Вирок від 29 березня 2026 р. у справі №528/21/26 — Гребінківський районний суд Полтавської області

Гребінківський районний суд Полтавської області

__________________________________________________________________________________

Справа №: 528/21/26 Провадження № 1-кп/528/64/26

В И Р О К

Іменем України

30 березня 2026 року м. Гребінка

Гребінківський районний суд Полтавської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

при секретарі судового засідання ОСОБА_2 ,

за участю учасників кримінального провадження:

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду з повною технічною фіксацією обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12025170580000511, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань від 30.11.2025 відносно:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та мешканця АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, з середньою освітою, не працюючого, не одруженого, на утриманні осіб не маючого, особою з інвалідністю не є, участі в АТО та ООС не брав, перебуваючого на військовому обліку призовників, раніше не судимого,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України,

в с т а н о в и в:

29.11.2025 близько 16 год. 25 хв. ОСОБА_4 , в період дії воєнного стану в Україні, визначеного 24.02.2022 Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», та який неодноразово продовжувався і діяв станом на 29.11.2025, правомірно перебуваючи в м. Гребінка, Лубенського району, Полтавської області, поруч з приміщенням магазину «Хвилинка» по вул. Ярослава Мудрого, 3 Б, діючи умисно, протиправно, з корисливих мотивів, шляхом вільного доступу, таємно викрав підлітковий спортивний велосипед марки «ARDIS» чорного кольору, який належав неповнолітньому ОСОБА_5 скориставшись тим, що останній залишив його без нагляду. Вартість викраденого велосипеда, згідно з висновком експерта № СЕ-19/117-25/26979-ТВ від 15.12.2025, становить 3 933 грн. 33 коп. Вказаними протиправними діями ОСОБА_4 спричинив потерпілому неповнолітньому ОСОБА_5 збитків на вищевказану суму, а викраденим розпорядився на власний розсуд.

Таким чином, ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, а саме у таємному викраденні чужого майна (крадіжці), вчиненому в умовах воєнного стану.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.22 КПК України, кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.

Суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, відповідно до ч.6 ст.22 КПК України, створив необхідні умови для реалізації сторонами кримінального провадження їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків

Так, в судовому засіданні 30.03.2026 року на запитання передбачені ст.348 КПК України, обвинувачений ОСОБА_4 надав відповіді, що суть обвинувачення йому зрозуміла, свою провину в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні, яке передбачене ч.4 ст. 185 КК України, обставини якого викладені в обвинувальному акті від 06.01.2026 року визнає повністю, не заперечував та не оспорював щодо обставин його вчинення, а саме місця, дати, часу та способу. Згодився надавати покази.

Прокурор Пирятинського відділу Лубенської окружної прокуратури ОСОБА_6 вважає за можливе не досліджувати докази щодо тих обставин, які ніким не оспорюються і здійснювати судовий розгляд на підставі ч.3 ст.349 КПК України.

Обвинувачений ОСОБА_4 не заперечував щодо розгляду даного кримінального провадження в спрощеному порядку.

Потерпілий ОСОБА_5 та його законний представник ОСОБА_7 в судове засідання не з`явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. В матеріалах справи міститься заява законного представника, в якій остання просила розгляд даного кримінального провадження проводити без її участі. Цивільний позов в справі не заявлений. Їх неявка не перешкоджає розгляду кримінального провадження по суті.

Враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_4 в повному обсязі визнав свою провину в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні, яке передбачене ч.4 ст. 185 КК України, обставини якого викладені в обвинувальному акті від 06.01.2026 року, та беручи до уваги думки: прокурора, обвинуваченого, за згодою учасників судового розгляду, відповідно до вимог ч.3 ст.349 КПК України, суд прийшов до висновку про недоцільність дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.

При цьому, суд з`ясував, чи правильно обвинувачений розуміє зміст цих обставин, які не оспорюються. Сумнівів щодо добровільності та істинності його позиції у суду немає.

Суд також роз`яснив учасникам розгляду даного кримінального провадження, що при таких обставинах вони позбавляються права оскаржити ці обставини справи у апеляційному порядку.

Переконавшись у добровільності позиції учасників судового розгляду, а також в тому, що вони усвідомлюють неможливість оскаржити обставини, встановлені під час досудового розслідування, в апеляційному порядку, суд прийшов до висновку про судовий розгляд кримінальної справи за правилами ч.3 ст.349 КПК України.

Це узгоджується з вимогами п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, розділу ІІІ Рекомендації № 6 R (87) 18 Комітету міністрів Ради Європи «Відносно спрощеного кримінального правосуддя» та практики Європейського Суду з прав людини щодо їх застосування, згідно яким суд повинен забезпечити належну реалізацію права на справедливий суд під час розгляду кримінальних проваджень шляхом спрощеного і скороченого розгляду.

При судовому розгляді кримінальної справи у порядку, передбаченому ч.3 ст.349 КПК України, питання, визначені ч.1 ст.368 КПК України, вирішуються судом.

В судовому засіданні у порядку ст. 351 КПК України обвинувачений ОСОБА_4 надав особисті покази, які в повному обсязі відповідають фактичним обставинам справи, тому суд находить їх достатніми та істинними.

При встановлених обставинах, оцінюючи досліджені докази, суд вважає, що вина обвинуваченого ОСОБА_4 у вчиненні вищезазначеного кримінального правопорушення у судовому засіданні доведена повністю і досліджених доказів достатньо для визнання його винуватим, зважаючи на повне визнання ним вини під час судового розгляду.

Дії ОСОБА_4 кваліфіковані за ч. 4 ст. 185 КК України, як дії, які виразилися у таємному викраденні чужого майна (крадіжці), вчиненій в умовах воєнного стану.

Так, майно, яким заволодів обвинувачений під час крадіжки, було для нього чужим, адже не перебувало в його власності чи законному володінні. ОСОБА_4 не мав на нього жодного права, цим майном він заволодів у спосіб, який заборонений законом. Це означає, що заволодіння майном відбулось протиправно. Викрадення майна здійснювалось обвинуваченим таємно із кваліфікуючими ознаками: вчинений в період воєнного стану.

ОСОБА_4 досяг віку, з якого наступає кримінальна відповідальність за викрадення чужого майна. Його дії характеризуються умислом та корисливою метою. ОСОБА_4 усвідомлював суспільно небезпечний характер його діянь, передбачав їх суспільно небезпечні наслідки та бажав їх настання. Корисливий мотив обвинуваченого полягав у тому, що при вчиненні кримінального правопорушення він прагнув обернути чуже майно на свою користь. ОСОБА_4 виконав усі дії об`єктивної сторони крадіжки, які вважав необхідними для доведення злочину до кінця. Отже, вчинений обвинуваченим злочини є закінченим.

При цьому, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки та оборони України, відповідно до п.20 ч. 1 ст.106 Конституції України, ЗУ «Про правовий режим воєнного стану», Указом Президента України від 24.02.2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24.02.2022 року № 2102-ІХ, із 05:30 год 24 лютого 2022 року в Україні введено воєнний стан, який діяв і на момент вчинення ОСОБА_4 кримінального правопорушення.

Тому суд вважає, що ОСОБА_4 дійсно вчинив умисні дії, що виразились у таємному викраденні чужого майна (крадіжці), вчиненій в умовах воєнного стану, тобто кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 185 КК України.

З цього приводу у суду відсутні сумніви щодо притягнення останнього до кримінальної відповідальності за санкцією указаного кримінального закону.

В судових дебатів прокурор ОСОБА_6 звернув увагу, що під час судового розгляду даного кримінального провадження обставини вчинення обвинуваченим ОСОБА_4 інкримінованому йому кримінальному правопорушенні знайшли своє підтвердження в повному обсязі, дії останнього кваліфіковано за ч.4 ст. 185 КК України, кваліфікація є вірною і обґрунтованою, а винність обвинуваченого, окрім особистого визнання ним своєї вини, повністю підтверджена отриманими та дослідженими доказами. Зазначив, що відносно обвинуваченого доцільно обрати покарання в межах санкцій статті кримінального кодексу України, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, а саме у виді позбавлення волі строком на 5 років із застосуванням ст. 75 КК України, встановивши йому іспитовий строк в 1 рік та покладення відповідних обов`язків визначених ст. 76 КК України. Процесуальні витрати стягнути з обвинуваченого на користь Держави. Питання щодо речових доказів вирішити у відповідності до ст.100 КПК України. Запобіжний захід до вступу вироку в законну силу не обирати.

Також в судових дебатах, обвинувачений ОСОБА_4 просив суд суворо не карати, не позбавляти його волі, щиро розкаявся за вчинене ним, погодився з покаранням яке запропоноване прокурором.

У судовому засіданні, окрім допиту обвинуваченого, судом були дослідженні докази, що посвідчують та характеризують його особу, а також документи щодо речових доказів та процесуальних витрат.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_4 суд керується загальними засадами, які визначені у ст.65 КК України, відповідно до якої суд призначає покарання: 1) у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу; 2) відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу; 3) враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.

При цьому, суд також виходить із положень ст.50 КК України відповідно до яких покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами , покарання не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.

Згідно роз`яснень п.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003року із змінами та доповненнями «Про практику призначення судами кримінального покарання», визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, суди повинні виходити з класифікації злочинів (ст.12 КК), а також із особливостей конкретного злочину й обставин його вчинення (форма вини, мотив і мета, спосіб, стадія вчинення, кількість епізодів злочинної діяльності, роль кожного зі співучасників, якщо злочин вчинено групою осіб, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали, тощо). Досліджуючи дані про особу підсудного, суд повинен з`ясувати його вік, стан здоров`я, поведінку до вчинення злочину як у побуті, так і за місцем роботи чи навчання, його минуле (зокрема, наявність не знятих чи не погашених судимостей, адміністративних стягнень), склад сім`ї (наявність на утриманні дітей та осіб похилого віку), його матеріальний стан тощо.

Так, відповідно до ст.12 КК України вчинене ОСОБА_4 кримінальне правопорушення, передбачене ч.4 ст.185 КК України кваліфікується, як тяжкий злочин, за вчинення якого не передбачено інших видів покарання окрім позбавлення волі.

За час судового розгляду справи в суді, ОСОБА_4 поводив себе позитивно, дотримувався встановленого в суді порядку, зауважень головуючого не отримував.

Щодо обставин, що обтяжують та пом`якшують відповідальність обвинуваченого. З цього приводу суд враховує, що у відповідності до ст. 67 КК України, що обтяжують відповідальність обвинуваченого органом досудового розслідування не встановлено та прокурором в судовому засіданні не наведено. Щодо наявності пом`якшуючих його відповідальність обставин, судом, у відповідності до ст. 66 КК України визнано щире каяття.

Згідно вимог ч.1 ст.19 КК України ОСОБА_4 є осудною, оскільки осудною визнається особа, яка під час вчинення кримінального правопорушення могла усвідомлювати свої дії (бездіяльність) і керувати ними.

Судом в повному об`ємі вивчена особа обвинуваченого ОСОБА_4 , який має зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 . Згідно довідки-характеристики наданої виконавчим комітетом Гребінківської міської ради від 17.12.2025 року, письмових заяв і скарг на ОСОБА_4 не надходило.

Згідно довідки КНП «Гребінківська міська лікарня» від 15.12.2025 року ОСОБА_4 на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває.

З даних вимоги ДІАП НП України вбачається, що ОСОБА_4 , раніше не притягувався до кримінальної відповідальності, вчинив кримінальне правопорушення вперше.

За інформацією згідно довідки виданої 12.12.2025 Лубенським районним сектором №1 філії ДУ «Центр пробації» в Полтавській області, ОСОБА_4 на обліку не перебуває.

Також враховано, що обвинувачений не є депутатом чи інвалідом, не одружений, утриманців не має. Крім того, обвинувачений ніде не працює, перебуває на обліку призовників. Завдана потерпілому майнова шкода повністю відшкодована, шляхом повернення викраденого майна.

Указані обставини потребують додаткового врахування при призначенні покарання обвинуваченій, оскільки мають істотне значення щодо вивчення особистості та відношення останнього до скоєного ним.

Також суд враховує, що хоча обвинувачений і вчинив злочин під час дії режиму воєнного стану, але злочин був вчинений на території Гребінківської ТГ Полтавської області поза межами районів вогневого ураження, тимчасової окупації або проходу військ та без будь-якого використання умов воєнного стану, потерпіла не являється особою, яка постраждала від військової агресії з боку російської федерації, в тому числі особою, яка переміщується у більш безпечні регіони України, злочин не вчинений щодо її майна, або щодо майна особи, яка тимчасово залишила житло, майно без контролю для укриття в безпечному місці, отже обвинувачений, вчиняючи кримінальне правопорушення, прагнучі досягти злочинної мети, не мав наміру скористатися умовами воєнного стану.

Отже, враховуючи характер і ступінь суспільної небезпечності вчиненого обвинуваченим кримінального правопорушення, обставин його вчинення, відомостей, що характеризують його особу, тяжкість вчиненого ним кримінального правопорушення, позицію державного обвинувача, обвинуваченого, обставини викладені органом пробації в досудовій доповіді, додержуючись принципу законності, індивідуалізації, справедливості та обґрунтованості покарання, а також враховуючи, що згідно ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, та з огляду на всі обставини в цілому, суд приходить до висновку про те, що ОСОБА_4 за вчинення тяжкого злочину належить призначити покарання за ч. 4 ст. 185 КК України у виді мінімального покарання в межах санкції статті інкримінованому йому злочину, а саме 5 років позбавлення волі.

В той же час, загальні засади призначення покарання (стаття 65 КК України) наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації кримінальної відповідальності призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування, завданням якої є виправлення та попередження нових злочинів. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання. Реалізація цієї функції становить правозастосовну інтелектуально-вольову діяльність суду, в рамках якої і приймається рішення про можливість застосування чи незастосування ст. 75 КК України, за змістом якої рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням суд може прийняти лише у випадку, якщо при призначенні покарання певного виду і розміру, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення обвинуваченого без відбування покарання.

Дискреційні повноваження суду визнаються і Європейським судом з прав людини (зокрема, у справі "Довженко проти України"), який у своїх рішеннях зазначає лише про необхідність визначення законності, обсягу, способів та меж застосування свободи оцінювання представниками судових органів з огляду на відповідність таких повноважень суду принципу верховенства права. Це забезпечується, зокрема, відповідним обґрунтуванням обраного рішення у процесуальному документі суду.

З цього приводу, суд враховує, що вищенаведені обставини знижують фактичну ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення і ступінь небезпечності винної особи для суспільства, що у своїй сукупності утворює підставу для висновку суду, що перевиховання та виправлення ОСОБА_4 залишається можливим без ізоляції від суспільства, та вважає за доцільне застосувати до нього положення ст. 75 та ст. 76 КК України, призначивши покарання з іспитовим строком терміном на 1 рік з визначенням відповідних обов`язків судом.

Такий висновок узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, який зазначив, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним («Скоппола проти Італії» від 17 вересня 2009 року).

На переконання суду, саме таке покарання є необхідним, достатнім, справедливим для виправлення обвинуваченого, запобігання вчинення нових злочинів, як самим обвинуваченим, так і іншими особами, забезпечує співрозмірність діяння та кари, відповідає таким принципам Європейської конвенції з захисту прав людини і основоположних свобод, як пропорційність обмеження прав людини, легітимна мета та невідворотність покарання. Справедливість покарання полягає насамперед у тому, що воно має відповідати загальнолюдським цінностям, моральним устоям суспільства, переконувати громадян у правильності судової політики.

Підстав для застосування до обвинуваченого більш тяжкого покарання чи менш тяжкого, з врахуванням тяжкості скоєного, його особи, суд не знаходить.

Долю речових доказів слід вирішити у відповідності до ст. 100 КПК України.

Цивільний позов не заявлявся.

Процесуальні витрати у вигляді вартості проведення судово-товарознавчої експертизи на підставі ч. 2 ст. 124 КПК України слід стягнути з обвинуваченого ОСОБА_4 на користь держави.

Підстав для його обрання судом запобіжного заходу до набрання вироком законної сили не встановлено.

Керуючись: ст. 22, ст. 100, ст. 122, 124, ст. ст. 349, 368-371, 373, 374, 376 КПК України, ст.ст.50, 56, 65-67, 75, 76, ч. 4 ст. 185 КК України, суд,

у х в а л и в :

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України та призначити йому покарання у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від відбування призначеного покарання у виді позбавлення волі, з випробуванням, встановивши іспитовий строк терміном у 1 (один) рік.

Покласти на ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обов`язки, передбачені ч. 1 ст. 76 КК України, а саме: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання чи роботи; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Іспитовий строк ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , рахувати з моменту проголошення вироку, а саме 30.03.2026 року.

Стягнути з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь держави судові витрати на проведення судово-товарознавчої експертизи в розмірі - 1782 (одна тисяча сімсот вісімдесят дві) грн. 80 коп.

Речові докази: - підлітковий спортивний велосипед марки «ARDIS» чорного кольору, який переданий на відповідальне зберігання потерпілому ОСОБА_5 , залишити в останнього за належністю.

Вирок суду може бути оскаржений в апеляційному порядку до Полтавського апеляційного суду через Гребінківський районний суд Полтавської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинувачуваному та прокурору..

Суддя ОСОБА_8