Рішення від 26 березня 2026 р. у справі №564/215/26 — Костопільський районний суд Рівненської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 564/215/26

27 березня 2026 року

Костопільський районний суд Рівненської області

в складі судді Снітчук Р.М.

за участі секретаря Ажнюк О.С.

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін в залі суду м. Костопіль цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "УКР КРЕДИТ ФІНАНС" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в:

В обґрунтування заявлених вимог позивач покликається на те, що 20.11.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та ОСОБА_1 за допомогою веб-сайту credоs.com.ua укладено електронний договір про відкриття кредитної лінії № 1473-9726.

Зміст та умови договору складають Правила відкриття кредитної лінії (надання споживчих кредитів), Таблиця обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором (Графік платежів за договором).

За умовами цього договору позичальник ОСОБА_1 отримала кредит у сумі 11500 грн. строком на 365 днів, базовий період 30 днів, зі сплатою комісії за видачу кредиту 15,00 % від суми кредиту, процентів – промо-ставка 0,75 % за кожен день, знижена та стандартна ставка – 1,00 % в день та зобов`язалася вчасно повернути кредит, сплатити відсотки за користування ним.

Вказує, що ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНАС» виконало у повному обсязі свої зобов`язання за договором, перерахувало суму кредиту на картковий рахунок, вказаний позичальником в її особистому кабінеті.

Відповідач ОСОБА_1 своїх зобов`язань за вказаним кредитним договором належним чином не виконала, кредитні кошти у визначений договором строк не повернула, проценти за користування кредитом не сплатила.

Станом на 26.11.2025 заборгованість за кредитом становить 60344 грн. 60 коп., з яких: 12700 грн. – прострочена заборгованість за кредитом, 39389 грн. 60 коп. - заборгованість за нарахованими процентами, 1905 грн. 00 коп. – заборгованість за комісією.

Покликаючись на вимоги ст. 525-530, 610-612, 631, 1046-1049 ЦК України, просив стягнути з відповідача заборгованість за вказаним кредитним договором у сумі 60344 грн. 60 коп.

Відповідно до вимог ч. 5 ст. 279 ЦПК України сторони в судове засідання не викликалися, проте відповідачу було надано строк п`ятнадцять днів з дня отримання ухвали про відкриття провадження на подачу відзиву на позовну заяву.

Відзиву на позовну заяву відповідачем не подано, тому суд вирішує справу за наявними матеріалами, що не суперечить вимогам ч. 8 ст. 178 ЦПК України.

Дослідивши письмові докази у справі, суд вважає, що позов підлягає до задоволення частково.

Статтею 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно до ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтею 639 ЦК України визначено, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до положень ст. 1046, 1049 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.

Із прийняттям Закону України «Про електронну комерцію» на законодавчому рівні встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.

Статтею 3 цього Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

За приписами ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі – ч. 2 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію».

Як зазначено у правовій позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 02.11.2021 у справі №243/6552/20 (провадження №61-1347св21) будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Судом встановлено, що 20.11.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та ОСОБА_1 за допомогою веб-сайту credоs.com.ua укладено електронний договір про відкриття кредитної лінії № 1473-9726, додаткову угоду № 1 від 24.11.2024 про надання додаткових коштів у смі 1200 грн. 00 коп., які підписано електронним підписом, вчиненим одноразовим ідентифікатором відповідно до Закону України «Про електронну комерцію».

За умовами цих договорів позичальник ОСОБА_1 отримала кредит у сумі 12700 грн. строком на 365 днів, базовий період 30 днів, зі сплатою комісії за видачу кредиту 15,00 % від суми кредиту, процентів – промо-ставка 0,75 % за кожен день, знижена та стандартна ставка – 1,00 % в день та зобов`язалася вчасно повернути кредит, сплатити відсотки за користування ним.

Наведене підтверджується договором про відкриття кредитної лінії № 1473-9726 від 20.11.2024, який підписаний позичальником ОСОБА_1 одноразовим ідентифікатором, та в якому вона зазначила номер особистого електронного платіжного засобу для перерахування кредитних коштів, Правилами відкриття кредитної лінії (надання споживчих кредитів), Таблицею обчислення загальної вартості кредиту (Графік платежів за договором).

Вказане свідчить про ознайомлення відповідача з умовами договору та належне укладення зазначеного кредитного договору, шляхом проставляння сторонами електронного цифрового підпису.

Таким чином, між сторонами було досягнуто згоди щодо всіх істотних умов договору позики, який оформлений сторонами в електронній формі, з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Позивач належним чином виконав свої зобов`язання за вказаним кредитним договором, перерахувавши на картковий рахунок позичальника ОСОБА_1 кредитні кошти в сумі 12700 грн., що підтверджується квитанціями через систему платежів LiqPay на картковий рахунок позичальника № НОМЕР_1 , № НОМЕР_2 від 24.11.2024, довідкою про перерахування суми кредиту від 20.11.2024.

У встановлений договором строк відповідач не виконала свої зобов`язання за вказаним кредитним договором.

Згідно наданого суду розрахунку станом на 26.11.2025 заборгованість за кредитом становить 60344 грн. 60 коп., з яких: 12700 грн. – прострочена заборгованість за кредитом, 39389 грн. 60 коп. - заборгованість за нарахованими процентами, 6350 грн. 00 коп. - заборгованість за процентами річних на підставі ст. 625 ЦПК України, 1905 грн. 00 коп. – заборгованість за комісією.

Разом із тим у пункті 2.3 договору вказувалося про те, що базовий період складає 30 календарних днів, з 20.11.2024 до 19.12.2024, нараховані проценти 3967 грн. 00 коп. Перебіг першого базового періоду починається з дати надання/видачі кредиту та закінчується в дату останнього календарного дня першого базового періоду.

Із розрахунку заборгованості вбачається, що проценти за користування кредитом нараховувалися до 23.11.2025, тобто поза межами строку кредитування, базового періоду.

У постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13 та від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16 зазначено, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку, припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

З наведеного вбачається, що протягом дії договірних відносин, розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором та протягом його дії сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору, а після закінчення строку договору, у випадку наявності невиконаного грошового зобов`язання, у кредитора виникає право вимоги відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Відповідно до ч. 8 ст. 18 Закону України "Про захист прав споживачів" нечіткі або двозначні положення договорів із споживачами тлумачаться на користь споживача.

Отже, при стягненні заявленої позивачем заборгованості не підлягають врахуванню завуальовані, двозначні умови, які дозволили первинному кредитору нарахувати непропорційно великі суми грошових коштів за користування кредитом поза чітко вказаним строком кредитування.

Одними із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у п. 6 ч.1 ст. 3 ЦК України.

Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.

Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 11 липня 2013 року у справі №1-12/2013 за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_2 щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України від 22 листопада 1996 року № 543/96-В "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" зазначив, що з огляду на приписи частини четвертої статті 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабшої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту.

Відсутність позову про оспорення правочину чи заперечень щодо його умов не може бути перешкодою для неврахування інтересів позичальника при вирішенні справи за позовом кредитора до позичальника про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05 квітня 2023 року у справі №910/4518/16, за якими надання кредитору можливості одночасного стягнення як процентів за користування кредитом, так і процентів як міри відповідальності, може призводити до незацікавленості кредитора як у вчиненні активних дій щодо повернення боргу, так і у якнайшвидшому виконанні боржником зобов`язань за кредитним договором, оскільки після спливу строку кредитування грошове зобов`язання боржника перед кредитором зростає навіть швидше, ніж зростало протягом строку кредитування. Тобто фактично кредитор продовжує строк кредитування на власний розсуд на ще вигідніших для себе умовах, маючи при цьому можливість в будь-який момент вчинити дії, спрямовані на стягнення боргу з боржника. Отже, можливість нарахування процентів поза межами строку кредитування та розмір таких процентів залежать від підстави їх нарахування згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України. У подібних спорах судам необхідно здійснити тлумачення умов відповідних договорів та дійти висновку, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування або після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, чи у відповідному розділі договору передбачили тільки проценти за правомірну поведінку позичальника (за "користування кредитом"). У разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem, тобто слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав).

З огляду на зміст та тлумачення укладених правочинів нарахування заборгованості за процентами поза 30-денним строком кредитування здійснювалося як міра відповідальності за порушення певних умов кредитного договору.

Отже, при стягненні заявленої позивачем заборгованості необхідно ґрунтуватися на чітко обумовлених між контрагентами кредитного договору умовах, які містяться на його першій сторінці та якими визначено ціну кредиту в розмірі 15476,50 грн., з яких нараховані проценти саме за користування кредитом склали 3450 грн. (без комісії), а не завуальованими, двозначними умовами, які дозволяють кредитодавцю нарахувати непропорційно великі суми грошових коштів за користування кредитом.

Тому суд дійшов висновку про часткове задоволення позову в сумі 16510 грн., яка складається із тіла кредиту 12700 грн, процентів за користування кредитом у межах строку кредитування 30 днів, із розрахунку 1,0 % від суми залишку заборгованості за кредитом за кожен день кредитування, що визначено п. 4.10 кредитного договору, в сумі 3810 грн. (12700 х 1 % = 127 грн. х 30 днів = 3810 грн.). При цьому суд не враховує включену у вартість кредиту нараховану банком комісію.

Із п. 4.11 кредитного договору вбачається, що позичальник ОСОБА_1 зобов`язалася сплатити комісію за видачу кредиту в сумі 15 % від суми наданого кредиту, що становить 1905 грн. 00 коп..

Однак, надання кредиту є обов`язком банку, виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою зі сторони позичальника. Оскільки надання кредиту - це обов`язок банку за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інстрменту чи моніторинг заборгованості по кредиту не є самостйною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь банку, наведене повністю узгоджується із правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 09 грудня 2019 року у справі № 524/5152/15-ц.

Крім того, доказів надання кредитодавцем позичальнику додаткових послуг, їх переліку матеріали справи не містять, як і детального розрахунку комісій, нарахованих позивачем.

Враховуючи викладене суд вважає, що відсутні підстави для нарахування та стягнення з відповідача комісії за вказаним кредитним договором у сумі 1905 грн. 00 коп., оскільки такі умови договору суперечать ст. 11, 12 Закону України «Про споживче кредитування» та є нікчемними в силу закону.

Крім того, суд звертає увагу, що відповідно до пункту 18 Прикінцевих і перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ст. 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Таким чином не підлягає до задовлення вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості за процентами річних, нарахованих на підставі ст. 625 ЦК України в сумі 6350 грн. 00 коп.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Одним із видів порушення зобов`язання є прострочення - невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк.

Частина 2 ст. 615 ЦК України вказує, що одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання.

Згідно до ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Таким чином суд дійшов висновку, що позичальник ОСОБА_2 взяті не себе зобов`язання за кредитним договором № 1473-9726 від 20.11.2024 не виконала, у передбачений в договорі строк грошові кошти (суму позики) та нараховані проценти за користування позикою не повернула, внаслідок чого виникла заборгованість у сумі 16510 грн.

Доказів пртилежного суду не надано. Відповідачем не спростовано факт укладення зазначеного кредитного договору та наявність простроченої заборгованості за кредитом.

Правові наслідки порушення грошового зобов`язання боржником визначені ст. 1048 – 1050 ЦК України, які передбачають відповідальність боржника та зобов`язують його сплатити суму боргу кредитору та процентів за користування кредитом, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позов підлягає до часткового задоволення та з відповідача підлягає стягненню на користь позивача 16510 грн. 00 коп. заборгованості за кредитом.

Питання про розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до вимог ч. 1 ст. 141 ЦПК України, зокрема вони підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд наводить наступний розрахунок (16510 х 100) : 60344,60 = 27,35 %, тобто позов задоволено на 27,35 %.

Розмір судового збору, що підлягає стягненню з відповідача, складає: 2662 грн. 40 коп. х 27,35 % = 728 грн. 17 коп., тобто з відповідача підлягає стягненню на користь позивача 728 грн. 17 коп. судових витрат зі сплати судового збору.

На підставі викладеного та керуючись ст. 3, 509, 526, 527, 530, 532, 599, 610- 612, 615, 629, 631, 634, 638, 1046-1050, 1054 ЦК України ст. 2, 3-13, 19, 81, 89, 141, 258, 259, 264, 265, 268, 274, 279, 352, 354 ЦПК України,

у х в а л и в:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "УКР КРЕДИТ ФІНАНС" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» заборгованість за договором про відкриття кредитної лінії №1473-9726 від 20.11.2024 станом на 16.11.2025 в сумі 16510 (шістнадцять тисяч п`ятсот десять) грн. 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» понесені судові витрати зі сплати судового збору у сумі 728 (сімсот двадцять вісім) грн. 17 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Рівненського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач – Товариство з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», м. Київ, бульвар Лесі Українки,26, офіс 407, ЄДРПОУ 38548598.

Відповідач – ОСОБА_1 , зареєстрована АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Повний текст рішення складено 27 березня 2026 року.

Суддя: Снітчук Р.М.