Постанова від 30 березня 2026 р. у справі №504/5366/25 — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 33/813/823/26

Номер справи місцевого суду: 504/5366/25

Головуючий у першій інстанції Якимів А. В.

Доповідач Громік Р. Д.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.03.2026 року м. Одеса

Суддя Одеського апеляційного суду Громік Р.Д., розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову судді Доброславського районного суду Одеської області від 23 лютого 2026 року у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП,

В С Т А Н О В И В:

Постановою судді Доброславського районного суду Одеської області від 23 лютого 2026 року ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 126 КУпАП, та призначено йому адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 2400 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 40800 гривень на користь держави з позбавленням права керування транспортним засобом строком на 5 років, без оплатного вилучення транспортного засобу; стягнено з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в сумі 665,6 гривень.

Не погодившись з даною постановою, 09 березня 2026 року адвокат Прядко О.О., який діє в інтересах ОСОБА_1 , подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову судді Доброславського районного суду Одеської області від 23 лютого 2026 року, посилаючись на порушення норм процесуального та матеріального права.

Крім того, апелянт просить поновити строк на апеляційне оскарження постанови судді Доброславського районного суду Одеської області від 23 лютого 2026 року, мотивуючи поважністю пропуску строку на апеляційне оскарження тим, що ОСОБА_2 постанову суду не отримував, внаслідок чого пропустив строк на подання апеляційної скарги. Про існування оскаржуваної постанови дізнався 06 березня 2026 року через застосунок «Дія».

Вивчивши матеріали справи та апеляційну скаргу, вважаю, що апеляційна скарга підлягає поверненню особі, яка її подала, за наступних підстав.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.

Зі змісту клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження випливає, що причини пропуску строку на подання апеляційної скарги є необґрунтованими, виходячи з наступного.

Доводи клопотання щодо поновлення строку про те, що ОСОБА_2 не отримував постанову судді Доброславського районного суду Одеської області від 23 лютого 2026 року, внаслідок чого пропустив строк на подання апеляційної скарги не можуть бути прийняти до уваги апеляційним судом з огляду на таке.

Оскаржувана постанова винесена 23 лютого 2026 року, а тому останнім днем для подачі апеляційної скарги є 05 березня 2026 року.

Про розгляд справи, призначений на 23 лютого 2026 року ОСОБА_2 був повідомлений шляхом надсилання на адресу місця проживання, що вказана у протоколі про адміністративне правопорушення, судової повістки, яка не вручена останньому з незалежних від суду причин, а також додатково у спосіб розміщення оголошення на офіційному сайті суду - https://km.od.court.gov.ua/sud1515/pres-centr/povidomlennia-pro-vyklyk/1959694/. (а.с.10-11).

Таким чином, суд першої інстанції вжив усі можливі заходи щодо сповіщення ОСОБА_2 про розгляд справи.

В апеляційній скарзі скаржник зазначає, що про існування оскаржуваної постанови дізнався 06 березня 2026 року через застосунок «Дія».

Проте суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що отримання скаржником постанови 06 березня 2026 року не є поважною причиною для поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, оскільки положення ст. 294 КУпАП пов`язують обчислення строку на оскарження з днем винесення постанови суду першої інстанції, а не з днем отримання тексту постанови суду першої інстанції, а, відтак, посилання на дату отримання копії постанови не може бути достатньою підставою для поновлення строку на її оскарження.

Таким чином, посилання скаржника про те, що він фактично про оскаржувану постанову дізнався лише 06 березня 2026 року не є поважною причиною для поновлення строку на апеляційне оскарження.

Суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що Європейський суд з прав людини наголошує, що особа, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

В рішенні Європейського суду з прав людини від 29 жовтня 2010 року у справі «Устименко проти України» суд зазначив, що необґрунтоване поновлення строку оскарження остаточного рішення по справі зі спливом значного періоду часу без обґрунтованих підстав порушує принцип правової визначеності, і як наслідок тягне порушення ст. 6 Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Також в рішенні «Пономарьов проти України» суд звернув увагу на те, що якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності. Хоча саме національним судам, перш за все, належить виносити рішення про поновлення строку оскарження, їх свобода розсуду не є необмеженою. Суди повинні обґрунтовувати відповідне рішення. У кожному випадку національні суди повинні встановити, чи виправдовують причини поновлення строку оскарження втручання у принцип правової визначеності, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів стосовно часу або підстав для поновлення строків.

Таким чином Європейський Суд з прав людини, рішення якого є джерелом права в Україні вважає, що поновлення судом пропущеного строку без наведення обґрунтованих причин порушує принцип правової визначеності, зокрема порушення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Процесуальний строк може бути поновлений лише за умови його пропуску з поважних причин. Поняття поважних причин пропуску строків є оціночним, а його вирішення покладається на розсуд суду. При цьому під поважними причинами слід розуміти лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежали від волевиявлення особи, пов`язані дійсно з істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливлювали чи ускладнили можливість своєчасного звернення до суду у визначений законом строк.

У зв`язку з викладеним, апеляційний суд дійшов висновку, що поважні причини поновлення строку на апеляційне оскарження відсутні, тому немає підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження постанови судді Доброславського районного суду Одеської області від 23 лютого 2026 року та апеляційна скарга підлягає поверненню особі, яка її подала.

Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови судді Доброславського районного суду Одеської області від 23 лютого 2026 року відмовити.

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову судді Доброславського районного суду Одеської області від 23 лютого 2026 року у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП, – повернути особі, яка її подала, разом з усіма доданими до неї матеріалами.

Копію постанови та апеляційну скаргу, разом з усіма доданими до неї матеріалами негайно надіслати особі, яка її подала.

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя Одеського апеляційного суду Р.Д. Громік