Постанова від 30 березня 2026 р. у справі №587/5088/25 — Сумський апеляційний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 березня 2026 року м.Суми

Справа №587/5088/25

Номер провадження 22-ц/816/1838/26

Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Черних О. М. (суддя-доповідач),

суддів - Петен Я. Л. , Замченко А. О.

учасники справи:

позивач – Товариство з обмеженою відповідальністю «Іннова Нова»

відповідач – ОСОБА_1 ,

розглянув у письмовому провадженні апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого звернувся ОСОБА_2 , на рішення Сумського районного суду Сумської області від 28 січня 2026 року ухваленого в складі судді Гончаренко Л.М. в цивільній справі № 587/5088/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Іннова Нова» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

УСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст вимог позову

У листопаді 2025 року представник ТОВ «Іннова Нова» звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за Договором надання грошових коштів у позику № 8299330525 від 24.05.2025, який в подальшому уточнив. Просив стягнути з відповідача заборгованість в сумі 25550 грн 00 коп, з яких: 10500,00 грн. - заборгованість за процентами; 1050 грн 00 коп. – комісія за надання кредиту, 14000,00 грн – заборгованість за неустойкою.

Позовна заява вмотивована тим, що 24 травня 2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Іннова Нова» і ОСОБА_1 було укладено договір про надання грошових коштів у позику № 8299330525. До договору додано правила надання споживчих кредитів, затверджених 17.11.2024, які складають єдиний договір, в якому визначаються всі його істотні умови та з яким позичальник був попередньо ознайомлений. Договір був укладений в письмовій формі у вигляді електронного документа, створеного та підписаного згідно з вимогами, визначеними Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг», а також з урахуванням особливостей, передбачених ст. ст. 3, 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію». Відповідно до п. 1 договору позики позикодавець зобов`язується надати позичальнику позику на суму у розмірі: 7000 грн. 00 коп. шляхом перерахунку на банківський рахунок (банківську картку) на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути позику у погоджений умовами договору строк або достроково та сплатити проценти за користування позикою.

Банком зобов`язання за договором виконані в повному обсязі, в свою чергу відповідач допустив порушення умов договору, в зв`язку з чим утворилась заборгованість.

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

Рішенням Сумського районного суду Сумської області від 28 січня 2026 року у складі судді Гончаренко Л.М. було частково задоволено позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Іннова Нова» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Суд першої інстанції виходив із того, що позивачем ТОВ «Іннова Фінанс» доведено факт укладення 24 травня 2025 року з ОСОБА_1 . Договору надання грошових коштів у позику № 8299330525 в електронній формі, який підписаний за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором. ТОВ «Іннова Нова» у повному обсязі виконало свої зобов`язання за вищевказаним договором, надавши кредит в сумі 7000,00 грн. відповідачу ОСОБА_1 , який не повернув кошти та допустив порушення умов договору. Судом першої інстанції встановлено, що нарахування відсотків в сумі 10500,00 гривень, є правомірними та відповідають умовам договору. В свою чергу, вимоги щодо стягнення неустойки та комісії за надання кредиту є необґрунтованими та не підлягають задоволенню. Пославшись на норми ч. 5 ст.12 Закону України «Про споживче кредитування», щодо нікчемності нарахування комісії та норми п. 18 Прикінцевих та Перехідних положень Цивільного кодексу України, щодо неправомірності нарахування неустойки у період дії в Україні воєнного стану. Судом першої інстанції також вирішено питання щодо правничої допомоги та стягнуто з ТОВ «Іннова-Нова» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в сумі 2500,00 гривень

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

Скаржник вважає, що рішення Сумського районного суду Сумської області від 28 січня 2026 року, в частині суми стягнення за правничу допомогу не відповідає вимогам законності та обґрунтованості, суд неналежним чином дослідив докази порушуючи норми процесуального права. Просить рішення Сумського районного суду Сумської області від 28 січня 2026 року у справі № 587/5088/25 в частині розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу, понесених відповідачем, скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким стягнути з ТОВ «Іннова-Нова» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 5419,20 гривень, тобто пропорційно з обсягом задоволених вимог.

Вказав, що суд першої інстанції, зменшуючи розмір витрат на професійну правничу допомогу з 8000 грн до 2500 грн, фактично вийшов за межі наданих йому процесуальних повноважень та порушив принципи диспозитивності й змагальності цивільного процесу. Зокрема, зазначив, що матеріалами справи підтверджено реальність та оплатність понесених відповідачем витрат, їх розмір визначений договором, деталізований за видами правничої допомоги та підтверджений належними доказами. При цьому інша сторона не подала належного клопотання про зменшення витрат із обґрунтуванням їх неспівмірності, як того прямо вимагає частина п`ята статті 137 ЦПК України та правові висновки Великої Палати Верховного Суду.

З огляду на викладене, вважає рішення суду в частині зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, таким, що підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про стягнення на користь відповідача суми понесених та належно підтверджених витрат пропорційно задоволеним позовним вимогам у розмірі 5419,20 грн (8000 грн. гонорар адвоката х 67,74 % - розмір позовних вимог, які не були задоволені судом). Представник скаржника зазначив, що відповідач у суді апеляційної інстанції у зв`язку з підготовкою та поданням апеляційної скарги очікує понести 3000 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Надходження апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27 лютого 2026 року справу передано судді-доповідачеві – Черних О.М.

Ухвалою Сумського апеляційного суду у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ від 04 березня 2026 року відкрито апеляційне провадження в указаній справі.

Ухвалою Сумського апеляційного суду у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ від 04 березня 2026 року справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.

Короткий зміст відзиву на апеляційну скаргу.

Представник ТОВ «ІННОВА –НОВА» просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_1 , а рішення Сумського районного суду Сумської області залишити в силі. Вважає, що висновки суду щодо розміру стягнутої правничої допомоги були здійснені керуючись принципом верховенства права та справедливості, у відповідності до норм процесуального законодавства.

Позиція апеляційного суду

Оскільки рішення Сумського районного суду Сумської області від 28 січня 2026 року оскаржується лише в частині суми витрат на правничу допомогу, тому в іншій його частині у відповідності до ч.1 ст. 367 ЦПК України та роз`яснень п.15 Постанови Пленуму ВСУ №12 від 24.10.2008 року «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку» колегією суддів рішення не перевіряється.

У частині третій статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно із ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

За змістом ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотримання норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог або заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржуване рішення не відповідає в повній мірі.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.

2. Мотивувальна частина

Фактичні обставини справи

З матеріалів справи, які містяться в електронному вигляді, вбачається, що 24 травня 2025 року між ТОВ «Іннова Нова» та ОСОБА_1 укладено Договір надання грошових коштів у позику № 8299330525, який підписаний відповідачем ОСОБА_1 електронним підписом з одноразовим ідентифікатором 8597.

Згідно квитанції до платіжної інструкції № 20232-1354-220459307, ТОВ ФК «Контрактовий Дім» було здійснено за дорученням ТОВ «Іннова Нова» успішний переказ коштів на картку клієнта ОСОБА_1 24.05.2025 року (о 23-05-06) на суму 7000 грн., номер транзакції в системі 1612380586.

ТОВ «ІННОВА Нова», станом на 03 грудня 2025 року, просить стягнути з відповідача заборгованість за Договором надання грошових коштів у позику № 8299330525 у розмірі 25550,00 гривень, з яких: 10500,00 грн. заборгованість за процентами; 1050 грн 00 коп. – комісія за надання кредиту, 14000,00 грн – заборгованість за неустойкою (а.с.44-46).

На підтвердження понесених судових витрат на професійну правничу допомогу сторона відповідача надала договір про надання правничої допомоги № 12/11 від 12.11.2025 (а.с.30), квитанції на перерахування коштів в загальній сумі 6500,00 гривень та 1500,00 гривень (а.с.31, та зворот 31), ордер (а.с.29).

Мотиви з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно з ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

У статті 263 ЦПК України визначені наступні вимоги до законності і обґрунтованість судового рішення. Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Наведеним вимогам рішення суду відповідає не в повному обсязі.

Зменшуючи суму витрат на правничу допомогу суд першої інстанції виходив з критеріїв обґрунтованості та пропорційності судових витрат, а також принципу розумності їхнього розміру, конкретних обставин справи. Враховуючи часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції вважав, що розмір витрат на професійну правничу допомогу, який підлягає стягненню з позивача на користь відповідача повинен становити 2500,00 гривень.

Колегія суддів не в повній мірі погоджується з даними висновками.

Відповідно до ч. 1-4 ст. 137 ЦК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Згідно частин першої, другої статті 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до статті 60 ЦПК України представником у суді може бути адвокат або законний представник.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Тобто, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Зазначене узгоджується з висновками, викладеними у постановах Великої Палати Верховного Суду: від 04 червня 2019 року у справі № 9901/350/18 (провадження №11-1465заі18) та додатковій постанові у вказаній справі від 12 вересня 2019 року.

При визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 23 січня 2014 року у справі «East/WestAllianceLimited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Вирішуючи питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд має пересвідчитись, що заявлені витрати є співмірними зі складністю справи, а наданий адвокатом обсяг послуг і витрачений час на надання таких послуг відповідають критерію реальності таких витрат. Також суд має врахувати розумність розміру витрат на професійну правничу допомогу та чи не буде їх стягнення становити надмірний тягар для іншої сторони.

Таким чином, суд може зменшити розмір судових витрат, якщо: заявлені судові витрати завищені, враховуючи обставини справи (ціна позову, тривалість справи, виклик свідків, призначення експертизи тощо); суду не було надано достатніх доказів фактичного здійснення витрат (відсутні акт прийому-передачі юридичних послуг, платіжне доручення та квитанції про сплату за надані послуги тощо); заявлені судові витрати були недоцільні або не обов`язкові (не підтверджена нагальна потреба у вивченні додаткових джерел права, завищений обсяг часу на технічну підготовку документів тощо).

У постанові від 16 листопада 2022 року в справі № 922/1964/21 Велика Палата Верховного Суду зауважила, що «не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.».

У додатковій постанові Верховного Суду від 08 вересня 2021 року у справі №206/6537/19 (провадження №61-5486св21) зазначено, що попри волю сторін договору визначати розмір гонорару адвоката, суд не позбавлений права оцінювати заявлену до відшкодування вартість правничої допомоги на підставі критеріїв співмірності, визначених частиною четвертою статті 137 ЦПК України.

Судом першої інстанції було вірно враховано вказану правову позицію та застосовано зменшення суми витрат на правничу допомогу, разом з тим, судом першої інстанції не враховано відсоток задоволених позовних вимог для визначення пропорційності.

Матеріали справи свідчать про те, що ухвалою суду першої інстанції від 04 листопада 2025 року вирішено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження.

Отже, судові засідання у справі за участю сторін не проводились. Стороною позивача та відповідача були надані письмові пояснення та розгляд справи відбувся без участі сторін. Тобто, обсяг наданої представником відповідача правничої допомоги фактично обмежується складанням відзиву на позовну заяву.

Колегія суддів, вивчивши матеріали, врахувавши практику Верховного Суду, вважає, що зурахуванням обсягу та складності наданих представником відповідача ОСОБА_2 послуг з правничої допомоги протягом розгляду справи судом першої інстанції, принципів співмірності та розумності судових витрат, критерію реальності адвокатських витрат, з урахуванням задоволення позовних вимог позивача на 32,26 %, вважає, що судові витрати за надання правничої допомоги під час розгляду справи у суді першої інстанції у розмірі 4 000,00 грн будуть справедливими і не створить надмірний тягар для іншої сторони.

Також колегія суддів вважає за необхідне зауважити, що відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, у разі часткового задоволення позову судові витрати у справі покладаються на обидві сторони пропорційно до задоволених позовних вимог.

Оскільки вимоги позивача було задоволено частково, в процентному співвідношенні 32,26 % на 67,74 %, з позивача на користь відповідача підлягає стягненню судові витрати на правничу допомогу в сумі – 2709,60 гривень (4000,00 грн.* 67,74 %).

Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги

Виходячи з вищезазначеного, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374, п. 3, ч.1 ст. 376 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги може скасувати чи змінити судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення при невідповідності висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи.

Керуючись ст. ст.368, 374, 376, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого звернувся ОСОБА_2 , задовольнити частково.

Рішення Сумського районного суду Сумської області від 28 січня 2026 року в цивільній справі № 587/5088/25 – змінити в частині стягнення витрат на правничу допомогу.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Іннова Нова», код ЄДРПОУ 44127243, на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , витрати на правничу допомогу в розмірі 2709,60 гривень.

? Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий - О. М. Черних

Судді: Я. Л. Петен

А. О. Замченко