Постанова від 25 березня 2026 р. у справі №569/27398/25 — Рівненський міський суд Рівненської області

Справа № 569/27398/25

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 березня 2026 року м. Рівне

Суддя Рівненського міського суду Рівненської області Сидорук Є.І. розглянув матеріали, які надійшли з Управління патрульної поліції в Рівненській області Департаменту патрульної поліції про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП – НОМЕР_1 , за ч. 1 ст. 130 КУпАП, -

в с т а н о в и в:

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №526766, 29 листопада 2025 року о 03 год. 45 хв. в м. Рівне по вул. Кулика і Гудачека, 38 водій ОСОБА_1 керувала транспортним засобом ВАЗ 21093 д.н.з НОМЕР_2 в стані алкогольного сп`яніння, що підтверджується висновком лікаря номер №1444 від 29.11.2025 року.

Своїми діями порушила вимоги п. 2.9 а Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.

В судовому засіданні представник ОСОБА_1 — адвокат Новіков Р.К. просив провадження у справі закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, посилаючись на недопустимість доказів, які містяться в матеріалах справи, а також на те, що огляд особи на стан алкогольного сп`яніння проведений з грубим порушенням вимог статті 266 КУпАП та Інструкції №1452/735 «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» від 09.11.2015 року, долучивши копію акта медичного огляду №1444 від 29.11.2025 року, копію тестування на алкоголь, лист-відповідь ТОВ «АТЗТ Компанія «Сатурн Дейта Інтернешенл» та вказав на відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Заслухавши представника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності — адвоката Новікова Р.К., дослідивши матеріали справи, відеозапис події, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, суд приходить до наступного висновку.

Згідно ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія або бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе за умови наявності в її діянні складу адміністративного правопорушення.

Стаття 251 КУпАП вказує, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до ч. 2 ст. 251 КУпАП обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Диспозиція ч. 1 ст. 130 КУпАП передбачає відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Об`єктом даного адміністративного правопорушення є суспільні відносини у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, а також безпеки на річковому транспорті та маломірних суднах.

Об`єктивна сторона зазначеного правопорушення виражається, зокрема у формі відмови особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан, зокрема, алкогольного сп`яніння.

Суб`єкт адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП спеціальний - водій транспортного засобу, або інша особа, яка керувала транспортним засобом.

Суб`єктивна сторона даного правопорушення визначається ставленням до наслідків і характеризується наявністю вини у формі умислу.

Пунктом 2.9 а Правил дорожнього руху передбачено, що водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідно до положень п. 2 розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України №1452/735 від 09 листопада 2015 року, огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану.

Відповідно до п. 1. 6 «Інструкції про виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України від 9 вересня 2009 року № 400/666, огляд проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом (далі – спеціальні технічні засоби); лікарем закладу охорони здоров`я (у сільській місцевості за відсутності лікаря – фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку). У разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров`я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі – заклад охорони здоров`я).

Відповідно ч. ч. 2, 5 ст. 266 КУпАП, огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

Огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.

Відповідно до статті 31 Закону України від 2 липня 2015 року, № 580-VIII «Про Національну поліцію» поліція може застосовувати такі превентивні заходи, зокрема, застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, засобів фото - і кінозйомки, відеозапису.

Статтею 40 цього Закону закріплено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою: 1) попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб; 2) забезпечення дотримання правил дорожнього руху.

Як зазначено у п. 5 розділу ІІ Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої наказом МВС України від 18.12.2018 №1026 встановлює, що включення портативного відеореєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов`язків та/або спеціальної поліцейської операції, а відеозйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов`язаних з виникненням у поліцейського особистого приватного становища (відвідування вбиральні, перерви для приймання їжі тощо). У процесі включення портативного відеореєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати та часу.

Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності факту адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

В протоколі серії ЕПР1 №526766 від 29.11.2025 року вказані номери двох технічних засобів відеозапису №469363 та №476403 і ніяких більше засобів відео фіксації не зазначено, хоча на оптичному диску поряд з зазначеними відео засобами міститься й відео файл з назвою «IMG_3493», походження якого в матеріалах справи відсутнє, був записаний на невідомий пристрій, інформацію про який не зазначено ні в протоколі про адміністративне правопорушення ні в інших матеріалах справи, а отже є недопустимим доказом. Отримання доказів завжди зумовлене вчиненням стороною цілеспрямованих дій з метою їх збирання в іншому ж випадку такі докази є недопустимими.

На оптичному диску, який наявний в матеріалах справи міститься відеозапис тільки з технічного пристрою №469363.

Як вбачається із дослідженого в судовому засіданні відеозапису з нагрудної камери працівника патрульної поліції №469363, факту самого керування та зупинення автомобіля під керуванням ОСОБА_1 не зафіксовано. Двигун вказаного автомобіля був вимкнений. На відео відображено, що поліцейські лише запитують посвідчення водія і реєстраційні документи на транспортний засіб та чи вживала остання алкогольні напої.

В подальшому декількома технічними пристроями Драгер працівники поліції намагались провести огляд ОСОБА_1 на стан алкогольного сп`яніння. Після невдалих спроб доставили останню в медичний заклад для проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння.

У направленні на медичний огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного сп`яніння вказано, що даний документ був виписаний 29.11.2025 року о 04 год 20 хв, однак на відеозаписі з боді-камери №469363 чітко видно, що в цей час працівники поліції рухались у службовому автомобілі, а дане направлення було виписане о 04 год 36 хв в медичному закладі.

Згідно висновку КП «Рівненський обласний центр психічного здоров`я населення» РОР щодо результатів медичного огляду встановлено, що ОСОБА_1 перебуває у стані алкогольного сп`яніння. Також зазначено, що даний висновок ґрунтується на підставі даних, що містяться в акті медичного огляду особи №1444 від 29.11.2025 року.

Водночас, не можна залишити без уваги той факт, що гр. ОСОБА_1 , перебуваючи у медичному закладі, звернулась до співробітника цього закладу з проханням здати свою кров для дослідження на вміст алкоголю, однак останній відмовив, мотивуючи це тим, що відбір крові здійснюється в крайніх випадках. Вказане зафіксоване боді-камерою співробітника поліції о 04:38:00.

Дослідивши акт медичного огляду ОСОБА_1 №1444 від 29.11.2025 року та результат на тестування на алкоголь встановлено, що огляд в медичному закладі проводився за допомогою приладу «Drager» Alcotest 6820 ARSL 0108.

Листом вих. №321-03 від 16.03.2026 ТОВ «АТЗТ Компанія «Сатурн Дейта Інтернешенл», яке є уповноваженим представником та офіційним ексклюзивним дистриб`ютором європейського виробника концерну Drager Safety AG & Co. KGaA (Німеччина) в Україні з постачання, введення в обіг та продажу приладів алко- та наркодіагностики і витратних матеріалів до них (Impairment Checks Products) та надає послуги уповноваженого виробником ексклюзивного сертифікованого сервісного центру для висококваліфікованого гарантійного та післягарантійного сервісного технічного обслуговування, регулювання (градуювання), ремонту, зокрема газоаналізаторів для вимірювання вмісту алкоголю у видихуваному повітрі Drager Alcotest 6820 повідомило, що Сервісне технічне обслуговування, Регулювання («Градуювання») та Повірка для газоаналізатора Drager Alcotest 6820 серійний заводський №ARSL–0108 були проведені 21.12.2023 і повинні здійснюватись 1 раз на 12 місяців, однак з 21.12.2024 прилад газоаналізатор Drager Alcotest 6820 се прилад Drager Alcotest 6820 серійний заводський №ARSL-0108 не має законних підстав використовуватись з 21.12.2024 заводський №ARSL-0108 до уповноваженого сертифікованого сервісного центру Drager не надходив та, відповідно, не обслуговувався, що є порушенням ОСОБА_2 з експлуатації.

Водночас, в даному листі окремо наголошено на тому, що прилад Drager Alcotest 6820 серійний заводський №ARSL-0108 не має законних підстав використовуватись з 21.12.2024, а його результати у зазначений період, зокрема 29.11.2025, отримані з порушенням правил експлуатації приладу, що є порушенням Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність» №1314-VII від 05.06.2014 та Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, яка затверджена спільним наказом МВС/МОЗ №1452/735 від 09.11.2015.

Крім того зазначено, «що у випадку, якщо у приладі Drager Alcotest 6820 серійний заводський №ARSL-0108 у налаштуваннях змінена дата останніх операцій «Сервісне технічне обслуговування» та «Регулювання» («Градуювання») («ОСТ. КАЛІБРУВ.»), та, наприклад, на даний момент у пам`ять приладу занесено датування цієї операції у будь-який період після 21.12.2023 (дата останнього градуювання в офіційному сертифікованому сервісному центрі), то, зазначене вказує на несанкціонований доступ до налаштувань приладу зі сторони не уповноважених осіб з наступними можливими наслідками: коригування градуювальної характеристики, псування програмного забезпечення, зміна будь-яких інших налаштувань приладу, тощо, що є порушенням чинного законодавства…»

Згідно п.7 розділу ІІ Інструкції № 1452/735 установлення стану алкогольного сп`яніння здійснюється на підставі огляду, який проводиться згідно з вимогами цієї Інструкції поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів, показники яких після проведення тесту мають цифровий показник більше 0,2 проміле алкоголю в крові.

Окрім того, згідно з п.12 розділу ІІІ Інструкції предметом дослідження біологічного середовища можуть бути слина, сеча та змиви з поверхні губ, шкірного покриву обличчя і рук. А відповідно до п.13 Інструкції для дослідження біологічного середовища може використовуватися кров, якщо в обстежуваної особи неможливо взяти зразки біологічних середовищ, вказаних у пункті 12 цього розділу.

Відповідно до п.21 розділу ІІІ Інструкції № 1452/735 Висновки щодо результатів медичного огляду осіб на стан сп`яніння, складені з порушенням вимог цієї Інструкції, вважаються недійсними.

В своїй сукупності дані докази є неналежними, недопустимими та такими, що суперечать вимогам діючого законодавства.

Як зазначено в ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. При цьому, обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів.

Постановою Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року за №14 "Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатацію транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті" передбачено, що при розгляді справ зазначеної категорії необхідно з`ясувати всі обставини, перелічені у ст. ст. 247 та 280 КУпАП.

Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише при наявності в її діях складу адміністративного правопорушення, обов`язковими елементами якого є: об`єкт, об`єктивна сторона, суб`єкт, суб`єктивна сторона.

Відсутність хоча б одного із вказаних елементів виключає склад правопорушення.

Крім того, з матеріалів справи про адміністративне правопорушення не вбачається, що водій допустила будь-які порушення ПДР, за які її слід було зупинити у відповідності до ст. №35 ЗУ "Про національну поліцію", у зв"язку із чим всі наступні вимоги працівників поліції водій не був зобов"язаний виконувати, а всі складені процесуальні документи відносно неї не можуть бути належними та допустимими доказами її вини у вчиненні інкримінованого адміністратвиного правопорушення.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права, а отже правовідносини, які охоплюються сферою дії Конвенції, мають врегульовуватися з урахуванням не лише національного законодавства, але й Конвенції та практики ЄСПЛ.

Враховуючи практику ЄСПЛ, яка висловлена у рішеннях «Надточій проти України», «Остюрн проти ФРН», «Енгель та інші проти Нідерландів», « Равнсборг проти Швеції», «Путц проти Австрії», гарантії прав людини, передбачені Конвенцією, щодо кримінального провадження, розповсюджуються у тому числі і на інше публічне переслідування особи, якщо таке переслідування можливо визначити карно-кримінально правовим та національним правом: колом адресатів та правовими наслідками для адресатів. Тобто гарантії передбачені ст. 4 Протоколу №7, стосуються не лише кримінального провадження у розумінні законодавства України, а й будь-якого публічного переслідування, яке здійснюється Державою.

Європейський суд з прав людини, ухвалюючи рішення у справах «Шенк проти Швейцарії» від 12.07.1988 року, «Тейксейра де Кастро проти Португалії» від 09.06.1998 року, «Яллог проти Німеччини» від 11.07.2006 року, «Шабельник проти України» від 19.02.2009, зазначав, що допустимість доказів є прерогативою національного права і, за загальним правилом, саме національні суди повноважні оцінювати надані їм докази, а порядок збирання доказів, передбачений національним правом, має відповідати основним правам, визнаним Конвенцією.

Застосування адміністративного стягнення до особи за відсутністю будь-яких доказів її протиправної дії чи бездіяльності не відповідатиме принципу верховенства права і міститиме ознаки свавільного застосування адміністративних повноважень. (Правовий висновок Конституційного Суду України у своєму рішенні у справі №23-рп/2010 від 22 грудня 2010 року).

Положення статті 62 Конституції України встановлюють, що обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд не вправі самостійно змінювати на шкоду особі фабулу, викладену у протоколі про адміністративне правопорушення, яка, по суті, становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у скоєнні якого певною особою має доводитися в суді; суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. Адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Так, ч. 1 ст. 6 Конвенції передбачає, що «кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який … встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення». Відповідно до ч. 2 ст. 6 Конвенції «кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку». А згідно з положеннями ч. 3 ст. 6 Конвенції кожний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має щонайменше такі права: мати час і можливості, необхідні для підготовки свого захисту; захищати себе особисто чи використовувати юридичну допомогу захисника, вибраного на власний розсуд, або за браком достатніх коштів для оплати юридичної допомоги захисника одержувати таку допомогу безоплатно, коли цього вимагають інтереси правосуддя, тощо.

Згідно роз`яснень, які містяться в ч. 2 п. 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 01.11.1996р. за №9«Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя», визнання особи винуватою, може мати місце лише за умови доведеності її вини.

Відповідно до ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

На підставі вищенаведених, наданих посадовою особою, яка порушила провадження у справі про адміністративне правопорушення, доказів, досліджених в судовому засіданні та беручи до уваги наведене вище положення Пленуму Верховного Суду України, - судом встановлено відсутність належних та допустимих доказів, на підставі яких об`єктивно можна встановити факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення відповідальність за яке, передбачена ч.1 ст.130 КУпАП.

Згідно зі ст. ст. 1, 8 КУпАП завданням Кодексу є охорона прав і свобод громадян, в тому числі осіб, які притягуються до адміністративної відповідальності, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, сумлінного виконання своїх обов`язків. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення. Провадження в справах про адміністративні правопорушення ведеться на підставі закону, що діє під час і за місцем розгляду справи про правопорушення.

Практика Європейського суду з прав людини вказує, що оцінюючи докази, суд застосовує критерії доведення «поза розумним сумнівом», яке має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій факту, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою. Стаття 62 Конституції України зазначає, що вина особи, яка притягується до відповідальності, має бути доведена належним чином, а не ґрунтуватися на припущеннях. Таке ж положення закріплено й у ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, які зводяться до того, що кожен вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку. В той же час, у справі «Barbera, Messegu and Jabardo v. Spain» від 06.12.1998 (п. 146) Європейський суд з прав людини встановив, що принцип презумпції невинності вимагає серед іншого, щоб, виконуючи свої обов`язки, судді не починали розгляд справи з упередженої думки, що особа скоїла правопорушення, яке ставиться їй в провину; всі сумніви, щодо її винуватості повинні тлумачитися на користь цієї особи.

Статтями 3, 8 Конституції України проголошено, що людина, її права і свободи людини та їх гарантії визнаються в Україні найвищою цінністю, визначають зміст і спрямованість діяльності держави. В Україні визнається і дії принцип верховенства права.

Виходячи з викладеного та з огляду на диспозицію ст. 130 КУпАП, оцінивши всебічно, повно і об`єктивно, за своїм внутрішнім переконанням всі докази в їх сукупності з точки зору їх достатності, належності, в контексті застосування ч. 1 та ч. 3 ст. 5, ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, керуючись законом та правосвідомістю, суд вважає необхідним закрити провадження у справі відносно ОСОБА_1 у зв`язку із відсутністю у його діях складу адміністративного правопорушення.

Згідно практики Європейського суду з прав людини, під дію кримінального аспекту ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод підпадають порушення правил дорожнього руху, у відношенні яких передбачено накладення штрафу чи обмеження на керування автомобілем, таких як штрафні бали чи дискваліфікація (справи Лунц проти Німеччини, п.182; Шмауцер проти Австрії, Малігек проти Франції).

З урахуванням наведеного, якщо в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази вини «правопорушника», то це само по собі унеможливлює притягнення особи до відповідальності, оскільки відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 КУпАП.

У відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події та складу адміністративного правопорушення.

Керуючись ст.ст. 33, 38, 130, 247, 283, 284, 285 КУпАП, суддя, -

ПОСТАНОВИВ:

Провадження по справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Суддя –