповідно до ч.1 ст.1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Згідно з ч.2 ст.1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до ч.5 ст.1187 ЦК України особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Суд вважає, що враховуючи те, що смерть пішохода ОСОБА_3 настала внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки, яким керував відповідач, то на підставі ч.2 ст.1187 ЦК України у відповідача виникло зобов`язання відшкодувати позивачу шкоду, заподіяну смертю батька позивача.

Відповідно до ч.1 ст.1201 ЦК України особа, яка завдала шкоди смертю потерпілого, зобов`язана відшкодувати особі, яка зробила необхідні витрати на поховання та на спорудження надгробного пам`ятника, ці витрати.

Відповідно до положення ст. 2 Закону України «Про поховання та похоронну справу», поховання померлого це комплекс заходів та обрядових дій, які здійснюються з моменту смерті людини до поміщення труни з тілом або урни з прахом у могилу або колумбарну нішу, облаштування та утримання місця поховання відповідно до звичаїв та традицій, що не суперечать законодавству, ритуальні послуги - послуги, пов`язані з організацією поховання та облаштуванням місця поховання.

Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.03.1992 № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», визначено, що у разі смерті потерпілого організація або громадянин, відповідальні за заподіяння шкоди, зобов`язані відшкодувати витрати на поховання тій особі, яка понесла ці витрати.

Зі змісту позову убачається, що позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь матеріальні збитки в розмірі 120 930 коп. що складаються із витрат: - на проведення ритуальних послуг у розмірі 21 430 грн та витрат на виготовлення та встановлення надгробного пам`ятника у розмірі 99 500 грн.

На підтвердження зазначених витрат позивачем надані до суду договір № 08/22 про надання ритуальних послуг від 15.08.2022, акт № 08/22 приймання-передачі наданих послуг від 15.08.2022 на суму 21 430 грн, відповідно до якого ОСОБА_1 були надані послуги, повязані з похованням померлої особи, рахунок від 15.08.2022 на суму 21 430 грн за ритуальні послуги та товари, покійний ОСОБА_3 , платник ОСОБА_5 , а також накладну від 09.04.2023 на суму 99 500 грн за виготовлення та встановлення пам`ятника ОСОБА_3 , платник ОСОБА_1 .

У постанові Верховного Суду від 05.10.2020 у справі № 734/2313/17 зазначено, що належними, допустимими, достовірними доказами на підтвердження підстав для відшкодування витрат на спорудження надгробного пам`ятника є чеки, накладні, або квитанції, які засвідчують придбання такого пам`ятника та оплату послуг з його встановлення.

Дослідивши докази, подані на підтвердження розміру витрат на поховання, виготовлення та встановлення пам`ятника, враховуючи, що положеннями ст. 1201 ЦК України, суд приходить до переконання, що з відповідача необхідно стягнути на користь позивача 120 930 грн компенсації витрат, понесених останньою на поховання батька ОСОБА_3 .

Згідно з ч.2 ст.1168 ЦК України моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім`єю.

Відповідно до ч.3 ст.23 ЦК України моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Згідно з ч.4 ст.23 ЦК України моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Критерії, які суд має оцінювати при визначенні розміру моральної шкоди: характер правопорушення (це може бути адміністративний проступок, злочин як середньої тяжкості, так і тяжкий, інше порушення цивільних прав, яке не є злочином або проступком. Оцінці також має підлягати об`єкт порушення, тобто на що правопорушення було спрямоване - на життя та здоров`я чи на майно самого потерпілого або близьких йому осіб тощо);глибина фізичних та душевних страждань, яка визначається в залежності від особистих властивостей психіки потерпілого та характеру шкоди, яка йому завдана;погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації (тут мова йдеться як про професійну працездатність потерпілого, так і про інші навички, які втрачаються внаслідок, наприклад, заподіяння шкоди здоров`ю); ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування. За загальним правилом вина є підставою для відшкодування моральної шкоди. Отже, суд має брати до уваги як форму вини завдавача шкоди (умисел або необережність), так і наявність вини самого потерпілого. Випадки компенсації моральної шкоди незалежно від вини завдавача шкоди встановлюються ст. 1167 ЦКУ; інші обставини, що мають істотне значення (тривалість страждань, істотність вимушених змін у способі життя потерпілого, можливість усунення негативних наслідків, які виникла в результаті посягання на права особи тощо) (стаття 23 ЦК України).

Очевидно, що у зв`язку зі смертю батька, за що був засуджений відповідач, позивач зазнала переживання та стресу. Смерть батька не можна виміряти будь-якими мірками, а тому, виходячи з глибини та тривалості страждань позивача, з урахуванням обставин події, особи відповідача, його відношення до вчиненого, намагання в добровільному порядку відшкодувати витрати,суд вважає, що розмір моральної шкоди, яка має бути стягнута з відповідача на користь позивача становить 200 000 гривень. Такий розмір моральної шкоди відповідає вимогам розумності і справедливості, які згідно з п.6 ч.1 ст.3 ЦК України відносяться до основних засад цивільного законодавства, а також узгоджується з правовою позицією, викладеною в численних постановах Верховного Суду від 25 травня 2022 року в справі №487/6970/20 (провадження №61-1132св22), від 23 листопада 2022 року в справі №686/13188/21 (провадження №61-3943св22), від 19 квітня 2023 року в справі №336/10216/21 (провадження №61-73св23), зміст якої полягає в тому, що грошові кошти, як загальний еквівалент всіх цінностей, в економічному розумінні «трансформують» шкоду в загальнодоступне вираження, а розмір відшкодування «обчислює» шкоду. Розмір визначеної компенсації повинен, хоча б наближено, бути мірою моральної шкоди та відновленого стану потерпілого. При визначенні компенсації моральної шкоди складність полягає у неможливості її обчислення за допомогою будь-якої грошової шкали чи прирівняння до іншого майнового еквіваленту. Тому грошова сума компенсації моральної шкоди є лише ймовірною, і при її визначенні враховуються характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, інші обставин, які мають істотне значення, вимоги розумності і справедливості.

З огляду на викладене, суд доходить до висновку про часткове задоволення позову.

Частиною 1 статті 133 ЦПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Пунктом 1 частини 3 статті 133 ЦПК України передбачено, що до витрат пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно ч. ч.1, 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Відповідно до ч. ч. 1 - 6 ст. 137 ЦК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. При цьому, склад і розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Відповідно до статті 11 ЦПК України, суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

На підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу представником позивача було надано суду такі докази: - договір про надання правничої допомоги № 125 від 25.08.2022, укладений між адвокатом Рябчуком І.В. та ОСОБА_1 ; - додатко № 1 до договору про надання правничої допомоги № 125, відповідно до якого гонорар у розмірі 24 500 грн сплачується адвокату за представництво інтересів клієнта на період всього досудового розслідування по кримінальному провадженню, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12022100060000903, разом з підготовкою відповідних процесуальних документів; - рахунок № 20/09/22 від 20.09.2022 на суму 24 500 грн за надання правничої допомоги по кримінальному провадженню № 12022100060000903; - додаток № 2 до договору про надання правничої допомоги № 125, відповідно до якого за усну консультацію клієнта, ознайомлення з текстом вироку Печерського районного суду м. Києва у справі № 757/1985/23, узгодження правової позиції щодо апеляційної скарги, підготовка апеляційної скарги на вирок, участь у судових засіданнях в суді апеляційної інстанції, клієнт зобов`язаний сплатити адвокату винагороду (гонорар) у розмірі 29 000 грн; - розрахунок витрат на правничу допомогу на суму 29 000 грн; - додаток № 3 до договору про надання правничої допомоги № 125, відповідно до якого за підготовку та подання до суду позовної заяви про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної внаслідок кримінального правопорушення, підготовку пояснень, клопотань та інших процесуальних заяв у справі, участь у судових засіданнях в суді першої інстанції, клієнт зобов`язаний сплатити винагороду (гонорар) у розмірі 100 000 грн; розрахунок витрат на 100 000 грн та акт приймання-передавання робіт (послуг) правничої допомоги відповідно до додатку № 3, а також банківські квитанції про оплату послуг на суму 53 500 грн.

Суд вважає, що витрати позивача на надання правничої допомоги, понесені нею на досудовому розслідуванні та під час розгляду справи судом у розмірі 53 500 грн, не можуть бути відшкодовані як судові витрати у даній справі, оскільки не є витратами в розумінні ст. 133 ЦПК пов`язаними з розглядом даної справи.

Враховуючи зазначене, решта суми витрат у розмірі 100 000 грн відповідає критеріям співмірності, а тому з урахуванням принципу пропорційного відшкодування судових витрат відповідно до розміру задоволених позовних вимог, суд дійшов висновку про те, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню суми витрат на правничу допомогу у розмірі 15 130 грн (15,13 % задоволених позовних вимог).

Представником відповідача також заявлена до відшкодування правнича допомога у розмірі 25 500 грн, на підтвердження якої суду надано: - договір про надання правової допомоги № 19/25 від 19.08.2025; - додаткову угоду № 1 до договору про надання правової допомоги, відповідного до якої сторони узгодилии вартість надання правової допомоги у суді першої інстанції; - акт № 1 приймання-передачі правової допомоги за договором про надання правової допомоги, відповідно до якого вартість узгодженої сторонами та наданої адвокатом клієнту правової допомоги становить 19 500 грн із зазначення переліку наданих послуг; акт № 3 приймання-передачі правової допомоги за договором про надання правової допомоги, відповідно до якого додатково визначена вартість участі адвоката у судових засіданнях 02.02.2026 та 25.03.2026 у розмірі 6 000 грн.

Враховуючи зазначене, сума витрат на правничу допомогу у розмірі 25 500 грн відповідає критеріям співмірності, а тому з урахуванням принципу пропорційного відшкодування судових витрат відповідно до розміру задоволених позовних вимог, суд дійшов висновку про те, що з позивача на користь відповідача підлягає стягненню суми витрат на правничу допомогу у розмірі 21 641,85 грн (84,87 % відмовлених позовних вимог).

Оскільки суд задовольняє вимоги обох сторін щодо відшкодування витрат на правничу допомогу пропорційно до задоволених позовних вимог, тому вважає за можливе провести їх взаємозалік, стягнувши лише різницю на користь сторони з більшими витратами, а саме з позивача на користь відповідача у розмірі 6 511,85 грн (21 641,85 - 15 130=6 511,85).

На підставі викладеного та керуючись ст. 12, 13, 76-83, 89, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної внаслідок кримінального правопорушення - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 200 000,00 грн у відшкодування моральної шкоди, 120 930,00 грн у відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної внаслідок кримінального правопорушення, а всього: 320 930 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 6 511,85 грн на правничу допомогу.

У задоволені решти позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити.

Позивач ОСОБА_1 ,. ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання (відповідно до позову) АДРЕСА_1 , мобільний телефон НОМЕР_3 .

Відповідач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_4 , місце проживання зареєстровано за адресою АДРЕСА_2 .

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: М.О. Заставенко

Повний текст рішення виготовлено 30.03.2026.