Вирок від 29 березня 2026 р. у справі №554/12794/25 — Шевченківський районний суд міста Полтави

Дата документу 30.03.2026Справа № 554/12794/25

Провадження № 1-кп/554/450/2026

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

«30» березня 2026 року Шевченківський районний суд міста Полтави у складі:

головуючого - судді ОСОБА_1 ,

за участі секретаря – ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтава кримінальне провадження №12025170420001026 за обвинуваченням:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Полтави, Полтавської області, громадянина України, із середньою освітою, не одруженого, не працюючого, маючого на утриманні малолітню дитину, учасника бойових дій, інваліда 2 групи, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого в силу ст.89 КК України,

у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.4 ст. 185 КК України,

за участі прокурора – ОСОБА_4 ,

обвинуваченого – ОСОБА_3 ,

ВСТАНОВИВ:

І. ФОРМУЛЮВАННЯ ОБВИНУВАЧЕННЯ ВИЗНАНЕ СУДОМ ДОВЕДЕНИМ

10.08.2025 року, близько 20 години 30 хвилин, ОСОБА_3 , перебуваючи у приміщенні торгового залу супермаркету «Сільпо», що розташований за адресою: м. Полтава вул. Івана Мазепи 45/4, на поверхні стійки, поряд із каво-машиною, виявив мобільний телефон марки «iPhone 16», чорного кольору, після чого у нього виник злочинний умисел направлений на таємне викрадення чужого майна. Реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, ОСОБА_3 , усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, діючи таємно, умисно, в умовах воєнного стану, з корисливих мотивів, впевнившись, що за його діями ніхто не спостерігає, шляхом вільного доступу, з поверхні стійки, викрав мобільний телефон марки «iPhone 16», чорного кольору, об`ємом пам`яті 256 GB, IMEI: НОМЕР_1 , вартістю 34 884 грн. 35 коп., що належав потерпілому ОСОБА_5 . В подальшому, ОСОБА_3 з місця вчинення кримінального правопорушення зник, викраденим розпорядився на власний розсуд, чим спричинив потерпілому ОСОБА_5 матеріального збитку на загальну суму 34 884 грн. 35 коп.

ІІ. ПРАВОВА КВАЛІФІКАЦІЯ КРИМІНАЛЬНОГО ПРАВОПОРУШЕННЯ

Дії обвинуваченого ОСОБА_3 під час досудового розслідування кваліфіковані вірно за ч. 4 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене в умовах воєнного стану.

ІІІ. ПОЗИЦІЯ ОБВИНУВАЧЕНОГО

Обвинувачений ОСОБА_3 в судовому засіданні вину у пред`явленому обвинувачені визнав повністю, фактичні обставини, викладені в обвинувальному акті повністю підтвердив, кваліфікацію кримінального правопорушення не оспорює. Суду пояснив, що 10.08.2025 року, приблизно о 20 годині 30 хвилин, він перебував в приміщенні магазину «Домашній», що за адресою: м. Полтава, вул. Героїв України, 4, де на поличці біля прилавку побачив мобільний телефон у рожевому чохлі. Він взяв вказаний телефон та поклав до свого пакету і вийшов з магазину. В скоєному щиро розкаюється, зробив відповідні висновки, пообіцяв, що більше таке не повториться. Просить врахувати, що він є учасником бойових дій, в 2023 році воював проти рф, отримав поранення під час безпосередньої участі у бойових діях, через отриману травму тривалий час лікувався, отримав інвалідність 2 групи.

ІV. ДОКАЗИ НА ПІДТВЕРДЖЕННЯ ВСТАНОВЛЕНИХ СУДОМ ОБСТАВИН

У зв`язку з тим, що обвинувачений ОСОБА_3 повністю визнав свою провину, щиросердно розкаявся у скоєному, не оспорює фактичні обставини кримінального правопорушення та його правову кваліфікацію, правильно розуміє зміст обставин кримінального провадження, немає сумнівів у добровільності та істинності його позиції, суд вважає недоцільним дослідження доказів, щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, а тому, у відповідності до ч.3 ст. 349 КПК України, суд обмежився тільки допитом обвинуваченого, а також дослідженням матеріалів, що характеризують обвинуваченого. Інші докази по справі не досліджувались.

V. МОТИВИ ПРИЗНАЧЕННЯ ПОКАРАННЯ

Відповідно до вимог ст.ст. 50, 65 КК України, покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами. Суд, призначаючи покарання, повинен урахувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що обтяжують та пом`якшують покарання.

Так, обвинувачений ОСОБА_3 раніше не судимий в силу ст. 89 КК України, вину у вчиненні кримінального правопорушення визнав повністю.

Також обвинувачений щиросердно розкаявся у скоєному, активно сприяв розкриттю кримінального правопорушення, повністю відшкодував шкоду потерпілому, шляхом повернення викраденого майна, що визнається судом обставинами, які пом`якшують його покарання.

На обліку у лікаря нарколога та лікаря психіатра обвинувачений не перебуває.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого судом не встановлено.

Крім того, відповідно до ч.3 ст. 65 КК України підстави для призначення більш м`якого покарання, ніж це передбачено відповідною статтею Особливої частини цього Кодексу за вчинене кримінальне правопорушення, визначаються ст. 69 цього Кодексу.

Згідно з ч.1 ст. 69 КК України за наявності кількох обставин, що пом?якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м?якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за це кримінальне правопорушення.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 р., з відповідними змінами «Про практику призначення судами кримінального покарання» призначення основного покарання, нижчого від найнижчої межі, передбаченої законом за даний злочин, або перехід до іншого, більш м`якого виду основного покарання, або непризначення обов`язкового додаткового покарання (ст. 69 КК) може мати місце лише за наявності декількох (не менше двох) обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного. У кожному такому випадку суд зобов`язаний у мотивувальній частині вироку зазначити, які саме обставини справи або дані про особу підсудного він визнає такими, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину і впливають на пом`якшення покарання, а в резолютивній — послатися на ч. 1 ст. 69 КК. При цьому необхідно враховувати не тільки мету й мотиви, якими керувалась особа при вчиненні злочину, а й її роль серед співучасників, поведінку під час та після вчинення злочинних дій тощо.

Згідно наданих обвинуваченим ОСОБА_3 документів, останній є учасником бойових дій, в період з 16.07.2023 по 20.08.2023 приймав безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту населення та інтересів держави, у зв?язку з військовою агресією рф проти України. Під час безпосередньої участі у бойових діях, а саме виконання бойового завдання в складі в/ч НОМЕР_2 в районі населеного пункту Кремінна, Луганської області внаслідок ворожого танкового обстрілу 23 липня 2023 року отримав ВТ, акуботравму обох вух у вигляді двобічної сенсоневральної приглуховатості, розрив ПХЗ, розрив медіального та латерального менісків лівого колінного суглобу. В період з 2023 по 2025 роки проходив лікування у зв?язку з травмою. Внаслідок поранення йому встановлено 2 групу інвалідності.

На підставі вищевикладеного, призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_3 суд враховує суспільну небезпеку скоєного ним діяння, його обставини та наслідки, особу винного, зокрема, що ОСОБА_3 раніше не судимий в силу ст. 89 КК України, вину у вчиненні кримінального правопорушення визнав повністю, повністю усвідомив суспільно-небезпечний характер свого діяння та його наслідки, щиросердно розкаявся у скоєному, активно спряв розкриттю кримінального правопорушення, посткримінальну поведінку обвинуваченого, яка є виключно позитивною, оскільки останній повністю відшкодовував шкоду завдану потерпілому ОСОБА_5 , потерпілий претензій до обвинуваченого не має, просить покарання призначити на розсуду суду, обвинувачений в судовому засіданні попросив вибачення, осудив свою поведінки, висловив щирий жаль з приводу скоєного, тобто, дійсно відверте, а не уявне визнання своєї провини у вчиненому злочинах, бажання залагодити провину, що підтверджується конкретними діями, спрямованими на виправлення зумовленої кримінальним правопорушенням ситуації, що знайшло своє відображення як у матеріалах кримінального провадження, так і під час судового розгляду, що визнається судом обставинами, які пом`якшують покарання обвинуваченого.

Також ОСОБА_3 має на утриманні малолітнього сина – ОСОБА_6 , за місцем проживання характеризується виключно позитивно.

Крім того, суд враховує ту обставину, що обвинувачений є учасником бойових дій, брав безпосередню участь у захисті держави від військової агресії рф проти України, під час безпосередньої участі у бойових діях, а саме виконання бойового завдання внаслідок ворожого танкового обстрілу отримав поранення, внаслідок поранення йому встановлено 2 групу інвалідності, у зв?язку із поранення періодично проходить лікування в медичних закладах, що свідчить про незадовільний стан його здоров?я.

Також судом враховується відсутність обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого та той факт, що особі повинно бути призначено покарання необхідне та достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.

Враховуючи всі вищи вкладені обставини, які істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, суд вважає можливим, в даному випадку, призначити покарання обвинуваченому ОСОБА_3 із застосуванням ч.1 ст. 69 КК України та вважає, що виправлення та перевиховання обвинуваченого можливо без ізоляції його від суспільства, призначивши йому покарання у виді позбавлення волі із застосуванням ст. 75 КК України.

За глибоким переконанням суду саме така міра покарання буде законною, обґрунтованою, справедливою, пропорційною і співрозмірною із ступенем тяжкості, характером, обставинами та наслідками вчиненого кримінального правопорушення, відповідати особі обвинуваченого та меті покарання, а також буде розумним балансом між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав і свобод особи.

VІ. МОТИВИ ІНШИХ РІШЕНЬ СУДУ

Під час досудового розслідування відносно обвинуваченого було обрано запобіжний захід у виді особистого зобов?язання, строк дії якого сплив. Підстав для обрання запобіжного заходу до набрання вироком законної сили суд не вбачає.

Цивільний позов у даному кримінальному провадженні не заявлений.

Відповідно до ч. 2 ст. 124 КПК України з обвинуваченого підлягають стягненню витрати на залучення експертів у розмірі 1782,80 грн., у відповідності до наданої довідки.

Питання відносно речових доказів слід вирішити на підставі ст. 100 КПК України.

Керуючись ст. ст. 349, 373, 374 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.4 ст. 185 КК України.

Призначити ОСОБА_3 покарання за ч.4 ст. 185 КК України, із застосуванням ч.1 ст. 69 КК України у виді 3 /трьох/ років позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування покарання у виді позбавлення волі, якщо він протягом 1 /одного/ року не вчинить нового кримінального правопорушення та виконає покладені на нього судом обов`язки.

Відповідно до п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_3 наступні обов`язки:

1)періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

2)повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання або роботи.

Відповідно до п.2 ч.3 ст. 76 КК України додатково покласти ОСОБА_3 наступні обов`язки:

1)не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП - НОМЕР_3 , на користь держави, витрати на проведення експертизи в сумі 1782 (одна тисяча сімсот вісімдесят дві) гривні 80 копійок.

Речові докази по кримінальному провадженні, а саме:

- мобільний телефон марки «iPhone 16», чорного кольору, об`ємом пам`яті 256 GB, IMEI: НОМЕР_1 , який, відповідно до постанови про визнання речовими доказами від 11.08.2025 року визнаний речовим доказом та, відповідно до зберігальної розписки, переданий на відповідальне зберігання потерпілому ОСОБА_5 – повернути законному володільцю ОСОБА_5 .

- чорно-білу футболку, яку відповідно до постанови про визнання речовими доказами від 11.08.2025 року визнано речовим доказом - повернути законному володільцю ОСОБА_3 ;

- оптичний носій інформації, на якому міститься відео з камери відеоспостереження внутрішнього приміщення «Сільпо», який, відповідно до постанови про визнання речовими доказами від 19.08.2025 року визнаний речовим доказом - залишити при матеріалах кримінального провадження.

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Полтавського апеляційного суду через Шевченківський районний суд міста Полтави шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 /тридцяти/ днів з моменту його проголошення.

Обмеження щодо оскарження вироку, визначені в ч.3 ст. 349 КПК України.

Копія вироку негайно після його проголошення вручається прокурору, обвинуваченому та потерпілій.

Копія судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учасникам судового провадження, які не були присутні в судовому засіданні.

Суддя Шевченківського районного суду

міста Полтави: ОСОБА_7