Вирок від 30 березня 2026 р. у справі №570/1171/26 — Рівненський районний суд Рівненської області

Справа № 570/1171/26

номер провадження 1-кп/570/225/2026

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 березня 2026 року

Рівненський районний суд Рівненської області

в особі судді ОСОБА_1 ,

з участю прокурора ОСОБА_2 ,

представника потерпілого ОСОБА_3 ,

представника МВС ОСОБА_4 ,

обвинуваченої ОСОБА_5 ,

її захисника адвоката ОСОБА_6 ,

секретаря судового засідання ОСОБА_7 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в приміщенні Рівненського районного суду Рівненської області (м.Рівне, вул.С.Петлюри, 10) кримінальне провадження № 12024181180000733 щодо ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м.Рівне Рівненської області, українки, громадянки України, з неповною загальною середньою освітою, офіційно непрацевлаштованої, інваліда 2-ої групи з дитинства довічно, зареєстрованої по АДРЕСА_1 , фактично проживаючої по АДРЕСА_2 , раніше не судимої, РНОКПП НОМЕР_1 , ID картка НОМЕР_2 ,

обвинуваченої у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ст.166 КК України,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_5 , раніше неодноразово притягнута до адміністративної відповідальності за ст.173, 173-2, 175 - 1, 178 КУпАП, а також за ч.1, 2 ст.184 КУпАП за невиконання передбачених законодавством обов`язків щодо виховання дітей, перебуваюча на обліку як кривдник з 21.11.2022 по 21.11.2023, всупереч вимогам Конвенції про права дитини від 20.11.1989, Декларації прав дитини від 20.11.1959, ст.51 Конституції України, ст.8, 10, 11 12 Закону України «Про охорону дитинства», ст.150, 155, 180 Сімейного кодексу України, які визначають обов`язки батьків по забезпеченню і реалізації прав дитини на життя, здоров`я, освіту, соціальний захист і всебічний розвиток, зобов`язують батьків виховувати дитину, доглядати за дитиною та сприяти всебічному її розвитку, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, утримувати дитину до досягнення повноліття, нести відповідальність за порушення прав і обмеження законних інтересів дитини, упродовж тривалого часу посягаючи на основні принципи моральності у сфері піклування про здоров`я дитини, злісно нехтуючи своїми батьківськими обов`язками щодо піклування про здоров`я дитини, її фізичний, духовний розвиток та розуміючи суть покладених на неї обов`язків щодо забезпечення виховання дитини, усвідомлюючи можливість настання тяжких наслідків, але розраховуючи на їх відвернення, не забезпечила належний догляд, не створила належні та безпечні умови для проживання, виховання і розвитку, фактично не піклувалася про фізичний стан малолітнього сина ОСОБА_8 , що призвело до настання тяжких наслідків.

Так, 16.10.2024 приблизно о 14 годині ОСОБА_5 , перебуваючи за адресою проживання по АДРЕСА_3 , достовірно знаючи, що її син ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , позбавлений можливості вжити заходів до самозбереження через малолітство, усвідомлюючи всі можливі ризики та передбачаючи небезпеку для життя і здоров`я малолітнього сина, залишила малолітнього сина ОСОБА_8 без будь-якого нагляду в кімнаті квартири за вказаною адресою, внаслідок чого останній отримав такі тілесні ушкодження: травму лівого ока у вигляді ран верхньої та нижньої повік з крововиливом в товщу верхньої та нижньої повіки та виворотом повік, кругового розриву кон`юнктиви, що проходить по склепіннях повік, рани внутрішнього кута верхньої повіки з розривом верхнього слізного канальця з субконюнктивальним крововиливом та підшкірним крововиливом навколоочноямкової ділянки, птозом верхньої повіки, які відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості по критерію тривалого розладу здоров`я; рану лівої вушної раковини на фоні масивної гематоми, які відносяться до легких тілесних ушкоджень з короткочасним розладом здоров`я; садна в ділянці лівої вилиці, яке відноситься до легких тілесних ушкоджень.

У судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_5 повністю визнала свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.166 КК України, не оспорювала та підтвердила викладені в обвинувальному акті фактичні обставини кримінального правопорушення, а саме, що вона не забезпечила належний догляд, не створила належні та безпечні умови для проживання, виховання і розвитку, не піклувалася про фізичний стан малолітнього сина ОСОБА_8 , що призвело настання тяжких наслідків у вигляді отримання дитиною тілесних ушкоджень середньої тяжкості. Безпосередньо суду надала достовірні показання, із деталізацією часу, місця, способу, обстановки та інших обставини вчинення кримінального правопорушення.

Суд заслухав представника ювенальної превенції та представника потерпілого щодо фактичних обставин кримінального провадження.

У зв`язку з тим, що учасники судового провадження не оспорюють фактичні обставини справи, виявили бажання провести судовий розгляд кримінального провадження у спрощеному порядку, не досліджувати докази кримінального провадження щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, не заперечили щодо дослідження доказів кримінального провадження в частині, що характеризують особу обвинуваченої ОСОБА_5 , а також висновків судових експертиз, суд відповідно до ч.3 ст.349 КПК України вважає за можливе визнати дослідження доказів щодо цих обставин недоцільним. При цьому суд переконався у тому, що учасники судового провадження правильно розуміють зміст цих обставин, які б підлягали б доказуванню і ними не заперечуються, та сумнівів у добровільності їх позиції немає, а також роз`яснив, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржувати ці обставини в апеляційному порядку.

Оцінюючи зібрані по справі докази в їх сукупності, суд вважає, що вина обвинуваченої в скоєному кримінальному правопорушенні доведена повністю.

Своїми умисними діями, які виразилися в злісному невиконанні батьками встановлених законом обов`язків по догляду за дитиною, що спричинило тяжкі наслідки, ОСОБА_5 скоїла кримінальне правопорушення, передбачене ст.166 КК України.

При обранні виду та визначенні міри покарання обвинуваченій суд враховує, що кримінальне правопорушення, в якому вона обвинувачується, згідно ст.12 КК України є нетяжким злочином, думку представника потерпілого, особу обвинуваченої.

Так, ОСОБА_5 не судима, не має постійного місця проживання, ніде не працює, веде антисоціальний спосіб життя, раніше притягувалася до адміністративної відповідальності за невиконання батьківських обов`язків, хуліганство, насильство в сім`ї, розпивання спиртних напоїв у громадських місцях, протягом року перебувала на обліку як кривдник, після вилучення дітей із сім`ї не відвідувала їх, не піклувалася та не піклується про них, позбавлена батьківських прав щодо першої дитини, щодо позбавлення її прав щодо потерпілого та його старшого брата справа перебуває на судовому розгляді. Відповідно до характеристик за місцями фактичного проживання зарекомендувала себе з негативної сторони, продовжує вести антисоціальний спосіб життя. На обліку у лікаря нарколога не перебуває, разом з тим зловживає алкогольними напоями, від курсу реабілітації відмовилася.

ОСОБА_5 зверталась за допомогою до лікаря-психіатра з діагнозом: відхилення у поведінці, легка розумова відсталість, є інвалідом з дитинства ІІ групи довічно, отримує державну соціальну допомогу.

Відповідно до висновку судово-психіатричної експертизи № 140 від 05.03.2026, ОСОБА_5 на період інкримінованого їй діяння виявляла легку розумову відсталість, не у повній мірі усвідомлювала свої дії та неповною мірою могла керувати ними. На період інкримінованого їй діяння у тимчасовому хворобливому стані психіки не знаходилася. ОСОБА_5 застосовуванню до неї примусових заходів медичного характеру не потребує.

До обставин, що пом`якшують покарання обвинуваченої, суд відносить її щире каяття.

Обставиною, яка обтяжує покарання обвинуваченої, суд визнає вчинення кримінального правопорушення щодо малолітньої дитини.

Оскільки обвинувачена є особою з інвалідністю другої групи їй не може бути призначене покарання у виді обмеження волі.

Таку сукупність обставин суд вважає підставою для застосування відносно обвинуваченої ст.75 КК України з покладенням на неї певних обов`язків, оскільки, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винної суд вважає, що її виправлення можливе без відбування покарання, але в умовах постійного контролю за її поведінкою з боку уповноваженого органу з питань пробації.

При визначенні тривалості іспитового строку суд враховує характер та ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, вид і строк призначеного основного покарання, обставин, що характеризують обвинуваченої, середовище, в якому вона перебуває.

На особу, звільнену від відбування покарання з випробуванням, суд покладає обов`язки, необхідні і достатні для її виправлення з урахуванням ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винної та обставин, що пом`якшують або обтяжують покарання.

Долю речових доказів суд вирішив відповідно до ст.100 КПК України.

Розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, не встановлений.

Арешт на майно не накладався.

Процесуальні витрати в справі відсутні.

Цивільний позов не заявлявся.

Запобіжний захід у виді особистого зобов`язання з покладенням обов`язків закінчився 27 березня 2026 року.

На підставі наведеного, керуючись ст.368-371, 374-376, 395 КПК України, суд

у х в а л и в:

ОСОБА_5 визнати винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.166 КК України та призначити покарання у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки.

На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_5 від відбування призначеного покарання з випробуванням, якщо вона протягом 2 /двох/ років не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на неї обов`язки.

Зобов`язати ОСОБА_9

- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання;

- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації;

- виконувати заходи, передбачені пробаційною програмою;

- не відвідувати місця, де дозволено продаж алкогольних напоїв на розлив (кафе, бари, ресторани, магазини, розважальні та інші заклади.

Запобіжний захід ОСОБА_5 до набрання вироком законної сили не обирати.

Речові докази:

- дитячу іграшкову червоно-білу полімерну машинку з наклейкою «ORION» без вісі передніх коліс; сіру металеву вісь з полімерною червоною частиною та червоно-чорне колесо; частину колеса чорного кольору; манікюрні ножиці; вісь колесиків з пластику жовтого кольору з дитячої іграшки; дерев`яну різку з дерева довжиною приблизно 1 м., які зберігаються у кімнаті речових доказів відділення поліції № 1 Рівненського РУП ГУНП в Рівненській області повернути ОСОБА_5 ;

- змиви слідів бурого кольору, ззовні схожих на кров на 2 ватних тампонах, які зберігаються у кімнаті речових доказів відділення поліції № 1 Рівненського РУП ГУНП в Рівненській області - знищити;

- медичну карту стаціонарного хворого № 13208 на ОСОБА_8 на 16 арк. та медичну карту стаціонарного хворого № 12380 на ОСОБА_8 на 46 арк., які передані на відповідальне зберігання до КП «Рівненська обласна дитяча лікарня» Рівненської обласної ради – залишити вказаному медичному закладу;

- історію розвитку ОСОБА_8 , яка передана на відповідальне зберігання до КП «Рівненський обласний спеціалізований центр реабілітації дітей з органічними ураженнями центральної нервової системи з порушенням психіки та паліативної допомоги дітям» Рівненської обласної ради – залишити вказаному медичному закладу;

- письмові речові докази (документи): DVD-R диск до протоколу огляду документів від 04.11.2024; DVD-R диск до протоколу допиту малолітнього свідка ОСОБА_10 від 10.12.2024; DVD-R диск до протоколу огляду предметів/речей від 06.11.2024, - залишити в матеріалах кримінального провадження.

Документи кримінального провадження № 12024181180000733 залишити в матеріалах кримінальної справи протягом усього часу їх зберігання.

Вирок може бути оскаржений до Рівненського апеляційного суду через Рівненський районний суд Рівненської області протягом 30 /тридцяти/ днів з дня його проголошення.

Суддя ОСОБА_1