Вирок від 29 березня 2026 р. у справі №537/7679/25 — Крюківський районний суд м. Кременчука

Провадження № 1-кп/537/69/2026

Справа № 537/7679/25

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30.03.2026 Крюківський районний суд міста Кременчука в складі головуючого судді ОСОБА_1 за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , обвинуваченого ОСОБА_4 , захисника обвинуваченого адвоката ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Кременчуці в залі суду кримінальне провадження №12025170500000012 за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Демидівка Полтавської області, громадянина України, з професійною освітою, розлученого, непрацюючого, зареєстрованого місця проживання не має, фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого:

- 15.12.2011 Комсомольським міським судом Полтавської області за ч. 3 ст. 187, ст. 69 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 6 місяців, звільнений 07.08.2014;

- 04.02.2015 Полтавським районним судом Полтавської області за ч. 1 ст. 309 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі 50 неоподаткованих мінімумів доходів громадян в сумі 850 грн; ухвалою Полтавського районного суду Полтавської області від 17.02.2016 замінено покарання у вигляді штрафу на 50 годин громадських робіт;

- 22.10.2015 Кременчуцьким районним судом Полтавської області за ч. 2 ст. 289 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 3 роки; ухвалою Кременчуцького районного суду Полтавської області від 12.08.2016 скасовано звільнення від відбування покарання та направлено в місця позбавлення волі;

- 20.07.2020 Ленінським районним судом м. Кіровограда за ч. 1 ст. 391 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік, на підставі ст. 71 КК України приєднано невідбуту частину покарання за вироком Кременчуцького районного суду Полтавської області від 22.10.2015 та остаточно призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік 2 місяці, звільнений 20.09.2021;

- 05.07.2023 Комсомольським міським судом Полтавської області за ч. 4 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 2 роки,

- 19.09.2023 Крюківським районним судом м. Кременчука Полтавської області за ч.2 ст. 190, ч.4 ст. 185, ч.4 ст. 70, ч.1 ст.71 КК України до остаточного покарання 5 років 2 місяці позбавлення волі; ухвалою Полтавського апеляційного суду від 05.06.2025 вирок Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 19.09.2023 скасований, закрито кримінальне провадження за ч.4 ст. 185 КК України на підставі п.1-2 ч.2 ст. 284 КК України, виключено з мотивувальної та резолютивної частини вироку посилання на ч.4 ст.70 та ст.. 71 КК України, постановлено вважати ОСОБА_4 засудженим за ч.2 ст. 190 КК України до покарання, призначеного судом першої інстанції у виді 2 років позбавлення волі, вирок Комсомольського міського суду Полтавської області від 05.07.2023 постановлено виконувати самостійно, в іншій частині вирок залишено без змін;

- 17.12.2025 Київським районним судом м. Одеси за ч.2 ст. 190, ч.1 ст. 71 КК України до остаточного покарання 5 років 3 місяці позбавлення волі,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 186 КК України,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_6 скоїв кримінальне правопорушення за наступних обставин:

06.01.2025 близько 18 год. 00 хв. ОСОБА_4 прийшов до будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , де раніше проживав, який на час події винаймав ОСОБА_7 разом з ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 . Надалі ОСОБА_4 , зайшов на територію домоволодіння та через незачинені двері зайшов до будинку, де побачив невідомих йому раніше ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , між ними почалася розмова. В цей момент у ОСОБА_4 , який перебував всередині будинку, виник прямий злочинний умисел, спрямований на повторне відкрите викрадення чужого майна, поєднаного з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров`я потерпілого, в умовах воєнного стану. Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_6 , усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, діючи повторно в умовах воєнного стану, керуючись корисливим мотивом та метою, перебуваючи на кухні будинку, з метою встановлення місцезнаходження грошових коштів, цінного майна та подолання опору потерпілихнаніс удар ногою в область голови ОСОБА_7 , який сидів за столом, після чого ОСОБА_4 відкрито заволодів мобільним телефоном ОСОБА_7 «Samsung S24 Ultra». ІМЕІ: НОМЕР_1 , який лежав на столі, вартістю 5976 грн. 32 коп. Продовжуючи реалізацію свого злочинного наміру, ОСОБА_4 пройшов до кімнати будинку, де на ліжку сидів ОСОБА_8 , та наніс останньому два удари правою та лівою ногою у взутті в область обличчя, після чого відкрито заволодів належним ОСОБА_8 мобільним телефоном «Xiaomi» моделі «Redmi 9C NFC», ІМЕІ: НОМЕР_2 , який лежав на підвіконні біля ліжка, вартістю 1670 грн. У подальшому ОСОБА_4 , пересвідчившись, що потерпілі не чинять опору, зайшов до кімнати ОСОБА_7 , де відкрито заволодів сумкою типу «барсетка», в якій лежали належні ОСОБА_11 грошові кошти у сумі 450 доларів США, що згідно офіційного курсу НБУ станом на 06.01.2025 становило 18940 грн., 620 грн. та стартовий пістолет марки «SUR» моделі 2608 9 mm P.A.K., вартість якого становить 1617 грн. 55 коп. Далі ОСОБА_4 повернувся до кухні, куди в цей момент зайшов ОСОБА_10 , який повернувся з роботи. ОСОБА_4 наніс ОСОБА_10 удар ногою в область обличчя та запитав у ОСОБА_10 , де знаходяться грошові кошти, після чого відкрито викрав належні ОСОБА_10 грошові кошти в сумі 1000 грн. та мобільний телефон «Xiaomi» моделі «Redmi 7A», ІМЕІ: НОМЕР_3 , вартістю 1601 грн. 67 коп. Надалі ОСОБА_4 з місця скоєння правопорушення зник та розпорядився викраденим на власний розсуд. Своїми діями ОСОБА_4 завдав потерпілому ОСОБА_7 майнової шкоди на суму 21153 грн. 87 коп., завдав потерпілому ОСОБА_12 майнової шкоди на суму 1670 грн. та потерпілому ОСОБА_10 майнової шкоди на суму 2601 грн. 67 коп., а також завдав ОСОБА_8 тілесне ушкодження у вигляді синця на обличчі, яке за ступенем тяжкості відноситься до легкого тілесного ушкодження, та завдав ОСОБА_10 тілесне ушкодження у вигляді садна в ділянці обличчя, яке за ступенем тяжкості відноситься до легкого тілесного ушкодження.

Дії ОСОБА_4 органом досудового слідства кваліфіковані за ч.4 ст. 186 КК України, як відкрите викрадення чужого майна (грабіж), вчинене повторно, поєднане із насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров`я потерпілого, поєднане з проникненням в житло, в умовах воєнного стану.

На підставі досліджених доказів суд дійшов висновку, що дії ОСОБА_4 слід кваліфікувати за ч.4 ст. 186 КК України, як відкрите викрадення чужого майна (грабіж), вчинене повторно, поєднане із насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров`я потерпілого, в умовах воєнного стану. При цьому суд не вбачає підстав для кваліфікації дій обвинуваченого за кваліфікуючою ознакою проникнення в житло, а тому виключає її з обсягу доведеного обвинувачння.

Так, допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчиненні встановленого судом кримінального правопорушення не заперечував, суду пояснив про обставини і мотиви скоєного, як вказано у описовій частині вироку. Вказав, що не оспорює фактичних обставин справи. До будинку пішов, бо думав, що там досі проживає його мати. Дуже здивувався, коли побачив у будинку сторонніх людей. Він запитав, хто вони такі, вони пояснили, надалі стали грубо відповідати, тому він вирішив їх повчити. Не заперечував нанесення тілесних ушкоджень, вказав, що умисел на відкрите викрадення чужого майна у нього з`явився, коли побачив на столі мобільні телефони, забрав їх «щоб не було проблем». Сумку забрав, щоб покласти до неї телефони. Не заперечував корисливого мотиву кримінального правопорушення. Чітко всіх обставин скоєння правопорушення він не пам`ятає, оскільки минуло більше одного року з моменту вчинення правопорушення, які саме речі були в сумці, не пам`ятає, оскільки викинув її. Не оспорював обсягу викраденого майна. Зазначив, що намагався усунути спричинену шкоду та наступного дня після скоєння кримінального правопорушення повернувся у будинок, щоб добровільно повернути потерпілим мобільні телефони. Оскільки сумку він викинув десь по дорозі та не пам`ятав, де саме, то повернути її разом з речами, що в ній були, він не зміг. Вказав, що щиро розкаюється у вчиненому.

Всебічно, повно, неупереджено й безпосередньо з`ясувавши всі обставини кримінального провадження, перевіривши їх доказами, отриманими на підставі змагальності сторін та свободи у доведенні їх переконливості, дослідженими в судовому засіданні у їхній сукупності та оціненими з точки зору належності, допустимості, достовірності, достатності й взаємозв`язку, суд приходить до висновку, що винуватість ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України, є доведеною та підтверджується, крім визнання її обвинуваченим, сукупністю належних доказів, які узгоджуються між собою та які сторони вважали за необхідне надати суду.

Так, допитаний судом потерпілий ОСОБА_7 суду показав, що він разом з ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 з вересня 2024 року винаймав житло. У день події він близько 17-18 години повернувся додому з роботи та сів за стіл переглянути телефон. ОСОБА_8 та ОСОБА_9 перебували у кімнатах, ОСОБА_10 пішов на роботу забрати телефон. У цей час до квартири увійшов раніше незнайомий йому чоловік, який зараз присутній у судовому засіданні як обвинувачений, та запитав що він ( ОСОБА_7 ) тут робить у його хаті та повідомив, що він тут жив. На питання чоловіка він (потерпілий) пояснив, що винаймає житло. Деякий час розмова протікала спокійно, але в якийсь момент обвинувачений раптово почав злитися та вдарив його, ОСОБА_7 , ногою по голові в область вуха. Від удару свідомості не втрачав. Далі обвинувачений пішов в кімнату, запитував хлопців, де є гроші. У цей момент з роботи повернувся ОСОБА_10 , ОСОБА_4 вийшов з кімнати, взяв ОСОБА_10 за одяг та штовхнув на стіл, після чого повернувся до кімнати. ОСОБА_8 почав щось говорити, а ОСОБА_4 виволок його на кухню і вдарив. Куди саме бив обвинувачений ОСОБА_8 він не бачив, але коли обвинувачений пішов, ОСОБА_8 лежав у калюжі крові без свідомості. Надалі ОСОБА_4 пішов в кімнату до хлопців, а потім у його, ОСОБА_7 , кімнату. Чутно було, як він відкривав шафи та тумби. Після цього обвинувачений заспокоївся, ОСОБА_10 провів його за двір. ОСОБА_4 забрав із собою телефони, його сумку, де були грошові кошти у сумі 450 доларів США, 620 грн. та стартовий пістолет. Він точно пам`ятає суму грошових коштів, оскільки у день події давав ОСОБА_8 50 доларів США, щоб той обміняв їх. Коли обвинувачений пішов, вони викликали поліцію з телефону знайомого чоловіка. Наступного дня ОСОБА_4 повернувся, запитав, чи повідомили вони поліцію про подію, та віддав телефони, за сумку сказав, що не пам`ятає, де вона, загубив, якщо знайде - принесе. Міру покарання ОСОБА_4 просив визначити на розсуд суду.

У судовому засіданні були допитані особи, свідчення яких, за погодженням сторін, мали значення для правильного вирішення кримінального провадження. Від допиту свідків обвинувачення сторона обвинувачення відмовилася, сторона захисту про їх допит у суді не клопотала. На допиті інших потерпілих сторони не наполягали. Судом також досліджено всі зібрані під час досудового розслідування докази, які сторони вважали за необхідне надати суду.

Згідно з протоколом огляду місця події та додатків до нього у вигляді фотознімків від 06.01.2025 під час огляду домоволодіння виявлено та вилучено змиви РБК, сліди рук та слід протектору.

З протоколів пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 07.01.2025 та довідок до них вбачається, що потерпілий ОСОБА_8 , потерпілий ОСОБА_10 , потерпілий ОСОБА_9 за характерними ознаками зовнішності (сукупністю ознак), які вказані у кожному з протоколів, впізнали ОСОБА_4 як особу, що вчинила кримінальне правопорушення.

З протоколів проведення слідчих експериментів від 07.01.2025 з участю потерпілого ОСОБА_8 , з участю потерпілого ОСОБА_10 , з участю потерпілого ОСОБА_9 , з участю потерпілого ОСОБА_7 вбачається, що потерпілі послідовно відтворили дії кожного з присутніх, які вони бачили та чули, показали механізм і локалізацію нанесення тілесних ушкоджень.

Відповідно до висновку експерта № 26 від 07.01.2025 у ОСОБА_10 виявлене тілесне ушкодження у вигляді садна в ділянці обличчя, яке утворилося від дії тупого предмета (не менш, ніж від одного удару), можливо в строк і при обставинах, вказаних у постанові слідчого і підекспертним та за ступенем тяжкості відносяться до легких тілесних ушкоджень.

Вказані, досліджені судом докази, є належними та допустимими. Інші досліджені судом докази не спростовують висновків суду про винуватість ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення за обставин, встановлених судом. Розмір майнової шкоди, завданий потерпілим, сторона захисту не оспорювала. На підставі викладеного суд дійшов висновку, що винуватість ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 186 КК України, є доведеною, так як обвинувачений повторно вчинив відкрите викрадення чужого майна (грабіж), поєднане із насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров`я потерпілого, в умовах воєнного стану.

Кваліфікуюча ознака проникнення в житло, на думку суду, у діях обвинуваченого відсутня. Стороною обвинувачення в обвинувальному акті (другий абзац викладу фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважав встановленими за ч.4 ст. 186 КК України, та третій абзац формулювання обвинувачення) зазначено: «У вказаний час у ОСОБА_4 , який перебував всередині будинку, виник прямий злочинний умисел, спрямований на відкрите заволодіння майном вказаних осіб.». Тобто викладаючи фактичні обставини справи сторона обвинувачення прямо вказувала на час виникнення умислу у обвинуваченого : під час перебування всередині будинку.

Верховний Суд у своїх рішеннях сформував низку висновків щодо змістовного розуміння такої кваліфікуючої ознаки злочинів проти власності як проникнення у житло, інше приміщення чи сховище, у яких зокрема вказав, що при вирішенні питання про застосування кваліфікуючої ознаки «проникнення у житло, інше приміщення чи сховище» в складі кримінального правопорушення, вирішальне значення мають режим доступу до приміщення (вільний/обмежений) під час вчинення кримінального правопорушення проти власності та наявність у особи умислу на незаконне входження (потрапляння) до приміщення або незаконне перебування в ньому з метою заволодіння чужим майном. Так, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18 квітня 2018 року (справа №569/1111/16-к) наголосила, що необхідно виділяти фізичний та юридичний критерії розуміння поняття «проникнення». Зокрема, для визначення фізичного критерію підлягає встановленню: 1) факт входження (потрапляння) до приміщення (житла, іншого приміщення чи сховища); 2) час, спосіб, місце та обставини входження (потрапляння) до приміщення (житла, іншого приміщення чи сховища) з урахуванням режиму доступу до нього та до майна, яким бажає заволодіти особа. Для з`ясування юридичного критерію слід встановлювати: 1) незаконність входження (потрапляння) в приміщення (житло, інше приміщення чи сховище) або перебування в ньому, що обумовлюється відсутністю в особи права на перебування там, де знаходиться майно, яким вона бажає незаконно заволодіти; 2) мету, яку досягає особа, вчиняючи обрані дії, усвідомлення нею характеру вчиненого суспільно небезпечного діяння, зокрема й факту незаконного входження (потрапляння) до приміщення (житла, іншого приміщення чи сховища) чи перебування в ньому, передбачення наслідків вчиненого діяння.

Вирішуючи питання про наявність у діях особи ознаки «проникнення» слід взяти до уваги, що ця кваліфікуюча ознака має місце лише тоді, коли проникнення до житла, іншого приміщення чи сховища здійснювалося з метою заволодіння чужим майном. Не можна кваліфікувати як такі, що вчинені з проникненням у житло, інше приміщення чи сховище, дії особи, яка потрапила до житла, іншого приміщення чи сховища без умислу заволодіти чужим майном, однак заволоділа ним. При інкримінуванні «проникнення» важливим є факт усвідомлення особою незаконності входження (потрапляння) у відповідне приміщення або перебування в ньому під час вчинення злочину. Особа повинна усвідомлювати протиправність входження (потрапляння) у приміщення або перебування в ньому під час вчинення злочину, передбачати суспільно небезпечні наслідки такого протиправного входження (потрапляння) у приміщення й бажати їх настання або ж хоча і не бажати, але свідомо припускати їх настання.

З досліджених доказів, зокрема показів обвинуваченого та потерпілого ОСОБА_7 , вбачається, що обвинувачений ОСОБА_4 , безперешкодно зайшовши до будинку, оскільки двері у ньому не зачинялися, що підтвердив потерпілий у суді, запитав потерпілого, що він тут робить, після чого повідомив, що тут живе він, ОСОБА_4 , далі деякий час між обвинуваченим та потерпілим відбувалася спокійна розмова. При допиті у суді ОСОБА_4 пояснив, що за цією адресою він проживав разом з матір`ю та братом, після чого став проживати з цивільною дружиною окремо. Про те, що матір змінила місце проживання він не знав, йшов до матері, умисел на відкрите викрадення чужого майна у нього з`явився, коли побачив на столі мобільні телефони. Будь-якими іншими доказами не доводиться наявність у ОСОБА_4 умислу на заволодіння чужим майном ще до моменту його появи в будинку, а тому суд вважає, що наявність у діях обвинуваченого кваліфікуючої ознаки проникнення до житла не доведена дослідженими доказами.

Вирішуючи питання, пов`язане з визначенням міри та виду покарання обвинуваченому, суд, враховуючи вимоги ст.65-68 КК та реалізуючи принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання,приймає до уваги конкретні обставини справи,характер та ступінь тяжкості вчиненого діяння, яке є тяжким злочином, розмір шкоди, спричиненої злочином.

Судом також враховується особа обвинуваченого, який не має зареєстрованого місця проживання, розлучений, має задовільний стан здоров`я, на обліку в психоневрологічному диспансері за місцем проживання та наркологічному диспансері не перебуває, раніше неодноразово судимий. Крім цього судом береться до уваги відношення обвинуваченого до вчиненого злочину, часткове відшкодування спричиненої шкоди шляхом добровільного повернення частини викраденого майна на наступний день після вчинення злочину, що підтверджено потерпілим у суді.

Обставиною, яка пом`якшує покарання, суд визнає часкове усунення заподіяної шкоди.

Суд вважає, що у обвинуваченого відсутнє щире каяття, оскільки, незважаючи на визнання своєї вини та часткове повернення викраденого майна, він не вчинив дій, які б свідчили про його дійсне бажання виправити наслідки вчиненого та не допустити подібного у майбутньому, свої дії виправдовував ніби-то грубою поведінкою потерпілих. Щире каяття, як обставина, що пом`якшує покарання, може мати місце і в тому випадку, коли засуджений не погоджується з кваліфікацією своїх дій, проте щире каяття передбачає, окрім визнання особою факту вчинення кримінальних протиправних діянь, ще й щирий жаль з цього приводу та осуд своєї поведінки, співчуття потерпілому. ОСОБА_4 не приніс вибачень потерпілим, не намагався відшкодувати матеріальну шкоду, крім часткового повернення викраденого майна, а тому суд не переконаний у тому, що обвинувачений бажає стати на шлях виправлення.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого, судом не встановлено. При цьому суд не визнає обтяжуючою обставиною вчинення кримінального правопорушення повторно, оскільки повторність єознакою вчиненого ОСОБА_4 злочину, що впливає на його кваліфікацію, а тому за змістом ч. 4 ст.67 КК України суд не може ще раз врахувати повторність при призначенні покарання як обставину, що його обтяжує.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що ОСОБА_4 слід призначити покарання у межах, установлених у санкції частини 4 статті 186 КК України, що передбачає відповідальність за вчинений злочин, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують покарання, та вважає за необхідне визначити ОСОБА_4 покарання у виді позбавлення волі, що, на думку суду, буде необхідним і достатнім для виправлення останнього та попередження нових злочинів.

Суд вважає за необхідне обрати до вступу вироку у законну силу відносно ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, що забезпечить належну процесуальну поведінку обвинуваченого та дозволить уникнути ризиків вчинення нових правопорушень та переховування від суду.Строк відбування покарання ОСОБА_4 слід рахувати з моменту винесення вироку, зарахувавши у строк відбування покарання строк перебування під вартою з 06 год. 11 хв. 27.11.2025.

Питання щодо речових доказів слід вирішити відповідно до ст. 100 КПК України, а також стягнути з обвинуваченого витрати на проведення судових експертиз.

Керуючись ст.373, 374 КПК України, суд,-

Р І Ш И В :

ОСОБА_4 визнати винуватим в скоєнні кримінального правопорушення, передбаченного ч.4 ст. 186 КК України, та призначити йому покарання у виді 7 (семи) років позбавлення волі.

Відповідно до ч.4 ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання за попереднім вироком Київського районного суду м. Одеси від 17.12.2025 більш суворим, призначеного за цим вироком, визначити остаточно покарання ОСОБА_4 у виді 7 (семи) років позбавлення волі.

Строк відбування покарання рахувати ОСОБА_4 з 30.03.2026.

Зарахувати у строк відбування покарання ОСОБА_4 строк перебування під вартою з 06 год. 11 хв. 27.11.2025 по 29.03.2026.

Запобіжний захід ОСОБА_4 до вступу вироку в законну силу залишити тримання під вартою.

Речові докази - вилучені мобільні телефони «Xiaomi Redmi 7a» ІМЕІ: НОМЕР_3 , «Xiaomi Redmi 9C» ІМЕІ: НОМЕР_4 / НОМЕР_5 , «Samsung Galaxy S24» ІМЕІ: НОМЕР_1 - повернути власникам.

Стягнути із ОСОБА_4 на користь держави 11540 грн. 55 коп. витрат за проведення судової експертизи.

Вирок може бути оскаржений до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в судікопію вироку.

Засудженому та прокурору копію вироку вручити негайно після його проголошення.

Роз`яснити обвинуваченому право подати клопотання про помилування, право ознайомитися із журналом судового засідання і подати на нього письмові зауваження

Суддя: ОСОБА_1