Постанова від 22 березня 2026 р. у справі №501/5125/25 — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 33/813/723/26

Номер справи місцевого суду: 501/5125/25

Головуючий у першій інстанції Яковець Є. О.

Доповідач Громік Р. Д.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.03.2026 року м. Одеса

Суддя Одеського апеляційного суду: Громік Р.Д.

за участю секретаря Скрипченко Г.В.,

за участі:

правопорушника ОСОБА_1 ,

захисника Єргієва Д.І.

розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову судді Чорноморського міського суду Одеської області від 05 лютого 2026 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000,00 грн, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік; стягнено з ОСОБА_1 судовий збір на користь держави у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 605,60 грн,

В С Т А Н О В И В:

З протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №474568 від 05.10.2025 вбачається, що 05 жовтня 2025 року о 22:35 год водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом – автомобілем Chrysler 300C, реєстраційний номер НОМЕР_1 , по вул. Захисників України (колишня назва - вул. 1 Травня), 7, в м. Чорноморську Одеського р-ну Одеської обл. з ознаками алкогольного сп`яніння (запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови) та в порушення п. 2.5 Правил дорожнього руху від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння, зокрема на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціального технічного засобу – алкотестера Drager та в закладі охорони здоров`я, відмовився.

Постановою судді Чорноморського міського суду Одеської області від 05 лютого 2026 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000,00 грн, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік; стягнено з ОСОБА_1 судовий збір на користь держави у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 605,60 грн.

Не погодившись із постановою суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, та закрити провадження на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку із відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, посилаючись при цьому на порушення норм матеріального та процесуального права.

В доводах апеляційної скарги зазначено, що матеріали справи не містять жодних відомостей про обставини керування транспортним засобом. Відеозаписом не зафіксовано на руху транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 , ані пояснень особи щодо керування, зокрема він не вказує, що керував певним транспортним засобом – коли, звідки, куди тощо він рухався.

Крім того 23 березня 2026 року адвокат Єргієв Д.І., який діє в інтересах ОСОБА_1 , подав додаткові пояснення у справі в яких зазначає, що:

1) почервоніння в очах обумовлено тим, що він перебуває у добровольчому формуванні територіальної громади та приймає участь в заходах роботи протиповітряної оборони проти атакуючих безпілотних летальних апаратів, що відбувається вночі та обумовлює недосипання та почервоніння в очах. Крім того, почервоніння очей, про яке вказав поліцейський у протоколі, як про ознаку сп`яніння, не належить до переліку ознак сп`яніння, визначених пунктом 3 розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України 09.11.2015 №1452/735;

2) ОСОБА_1 у вільних показах пояснив, що в той день його транспортним засобом керував також ОСОБА_2 , а ОСОБА_1 прийшов до автомобілю за документами. Пояснив, що перебував у знайомої, яка проживаю у будинку поруч;

3) при розблокуванні автосигналізації засвічуються габаритні вогні, але автомобіль не рухається та відповідно він ним не керував.

Вивчивши доводи поданої апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 1 КУпАП завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

Судовий розгляд справ повинен відповідати загальним принципам, а саме: верховенству права, законності, рівності перед законом і судом, поваги до людської гідності, забезпечення права на свободу та особисту недоторканість, презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості, тощо.

Згідно із ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Статтею 280 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частина перша статті 130 КУпАП передбачає відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції - тягнуть за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік і на інших осіб - накладення штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до п.2.9 а, 2.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року за №1306, водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

На підставі пунктів 2, 3 Розділу 1 Інструкції «Про виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої наказом МВС України та МОЗ України від 09 листопада 2015 року №1452/753 (далі - Інструкція), огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану.

Ознаками алкогольного сп`яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.

Пункт 1.3 Правил дорожнього руху передбачає, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також, бути взаємно ввічливими.

Відповідно до п. 2.5 ПДР, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідальність за порушення зазначених вимоги ПДР України передбачена статтею 130 КУпАП.

Порядок оформлення та вимоги до оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення за ст.130 КУпАП врегульовано Інструкцією з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої Наказом МВС України 07.11.2015 № 1395 (далі - Інструкція № 1395); Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою Наказом МВС України, МОЗ України № 1452/735 від 09.11.2015 (далі - Інструкція № 1452/735).

Відповідно до пункту 2 розділу І «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану.

У разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров`я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення (пункт 7 розділу І Інструкції).

Судом першої інстанції правильно встановлено, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення підтверджується:

- протоколом про адміністративне правопорушення ЕПР1 №474568 від 05 жовтня 2025 року, в якому зазначені обставини адміністративного правопорушення (а.с.3);

- рапортом працівника поліції про виявлення правопорушення (а.с.2);

- направленням на огляд водія транспортного засобу на стан алкогольного сп`яніння щодо ОСОБА_1 , в якому зазначені ознаки сп`яніння та є запис про його відмову від огляду (а.с.4);

- актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів щодо ОСОБА_1 , в якому зазначені ознаки сп`яніння та є запис про його відмову від огляду (а.с.5);

- відомостями з бази даних Національної поліції України про наявність у ОСОБА_1 чинного посвідчення водія категорії В, С (а.с.7);

- відомостями з бази даних Національної поліції України щодо ОСОБА_1 (а.с.8);

- відомостями з бази даних Національної поліції України щодо автомобіля Chrysler 300C, реєстраційний номер НОМЕР_1 , власник – ОСОБА_1 (а.с.10);

- оптичний диск з 9 відеозаписами (а.с.9).

Суд першої інстанції, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази у сукупності, дійшов правильного висновку, що в діях ОСОБА_1 , який притягується до адміністративної відповідальності, вбачається склад адміністративного правопорушення, передбачений ч.1 ст.130 КУпАП.

Крім того, обставини правопорушення й вина правопорушника підтверджуються також зібраними в порядку ст. 251 КУпАП доказами, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення, яким зафіксоване місце, час вчинення та суть адміністративного правопорушення та сукупністю досліджених матеріалів, доданих до вказаного протоколу.

Суд першої інстанції при накладенні адміністративного стягнення правильно враховував: ступінь суспільної небезпеки правопорушення, особистість правопорушника, ступінь його провини, майновий стан, а також те, що умисні дії правопорушника були направлені на порушення безпеки руху з використанням джерела підвищеної небезпеки - автомобіля.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції обґрунтовано вважав, що необхідним і достатнім адміністративним стягненням для правопорушника буде штраф з позбавленням права керування транспортними засобами, з метою подальшого запобігання правопорушень та виховування особи в дусі дотримання «Правил дорожнього руху України».

Щодо доводів апеляційної скарги про те, що матеріали справи не містять жодних відомостей про обставини керування транспортним засобом, а наявними відеозаписами не зафіксовано на руху транспортного засобу під керування ОСОБА_1 , ані пояснень особи щодо керування, зокрема він не вказує, що керував певним транспортним засобом – коли, звідки, куди тощо він рухався, то суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Частина перша статті 130 КУпАП передбачає відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Тобто, для того, щоб притягнути особу до адміністративної відповідальності за правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, має бути встановлено дві обставини – керування транспортним засобом та перебування у стані, алкогольного, наркотичного сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість.

Як роз`яснено у пункті 27 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року № 14 "Про практику застосування судами України законодавства про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті" із змінами і доповненнями, внесеними постановою Пленуму Верховного Суду України від 19 грудня 2008 року № 18, керування транспортним засобом слід розуміти як виконання функцій водія під час руху такого засобу або інструктора-водія під час навчання учнів-водіїв, незалежно від того, керує особа транспортним засобом, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування.

Окрім того, Верховний Суд у постанові від 20 лютого 2019 року у справі №404/4467/16-а зазначив, що само по собі керування транспортним засобом розуміється як технічна дія водія з метою приведення транспортного засобу в рух, зворушення з місця і, як наслідок, переміщення транспортного засобу у просторі. Експлуатація транспортного засобу передбачає використання цього транспортного засобу за призначенням, тобто з метою керування. Таким чином керування транспортним засобом - це умисне виконання особою функцій водія шляхом вчинення технічних дій для приведення транспортного засобу у рух та зворушення з місця.

До матеріалів справи долучені відеозаписи з портативного відеореєстратора, розміщеного у службовому автомобілі працівників поліції та на якому зафіксовано як транспортний засіб Chrysler 300C, реєстраційний номер НОМЕР_1 певний час здійснює рух та вподальшому зупиняється у дворі житлового комплексі (файл «2025-10-05 22h 17m 42s(0)»).

З відеозаписів з нагрудних камер працівників поліції вбачається, що одразу після зупинки транспортного засобу останні підійшли до водія зі сторони водійського сидіння, на якому перебував ОСОБА_1 , інші особи в транспортному засобі та/або біля транспортного засобу не перебували.

Крім того під час огляду відеозаписів судом апеляційної інстанції не встановлено того, що ОСОБА_1 заперечував факт керування або зазначав, що якась інша особа здійснювала керування транспортного засобу Chrysler 300C, реєстраційний номер НОМЕР_1 , власником якого є сам ОСОБА_1 .

Сукупність вищенаведених фактів дають змогу дійти висновку, що саме ОСОБА_1 керував транспортним засобом Chrysler 300C, реєстраційний номер НОМЕР_1 05 жовтня 2025 року.

Суд апеляційної інстанції не може погодитися з доводами скаржника про те, що фактично працівниками поліції було формально встановлено ознаки алкогольного сп`яніння, а також зазначено ознаку у вигляді «почервоніння очей», яка не передбачена Інструкцією, враховуючи таке.

Згідно з п. 4 розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції ознаками наркотичного сп`яніння є: наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп`яніння (крім запаху алкоголю з порожнини рота); звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло; сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови; почервоніння обличчя або неприродна блідість.

Пунктом 2 розділу І огляд на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану.

Тобто аналіз вищевказаної норми дає підстави стверджувати, що працівник поліції самостійно на власний розсуд доходить висновку про наявність ознак сп`яніння у водія транспортного засобу та вирішує питання щодо необхідності проходження таким водієм транспортного засобу огляду на стан сп`яніння.

Крім того з аналізу вищезаначеної інструкції не вбачається конкретний алгоритм дій працівників поліції та/або методик виявлення ознак наркотичного сп`яніння.

Так, дійсно така ознака як почервоніння очей не відносить до переліку ознак алкогольного сп`яніння, затверджених Інструкцією.

Однак суд апеляційної інстанції наголошує, що працівник поліції самостійно на власний розсуд доходить висновку про наявність ознак сп`яніння у водія у сукупності обставин на момент спілкування о особою.

Таким чином, суд апеляційної інстанції не може втручатися в аспекти внутрішнього переконання працівників поліції під час проведення огляду на стан сп`яніння в частині виявлення ознак такого сп`яніння та визначення виду сп`яніння, а тому вказане посилання скаржника є неспроможнім та не спростовує факту відмови від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння.

Щодо посилання скаржника на те, що судом першої інстанції не враховано пояснення ОСОБА_1 про те, що той день його транспортним засобом керував також ОСОБА_2 , а ОСОБА_1 прийшов до автомобілю за документами, то суд апеляційної інстанції зазначає таке.

В судовому засіданні у суді першої інстанції 23 березня 2026 року було досліджено відеозапис судового засідання, яке відбулось у суду першої інстанції, де ОСОБА_1 , пояснив, що в той день транспортним засобом керувала інша особа.

Однак вказані твердження ОСОБА_1 підтвердити не зміг, також не зазначав, яка саме особа керувала транспортним засобом, і відповідно жодних клопотань про допит свідка у суді першої інстанції не заявляв.

Таким чином, суд апеляційної інстанції доходить висновку, що наведені обставини не підтвердженні жодним належним та допустимим доказом, а тому не спростовують висновки ані суду першої інстанції, ані судом апеляційної інстанції про те, що саме ОСОБА_1 керував транспортним засобом Chrysler 300C, реєстраційний номер НОМЕР_1 05 жовтня 2025 року.

Посилання ОСОБА_1 про те, що при розблокуванні автосигналізації засвічуються габаритні вогні, але автомобіль не рухається не є такими, що спростовують висновок суду про встановдений факт керування останнім транспортним засобом, а тому є безпідстанвим.

Інші доводи, наведені в апеляційній скарзі, висновку суду першої інстанції не спростовують, оскільки є необґрунтованими, спростовуються матеріалами справи та оцінюються судом як такий спосіб захисту, що має на меті безпідставне уникнення від відповідальності за вчинене правопорушення.

Відповідно до положень ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставі та в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Згідно із ст. 23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

У рішенні по справі «О' Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати (далі Суд) постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

Отже, наведені обставини вказують на відсутність в апеляційного суду підстав для скасування постанови судді Чорноморського міського суду Одеської області від 05 лютого 2026 року.

Відповідно до ч. 8 ст. 294 КУпАП за наслідками розгляду апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін .

Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову судді Чорноморського міського суду Одеської області від 05 лютого 2026 року залишити без змін.

Постанова остаточна та оскарженню не підлягає.

Суддя Одеського апеляційного суду Р.Д. Громік